Рішення

від 01.05.2023 по справі 915/314/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

======================================================================

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2023 року Справа № 915/314/23

м.Миколаїв

Господарський суд Миколаївської області у складі судді Ржепецького В.О., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними матеріалами справи

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ Кліматехніка" (54052, м. Миколаїв, вул. Океанівська, 32Б, кв. 15, код ЄДРПОУ 32508104, адреса електронної пошти: tov.klimat@meta.ua)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр "Металург" (57286, Миколаївська область, Миколаївський район, с. Галицинове, вул. Набережна, 64; код ЄДРПОУ 32654880)

про: стягнення 170059,10 грн,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "СВ Кліматехніка" звернулось до Господарського суду Миколаївської області з позовною заявою від 21.02.2023 (вх.№2064/23 від 21.02.2023) про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр "Металург" заборгованості за Договором підряду №88310Т952 від 25.02.2021 170059,10 грн, в тому числі: основний борг в сумі 119530,80 грн, пеня за прострочення оплати в сумі 12280,56 грн, 3 відсотки річних в сумі 4322,76 грн, інфляційні втрати в сумі 33924,95 грн.

Позовні вимоги обґрунтовано неналежним виконання відповідачем зобов`язання за Договором щодо оплати виконаних робіт.

Згідно витягу з протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 21.02.2023 справі присвоєно єдиний унікальний номер 915/314/23 та визначено головуючим у справі суддю Ржепецького В.О.

Ухвалою суду від 27.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін, визначено відповідачу 5-денний строк від дня отримання даної ухвали для подання до суду заяви із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, встановлено сторонам процесуальні строки для подання до суду заяв по суті справи.

13.03.2023 від представника відповідача надійшло клопотання від 13.03.2023, яким остання просить суд на підставі ч. 2 ст. 119 ГПК України продовжити строк на подання відзиву на позовну заяву.

15.03.2023 позивачем подано до господарського суду заперечення проти клопотання про відкладення розгляду справи та продовження строку проведення підготовчого провадження. Позивач просить суд в задоволенні клопотання про продовження строку на подання відзиву відмовити. Позивач вважає, що клопотання представника відповідача подано з метою затягування розгляду справи. Позивач не погоджується з позицією відповідача, оскільки Галицинівська сільська територіальна громада віднесена зазначеним переліком до розділу " 11. Території можливих бойових дій". Неможливість доступу до документів (форс-мажорні обставини) не підтверджені сертифікатом ТПП. Підприємство продовжує свою господарську діяльність. Крім того, позивачем направлено на адресу відповідача надіслані копії договору підряду з додатками та актами виконаних робіт з додатками, підписаних сторонами, що підтверджують виконання робіт. В офіційних повідомленнях Миколаївської обласної військової адміністрації починаючи з жовтня 2022 року відсутні посилання на обстріли Галицинівської сільської територіальної громади з боку агресора.

Ухвалою від 17.03.2023 суд відмовив у задоволені клопотання представника ТОВ "Сервісний центр "Металург" від 13.03.2023 про продовження строку на подання відзиву на позовну заяву.

21.03.2023 відповідачем подано до господарського суду відзив на позовну заяву, тобто в межах строку, встановленого ухвалою суду від 27.02.2023.

Відповідач зазначає про визнання позовних вимог про стягнення заборгованості за виконані роботи ТОВ «СВ Кліматехніка» за договором підряду № 8310Т952 від 25.02.2021, в сумі 113 680,03 грн. При цьому, ТОВ «СЦ «Металург» не погоджується із вимогами Позивача щодо нарахування штрафних санкцій: інфляційних втрат, 3 % річних, нарахуванням пені, посилаючись на таке:

1. На виконання умов Договору Субпідрядником були виконані Роботи, що підтверджується підписанням Генпідрядником наступних актів виконаних робіт: - 08/11-21/р від 19.11.2021 на суму 28 560,00 грн.; - 09/11-21/р від 19.11.2021 на суму 21 517,20 грн.; - 10/11-21/р від 19.11.2021 на суму 29 562,00 грн.; - 11/11-21/р від 19.11.2021 на суму 13 684,60 грн.; - 12/11-21/р від 19.11.2021 на суму 26 208,00 грн. Згідно п.п. 3.11, 3.12 Договору, у разі наявності зустрічної однорідної заборгованості можлива оплата шляхом проведення заліку зустрічних однорідних вимог. Для проведення заліку достатньо письмового повідомлення однієї із Сторін відповідно до статті 601 Цивільного кодексу України. Моментом виконання зобов`язань Генпідрядника щодо оплати є дата списання коштів з поточного рахунку Генпідрядника. Відповідно до правил, встановлених ст. 601 Цивільного кодексу України, ч.3 ст.203 Господарського кодексу України, господарське зобов`язання припиняється зарахуванням зустрічної однорідної вимоги, строк виконання якої настав або строк виконання якої не вказано або визначено моментом вимоги. Для зарахування достатньо заяви однієї сторони. 31.03.2022 сторони Договору ТОВ «МГЗ», ТОВ «СЦ «Металург» та ТОВ «СВ «Кліматехніка» підписали угоду про залік зустрічних однорідних вимог, про часткове припинення зобов`язань ТОВ «СЦ «Металург» перед ТОВ «СВ Кліматехніка» за Актом 09/11-21/р від 19.11.2021 до договору № 8310Т952 від 25.02.2021, у сумі 5850,77 грн. Позивачем не був наданий оригінал підписаної зі своєї сторони угоди про залік зустрічних однорідних вимог від 31.03.2022, але в Акті звірки взаємних розрахунків станом на 20.11.2022 між ТОВ «СВ Кліматехніка» та ТОВ «СЦ «Металург», Позивач провів залік вимог на суму 5850,77 грн., натомість в позовній заяві Позивача не була врахована зазначена сума заліку і визначена інша сума заборгованості. Загальна сума заборгованості за Договором № 8310Т952 від 25.02.2021, складає 113 680,03 грн. Отже, твердження Позивача про зобов`язання оплати Відповідачем суми у розмірі 119 530,80 грн., та нарахування на цю суму штрафних санкцій, інфляційних втрат та 3 % річних, є безпідставним та хибним, оскільки сума заборгованості за Договором складає 113 680,03 грн.

