Рішення

від 19.04.2023 по справі 910/12588/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

19.04.2023Справа № 910/12588/22За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП ЛІЗИНГ»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медінг Торг»

про стягнення 873 486,40 грн, розірвання договору та зобов`язання повернути майно,

Суддя Карабань Я.А.

Секретар судових засідань Федорова С.М.

Представники учасників справи:

від позивача: Левчук А.С.;

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ОТП ЛІЗИНГ» (надалі - позивач) звернулося до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю «Медінг Торг» (надалі-відповідач), в якому просить суд:

- стягнути суму грошових коштів у розмірі 873 486,40 грн, з яких: 872 397, 78 грн прострочена заборгованість за лізинговими платежами та 1 088, 62 грн пеня;

- розірвати договір фінансового лізингу №10166-SME-FL від 06.07.2021, укладений між позивачем та відповідачем;

- зобов`язати відповідача повернути позивачу сівалку точного висіву Kinze 3600 ASD, нова, 2020 року виготовлення, серійний номер 592708.

Позовні вимоги, з посиланням на ст.526, 612, 625, 651, Цивільного кодексу України, ст.173,174,193 Господарського кодексу України, ст.17, 21 Закону України «Про фінансовий лізинг», мотивовані порушенням відповідачем своїх обов`язків за договором фінансового лізингу №10166-SME-FL від 06.07.2021, в частині повної та своєчасної сплати лізингових платежів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 23.11.2022 дану позовну заяву залишено без руху, встановлено позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви протягом п`яти днів з дня вручення даної ухвали.

30.11.2022 від представника позивача надійшла заява про усунення недоліків.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 05.12.2022 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження в справі № 910/12588/22, розгляд справи постановлено здійснювати за правилами загального позовного провадження та підготовче засідання призначено на 11.01.2023.

У підготовче засідання 11.01.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача в засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.01.2023 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів, відкладено підготовче засідання на 08.02.2023 та витребувано докази, в порядку ст. 74 ГПК України.

31.01.2023 від представника позивача на виконання вимог ухвали суду надійшли пояснення.

У підготовче засідання 08.02.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача в засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив. Враховуючи відсутність клопотань та повідомлень учасників судового процесу про намір вчинити дії, строк вчинення яких обмежений підготовчим провадженням, суд ухвалою від 08.02.2023 закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 21.03.2023.

У судове засідання 21.03.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача в засідання не з`явився, в матеріалах справи відсутні відомості щодо його належного повідомлення про розгляд справи.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 21.03.2023 судове засідання відкладено на 19.04.2023.

У судовому засіданні 19.04.2023 представник позивача надав пояснення по суті позовних вимог та позов просив задовольнити. Представник відповідача в засідання не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про день та час розгляду справи був повідомлений належним чином, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0105494183664.

Судом також встановлено, що відповідно до відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань вбачається, що відповідач змінив місцезнаходження (ідентифікаційний код 43701749), а саме: 42703, Сумська область, Охтирський район, місто Охтирка, вулиця Батюка, 32, зміна відбулась 05.12.2022, тобто, після відкриття провадження в даній справі.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки; повторної неявки в судове засідання учасника справи (його представника) незалежно від причин неявки.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Суд зауважує, що він надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень.

Суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи та вважає за можливе розглядати спір за наявними матеріалами.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі «Смірнова проти України»).

Відповідно до листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006, у цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення в справі.

Критерії оцінювання «розумності» строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 19.04.2023 відповідно до ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши надані документи та матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи та вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

06.07.2021 між позивачем (лізингодавець) та відповідачем (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 10166-SME-FL (надалі-договір), згідно п.1.1. якого лізингодавець на підставі договору купівлі-продажу (поставки) (надалі - договір купівлі-продажу) зобов`язується набути у власність лізингодавця та передати на умовах фінансового лізингу у тимчасове володіння та користування майно, визначене індивідуальними ознаками, що відповідає критеріям основних засобів відповідно до законодавства (об`єкт лізингу), наведене у специфікації (додаток №1 до договору) (специфікація), а лізингоодержувач зобов`язується прийняти об`єкт лізингу та сплачувати лізингові платежі та інші платежі згідно з умовами договору.

Відповідно до п. 1.2. договору строк користування лізингоодержувачем об`єктом лізингу (строк лізингу) складається з періодів (місяців) лізингу згідно з графіком сплати лізингових платежів (додаток №2 до договору) (надалі - графік) та починається з дати підписання сторонами акту приймання-передачі об`єкта лізингу за формою, встановленою лізингодавцем, та закінчується не раніше 1 (одного) року від дати підписання сторонами акту приймання-передачі об`єкту лізингу.

