Рішення

від 01.05.2023 по справі 910/2600/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.05.2023Справа № 910/2600/23За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Поінт»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаже»

про стягнення 27 871, 86 грн,

Суддя Карабань Я.А.

Без виклику представників сторін (судове засідання не проводилось).

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Поінт» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаже» (надалі-відповідач) про стягнення суми грошових коштів у розмірі 27 871,86 грн, з яких: 21 200, 00 грн основний борг, 683,05 грн 3% річних та 5 988,81 грн інфляційні втрати.

Позовні вимоги, з посиланням на ст. 509, 525, 526, 530, 629, 762, 785 Цивільного кодексу України та на ст. 173, 174, 193, 216, 230, 283, 286, 291 Господарського кодексу України, обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх обов`язків за договором суборенди №480 від 01.06.2021, у частині повної та своєчасної сплати орендних платежів та компенсації вартості наданих комунальних послуг.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/2600/23, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін (без проведення судового засідання).

Відповідач у строк, встановлений ч. 1 ст. 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзиву на позов, тобто не скористався наданими йому процесуальними правами, передбаченим ст. 178 Господарського процесуального кодексу України.

Як убачається з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань місцезнаходженням відповідача є: 04060, місто Київ, вулиця Ризька, будинок 73А.

Ухвала Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 направлялась судом на зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань адресу відповідача, проте, конверти повернулась з відміткою: "за закінченим терміном зберігання".

Відповідно до вимог частини 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Згідно з пунктами 3, 4, 5 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про вручення судового рішення; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, повідомленою цією особою суду; день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

Порядок надання послуг поштового зв`язку, права та обов`язки операторів поштового зв`язку і користувачів послуг поштового зв`язку визначають Правила надання послуг поштового зв`язку, затверджені постановою Кабінету Міністрів України №270 від 05.03.2009 року (надалі - Правила), і які регулюють відносини між ними.

Поштові відправлення залежно від технології приймання, обробки, перевезення, доставки/вручення поділяються на такі категорії: прості, рекомендовані, без оголошеної цінності, з оголошеною цінністю. Рекомендовані поштові картки, листи та бандеролі з позначкою "Вручити особисто", рекомендовані листи з позначкою "Судова повістка" приймаються для пересилання лише з рекомендованим повідомленням про їх вручення (пункти 11, 17 Правил).

Пунктом 99 Правил визначено, що рекомендовані поштові відправлення (крім рекомендованих листів з позначкою Судова повістка), рекомендовані повідомлення про вручення поштових відправлень, поштових переказів, адресовані фізичним особам, під час доставки за зазначеною адресою або під час видачі у приміщенні об`єкта поштового зв`язку вручаються адресату, а у разі його відсутності - будь-кому з повнолітніх членів сім`ї, який проживає разом з ним. У разі відсутності адресата або повнолітніх членів його сім`ї до абонентської поштової скриньки адресата вкладається повідомлення про надходження зазначеного реєстрованого поштового відправлення, поштового переказу, рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, поштового переказу.

Рекомендовані поштові відправлення з позначкою Судова повістка, адресовані юридичним особам, під час доставки за зазначеною адресою вручаються представнику юридичної особи, уповноваженому на одержання пошти, під розпис. У разі відсутності адресата за вказаною на рекомендованому листі адресою працівник поштового зв`язку робить позначку адресат відсутній за вказаною адресою, яка засвідчується підписом з проставленням відбитку календарного штемпеля і не пізніше ніж протягом наступного робочого дня повертає його до суду (п. 992 Правил).

Відповідно до пунктів 116, 117 Правил у разі неможливості вручення одержувачам поштові відправлення зберігаються об`єктом поштового зв`язку місця призначення протягом одного місяця з дня їх надходження. Поштові відправлення повертаються об`єктом поштового зв`язку відправнику у разі, зокрема, закінчення встановленого строку зберігання.

Системний аналіз статей 120, 242 Господарського процесуального кодексу України, пунктів 11, 17, 99, 116, 117 Правил свідчить, що у разі якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії або судове рішення направлено судом рекомендованим листом за належною поштовою адресою, яка була надана суду відповідною стороною, і судовий акт повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то необхідно вважати, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії або про прийняття певного судового рішення у справі (аналогічна позиція викладена у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 13.01.2020 у справі № 910/22873/17, від 14.08.2020 у справі № 904/2584/19 та від 19.12.2022 у справі № 910/1730/22).

Встановлений порядок надання послуг поштового зв`язку, доставки та вручення рекомендованих поштових відправлень, строк зберігання поштового відправлення забезпечує адресату можливість вжити заходів для отримання такого поштового відправлення та, відповідно, ознайомлення з судовим рішенням.

У постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 24.12.2020 у справі № 902/1025/19 Верховний Суд звернув увагу на те, що направлення листа рекомендованою кореспонденцією на дійсну адресу є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним, оскільки отримання зазначеного листа адресатом перебуває поза межами контролю відправника, у цьому випадку суду (аналогічний висновок викладено в постанові Великої Палати Верховного Суду від 25.04.2018 у справі № 800/547/17 (П/9901/87/18) (провадження № 11-268заі18), постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 27.11.2019 у справі № 913/879/17, від 21.05.2020 у справі № 10/249-10/19, від 15.06.2020 у справі № 24/260-23/52-б).

Враховуючи викладене вище, судом було вжито усіх належних заходів, щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, відтак, останній вважається повідомленим про розгляд справи належним чином.

У даному випаду судом також враховано, що за приписами ч. 1 ст. 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений в праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись з процесуальними документами у справі №910/2600/23 в Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

За відсутності відзиву від відповідача суд вирішує справу за наявними матеріалами на підставі ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Беручи до уваги вище наведене та відсутність будь-яких клопотань сторін, у яких останні заперечували проти розгляду даної справи по суті, а також зважаючи на наявність в матеріалах справи всіх документів та доказів, необхідних для повного, всебічного та об`єктивного її розгляду і вирішення цього спору, суд дійшов висновку про можливість вирішення по суті наведеної справи, призначеної до розгляду за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення/виклику представників сторін (без проведення судового засідання) за наявними в ній матеріалами.

Відповідно до ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України в разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

01.06.2021 між ТОВ «Територіальне міжгосподарче об`єднання «Ліко-Холдінг» (надалі - орендодавець) та позивачем (надалі - орендар) укладено договір оренди № 03/05 (надалі - договір оренди), відповідно до п. 1.1. якого орендодавець передає, а орендар приймає в строкове платне користування, на умовах визначених даним договором, нежитлові приміщення (приміщення котельні та тимчасових споруд), розташовані за адресою: м. Київ, вул. М. Максимовича 34 (надалі - об`єкт оренди, згідно з переліком, наведеним у додатку № 1 цього договору).

Строк дії договору оренди складає 12 місяців починаючи з дати його підписання уповноваженими представниками сторін, підписи яких засвідчуються печатками (п. 3.1. договору).

У додатку № 1 до договору оренди, серед переліку об`єктів оренди зазначено склад №1, площею 864, 00 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. М. Максимовича 34.

01.06.2021 між позивачем (орендар) та відповідачем (суборендар) укладено договір суборенди № 480 (надалі - договір суборенди), відповідно до п. 1.1. якого орендар передає суборендарю, а суборендар приймає в строкове платне користування нежилі приміщення: склад площею 72, 0 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. М. Максимовича 34. (надалі - приміщення).

Відповідно до п. 2.2. договору суборенди передача приміщення здійснюється за актом приймання-передачі.

У пункті 4.1.1. договору суборенди сторони погодили, що орендна плата за один календарний місяць становить: з 01.06.2021 по 31.07.2021 - 5 000, 00 грн.

Згідно п. 4.3. договору суборенди орендна плата сплачується суборендарем не пізніше 10 числа поточного місяця на розрахунковий рахунок орендаря, незалежно від того чи отримав суборендар рахунок-фактуру.

Відповідно до п. 4.4. договору суборенди орендна плата сплачується за весь час суборенди приміщення, а саме від дня отримання приміщення за актом приймання-передачі приміщення в оренду до дня його фактичного повернення актом повернення приміщення. Якщо акт повернення приміщення не підписано своєчасно сторонами, то суборендар продовжує сплачувати орендну плату та інші платежі до моменту підписання акту повернення приміщення.

В розмір орендної плати не включені комунальні послуги, які необхідні для забезпечення діяльності суборендаря, а саме: відшкодування активної електроенергії, відшкодування з компенсації перетікання реактивної електричної енергії, відшкодування з водопостачання та приймання стічних вод, відшкодування теплопостачання, відшкодування з постачання гарячої води,відшкодування за обслуговування будинку і споруд та прибудинкових територій, відшкодування за вивіз твердих побутових відходів, відшкодування послуги інтернет зв`язку, комплексне обслуговування та відшкодування за додаткові послуги, а саме: повірка засобів обліку холодного водопостачання, тепла та електроенергії, зняття показників з засобів обліку, обробка та передача даних постачальникам комунальних послуг. Комунальні послуги, відшкодовуються суборендарем окремо на підставі виставлених орендарем рахунків, показників лічильників та рахунків, виставлених постачальником послуг (п. 4.4. договору суборенди).

