Ухвала

від 12.04.2023 по справі 369/5117/23

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/5117/23

Провадження № 2/369/3812/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(про відмову у відкритті провадження)

12.04.2023 м. Київ

Суддя Києво-Святошинського районного суду Київської області Фінагеєва І.О., розглянувши позовну заяву ОСОБА_1 до ТОВ «Будівельна компанія Облжитлокомплекс», Бучанської районної державної адміністрації Київської області, треті особи: ТОВ "Укржитлокомплекс", ОСОБА_2 , ПП "Мжкоблбуд" про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити дії, -

В С Т А Н О В И ЛА:

Позивач ОСОБА_1 звернувся 10 квітня 2023 року до Києво-Святошинського районного суду Київської області з позовною заявою до ТОВ «Будівельна компанія Облжитлокомплекс», Бучанської районної державної адміністрації Київської області, треті особи: ТОВ "Укржитлокомплекс", ОСОБА_2 , ПП "Мжкоблбуд" про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити дії.

Перевіривши матеріали справи, вважаю, що у відкритті провадження у цивільній справі слід відмовити з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач просить визнати припиненими трудові відносини між Товариством з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Облжитлокомплекс» (код ЄДРПОУ 32269246) та директором Лагодзінським Віталієм Володимировичем (ІПН: НОМЕР_1 ) на підставі статті 38 КЗпП України з 25.03 2011 року, та зобов`язати державного реєстратора відділу з питань державної реєстрації юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців Бучанської районної державної адміністрації Київської області виключити з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб підприємців та громадянських формувань, запис про керівника (директора/ уповноваженої особи) Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Облжитлокомплекс» (Київська обл., Києво-Святошинський р-н, місто Вишневе, ВУЛИЦЯ ЧОРНОВОЛА, будинок, 2, КОД ЄДРПОУ: 32269246 - ЛАГОДЗІНСЬКИЙ ВІТАЛІЙ ВОЛОДИМИРОВИЧ).

У статті 124 Конституції України закріплено, що правосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.

За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.

За вимогами частини першої статті 18 Закону України від 02 червня 2016 року № 1402-VIII «Про судоустрій і статус суддів» суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних, господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.

З метою якісної та чіткої роботи судової системи міжнародним і національним законодавством передбачено принцип спеціалізації судів.

Система судів загальної юрисдикції є розгалуженою. Судовий захист є основною формою захисту прав, інтересів та свобод фізичних і юридичних осіб, державних та суспільних інтересів.

Судова юрисдикція це інститут права, який покликаний розмежувати між собою компетенцію як різних ланок судової системи, так і різні види судочинства цивільне, кримінальне, господарське та адміністративне.

Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа.

За змістом статті 19 ЦПК України як цивільну юрисдикцію розуміють компетенцію загальних судів вирішувати з додержанням процесуальної форми цивільні справи у видах проваджень, передбачених цим Кодексом.

За загальним правилом розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Справи, що відносяться до юрисдикції господарських судів, визначено статтею 20 ГПК України.

Так, за змістом пункту 1 частини першої цієї статті господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку зі здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема: справи у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, а також у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи - підприємці.

З аналізу наведеної вище норми вбачається, що законодавець відніс до юрисдикції господарських судів справи: 1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні, розірванні і виконанні правочинів у господарській діяльності, крім правочинів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та 2) у спорах щодо правочинів, укладених для забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи -підприємці.

Також необхідно зазначити, що відповідно до положень частини другої статті 4 ГПК України право на звернення до господарського суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав та законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням мають юридичні особи та фізичні особи - підприємці, фізичні особи, які не є підприємцями, державні органи, органи місцевого самоврядування.

Згідно зі статтею 45 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути особи, названі в статті 4 цього Кодексу, тобто фізичні особи, які не є підприємцями, а випадки, коли спори, стороною яких є фізична особа, що не є підприємцем, чітко визначені положеннями статті 20 ГПК України (підпункти 5, 10, 14 частини першої статті 20 ГПК України).

Як убачається із матеріалів позовної заяви, позивач ОСОБА_1 є директором Товариства з обмеженою відповідальністю «Будівельна компанія «Облжитлокомплекс».

Згідно п. 9.1. Статуту ТОВ «Будівельна компанія «Облжитлокомплекс», затвердженого рішенням загальних зборів учасників від 17.09.2004 р. та зареєстрованого державним реєстратором 25.11.2004 р., вищим органом товариства є загальні збори учасників.