2. Форс-мажорні обставини, як підстава для звільнення від відповідальності. ТОВ «СЦ «Металург» зазначає про те, що мало і має намір виконати свої зобов`язання щодо оплати вартості виконаних Робіт, передбачені умовами Договору, у повному обсязі. Обставини, зазначені в п. 2 цього відзиву, ймовірно були б врегульовані сторонами Договору при подальшому виконанні Договору, якби не ситуація, що склалася в Україні з 24.02.2022, яка триває досі, та через яку, насамперед, ТОВ «СЦ «Металург» наразі не має можливості виконувати свої договірні грошові зобов`язання. Початок військової агресії РФ проти України та введення воєнного стану в країні не могло не вплинути на умови та можливість виконання зобов`язань сторонами господарських договорів. Місце знаходження ТОВ «СЦ «Металург» це промисловий майданчик підприємства ТОВ «Миколаївський глиноземний завод» (надалі - ТОВ «МГЗ») за адресою: 57286, Миколаївська область, Вітовський р-н, с. Галицинове, вул. Набережна, 64. Основний вид господарської діяльності ТОВ «СЦ «Металург» це ремонт і технічне обслуговування машин і устаткування промислового призначення на об`єктах ТОВ «МГЗ», закупка необхідного обладнання та товарів для виконання робіт. Територія промислового майданчика за місцем знаходження ТОВ «МГЗ» і ТОВ «СЦ «Металург» з початку війни опинилася під багаторазовими обстрілами та зазнала значних ушкоджень, що підтверджується витягами з єдиного реєстру досудових розслідувань (Витяг з ЄРДР від 28.04.2022, та Витяг з ЄРДР від 11.08.2022). У зв`язку з військовою агресією РФ проти України ТОВ «МГЗ» припинило свою діяльність та наразі перебуває в стані зупиненого виробничого циклу, про що зазначено в сумісному наказі підприємств проммайданчику (сумісний наказ підприємств «Про діяльність підприємства в умовах військового стану» від 23.03.2022). В свою чергу ТОВ «СЦ «Металург» не може здійснювати свою господарську діяльність, та отримувати дохід. На підставі вищенаведеного, листом № СЦМ-01-01-160-22 від 25.03.2022 (лист Відповідача від 25.03.2022) ТОВ «СЦ «Металург» повідомило всіх своїх контрагентів за укладеними договорами, про настання для нього форсмажорних обставин (обставин непереборної сили), що унеможливлюють виконання взятих ТОВ «СЦ «Металург» зобов`язань за договорами, та припинило дію договорів до завершення бойових дій, які є обставинами непереборної сили (форс-мажор). В свою чергу, Торгово-промислова палата України (далі - ТПП України) прийняла рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Зокрема, на офіційному сайті ТПП (https://ucci.org.ua/) 28.02.2022 року розміщено загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Згідно з зазначеним листом ТПП України на підставі ст. ст. 14 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 № 671/97-ВР (далі - Закон № 671/97-ВР), Статуту ТПП України, засвідчено форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Отже, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об`єктивними обставинами для суб`єктів господарської діяльності по договорам, виконання яких настало згідно з умовами договорів, контрактів, угод, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили). Згідно з Наказом Міністерства з питань реінтеграції тимчасово окупованих територій України від 25.04.2022 № 75, Галицинівська сільська територіальна громада (місце розташування Відповідача) була включена до переліку територіальних громад, розташованих у районах проведення воєнних (бойових) дій, або які перебувають у тимчасовій окупації, оточенні (блокуванні). На сьогодні, територія місця знаходження ТОВ «СЦ «Металург» Галицинівська сільська територіальна громада досі належить до переліку територій, на яких ведуться (велися) бойові дії або тимчасово окупованих Російською Федерацією згідно наказу Мінреінтеграції про затвердження нового переліку території України, на яких ведуться (велися) бойові дії від 22.12.2022 № 309, де зазначена дата виникнення можливості бойових дій 11.11.2022 без визначення дати припинення можливості бойових дій. Враховуючи, що підчас ведення активних бойових дії у Миколаївській області, що відбувалися безпосередньо за місцем розташування нашого підприємства, наше підприємство зазнало ушкоджень, велика частина територія підприємства ще досі не досліджена піротехніками ДСНС, велика кількість працівників підприємства скорочена, наразі ведення бойових дій, щодо визволення м. Херсон, ще не покращують безпекову ситуацію в Миколаївській області, за місцем розташування нашого підприємства. Наразі ТОВ «СЦ «Металург» зупинило свою господарську діяльність на невизначений термін, та через ситуацію, що склалася в країні, не має можливості наразі виконувати належним чином свої договірні зобов`язання щодо розрахунків. Національний банк України (далі - НБУ) з метою забезпечення стабільного функціонування економіки в умовах воєнного стану та створення належних умов для оперативного фінансування потреб держави для забезпечення національної безпеки і оборони, всебічної підтримки Збройних Сил України запровадив низку обмежувальних заходів, зокрема було прийнято постанову Правління Національного Банку України від 24.02.2022 № 18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану» (далі - Постанова № 18). На виконання п. 15 Постанови № 18 зупинено здійснення видаткових операцій за всіма рахунками ТОВ «СЦ «Металург». Станом на сьогоднішній день усі банківські рахунки ТОВ «СЦ «Металург» і досі заблоковано, у зв`язку з чим проведення розрахунків є неможливим. Підтвердженням цього є повідомлення обслуговуючого банку (лист АТ «Райффайзен Банк» № 97-5-4/1541 від 17.10.2022). В зв`язку із настанням форс-мажорних обставин Відповідач (лист № СЦМ-01-01-310- 22 від 30.12.2022) звертався до Позивача, керуючись умовами п. 9.5 Договору (якщо обставини непереборної сили продовжуються 30 днів поспіль, сторони зобов`язані протягом 10 днів обговорити та узгодити заходи, які необхідно прийняти по виконанню ними своїх зобов`язань або припинити дію Договору), з проханням узгодити відстрочення оплати за поставлений товар по Договору, на термін 60 (шістдесят) банківських днів після припинення дії обставин непереборної сили чи скасування воєнного стану в Україні. Однак обставини зазначені в звернені ТОВ «СЦ «Металург» Позивач не взяв до уваги.

