Рішення

від 01.05.2023 по справі 904/1206/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Володимира Винниченка 1, м. Дніпро, 49027

E-mail: inbox@dp.arbitr.gov.ua, тел. (056) 377-18-49, fax (056) 377-38-63

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.05.2023м. ДніпроСправа № 904/1206/23

за позовом Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас", село Воронове Синельниківського району Дніпропетровської області

до Комунального підприємства "Господар" Зайцівської сільської ради, село Зайцеве Синельниківського району Дніпропетровської області

про стягнення 144 323,63 грн,-

Суддя Бажанова Ю.А.

Без виклику (повідомлення) учасників

СУТЬ СПОРУ:

Державне міжрайонне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" звернулося до Господарського суду Дніпропетровської області з позовом про стягнення з Комунального підприємства "Господар" Зайцівської сільської ради на свою користь суму 112 309,72 грн заборгованість з червня 2022 року по грудень 2022 включно, 23 075,87 грн пені, 6 178,81 грн витрат від інфляції, 2 759,23 грн. 3% річних. Судові витрати щодо сплати судового збору просить стягнути з відповідача.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем обов`язку за договором про надання послуг водопостачання №268/46 в частині оплати за надані позивачем послуги з водопостачання у період з червня по грудень 2022 року. У зв`язку із несвоєчасними розрахунками позивач нарахував та просить стягнути 23 075,87 грн пені, 6 178,81 грн витрат від інфляції, 6178,81грн, 2 759,23 3% річних.

Ухвалою Господарського суду Дніпропетровської області від 13.03.2023 постановлено прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі, розглядати у порядку спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) учасників за наявними в матеріалах справи документами.

14.04.2023 до Господарського суду Дніпропетровської області від Комунального підприємства "Господар" Зайцівської сільської ради надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач просить відмовити в задоволенні позовних вимог в повному обсязі.

Зазначає, що 18 квітня 2019 року до договору 268/46 було укладено додаткову угоду № 1 щодо зміни вартості послуг з водопостачання, відповідно до якої тариф на послугу з централізованого водопостачання становить 8,10 грн. за куб. м, без податку на додану вартість таким чином вартість послуг з централізовано го водопостачання з 18 квітня 2019 року по сьогоднішній день складає 8,10 грн./м, без ПДВ. Відповідно до чинних документів, сума наданих в 2022 році послуг скла дає 77 925,24 грн. з ПДВ, а не 112 309,72 грн., як стверджує позивач (позивачем застосований неправильний тариф).

Зауважує й на тому, що відповідно до чинного законодавства, відповідач не зможе застосувати до боржників - абонентів с. Красне заходи впливу (нарахування та стя гнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, на рахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення на селенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх несплати або сплати не в повно му обсязі). В умовах воєнного стану Кабінет Міністрів України постановою від 5 березня 2022 року № 206 заборонив: нараховувати та стягувати неустойку (штрафи, пеню), інфляційні нараху вання, проценти річні, нараховані на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припиняти/зупиняти надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати не в повному обсязі. Таким чином, заявлені позивачем пеня, інфляційні втрати та 3% річних не мали бути нараховані та не можуть бути стягнені з відповідача. також відповідач посилається на форс-мажорні обставини воєнні дії, що є підставою для звільнення від відповідальності.

Враховуючи достатність часу, наданого учасникам справи для подання доказів, приймаючи до уваги принципи змагальності та диспозитивної господарського процесу, закріплені у статті 129 Конституції України та статтях 13, 14, 74 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає, що господарським судом, в межах наданих йому повноважень, створені належні умови учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених Господарським процесуальним кодексом України, висловлення своєї правової позиції у спорі та надання відповідних доказів.

Відповідно до пункту 10 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України одним з основних засад господарського судочинства є розумність строків розгляду справи судом.