Згідно з п. 9.3.6. Статуту загальні збори учасників призначають та звільняють директора товариства.

Порядок створення та діяльності господарських товариств, одним із різновидів яких є товариство з обмеженою відповідальністю, урегульовано у низці нормативних актів, серед яких Цивільний кодекс України, Господарський кодекс України, Закон України від 19 вересня 1991 року № 1576-ХІІ «Про господарські товариства».

Відповідно до ч. 3 ст. 80 ГК України товариством з обмеженою відповідальністю є господарське товариство, що має статутний капітал, поділений на частки, розмір яких визначається установчими документами, і несе відповідальність за своїми зобов`язаннями тільки своїм майном. Учасники товариства, які повністю сплатили свої вклади, несуть ризик збитків, пов`язаних з діяльністю товариства, у межах своїх вкладів.

Відповідно до ч. 1 ст. 50 ЗаконуУкраїни «Про господарські товариства» товариством з обмеженою відповідальністю визнається товариство, що має статутний капітал, розділений на частки, розмір яких визначається установчими документами.

Відповідно до змісту ч. 1 ст. 167 ГК України корпоративні права це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Згідно із ч. 3 ст. 167 ГК України корпоративними відносинами є відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав.

Повноваженнями щодо управління товариством наділені учасники товариства, права яких передбачено у статті 10 Закону України «Про господарські товариства».

Управління товариством здійснюють його органи, якими є загальні збори учасників і виконавчий орган, якщо інше не встановлено законом (частини перша, друга статті 97 ЦК України).

Управління товариством здійснюють його органи, склад і порядок обрання (призначення) яких здійснюється відповідно до виду товариства (частина перша статті 23 Закону України «Про господарські товариства»).

Відповідно до ст. 58 Закону України «Про господарські товариства» вищим органом товариства з обмеженою відповідальністю є загальні збори учасників. Вони складаються з учасників товариства або призначених ними представників.

У ч. 1 ст. 98 ЦК України передбачено, що загальні збори учасників товариства мають право приймати рішення з усіх питань діяльності товариства, у тому числі тих, що належать до компетенції інших органів товариства.

Компетенція загальних зборів учасників товариства з обмеженою відповідальністю визначена у статті 59 ЗаконуУкраїни«Про господарські товариства», яка також відсилає до статті 41 цього Закону. Відповідно до зазначених норм до компетенції зборів товариства з обмеженою відповідальністю, крім іншого, належить утворення і відкликання виконавчого та інших органів товариства (пункт «г» частини п`ятої статті 41 цього Закону).

Відповідно до ч. 1 ст. 99 ЦК України загальні збори товариства своїм рішенням створюють виконавчий орган та встановлюють його компетенцію і склад. У ч. 3 ст. 99 ЦК України передбачено, що повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений від виконання своїх повноважень.

Із ч. 1 ст. 3 КЗпП України вбачається, що до трудових відносин належать відносини працівників усіх підприємств, установ, організацій незалежно від форм власності, виду діяльності і галузевої належності, а також осіб, які працюють за трудовим договором з фізичними особами.

За приписом ч. 4 ст. 13 Конституції України держава забезпечує захист прав усіх суб`єктів права власності та господарювання. Корпоративні права учасників товариства є об`єктом такого захисту, зокрема у спосіб, передбачений ч. 3 ст. 99 ЦК України, згідно з якою повноваження члена виконавчого органу можуть бути в будь-який час припинені або він може бути тимчасово відсторонений відвиконання своїх повноважень.

Припинення повноважень члена виконавчого органу товариства за своєю правовою природою, предметом регулювання правовідносин і правовими наслідками відрізняється від звільнення працівника з роботи (тобто розірвання з ним трудового договору) на підставі положень КЗпП України. Саме тому можливість уповноваженого органу товариства припинити повноваження члена виконавчого органу міститься не в приписах КЗпП України, а у ст. 99 ЦК України, тобто не є предметом регулювання трудового права.

Реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, звільнення, відкликання членів виконавчого органу стосується також наділення їх повноваженнями на управління товариством або позбавлення таких повноважень на управління товариством. Хоч такі рішення уповноваженого на це органу можуть мати наслідки і в межах трудових правовідносин, але визначальними за таких обставин є корпоративні правовідносини.

