Рішення

від 01.05.2023 по справі 910/1105/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

01.05.2023Справа № 910/1105/23За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайтекполімер"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідерхліб"

про стягнення 379136,92 грн.

Суддя Усатенко І.В.

Без виклику представників сторін

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СКАЙТЕКПОЛІМЕР" звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛІДЕРХЛІБ" про стягнення 379136,92 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки № 015 від 07.12.2021.

Ухвалою суду від 24.01.2023 позовну заяву залишено без руху, надано позивачу строк для усунення недоліків позовної заяви.

25.01.2023 та 27.01.2023 представником позивача в системі "Електронний суд" було сформовано заяви про усунення недоліків на виконання ухвали від 24.01.2023.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 27.02.2023 року прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, ухвалено розгляд справи здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін; встановлено відповідачу строк у п`ятнадцять днів з дня вручення даної ухвали для подання відзиву на позов.

Ухвала суду від 27.02.2023 про відкриття провадження у справі була направлена відповідачу за адресою його місцезнаходження та отримана ним 06.03.2023, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення № 0105492270101.

Відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що відповідач так і не скористався наданими йому процесуальними правами, а за висновками суду у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до ч. 9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

07.12.2021 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Скайтекполімер" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Лідерхліб" (покупець,) укладено договір поставки № 015.

Відповідно до п. 1.1, 1.2 договору, предметом договору поставки є пакувальні матеріали, іменовані надалі товар. Постачальник протягом терміну дії даного договору передає у власність покупця, а покупець в порядку та на умовах, визначених цим договором приймає і оплачує товар у кількості і за погодженими цінами, зазначеним у рахунках, накладних.

Вартість договору дорівнює загальній вартості товару, поставленого постачальником покупцеві. Оплата за товар здійснюється згідно виставленого рахунку на умовах відтермінування платежу на 21 календарний день (п. 3.1, 3.2 договору).

Як передбачено п, 4.3, 4.5 договору уповноважений представник покупця має прийняти товар за кількістю та номенклатурою, зазначеною у накладній. Перевірка за кількістю підтверджується підписанням накладної на кожну відвантажену партію товару. Датою поставки вважається дата одержання товару покупцем в місці поставки, факт чого підтверджується підписанням покупцем або його уповноваженою особою видаткової документації.

Цей договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та його скрпелння печатками сторін. Строк дії цього договору починається з моменту, визначеного в п. 9.1 цього договору та закінчується 31.12.2021, але в будь-якому випадку після виконання сторонами своїх зобов`язань за цим договором, не звільняє сторони від відповідальності за його порушення, яке мало місце під час цього договору. Договір вважається пролонгованим на безстроковий термін, якщо жодна із сторін не заявить письмово про його припинення за один місяць до закінчення терміну його дії (п. 9.1, 9.2 договору).

Відповідно до абзацу 2 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим кодексом.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно з п. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору.

Згідно ст. 627 Цивільного кодексу України встановлено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Відповідно до п. 1. ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ст. 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі - продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно з ст. 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погодженні ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 631 Цивільного кодексу України строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права і виконати свої обов`язки відповідно до договору.

Відповідно до ст. 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

З матеріалів справи вбачається, що позивач передав, а відповідач прийняв товар вартістю 419667,24 грн, що підтверджується наступними видатковими накладними: № 243 від 29.12.2021 на суму 136692,36 грн, № 243/1 від 29.12.2021 на суму 282974,88 грн. Видаткові накладні підписані та скріплені печатками контрагентів.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовами договору передбачено відстрочення платежу на 21 календарний день. З огляду на зазначене, оскільки, поставка товару мала місце 29.12.2021, товар мав бути оплачений у строк до 19.01.2022. Тобто відповідач є таким, що прострочив виконання свого грошового зобов`язання з 20.01.2022.

Згідно зі ст. 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Як зазначає позивач у позовній заяві та не заперечує і не спростовує відповідач, поставлений товар був частково оплачений на суму 122505,00 грн в межах строків, наданих договором між сторонами. Крім того, відповідач сплатив позивачу за отриманий товар 14.02.2022 - 10000,00 грн, 17.02.2022 - 10000,00 грн та 22.02.2022 - 10000,00 грн. Тобто загалом відповідач сплатив позивач вартість товару на суму 152505,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 75 ГПК України обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

У суду відсутні підстави вважати визнані позивачем обставини щодо часткової оплати товару відповідачем на суму 152505,00 грн недостовірними.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою від 14.11.2022 № 14/11 про погашення заборгованості за договором, в якій просив оплатити заборгованість у розмірі 417638,35 грн (докази направлення долучені до матеріалів справи).

Відповідач відповіді на вимогу позивача не надав, заборгованість не оплатив у повному обсязі.

Відповідач не надав суду доказів в підтвердження оплати товару у іншому розмірі, ніж зазначив позивач. Про наслідки не подання відзиву та доказів в спростування позовних вимог, відповідач був повідомлений ухвалою суду про відкриття провадження у справі.

Матеріали справи свідчать, що відповідач в порушення взятих на себе за договором зобов`язань вартість продукції у визначений строк не сплатив, в зв`язку з чим виникла заборгованість перед позивачем у розмірі 267162,24 грн.

