Рішення

від 19.04.2023 по справі 911/2401/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2023 р. м. Київ Справа № 911/2401/22

Господарський суд Київської області у складі судді Сокуренко Л.В., за участі секретаря судового засідання Друккера Д.Д., дослідивши матеріали справи

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНДЕМ-2002»

до Фермерського господарства «ВЕЛЕС ФУДС»

про стягнення 1 760 318,74 грн

Учасники судового процесу:

від позивача: Бондаренко О.А;

від відповідача: не з`явився;

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «ТАНДЕМ-2002» звернулося до Господарського суду Київської області з позовною заявою до Фермерського господарства «ВЕЛЕС ФУДС» про стягнення 1 760 318,74 грн.

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем не виконанні зобов`язання щодо виконання умов договору поставки № 1012/02 від 10.12.2020 в частині оплати за поставлений товар. У зв`язку із чим позивачем було подано зазначену позовну заяву про стягнення з відповідача 1 760 318,74 грн основного боргу.

Ухвалою Господарського суду Київської області у справі № 911/2401/22 від 24.11.2022 позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНДЕМ-2002» залишено без руху.

05.12.2022 від заявника надішли до суду документи на виконання вимог ухвали суду від 24.11.2022.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 24.11.2022 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі № 911/2401/22. Постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження; надано відповідачу строк для подачі відзиву на позовну заяву, а позивачу для подання відповіді на відзив; призначено підготовче судове засідання у справі на 19.01.2023.

Частиною 5 статті 176 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, в порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 6 ст. 242 Господарського процесуального кодексу України у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Згідно з ч. 4 ст. 89 Цивільного кодексу України відомості про місцезнаходження юридичної особи вносяться до Єдиного державного реєстру.

За приписами частини 1 статті 7 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

У зв`язку із відсутністю фінансування суду на здійснення поштової кореспонденції, зазначена ухвала суду про відкриття провадження від 24.11.2022 у справі № 911/2401/22 не була направлена поштою на адресу-місцезнаходження відповідача рекомендованим повідомленням.

Однак, з метою належного повідомлення останнього, судом здійснено направлення ухвали суду про відкриття провадження від 24.11.2022 у справі № 911/2401/22 на електронну адресу відповідача, зазначену в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадський формувань.

У даному випадку судом також враховано, що за приписами частини 1 статті 9 Господарського процесуального кодексу України ніхто не може бути позбавлений права на інформацію про дату, час і місце розгляду своєї справи або обмежений у праві отримання в суді усної або письмової інформації про результати розгляду його судової справи. Будь-яка особа, яка не є учасником справи, має право на доступ до судових рішень у порядку, встановленому законом.

Відповідно до частини 2 статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень» усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 3 Закону України «Про доступ до судових рішень» для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України «Про доступ до судових рішень»).

Враховуючи наведене, господарський суд зазначає, що відповідач не був позбавлений права та можливості ознайомитись, зокрема, з ухвалою про відкриття провадження у справі від 24.11.2022 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

19.01.2023 в судове засідання прибув представник позивача та надав усні пояснення по справі; представник відповідача в судове засідання не з`явився, вимоги ухвали суду про відкриття провадження у справі від 24.11.2022 не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином; представник позивача надав в судовому засіданні оригінали документів для огляду. Ухвалою суду від 19.01.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 15.02.2023.

З метою повідомлення відповідача про дату та час наступного судового засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 20.01.2023 та направлено останню на електронну адресу відповідача.

30.01.2023 до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання вх. № суду 1798/23 про розгляд справи в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 31.01.2023 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНДЕМ-2002» вх. № суду 1798/23 від 30.01.2023 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції; вирішено судове засідання щодо розгляду спору у справі № 911/2401/22, яке призначено на 15.02.2023, провести в режимі відеоконференції.

15.02.2023 в судове засідання прибув представник позивача та надав усні пояснення по справі; представник відповідача в судове засідання вдруге не з`явився, вимоги ухвали суду про відкриття провадження у справі від 24.11.2022 не виконав, про причини неявки суд не повідомив, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином. Ухвалою суду від 15.02.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, відкладено підготовче судове засідання на 15.03.2023.

З метою повідомлення відповідача про дату та час наступного судового засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 15.02.2023 та направлено останню на електронну адресу відповідача.