Відповідач просить суд не брати до уваги те, що повідомлення про форс-мажорні обставини були направлені не в межах строку, встановленого умовами Договору, та врахувати те, що введення воєнного стану є загальновідомим та нормативно врегульованим, та ці обставини є форс-мажорними згідно з листом ТПП України від 28.02.2022. Аналогічний висновок мається у постанові Північно-західного апеляційного господарського суду у справі № 924/278/22. Відповідач намагався узгодити з Позивачем порядок подальшого виконання своїх договірних зобов`язань та вживав заходів для найскорішого їх виконання. Цивільним законодавством передбачено, що у разі порушення зобов`язань настають правові наслідки, зокрема сплата штрафних санкцій, сплата боргу з урахуванням індексу інфляції, трьох процентів річних від простроченої суми. Проте, ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України, а також ч. 2 ст. 218 Господарського кодексу України передбачено, що особа (суб`єкт господарювання) звільняється від відповідальності за порушення зобов`язань, якщо вона доведе, що таке порушення виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності. Верховний Суд у постанові від 16 липня 2019 року по справі № 917/1053/18 дійшов висновку, зазначивши, що саме суд повинен на підставі наявних у матеріалах доказів встановити, чи дійсно такі обставини на які посилається сторона, є надзвичайними і невідворотними, що об`єктивно унеможливили належне виконання стороною свого обов`язку. При цьому сертифікат ТПП України є не єдиним документом на підтвердження надзвичайних обставин - обставини форс-мажору можуть доводитися будь якими доказами. Така позиція Верховного Суду викладена в постанові від 21.07.2021р. по справі № 912/3323/20. Відповідач наголошує, що засвідчені листом ТПП України від 28.02.2022 форс-мажорні обставини, спричинили неможливість виконання договірних зобов`язань з боку ТОВ «СЦ «Металург», тому ці обставини непереборної сили є підставою для звільнення Відповідача від встановленої Договором відповідальності;

3. Щодо розподілу судових витрат відповідач просить суд розподіл судового збору здійснити пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Враховуючи надані вище пояснення та додані документи: 1) ТОВ «СЦ «Металург» зазначає про визнання позовних вимог Позивача у частині наявності заборгованості за Договором підряду у сумі 113 680,03 грн. 2) ТОВ «СЦ «Металург» просить суд зобов`язати сторони провести зустрічну звірку розрахунків за Договором підряду № 8310Т952 від 25.02.2021 року. 3) ТОВ «СЦ «Металург» просить відкласти виконання зобов`язання, щодо погашення заборгованості за виконані Роботи за Договором, на термін 60 (шістдесят) банківських днів після припинення дії обставин непереборної сили чи скасування воєнного стану в Україні. 4) ТОВ «СЦ «Металург» просить у задоволенні решти позовних вимог ТОВ «СВ Кліматехніка» відмовити.

