Рішення

від 14.02.2023 по справі 911/1458/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"14" лютого 2023 р. м. Київ Справа № 911/1458/22

м. Київ, вул. С. Петлюри, буд. 16/108

Господарський суд Київської області

Господарський суд Київської області, одноособово, у складі судді Саванчук С.О., секретар судового засідання Сорока П.М., розглянув матеріали

за позовом Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна"

16562, Чернігівська область, Бахмацький район, село Голінка, вулиця Незалежності, будинок 57, код ЄДРПОУ 03794911

до Державного сільськогосподарського підприємства "Головний селекційний центр України"

08400, Київська область, місто Переяслав-Хмельницький, вулиця Новокиївське шосе, будинок 1-А, код ЄДРПОУ 00699945

про стягнення заборгованості

за участі представників сторін:

позивача: Вознюк Д.В., посвідчення адвоката України №9029/10 від 29.05.2020, ордер серії АІ №1256379 від 04.10.2022

відповідача: не з`явився,

Обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява (вх. №1260/22 від 22.08.2022) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" до Державного сільськогосподарського підприємства "Головний селекційний центр України" про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги обґрунтовані невиконанням відповідачем грошових зобов`язань за договорами поставки №02 від 25.03.2020, №03 від 26.03.2020, №04 від 27.03.2020, №05 від 30.03.2020, №06 від 31.03.2020, №07 від 01.04.2020, № 08 від 02.04.2020, №09 від 03.04.2020 та № 10 від 06.04.2020.

Судом встановлено, що позовна заява і додані до неї документи відповідають вимогам статей 162, 164, 172, частині 5 статті 174, статті 175 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 08.09.2022 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі та призначено підготовче засідання на 04.10.2022.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву (вх. №12644/22 від 19.09.2022).

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшла відповідь на відзив на позовну заяву (вх. №13646/22 від 03.10.2022).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 04.10.2022 закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 08.11.2022.

Через канцелярію Господарського суду Київської області від позивача надійшли додаткові пояснення (вх. №15495/22 від 02.11.2022).

Ухвалою Господарського суду Київської області від 16.11.2022 повідомлено учасників справи №911/1458/22, що судове засідання відбудеться 29.11.2022.

У судове засідання 29.11.2022 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання не повідомлений.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 05.12.2022 повідомлено учасників справи №911/1458/22, що судове засідання відбудеться 27.12.2022.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 29.12.2022 повідомлено учасників справи №911/1458/22, що судове засідання відбудеться 24.01.2023.

Перед судовим засіданням 24.01.2023 у місті Києві оголошено повітряну тривогу.

Відповідно до розпорядження Голови Господарського суду Київської області №6-А від 19.07.2022 "Про порядок дій при оголошенні повітряної тривоги", у разі оголошення сигналу «повітряна тривога» суддям, працівникам апарату та відвідувачам суду необхідно негайно залишити приміщення суду та прослідувати до найближчого укриття.

Враховуючи обставини справи, суд дійшов висновку про оголошення перерви в даному судовому засіданні до 14.02.2023 о 16:00, відповідно до частини 2 статті 216 Господарського процесуального кодексу України.

У судове засідання 14.02.2023 з`явився представник позивача, представник відповідача не з`явився, про дату, час та місце судового засідання не повідомлений.

При цьому, судом враховано, що відповідач належно повідомлений судом про розгляд даної справи у господарському суді та взято до уваги, що у своїх рішеннях Європейський суд з прав людини, судова практика якого згідно із статтею 11 Господарського процесуального кодексу України та статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини", використовується судом як джерело права, зазначив, що сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження (див., mutatis mutandis, рішення у справі "Олександр Шевченко проти України", заява № 8371/02, п. 27, рішення від 26.04.2007 та справа "Трух проти України" (ухвала), заява № 50966/99, від 14.10.2003).

У судовому засіданні 14.02.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення суду.