15.03.2023 в судове засідання представник сторін не з`явилися, про причини неявки суд не повідомили, про дату та час судового засідання були повідомлені належним чином.

Ухвалою суду від 15.03.2023, яка занесена до протоколу судового засідання, вирішено закрити підготовче провадження по справі № 911/2401/22 та призначити справу до судового розгляду по суті на 19.04.2023.

З метою повідомлення сторін про дату та час наступного судового засідання, судом складено ухвалу-повідомлення від 15.03.2023 та направлено останню на електронну адресу позивача та відповідача.

05.04.2023 до канцелярії суду від позивача надійшло клопотання вх. № суду 6560/23 про розгляд справи в режимі відеоконференції.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 10.04.2023 задоволено клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНДЕМ-2002» вх. № суду 6560/23 від 05.04.2023 про участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції; вирішено судове засідання щодо розгляду спору у справі № 911/2401/22, яке призначено на 19.04.2023, провести в режимі відеоконференції.

19.04.2023 в судове засідання прибув представник позивача та надав усні пояснення по суті спору, відповідно до яких позовні вимоги підтримував в повному обсязі та просив суд позов задовольнити.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем зобов`язань за договором поставки № 1012/02 від 10.12.2020 в частині здійснення оплати за поставлений товар. У зв`язку із чим позивачем було подану зазначену позовну заяву про стягнення з відповідача 1 760 318,74 грн основного боргу.

19.04.2023 в судове засідання представник відповідача вкотре не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, вимог ухвали суду про відкриття провадження у справі від 24.11.2022 не виконав, про дату та час судового засідання був повідомлений належним чином.

Неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті (ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України).

Зі змісту п. 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України вбачається, що суд розглядає справу за відсутності учасника справи, якого було належним чином повідомлено про судове засідання, та яким не було повідомлено про причини неявки.

Згідно ч. 1 ст. 3 Господарського процесуального кодексу України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України «Про міжнародне приватне право», Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

За приписами ст. 9 Конституції України, статті 19 Закону України «Про міжнародні договори України» і статті 4 Господарського процесуального кодексу України господарські суди у процесі здійснення правосуддя мають за відповідними правилами керуватися нормами документів, ратифікованих законами України.

Відповідно до ч. 1 ст. 1 Закону України «Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 р., Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції» Україна повністю визнає на своїй території дію приписів Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод щодо визнання обов`язковою і без укладення спеціальної угоди юрисдикцію Суду в усіх питаннях, що стосуються її тлумачення і застосування.

Водночас ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» встановлено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено, що кожен має право на справедливий розгляд його справи.

У рішенні 15-рп/2004 від 02.11.2004 р. Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) положень ст. 69 Кримінального кодексу України (справа про призначення судом більш м`якого покарання) визначено, що справедливість - одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню. У сфері реалізації права справедливість проявляється, зокрема, у рівності всіх перед законом і засобах, що обираються для їх досягнення.

Значення принципів справедливості та добросовісності поширюється не тільки на сферу виконання зобов`язань, а і на сферу користування правами, тобто, такі засади здійснення судочинства виступають своєрідною межею між припустимим використанням права (як формою правомірного поводження) та зловживанням правами (як формою недозволеного використання прав).

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов`язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі «ЮніонЕліментаріяСандерс проти Іспанії» (AlimentariaSanders S.A. v. Spain).

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст. 6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).

Згідно з ч. 2 ст. 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України, не подав до суду відзив на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

В судовому засіданні 19.04.2023 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Частина 6 ст. 233 ГПК України встановлює, що у виняткових випадках залежно від складності справи складання повного рішення (постанови) суду може бути відкладено на строк не більш як десять днів, а якщо справа розглянута у порядку спрощеного провадження п`ять днів з дня закінчення розгляду справи.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд Київської області

ВСТАНОВИВ:

10.12.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю «ТАНДЕМ-2002» (далі постачальник, позивач) та Фермерським господарством «ВЕЛЕС ФУДС» (далі покупець, відповідач) укладено договір поставки № 1012/02 (далі договір) за змістом п. 1.1 якого постачальник зобов`язується передати у власність покупця білково-мінерально-вітамінні добавки комбікорми (насипом або фасовані в мішки), премікси інший товар за погодженням сторін (далі по тексту товар), а покупець зобов`язується прийняти товар і оплатити його на умовах, передбачених цим договором.