27.03.2023 позивачем подано до господарського суду відповідь на відзив.

Позивач заперечення відповідача вважає безпідставними та такими, що не підтверджені належними та допустимими доказами.

Зокрема, позивач зазначає, що угода про залік зустрічних однорідних вимог від 31.03.2022 з боку позивача не підписана, доказів надсилання на адресу позивача з пропозицією здійснити/провести залік до моменту звернення позивача до суду - не надано. Акт звірення взаємних розрахунків станом на 20.11.2022 в свою чергу не підписаний з боку відповідача. Таким чином неможливо стверджувати про досягнення згоди між сторонами з цього питання. Крім того, в угоді про залік взаємних вимог зазначається 3-тя особа - ТОВ «МГЗ», з якою у позивача існували господарські відносини в рамках іншого договору та яка не є учасником спірних взаємовідносин в рамках розгляду предмету спору в цій справі. Відповідачем не зазначені підстави, які надають йому право пропонувати позивачу здійснення заліку в рахунок зобов`язань перед відповідачем.

Стосовно посилання відповідача на неможливість виконання своїх зобов`язань по оплаті, посилаючись на форс-мажорні обставини, пов`язані з військовою агресією РФ проти України та введенням воєнного стану позивач зазначає, що строк виконання зобов`язання за Договором настав 08.12.2021, що не спростовується відповідачем та не відповідач не пояснює невиконання ним зобов`язання станом на 24.02.2022. В порушення умов п. 9.1.-9.5. Договору відповідачем не були своєчасно надіслані на адресу позивача відповідні листи-звернення щодо неможливості виконання зобов`язання по оплаті виконаних робіт. Наказ від 23.03.2022 «Про організацію діяльності підприємства в умовах військового стану» стосується лише умов діяльності ТОВ «МГЗ». Лист відповідача від 25.03.2022 за вих.. №01-01-160-22 адресований «Всім контрагентам», але доказів його офіційного надіслання на адресу позивача у відповідності до умов п.9.1.-9.5. Договору до суду не надано. Натомість, протягом лютого-липня 2022 року між позивачем та відповідачем продовжувалось співробітництво в рамках аналогічного договору підряду №8310Т1058 від 04.01.2022, за умовами якого Субпідрядник прийняв на себе зобов`язання з виконання комплексних робіт з оперативного та технічного обслуговування систем вентиляції, аспірації, пиловловлення та кондиціювання повітря; з технічного обслуговування обладнання СТГ (рукавні фільтри та ВВМР), сантехнічного обладнання та сатураторів на об`єктах ТОВ «МГЗ». Генпідрядник в свою чергу взяв на себе зобов`язання здійснити своєчасну оплату виконаних робіт. Факт виконання робіт за Договором підряду №8310Т1058 від 04.01.2022 підтверджується підписаними на його виконання актами приймання робіт підписаними сторонами на загальну суму 1531963,77 грн. Отже, твердження відповідача про зупинення його діяльності у зв`язку з військовою агресією РФ проти України починаючи з 23.03.2022 спростовуються зазначеними доказами. Наполягаючи на наявності підстав для звільнення від відповідальності відповідач посилається на листа ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, за яким форс-мажорною обставиною в Україні визнано військову агресію російської федерації проти України, що є підставою введення 24.02.2022 воєнного стану в Україні. Зазначений доказ, на думку позивача, не може слугувати абсолютним доказом неможливості виконання зобов`язання для всіх без виключення суб`єктів господарювання. На навіть у листі є застереження про те, що обставини є надзвичайними та невідворотними за зобов`язаннями, виконання яких стало неможливим у встановлений термін. Отже, твердження відповідача є помилковими. Посилаючись на практику Верховного Суду, викладену у постановах від 30.11.2021 у справі №913/785/17, від 26.05.2020 у справі №918/289/19, від 25.11.2021 у справі №905/55/21, від 25.01.2022 у справі №904/3886/21, від 19.08.2022 у справі №908/2287/17 позивач зазначає, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання; доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

Стосовно твердження відповідача на неможливість виконання договірних зобов`язань з посиланням на п. 15 Постанови НБУ №18 від 24.02.2022 із змінами згідно Постанови НБУ №44 від 08.03.2022 банк зупиняє здійснення видаткових операцій за рахункам юридичних осіб, кінцевими бенефіціарними власниками яких є резиденти Російської Федерації/Республіки Білорусь, за винятком здійснення на території України згідно з відповідним переліком, позивач зазначає, що такі дії банку є неправомірними та відповідач не скористався своїм правом на оскарження дій банку в установленому порядку.

Враховуючи зазначене, позивач просить суд задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

11.04.2023 відповідачем подано до господарського суду заяву про відстрочення виконання рішення.

Посилаючись на норми ст. 42, 238, 331 ГПК України, відповідач просить суд відстрочити виконання рішення по справі щодо погашення заборгованості позивачеві за Договором №8310Т952 від 25.02.2021 строком на один рік.