За результатами розгляду матеріалів справи, дослідження доказів та оцінки їх у сукупності, суд

встановив:

1. Правовідносини сторін

У період з 25.03.2020 по 06.04.2020 між Сільськогосподарським товариством з обмеженою відповідальністю "Україна" (далі позивач або постачальник) та Державним сільськогосподарським підприємством "Головний селекційний центр України" (далі відповідач або покупець) укладено дев`ять договорів поставки, які місять умови, які є однаковими за виключенням ціни та строків оплати.

У цілому, між позивачем та відповідачем укладено такі договори поставки:

1) Договір поставки №02 від 25.03.2020, предметом якого відповідно до додатку №1 до нього є поставка насіння кукурудзи ЛГ 30215 укр Круїзер у кількості 78 мішків, загальною вартістю 194716,08 грн., в т.ч. ПДВ 20%. Відповідно до специфікації (Додаток №1) оплата товару здійснюється на таких умовах: 20% від загальної вартості товару в строк до 10.06.2020, 80% вартості товару в строк до 15.10.2020. Термін відвантаження товару - до 03.06.2020.

2) Договір поставки №03 від 26.03.2020, предметом якого відповідно до додатку №1 до нього є поставка насіння кукурудзи ЛГ 30215 укр Круїзер у кількості 78 мішків, загальною вартістю 194716,08 грн., в т.ч. ПДВ 20%. Відповідно до специфікації (Додаток №1) оплата товару здійснюється на таких умовах: 20% від загальної вартості товару в строк до 10.06.2020, 80% вартості товару в строк до 15.10.2020. Термін відвантаження товару - до 03.06.2020.

3) Договір поставки №04 від 27.03.2020, предметом якого відповідно до додатку №1 до нього є поставка насіння кукурудзи ЛГ 30215 укр Круїзер у кількості 41 мішок, загальною вартістю 102350,76 грн., в т.ч. ПДВ 20%. Відповідно до специфікації (Додаток №1) оплата товару здійснюється на таких умовах: 20% від загальної вартості товару в строк до 10.06.2020, 80% вартості товару в строк до 15.10.2020. Термін відвантаження товару - до 03.06.2020.

4) Договір поставки №05 від 30.03.2020, предметом якого відповідно до додатку №1 до нього є поставка насіння кукурудзи ЛГ 30215 укр Круїзер у кількості 41 мішок, загальною вартістю 102350,76 грн., в т.ч. ПДВ 20%. Відповідно до специфікації (Додаток №1) оплата товару здійснюється на таких умовах: 20% від загальної вартості товару в строк до 10.06.2020, 80% вартості товару в строк до 15.10.2020. Термін відвантаження товару - до 03.06.2020.

5) Договір поставки №06 від 31.03.2020, предметом якого відповідно до додатку №1 до нього є поставка насіння кукурудзи КВС КАВАЛЕР у кількості y 68 мішків та насіння кукурудзи КАРІФОЛС у кількості 1 мішок, загальною вартістю 179801,85 грн., в т.ч. ПДВ 20%. Відповідно до специфікації (Додаток №1) оплата товару здійснюється на таких умовах: 100% від загальної вартості товару в строк до 15.10.2020. Термін відвантаження товару - до 01.06.2020.

6) Договір поставки №07 від 01.04.2020, предметом якого відповідно до додатку №1 до нього є поставка насіння кукурудзи КВС КАВАЛЕР у кількості 68 мішків, загальною вартістю 177196,03 грн., в т.ч. ПДВ 20%. Відповідно до специфікації (Додаток №1) оплата товару здійснюється на таких умовах: 100% від загальної вартості товару в строк до 15.10.2020. Термін відвантаження товару - до 01.06.2020.