Відповідно до статті 248 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Під час розгляду справи судом досліджені письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

ВСТАНОВИВ:

18.12.2018 між Державним міжрайонним підприємством водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" (виробник) та Комунальним підприємства "Господар" Зайцівської сільської ради (споживач) уклали договір № 268/46 про надання послуг водопостачання, відповідно до пункту 1.1. якого (виробник) зобов`язується надати (споживачу) послугу з централізованого водопостачання на господарські, побутові та виробничі потреби, керуючись при цьому Законом України "Про питну воду та питне водопостачання" від 10.01.2002 року №2918-11, Законом України "Про житлово-комунальні послуги" від 24.06.2004 №24.06.2004 №1875-IV, "Правилами користування системи централізованого комунального водопостачан6ня та водовідведення в населених пунктах України", затверджених наказом Міністерства з питань житлово-комунального господарства від 27.06.2008 №190, "Правилами технічної експлуатації систем водопостачання і каналізації населених пунктів України", затверджених наказом Держжитлокомунгоспу України від 05.07.95 № 30, ДСаНПіН 2.2.4-171-10 "Гігієнічні вимоги до води питної, призначеної для споживання людиною".

Споживач здійснює споживання види в межах встановленого ліміту і сплачує виробнику за надані послуги в строки передбачені цим договором (пункт 1.2. договору).

Пунктом 3.2. договору встановлено, що вартість послуг з водопостачання на момент підписання договору складає 9 грн. 792 коп. в тому числі 20% податку на додану вартість 1 грн. 632 коп. за один метр кубічний питної води.

Інформація про зміну тарифів доводиться до відома споживача згідно чинного законодавства України.

18.04.2019 сторонами укладено додаткову угоду №1 до договору № 268/46 про надання послуг водопостачання від 18.12.20218, відповідно до якої пункт 3.2 договору викладено у такій редакції: "Вартість послуг з водопостачання на момент підписання договору складає 08 грн. 10 коп. за один метр кубічний питної води (без податку на додану вартість), відповідно до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг №1141 від 16.06.2016 у редакції постанови №116 від 01.02.2019".

Відповідно до пункту 3.3. договору розрахунок за фактично надані послуги водопостачання повинен бути здійснений споживачем у повному розмірі до 20 числа місяця наступного за розрахунковим, згідно актів зняття показів лічильників.

Дія цього договору триває з моменту підписання до 31.12.2019, якщо за один місяць до закінчення строку, дії цього договору жодна із сторін не виявила наміру розірвати його дію, внести зміни чи припинити. Договір вважається продовженим на тих же умовах і на такий же термін (пункт 8.2. договору).

На виконання прийнятих за умовами договору зобов`язань позивачем в період з червня 2022 року по грудень 2022 року надано відповідачу послуги з централізованого водопостачання на загальну суму 131 541,90 грн., про що складені акти наданих послуг а саме: №287 від 29.06.2022 за період з 25.03.2022 по 28.06.2022 за 2681м 3 на загальну суму 49 705,74 грн, №1082/164 від 29.08.2022 за період з 25.07.2022 по 25.08.2022 за 2033,00000м 3 на загальну суму 37691,82 грн, №1082/309 від 25.10.2022 за період з 26.09.2022 по 25.10.2022 за 1340,00000м 3 на загальну суму 24843,60 грн, №1082/555 від 26.12.2022 за період з 26.12.2022 по 25.01.2023 за 1041,00000м 3 на загальну суму 19300,14грн які були підписані та скріплені печатками сторін без зауважень.

На оплату наданих послуг позивач виставив відповідачу рахунки, а саме: рахунок №287 від 29.06.2022 за період з 25.03.2022 по 28.06.2022 за 2681м 3 на загальну суму 49 705,74 грн, №1082/164 від 29.08.2022 за період з 25.07.2022 по 25.08.2022 за 2033,00000м 3 на загальну суму 37691,82 грн, №1082/309 від 25.10.2022 за період з 26.09.2022 по 25.10.2022 за 1340,00000м 3 на загальну суму 24843,60 грн, №1082/555 від 26.12.2022 за період з 26.12.2022 по 25.01.2023 за 1041,00000м 3 на загальну суму 19 300,14 грн.