У зв`язку із цим припинення повноважень члена виконавчого органу товариства відповідно до ч. 3 ст. 99 ЦК України є дією уповноваженого органу товариства, спрямованою на унеможливлення здійснення членом його виконавчого органу управлінської діяльності. Необхідність такої норми зумовлена специфічним статусом члена виконавчого органу, який отримав від уповноваженого органу товариства право на управління. За природою корпоративних відносин учасникам товариства має бути надано можливість у будь-який час оперативно відреагувати на дії особи, яка здійснює представницькі функції зі шкодою (чи можливою шкодою) для інтересів товариства, шляхом позбавлення її відповідних повноважень.

Отже, зміст положень ч. 3 ст. 99 ЦК України надає право компетентному (уповноваженому) органу товариства припинити на свій розсуд повноваження члена виконавчого органу у будь-який час з будь-яких підстав.

Така форма захисту є специфічною дією носіїв корпоративних прав у відносинах з особою, якій вони довірили здійснювати управління товариством, і не може розглядатися в площині трудового права.

Конституційний Суд України у рішенні від 12 січня 2010 року №1-рп/2010 у справі за конституційним зверненням ТОВ «Міжнародний фінансово-правовий консалтинг» про офіційне тлумачення ч. 3 ст. 99 ЦК України (у попередній редакції, яка діяла до набрання чинності Законом України від 13 травня 2014 року № 1255-VII «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо захисту прав інвесторів») зазначив, що реалізація учасниками товариства корпоративних прав на участь у його управлінні шляхом прийняття компетентним органом рішень про обрання (призначення), усунення, відсторонення, відкликання членів виконавчого органу цього об`єднання стосується також наділення або позбавлення їх повноважень на управління товариством. Такі рішення уповноваженого на це органу мають розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особами, яким довірено повноваження з управління ним.

Висновок про необхідність розгляду зазначеної категорії справ у порядку господарського судочинства викладений, зокрема, у постанові Великої Палати Верховного Суду від 30 січня 2019 року (справа №145/1885/15).

Аналогічні висновки викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року (справа №145/166/18).

Позивач, як директор товариства з обмеженою відповідальністю, звернувся до суду із позовом про припинення трудових відносин. Даний спір має розглядатися не в межах трудових, а саме корпоративних правовідносин, що виникають між товариством та особою, якій довірено повноваження з управління ним, а тому враховуючи викладене, суть спірних правовідносин та їх суб`єктний склад, суд приходить до висновку, що заявлені позивачем позовні вимоги, підлягають розгляду в порядку господарського судочинства.

Відповідно доп.1 ч. 1ст.186 ЦПК України, суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо заява не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

У зв`язку з вищевикладеним, суд вважає належним повернути позивачу ОСОБА_1 сплачену ним суму судового збору у розмірі 2147,20 грн.

Керуючись п.1 ч. 1, ч. 5ст.186, ст.260 ЦПК України, п.1 ч.1 ст. 19 КАС України, ст. 7 Закону України «Про судовий збір», суддя -

П О С Т А Н О В И Л А:

У відкритті провадження у справі за позовною заявою ОСОБА_1 до ТОВ «Будівельна компанія Облжитлокомплекс», Бучанської районної державної адміністрації Київської області, треті особи: ТОВ "Укржитлокомплекс", ОСОБА_2 , ПП "Мжкоблбуд" про визнання трудових відносин припиненими та зобов`язання вчинити дії, - відмовити.

Роз`яснити ОСОБА_1 , що розгляд вимог у вказаній справі віднесено до юрисдикції господарського суду.

Повернути ОСОБА_1 , РНОКПП: НОМЕР_1 , судовий збір у розмірі 2147 грн. (дві тисячі сто сорок сім) грн. 20 коп. сплачений на розрахунковий рахунок Казначейства України (ел. адм. подат.), отримувач коштів - ГУК у Київ.обл/Вишнева міс./22030101, код ЄДРПОУ: 37955989, що підтверджується оригіналом Квитанції до платіжної інструкції на переказ готівки # 0.0.2940021633.1 від 10 квітня 2023 року, виданої АТ КБ «ПриватБанк».

Ухвалу може бути оскаржено до Київського апеляційного суду протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення.

Учасники справи, а також особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси та (або) обов`язки, мають право оскаржити в апеляційному порядку рішення суду першої інстанції повністю або частково.

У відповідності до п.п. 15.5 п. 15 ч. 1 Розділу ХІІІ Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно- телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя: І.О. Фінагеєва