Статтею 629 Цивільного кодексу України встановлено, що договір є обов`язковим до виконання сторонами.

Відповідно до ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Статтею 526 Цивільного кодексу України передбачено, що зобов`язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Як визначено абзацом 1 ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України, суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 2 ст. 193 Господарського кодексу України кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язань, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України зобов`язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Доказів того, що відповідачем виконано зобов`язання по сплаті поставленої продукції за договором в повному обсязі не подано.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку про наявність передбачених чинним законодавством правових підстав для стягнення з відповідача вартості поставленої продукції в розмірі 267162,24 грн.

Позивач також просить стягнути з відповідача за період з 29.12.2021 по 20.01.2023 з урахуванням часткових оплат 3% річних у розмірі 8715,65 грн, за період з 29.12.2021 по 29.06.2022 з урахуванням часткових оплат пеню у розмірі 33648,65 грн та втрати від інфляції у розмірі 69610,38 грн за період з 29.12.2021 по 14.02.2022, нараховані на суму 297162,24 грн та за період з 22.02.2022 по 20.01.2023, нараховані на суму 267162,24.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

При визначені періоду нарахування 3% річних позивачем невірно було визначено дату початку розрахунку, оскільки, не враховано надане договором відстрочення платежу на 21 календарний день. Крім того, при врахуванні здійснених відповідачем часткових оплат, позивач помилково включав в період нарахування дату здійснення часткової оплати. Суд здійснив перерахунок 3% річних за період з 20.01.2022 по 20.01.2023. Згідно перерахунку суду, з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 3% річних у розмірі 8107,51 грн.

При розрахунку втрат від інфляцію, позивач також помилково визначив початок періоду нарахування втрат від інфляції та безпідставно врахував день здійснення часткової оплати в період нарахування. Суд здійснив перерахунок втрат від інфляції за період з 20.01.2022 по 13.02.2022 на суму 297162,24 грн та за період з 22.02.2022 по 20.01.2023 на суму 267162,24 грн. Згідно перерахунку суду з відповідача підлягають стягненню втрати від інфляції у розмірі 64104,09 грн.

Згідно з приписами ст. ст. 216 - 218 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються в установленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.

Штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання (ч. 1 ст. 230 Господарського кодексу України).

Відповідно до ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

При порушенні термінів оплати поставленої за товар покупець сплачує на користь постачальника пеню, у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, діючої на момент прострочення, від вартості неоплаченої суми товару, за кожен день прострочення платежу (п. 6.3 договору).

Відповідно до ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Позивач, при здійсненні розрахунку пені правомірно обмежив період її нарахування 6 місяцями, як то передбачено ч. 6 ст. 232 ГК України. Проте, як уже було зазначено вище, позивач невірно визначив початок періоду розрахунку, і оскільки, суд позбавлений повноважень виходити за межі позовних вимог, то перерахунок пені здійснюється судом з у урахуванням дати виникнення прострочення грошового зобов`язання в межах періоду, визначеного позивачем - з 20.01.2022 по 29.06.2022. Згідно розрахунку суду сума пені, що підлягає стягненню з відповідача на користь позивач становить 29952,59 грн.

Відповідно до ст. 74, 75 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів. Обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованих підстав вважати їх недостовірними або визнаними у зв`язку з примусом. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Відповідно до ст. 79 ГПК України, наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 ГПК України, Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Враховуючи вищевикладене, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, підтвердженими наявними в матеріалах справи доказами та не спростованими належним чином у встановленому законом порядку відповідачем, а відтак такими, що підлягають частковому задоволенню.

Витрати по сплаті судового збору, відповідно до вимог ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, підлягають стягненню з відповідача пропорційно сумі задоволених вимог.

Враховуючи наведене та керуючись ст.ст. 129, 237, 238, 240 ГПК України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Лідерхліб" (02099, м. Київ, вул. Зрошувальна, 5, код ЄДРПОУ 41675534) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Скайтекполімер" (50086, Дніпропетровська область, м. Кривий Ріг, вул. Бородича Леоніда, 17, код ЄДРПОУ 44585543) суму основного боргу у розмірі 267162 (двісті шістдесят сім тисяч сто шістдесят дві) грн 24 коп., пеню у розмірі 29952 (двадцять дев`ять тисяч дев`ятсот п`ятдесят дві) грн 59 коп., 3% річних у розмірі 8107 (вісім тисяч сто сім) грн 51 коп., втрати від інфляції у розмірі 64104 (шістдесят чотири тисячі сто чотири) грн 09 коп., судовий збір у розмірі 5539 (п`ять тисяч п`ятсот тридцять дев`ять) грн 90 коп.

3. В частині позовних вимог про стягнення пені у розмірі 3696,06 грн, 3% річних у розмірі 608,14 грн та втрат від інфляції у розмірі 5506,29 грн - відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили, видати наказ.

Відповідно до частини 1 статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів, а на ухвалу суду - протягом десяти днів з дня його (її) проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (частина 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України).

Суддя І.В.Усатенко