Державне міжрайонне підприємство водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" посилається на несвоєчасну оплату Комунальним підприємства "Господар" Зайцівської сільської ради послуг з водопостачання у період з червня по грудень 2022 року, у зв`язку з чим виникла заборгованість у розмірі 112 309,72 грн., проти чого заперечує відповідач, що і є причиною виникнення спору.

Предметом спору є стягнення з відповідача на користь позивача 112 309,72 грн заборгованість з червня 2022 року по грудень 2022 включно, 23 075,87 грн пені, 6 178,81 грн витрат від інфляції, 2 759,23 грн. 3% річних

Предметом доказування у справі є обставини укладання договору № 268/46 про надання послуг водопостачання від 18.12.2018, строк його дії, строк оплати, докази оплати, наявність/відсутність заборгованості.

Суб`єкти господарювання повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином, відповідно до закону, інших правових актів, договору (частина 1 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до частини 1 статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (стаття 525 Цивільного кодексу України).

Договір є обов`язковим для виконання сторонами (стаття 629 Цивільного кодексу України).

Якщо у зобов`язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (стаття 530 Цивільного кодексу України).

Позивач просить стягнути з відповідача заборгованість за договором № 268/46 про надання послуг водопостачання від 18.12.2018 у розмірі 112 309,72 грн. за період з червня по грудень 2022 року (131 541,90 грн. 19 232,18 грн.).

Відповідач проти суми основного боргу заперечує, посилаючись на те, що згідно з додатковою угодою № 1 від 18.04.2019 тариф на послугу з централізованого водопостачання становить 8,10 грн. за куб. м, без податку на додану вартість, тому вартість послуг з централізовано го водопостачання з 18 квітня 2019 року по сьогоднішній день складає 8,10 грн./м, без ПДВ.

Господарський суду зазначає, що постановою Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 22.12.2021 №2854 установлено Державному міжрайонному підприємству водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" тарифи зі структурою, наведеною в додатку до цієї постанови: на централізоване водопостачання: споживачам, які є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, - 15,45 грн за 1 куб. м (без податку на додану вартість); споживачам, які не є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, - 30,20 грн за 1 куб. м (без податку на додану вартість).

Підпункт 25 пункту 1 та додаток 25 до постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг, від 16 червня 2016 року № 1141 "Про встановлення тарифів на централізоване водопостачання та водовідведення", зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 20 липня 2016 року за № 995/29125, виключити.

Ця постанова набирає чинності з 01 січня 2022 року, але не раніше дня, наступного за днем її оприлюднення на офіційному вебсайті Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг.

Таким чином, Державному міжрайонному підприємству водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" з 01.01.2022 Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних встановлені такі тарифи на централізоване водопостачання: споживачам, які є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, - 15,45 грн за 1 куб. м (без податку на додану вартість); споживачам, які не є суб`єктами господарювання у сфері централізованого водопостачання та водовідведення, - 30,20 грн за 1 куб. м (без податку на додану вартість).

Матеріалами справи підтверджується, що в актах наданих послуг за спірний період, які підписані відповідачем без зауважень вказаний тариф з урахуванням постанови Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг від 22.12.2021 №2854.

За таких обставин, господарський суд дійшов до висновку про обґрунтованість заявленої до стягнення заборгованість за договором № 268/46 про надання послуг водопостачання від 18.12.2018 у розмірі 112 309,72 грн. за період з червня по грудень 2022 року.

Відповідно до положень статті 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 599 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Згідно зі статтями 216-217, 230-231 Господарським кодексом України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання, шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно пункту 3.7. договору за порушення грошового зобов`язання за цим договором споживач зобов`язаний на вимогу виробника сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, 3% річних від простроченої суми, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України від суми невиконаного споживачем зобов`язання за кожен день прострочення.

Сторони несуть відповідальність за не виконання чи неналежне виконання прийнятих за даним договором зобов`язань відповідно до чинного законодавства України (пункт 5.1. договору).

