Рішення

від 01.05.2023 по справі 908/628/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 5/46/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.05.2023 Справа № 908/628/23

м. Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі: судді Проскурякова К.В., при секретарі Соколові А.А., розглянувши матеріали справи

За позовом: Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105; код ЄДРПОУ 37573068)

До відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідеал-Плюс» (вул. Реконструктивна, буд. 61, м. Запоріжжя, 69027; код ЄДРПОУ 32273047)

про стягнення 5 234,53 грн.,

Без участі представників сторін

СУТНІСТЬ СПОРУ:

28.02.2023 до господарського суду Запорізької області через систему «Електронний суд» надійшла позовна заява Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідеал-Плюс» про стягнення 5 234,53 грн.

28.02.2023 автоматизованою системою документообігу господарського суду Запорізької області здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, справу розподілено судді Проскурякову К.В.

Ухвалою суду від 01.03.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрите провадження у справі № 908/628/23 в порядку спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання та без повідомлення (виклику) учасників справи. Розгляд справи по суті розпочато з 28.03.2023, запропоновано сторонам здійснити відповідні процесуальні дії та подати усі наявні в них докази, які стосуються предмету спору.

Згідно з ч. 13 ст. 8 ГПК України, розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 ГПК України, у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі, якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою технічного засобу не здійснюється. Хід судового процесу фіксувався шляхом складання протоколу судового засідання, який долучений до матеріалів справи.

Статтею 248 ГПК України визначено, що суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі.

01.05.2023 судом прийнято рішення.

Як вбачається з позовної заяви, в обґрунтування заявлених позовних вимог позивач посилається на те, що 01.04.2003 між Управлінням житлового господарства Запорізької міської ради та відповідачем укладено договір оренди нежитлового приміщення № 193/2. На виконання умов договору позивач передав відповідачу в строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 95,12 кв. м., розташовані за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 42. Вказані приміщення перебувають на балансі КП ВРЕЖО № 1. Приміщення використовується орендарем на правах оренди під магазин. Додатковими угодами до договору змінювались розміри орендної ставки та плати, площа орендованого приміщення, строки сплати орендної плати та продовжувались стоки дії договору. Додатковою угодою від 01.06.2011 до договору, змінено сторону орендодавця з Управління житлового господарства Запорізької міської ради на Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради. Додатковою угодою від 30.08.2012 до договору змінено балансоутримувача на Міське комунальне підприємство «Основаніє» та змінено розмір площі орендованого майна. У зв`язку з втратою чинності ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» № 2269-ХІІ 01.02.2020, введенням в дію ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ та виключенням норми про автоматичне продовження договору оренди у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця, строк дії договору після 29.10.2022 не продовжувався. Враховуючи норми п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» № 634 від 27.05.2022, станом на момент звернення до суду з вказаною позовною заявою договір є чинним. Відповідач свої зобов`язання щодо своєчасної сплати орендної плати не виконав, у зв`язку із чим утворилась заборгованість за період з травня 2013 по грудень 2022 на суму 4 995,77 грн. У зв`язку з порушенням відповідачем умов договору, позивачем нараховано пеню за період з 10.03.2022 по 13.02.2023 у розмірі 174,01 грн. та інфляційні витрати за період з березня 2022 по січень 2023 на суму 64,75 грн. На підставі викладеного, посилаючись на ст.ст. 509, 526, 530, 536, 546, 548, 549, 611, 612, 625 Цивільного кодексу України, ст.ст. 175, 230-237 Господарського кодексу України, позивач просить суд позов задовольнити.

Як вбачається з матеріалів справи, 05.04.2023 до господарського суду Запорізької області повернулась ухвала від 01.03.2022 про відкриття провадження у справі № 908/628/23, яка надіслана на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідеал-Плюс» згідно Витягу з ЄДРПОУ 32273047: вул. Реконструктивна, буд. 61, м. Запоріжжя, 69027 з поштовою відміткою: «за закінченням терміну зберігання».

Враховуючи викладене, суд вважає за необхідне зазначити наступне.

У разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії.

З урахуванням викладеного суд вважає, що Товариство з обмеженою відповідальністю «Ідеал-Плюс» належним чином повідомлене про дату, час та місце наступного судового засідання.

Станом на 01.05.2023 відповідач відзив на позовну заяву, запропонований надати ухвалою від 01.03.2023 до суду не направив. Клопотань про розгляд справи з повідомленням (викликом) сторін на адресу суду не надходило.

Згідно ч. 9 ст. 165 ГПК України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Частиною 1 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі.

Згідно ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Наявні матеріали справи дозволяють розглянути справу по суті.

