Рішення

від 17.04.2023 по справі 908/2705/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

номер провадження справи 24/174/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17.04.2023 Справа № 908/2705/22

м.Запоріжжя Запорізької області

Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, при секретареві судового засідання Вака В.С., розглянувши в судовому засіданні матеріали справи № 908/2705/22

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізька електропромислова група» (вул. Бородінська, буд. 12/51, м. Запоріжжя, 69096, ідентифікаційний код 32649399)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Будновація» (вул. Глісерна, буд. 21, офіс 11, м. Запоріжжя, 69002, ідентифікаційний код 41312919)

про стягнення 61680,50 грн.

за участю представників:

від позивача: не прибув

від відповідача: не прибув

СУТЬ СПОРУ:

До Господарського суду Запорізької області звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю «Запорізька електропромислова група» з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будновація» про стягнення заборгованості в сумі 29316,41 грн, штрафу в сумі 6173,32 грн, пені в сумі 11300,48 грн, інфляційних витрат у сумі 8088,19 грн, 20% річних від простроченої суми в сумі 6802,10 грн за договором поставки № 18/04-21 від 01.04.2021.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 22.12.2022, наведену вище позовну заяву передано для розгляду судді Азізбекян Т.А.

Позовні вимоги обґрунтовані порушенням відповідачем зобов`язань з оплати поставленого товару відповідно до договору поставки № 18/04-21 від 01.04.2021, внаслідок чого виникла заборгованість в розмірі 29316,41 грн. У зв`язку з простроченням оплати вартості поставленого товару, позивач нарахував та заявив до стягнення пеню у розмірі 11300,48 грн. за загальний період прострочення з 09.11.2021 по 05.12.2022, штраф у розмірі 6173,32 грн., 20% річних у розмірі 6802,10 грн. за загальний період прострочення з 09.11.2021 по 15.12.2022 та інфляційні втрати у розмірі 8088,18 грн. за загальний період прострочення з 09.11.2021 по 30.11.2022.

Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 27.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 908/2705/22 за правилами спрощеного позовного провадження. Присвоєно справі номер провадження 24/174/22. Судове засідання для розгляду справи призначено на 18.01.2023 о 09 год. 30 хв.

18.01.2023 через систему «Електронний суд» до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізька електропромислова група» надійшла заява, у якій останній повідомляє, що відповідачем на адресу позивача заяви не надсилались та заборгованість не сплачена.

Ухвалою суду від 18.01.2023 відкладено розгляд справи на 13.02.2023 о 12 год. 30 хв.

Ухвалою від 10.02.2023 перенесено судове засідання у справі № 908/2705/22 на 06.03.2023 о 09 год. 40 хв.

06.03.2023 через систему «Електронний суд» до суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізька електропромислова група» надійшло клопотання про стягнення судових витрат, у якому останній просить суд стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будновація» на користь позивача витрати на правову допомогу в сумі 15000,00 грн.

На адресу суду повернулись поштові відправлення, які були надіслані на адресу Товариства з обмеженою відповідальністю «Будновація» (вул. Глісерна, буд. 21, офіс 11, м. Запоріжжя, 69002), а саме: ухвала суду про відкриття провадження у справі від 27.12.2023 з відмітною поштового відділення АТ «Укрпошта» - «за закінченням терміну зберігання», та ухвала суду від 18.01.2023 з відміткою - «адресат відсутній за вказаною адресою».

Ухвалою суду від 06.03.2023 відкладений розгляд справи на 17.04.2023 о 10 год. 00 хв.

Представники сторін в судове засідання 17.04.2023 не прибули.

Згідно зі ст. 93 ЦК України місцезнаходження юридичної особи визначається місцем її державної реєстрації, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 4 ст. 9 Закону «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зокрема, містяться відомості про місцезнаходження.

Судом перевірено адресу відповідача у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та з`ясовано, що місцезнаходженням Товариства з обмеженою відповідальністю «Будновація» є вул. Глісерна, буд. 21, офіс 11, м. Запоріжжя, 69002, і саме на вказану адресу направлялись ухвали суду.

Статтею 10 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» встановлено, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою.

Згідно з п. 4 ч. 6 ст. 242 ГПК України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому відділенні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду.

У разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою, тобто повідомленою суду стороною, і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії (висновок Верховного Суду, викладений у постанові від 25.06.2018 у справі № 904/9904/17).