Позивач нарахував та просить стягнути з відповідача 23 075,87 грн пені за загальний період з 21.07.2022 по 28.02.2023 (по кожному місяцю окремо), 6 178,81 грн втрат від інфляції за загальний період з липня 2022 року по січень 2023 року), 2 759,23 3% річних за загальний період з 21.07.2022 по 28.02.2023 (по кожному місяцю окремо).Перевіривши розрахунок пені та 3% річних господарським судом арифметичних помилок не встановлено.

Щодо нарахованих втрат від інфляції господарський суд зазначає наступне.

Об`єднаною палатою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у справі №905/21/19 наведено формулу за якою можна розрахувати інфляційні втрати: "Х" * "і-1" - 100 грн. = "ЗБ", де "Х" - залишок боргу на початок розрахункового періоду, "і-1" - офіційно встановлений індекс інфляції у розрахунковому місяці та 100 грн - умовна сума погашення боргу у цьому місяці, а "ЗБ" - залишок основного боргу з інфляційною складовою за цей місяць (вартість грошей з урахуванням інфляції у цьому місяці та часткового погашення боргу у цьому ж місяці). При цьому зазначено, що за наступний місяць базовою сумою для розрахунку індексу інфляції буде залишок боргу разом з інфляційною складовою за попередній місяць ("ЗБ" відповідно до наведеної формули), який перемножується на індекс інфляції за цей місяць, а від зазначеного добутку має відніматися сума погашення боржником своєї заборгованості у поточному місяці (якщо таке погашення відбувалося).

У випадку якщо погашення боргу не відбувалося декілька місяців підряд, то залишок основного боргу з інфляційною складовою за перший розрахунковий місяць такого періоду ("ЗБ") перемножується послідовно на індекси інфляції за весь період, протягом якого не відбувалося погашення боргу, та ділиться на 100%.

Зазначена правова позиція також викладена у постанові Верховного Суду від 20.08.2020 у справі № 904/3546/19.

Крім того, об`єднана палата Касаційного господарського суду у постанові від 20 листопада 2020 року у справі № 910/13071/19 надала роз`яснення, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Щодо індексу інфляції слід також зазначити, що показники індексу споживчих цін (індексу інфляції за окремі місяці та сукупного індексу інфляції за певний період часу) обчислюються центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері статистики, та публікується в офіційних періодичних виданнях десятковим дробом, з одним числовим знаком після коми (тобто округленими до десятих). Отже, застосування у розрахунку індексу інфляції (сукупного індексу інфляції) з округленням до сотих є неправомірним.

Як вбачається із розрахунку позивача інфляційні втрати нараховані за червень 2022 року починаючи з липня 2022 року, за серпень 2022 року починаючи з вересня 2022 року, за жовтень починаючи з листопада 2022 року, за грудень 2022 року інфляційні нараховані за січень 2023 року.

Водночас, з урахуванням приписів пункту 3.2 договору строк оплати послуг за червень 2022 року настав 20.07.2022, за серпень 2022 року настав 20.09.2022, за жовтень настав 20.11.222, за грудень 2022 року настав 20.01.2023. відповідно інфляційні втрати нараховуються: за червень 2022 року починаючи з серпня 2022 року (так як прострочення виникло з 21.07.2022), за серпень 2022 року починаючи з жовтня 2022 року (так як прострочення виникло з 21.10.2022), за жовтень починаючи з грудня 2022 року (так як прострочення виникло з 21.12.2022), за грудень 2022 року з лютого 2023 року (так як прострочення виникло з 21.01.2023).

Таким чином позовні вимоги про стягнення інфляційних втрат підлягають задоволенню частково у сумі 4 753,16 грн., а саме за червень 2022 року у сумі 3 094,18 грн. (з серпня 2022 року по січень 2023 року); за серпень 2022 року у сумі 1 485,07 грн. (з жовтня по грудень 2022 року); за жовтень 2022 року у сумі 175,91 грн. (з жовтня по грудень 2022 року); за грудень 2022 року інфляційні втрати стягненню не підлягають, оскільки позивачем нараховані втрати за січень 203 року, а інфляційні можуть нараховуватись, починаючи з лютого 2023 року.