7) Договір поставки №08 від 02.04.2020, предметом якого відповідно до додатку №1 до нього є поставка насіння кукурудзи КВС КАВАЛЕР у кількості 69 мішків, загальною вартістю 179801,86 грн., в т.ч. ПДВ 20%. Відповідно до специфікації (Додаток №1) оплата товару здійснюється на таких умовах: 100% від загальної вартості товару в строк до 15.10.2020. Термін відвантаження товару - до 01.06.2020.

8) Договір поставки №09 від 03.04.2020, предметом якого відповідно до додатку №1 до нього є поставка Гліфовіт, РК (20л) у кількості 1000 літрів, загальною вартістю 103980,00 грн., в т.ч. ПДВ 20%. Відповідно до специфікації (Додаток №1) оплата товару здійснюється на таких умовах: 100% від загальної вартості товару в строк до 15.10.2020. Термін відвантаження товару - до 03.06.2020.

9) Договір поставки №10 від 06.04.2020, предметом якого відповідно до додатку №1 до нього є поставка Гліфовіт, РК (20л) у кількості 1000 літрів, загальною вартістю 103980,00 грн., в т.ч. ПДВ 20%. Відповідно до специфікації (Додаток №1) оплата товару здійснюється на таких умовах: 100% від загальної вартості товару в строк до 15.10.2020. Термін відвантаження товару - до 03.06.2020.

2. Аргументи позивача

Позивач зазначає, що станом на 01.06.2020 він виконав умови всіх вищезазначених договорів поставки та здійснив поставку товарів насіння кукурудзи різних сортів та засобів захисту рослин у строки, передбачені специфікаціями (додатки №1 до договорів). Поставки товарів підтверджуються таким:

1) видатковою накладною №180 від 01.06.2020, складеною відповідно до договору поставки №02 від 25.03.2020, якою підтверджується поставка відповідачу насіння кукурудзи ЛГ 30215 укр. Круїзер у кількості 78 мішків, загальною вартістю 194716,08 грн., в т.ч. ПДВ 20%;

2) видатковою накладною №181 від 01.06.2020, складеною відповідно до договору поставки №03 від 26.03.2020, якою підтверджується поставка відповідачу насіння кукурудзи ЛГ 30215 укр Круїзер у кількості 78 мішків, загальною вартістю 194716,08 грн., в т.ч. ПДВ 20%;

3) видатковою накладною №182 від 01.06.2020, складеною відповідно до договору поставки №04 від 27.03.2020, якою підтверджується поставка відповідачу насіння кукурудзи ЛГ 30215 укр Круїзер у кількості 41 мішок, загальною вартістю 102350,76 грн., в т.ч. ПДВ 20%;

4) видатковою накладною №183 від 01.06.2020, складеною відповідно до договору поставки №05 від 30.03.2020, якою підтверджується поставка відповідачу насіння кукурудзи ЛГ 30215 укр Круїзер у кількості 41 мішок, загальною вартістю 102350,76 грн., в т.ч. ПДВ 20%;

5) видатковою накладною №184 від 01.06.2020, складеною відповідно до договору поставки №06 від 31.03.2020, якою підтверджується поставка відповідачу насіння кукурудзи КВС КАВАЛЕР F1, Максим XL+Форс Зеа 280FS.50 тис. нас. Україна (2019 рік врожаю) у кількості 68 мішків загальною вартістю 177196,03 грн. в т.ч. ПДВ 20%;

6) видатковою накладною №185 від 01.06.2020, складеною відповідно до договору поставки №6 від 31.03.2020, якою підтверджується поставка відповідачу насіння кукурудзи КАРІФОЛС (50К) у кількості 1 мішок вартістю 2605,82 грн., в т.ч. ПДВ 20%;

7) видатковою накладною №186 від 01.06.2020, складеною відповідно до договору поставки №07 від 01.04.2020, якою підтверджується поставка відповідачу насіння кукурудзи КВС КАВАЛЕР F1, Максим XL+Форс Зеа 280FS.50 тис.нас. Україна (2019 рік врожаю) у кількості 68 мішків загальною вартістю 177196,03 грн. в т.ч. ПДВ 20%;