Враховуючи повернення до суду поштового відправлення з ухвалами з позначкою «за закінченням терміну зберігання» та «адресат відсутній за вказаною адресою», ухвали господарського суду вважається врученою відповідачу.

Нормами Господарського процесуального кодексу України визначено, що учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає (ч. 7 ст. 120 ГПК України).

В постанові Верховного Суду від 08.04.2019 у справі № 922/2887/16 викладена правова позиція, що сам лише факт не отримання кореспонденції, якою суд, з додержанням вимог процесуального закону, надсилав ухвалу за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, вказує на суб`єктивну поведінку сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на його адресу.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що неотримання ухвали суду у даній справі відповідачем та повернення її до суду з відповідною відміткою є наслідком дій/бездіяльності відповідача щодо її належного отримання та неповідомлення суду про зміну свого місцезнаходження, тобто його власною волею (в тому числі внесення актуальних відомостей до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, що забезпечує вручення офіційної кореспонденції та обізнаність з її змістом).

Отже, судом вжито необхідних та достатніх заходів для повідомлення відповідача про відкриття провадження у справі № 908/2705/22 та розгляд справи.

Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Таким чином, не лише на суд покладається обов`язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.

Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України ://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Відзив на адресу суду від відповідача не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача у цей строк не надходило.

Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Наявні матеріали справи № 908/2705/22 дозволяють здійснити її розгляд по суті.

Відповідно до ч. 3 ст. 222 Господарського процесуального кодексу України, судовий процес 17.04.2023 ведеться без застосування засобів технічної фіксації судового процесу.

В засіданні 17.04.2023 судом прийнято рішення.

Дослідивши матеріали справи, суд

УСТАНОВИВ:

01.04.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю «Запорізька електропромислова група» (продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Будновація» (покупець) укладено договір поставки № 18/04-21, за умовами якого (1.1.) постачальник зобов`язується протягом дії договору передати покупцеві кабельно-провідникову й електротехнічну продукцію, окремими партіями за цінами, в асортименті й кількості, які погоджуються сторонами в накладних, що є невід`ємною частиною договору, а покупець зобов`язаний прийняти товар і оплатити його на умовах, визначених цим договором.

Загальний обсяг товару, що продається за даним договором, визначається протягом терміну дії договору з урахуванням кількості й асортиментів товару по всім переданим відповідно до умов даного договору партіями товару.

Відповідно до п. 1.2 договору, ціни на товар визначаються сторонами в накладній на момент передачі партії товару. Сторони підтверджують, що ціна, зазначена в накладній, вважаться звичайною.

Загальна суму договору визначається, виходячи із цін на товар, асортименту і загальної кількості товару, вказаних у видаткових накладних та проданого відповідно до умов договору. (п. 2.1. договору.)

Пунктом 2 додаткової угоди № 1 до договору поставки № 18/04-21 передбачено, що покупець зобов`язаний сплатити Постачальнику повну вартість Товару або партії товару протягом 30 календарних днів з дати поставки, або у строк, вказаний у Специфікації (у випадку її наявності).

Пунктом 3.5. договору встановлено, що постачальник зобов`язаний передавати покупцеві товар партіями в строки, кількості й асортиментах (номенклатурі), погоджені сторонами в накладних.

Поставка товару здійснюється на умовах EXW (склад постачальника, м. Запоріжжя). (п. 3.6. договору).

На виконання умов договору позивач поставив відповідачу товар за видатковими накладними: №6393 від 24.09.2021 на суму 92,09грн; №6759 від 07.10.2021 на суму 32651,88грн., №6892 від 12.10.2021 на суму 3497,60грн., №6893 від18.10.2021 на суму 2931,86грн., №7279 від 26.10.2021 на суму 142,98грн.

Дані видаткові накладні підписані сторонами та скріплені печатками без заперечень.

Оскільки Специфікація сторонами не укладалась, тому строк оплати визначено як протягом 30 календарних днів з дати поставки.

Враховуючи узгоджені умови оплати, відповідач мав оплатити товар по накладним: №6393 від 24.09.2021 до 25.10.2021; № 6759 від 07.10.2021 до 08.11.2021 ; № 6892 від 12.10.2021 до 11.11.2021; №6893 від 18.10.2021 до 17.11.2021; №7279 від 26.10.2021 до 25.11.2021.