Відповідно до п. 2.1 договору, найменування товару, його кількість, ціна товару за одиницю і по позиціях вказуються у видаткових накладних постачальника на товар.

Пунктом 2.2 договору сторони домовилися, що усі видаткові накладні, за якими постачальник поставив покупцеві товар протягом терміну дії цього договору, відносяться до цього договору, якщо інше не випливає з відміток або тексту цих накладних.

За змістом п. 3.1 договору, поставка товару здійснюється партіями протягом усього терміну дії цього договору.

Відповідно до п. 3.2 договору, термін поставки конкретних партій товару узгоджуються сторонами додатково шляхом підписання відповідних додаткових угод або здійснення конклюдентний дій сторін (дій, спрямованих на виконання зобов`язання, або таких, що свідчать про прийняття виконання зобов`язання з боку контрагента), пов`язаних з передачею-прийманням товару. У разі потреби термін поставки може бути змінений постачальником в робочому порядку з обов`язковим повідомленням покупця (при цьому відсутність письмових заперечень покупця до дати поставки, вказаної в повідомленні, буде свідченням узгодженості сторонами договору фактичної дати поставки конкретної партії товару.

Згідно з п. 3.3 договору, якщо інше не вказане в договорі (додаткових угодах до нього), поставка товару здійснюється на умова СРТ (Інкотермс 2020). При цьому сторони погодили, що місцем поставки (місцем передачі товару перевізнику, місцем переходу ризиків та права власності) є склад постачальника: Україна, Хмельницька область, смт Летичів, вул. Савицького Юрія, 101. Місцем призначення товару (місцем, до якого має бути доставленим товар) є Україна, Київська обл., Бородянський р-н, с. Качали, вул. Кооперативна, буд. 106А/6, склад покупця або вказаної ним особи. Право власності на товар переходить до покупця в місці поставки товару, в момент завантаження товару на транспортний засіб, що підтверджується датою складення видаткової накладної постачальником.

При постачанні окремих партій товару за згодою сторін можуть бути змінені базисні умови поставки товару.

При цьому умови поставки, вказані в додатковій угоді на цю партію товару або фактично виконані сторонами мають перевагу перед первісними умовами, встановленими договором.

Ризик випадкової загибелі або псування товару, поставка якого здійснюється відповідно до договору, переходить від постачальника до покупця відповідно до базових умов поставки.

Ціна товару, що поставляється відповідно до договору, вказується у видаткових накладних постачальника. У вартість товару включаються усі витрати постачальника згідно з базисом поставки (п. 4.1 договору).

Відповідно до п. 4.2 договору, загальна вартість договору визначається як вартість товару, поставка якого здійснюється відповідно до видаткових накладних постачальника. Зміна загальної вартості договору здійснюється також у разі поставки додаткових партій і підписання уповноваженими представниками сторін додаткових угод на поставку таких партій товару.

Як зазначає позивач, ним, на виконання та протягом дії договору, поставлено відповідачу товар на загальну суму 9 237,892,82 грн.