8) видатковою накладною №187 від 01.06.2020, складеною відповідно до договору поставки №08 від 02.04.2020, якою підтверджується поставка відповідачу насіння кукурудзи КВС КАВАЛЕР F1, Максим XL+Форс Зеа 280FS.50 тис. нас. Україна (2019 рік врожаю) у кількості 69 мішків загальною вартістю 179801,86 грн., в т.ч. ПДВ 20%;

9) видатковою накладною №188 від 01.06.2020, складеною відповідно до договору поставки №09 від 03.04.2020, якою підтверджується поставка відповідачу Гліфовіт у кількості 1000 літрів, загальною вартістю 103980,00 грн., в т.ч. ПДВ 20%;

10) видатковою накладною №189 від 01.06.2020, складеною відповідно до договору поставки №10 від 06.04.2020, якою підтверджується поставка відповідачу Гліфовіт у кількості 1000 літрів, загальною вартістю 103980,00 грн., в т.ч. ПДВ 20%.

Позивач відзначає, що відповідач претензій за кількістю та якістю товару не мав, але грошових коштів за поставлений товар не сплатив. Таким чином, станом на день подання позовної заяви, сума основного боргу відповідача за договорами поставки становить 1338893,42 грн.

Також позивачем нараховані до стягнення:

- інфляційні втрати у розмірі 331900,94 грн.;

- 3% річних у розмірі 65920,88 грн.;

- пеня (відповідно до пунктів 5.2. договорів поставки) у розмірі 346121,01 грн.;

- штраф (відповідно до пунктів 5.2. договорів поставки) у розмірі 527367,06 грн.

3. Аргументи відповідача

У відзиві відповідач погоджується з наявною заборгованістю за договорами поставки у розмірі 1338893,42 грн.

У той же час, відповідач наголошує, що стягнення встановлених договором неустойок є нерозумним з огляду на непропорційність наслідкам правопорушення, адже, позивач не надав жодних доказів, що свідчили б про погіршення фінансового стану, ускладнення в господарській діяльності чи завдання позивачу збитків в результаті дій відповідача, також були відсутні будь-які претензії з боку позивача щодо строків розрахунків за договором під час виконання договору. Відповідач вважає, що звернення позивача до суду після спливу більш ніж 2 років з моменту прострочення грошових зобов`язань свідчить не про компенсаційний характер вимог про стягнення штрафних санкцій та річних процентів, а про намагання отримати додатковий дохід.

Крім того, відповідач зазначає, що стягнення додаткових неустойок може лягти на нього додатковим тягарем та унеможливити своєчасне виконання останнім зобов`язань, зокрема, з виплати заробітної плати своїм працівникам, сплати податкових зобов`язань, погашення процентів та тіла за банківськими кредитами.

Також відповідач зазначає, що сплата заборгованості з урахуванням індексу інфляції поширюється лише на випадки прострочення виконання грошового зобов`язання, що визначено у національній валюті гривні, а не в іноземній валюті чи еквіваленті до іноземної валюти. Відповідач зауважує, що пунктами 2.3. договорів поставки встановлено визначення ціни товару саме в еквіваленті до іноземної валюти, а тому позивач не мав підстав для нарахування інфляційних втрат.

4. Норми права, що підлягають застосуванню

У статті 265 Господарського кодексу України зазначається таке: « 1. За договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму. 2. Договір поставки укладається на розсуд сторін або відповідно до державного замовлення. 3. Сторонами договору поставки можуть бути суб`єкти господарювання, зазначені у пунктах 1, 2 частини другої статті 55 цього Кодексу. 4. Сторони для визначення умов договорів поставки мають право використовувати відомі міжнародні звичаї, рекомендації, правила міжнародних органів та організацій, якщо це не заборонено прямо або у виключній формі цим Кодексом чи законами України. 5. Поставка товарів без укладення договору поставки може здійснюватися лише у випадках і порядку, передбачених законом. 6. Реалізація суб`єктами господарювання товарів негосподарюючим суб`єктам здійснюється за правилами про договори купівлі-продажу. До відносин поставки, не врегульованих цим Кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.».

Відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Укладені сторонами договори за своєю правовою природою є договором поставки товару та є належною правовою підставою для виникнення у сторін взаємних прав та обов`язків, обумовлених цим договором.

Відповідно до статті 524 Цивільного кодексу України зобов`язання має бути виражене у грошовій одиниці України гривні. У той же час, сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов`язання в іноземній валюті.

Відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Частиною третьою статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожний день прострочення виконання.

Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

5. Фактичні обставини, встановлені судом, докази, що прийняті та відхилені судом, мотиви прийняття або відхилення кожного доказу та аргументу, викладеного сторонами у матеріалах справи та висновки суду за результатами розгляду справи

5.1. Щодо відсутності відповідача на судових засіданнях при розгляді справи по суті.

Суд зазначає, що до грудня 2022 року у Господарського суду Київської області було відсутнє фінансування поштового відправлення кореспонденції суду, а тому направлення ухвал суду відповідачу було неможливим. Також фінансування поштового відправлення кореспонденції припинилось з 10.01.2023. Таким чином, тільки ухвали суду від 05.12.2022 та від 29.12.2022 були направлені відповідачу рекомендованими листами, а матеріали справи містять докази вручення останньої - 11.01.2023.

Окрім цього, суд зазначає, що відповідачем поданий відзив у справі, що свідчить про його обізнаність про наявність судового провадження. Також у відзиві зазначались номери телефонів відповідача. Відповідно до частини 6 статті 120 Господарського кодексу України старший секретар суду неодноразово телефонував за наданими відповідачем номерами, у тому числі, 08.02.2023, але на телефонні дзвінки не відповідали, що зафіксовано у телефонограмах.

Також суд зауважує, що в постанові Верховного Суду від 22.11.2022 у справі №29/5005/6325/2011 (904/7806/21), зокрема, зазначається таке: « 46.12 Якщо учасник надав суду телефон та електронну адресу (хоча міг цього і не робити), зазначивши їх у заяві (скарзі), то слід припустити, що учасник бажає, принаймні не заперечує, щоб ці засоби комунікації використовувалися судом. Це, в свою чергу, покладає на учасника справи обов`язок отримувати повідомлення і відповідати на них. 46.13 З огляду на це, суд, який комунікує з учасником справи з допомогою повідомлених ним засобів комунікації, діє правомірно і добросовісно. Тому слід виходити з презумпції обізнаності: особа, якій адресовано повідомлення суду через такі засоби комунікації, знає або принаймні повинна була дізнатися про повідомлення. Самого лише заперечення учасника про неотримання повідомлення недостатньо, щоб спростувати цю презумпцію. 46.14 Суд, який добросовісно інформує учасника справи з наміром забезпечити здійснення правосуддя, не повинен нести "ризик незнання" учасника, який надав суду свої номери та адреси, але не користується чи не стежить за ними. 46.15 У судовому засіданні 21.06.2022 було оголошено перерву до 18.07.2022. 46.16 Попри те, що конституційне право на суд є правом, його реалізація покладає на учасників справи певні обов`язки. Практика ЄСПЛ визначає, що сторона, яка задіяна у ході судового розгляду справи, зобов`язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки. Як зазначено у рішенні ЄСПЛ у справі "Пономарьов проти України" від 03.04.2008, сторони мають вживати заходи, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. 46.17 Заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання (рішення ЄСПЛ у справі "Юніон Аліментарія Сандерс С.А. проти Іспанії" від 07.07.89). 46.18 Крім того, у рішенні ЄСПЛ у справі "Тойшлер проти Германії" від 04.10.2001 наголошено, що обов`язком заінтересованої сторони є прояв особливої старанності при захисті своїх інтересів. 46.19 Витративши значні ресурси, Україна створила інформаційне поле, де зацікавлена особа може знайти інформацію про судову справу. Функціонує . На сайті судової влади доступні персоналізовані відомості про автоматичний розподіл справ та розклад засідань. Працює підсистема "Електронний кабінет" ЄСІТС. 46.20 Використання цих інструментів та технологій забезпечує добросовісній особі можливість звертатися до суду, брати участь у розгляді справи у зручній формі. 46.21 Тобто держава Україна забезпечила можливість доступу до правосуддя і право знати про суд. 46.22 Аналогічна правова позиція викладена в ухвалі Верховного Суду від 17.11.2022 у справі N 560/5541/20.».