Заперечення відповідача щодо заборони нарахування пені, 3% річних та інфляційних втрат згідно положень Постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 № 206 "Про деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" судом не приймаються, оскільки дана постанова встановлює заборону нарахування штрафних санкцій щодо прострочення сплати житлово-комунальних послуг населенню, а не юридичним особам. Яким є відповідач.

Відповідач у відзиві на позовну заяву посилається на лист Торгово-промислової палати України (ТПП України) від 28.02.2022 за №2024/02.0-7.1, в якому ТПП засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою запровадження воєнного стану, та підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору.

За умовами пункту 6.1 договору сторони звільняються від відповідальності за часткове або повне невиконання зобов`язань передбачених цим договором, якщо це стало наслідком непереборної сили, що виникла після укладання договору в результаті обставин непереборного характеру зокрема: пожежі, повені, землетруси, воєнні дії, страйки, аварії, які перешкоджають виконанню договірних зобов`язань у цілому чи частково, якщо ці обставини безпосередньо вплинули на виконання договору, або випадку, який жодна із сторін договору не мала передбачити на момент укладання цього договору. Якщо дія форс-мажорних обставин триває більше ніж три місяці, то будь-яка із сторін має право розірвати договір, при цьому жодна із сторін не має право вимагати відшкодування збитків, пов`язаних із розірванням договору.

Відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати України", Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб`єкта господарської діяльності.

Відповідно до листа Торгово-промислової палати України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 визнано форс-мажорною обставиною військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану 24.02.2022. Торгово-промислова палата України підтверджує, що зазначені обставини з 24.02.2022 до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними.

Учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб`єкт господарювання за порушення господарського зобов`язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов`язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Не вважаються такими обставинами, зокрема, порушення зобов`язань контрагентами правопорушника, відсутність на ринку потрібних для виконання зобов`язання товарів, відсутність у боржника необхідних коштів (стаття 218 Господарського кодексу України).

Статтею 617 Цивільного кодексу України встановлено, що особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили. Не вважається випадком, зокрема, недодержання своїх обов`язків контрагентом боржника, відсутність на ринку товарів, потрібних для виконання зобов`язання, відсутність у боржника необхідних коштів.

Відповідно до статті 14-1 Закону України "Про торгово-промислові палати в Україні" форс-мажорними обставинами (обставинами непереборної сили) є надзвичайні та невідворотні обставини, що об`єктивно унеможливлюють виконання зобов`язань, передбачених умовами договору (контракту, угоди тощо), обов`язків згідно із законодавчими та іншими нормативними актами, а саме: загроза війни, збройний конфлікт або серйозна погроза такого конфлікту, включаючи але не обмежуючись ворожими атаками, блокадами, військовим ембарго, дії іноземного ворога, загальна військова мобілізація, військові дії, оголошена та неоголошена війна, дії суспільного ворога, збурення, акти тероризму, диверсії, піратства, безлади, вторгнення, блокада, революція, заколот, повстання, масові заворушення, введення комендантської години, карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України, експропріація, примусове вилучення, захоплення підприємств, реквізиція, громадська демонстрація, блокада, страйк, аварія, протиправні дії третіх осіб, пожежа, вибух, тривалі перерви в роботі транспорту, регламентовані умовами відповідних рішень та актами державних органів влади, закриття морських проток, ембарго, заборона (обмеження) експорту/імпорту тощо, а також викликані винятковими погодними умовами і стихійним лихом, а саме: епідемія, сильний шторм, циклон, ураган, торнадо, буревій, повінь, нагромадження снігу, ожеледь, град, заморозки, замерзання моря, проток, портів, перевалів, землетрус, блискавка, пожежа, посуха, просідання і зсув ґрунту, інші стихійні лиха тощо.

За загальним правилом, неможливість виконати зобов`язання внаслідок дії обставин непереборної сили відповідно до вимог законодавства є підставою для звільнення від відповідальності за порушення зобов`язання (частина 1 статті 617 Цивільного кодексу України).