З`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, дослідивши матеріали справи, всебічно та повно дослідивши надані учасниками судового процесу докази, суд

ВСТАНОВИВ:

01.04.2003 між Управлінням житлового господарства Запорізької міської ради (орендодавець), Комунальним підприємством «Виробниче ремонтно-експлуатаційне житлове об`єднання № 1 (балансоутримувач) та Товариством з обмеженою відповідальністю Ідеал-Плюс (орендар) укладено договір оренди нежитлового приміщення № 193/2, згідно п. 1.1. якого орендодавець на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради № 104/85 від 27.03.2003 передав, а орендар прийняв у строкове у строкове платне користування нежитлове приміщення загальною площею 95,12 кв.м. за адресою: м. Запоріжжя, вул. Перемоги, буд. 42, яке знаходяться на балансі КП ВРЕЖО № 1, вартість якого згідно проведеної експертної оцінки від 31.03.2003 становить 27 275,00 грн.

Згідно із п. 1.2. договору, нерухоме майно використовується орендарем на правах оренди під магазин.

Вступ орендаря у користування нежитловим приміщенням настає одночасно з підписанням сторонами договору та акту прийому-передачі вказаного нежитлового приміщення, підписаного з Балансоутримувачем (п. 2.1. договору).

Пунктом 2.2. договору визначено, що передача приміщення в оренду не спричиняє за собою передачу орендарю права власності на це приміщення. Власником орендованого приміщення залишається Запорізька міська рада, а орендар користується ним протягом строку оренди.

У відповідності до п. 3.1. договору, орендна плата визначається на підставі рішення виконавчого комітету Запорізької міської ради від 31.08.2000 № 297 та рішення п`ятої сесії Запорізької міської ради двадцять четвертого скликання від 30.10.2002 № 13.

Згідно п. 3.2. договору, розмір орендної плати за перший місяць оренди становить 340,93 грн. х Іпр. х Ім.

Розмір орендної плати за кожний наступний місяць визначається орендарем самостійно, шляхом коригування розміру місячної плати за попередній місяць на індекс інфляції поточного місяця (п. 3.3. договору).

Відповідно до п. 3.4. договору в редакції додаткової угоди від 21.01.2009, орендна плата перераховується орендарем самостійно до місцевого бюджету м. Запоріжжя за місцем знаходження об`єкта, що здається в оренду, щомісячно, не пізніше 10 числа наступного місяця «…».

Пунктом 3.5. договору визначено, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, перераховується на відповідний розрахунковий рахунок до місцевого бюджету м. Запоріжжя відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення (включаючи день оплати), але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Розмір орендної плати може бути переглянутий на вимогу однієї зі сторін в разі зміни методики її розрахунку, цін і тарифів та в інших випадках, передбачених законодавством України (п. 3.6. договору).

Частиною 5 договору передбачено, що орендар зобов`язується: своєчасно і у повному обсязі вносити плату до міського бюджету м. Запоріжжя та сплачувати експлуатаційні витрати балансоутримувачу (п. 5.2); один раз в півроку проводити з балансоутримувачем звірку розрахунків з орендної плати та підписувати акти звірок (п. 5.3).

Відповідно до п. 7.1. договору, орендодавець та балансоутримувач зобов`язані передати орендарю в оренду нежитлове приміщення згідно з розділом 1 цього договору по акту прийому-передачі приміщення, який підписується одночасно із цим договором.

Згідно розділу 8 договору, орендодавець та балансоутримувач мають права виступати щ ініціативою щодо внесення змін до цього договору, його розірвання в разі погіршення стану орендованих приміщень, внаслідок їх неналежного використання та експлуатації або невиконання умов договору (п. 8.1); встановлювати орендарю орендну плату за користування приміщенням згідно з діючим законодавством, виступати з ініціативою щодо перегляду розміру орендної плати у випадках, передбачених п. 3.6. цього договору (п. 8.3).

За невиконання або неналежне виконання зобов`язань згідно з договором оренди сторони несуть відповідальність, передбачену чинним законодавством України та цим договором (п. 9.1. договору).

Зміни та доповнення до договору оренди вносяться за згодою сторін, а у разі виникнення спору у порядку встановленому законодавством (п. 9.7. договору).

Відповідно до п. 11.1 договору, цей договір діє з 01.04.2003 року до 31.03.2006 року.

На виконання умов договору № 193/2, на підставі акту прийому-передачі від 01.04.2003, КП «ВРЕЖО № 1» передало, а ТОВ «Ідеал-Плюс» прийняло нежитлове приміщення загальною площею 95,12 кв.м., яке розташоване в підвалі буд. 42 по вул. Перемоги.

Додатковими угодами до договору змінювались розміри орендної ставки та плати, площа орендованого приміщення, строки сплати орендної плати та продовжувались стоки дії договору.