Заяву про відстрочення виконання рішення мотивовано обставинами, на які відповідач посилається у відзиві на позовну заяву щодо неможливості виконання належним чином своїх договірних грошових зобов`язань через ситуацію, що склалася в Україні з 24.02.2022, яка триває досі, та через яку, насамперед ТОВ «СЦ «Металург» зупинило свою господарську діяльність на невизначений термін.

23.04.2023 позивачем подано до господарського суду заперечення на заяву про відстрочення виконання рішення.

Посилаючись на норми ст. 73, 74, 86, 331 ГПК України, п. 7.2 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України № 9 від 17.10.2012 року з останніми змінами "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України" позивач зазначає, відстрочка чи розстрочка виконання рішення господарського суду може бути надана лише у виняткових, виключних випадках, коли є достатньо доказів того, що у сторін з поважних причин немає можливості виконати рішення у встановлений строк чи встановленим способом. В свою чергу, відповідно до ст. 42 ГК України підприємництво - це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб`єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, а відповідно до ч. 1 ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов`язання. - Крім того, підставою для відстрочки або розстрочки виконання судового рішення можуть бути підтверджені належними засобами доказування виключні обставини, які свідчать про неможливість або утруднення виконання саме судового рішення у встановлений строк, а не обставини, які свідчать про можливі негативні для господарської діяльності боржника наслідки. Наявність великої кількості судових справ, що до стягнення заборгованості з Відповідача на користь контрагентів свідчить лише про те, що Відповідач не виконував прийняті на себе договірні зобов`язання як перед Позивачем так і перед іншими контрагентами. Операції на рахунку Відповідача зупинені на певний час, а тому в будь який момент можуть бути відновлені. Позивач просить взяти до уваги, п. 40 рішення від 17.05.2005 року у справі "Чіжов проти України" Суд зазначив, що затримка у виконанні рішення не повинна бути такою, що порушує саму сутність права, яке захищається п. 1 ст. 6 Конвенції. На державі лежить позитивне зобов`язання організувати систему виконання рішень таким чином, щоб гарантувати виконання без жодних невиправданих затримок, і так, щоб ця система була ефективною як в теорії, так і на практиці. З метою дотримання балансу інтересів сторін та права на справедливий судовий розгляд позивач просить суд відмовити відповідачу у задоволенні заяви про відстрочення виконання рішення суду. Враховуючи зазначене, задовольнити позовні вимоги в повному обсязі.

Відповідно до частин 5, 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), суд розглядає справу у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої із сторін про інше. При розгляді справи у порядку спрощеного позовного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Заперечень щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження від відповідача до суду не надходило.

Згідно з приписами ст.17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожній фізичній або юридичній особі гарантується право на розгляд судом упродовж розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, в якій вона є стороною.

Європейський суд з прав людини щодо критеріїв оцінки розумності строку розгляду справи визначився, що строк розгляду має формувати суд, який розглядає справу. Саме суддя має визначати тривалість вирішення спору, спираючись на здійснену ним оцінку розумності строку розгляду в кожній конкретній справі, враховуючи її складність, поведінку учасників процесу, можливість надання доказів тощо.

Поняття розумного строку не має чіткого визначення, проте розумним слід вважати строк, який необхідний для вирішення справи відповідно до вимог матеріального та процесуального законів.

Враховуючи, що відповідач не заперечив про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, суд, керуючись засадами рівності учасників судового процесу перед законом і судом, розумності строків розгляду справи, вважає обґрунтованим постановлення рішення в цій справі у строк, визначений ст. 248 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, дослідивши та оцінивши усі подані у справу докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд встановив наступне.

25.02.2021 між ТОВ «СЦ «Металург» та ТОВ «СВ Кліматехніка» був укладений договір підряду № 8310Т952 (далі - Договір), за умовами якого Субпідрядник зобов`язався виконати Генпідряднику комплекс робіт з поточних ремонтів обладнання та систем вентиляції, аспірації, пиловловлення, кондиціювання повітря, сантехнічного обладнання та сатураторів, обладнання СТГ (ВВМР та рукавних фільтрів) на об`єктах замовника ТОВ «МГЗ» у рамках Договору підряду №8310Т791 від 28.12.2019р, укладеного між Генпідрядником та ТОВ «МГЗ (далі по тексту - Роботи).

Згідно з п.п. 1.2, 1.3 Договору, перелік Робіт та об`єктів замовника, що обслуговуються, зазначений у Додатку 1 до Договору. Субпідрядник зобов`язується виконати Роботи та передати їх результати у строки, обумовлені у місячних планах Робіт.

Відповідно до п.п. 3.2, 3.3 Договору, вартість робіт за кожен місяць визначається та оформляється кошторисами, договірними цінами на конкретні обсяги Робіт. Визначення остаточної вартості Робіт за кожен місяць провадиться на підставі фактично виконаного Субпідрядником обсягу Робіт, зафіксованого в Актах приймання виконаних робіт, у межах сум узгоджених Сторонами у кошторисах та договірних цінах, зазначених у додаткових угодах.

