Рішення

від 01.05.2023 по справі 914/230/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.05.2023 Справа № 914/230/23

Господарський суд Львівської області у складі судді Кидисюка Р.А. розглянув в порядку спрощеного позовного провадження справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алмазнік», м. Дніпро

до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «Будверс», с. Малехів Жовківського району Львівської області

про стягнення 125000,00 грн безпідставно набутих коштів

За участю представників сторін: не викликались

Судові процедури

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Алмазнік» до Товариства з обмеженою відповідальністю «Будверс» про стягнення 125000,00 грн безпідставно набутих коштів.

Відповідно до Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Господарського суду Львівської області від 11.01.2023 справу №914/230/23 передано для розгляду судді Кидисюку Р.А.

Ухвалою суду від 16.01.2023 позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без судового засідання та без виклику сторін.

Позиція позивача

Позивач просить суд стягнути з відповідача 125000,00 грн безпідставно перерахованих коштів відповідно до платіжного доручення № 141 від 11.08.2022 з призначенням платежу: «Попередня оплата за міжнародне перевезення згідно Рах. № 251 від 10.08.2022р. без ПДВ» у зв`язку з відсутністю будь-яких господарських відносин між сторонами.

Заперечення відповідача

10.03.2023 на адресу суду повернувся скерований на юридичну адресу відповідача (вул. Київська, буд. 22, с. Малехів, Жовківський р-н, Львівська обл., 80383) поштовий конверт з копією ухвали суду від 16.01.2023 про відкриття провадження у справі з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

14.03.2023 ухвалу суду від 16.01.2023 було скеровано на адресу засновника ТОВ «Будверс» ОСОБА_1 .

Відповідач проти задоволення позову не заперечив, відзиву на позовну заяву чи заяву про продовження строку для подання відзиву у встановлений ухвалою суду від 16.01.2023 п`ятнадцятиденний строк з моменту отримання ухвали не подав, поважності причин пропуску строку для подання відзиву або заяви про продовження встановленого судом строку для подання відзиву не навів.

Відповідно до частини 9 статті 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Згідно з ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Обставини справи

Товариством з обмеженою відповідальністю «Алмазнік» перераховано кошти у сумі 238 772,00 грн на рахунок НОМЕР_1 в АТ «Універсалбанк» Товариства з обмеженою відповідальністю «Будверс» наступними платежами:

1.125 000,00 грн платіжним дорученням № 141 від 11.08.2022 з призначенням платежу: «Попередня оплата за міжнародне перевезення згідно Рах. № 251 від 10.08.2022р. без ПДВ»;

2.20 508,00 грн платіжним дорученням № 65 від 17.08.2022 з призначенням платежу: «Попередня оплата за міжнародне перевезення згідно Рах. № 251 від 10.08.2022р. без ПДВ»;

3.36 377,20 грн платіжним дорученням № 66 від 17.08.2022 з призначенням платежу: «Попередня оплата за міжнародне перевезення згідно Рах. № 251 від 10.08.2022р. без ПДВ»;

4.56 886,00 грн платіжним дорученням № 67 від 18.08.2022 з призначенням платежу: «Оплата послуги згідно договору № 6-01/22 від 09.08.2022. Рахунок №51 від 10.08.2022р, без ПДВ».

З огляду на відсутність між ТОВ «Алмазнік» та ТОВ «Будверс» будь-яких господарських відносин, в тому числі врегульованих договором № 6-01/22 від 09.08.2022 або рахунком № 251 від 10.08.2022, кошти в розмірі 238772,00 грн перераховані ТОВ «Алмазнік» ТОВ «Будверс» помилково.

У подальшому, відповідач перерахував позивачу:

-20 508,00 грн платіжним дорученням № 1846 від 17.08.2022 з призначенням платежу: «Повернення помилково перерахованих коштів за платіжним дорученням № 65 від 16.08.2022р, зг. листа № 17/08-24 від 17.08.2022р. Без ПДВ.»;

-36 377,20 грн платіжним дорученням № 1849 від 17.08.2022 з призначенням платежу: «Повернення помилково перерахованих коштів за платіжним дорученням № 67 від 18.08.2022р, зг. листа № 17/08-25 від 17.08.2022р. Без ПДВ.»;

-56 886,00 грн платіжним дорученням № 2140 від 23.11.2022 з призначенням платежу: «Повернення коштів за платіжним дорученням № 67 від 17.08.2022 згідно листа 31-10/22 від 31.10.2022р. Без ПДВ».

Відтак, як стверджує позивач, залишок неповернутих відповідачем коштів складає 125000,00 грн.

05.01.2023 позивачем було направлено Відповідачу лист № 05/01 від 05.01.2023 з вимогою повернути кошти у розмірі 125 000,00 грн ТОВ «Алмазнік».

Відповідач доказів повернення коштів не подав, вмотивованої відповіді на вимогу про повернення коштів не надав.

Суд розглядає справу за наявними матеріалами.

Позиція суду

Згідно зі ст. 1212 Цивільного кодексу України особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов`язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов`язана повернути майно і тоді, коли підстава на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події.

Зобов`язання з безпідставного набуття, збереження майна виникають за наявності трьох умов: а) набуття або збереження майна, б) набуття або збереження за рахунок іншої особи, в) відсутність правової підстави для набуття або збереження майна (відсутність положень закону, адміністративного акта, правочинну або інших підстав, передбачених статтею 11 ЦК України).