Додатковою угодою від 01.06.2011 до договору змінено орендодавця з Управління житлового господарства Запорізької міської ради на Департамент комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради.

Додатковою угодою від 30.08.2012 до договору змінено балансоутримувача на Міське комунальне підприємство «Основаніє» та змінено розмір площі орендованого майна на 2,20 кв.м.

У зв`язку з втратою чинності ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» № 2269-ХІІ 01.02.2020, введенням в дію ЗУ «Про оренду державного та комунального майна» № 157-ІХ та виключенням норми про автоматичне продовження договору оренди у разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця, строк дії договору після 29.10.2022 не продовжувався.

Враховуючи норми п. 5 Постанови Кабінету Міністрів України «Про особливості оренди державного та комунального майна у період воєнного стану» № 634 від 27.05.2022, станом на час прийняття вказаного рішення договір є чинним.

З матеріалів справи вбачається, що в порушення умов п. 5.2. договору в частині повної та своєчасної сплати за оренду нежитлового приміщення, у ТОВ «Ідеал-Плюс» утворилась заборгованість з орендної плати за період з травня 2013 по грудень 2022 включно на загальну суму 4 995,77 грн.

Доказів оплати матеріали справи не містять.

У зв`язку з порушенням строків оплати за оренду нежитлового приміщення, на підставі п.п. 3.5., 9.1. договору та ч. 2 ст. 625 ЦК України позивачем нараховано пеню за загальний період з 10.03.2022 по 13.02.2023 у розмірі 174,01 грн. та інфляційні витрати за період з березня 2022 по січень 2023 на суму 64,75 грн.

Дослідивши у судовому засіданні матеріали справи, додаткові пояснення, проаналізувавши норми чинного законодавства суд при прийнятті рішення враховує наступне.

Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є: договори та інші правочини. Цивільні права та обов`язки можуть виникати безпосередньо з актів цивільного законодавства.

Аналогічні положення містить ст. 174 Господарського кодексу України, згідно з якою господарські зобов`язання між суб`єктами господарювання виникають, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є право відношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов`язань. Аналогічні норми містяться в ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України.

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до загальних умов виконання зобов`язань, встановлених ст. 526 ЦК України, зобов`язання повинно виконуватися належним чином згідно з умовами договору.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно із ст. 627 Цивільного кодексу України, відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Приписами ст. 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання повинні виконуватися належним чином відповідно до умов договору та актів цивільного законодавства. Одностороння відмова від виконання зобов`язання не допускається, крім випадків, передбачених законом. Аналогічний припис містять пункти 1 та 7 ст.193 Господарського кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 759 Цивільного кодексу України, за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Предметом оренди за договором № 193/2 від 01.04.2003 є комунальне майно, тому правовідносини сторін щодо порядку користування ним регулюються приписами Закону України «Про оренду державного та комунального майна».

Відповідно до ст. 629 ЦК України, договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Як встановлено судом, додатковими угодами до договору змінювались розміри орендної ставки та плати, площа орендованого приміщення, строки сплати орендної плати та продовжувались стоки дії договору.

Статтею 526 ЦК України встановлено, що зобов`язання повинне виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог зазначених Кодексів, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов і вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч. 1 ст. 286 Господарського кодексу України, орендна плата це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності.

Частиною 1 ст. 283 ГК України встановлено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Згідно ч. 1 ст. 10 Закону України Про оренду державного та комунального майна однією з істотних умов договору оренди є орендна плата з урахуванням її індексації.

Відповідно до ч. 3 ст. 285 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 18 Закону України Про оренду державного та комунального майна, орендар зобов`язаний вносити орендну плату своєчасно і у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна визначено, що орендна плата встановлюється у грошовій формі і вноситься у строки, визначені договором.

Орендар за користування об`єктом оренди вносить орендну плату незалежно від наслідків провадження господарської діяльності. (ч. 4 ст. 17 Закону України Про оренду державного та комунального майна).

У відповідності до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) (ст. 610 ЦК України).

Договір, укладений сторонами з дотримання вимог, необхідних для чинності правочину, у тому числі відповідно до чинних нормативно-правових актів, має обов`язкову силу для сторін. Будучи пов`язаними взаємними правами та обов`язками (зобов`язаннями), сторони не можуть в односторонньому порядку відмовлятись від виконання зобов`язання.

Матеріали справи свідчать, що відповідач взятих на себе договірних зобов`язань належним чином не виконав, орендну плату за договором № 193/2 від 01.04.2003 у період з травня 2013 по грудень 2022 включно на суму 4 995,77 грн. у визначені договором строки не здійснив, отже, відповідач порушив умови договору.