На підтвердження вказаних відомостей позивачем долучено до матеріалів справи копії видаткових накладних № Т21010400000013 від 04.01.2021 на суму 214 858,06 грн, № Т21010900000020 від 09.01.2021 на суму 213 070,06 грн, № Т21011400000001 від 14.01.2021 на суму 215 454,06 грн, № Т21011800000016 від 18.01.2021 на суму 210 924,06 грн, № Т21012300000016 від 23.01.2021 на суму 194 880,06 грн, № Т21012700000038 від 27.01.2021 на суму 202 160,05 грн, № Т21022700000006 від 27.02.2021 на суму 222 367,96 грн, № Т21031400000007 від 14.03.2021 на суму 232 819,94 грн, № Т21032100000002 від 21.03.2021 на суму 238 474,14 грн, № Т21032700000009 від 27.03.2021 на суму 221 265,95 грн, № Т21040100000029 від 01.04.2021 на суму 217 479,54 грн, № Т21040600000017 від 06.04.2021 на суму 216 859,94 грн, № Т21041000000002 від 10.04.2021 на суму 207 405,36 грн, № Т21041300000018 від 13.04.2021 на суму 211 933,86 грн, № Т21041700000005 від 17.04.2021 на суму 215 858,56 грн, № Т21050600000027 від 06.05.2021 на суму 233 237,62 грн, № Т21052000000011 від 20.05.2021 на суму 228 430,74 грн. № Т21052700000002 від 27.05.2021 на суму 226 478,34 грн, № Т21053100000055 від 31.05.2021 на суму 217 169,75 грн, № Т21060500000007 від 05.06.2021 на суму 223 731,25 грн, № Т21060800000019 від 08.06.2021 на суму 221 188,86 грн, № Т21061200000005 від 12.06.2021 на суму 216 000,30 грн, № Т21061500000029 від 15.06.2021 на суму 216 000,30 грн, №Т21080800000003 від 08.08.2021 на суму 230 962,98 грн, № Т21082500000018 від 25.08.2021 на суму 226 478,34 грн, № Т21083000000021 від 30.08.2021 на суму 220 986,85 грн, № Т21090400000003 від 04.09.2021 на суму 225 497,46 грн, № Т21091000000016 від 10.09.2021 на суму 226 142,65 грн, № Т21091800000002 від 18.09.2021 на суму 219 102,00 грн, № Т21091400000026 від 14.09.2021 на суму 223 884,46 грн, № Т21102200000001 від 22.10.2021 на суму 233 017,50 грн, № Т21092200000014 від 22.09.2021 на суму 221 646,00 грн, № Т21111200000009 від 12.11.2021 на суму 224 763,00 грн, № Т21110400000027 від 04.11.2021 на суму 225 086,40 грн, № Т21111600000020 від 16.11.2021 на суму 218 927,70 грн, № Т21112100000006 від 21.11.2021 на суму 228 978,90 грн, № Т21112500000017 від 25.11.2021 на суму 222 068,70 грн, № Т21112800000004 від 28.11.2021 на суму 212 935,94 грн, № Т21120300000016 від 205 328,05 грн, № Т21120600000021 від 06.12.2021 на суму 222 230,05 грн. Усі видаткові накладні підписані сторонами та скріплені печатками підприємств без будь-яких зауважень та заперечень.

Водночас, судом встановлено, що загальна вартість видаткових накладних копії яких долучені позивачем до матеріалів справи складає 8 806 086,74 грн.

Судом встановлено, що позивачем не долучено до матеріалів справи дві видаткові накладні на загальну суму 431 806,08 грн, на які позивач посилається у своїй позовній заяві, а саме: видаткова накладна № 20121300000020 від 13.12.2020 на суму 216 054,02 грн та видаткову накладну № 20122800000004 від 28.12.2020 на суму 215 752,06 грн.

Проте в матеріалах справи не міститься заперечень відповідача щодо поставки позивачем та прийняття відповідачем товару на підставі видаткових накладних № 20121300000020 від 13.12.2020 на суму 216 054,02 грн та № 20122800000004 від 28.12.2020 на суму 215 752,06 грн.

Також, в матеріалах справи наявна банківська виписка за період з 12.12.2020 до 14.11.2022 зі змісту якої вбачається, що відповідачем: 11.12.2020 сплачені грошові кошти в сумі 217 950,04 грн із призначенням платежу «передплата за комбікорм зг.рах № 20121100000017 від 11.12.2020 в т.ч. ПДВ 20% 36235,01 грн»; 30.12.2020 сплачені грошові кошти в сумі 212 100,00 грн із призначенням платежу «переплата за комбікорм зг.рах. № 20122400000016 від 24.12.2020 р. в т.ч. ПДВ 20% 35550,00 грн».

З урахуванням зазначеного, господарський суд дійшов висновку, що позивачем належним чином поставлений, а відповідачем, у свою чергу, прийнятий товар на загальну суму 431 806,08 грн на підставі видаткових накладних № 20121300000020 від 13.12.2020 на суму 216 054,02 грн та № 20122800000004 від 28.12.2020 на суму 215 752,06 грн.

Таким чином, суд дійшов висновку, що позивач, на виконання та протягом дії договору поставив відповідачу товар на загальну суму 9 237 892,82 грн.

Відповідно до п. 5.1 договору, оплата товару покупцем здійснюється в порядку 100% оплати вартості даної партії товару (відповідно д видаткової накладної) не пізніше дати поставки конкретної партії товару. Датою поставки конкретної партії товару є дата видаткової накладної постачальника.