Згідно п.3.8 Договору, оплату виконаних робіт Генпідрядник зобов`язаний здійснювати щомісяця шляхом перерахування коштів на рахунок Субпідрядника протягом 12 (дванадцяти) банківських днів з дати підписання Сторонами акту приймання виконаних робіт та з наданням Субпідрядником документів, зазначених у п. 4.3. цього Договору.

Пунктом 4.2 Договору сторони встановили, що здача-приймання робіт, виконаних у звітному періоді, оформляється Актами приймання виконаних робіт.

За умовами п. 4.3. Договору Субпідрядник зобов`язаний за 7 (сім) робочих днів до закінчення звітного періоду передати Генпідряднику наступні документи: акти приймання виконаних робіт у відповідному звітному періоді; довідки про вартість виконаних робіт; рахунки на оплату.

Відповідно до п. 4.4. Договору, Генпідрядник протягом 7 (сіми) робочих днів з дати отримання зобов`язаний підписати Акти, зазначені у п. 4.3., або направити Субпідряднику мотивовану відмову від приймання виконаних робіт із зазначенням переліку недоліків та строків їх усунення, обумовлених сторонами. Датою прийняття робіт є дата підписання Акту приймання виконаних робіт уповноваженими особами Генпідрядника.

Договір підписаний та скріплений печатками сторін.

На виконання умов Договору були виконані роботи, про що між Субпідрядником та Генпідрядником підписані Акти приймання виконаних будівельних робіт:

- №08/11-21/р від 19.11.2021 на суму 28560,00 грн;

- №10/11-21/р від 19.11.2021 на суму 29562,00 грн;

- №11/11-21/р від 19.11.2021 на суму 13683,60 грн;

- №09/11-21/р від 19.11.2021 на суму 21517,20 грн;

- №12/11-21/р від 19.11.2021 на суму 26208,00 грн.

Загальна вартість виконаних робіт становить 119530,80 грн.

Одночасно з підписанням всіх зазначених актів приймання виконаних робіт Субпідрядником та Генпідрядником були оформлені довідки про вартість виконаних робіт, Генпідряднику передані відповідні рахунки фактури для їх оплати.

Відповідачем зобов`язання за договором не виконано, вартість виконаних робіт не оплачено.

Предметом спору у даній справі є майнова вимога про стягнення з відповідача основного боргу в сумі 119530,80 грн, пені за прострочення оплати в сумі 12280,56 грн, 3% річних в сумі 4322,76 грн та інфляційних втрат в сумі 33924,95 грн.

При вирішені даного спору судом враховано наступне.

Статтями 73, 74 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до статті 76 ГПК України, належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Як слідує з положень ст. 77, 78 ГПК України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи.

Відповідно до змісту ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Дослідивши надані суду докази, оцінивши їх у відповідності з вимогами ст. 86 ГПК України, проаналізувавши обставини справи відносно норм чинного законодавства, яке регулює спірні відносини, суд дійшов таких висновків.

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з ст. 509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України, в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За приписами ст.193 Господарського кодексу України, ст.ст.526, 629 Цивільного кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться; договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ч.1 ст.628 Цивільного кодексу України).

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ч. 1 ст. 837 Цивільного кодексу України, за договором підряду одна сторона (підрядник) зобов`язується на свій ризик виконати певну роботу за завданням другої сторони (замовника), а замовник зобов`язується прийняти та оплатити виконану роботу.

Згідно ст. 846 Цивільного кодексу України, строки виконання роботи або її окремих етапів встановлюються у договорі підряду.

Статтею 854 Цивільного кодексу України встановлено порядок оплати роботи.

Зокрема, частиною першою зазначеної норми встановлено, що якщо договором підряду не передбачена попередня оплата виконаної роботи або окремих її етапів, замовник зобов`язаний сплатити підрядникові обумовлену ціну після остаточної здачі роботи за умови, що роботу виконано належним чином і в погоджений строк або, за згодою замовника, - достроково.

Матеріалами справи, а саме: Актами приймання виконаних будівельних робіт №08/11-21/р від 19.11.2021 на суму 28560,00 грн; №10/11-21/р від 19.11.2021 на суму 29562,00 грн; №11/11-21/р від 19.11.2021 на суму 13683,60 грн; №09/11-21/р від 19.11.2021 на суму 21517,20 грн; №12/11-21/р від 19.11.2021 на суму 26208,00 грн; довідками про вартість виконаних будівельних робіт та витрат за листопад 2021 року (а.с. 28-56) підтверджено та не спростовано відповідачем, що позивачем виконано робіт на загальну суму 119530,80 грн. Відповідачем роботи прийнято без зауважень, проте до цього часу вартість робіт за рахунками-фактурами: №СФ02.11.21 від 19.11.2021, №СФ03.11.21 від 19.11.2021, №СФ04.11.21 від 19.11.2021, №СФ05.11.21 від 19.11.2021, №СФ06.11.21 від 19.11.2021 відповідачем не оплачено.

Обставини наявності заборгованості в цій частині Відповідачем визнаються.

За приписами статті 610 ЦК України, порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом статті 611 ЦК України, у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом.