За умовами п. 2.1. договору приймання лізингоодержувачем об`єкта лізингу в лізинг оформляється шляхом складання акту приймання-передачі, що підтверджує якість, комплектність, справність, належний стан об`єкта лізингу і відповідність об`єкта лізингу техніко-економічним показникам, встановленим лізингоодержувачем умовам і специфікаціям, та умовам договору. Акт приймання-передачі підписується повноважними представниками сторін і скріплюється печатками сторін згідно з вимогами законодавства України. Об`єкт лізингу приймається керівником лізингоодержувача, який діє на підставі статуту, або іншою уповноваженою особою, яка діє на підставі довіреності.

Пунктом 2.3. договору передбачено, що з моменту підписання сторонами акту приймання-передачі об`єкта лізингу до лізингоодержувача переходять усі ризики, пов`язані з користуванням та володінням об`єктом лізингу.

Відповідно до п. 5.1. договору лізингоодержувач сплачує лізингодавцю лізингові платежі відповідно до договору, а також вартість послуг за організацію фінансування, яка зазначається в додатку №2 до договору, який є його невід`ємною частиною.

Лізингові платежі складаються з авансового платежу, який включає суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості об`єкта лізингу, а також періодичних лізингових платежів, кожен з яких включає: суму, яка відшкодовує (компенсує) частину вартості об`єкта лізингу; винагороду лізингодавця, в зв`язку з передачею у лізинг об`єкт лізингу (надалі -винагорода)(п. 5.2. договору).

Згідно з п. 5.5. договору кожний періодичний лізинговий платіж лізингоодержувач зобов`язаний сплачувати не пізніше дати, вказаної в додатку №2 до договору (надалі-дата платежу).

Пунктом 6.1. договору передбачено, що кожна з наступних подій вважається істотним порушенням умов договору лізингоодержувачем (надалі «Подія невиконання зобов`язання»):

6.1.1 Лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж або інші платежі (частково або в повному обсязі) за договором з дня настання строку платежу згідно з договором.

6.1.2 Лізингоодержувач користується предметом лізингу з порушенням умов договору або використовує предмет лізингу не за призначенням.

6.1.3 Лізингоодержувач здійснив передачу предмета лізингу третій особі у будь-який спосіб або на підставі будь-якого договору, без письмової згоди лізингодавця.

6.1.4.Без попередньої згоди лізингодавця у письмовій формі, будь-які акції (частки участі) у статутному капіталі лізингоодержувача в розмірі більше 25% викупаються, продаються, обтяжуються або іншим чином передаються або відчужуються за межі групи, учасником якої він є на дату підписання цього договору, чи будь-яким іншим чином продає свій бізнес або істотну його частину за межі групи, учасником якої є лізингоодержувач, або будь-які інші події, в результаті яких відбувається зміна контролю лізингоодержувачем, як прямо, так і опосередковано, по відношенню до бенефіціарного власника лізингоодержувача.

6.1.5. Лізингоодержувач не виконує умов гарантії на предмет лізингу, не утримує його у належному стані відповідно до вимог встановлених статтею 3 даного договору, не проводить необхідний ремонт предмета лізингу в разі, якщо такий ремонт потрібен, що погіршує технічний стан предмета лізингу.

6.1.6. Лізингоодержувач порушує умови статті 4 даного договору.

6.1.7. У відношенні лізингоодержувача прийнято рішення про ліквідацію (реорганізацію) або порушена справа про банкрутство.

6.1.8. До закінчення строку дії договору має невиконані зобов`язання щодо інших договорів фінансового лізингу, укладених між сторонами.

6.1.9. У випадку настання подій невиконання зобов`язань за цим Договором, вважається, що настали події невиконання за іншими договорами, укладеними між лізингодавцем та лізингоодержувачем і лізингодавець мас право вжити дій, які передбачені умовами інших договорів, щодо настання випадків невиконання.

6.1.10. Будь-яке порушення лізингоодержувачем за будь-яким іншим договором, укладеним ним з лізингодавцем.

6.1.11 Лізингоодержувач не виконує обов`язки, передбачені п. 3.20. даного договору.

