Рішення

від 27.04.2023 по справі 911/500/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2023 р. м. Київ Справа № 911/500/22

У справі за позовом Фермерського господарства ВІТА-МАКС

до Товариства з обмеженою відповідальністю КАЛІНА-АГРО

про стягнення 195 000,00 грн.

Суддя Т.П. Карпечкін

Без виклику представників сторін.

обставини справи:

До Господарського суду Київської області надійшла позовна заява Фермерського господарства ВІТА-МАКС (далі позивач, ФГ ВІТА-МАКС) до Товариства з обмеженою відповідальністю КАЛІНА-АГРО (далі відповідач, ТОВ КАЛІНА-АГРО) про стягнення безпідставно отриманих грошових коштів у розмірі 195 000,00 грн.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 21.06.2022 року відкрито провадження у справі № 911/500/22, справу призначено за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (без проведення судового засідання).

Розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у главі 10 Господарського процесуального кодексу України.

Розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться (ч. ч. 1-2 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі (ст. 248 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 4 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України за клопотанням сторони суд може відкласти розгляд справи з метою надання додаткового часу для подання відповіді на відзив та (або) заперечення, якщо вони не подані до першого судового засідання з поважних причин.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться (ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше (ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України).

Оскільки, відповідач, належним чином повідомлений про розгляд даної справи, що підтверджується рекомендованим повідомленням за № 0103282765105 про вручення 19.01.2023 року поштового відправлення ухвали від 21.06.2022 року, у встановлений судом строк відзиву на позов та клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін не надіслав, доказів повної або часткової сплати ним заборгованості, яка є предметом даного спору, не надав, клопотань про відкладення розгляду справи з метою надання додаткового часу для подання відзиву від відповідача не надходило, суд вважає, що, у відповідності до ч. 5 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України, справа може бути розглянута по суті за наявними в ній матеріалами, яких достатньо для винесення рішення.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У ч. 8 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши матеріали справи та дослідивши надані докази, господарський суд

встановив:

08.10.2021 року з розрахункового рахунку ФГ ВІТА-МАКС НОМЕР_1 , відкритого у АТ Райффайзен Банк, платіжним дорученням № 4 від 08.10.2021 року на рахунок ТОВ КАЛІНА-АГРО НОМЕР_2 , відкритий у АТ Райффайзен Банк, перераховано грошові кошти в сумі 195 000,00 грн. з призначенням платежу зворотно-фінансова допомога згідно договору від 01.10.2021 р. без ПДВ.

Як стверджує позивач, будь-які договірні правовідносини, які б були підставою для перерахунку коштів у розмірі 195 000,00 грн. між Фермерським господарством «ВІТА-МАКС» та Товариством з обмеженою відповідальністю «КАЛІНА-АГРО» відсутні. Тому пересилання грошових коштів було здійснено позивачем без правових підстав.

Позивач зазначає, що перерахування вказаних грошових коштів відповідачу відбулося помилково.

Надалі, позивач 01.02.2022 року звернувся до відповідача із листом вимогою б/н від 01.02.2022 року, в якому просив останнього впродовж 3 (трьох) днів з дня отримання відповідного листа, повернути помилково перераховані кошти на рахунок НОМЕР_1 , який відкритий у АТ Райффайзен Банк (копія наявна в матеріалах справи).

Факт направлення вказаної претензії на належну адресу відповідача підтверджується описом вкладення у лист 01.02.2022 року.

Відповідно до відомостей з офіційного сайту Укрпошта за номером трекінгу поштового відправлення 0303713930469 лист-вимогу було отримано відповідачем 08.02.2022 року (копія наявна в матеріалах справи).

Проте, оскільки відповідачем лист-вимога б/н від 01.02.2022 року залишена без відповіді та задоволення, грошові кошти не повернуто, позивач був змушений звернутись з даним позовом до суду за захистом свої порушених прав з вимогою про стягнення з відповідача грошових коштів в розмірі 195 000,00 грн., набутих без достатньої правової підстави, посилаючись на ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Частиною 1 ст. 11 Цивільного кодексу України визначено, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

За приписами ст. 1212 Цивільного кодексу України, яка встановлює загальні положення про зобов`язання у зв`язку з набуттям, збереженням майна без достатньої правової підстави, визначено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.

Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події. Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов`язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи.

Верховний Суд у постанові від 17.04.2019 у справі № 757/16163/17 наголосив на тому, що ознаки, характерні для кондикції, свідчать про те, що пред`явлення кондикційної вимоги можна визнати належним самостійним способом захисту порушеного права власності, якщо: 1) річ є такою, що визначена родовими ознаками, в тому числі грошові кошти; 2) потерпілий домагається повернення йому речі, визначеної родовими ознаками (грошових коштів) від тієї особи (набувача), з якою він не пов`язаний договірними правовідносинами щодо речі.