Відповідач отриманий товар оплатив частково платіжним дорученням №2349 від 24.01.2022 на 10000,00 грн. накладну №6759 від 07.10.2021на суму 32651,88 грн, тому борг по цій накладній складає 22651,88грн., а загальний борг за товар складає 29316,41грн.

Згідно зі статтею 173 Господарського кодексу України, господарським визнається зобов`язання, що виникає між суб`єктом господарювання та пішим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

Частиною першою статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Не допускаються одностороння відмова від виконання зобов`язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка виконання з мотиву, що зобов`язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином (частина 7 статті 193 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням с правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор мас право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу. Відповідно до ч. 2 ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, інші юридичні факти.

За правилами ч. 6 ст.265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

Згідно з ст. 655 Цивільного кодексу України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

В силу п. 1 ст. 692 ЦК України, покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Строки здійснення розрахунків узгоджено сторонами, про що зазначалось вище.

Невиконання зобов`язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає, як порушення зобов`язання.

Як слідує із статті 612 Цивільного кодексу України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

З матеріалів справи вбачається, що позивач належним чином виконав зобов`язання щодо поставки товару, у зв`язку з чим у відповідача виник обов`язок оплатити отриманий товар у термін, визначений у договорі.

Однак відповідач свої зобов`язання щодо оплати у повному обсязі отриманого товару, всупереч умов договору та вимог закону, у визначений строки не виконав, доказів суду не надав.

Позивачем надано суду відповідні докази, які підтверджують розмір позовних вимог в частині стягнення основного боргу у розмірі 29316,41 грн.

За таких обставин, вимоги позивача про стягнення з відповідача 29316,41 грн. основного боргу є законними, обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню судом.

Також позивач просить стягнути з відповідача пеню у розмірі 11300,48 грн. за загальний період прострочення з 09.11.2021 по 05.12.2022 окремо за кожною накладною, штраф у розмірі 6173,32 грн., 20% річних у розмірі 6802,10 грн. окремо за кожною накладною за загальний період прострочення з 09.11.2021 по 15.12.2022 та інфляційні втрати у розмірі 8088,18 грн. окремо за кожною накладною за загальний період прострочення з 09.11.2021 по 30.11.2022.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, стягнення неустойки.

Згідно із ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Статтею 549 ЦК України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Відповідно до ст. 547 ЦК України, правочин щодо забезпечення виконання зобов`язання вчиняється у письмовій формі.

Штрафні санкції за порушення грошових зобов`язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою Національного банку України, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором, ч. 6 ст. 231 Господарського кодексу України.

Відповідно до вимог Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін. Розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно зі ст. 3 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань» розмір пені не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла на період, за який сплачується пеня.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У відповідності до п. 3 додаткової угоди № 1 до договору поставки № 18/04-21, за порушення строків оплати Товару, Покупець сплачує Постачальнику за кожен день прострочення пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла за період прострочення, від суми простроченого платежу. При порушення строків оплати Товару більше 5 календарних днів, Покупець додатково сплачує Постачальнику штраф у розмірі 10% від суми Договору. Пеня за цим пунктом нараховується за весь час прострочення без обмеження, нарахування в півроку. Строк позовної давності для стягнення пені і штрафів за цим пунктом встановлено 3 роки. Також, за порушення строків оплати товару Покупець згідно зі ст. 625 Цивільного кодексу України сплачує Постачальнику суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції і 20 (двадцять) % відсотків річних від простроченої суми за весь час прострочення.

Перевіривши розрахунки пені, штрафу, 20% річних та інфляційних втрат, суд вважає їх виконаними правильно та заявлені позовні вимоги в цій частині такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Відповідно до статей 76, 77, 78, 79, 80 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування.

Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Учасники справи подають докази у справі безпосередньо до суду.

Позивач, особи, яким законом надано право звертатися до суду в інтересах інших осіб, повинні подати докази разом з поданням позовної заяви.

Відповідач, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, повинні подати суду докази разом з поданням відзиву або письмових пояснень третьої особи.

Відповідачем не спростовано правову оцінку обставин, наданих позивачем та правових підстав позову, а також не надано доказів в обґрунтування заперечень щодо позову.

Враховуючи вище наведені обставини, вимоги чинного законодавства України, суд вважає позов таким, що підлягає задоволенню повністю.

Судові витрати зі спати судового збору покладаються на відповідача.