Об`єктивними умовами виникнення зобов`язань із набуття, збереження майна без достатньої правової підстави виступають: набуття або збереження майна однією особою (набувачем) за рахунок іншої (потерпілого); шкода у вигляді зменшення або не збільшення майна у іншої особи (потерпілого); обумовленість збільшення або збереження майна на стороні набувача шляхом зменшення або відсутності збільшення на стороні потерпілого; відсутність правової підстави для вказаної зміни майнового стану цих осіб.

За змістом частини першої статті 1212 ЦК України безпідставно набутим майном є майно, набуте особою або збережене нею у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави.

Судом встановлено, що правових підстав для перерахування коштів у розмірі 238772,00 грн на рахунок Відповідача не було, та з урахуванням того, що Відповідач частково повернув суму коштів, слідує обґрунтований висновок, що ці кошти отримано ТОВ «Будверс» безпідставно.

Відповідач доказів наявності правових підстав для перерахунку 125000,00 грн відповідно до платіжного доручення № 141 від 11.08.2022 з призначенням платежу: «Попередня оплата за міжнародне перевезення згідно Рах. № 251 від 10.08.2022р. без ПДВ» не надав.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі та стягнення з відповідача на користь позивача 125000,00 грн.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч. 1 ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Частиною 2 статті 86 ГПК України передбачено, що жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Відповідно до частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Судові витрати

За звернення до суду з позовною заявою майнового характеру позивачем сплачено судовий збір у розмірі 2684,00 грн, що підтверджується долученою до матеріалів справи платіжною інструкцією №1 від 10.01.2023.

Крім того, в позовній заяві позивач просив суд стягнути з відповідача 14000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Пунктом 2 частини 1 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Згідно з ч.1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

На підтвердження понесених витрат на правничу допомогу позивачем до позову долучено копії договору №18/08 про надання правової допомоги від 18.08.2022, Акту приймання-передачі наданих послуг від 09.01.2023.

Пунктом 3.1. Договору №18/08 про надання правової допомоги від 18.08.2022 визначено, що вартість наданих послуг Виконавця, за період дії Договору визначається шляхом множення суми затраченого часу на вартість за годину роботи. Вартість за годину роботи визначається з розрахунку 2000,00 грн за 1 (одну) годину роботи.

Відповідно до п.1. Акту приймання-передачі наданих послуг від 09.01.2023 Виконавець на виконання умов Договору за період 05.01.2023 по 09.01.2023 надавав правові послуги та витратив таку кількість годи, а Клієнт прийняв їх у повному обсязі: аналіз наданих Клієнтом документів 1 год.; формування правової позиції способів захисту прав та інтересів Клієнта 1 год.; надання усної консультації 1 год.; підготовка позовної заяви Клієнта 4 год.

Загальна вартість наданих послуг складає 14000,00 грн (чотирнадцять тисяч гривень).

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 сформувала правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат та зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. Зокрема, відповідно до ч.5 ст. 129 ГПК України, під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує:

1) чи пов`язані ці витрати з розглядом справи;

2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес;

3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо;

4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

Водночас, відповідно до ч. 4 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

У разі недотримання вимог частини 4 цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (ч.ч.5, 6 ст.126 Кодексу).

В розумінні положень згаданих норм законодавства, зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт.

Слід зауважити, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності понесення адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України»).

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Верховний Суд у постанові від 30.11.2020 у справі №922/2869/19 вказав, що під час вирішення питання про розподіл витрати на професійну правничу допомогу суд:

- має право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, керуючись критеріями, які визначені у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України (а саме: співмірність розміру витрат на оплату послуг адвоката зі складністю справи, часом, обсягом наданих адвокатом послуг, ціною позову та (або) значенням справи для сторони), але лише за клопотанням іншої сторони;

- з власної ініціативи або за наявності заперечення сторони може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України (а саме: пов`язаність витрат з розглядом справи; обґрунтованість та пропорційність розміру витрат до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінка сторони під час розгляду справи щодо затягування розгляду справ; дії сторін щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом; істотне перевищення або чи заявлення неспівмірно нижчою суми судових витрат, порівняно з попереднім (орієнтовним) розрахунком; зловживання процесуальними правами).

Враховуючи складність даної справи, обсяг наданих адвокатом послуг згідно Акту приймання-передачі наданих послуг від 09.01.2023, суд дійшов висновку, що у даному випадку розмір витрат на професійну правничу допомогу у сумі 14000,00 грн не відповідає критеріям реальності (дійсної необхідності їх понесення) та розумності їх розміру, а відтак, є необґрунтованим.

Суд дійшов висновку, що 4000,00 грн витрат на правничу допомогу є співмірним із складністю справи та наданих адвокатом послуг, часом, витраченим адвокатом на виконання надання послуг та обсягом виконаних робіт.

Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Керуючись статтями 2, 12, 20, 73, 74, 76-80, 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ

1.Позов задовольнити повністю.

2.Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Будверс» (код ЄДРПОУ 43503894, 80383, Львівська обл., Жовківський р-н, село Малехів(з), вулиця Київська, будинок 22) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алмазнік» (код ЄДРПОУ 42078851, 49005, Дніпропетровська обл., місто Дніпро, вулиця Сімферопольська, будинок 53) 125000,00 грн (сто двадцять п`ять тисяч гривень), 2684,00 грн (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири гривні) судового збору та 4000,00 грн (чотири тисячі гривень) витрат на професійну правничу допомогу.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України та може бути оскаржене в Західному апеляційному господарському суді в порядку, визначеному розділом IV Господарського процесуального кодексу України.

Повний текст рішення складено 01.05.2023.

Суддя Кидисюк Р.А.