У відповідності до частини 1 статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Відповідно до частини 2 ст. 614 ЦК України, відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частин 3 та 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Надаючи оцінку запереченням Відповідача, господарський суд виходить з того, що вони поділяються на: обставини зарахування зустрічних однорідних грошових вимог, обставини неможливості виконання грошового зобов`язання внаслідок форс-мажорних обставин.

Щодо обставин зарахування однорідних грошових вимог.

Зарахування зустрічних однорідних вимог є способом припинення одночасно двох зобов`язань: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні - є кредитором у другому). Також можливе часткове зарахування, коли одне зобов`язання (менше за розміром) зараховується повністю, а інше (більше за розміром) - лише в частині, що дорівнює розміру першого зобов`язання. У такому випадку зобов`язання в частині, що залишилася, може припинятися будь-якими іншими способами.

Вимоги, які підлягають зарахуванню, мають відповідати таким умовам (стаття 601 ЦК України):

- бути зустрічними (кредитор за одним зобов`язанням є боржником за іншим, а боржник за першим зобов`язанням є кредитором за другим);

- бути однорідними (зараховуватися можуть вимоги про передачу речей одного роду, наприклад, грошей). При цьому правило про однорідність вимог поширюється на їх правову природу, але не стосується підстави виникнення таких вимог. Отже допускається зарахування однорідних вимог, які випливають з різних підстав (різних договорів тощо);

- строк виконання таких вимог має бути таким, що настав, не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги.

Умова щодо безспірності вимог, які зараховуються, а саме: відсутність спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, не передбачена чинним законодавством, зокрема статтею 203 Господарського кодексу України, статтею 601 Цивільного кодексу України, але випливає із тлумачення змісту визначених законом вимог і застосовується судами відповідно до усталеної правової позиції, викладеної у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 22.08.2018 у справі № 910/21652/17, від 11.09.2018 у справі № 910/21648/17, від 11.10.2018 у справі № 910/23246/17, від 15.08.2019 у справі № 910/21683/17, від 11.09.2019 у справі № 910/21566/17, від 25.09.2019 у справі № 910/21645/17, від 01.10.2019 у справі № 910/12968/17, від 05.11.2019 у справі № 914/226/18.

Верховний Суд у постанові від 22.01.2021 у справі №910/11116/19 сформулював такий правовий висновок.

Безспірність вимог, які зараховуються, а саме: відсутність між сторонами спору щодо змісту, умов виконання та розміру зобов`язань, є важливою умовою для зарахування вимог. Умова безспірності стосується саме вимог, які зараховуються, а не заяви про зарахування, яка є одностороннім правочином і не потребує згоди іншої сторони, якщо інше не встановлено законом або договором.

Господарський суд відзначає, що за положеннями ст. 601 ЦК України припиненими можуть бути тільки зобов`язання, якщо: в одному - одна сторона є кредитором, а інша - боржником, а в другому - навпаки (боржник у першому зобов`язанні - є кредитором у другому).

Правовідносини, які витікають з поданої Відповідачем угоди про залік цим критеріям не відповідають, оскільки зобов`язання сторони мають перед третьою особою.

Участь в наведених правовідносинах особи, яка не є учасником правовідносин за договором в цій справі не відповідає принципу безспірності відповідних вимог, сформульованому вище.

Також господарський суд враховує, що Касаційній господарський суд Верховного Суду у своїх постановах зазначає, що спеціального порядку та форми здійснення відповідної заяви як одностороннього правочину не передбачено законодавством; за загальними правилами про правочини (наслідки недодержання його письмової форми), відповідну заяву про зарахування на адресу іншої сторони як односторонній правочин слід вважати зробленою та такою, що спричинила відповідні цивільно-правові наслідки, в момент усної заяви однієї з сторін на адресу іншої сторони чи в момент вручення однією стороною іншій стороні повідомлення, що містить письмове волевиявлення на припинення зустрічних вимог зарахуванням. Моментом припинення зобов`язань сторін у такому разі є момент вчинення заяви про зарахування у визначеному порядку (постанова від 15.08.2019 у справі №910/21683/17).

У справі № 910/23246/17 колегія суддів звернула увагу на те, що позивачем до матеріалів справи не надано докази отримання заяви про зарахування зустрічних вимог відповідачем, оскільки квитанція про відправлення заяви про зарахування зустрічних вимог та опис вкладення у цінний лист не можуть бути належним та допустимим доказом отримання заяви про зарахування зустрічних однорідних вимог. Суд зауважив, що повідомлення про вручення поштового відправлення або роздруківки з офіційного сайту «Укрпошта» в якості доказу до матеріалів справи надано не було (постанова від 11.10.2018).

Відповідачем не подано доказів надсилання угоди про залік зустрічних однорідних вимог від 31.03.2022 позивачеві.

Внаслідок наведених міркувань, господарський суд не вбачає підстав для задоволення заперечень Відповідача щодо розміру заборгованості перед Позивачем в цій частині, позаяк факту припинення відповідного зобов`язання Відповідачем не надано.

