Ухвала

від 01.05.2023 по справі 914/1339/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

01.05.2023 Справа№914/1339/23

Суддя Наталія Мороз, розглянувши клопотання Бориславської міської ради, м. Борислав, Львівська область

про вжиття заходів забезпечення позову у справі № 914/1339/23

за позовом: Бориславської міської ради, м. Борислав, Львівська область

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Бориславбуд», м. Борислав, Львівська область

про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за землю у розмірі 302 515,59 грн

встановив:

На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Бориславської міської ради до Товариства з обмеженою відповідальністю «Бориславбуд» про стягнення заборгованості зі сплати орендної плати за землю у розмірі 302 515,59 грн.

Одночасно з позовною заявою позивачем подано клопотання від 21.04.2023 № 3-21/633 про забезпечення позову, згідно якого останній просить суд здійснити забезпечення позову шляхом накладення заборони на відчуження нерухомого майна комплексу, зареєстрованого на праві власності за ТзОВ «Бориславбуд», що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Борислав, вул. С. Петлюри, 46А, реєстраційний номер 1786446103, номер об`єкта в РПВН 19908329.

Клопотання обґрунтовано тим, що 02.12.2021 між Бориславською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю „Бориславбуд укладено договір оренди землі № 519/21 (кадастровий номер 4610300000:04:048:0032), що зареєстрований 02.12.2021 за записом про інше речове право № 45511496 в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

На виконання умов договору, Бориславською міською радою, згідно акту приймання-передачі об`єкта оренди передано, а Товариством з обмеженою відповідальністю „Бориславбуд прийнято земельну ділянку, що знаходиться за адресою: м. Борислав вул. С. Петлюри, 46А, кадастровий номер 4610300000:04:048:0032, загальною площею 1,9759 га.

Однак, як зазначено заявником, Товариством з обмеженою відповідальністю „Бориславбуд порушено свої зобов`язання за договором щодо сплати орендних платежів.

Відповідно до листа Головного управління ДПС у Львівській області від 02.02.2023 № 376/6/13-01-13-10, заборгованість зі сплати орендної плати ТзОВ „Бориславбуд станом на 20.02.2023 становила 234 963,02 грн.

Згідно розрахунку заборгованості від 23.03.2023 № 01-20/87 по сплаті орендної плати за користування земельною ділянкою з кадастровим номером 4610300000:04:048:0032 за період з 02.12.2021 по 31.03.2023, наданого Управлінням комунальної власності, земельних ресурсів та архітектури Бориславської міської ради, заборгованість ТзОВ „Бориславбуд перед Бориславською міською радою становить 302 515,59 грн.

Відповідно до даних Інформаційної довідки з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна щодо об`єкта нерухомого майна № 326418972 від 21.03.2023, за Товариством з обмеженою відповідальністю „Бориславбуд зареєстрований на праві власності об`єкт нерухомого майна, тип - комплекс, що знаходиться за адресою: Львівська область, м. Борислав, вул. С.Петлюри, 46А, реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна 1786446103, номер об`єкта в РПВН 19908329. Ціна нерухомого майна, встановлена у договорі, складає 341 928, 00 грн.

Враховуючи наведене, заявник стверджує про наявність в останнього ґрунтовних, об`єктивних припущень про реальну та дійсну загрозу невиконання чи ускладнення виконання можливого рішення суду, оскільки у разі, якщо до закінчення розгляду справи майно буде відчужене на користь інших осіб, позивач не зможе захистити або поновити свої права в межах одного судового провадження без нових звернень до суду, що призведе до порушення вимоги щодо справедливого та ефективного захисту порушених прав.

Дослідивши матеріали клопотання про вжиття заходів забезпечення позову та докази, подані в його обґрунтування, суд зазначає наступне.

Відповідно до ч. ч.1, 2 ст.136 ГПК України, господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених ст.137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред`явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист, або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду, а також з інших підстав, визначених законом.

Однак, положення зазначеної норми пов`язують вирішення питання про забезпечення позову з обґрунтуванням обставин необхідності такого забезпечення в контексті положень статті 73 ГПК України, яке (забезпечення) застосовується як гарантія ефективності задоволення вимог позивача. Аналогічний правовий висновок викладений, зокрема, у постанові Верховного Суду від 18.12.2018 у справі № 912/1616/18.

За приписами п.1 ч.1 ст.137 ГПК України, позов забезпечується накладенням арешту на майно та (або) грошові кошти, що належать або підлягають передачі або сплаті відповідачу і знаходяться у нього чи в інших осіб.

Згідно з ч.4 ст.137 ГПК України, заходи забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

У відповідності до позиції Великої Палати Верховного Суду, викладеній у постанові від 15.09.2020 у справі № 753/22860/17, співмірність передбачає співвідношення судом негативних наслідків від вжиття заходів забезпечення позову з тими негативними наслідками, які можуть настати внаслідок невжиття цих заходів, з урахуванням відповідності права чи законного інтересу, за захистом яких заявник звертається до суду, вартості майна, на яке він заявляє клопотання накласти арешт, чи майнових наслідків заборони відповідачу здійснювати певні дії.