Що стосується витрат на правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн., суд зазначає наступне.

Згідно ч.ч. 1, 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.

Частиною 8 ст. 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Згідно ч. 1 ст. 221 Господарського процесуального кодексу України, якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог.

У позовній заяві представником позивача адвокатом Кузнецовим І.С. зазначено, що заява про стягнення витрат на правничу допомогу буде подано окремо.

06.03.2023 адвокатом Кузнецовим І.С. подано суду клопотання про стягнення з відповідача витрат на правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн. До клопотання додані копія свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю; копія договору про надання правової допомоги; копія акту приймання-передачі наданої правової допомоги; копія розрахунку вартості наданої правової допомоги; копія додаткової угоди до Договору про надання правової допомоги.

Дане клопотання подане у строк, встановлений ч. 8 ст. 129 ГПК України.

Положеннями статті 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.

Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване статтею 131-2 Конституції України, статтею 16 Господарського процесуального кодексу України, відповідними положеннями Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність".

Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (пункт 12 частини 3 статті 2 Господарського процесуального кодексу України).

Метою впровадження цього принципу є забезпечення особі можливості ефективно захистити свої права в суді, ефективно захиститись у разі подання до неї необґрунтованого позову, а також стимулювання сторін до досудового вирішення спору.

Відповідно ст. 126 ГПК України, витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Відповідно ст. 1 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", договір про надання правової допомоги це домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об`єднання) зобов`язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов`язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.

Відповідно до статті 19 зазначеного Закону, видами адвокатської діяльності, зокрема, є: надання правової інформації, консультацій і роз`яснень з правових питань, правовий супровід діяльності юридичних і фізичних осіб, органів державної влади, органів місцевого самоврядування, держави; складення заяв, скарг, процесуальних та інших документів правового характеру; представництво інтересів фізичних і юридичних осіб у судах під час здійснення цивільного, господарського, адміністративного та конституційного судочинства, а також в інших державних органах, перед фізичними та юридичними особами.

Відповідно ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Таким чином, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, необхідно враховувати, зокрема, встановлений в самому договорі розмір та/або порядок обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами статті 30 Закону України "Про адвокатуру і адвокатську діяльність".

Матеріалами справи підтверджено, що 12.02.2019 між адвокатом Кузнецовим І.С. та ТОВ «Запорізька електропромислова група» (Клієнт) укладено договір б/н про надання правової допомоги, відповідно до умов п. 1.1. якого адвокат бере на себе зобов`язання надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених цим Договором, а Клієнт зобов`язаний оплатити замовлення у порядку та строки, обумовлені Сторонами.

Згідно п. 4.2 договору, сума наданої правової допомоги і послуг погоджується Сторонами шляхом укладення письмових додаткових угод або без їх укладення за домовленістю.

27.12.2022 адвокатом та клієнтом до вищевказаного договору про надання правової допомоги підписано розрахунок вартості наданих послуг з правової допомоги, яким узгоджено, що вартість наданої правової допомоги Адвокатом у справі № 908/2705/22 в межах розгляду в суді першої інстанції (Господарському суді Запорізької області) визначена у фіксованому розмірі 15000 грн. (10000грн. винагорода і 5000грн. «гонорар успіху» за прийняття судом рішення про повне або часткове задоволення позовних вимог).

27.12.2022 адвокатом та клієнтом до договору про надання правової допомоги підписано Додаткову угоду б/н, якою також узгоджено, що оплата наданої правової допомоги Адвоката у справі №908/2705/22 в межах розгляду в суді першої інстанції (Господарському суді Запорізької області) здійснюється у фіксованому розмірі 15000,00 грн. (10000грн. винагорода і 5000грн. «гонорар успіху» за прийняття судом рішення про повне або часткове задоволення позовних вимог) протягом 30 календарних днів з дати набрання законної сили рішенням суду першої інстанції у цій справі, та підлягає перерахуванню Клієнтом Адвокату на карткові рахунки.

03.03.2023 між адвокатом та клієнтом підписаний акт б/н приймання-передачі наданої правової допомоги з детальним описом проведених робіт, в якому перераховано всю надану адвокатом у справі №908/2705/22 в межах розгляду в суді першої інстанції (Господарському суді Запорізької області).

Відповідно до акту від 03.03.2023, серед іншого, Клієнт не має до Адвоката претензій по наданій правовій допомозі, її вартості та вартості витрат Адвоката.