З аналізу ст. 1212 Цивільного кодексу України вбачається, що цей вид позадоговірних зобов`язань (набуття, збереження майна без достатньої правової підстави) породжують такі юридичні факти, як набуття особою майна або його збереження за рахунок іншої особи та відсутність для цього правових підстав або якщо такі відпали.

Необхідною умовою для встановлення того факту, що мало місце зобов`язання з набуття або збереження майна без достатньої правової підстави, є обов`язкова відсутність правової підстави для набуття або збереження майна за рахунок іншої особи.

Тобто, позивач повинен довести, що мала місце помилка, обман, випадковість або інші підстави набуття або збереження спірного майна відповідачем, які не можна віднести до підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, передбачених ст. 11 Цивільного кодексу України.

Набуття однією зі сторін зобов`язання майна за рахунок іншої сторони в порядку виконання договірного зобов`язання не є безпідставним і не підпадає під регулювання ст. 1212 Цивільного кодексу України.

За змістом ч. 1 ст. 177 Цивільного кодексу України об`єктами цивільних прав є, зокрема, речі, у тому числі гроші.

Під відсутністю правової підстави розуміється такий перехід майна від однієї особи до іншої, який або не ґрунтується на прямій вказівці закону, договору або суперечить меті правовідношення і його юридичному змісту. Тобто відсутність правової підстави означає, що набувач збагатився за рахунок потерпілого поза підставою, передбаченою законом, іншими правовими актами чи правочином.

Частиною 1 ст. 202 Цивільного кодексу України встановлено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Системний аналіз вищезазначених положень законодавства України дає можливість зробити висновок про те, що чинний договір чи інший правочин є достатньою та належною правовою підставою набуття майна (отримання грошей).

Тобто, у разі виникнення спору стосовно набуття майна або його збереження без достатніх правових підстав, договірний характер правовідносин виключає можливість застосування до них судом положень ч. 1 ст. 1212 Цивільного кодексу України, у тому числі й щодо зобов`язання повернути майно (кошти).

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 24.09.2016 у справі № 6-122цс14.

До подій, за результатами яких можуть виникнути зобов`язання передбачені ст. 1212 Цивільного кодексу України, відноситься, зокрема, перерахування грошових коштів іншій особі, з якою платник не знаходиться в договірних зобов`язаннях.

Як встановлено судом та підтверджується матеріалами справи ФГ ВІТА-МАКС, відповідно до платіжного доручення № 4 від 08.10.2021 року на рахунок ТОВ КАЛІНА-АГРО НОМЕР_2 здійснило перерахування грошових коштів у розмірі 195 000,00 грн. з призначенням платежу зворотно-фінансова допомога згідно договору від 01.10.2021 р. без ПДВ.

Водночас, у матеріалах справи відсутні докази на підтвердження існування між сторонами договірних відносин, на виконання яких могли бути перераховані позивачем грошові кошти відповідачу, а також докази того, що позивач мав будь-які грошові зобов`язання перед відповідачем.

За таких обставин, суд дійшов до висновку, що спірні грошові кошти у розмірі 195 000,00 грн. є отриманими відповідачем без достатньої правової підстави в розумінні ст. 1212 Цивільного кодексу України.

Матеріали справи не містять доказів повернення відповідачем позивачу у добровільному порядку грошових коштів у вказаному розмірі.

Крім того, відповідач правом на подання відзиву на позов не скористався, доводи позивача не спростував, доказів перерахування на користь позивача безпідставно отриманих грошових коштів не надав, заперечень щодо факту надходження на його рахунок від позивача котів не висловив.

Таким чином, з огляду на доведеність позивачем безпідставності отримання відповідачем грошових коштів, а також враховуючи те, що відповідач доводів позивача не спростував, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України, а тому з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 195 000,00 грн. безпідставно перерахованих коштів.

судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Статтею 73 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 79 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

З урахуванням встановлених судом обставин, та оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд дійшов висновку про обґрунтованість позовних вимог та доведення матеріалами справи наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю КАЛІНА-АГРО обов`язку повернути безпідставно набуті грошові кошти у розмірі 195 000,00 грн., відтак позовні вимоги про стягнення з відповідача вказаної суми підлягають задоволенню у повному обсязі.

Відшкодування витрат по сплаті судового збору відповідно до статей 123, 129 Господарського процесуального кодексу України покладаються судом на відповідача в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 73, 74, 79, 86, 233, 236-241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

вирішив:

1. Позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «КАЛІНА-АГРО» (08161, Київська обл., Києво-Святошинський р-н, с. Тарасівка, провулок Горького, буд. 2, код ЄДРПОУ 39681313) на користь Фермерського господарства «ВІТА-МАКС» (19830, Черкаська обл., Драбівський р-н, с. Золотоношка, код ЄДРПОУ 32883454) 195 000 (сто дев`яносто п`ять тисяч) грн. 00 коп. безпідставно одержаних грошових коштів та 2 932 (дві тисячі дев`ятсот тридцять дві) грн. 50 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржено у порядку і строк, встановлені ст. ст. 254, 256 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя Т.П. Карпечкін