У випадку виникнення будь-якої події невиконання зобов`язань, передбаченої в підпунктах 6.1.1.-6.1.11. договору, лізингодавець має право на власний розсуд, достроково в односторонньому порядку розірвати (відмовитись) від договору та вимагати погашення всієї заборгованості за будь-якими платежами за договором та повернення об`єкта лізингу, а у випадку передбаченому підпунктом 6.1.1. цього договору, в односторонньому порядку дострокове розірвання (відмова) від договору можливе при умові, якщо лізингодавець не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення такої сплати становить більше 60 календарних днів.

Відповідно до п. 6.4. договору вилучення об`єкта лізингу, припинення або розірвання договору не звільняє лізингоодержувача від сплати всіх несплачених платежів, передбачених договором в тому числі несплаченої суми штрафних санкцій і відшкодування заподіяної шкоди. Сторони погодили, що у випадку односторонньої відмови лізингодавця від цього договору (розірвання договору), лізингоодержувач, на відповідну вимогу лізингодавця, зобов`язаний буде протягом строку встановленому у повідомленні про відмову лізингодавця від договору (розірвання договору) сплатити лізингодавцю всі нараховані та несплачені лізингові платежі, передбачені договором, а також передбачені договором та/або чинним законодавством України штрафні санкції. З моменту прийняття рішення про відмову від договору (його розірвання) та вилучення об`єкта лізингу і направлення відповідного повідомлення лізингоодержувачу, право лізингоодержувача набути право власності на об`єкт лізингу на умовах цього договору припиняється.

Згідно з п. 6.6. договору договір може бути розірваний за письмовою згодою сторін, та в односторонньому порядку, передбаченому договором. При цьому, лізингоодержувач зобов`язаний повернути об`єкт лізингу протягом 10 (десяти) робочих днів з дня припинення (розірвання) договору будь-яким чином та сплатити належні за договором платежі на дату припинення чи розірвання договору та на дату повернення об`єкта лізингу.

Відповідно до п.8.2.1. договору, за порушення обов`язку зі своєчасної сплати лізингових та інших платежів, передбачених договором, лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення, від суми непогашеної заборгованості за кожен день прострочення та відшкодовує всі збитки, завдані лізингоодержувачем лізингодавцеві, понад вказану пеню. Сторони домовились, що нарахування даної пені за прострочення сплати платежів, передбачених даним договором та/або чинним законодавством України, припиняється через вісімнадцять місяців, від дня коли сплата мала відбутися. Сплата пені не звільняє лізингоодержувача від обов`язків за даним договором.

У додатку №1 до договору - специфікації сторони визначили, що об`єктом лізингу: є сівалка точна висіву Kinze 3600 ASD, нова 1 одиниця.

Додатком №2 до договору сторони погодили «Графік сплати лізингових платежів», в якому погоджено вартість об`єкта лізингу - 5 059 750, 00 грн, вартість послуг за організацію фінансування до 15.07.2021 - 101 195, 00 грн, перший лізинговий платіж - авансовий платіж до 15.07.2021 у розмірі 2 125 095,00 грн та 60 періодичних лізингових платежів з кінцевою датою платежу - 25.07.2026.

16.07.2021 додатковою угодою №1 до договору сторони внесли зміни в додаток №2 до договору, а саме погодили вартість об`єкта лізингу - 5 054 200, 00 грн, вартість послуг за організацію фінансування до 16.07.2021 - 101 195, 00 грн, перший лізинговий платіж - авансовий платіж до 16.07.2021 у розмірі 2 125 095,00 грн та з 60 періодичних лізингових платежів з кінцевою датою платежу - 25.07.2026.

За актом приймання-передачі від 16.07.2021 позивач передав, а відповідач прийняв об`єкт лізингу. Вказаний акт підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками товариств.

Також, судом було встановлено, що лізингоодержувачем частково сплачено лізингодавцю лізингові платежі в сумі 2 392 330,54 грн, що підтверджується довідкою АТ «ОТП Банк» від 08.11.2022 за вих.№031-01-3/378, згідно з бухгалтерською довідкою позивача станом на 03.11.2022 залишкова вартість об`єкту лізингу за договором становить 2 929 105,00 грн.

Спір у даній справі виник у зв`язку з неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем свого грошового зобов`язання за договором, в частині повної та своєчасної сплати лізингових платежів, а тому позивач звернувся до суду з позовом про стягнення 872 397, 78 грн простроченої заборгованості за лізинговими платежами, 1 088, 62 грн пені, про розірвання договору фінансового лізингу №10166-SME-FL від 06.07.2021 та зобов`язання відповідача повернути позивачу сівалку точного висіву Kinze 3600 ASD, нова, 2020 року виготовлення, серійний номер 592708.