У пункті 4.6. договору суборенди сторони погодили, що факт надання послуг з суборенди щомісячно підтверджується актом приймання-передачі наданих послуг, підписаним сторонами. Суборендар, що користується приміщенням, не вправі відмовитися від підписання акту прийому-передачі наданих послуг. Отриманні орендарем акти прийому передачі наданих послуг вважаються підписаними протягом п`яти робочих днів з дня отримання.

Суборендар зобов`язується здійснювати орендні платежі та відшкодовувати вартість комунальних послуг до 10 числа (п. 6.1.1. договору суборенди).

Пунктом 6.1.2. договору суборенди погоджено, що суборендар зобов`язується щомісяця (8-10 числа місяця, наступного за звітним) отримувати в орендаря акт надання послуг та рахунок на оплату за отримані послуги. Наслідки неодержання вказаних документів покладаються на суборендаря.

Згідно п. 7.1. договору суборенди в день закінчення строку суборенди суборендар зобов`язаний передати орендарю приміщення за актом приймання-передачі приміщення.

У разі невиконання вказаного в п. 7.1. цього договору, суборендар сплачує подвійну вартість орендної плати та інших платежів передбачених договором відповідно до кількості днів, які пройдуть до передачі приміщення за актом повернення приміщення (п. 7.2. договору суборенди).

Строк дії договору суборенди починає свій перебіг з дати його підписання та діє до 31.07.2021 (п. 3.1. договору суборенди).

01.06.2021 орендарем та суборендарем підписано акт приймання-передачі об`єкту оренди, відповідно до якого орендар передав, а суборендар прийняв нежиле приміщення склад площею 72, 0 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. М. Максимовича 34.

01.08.2021 сторонами укладено додатковий договір № 1 до договору суборенди, яким п. 4.1. договору суборенди викладено в новій редакції, так орендна плата за 1 календарний місяць становить:

4.1.1. з 01.08.2021 по 31.11.2021 - 5 000, 00 грн.

31.12.2021 між сторонами підписано акт зворотнього приймання-передачі об`єкту оренди, відповідно до якого суборендар передав, а орендар прийняв нежитлове приміщення склад площею 72, 0 кв. м, що знаходиться за адресою: м. Київ, вул. М. Максимовича 34.

Так, у період з червня по грудень 2021 року відповідно до актів надання послуг: № 1666 від 30.06.2021, № 679 від 31.07.2021, № 923 від 31.08.2021, № 1037 від 30.09.2021, № 1041 від 31.10.2021, № 1149 від 30.11.2021 та № 1358 від 31.12.2022, позивачем була нарахована відповідачу орендна плата за користування приміщенням та за спожиті комунальні послуги на загальну суму 36 200, 00 грн.

У свою чергу відповідач здійснив оплату в загальному розмірі 15 000, 00 грн, а саме: по 5 000, 00 грн 29.09.2021, 29.10.2021 та 17.08.2022, що підтверджується наданими позивачем довідками з банку про рух коштів.

У зв`язку з порушенням строків оплати орендних платежів 31.01.2022 між позивачем (кредитор) та відповідачем (боржним) укладено договір про реструктуризацію заборгованості (надалі - договір), відповідно до п. 1.1. якого кредитор та боржним домовились про реструктуризацію заборгованості за договором суборенди № 480 від 01.06.2021, шляхом надання розстрочки по оплаті заборгованості на суму 26 200, 00 грн на 2 календарних місяці без відстрочення її погашення.

У пункті 2.2. договору сторони погодили наступний графік погашення заборгованості:

28.02.2022 року - 13 100, 00 грн;

31.03.2022 року - 13 100, 00 грн.

Договір набирає чинності з дати його підписання сторонами і діє до повного виконання своїх обов`язків боржником, але не довше ніж до 31.03.2022 включно (п. 6.1. договору).

Спір у даній справі виник у зв`язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором суборенди, в частині повної та своєчасної суборендної плати та сплати комунальних платежів, у зв`язку з чим позивач, звернувся до суду з позовом про стягнення з відповідача 21 200, 00 грн основного боргу, 683,05 грн 3% річних та 5 988,81 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 509 ЦК України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки; підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частиною 1 статті 626 ЦК України визначено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно зі ст. 628 ЦК України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Частина 1 статті 759 ЦК України передбачає, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк.

Згідно зі ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 283 ГК України визначено, що за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності.