Критерії оцінки поданих заявником доказів суд встановлює самостійно у кожній конкретній справі, виходячи з принципів верховенства права та пропорційності, з урахуванням практики Європейського суду з прав людини, що суди застосовують як джерело права згідно зі статтею 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини».

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності) та критерію розумності їхнього розміру, з урахуванням конкретних обставин справи та доводів сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, у рішеннях від 12 жовтня 2006 року у справі «Двойних проти України» (пункт 80), від 10 грудня 2009 року у справі «Гімайдуліна і інших проти України» (пункти 34-36), від 23 січня 2014 року у справі «East/West Alliance Limited" проти України», від 26 лютого 2015 року у справі «Баришевський проти України» (пункт 95) зазначається, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими (необхідними), а їхній розмір - обґрунтованим.

У додатковій постанові Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 916/1777/19 зазначено, що вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу, суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі. Чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань. Чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами. Та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині четвертій статті 126 ГПК України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат. Аналогічний правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 21.05.2019 у справі № 903/390/18.

У розумінні положень частин п`ятої та шостої статті 126 ГПК України зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Вказана правова позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16.11.2022 у справі № 922/1964/21.

Відповідач будь-яких письмових заперечень на заяву позивача та клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката суду не подав.

Суд зазначає, що процесуальним законом від учасника справи вимагається надання доказів щодо обсягу наданих послуг і виконання робіт та їх вартості, але не доказів обґрунтування часу, витраченого фахівцем в галузі права, а достатнім є підтвердження лише кількості такого часу, навіть без обґрунтування, що саме така кількість часу витрачена на відповідні дії (правова позиція, викладена у постановах Верховного Суду від 16.05.2019 у справі №823/2638/18 та від 09.07.2019 у справі №923/726/18).

У постанові Верховного Суду від 20.11.2020 року № 910/13071/19 вказано, що втручання суду у договірні відносини між адвокатом та його клієнтом у частині визначення розміру гонорару або зменшення розміру стягнення такого гонорару з відповідної сторони на підставі положень частини четвертої статті 126 ГПК України можливе лише за умови обґрунтованості та наявності доказів на підтвердження невідповідності таких витрат фактично наданим послугам. В іншому випадку, таке втручання суперечитиме принципу свободи договору, закріпленому в положеннях статті 627 ЦК України, принципу pacta sunt servanda та принципу захисту права працівника або іншої особи на оплату та своєчасність оплати за виконану працю, закріпленому у статті 43 Конституції України.

Розмір гонорару визначається лише за погодженням адвоката з клієнтом, а суд не вправі втручатися в ці правовідносини (пункт 28 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.02.2020 у справі № 755/9215/15-ц; пункт 19 додаткової постанови Великої Палати Верховного Суду від 07.07.2021 у справі № 910/12876/19).

Надані позивачем докази в їх сукупності підтверджують наявність підстав для відшкодування йому судом витрат на професійну правничу допомогу в розмірі 15000,00 грн. за рахунок відповідача, оскільки цей розмір судових витрат відповідно до статті 74 ГПК України доведений, документально обґрунтований та відповідає критерію розумної необхідності таких витрат.

Керуючись ст. ст. 123, 126, 129, 233, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будновація» (вул. Глісерна, буд. 21, офіс 11, м. Запоріжжя, 69002, ідентифікаційний код 41312919) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Запорізька електропромислова група» (вул. Бородінська, буд. 12/51, м. Запоріжжя, 69096, ідентифікаційний код 32649399) - 29316 (двадцять дев`ять тисяч триста шістнадцять) грн 41 коп основного бору, штраф в розмірі 6173 (шість тисяч сто сімдесят три) грн. 32 коп, пеню в розмірі 11300 (одинадцять тисяч триста) грн 48 коп., інфляційні втрати в розмірі 8088 (вісім тисяч вісімдесят вісім) грн 19 коп., 20 відсотків річних від простроченої суми в розмірі 6802 (шість тисяч вісімсот дві) грн 10 коп., 2481(дві тисячі чотириста вісімдесят одна) грн 00 коп. судового збору та 15000 (п`ятнадцять тисяч) грн 00 коп. витрат на правничу допомогу.

Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст судового рішення складено 01.05.2023.

СуддяТ.А. Азізбекян