Постачальник має право, без додаткового погодження з покупцем, грошові кошти, які сплачує покупець відповідно до умов цього договору, зараховувати в наступному порядку, незалежно від призначення платежу: в першу чергу прострочені платежі (основного боргу); в другу чергу поточні платежі.

Як зазначає позивач, відповідач лише частково виконав зобов`язання за договором, сплативши позивачу грошові кошти за поставлений товар в загальній сумі 7 477 574,08 грн, що підтверджується банківською випискою за період з 10.12.2020 до 14.11.2022, копія якої наявна в матеріалах справи.

Проте станом на дату звернення позивачем до суду із даним позовом, відповідач не оплатив позивачу повну вартість поставленого товару, чим заборгував позивачу грошові кошти в загальній сумі 1 760 318,74 грн.

Відповідно до п. 10.1 договору, усі спори і розбіжності, що виникають при виконанні цього договору, вирішуватимуться за згодою сторін в оперативному порядку.

З матеріалів справи вбачається, що 24.10.2022 позивач, на виконання п. 10.1 договору та у зв`язку із наявною заборгованістю відповідача, направив відповідачу вимогу вих. № 303 від 21.10.2022 про сплату заборгованості за договором поставки № 1012/02 від 10.12.2020, якою позивач, на підставі договору поставки № 1012/02 від 10.12.2020 року, на підставі ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526, 530, 610 ЦК України, вимагав негайно перерахувати на рахунок позивача суму основного боргу за поставлений товар у розмірі 1 760 318,74 грн. на підтвердження надсилання вказаної претензії, позивач долучив до позовної заяви опис вкладення у цінний лист, поштову накладну та фіскальний чек за № 3600701700820 (копії наявні в матеріалах справи).

Відповіді на вимогу відповідач не направив, заборгованість в сумі 1 760 318,74 грн не оплатив. Протилежного суду не доведено.

З урахуванням зазначеного позивач звернувся до суду із даним позовом про стягнення з відповідача 1 760 318,74 грн основного боргу.

Згідно з п. 11.2 договору, цей договір набуває чинності з 10 грудня 2020 року і діє до 31 грудня 2021 року, але в будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов`язань по даному договору.

З огляду на встановлений ст. 204 Цивільного кодексу України принцип правомірності правочину, суд приймає до уваги договір поставки № 1012/02 від 10.12.2020, як належну підставу, у розумінні норм ст. 11 названого Кодексу України, для виникнення у позивача та відповідача взаємних цивільних прав та обов`язків.

За правовою природою укладений між сторонами договір є договором поставки.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Відповідно до ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до частини 1 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частиною 2 статті 712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до статей 525, 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться, одностороння відмова від виконання зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Господарського процесуального кодексу України, доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Як вже вказувалося судом вище та передбачено сторонами в пп. 3.3 договору, право власності на товар переходить до покупця в місці поставки товару, в момент завантаження товару на транспортний засіб, що підтверджується датою складення видаткової накладної постачальником.

Ціна товару, що поставляється відповідно до договору, вказується у видаткових накладних постачальник вартість товару включаються усі витрати постачальника згідно з базисом поставки (п. 4.1 договору).

Відповідно до п. 4.2 договору, загальна вартість договору визначається як вартість товару, поставка якого здійснюється відповідно до видаткових накладних постачальника. Зміна загальної вартості договору здійснюється також у разі поставки додаткових партій і підписання уповноваженими представниками сторін додаткових угод на поставку таких партій товару.

Пунктом 2.2 договору сторони домовилися, що усі видаткові накладні, за якими постачальник поставив покупцеві товар протягом терміну дії цього договору, відносяться до цього договору, якщо інше не випливає з відміток або тексту цих накладних.

За змістом п. 3.1 договору, поставка товару здійснюється партіями протягом усього терміну дії цього договору.

Як було встановлено судом раніше, позивач, на виконання та протягом дії договору поставив відповідачу товар на загальну суму 9 237,892,82 грн, що підтверджується видатковими накладними, копії яких наявні в матеріалах справи. Усі видаткові накладні підписані та скріплені печатками сторін без будь-яких зауважень та заперечень.

Отже, позивач належним чином виконав свої зобов`язання за договором.

Відповідно до ст. 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов`язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

За приписами ч. 1 ст. 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Як передбачено ст. 530 ЦК України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Умовою виконання зобов`язання є строк (термін) його виконання. Дотримання строку виконання є одним із критеріїв належного виконання зобов`язання, оскільки прострочення є одним із проявів порушення зобов`язання. Строк (термін) виконання зобов`язання за загальним правилом, узгоджується сторонами в договорі.