Заходи забезпечення позову застосовуються для того, щоб гарантувати виконання можливого рішення суду і повинні застосовуватися лише в разі необхідності, оскільки безпідставне звернення до таких дій може спричинити порушення прав та законних інтересів інших осіб чи учасників процесу. Отже, необхідною умовою для вжиття заходів до забезпечення позову є наявність обставин, які свідчать про те, що в разі невжиття таких заходів можуть виникнути перешкоди щодо виконання рішення суду. Безпосередньою метою вжиття заходів є саме забезпечення виконання рішення.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 31.07.2003 у справі "Дорани проти Ірландії", Європейський суд з прав людини зазначив, що поняття "ефективний засіб" передбачає запобігання порушенню або припиненню порушення, а так само встановлення механізму відновлення, поновлення порушеного права. Причому, як наголошується у рішеннях Європейського суду з прав людини, ефективний засіб - це запобігання тому, щоб відбулося виконання заходів, які суперечать Конвенції, або настала подія, наслідки якої будуть незворотними.

При вирішенні справи "Каіч та інші проти Хорватії" (рішення від 17.07.2008), Європейський Суд з прав людини вказав, що для Конвенції було б неприйнятно, якби стаття 13 декларувала право на ефективний засіб захисту, але без його практичного застосування. Таким чином, обов`язковим є практичне застосування ефективного механізму захисту. Протилежний підхід суперечитиме принципу верховенства права.

Заходи щодо забезпечення позову мають застосовуватися відповідно до їх мети, з урахуванням безпосереднього зв`язку між предметом позову та заявою про забезпечення позову.

Обрані заходи до забезпечення позову не повинні мати наслідком повне припинення господарської діяльності суб`єкта господарювання, якщо така діяльність, у свою чергу, не призводитиме до погіршення стану належного відповідачеві майна чи зниження його вартості.

Відповідно до правового висновку Великої палати Верховного Суду, який наданий у постанові від 15.08.2018 у справі № 922/4587/13, достатньо обґрунтованим припущенням для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов`язання після пред`явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Згідно позиції, викладеної у п.1 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 № 16 «Про деякі питання практики застосування заходів до забезпечення позову», що особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову. З цією метою обов`язковим є подання доказів наявності фактичних обставин, з якими пов`язується застосування певного заходу до забезпечення позову. У вирішенні питання про забезпечення позову господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв`язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв`язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Водночас, у Рішенні Конституційного Суду України у справі за конституційним поданням Верховного Суду України щодо відповідності Конституції України (конституційності) окремих положень Кодексу адміністративного судочинства України, законів України «Про Вищу раду юстиції», «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо недопущення зловживань правом на оскарження» від 16.06.2011 № 5-рп/2011 зазначено, що регулювання підстав та порядку забезпечення позову здійснюється в інтересах не лише позивача, а й інших осіб - учасників провадження, суспільства, держави в цілому з дотриманням критеріїв домірності (пропорційності).

З поданого клопотання про забезпечення позову слідує, що позивач просить накласти арешт на майно відповідача задля стягнення в подальшому із останнього заборгованості зі сплати орендної плати за землю у розмірі 302 515,59 грн.

Проте, аналіз наведених позивачем обґрунтувань доцільності вжиття заходів забезпечення позову шляхом накладення арешту на майно товариства відповідача, не дає суду підстав вважати, що є необхідність у забезпеченні позову, оскільки заявником не надано суду достатніх доказів які б свідчили про наявність у відповідача намірів вчинення чи фактичного вчинення ним дій, спрямованих, зокрема, на відчуження належного йому майна, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов`язання тощо.

Судом критично оцінюються доводи заявника щодо наявності підстав для забезпечення позову у зв`язку із простроченням виконання відповідачем зобов`язань за договором оренди землі, адже такі обставини є безпосередньо предметом позову у судовій справі, а факт прострочення чи ухилення відповідача від виконання зобов`язань не є встановленим та підлягає доведенню під час вирішення справи по суті і сам по собі не може свідчити про майбутнє ускладнення чи унеможливлення виконання рішення суду.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку відмовити позивачу в задоволенні клопотання про вжиття заходів забезпечення позову.

Керуючись ст. ст. 139, 140, 234, 235 Господарського процесуального кодексу України, суд

У Х В А Л И В:

У задоволенні клопотання Бориславської міської ради від 21.04.2023 № 3-21/633 про забезпечення позову у справі № 914/1339/23 відмовити.

Ухвала набирає законної сили відповідно до ст. 235 ГПК України та може бути оскаржена в порядку та строки, передбачені ст. 256, 257 ГПК України.

Суддя Мороз Н.В.