Крім того, в постанові Верховного Суду від 18.03.2021 у справі №911/3142/19 зазначається, що "належним повідомленням є відправлення рекомендованого листа".

Згідно з частиною 5 статті 6 Господарського процесуального кодексу України суд направляє судові рішення та інші процесуальні документи учасникам судового процесу на їхні офіційні електронні адреси, вчиняє інші процесуальні дії в електронній формі із застосуванням Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи в порядку, визначеному цим Кодексом, Положенням про Єдину судову інформаційно-телекомунікаційну систему та/або положеннями, що визначають порядок функціонування її окремих підсистем (модулів). Слід зауважити, що відповідач є державним підприємством, а відповідно до частини 6 статті 6 Господарського процесуального кодексу України суб`єкти господарювання державного сектору економіки реєструють офіційні електронні адреси в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі в обов`язковому порядку.

Таким чином, відповідач був обізнаний про наявність судового провадження щодо нього, мав можливість дізнатись про перебіг справи та про час та місце призначеного на 14.02.2023 судового засідання, зокрема, з Єдиного державного реєстру судових рішень чи в Єдиній судовій інформаційно-телекомунікаційній системі. Тобто, відповідач мав можливість для захисту своїх інтересів у судовому засіданні, а суд, у свою чергу, здійснив усі заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд справи.

5.2. Щодо наявності заборгованості та її розміру.

Суд дослідив долучені до матеріалів справи копії видаткових накладних, бухгалтерську довідку позивача від 20.10.2022 №151, копії виписки з банківського рахунку позивача НОМЕР_1 за період з 01.12.2018 по 19.10.2022 та дійшов висновку про обґрунтованість заявленої до стягнення суми основного боргу у розмірі 1338893,42 грн.

Окрім цього, суд враховує, що відповідач повністю погодився з наявною сумою простроченого грошового зобов`язання за договорами поставки у розмірі 1338893,42 грн.

5.3. Щодо нарахування інфляційних втрат та 3% річних.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 16.05.2018 у справі №686/21962/15-ц виклала свої висновки про те, що положеннями статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання, незалежно від підстав його виникнення (договір чи делікт).

Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов`язання, вираженого в національній валюті та трьох процентів річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів у наслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов`язання (постанова Верховного Суду від 12.09.2018 у справі №712/5856/15-ц).

Верховний Суд України у постанові від 12.04.2017 у справі №3-1462гс16 підкреслив, що платежі, встановлені статтею 625 Цивільного кодексу України є особливою мірою відповідальності боржника за прострочення виконання ним грошового зобов`язання, яка має компенсаційний, а не штрафний характер. Компенсація полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування останнім утримуваними грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Суд відзначає, що в пункті 2.1. договорів поставки визначається таке: «Ціна товару вказується сторонами в специфікаціях, що є невід`ємною частиною договору. Ціна товару включає вартість неповоротної тари, упаковки. Сплата ціни товару покупцем здійснюється у національній валюті України гривні. Сторони можуть визначити в специфікації грошовий еквівалент ціни товару в іноземній валюті. Сума договору складає суму всіх специфікацій по договору».

