Ухвала

від 29.03.2023 по справі 369/4116/23

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/4116/23

Провадження № 2/369/3536/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.03.2023 м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Фінагеєва І.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ДО "Український національний офіс інтелектуальної власності та іновацій", ОСОБА_2 , треті особи: ТОВ "ТОР-Центр", ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання Свідоцтва на знак для товарів і послуг недійсним повністю, припинення порушення прав інтелектуальної власності та заборону подальшого використання позначення, -

В С Т А Н О В И ЛА:

Позивач ОСОБА_1 звернувся 24 березня 2023 року до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовною заявою до ДО "Український національний офіс інтелектуальної власності та іновацій", ОСОБА_2 , треті особи: ТОВ "ТОР-Центр", ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання Свідоцтва на знак для товарів і послуг недійсним повністю, припинення порушення прав інтелектуальної власності та заборону подальшого використання позначення.

Перевіривши матеріали справи, вважаю, що у відкритті провадження у цивільній справі слід відмовити з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить визнати недійсним повністю Свідоцтво України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 для всіх товарів і послуг Міжнародної класифікації товарів і послуг, для яких він був зареєстрований від дати публікації відомостей про його видачу, а саме "02" листопада 2022 року, з підстав невідповідності зареєстрованого знака умовам надання правової охорони; зобов`язати Відповідача-2 внести відомості до Державного реєстру свідоцтв України на знаки для товарів і послуг про визнання недійсним повністю Свідоцтва України на знак для товарів і послуг № НОМЕР_1 для всіх товарів Міжнародної класифікації товарів і послуг, для яких він був зареєстрований, та здійснити публікацію про це в офіційному бюлетені «Промислова власність»; визнати незаконними дії Відповідача-1 щодо використання знаку для товарів і послуг "Сімейна Лавка" при здійсненні діяльності Відповідачем-1, яка полягає у роздрібному продажі та виробництві продуктів харчування та інших непродовольчих товарів; зобов`язати Відповідача-1 знищити виготовлені рекламні зображення позначень "Сімейна Лавка", що схожі до ступеня змішування з торговельною маркою Позивача за свідоцтвом України № НОМЕР_2 , а також демонтувати вивіски "Сімейна Лавка" за вказаними в позові адресами магазинів Відповідача-1 і припинити використання усіх ідентичних та схожих позначень у господарській діяльності магазинів Відповідача-1, у тому числі у діловій документації, назві магазинів та назвах продукції магазинів Відповідача-1 й інших пов`язаних з цією продукцією матеріалах, у мережі Інтернет та з усіх інших можливих ресурсів; стягнути із Відповідача-1 на користь Позивача судові витрати.

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

За змістом статті 19 ЦПК України як цивільну юрисдикцію розуміють компетенцію загальних судів вирішувати з додержанням процесуальної форми цивільні справи у видах проваджень, передбачених цим Кодексом.

За загальним правилом розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України.

Так, за змістом пункту 1 частини першої цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

З аналізу наведеної вище норми вбачається, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи -підприємці.

Також необхідно зазначити, що відповідно до положень частини другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, названі в статті 4 цього Кодексу, тобто фізичні особи, які не є підприємцями, а випадки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, чітко визначені положеннями статті 20 ГПК України (підпункти 5, 10, 14 частини першої статті 20 ГПК України).

Положення пункту 1 частини першої статті 20 ГПК України пов`язують належність до господарської юрисдикції справ у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не з об`єднанням позовних вимог до боржника у забезпечувальному зобов`язанні з вимогами до боржника за основним зобов`язанням, а з тим, що сторонами основного зобов`язання мають бути юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

Враховуючи викладене, з дати набрання чинності ГПК України в редакції Закону України «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII до юрисдикції господарських судів належать спори щодо розгляду спорів стосовно правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, якщо сторонами цього основного зобов`язання є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці. У цьому випадку суб`єктний склад сторін правочинів, укладених для забезпечення виконання основного зобов`язання, не має значення для визначення юрисдикції господарського суду щодо розгляду відповідної справи.

Такого ж правового висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постанові від 02 жовтня 2018 року у справі № 910/1733/18 (провадження № 12-170гс18), та у постанові від 19 березня 2019 року у справі № 904/2526/18 (провадження № 12-272гс18).

Згідно ч. 4 ст. 263 ЦПК України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

Разом з тим, з позовної заяви та доданих до неї документів вбачається, що ОСОБА_1 є суб`єктом підприємницької діяльності, фізичною особою-підприємцем та керівником Товариства з обмеженою відповідальністю "СММ-ГРУП".

За наведених вище обставин, суд приходить до висновку, що розгляд даної справи слід здійснювати за правилами господарського судочинства.

Таким чином, суд приходить до висновку, що цей спір підлягає розгляду в порядку господарського судочинства.

Згідно з п. 1 ч. 1ст. 186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

На підставі викладеного суд вважає за необхідне відмовити у відкритті провадження та роз`яснити позивачу, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі відмови у відкритті провадження у справі в суді першої інстанції.

При зверненні до суду позивачем ОСОБА_1 було сплачено судовий збір в розмірі 1073,60 гривень, отримувач коштів - ГУК у Київ.обл/Вишнева міс./22030101, код ЄДРПОУ - 37955989, що підтверджується оригіналом Квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки # 0.0.2905399811.1 від 16 березня 2023 року, виданої АТ КБ «ПриватБанк».

Повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпечення реалізації державної фінансової політики (ч. 5ст.7 Закону України «Про судовий збір»).

Відповідно до ч. 3 ст. 5 Закону України «Про судовий збір» повернення сплаченої суми судового збору здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади із забезпеченням реалізації державної фінансової політики.

Згідно п. 42 Постанови Пленуму ВСС України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 10 від 17 жовтня 2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», статтею 7 Закону № 3674-VI врегульовано загальні питання повернення сплачених сум судового збору з підстав, визначених цією статтею, і перелік яких є вичерпним.

У зв`язку з вищевикладеним, суд вважає належним повернути позивачу ОСОБА_1 сплачену ним суму судового збору у розмірі по 1073,60 грн.

Керуючись п.1 ч. 1, ч. 5ст.186, ст.260 ЦПК України, п.1 ч.1 ст. 19 КАС України, ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суддя -

П О С Т А Н О В И Л А:

У відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ДО "Український національний офіс інтелектуальної власності та іновацій", ОСОБА_2 , треті особи: ТОВ "ТОР-Центр", ОСОБА_3 , ОСОБА_4 про визнання Свідоцтва на знак для товарів і послуг недійсним повністю, припинення порушення прав інтелектуальної власності та заборону подальшого використання позначення, - відмовити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд вимог у вказаній справі віднесено до юрисдикції господарського суду.

Повернути ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_3 , судовий збір у розмірі 1073 (одна тисяча сімдесят три) грн. 60 коп. сплачений на розрахунковий рахунок № UA 238999980313161206000010790, Казначейство України (ел. адм. подат.), отримувач коштів - ГУК у Київ.обл/Вишнева міс./22030101, код ЄДРПОУ - 37955989, код класифікації доходів бюджету: 22030101, що підтверджується оригіналом Квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки # 0.0.2905399811.1 від 16 березня 2023 року, виданої АТ КБ «ПриватБанк».

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

У відповідності до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя: І.О. Фінагеєва