Рішення

від 01.05.2023 по справі 904/495/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.05.2023м. ДніпроСправа № 904/495/23

Господарський суд Дніпропетровської області у складі судді Бондарєва Е.М. розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справу за позовом Комунального підприємства "Теплосервіс" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області (51700, Дніпропетровська область, Кам`янський район, м. Вільногірськ, вул. Центральна, буд. 8, ідентифікаційний код 36489101) до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (49027, Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 21А, ідентифікаційний код 43314918) про стягнення 48 900,41 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію

СУТЬ СПОРУ:

Комунальне підприємство "Теплосервіс" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області звернулось до Господарського суду Дніпропетровської області з позовною заявою №22-23 від 20.01.2023 про стягнення з Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) 48 900,41 грн. заборгованості за теплову енергію поставлену у грудні 2022 року.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати, а саме витрати по сплату судового збору у сумі 2 684,00 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем умов договору №29-БО/22 про надання теплової енергії від 21.03.2022 щодо своєчасної та повної оплати за теплову енергії поставлену у грудні 2022 року на об`єкти відповідача обсягом 13,1717 кВт/год на загальну суму 48 900,41 грн. за актом приймання-передачі теплової енергії від 12.12.2022.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 31.01.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №904/495/23, справу вирішено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

До суду 17.02.2023 надійшов відзив відповідача яким просить суд відмовити у задоволенні позову посилаючись на те, що відповідно до умов договору строк оплати за фактично надані послуги визначено до 10.01.2023. Позивач своїм правом, визначеним у частині 6 статті 41 Закону України "Про публічні закупівлі", щодо продовження дії укладеного договору не скористався. Відповідач звертає увагу на те, що наданий позивачем рахунок №3 датований 12.12.2022, надійшов на адресу відповідача 14.12.2022, містить суму планованого використання теплової енергії у грудні 2022 року. Обов`язок сплачувати планові нарахування, а не фактичні не відповідає умовам укладеного договору та не відповідає вимогам чинного бюджетного законодавства. Таким чином, відповідач вважає позовну заяву безпідставною, необґрунтованою, а тому такою, що не підлягає задоволенню.

Також відповідачем подані заява про заперечення проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження та клопотання про розгляд справи з викликом сторін. Заява обґрунтована тим, що рішення суду у вказаній справі має важливе значення для відповідача по справі, оскільки предметом розгляду справи №904/495/23 є стягнення суми боргу у розмірі 48 900,41 грн. Наведена сума коштів є значною для Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро), оскільки відповідно до статті 2 Закону України "Про джерела фінансування органів державної влади" від 30.06.1999 №783-ХІV, органи державної влади здійснюють свою діяльність виключно за рахунок бюджетного фінансування в межах. передбачених Законом України про Державний бюджет України на відповідний рік.

Крім того, відповідач вважає, беручи до уваги характер спірних правовідносин та предмет доказування, що для винесення законного та обґрунтованого рішення у даній справі необхідно всебічно та в повному обсязі дослідити докази надані позивачем та заслухати обґрунтування представників сторін щодо предмету позову.

Розглянувши вказану заяву відповідача, суд вважає, що заява проти розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження підлягає залишенню без задоволення на підставі наступного.

Спрощене позовне провадження призначене для розгляду малозначних справ, справ незначної складності та інших справ, для яких пріоритетним є швидке вирішення справи (ч. 3 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з ч. 5 ст. 12 Господарського процесуального кодексу України малозначними справами є: 1) справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 2) справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до частин першої, другої та четвертої статті 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи. У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції господарського суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті. У порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи: 1) про банкрутство; 2) за заявами про затвердження планів санації боржника до відкриття провадження у справі про банкрутство; 3) у спорах, які виникають з корпоративних відносин, та спорах з правочинів щодо корпоративних прав (акцій); 4) у спорах щодо захисту прав інтелектуальної власності, крім справ про стягнення грошової суми, розмір якої не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 5) у спорах, що виникають з відносин, пов`язаних із захистом економічної конкуренції, обмеженням монополізму в господарській діяльності, захистом від недобросовісної конкуренції; 6) у спорах між юридичною особою та її посадовою особою (у тому числі посадовою особою, повноваження якої припинені) про відшкодування збитків, заподіяних такою посадовою особою юридичній особі її діями (бездіяльністю); 7) у спорах щодо приватизації державного чи комунального майна; 8) в яких ціна позову перевищує п`ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; 9) інші вимоги, об`єднані з вимогами у спорах, вказаних у пунктах 3 - 8 цієї частини.