Відповідно до ч. 1. ч. 5 ст. 762 ГК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму. Плата за користування майном вноситься щомісячно, якщо інше не встановлено договором.

Пунктами 1, 4 ст. 285 ГК України визначено, що орендна плата - це фіксований платіж, який орендар сплачує орендодавцю незалежно від наслідків своєї господарської діяльності. Розмір орендної плати може бути змінений за погодженням сторін, а також в інших випадках, передбачених законодавством. Строки внесення орендної плати визначаються в договорі.

За змістом вищенаведених норм, в силу укладення договору оренди має місце передача однією особою (наймодавцем) майна у тимчасове користування іншій особі (наймачу) за плату на певний строк, що визначений сторонами такого договору.

Матеріалами справи підтверджується, що позивачем надано, а відповідачем отримано за період з червня по грудень 2021 року послуги з оренди приміщення та комунальні послуги на загальну суму 36 200, 00 грн.

Згідно п. 4.3. договору суборенди орендна плата сплачується суборендарем не пізніше 10 числа поточного місяця на розрахунковий рахунок орендаря, незалежно від того чи отримав суборендар рахунок-фактуру.

У зв`язку з неналежним виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання перед позивачем за договором суборенди 31.01.2022 між позивачем та відповідачем укладено договір про реструктуризацію заборгованості в розмірі 26 200, 00 грн, яку відповідач зобов`язувався оплачувати щомісяця в період з лютого по березень 2022 року по 13 100, 00 грн.

Як установлено судом та підтверджується матеріалами справи відповідачем було здійснено платежі за договором суборенди на загальну суму 15 000, 00 грн, а саме: по 5 000, 00 грн 29.09.2021, 29.10.2021 та 17.08.2022. Доказів оплати наданих послуг, в іншій частині, матеріали справи не містять та відповідачем, в порядку передбаченому ГПК України, таких доказів суду не надано

Закон не містить переліку дій, що свідчать про визнання особою свого боргу або іншого обов`язку, але їх узагальнюючою рисою є те, що такі дії мають бути спрямовані на виникнення цивільних прав і обов`язків. В цьому сенсі діями, спрямованими на визнання боргу, є дії боржника безпосередньо стосовно кредитора, які свідчать про наявність боргу, зокрема повідомлення боржника на адресу кредитора, яким боржник підтверджує наявність у нього заборгованості перед кредитором, відповідь на претензію, підписання боржником акта звірки розрахунків або іншого документа, в якому визначена його заборгованість.

До дій, що свідчать про визнання боргу або іншого обов`язку, з урахуванням конкретних обставин справи, також можуть належати: визнання пред`явленої претензії; зміна договору, з якої вбачається, що боржник визнає існування боргу, а так само прохання боржника про таку зміну договору; письмове прохання відстрочити сплату боргу; підписання уповноваженою на це посадовою особою боржника разом з кредитором акта звіряння взаєморозрахунків, який підтверджує наявність заборгованості в сумі, щодо якої виник спір; письмове звернення боржника до кредитора щодо гарантування сплати суми боргу; часткова сплата боржником або з його згоди іншою особою основного боргу та/або сум санкцій. Аналогічний правовий висновок викладено в постановах Верховного Суду від 09 листопада 2018 року в справі № 911/3685/17 та від 11.01.2022 у справі № 924/1263/19.

Суд розцінює часткові оплати відповідача та підписання договору про реструктуризацію заборгованості від 31.01.2022, як визнання ним основного боргу.

Враховуючи викладене вище, суд приходить до висновку, що заборгованість відповідача перед позивачем за орендними платежами та спожитими комунальними послугами становить 21 200, 00 грн (36 200, 00 грн - 15 000, 00 грн), отже позовні вимоги в частині стягнення суми основної заборгованості за договором суборенди підлягають задоволенню в сумі 21 200, 00 грн.

Також позивачем заявлено до стягнення з відповідача 3% річних за загальний період з 11.01.2022 по 06.02.2023 в сумі 683, 05 грн та 5 988, 81 грн інфляційних втрат за період з січня 2022 року по січень 2023 року.

Відповідно до ст. 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи з положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов`язання в вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3 % річних, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом, не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника.

Суд звертає увагу на те, що сума боргу, внесена за період з 1 до 15 числа включно відповідного місяця, індексується за період з урахуванням цього місяця, а якщо суму внесено з 16 до 31 числа місяця, то розрахунок починається з наступного місяця. За аналогією, якщо погашення заборгованості відбулося з 1 по 15 число включно відповідного місяця - інфляційна складова розраховується без урахування цього місяця, а якщо з 16 до 31 числа місяця - інфляційна складова розраховується з урахуванням цього місяця.