Пунктом 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу.

Нормами ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини, завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі, інші юридичні факти.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Частиною 1 статті 509 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Правовідносини сторін у цій справі виникли з договору фінансового лізингу.

Частиною 1 статті 292 Господарського кодексу України визначено, що лізинг - це господарська діяльність, спрямована на інвестування власних чи залучених фінансових коштів, яка полягає в наданні за договором лізингу однією стороною (лізингодавцем) у виключне користування другій стороні (лізингоодержувачу) на визначений строк майна, що належить лізингодавцю або набувається ним у власність (господарське відання) за дорученням чи погодженням лізингоодержувача у відповідного постачальника (продавця) майна, за умови сплати лізингоодержувачем періодичних лізингових платежів. Правове регулювання лізингу здійснюється відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Згідно з ч.ч. 2, 3 ст. 806 Цивільного кодексу України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених параграфом 6 глави 58 Цивільного кодексу України та законом. До відносин, пов`язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом. Особливості окремих видів і форм лізингу встановлюються законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 806 Цивільного кодексу України за договором лізингу одна сторона (лізингодавець) передає або зобов`язується передати другій стороні (лізингоодержувачеві) у користування майно, що належить лізингодавцю на праві власності і було набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем (прямий лізинг), або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов (непрямий лізинг), на певний строк і за встановлену плату (лізингові платежі).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про фінансовий лізинг" фінансовий лізинг - вид правових відносин, за якими лізингодавець зобов`язується відповідно до договору фінансового лізингу на строк та за плату, визначені таким договором, передати лізингоодержувачу у володіння та користування як об`єкт фінансового лізингу майно, що належить лізингодавцю на праві власності та набуте ним без попередньої домовленості із лізингоодержувачем, або майно, спеціально придбане лізингодавцем у продавця (постачальника) відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, а також які передбачають при цьому додержання принаймні однієї з ознак (умов) фінансового лізингу, передбачених пунктами 1-4 частини першої статті 5 цього Закону.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 7 Закону України «Про фінансовий лізинг» порядок та умови набуття лізингоодержувачем об`єкта фінансового лізингу у власність визначаються договором фінансового лізингу або зазначеним у такому договорі окремим договором купівлі-продажу (викупу) об`єкта фінансового лізингу, або іншим договором, визначеним договором фінансового лізингу. Лізингоодержувач має право набути у власність об`єкт фінансового лізингу, за умови належного виконання лізингоодержувачем своїх зобов`язань, за договором фінансового лізингу, у тому числі із сплати лізингових та інших платежів, а також (у разі виникнення) неустойки (штрафу, пені), якщо інше не передбачено таким договором.

Належне виконання лізингоодержувачем обов`язків зі сплати всіх лізингових платежів, передбачених договором лізингу, означає реалізацію ним права на викуп отриманого в лізинг майна.

Відповідно до ч.ч. 1, 2 ст. 16 Закону України «Про фінансовий лізинг» лізингові платежі, належні до сплати за договором фінансового лізингу, здійснюються в порядку, встановленому договором фінансового лізингу.

До складу лізингових платежів включаються: 1) сума, що відшкодовує частину вартості об`єкта фінансового лізингу; 2) винагорода лізингодавцю за отриманий у фінансовий лізинг об`єкт фінансового лізингу; 3) інші складові, зокрема платежі та/або витрати, що безпосередньо пов`язані з виконанням договору фінансового лізингу та передбачені таким договором.

На підтвердження заявленої суми заборгованості зі сплати лізингових платежів у розмірі 872 397,78 грн позивач надав до суду довідки №031-01-3/378 від 08.11.2022 та №031-01-3/15 від 26.01.2023 Святошинського відділення АТ «ОТП Банк» у м. Києві, відповідно до якої відповідач сплатив на користь позивача 2 392 330,54грн (з урахуванням авансового платежу в розмірі 2 125 095,00 грн і послуг за організацію фінансування в розмірі 101 195,00 грн) та бухгалтерську довідку головного бухгалтера ТОВ «ОТП Лізинг».

За розрахунками позивача, у відповідача виникла заборгованість по сплаті лізингових платежів за період з 26.02.2022 по 03.11.2022 становить 872 397,78 грн.

Доказів сплати лізингових платежів у заявленому розмірі матеріали справи не містять.