Частиною 3 статті 247 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує: 1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 250 Господарського процесуального кодексу України питання про розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження суд вирішує в ухвалі про відкриття провадження у справі. У випадку, передбаченому частиною другою статті 247 цього Кодексу, за наслідками розгляду відповідного клопотання позивача суд з урахуванням конкретних обставин справи може: 1) задовольнити клопотання та визначити строк відповідачу для подання заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження; або 2) відмовити в задоволенні клопотання та розглянути справу за правилами загального позовного провадження. Якщо суд за результатами розгляду клопотання позивача дійде висновку про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, він зазначає про це в ухвалі про відкриття провадження у справі.

Згідно з ч. 4 ст. 250 Господарського процесуального кодексу України якщо відповідач в установлений судом строк подасть заяву із запереченнями проти розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд залежно від обґрунтованості заперечень відповідача постановляє ухвалу про: 1) залишення заяви відповідача без задоволення; 2) розгляд справи за правилами загального позовного провадження та заміну засідання для розгляду справи по суті підготовчим засіданням.

Враховуючи незначну складність справа, на що вказує характер спірних правовідносин та предмет доказування, та ціна позову не перевищує 100 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, справа є малозначною та суд ухвалив розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників справи.

Таким чином, беручи до уваги, що судом не встановлено, а відповідачем не доведено складність даної справи, та враховуючи, той факт, що предметом позову є стягнення суми 48 900,41 грн., тобто розмір, який не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а також те, що в матеріалах справи наявні докази стосовно правової позиції кожної із сторін на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи, суд не вбачає підстав для задоволення заяви відповідача та розгляду справи за правилами загального позовного провадження з викликом сторін.

Відповідно до частини 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши надані докази в їх сукупності, господарський суд,

ВСТАНОВИВ:

21 березня 2022 року між Комунальним підприємством "Теплосервіс" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області (далі - постачальник, позивач) та Південно-Східним міжрегіональним управлінням Міністерства юстиції (м. Дніпро) (далі - споживач, відповідач) укладено договір про постачання теплової енергії №29-БО/22 (далі - договір) відповідно до пункту 1.2 якого постачальник зобов`язався виробляти, транспортувати та постачати теплову енергію для централізованого опалення (далі - постачання теплової енергії), яка використовується бюджетним установами (організаціями) за кодом ДК 021:2015:09320000-8, пара, гаряча вода та пов`язана продукція споживачу. Найменування предмета закупівлі: ДК 021-2015:09320000-8 "Пара, гаряча вода та пов`язана продукція (теплова енергія). Кількість: 101.20081 Гкал. Строк поставки: з 01 січня 2022 року до 31.12.2022 року. Місце поставки: 51700, Україна, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Центральна, 43; 51700, Україна, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Центральна, 8.

Постачальник передає споживачу протягом опалювального періоду у 2022 році теплову енергію в обсязі 101.20081 Гкал (п.1.4 договору).

Відповідно до пункту 2.1 договору загальна вартість договору на дату його укладення становить 375 712,06 грн., у тому числі ПДВ - 62 618,68 грн.

Згідно з п. 3.1 договору оплата за постачання теплової енергії, що споживається, проводиться після пред`явлення постачальником рахунку та підписання сторонами акту прийманя-передачі теплової енергії відповідно до встановлених тарифів.

Споживач здійснює розрахунок за фактично спожиту теплову енергію на підставі виставлених рахунків та актів постачальником, у строк не пізніше 10 числа місяця, наступного за розрахунковим (п.3.2 договору).

Бюджетні зобов`язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення згідно ст. 23 (частина 1), ст. 48 Бюджетного кодексу України. Фінансування послуг здійснюється споживачем відповідно до плану фінансування по мірі надходження бюджетних коштів (п.3.6 договору).

Відповідно до 5.1 договору постачання теплової енергії оформлюється шляхом підписання акту прийманя-передачі теплової енергії (далі - акт), який готується постачальником та передається споживачу шляхом надання представнику споживача - керівнику (Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м.Дніпро) (за відсутності керівника - заступнику керівника), за адресою: 51700, Україна, Дніпропетровська область, м. Вільногірськ, вул. Центральна, 43.

Договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2022. Сторони домовилися, що відповідно до ст. 631 Цивільного кодексу України та ст. 180 Господарського кодексу України, умови договору в частині надання теплової енергії застосовуються до відносин між ними, які виникли до його укладання і діють з 01.01.2022 включно, а у частині розрахунків за поставлену теплову енергію - до їх повного здійснення (п.11.1 договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу теплову енергію у грудні 2022 року за Актом приймання-передачі теплової енергії від 12.12.2022 за грудень 2022 року за адресами: м. Вільногірськ, вул. Центральна, 43 та вул. Центральна, 8, на загальну суму 48 900,41 грн., який підписаний представниками сторін та скріплений печатками.

На оплату теплової енергії позивач виставив відповідачу рахунок №3 від 12.12.2022 за грудень 2022 року на суму 48 900,41 грн.

Відповідач не здійснив плати за теплову енергію за грудень 2022 року у сумі 48 900,41 грн., що і стало причиною виникнення спору.

Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача 48 900,41 грн. заборгованості за теплову енергію поставлену у грудні 2022 року за договором про постачання теплової енергії №29-БО/22 від 21.03.2022.

Предметом доказування у справі є обставини укладання договору, факт поставки теплової енергії, строк оплати, наявність часткової оплати, строк дії договору, наявність прострочення оплати.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Згідно з частиною 1 статті 175 Господарського кодексу України майново-господарськими визнаються цивільно-правові зобов`язання, що виникають між учасниками господарських відносин при здійсненні господарської діяльності, в силу яких зобов`язана сторона повинна вчинити певну господарську дію на користь другої сторони або утримуватися від певної дії, а управнена сторона має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку. Майнові зобов`язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі статтею 714 Цивільного кодексу України та статті 275 Господарського кодексу України за договором постачання електричними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

Частиною 1 статті 193 Господарського кодексу України передбачено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

З урахуванням приписів пункту 3.2 договору, строк оплати поставленої позивачем відповідачу теплової енергії у грудні 2022 року у сумі 48 900,41 грн. є таким, що настав.

Заперечення відповідача судом не приймаються, оскільки відповідно до договору сторони домовились, що умови договору у частині розрахунків за поставлену теплову енергію діють до їх повного здійснення. Крім того, в Акті приймання-передачі теплової енергії від 12.12.2022 зазначено спожитий споживачем обсяг теплової енергії у кількості 13,1717 кВт*год. Відповідач доказів оплати вартості поставленої теплової енергії у розмірі 48 900,41 грн. до суду не надав, доводи наведені позивачем в обґрунтування позову не спростував.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (частина 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

За частиною 2 статті 74 Господарського процесуального кодексу України у разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою.

Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів (частина 4 статті 74 Господарського процесуального кодексу України).

Обов`язок доказування, а отже, і подання доказів відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України покладено на сторони та інших учасників справи, однак, не позбавляє суд, у випадку, передбаченому статтею 74 Господарського процесуального кодексу України, витребувати у сторони ті чи інші докази.

На підставі статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Отже, встановивши наявність в особи, яка звернулася з позовом, суб`єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з`ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення і, відповідно, ухвалює рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті.

На підставі викладеного, з урахуванням встановлених обставин справи, які підтверджені належними доказами, позовні вимоги позивача підлягає задоволенню у повному обсязі.

Згідно з п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, витрати зі сплати судового збору у розмірі 2 684,00 грн. покладаються на відповідача.

Керуючись ст.ст. 2, 3, 20, 73 - 79, 86, 91, 129, 233, 236 - 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Комунального підприємства "Теплосервіс" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області до Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) про стягнення 48 900,41 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію задовольнити повністю.

Стягнути з Південно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Дніпро) (49027, Дніпропетровська область, м. Дніпро, проспект Дмитра Яворницького, буд. 21А, ідентифікаційний код 43314918) на користь Комунального підприємства "Теплосервіс" Вільногірської міської ради Дніпропетровської області (51700, Дніпропетровська область, Кам`янський район, м. Вільногірськ, вул. Центральна, буд. 8, ідентифікаційний код 36489101) 48 900,41 грн. заборгованості за спожиту теплову енергію та судовий збір у сумі 2 684,00 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення суду може бути оскаржене протягом двадцяти днів з дня підписання рішення, шляхом подання апеляційної скарги до Центрального апеляційного господарського суду.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя Е.М. Бондарєв