Суд відзначає, що ціна товарів у специфікаціях до договорів поставки визначена у національній валюті гривні, а ціна до сплати, визначена у видаткових накладних, також чітко визначена у національній валюті гривні. Також слід зазначити, що позивачем визначено до стягнення суму основного боргу у національній валюті гривні, без прив`язки до еквіваленту в іноземній валюті, а розмір відповідає такому, що визначений у видаткових накладних. Таким чином, суд вважає правомірним нарахування інфляційних втрат на суму основного зобов`язання.

У постанові Верховного Суду від 26.01.2022 по справі №910/18557/20 зазначається, що визначаючи розмір заборгованості відповідача, суд зобов`язаний належним чином дослідити подані стороною докази (зроблений позивачем розрахунок заборгованості, інфляційних втрат та % річних), перевірити їх, оцінити в сукупності та взаємозв`язку з іншими наявними у справі доказами, а в разі незгоди з ними повністю або частково - зазначити правові аргументи на їх спростування та навести в рішенні свій розрахунок.

Керуючись статтями 79 та 86 Господарського процесуального кодексу України суд має встановити правильність здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв`язку з порушенням грошового зобов`язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов`язання, та зазначеного позивачем максимального розміру заборгованості. Аналогічні правові висновки викладені також в постановах Верховного Суду від 27.05.2019 у справі №910/20107/17, від 21.05.2019 у справі №916/2889/13, від 16.04.2019 у справах №922/744/18 та №905/1315/18, від 05.03.2019 у справі №910/1389/18, від 14.02.2019 у справі №922/1019/18, від 22.01.2019 по справі №905/305/18.

Суд здійснив власний розрахунок інфляційних втрат, який повністю співпадає із заявленим позивачем та становить 331900,94 грн. Також судом здійснений власний розрахунок 3% річних, який повністю співпадає із заявленими позивачем та становить 65920,88 грн.

5.4. Щодо нарахування пені та штрафу.

За змістом частини 2 статті 217 Господарського кодексу України вбачається, що одним із видів господарських санкцій у сфері господарювання є штрафні санкції, які згідно з частиною першою статті 230 Господарського кодексу України визначаються у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання.

Розмір штрафних санкцій відповідно до частини 4 статті 231 Господарського кодексу України встановлюється законом. У разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі.

Відповідно до пунктів 5.2. договорів поставки позивач та відповідач досягли згоди, що за порушення строків (термінів) платежів покупець сплачує на користь постачальника штраф у розмірі 2% на місяць від суми несплаченого платежу та пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми простроченого платежу за кожний день прострочення. Відповідно до пункту 5.3. договорів поставки позивач та відповідач домовились, що згідно з пунктом 6 статті 232 Господарського кодексу України позовна давність до вимог про сплату (стягнення) штрафних санкцій (пені), нарахованих відповідно до умов цього договору, становить три роки. Нарахування та сплата штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання за цим договором, не припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконаним.

Позивачем долучений до позовної заяви розрахунок пені та штрафу, що зроблений з урахуванням пунктів 5.2. та 5.3. договорів поставки.

Суд здійснив власний розрахунок пені, який повністю співпадає із заявленим позивачем та становить 346121,01 грн. Також судом здійснений власний розрахунок штрафу, який повністю співпадає із заявленими позивачем та становить 527367,06 грн.

Відповідно до частини третьої статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

У постанові від 23.03.2021 у справі №921/580/19 Верховний Суд вказує, що зменшення розміру заявленої до стягнення неустойки є правом суду, і за відсутності в законі переліку обставин, які мають істотне значення, господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, на власний розсуд вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення неустойки.

При цьому, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки (пені) до її розумного розміру (постанова Верховного Суду від 30.03.2021 у справі №902/538/18).