Відповідно до ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Дослідивши матеріали справи, суд встановив, що факт наявності заборгованості у відповідача перед позивачем у розмірі 872 397,78 грн належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем не спростований, а тому позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі

Також позивачем на суму несплачених щомісячних лізингових платежів нарахована пеня в сумі 1 088, 62 грн за загальний період період з 26.08.2021 по 13.01.2022.

Частиною 1 статті 546 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов`язання, зокрема, може забезпечуватися неустойкою.

За змістом частини 1 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (частина 3 статті 549 Цивільного кодексу України).

Згідно статей 1, 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів за прострочення платежу сплачують на користь одержувачів цих коштів пеню в розмірі, що встановлюється за погодженням сторін. Зазначений розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу і не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня.

Відповідно до пункту 8.2.1. договору за порушення обов`язку зі своєчасної сплати лізингових платежів та інших платежів, передбачених договором, лізингоодержувач сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діяла в період прострочення, нарахованої на суму непогашеної заборгованості за кожен день прострочення, та відшкодовує всі збитки, завдані лізингоодержувачем лізингодавцеві, понад вказану пеню. Сторони домовились, що нарахування даної пені за прострочення сплати платежів, передбачених договором та/або чинним законодавством України, припиняється через вісімнадцять місяців, від дня коли сплата мала відбутися.

Перевіривши здійснений позивачем розрахунок пені, суд дійшов висновку про його обґрунтованість і, відповідно, про стягнення з відповідача пені в заявленій позивачем сумі 1 088, 62 грн, у зв`язку з чим позовні вимоги в цій частині також підлягають задоволенню.

Крім цього, в зв`язку з невиконанням відповідачем взятих на себе зобов`язань по сплаті лізингових платежів у встановлені строки, що за доводами позивача, підтверджує істотні порушення умов договору зі сторони лізингоодержувача, позивач просить розірвати договір фінансового лізингу №10166-SME-FL від 06.07.2021.

Відповідно до ч.1 ст.631 Цивільного кодексу України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Згідно з п.1 ч.1 ст.611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Підстави для зміни або розірвання договору передбачені ст. 651 Цивільного кодексу України і за загальним правилом, викладеним у частині першій цієї статті, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст.651 Цивільного кодексу України, зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом; у разі односторонньої відмови від договору у повному обсязі або частково, якщо право на таку відмову встановлено договором або законом, договір є відповідно розірваним або зміненим.

Частинами 1,2 статті 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі зміни договору зобов`язання сторін змінюються відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. У разі розірвання договору зобов`язання сторін припиняються.

Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (ч.2 ст.651 Цивільного кодексу України).

Оцінку порушення договору як істотного здійснює суд, відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладені договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору.

Також критерієм істотного порушення законодавець визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. При цьому йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору, тобто позбавляється можливості отримання очікуваних результатів виконання договору (Аналогічний висновок викладений у постанові Верховного Суду від 03.04.2018 у справі №904/4628/17).

За умовами п.6.1 договору, кожна з наступних подій вважається істотним порушенням умов договору лізингоодержувачем (далі - подія невиконання зобов`язання), зокрема, лізингоодержувач не сплатив лізинговий платіж або будь-який інші платежі (частково або в повному обсязі) за договором з дня настання строку платежу згідно з договором (п. 6.1.1).

Пунктом 6.2 договору встановлено, що у випадку виникнення будь-якої події невиконання зобов`язань, передбаченої в підпунктах 6.1.1.-6.1.11. договору, лізингодавець має право на власний розсуд, достроково в односторонньому порядку розірвати (відмовитись) від договору та вимагати погашення всієї заборгованості за будь-якими платежами за договором та повернення об`єкта лізингу, а у випадку передбаченому підпунктом 6.1.1. цього договору, в односторонньому порядку дострокове розірвання (відмова) від договору можливе при умові, якщо лізингодавець не сплатив лізинговий платіж частково або у повному обсязі та прострочення такої сплати становить більше 60 календарних днів.

Факт несплати відповідачем лізингових платежів за період з 26.02.2022 по 03.11.2022 підтверджується матеріалами справи.

Отже, матеріалами справи підтверджується наявність у даному випадку обставин, визначених умовами договору як істотне порушення його умов, а відтак, наявність підстав для розірвання договору за рішенням суду на вимогу позивача в порядку ч. 2 ст. 651 Цивільного кодексу України, в зв`язку з істотним порушення договору відповідачем.