Відповідач своїм правом щодо надання заперечень на позов не скористався, письмовий відзив суду не направив, у повному обсязі або частково відповідачем суду не надано.

За таких обставин, на час розгляду справи в суді сума основного боргу за договором оренди № 193/2 від 01.04.2003 складає 4 995,77 грн., яка підтверджена матеріалами справи, а тому вимоги позивача про стягнення з відповідача 4 995,77 грн. основного боргу за період з травня 2013 по грудень 2022 включно є доведеними, обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім цього, позивач просить суд стягнути з відповідача пеню за загальний період з 10.03.2022 по 13.02.2023 включно на суму 174,01 грн.

Згідно ст. 610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язань, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 1 статті 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Статтею 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Статтею 216 ГК України встановлено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

У сфері господарювання застосовуються такі види господарських санкцій: відшкодування збитків; штрафні санкції; оперативно-господарські санкції (ч. 2 ст. 217 ГК України).

Згідно з ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, учасник господарських відносин у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання, зобов`язаний сплатити штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня).

Відповідно до ч. 1 ст. 231 ГК України, законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов`язання або у певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов`язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг) (ч. 4 ст. 231 ГК України).

Згідно з ч. 6 ст. 231 ГК України, штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Пунктом 3.5. договору сторони передбачили, що орендна плата, перерахована несвоєчасно або не в повному обсязі, перераховується на відповідний розрахунковий рахунок до місцевого бюджету м. Запоріжжя відповідно до чинного законодавства з урахуванням пені в розмірі 0,5% від суми заборгованості за кожний день прострочення (включаючи день оплати), але не більше подвійної облікової ставки НБУ.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені за загальний період з 10.03.2022 по 13.02.2023 включно у розмірі 174,01 грн. за допомогою юридичної інформаційно-пошукової системи «Законодавство», суд вважає за можливе частково задовольнити вимоги позивача у частині стягнення пені за загальний період з 10.03.2022 по 13.02.2023 включно на суму 133,98 грн. з відмовою у стягненні 40,03 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

На особу, яка допустила неналежне виконання зобов`язань, покладаються додаткові юридичні обов`язки, в тому числі передбачені статтями 611, 625 ЦК України.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодекс України передбачено, що боржник який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв`язку з неналежним виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань, щодо повної та своєчасної оплати за оренду приміщення, позивач нарахував та просить суд стягнути з відповідача інфляційні витрати за період з березня 2022 по січень 2023 у розмірі 64,75 грн.

Перевіривши розрахунки позивача, суд приходить до висновку, що вони є правомірними, обґрунтованими, відповідають вимогам чинного законодавства, тому з відповідача підлягає стягненню інфляційні втрати за період з березня 2022 по січень 2023 включно на суму 64,75 грн.

Інші доводи позивача судом до уваги не приймаються в силу викладеного.

Відповідно до ч.ч. 1 та 2 ст. 11 ГПК України, суд при розгляді справи керується принципом верховенства права (ч. 1). Суд розглядає справи відповідно до Конституції України, законів України, міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. ст. 13 та 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів віднесено на сторони. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

У відповідності до ст. 73 ГПК України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Згідно зі ст. 77 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Статтею 78 ГПК України визначено, що достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Статтею 86 ГПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини вказав, що пункт перший статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними, залежно від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є такими, що підлягають задоволенню частково.

Відповідно до статті 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог, а саме на відповідача у розмірі 2 663,47 грн.

Керуючись ст.ст. 76-79, 86, 129, 233, 236 238, 240, 241, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Ідеал-Плюс» (вул. Реконструктивна, буд. 61, м. Запоріжжя, 69027; код ЄДРПОУ 32273047) на користь Департаменту комунальної власності та приватизації Запорізької міської ради (пр. Соборний, буд. 206, м. Запоріжжя, 69105; код ЄДРПОУ 37573068) основну заборгованість за договором оренди нежитлового приміщення № 193/2 від 01.04.2003 за період з травня 2013 по грудень 2022 включно у розмірі 4 995 (чотири тисячі дев`ятсот дев`яносто п`ять) грн. 77 коп., пеню за період з 10.03.2022 по 13.02.2023 включно на суму 133 (сто тридцять три) грн. 98 грн., інфляційні втрати за період з березня 2022 по січень 2023 включно на суму 64 (шістдесят чотири) грн. 75 коп. та витрати по сплаті судового збору на суму 2 663 (дві тисячі шістсот шістдесят три) грн. 47 коп. Видати наказ після набрання рішенням чинності.

3. В іншій частині позову відмовити.

СуддяК.В. Проскуряков

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 241 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Згідно з ч. 1 ст. 256 ГПК України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.