Як вже вказувалося судом вище, пунктом п. 5.1 договору передбачено, що оплата товару покупцем здійснюється в порядку 100% оплати вартості даної партії товару (відповідно д видаткової накладної) не пізніше дати поставки конкретної партії товару. Датою поставки конкретної партії товару є дата видаткової накладної постачальника.

Отже, виходячи з наведених вище вимог чинного законодавства та умов договору, суд дійшов висновку, що строк здійснення оплати відповідачем за поставлений товар є таким, що настав.

Судом було встановлено, що відповідач лише частково виконав зобов`язання за договором, сплативши позивачу грошові кошти за поставлений товар в загальній сумі 7 477 574,08 грн, що підтверджується банківською випискою за період з 10.12.2020 до 14.11.2022, копія якої наявна в матеріалах справи.

Водночас, відповідач не оплатив позивачу повну вартість поставленого товару, чим заборгував позивачу грошові кошти в загальній сумі 1 760 318,74 грн.

24.10.2022 позивач, на виконання п. 10.1 договору та у зв`язку із наявною заборгованістю відповідача, направив відповідачу вимогу вих. № 303 від 21.10.2022 про сплату заборгованості за договором поставки № 1012/02 від 10.12.2020, якою позивач, на підставі договору поставки № 1012/02 від 10.12.2020 року, на підставі ч. 1 ст. 193 ГК України, ст. 526, 530, 610 ЦК України, вимагав негайно перерахувати на рахунок позивача суму основного боргу за поставлений товар у розмірі 1 760 318,74 грн. на підтвердження надсилання вказаної претензії, позивач долучив до позовної заяви опис вкладення у цінний лист, поштову накладну та фіскальний чек за № 3600701700820 (копії наявні в матеріалах справи).

Відповіді на вимогу відповідач не направив, заборгованість в сумі 1 760 318,74 грн не оплатив. Протилежного суду не доведено.

Станом на день звернення позивачем до суду із даним позовом, відповідач не виконав свої зобов`язання за договором в частині здійснення повної та своєчасної оплати за поставлений товар на загальну суму 1 760 318,74 грн. У зв`язку із цим у відповідача перед позивачем виникла заборгованість в загальній сумі 1 760 318,74 грн. Протилежного суду не доведено, доказів здійснення повної оплати за наданий товар до суду не надано.

Оскільки відповідач не у повній мірі виконав взяті на себе зобов`язання з оплати переданого товару, що ним не спростовано шляхом подання доказів, він є таким, що порушив взяті на себе зобов`язання.

Стаття 525 Цивільного кодексу України встановлює, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 1 статті 612 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1, 3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Відповідно до статей 76, 77 Господарського процесуального кодексу України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Слід зазначити, що обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 Господарського процесуального кодексу України).

Таким чином, зважаючи на встановлені факти та вимоги вищезазначених правових норм, а також враховуючи, що відповідач в установленому порядку обставини, які повідомлені позивачем, не спростував та належних доказів на заперечення відомостей повідомлених позивачем не надав, господарський суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу нормативно та документально доведені, а тому підлягають задоволенню повністю в сумі 1 760 318,74 грн.

Приймаючи до уваги висновки суду про повне задоволення позовних вимог, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір в сумі 26 404,78 грн.

Керуючись ст. 74, 76-80, 129, 236 240 Господарського процесуального кодексу України, суд

В И Р І Ш И В:

1. Позовні вимоги задовольнити повністю.

2. Стягнути з Фермерського господарства «ВЕЛЕС ФУДС» (місцезнаходження: вул. Кооперативна, буд. 106А/6, с. Качали, Бородянський район, Київська обл., 07813; код ЄДРПОУ 43069411) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ТАНДЕМ-2002» (місцезнаходження: вул. Кондратенка, буд. 6А, м. Полтава, 36009; код ЄДРПОУ 32081777) 1 760 318,74 грн основного боргу та 26 404,78 грн судового збору.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили відповідно до приписів ст. 241 Господарського процесуального кодексу України. Згідно ч. 1 ст. 256, ст. 257 та підп. 17.5 пункту 17 Розділу XI «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 01.05.2023.

Суддя Л.В. Сокуренко