Також позивачем заявлено вимогу про повернення йому об`єкта лізингу з посиланням на те, що в разі розірвання договору фінансового лізингу зобов`язання сторін припиняються, та як наслідок у відповідача відсутні правові підстави для подальшого користування об`єктом лізингу, в зв`язку з чим відповідно до умов договору фінансового лізингу та вимог чинного законодавства об`єкт лізингу підлягає поверненню позивачу, як власнику об`єкту лізингу.

Згідно з п. 7 ч. 2 ст. 21 Закону України "Про фінансовий лізинг", лізингоодержувач зобов`язаний у разі закінчення строку, на який лізингоодержувачу передано об`єкт фінансового лізингу у володіння та користування (якщо до лізингоодержувача не переходить право власності на об`єкт фінансового лізингу), а також у разі дострокового розірвання договору фінансового лізингу та в інших випадках дострокового повернення об`єкта фінансового лізингу, повернути об`єкт фінансового лізингу у стані, в якому його було прийнято у володіння та користування, з урахуванням нормального зносу, або у стані, визначеному договором фінансового лізингу та супровідною документацією на об`єкт фінансового лізингу.

З огляду на те, що відповідач у порушення умов договору фінансового лізингу не сплачував майже 9 місяців лізингові платежі, що порушило інтереси позивача, який укладаючи договір з відповідачем розраховував на його виконання та отримання оплат, вимоги позивача про розірвання договору фінансового лізингу №10166-SME-FL від 06.07.2021 та повернення об`єкта лізингу - сівалку точного висіву Kinze 3600 ASD, нова, 2020 року виготовлення, серійний номер 592708 є правомірними та обґрунтованими.

Так, відповідно до п.5 ч.4 ст.238 Господарського процесуального кодексу України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.

Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі "Руїс Торіха проти Іспанії"). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів учасників справи та їх відображення у судовому рішенні, суд першої інстанції спирається на висновки, що зробив Європейський суд з прав людини від 18.07.2006 у справі "Проніна проти України", в якому Європейський суд з прав людини зазначив, що п.1 ст.6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст.6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах від 13.03.2018, від 24.04.2019, від 05.03.2020 Верховного Суду по справах №910/13407/17, №915/370/16 та №916/3545/15.

Відповідно до положень ст. 2 Господарського процесуального кодексу України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави. При цьому, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, згідно положень ст. 74 Господарського процесуального кодексу України. Згідно зі ст. 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Згідно із ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі викладеного, враховуючи доведення позивачем своїх позовних вимог, а відповідачем не представлення суду більш вірогідних доказів, ніж ті, які надані позивачем, суд прийшов до висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Згідно із ст.129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на відповідача.

Керуючись ст. 73, 74, 76-79, 86, 129, 232, 233, 237, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Медінг Торг» (42703, Сумська область, Охтирський район, місто Охтирка, вулиця Батюка, будинок 32, ідентифікаційний код 43701749) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ОТП ЛІЗИНГ» (01033, місто Київ, вулиця Жилянська, будинок 43, ідентифікаційний код 35912126) 872 397 (вісімсот сімдесят дві тисячі триста дев`яносто сім) грн 78 коп. простроченої заборгованість за лізинговими платежами, 1 088 (одну тисячу вісімдесят вісім) грн 62 коп. пені та 59 519 (п`ятдесят дев`ять тисяч п`ятсот дев`ятнадцять) грн 88 коп. судового збору

3. Розірвати договір фінансового лізингу №10166-SME-FL від 06.07.2021, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «ОТП ЛІЗИНГ» (01033, місто Київ, вулиця Жилянська, будинок 43, ідентифікаційний код 35912126) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Медінг Торг» (42703, Сумська область, Охтирський район, місто Охтирка, вулиця Батюка, будинок 32, ідентифікаційний код 43701749).

4. Зобов`язати Товариство з обмеженою відповідальністю «Медінг Торг» (42703, Сумська область, Охтирський район, місто Охтирка, вулиця Батюка, будинок 32, ідентифікаційний код 43701749) повернути Товариству з обмеженою відповідальністю «ОТП ЛІЗИНГ» (01033, місто Київ, вулиця Жилянська, будинок 43, ідентифікаційний код 35912126) сівалку точного висіву Kinze 3600 ASD, нова, 2020 року виготовлення, серійний номер 592708.

5. Після набрання рішенням суду законної сили видати наказ.

6. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. 254, 256, 257 ГПК України.

Повний текст складено та підписано 01.05.2023.

Суддя Я.А.Карабань