Отже, якщо період прострочення виконання грошового зобов`язання складає неповний місяць, то інфляційна складова враховується або не враховується в залежності від математичного округлення періоду прострочення у неповному місяці.

Методику розрахунку інфляційних втрат за неповний місяць прострочення виконання грошового зобов`язання доцільно відобразити, виходячи з математичного підходу до округлення днів у календарному місяці, упродовж якого мало місце прострочення, а саме:

- час прострочення у неповному місяці більше півмісяця (> 15 днів) = 1 (один) місяць, тому за такий неповний місяць нараховується індекс інфляції на суму боргу;

- час прострочення у неповному місяці менше або дорівнює половині місяця (від 1, включно з 15 днями) = 0 (нуль), тому за такий неповний місяць інфляційна складова боргу не враховується.

Зазначений спосіб розрахунку склався як усталена судова практика, його використовують всі бухгалтерські програми розрахунку інфляційних.

Якщо останній день строку для оплати припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, то в силу частини п`ятої статті 254 Цивільного кодексу України, днем закінчення строку є перший за ним робочий день

Вказана правова позиція також викладена в постанові Верховного Суду у складі об`єднаної Палати Касаційного господарського суду від 20.11.2020 № 910/13071/19.

Перевіривши розрахунок 3 % річних наданий позивачем у розмірі 683, 05 грн за загальний період з 11.01.2022 по 06.02.2023, суд встановив, що він виконаний невірно, оскільки 31.01.2022 сторонами укладено договір про реструктуризацію заборгованості, відповідно до якого позивач надав відповідачу розстрочку в погашені заборгованості, що утворилась станом на 31.01.2022 в сумі 26 200, 00 грн, яку відповідач зобов`язувався оплачувати щомісяця в період з лютого по березень 2022 року по 13 100, 00 грн, тому, суд приходить до висновку, що укладенням вказаного договору сторонами змінено порядок погашення заборгованості. Вказаним договором передбачено, що останній платіж мав бути здійснений 31.03.2022, а тому судом здійснено власний розрахунок 3 % річних за загальний період з 01.04.2022 по 06.02.2023, обмежуючись сумою визначеною позивачем.

За розрахунком суду розмір 3% річних за період з 01.04.2022 по 06.02.2023 складає 543, 65 грн, а тому позовні вимоги в частині стягнення 3 % річних підлягають задоволенню в розмірі визначеному судом, а саме 543, 65 грн.

Також перевіривши здійснений позивачем розрахунок інфляційних втрат у сумі 5 988, 81 грн за період з січня 2022 року по січень 2023 року, суд встановив, що він виконаний невірно, так як позивачем невірно визначено період нарахування інфляції, як встановлено судом вище, сторонами змінено порядок погашення заборгованості. Також позивачем невірно застосовано індекс інфляції за січень 2023 року - 101, 3, тоді як вірним є 100,8

Отже, враховуючи зазначене вище, судом здійснено власний розрахунок інфляційних втрат за період з квітня 2022 року по січень 2023 року, обмежуючись сумою заявленою позивачем.

Так, за розрахунком суду розмір інфляційних втрат за період з квітня 2022 року по січень 2023 року складає 3 954, 85 грн, тому вимоги позивача про стягнення інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, в розмірі визначеному судом.

Відповідач доводів позивача не спростував, контррозрахунку щодо заявлених до стягнення сум не надав.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

З огляду на наведені вище норми, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про часткове задоволення позовних вимог та стягнення з відповідача на користь позивача 21 200, 00 грн основного боргу, 543, 65 грн 3% річних та 3 954, 85 грн інфляційних втрат.

Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 237 - 238, 240, 247, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Авантаже» (04060, місто Київ, вулиця Ризька, будинок 73А, ідентифікаційний код 39113092) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сервіс-Поінт» (03189, місто Київ, вулиця Здановської Юлії, будинок 58-А, ідентифікаційний код 40782610) 21 200 (двадцять тисяч двісті) грн 00 коп. основного боргу, 543 (п`ятсот сорок три) грн 65 коп. 3% річних, 3 954 (три тисячі дев`ятсот п`ятдесят чотири) грн 85 коп. інфляційних втрат та 2 474 (дві тисячі чотириста сімдесят чотири) грн 71 коп. судового збору.

3. У задоволенні іншої частини позову відмовити.

4. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до вимог ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до апеляційної інстанції у строки передбачені ст. 256 ГПК України.

Суддя Я.А.Карабань