За результатами розгляду судом доводів відповідача, що наведені у заявах по суті справи, враховуючи приналежність відповідача до суб`єктів господарювання державного сектору економіки, критичну ситуацію, що склалась після повномасштабного вторгнення Російської Федерації на територію України, з огляду на відсутність доказів значних збитків позивача, співвідношення сум основного боргу і здійснених на нього нарахувань та поведінку відповідача із підтвердження наявності основного боргу, суд вирішив зменшити розмір нарахованих пені та штрафу на 50 відсотків.

6. Результати розгляду справи

6.1. Згідно з статтею 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до статті 73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно з статтею 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов`язків щодо доказів.

Відповідно до частини 1 статті 77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Згідно з статтею 78 Господарського процесуального кодексу України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи, а відповідно до статті 79 Господарського процесуального кодексу України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування; питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010 у справі "Серявін та інші проти України" зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються.

Отже, відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарський суд повинен у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог процесуального закону щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом. У справі "Руїс Торіха проти Іспанії", Європейський суд з прав людини зазначає, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (Ruiz Torija v. Spain) від 09.12.1994). Водночас, необхідно враховувати, що хоча національний суд і має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії" (Suominen v. Finland) від 01.07.2003). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії" (Hirvisaari v. Finland) від 27.09.2001).

Аналізуючи питання обсягу дослідження доводів скаржника та їх відображення у судових рішеннях, суди мають також враховувати практику Європейського суду з прав людини, викладену, зокрема, у справах "Проніна проти України" (рішення від 18.07.2006), Трофимчук проти України (рішення від 28.10.2010), де Суд зазначає, що пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Водночас, Верховний Суд зазначає, що такий висновок Європейського суду з прав людини звільняє суди від обов`язку надавати детальну відповідь на кожен аргумент скаржника, проте не свідчить про можливість взагалі ігнорувати доводи чи докази, на які посилаються сторони у справі (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 27.01.2019 у справі № 910/7054/18 та від 12.02.2019 у справі № 911/1694/18).

6.2. Оцінюючи подані учасниками судового процесу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи у їх сукупності, та, враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про часткове задоволення позовних вимог.

7. Розподіл судових витрат

Згідно з статтею 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача у повному розмірі, зважаючи на вищевикладені висновки суду про обгрунтованість позовних вимог у повному обсязі і те, що часткове задоволення позову пов`язане зі зменшенням судом належних до сплати штрафних санкцій.

Враховуючи вищенаведені фактичні обставини справи та керуючись статтями 13, 73, 74, 77-79, 86, 129, 232, 237, 238 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позов (вх. №1260/22 від 22.08.2022) Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" до Державного сільськогосподарського підприємства "Головний селекційний центр України" про стягнення заборгованості задовольнити частково.

2. Стягнути з Державного сільськогосподарського підприємства "Головний селекційний центр України" (08400, Київська область, місто Переяслав-Хмельницький, вулиця Новокиївське шосе, будинок 1-А, код ЄДРПОУ 00699945) на користь Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Україна" (16562, Чернігівська область, Бахмацький район, село Голінка, вулиця Незалежності, будинок 57, код ЄДРПОУ 03794911) 1338893,42 грн. (один мільйон триста тридцять вісім тисяч вісімсот дев`яносто три гривні сорок дві копійки) основного боргу, 173060,51 грн. (сто сімдесят три тисячі шістдесят гривень п`ятдесят одна копійка) пені, 65920,88 грн. (шістдесят п`ять тисяч дев`ятсот двадцять гривень вісімдесят вісім копійок) 3 % річних, 331900,94 грн. (триста тридцять одна тисяча дев`ятсот гривень дев`яносто чотири копійки) інфляційних втрат, 263683,53 грн. (двісті шістдесят три тисячі шістсот вісімдесят три гривні п`ятдесят три копійки) штрафу та 39153,06 грн. (тридцять дев`ять тисяч сто п`ятдесят три гривні шість копійок) судового збору сплаченого за подання позовної заяви.

3. В іншій частині позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне рішення суду складено 01.05.2023.

Суддя С.О. Саванчук