З наведеного вбачається, що учасник господарського зобов`язання може бути звільнений від відповідальності за невиконання, а не від виконання в цілому. В будь-якому разі сторона зобов`язання, яка його не виконує, повинна довести, що в кожному окремому випадку саме ці конкретні обставини мали непереборний характер саме для цієї конкретної особи. І кожен такий випадок має оцінюватись судом незалежно від наявності засвідчених компетентним органом обставин непереборної сили.

Верховний Суд у постанові від 25.01.2022 по справі № 904/3886/21 зазначив, що форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер, а зацікавленій стороні необхідно довести (1) факт їх виникнення; (2) те, що обставини є форс-мажорними (3) для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність.

Аналогічного висновку дійшов Верховний Суд і у постанові від 16.07.2019 по справі №917/1053/18, зазначивши, що лише посилання сторони у справі на наявність обставин непереборної сили та надання підтверджуючих доказів не може вважатися безумовним доведенням відповідних обставин, яке не потребує оцінки суду. Саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини, на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку.

Відповідачем не надано належних та допустимих, у розумінні статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, доказів існування форс-мажорних обставин у взаємовідносинах із позивачем по договору про надання послуг, як і не надано обґрунтованих причинно-наслідкових зв`язків між введенням 24.02.2022 в Україні воєнного стану та неможливістю виконання відповідачем своїх зобов`язань за вказаним договором.

Слід відзначити, що введення воєнного стану на території України не означає, що відповідач не може здійснювати господарську діяльність та набувати кошти, адже протилежного відповідачем не доведено відповідними доказами. Більше того, держава на даний час заохочує розвиток підприємницької діяльності з метою позитивного впливу на економіку країни (зменшення податків, митних платежів тощо). Відповідач не надав доказів того, що підприємство зупинило роботу у зв`язку з воєнним станом, що всі працівники (чи їх частина), керівник підприємства, інші посадові особи мобілізовані та перебувають у складі Збройних Сил України, тимчасово не виконують професійні обов`язки у зв`язку з воєнними діями, все, або частина складу рухомого майна підприємства задіяні під час тих чи інших заходів, що б перешкоджало суб`єкту господарювання здійснювати підприємницьку діяльність під час введеного воєнного стану.

В даному випадку сторона не надала доказів, що саме введення воєнного стану унеможливило виконання конкретних зобов`язань за договором. Матеріали справи не містять відомостей про те, що позивач перебуває в кращому становищі порівняно з відповідачем, з огляду на запровадження в державі воєнного стану, тобто такі форс-мажорні обставини, стосуються обох сторін договору.

З урахуванням наведеного суд доходить висновку, що форс-мажор не є автоматичною підставою для звільнення від виконання зобов`язань, стороною договору має бути підтверджено не факт настання таких обставин, а саме їхня здатність впливати на реальну можливість виконання зобов`язання, тому суд відхиляє заперечення відповідача як недоведені документально і такі, що ґрунтуються на бажанні уникнути виконання грошового зобов`язання.

Відповідно до частини 1 статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання (статті 76-79 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

За викладеного, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 142 897,98 грн. (112 309,72 грн заборгованість, 23 075,87 грн пені, 4 753,16 грн витрати від інфляції, 2 759,23 грн. 3% річних).

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 46, 73, 74, 76, 77-79, 86, 91, 129, 231, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" до Комунального підприємства "Господар" Зайцівської сільської ради про стягнення 144 323,63 грн задовольнити частково.

Стягнути з Комунального підприємства "Господар" Зайцівської сільської ради (52514, Дніпропетровська область, Синельниківський район, с. Зайцеве, вул. Центральна, 10, код ЄДРПОУ 42252479) на користь Державного міжрайонного підприємства водопровідно-каналізаційного господарства "Дніпро-Західний Донбас" (52551, Дніпропетровська область, Синельниківський район, с. Воронове, вул. Дніпровська, 28, код ЄДРПОУ 03564045) 112 309,72 грн заборгованості, 23 075,87 грн пені, 4 753,16 грн витрат від інфляції, 2 759,23 грн. 3% річних, 2 657,49 грн. витрат по сплаті судового збору.

Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Центрального апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено 01.05.2023

Суддя Ю.А. Бажанова