Твердження відповідача щодо неможливості виконання зобов`язання щодо оплати виконаних робіт за Договором через настання форс-мажорних обставин, пов`язаних з військовою агресією РФ проти України та введенням воєнного стану суд вважає безпідставними з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов`язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов`язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.

Аналогічне закріплено ч.2 ст. 218 ГК України згідно якої учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов`язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

При цьому, п. 9.1 Договору Сторони звільняються від відповідальності, передбаченої цим Договором за повне або часткове порушення Договору якщо доведуть, що таке порушення відбулося внаслідок непереборної сили за умови, що їх настання та тривалість буде підтверджено Регіональною Торгово-промисловою палатою України.

Пунктом 9.2. Договору встановлено, що під обставинами непереборної сили маються на увазі надзвичайні події зовнішнього характеру, що виникають без вини сторін, поза волею та бажанням сторін, які сторона не могла передбачити, ні запобіги, включаючи стихійні явища природного характеру (землетруси, урагани, тощо), лиха біологічного, техногенного або антропогенного походження (вибухи, пожежі, епідемії тощо), обставини суспільного характеру (військові дії, блокади, антитерористичні операції, громадські заворушення тощо), а також видання забороняючи чи обмежувальних нормативних актів органів держаної влади або місцевого самоврядування, інші законні чи незаконні заборони зазначених органів, що перешкоджають виконанню сторонами цього Договору.

Згідно п. 9.3. Договору сторона, яка зазнала впливу обставин непереборної сили, зобов`язана не пізніше 5 днів з моменту їх настання письмово повідомити про це іншу Сторону. Повідомлення має містити дані про настання та характер обставин непереборної сили та можливі їх наслідки. У разі несповіщення або несвоєчасного сповіщення сторона втрачає право посилання на такі обставини як підстави, що звільняють її відповідальності за Договором.

Відповідно до п. 9.4. Договору виконання Сторонами зобов`язань за Договором, що підпадають під дію обставин непереборної сили, буде призупинено на період дії зазначених обставин, за умови, що Стороною було вжито всі розумні заходи щодо належного виконання Договору.

Згідно п. 9.5. Договору, якщо обставини непереборної сили продовжуються 30 днів поспіль, сторони зобов`язані протягом 10 днів обговорити та узгодити заходи, які необхідно прийняти по виконанню ними своїх зобов`язань або припинити дію Договору.

У цьому випадку сторона, яка зазнала впливу обставин непереборної сили, на підтвердження їх настання та строку зобов`язана подати відповідний документ Торгово-промислової палати України, а також документи, що підтверджують свій намір своєчасно здійснити виконання договірних зобов`язань та інші документи, які можуть мати доказове значення.

Відповідачем не надано суду доказів на підтвердження виконання умов п.9.1.-9.5. Договору.

У постановах Верховного Суду від 15.06.2018 зі справи № 915/531/17, від 26.05.2020 зі справи № 918/289/19, від 17.12.2020 зі справи № 913/785/17 викладено висновок щодо застосування статті 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», відповідно до якого:

- статтею 141 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» визначено, що засвідчення дії непереборної сили шляхом видачі сертифіката про форс-мажорні обставини покладено на Торгово-промислову палату України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати;

- форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов`язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов`язання;

- доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов`язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.

В матеріалах справи відсутній сертифікат, виданий Торгово-промисловою палатою України чи уповноваженою регіональною Торгово-промисловою палатою, що засвідчують наявність форс-мажорних обставин, які впливають на виконання зобов`язання за Договором. Відповідачем не доведено належними доказами, що зобов`язання за договором не було виконання внаслідок безпосереднього впливу обставин непереборної сили.

Крім того, господарський суд враховує, що строк виконання зобов`язань за договором настав до настання обставин, на які посилається Відповідач.

З зазначеного витікає, що відповідач доказів належного виконання своїх зобов`язань за Договором не надав, доказів наявності форс-мажорних обставин належними та допустимими доказами не довів, доводи позивача не спростував.

Таким чином, суд вважає, що позовні вимоги в частині стягнення основного боргу в сумі 119530,80 грн є обґрунтованими, підтверджені матеріалами справи та підлягають задоволенню у повному обсязі.

Стосовно пункту 2 прохальної частини відзиву на позовну заяву, яким відповідач просить суд зобов`язати сторони провести зустрічну звірку розрахунків за Договором підряду №8310Т952 від 25.02.2021 суд зазначає наступне.

Порядок доведення обставин, на які посилається сторона спору визначено положеннями Господарського-процесуального кодексу України.

Статтею 14 ГПК України передбачено, що суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до частини першої статті 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

В силу частини першої статті 76 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Обов`язок із доказування необхідно розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до положень частин 1 та 3 ст. 74, 76 - 79 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до п.1 ч. 6 ст. 165 ГПК України, до відзиву додаються докази, які підтверджують обставини, на яких ґрунтуються заперечення відповідача, якщо такі докази не надані позивачем.

У разі неможливості надати докази, витребування відповідних доказів відбувається у відповідності до ст. 182 ГПК України.

З клопотанням про витребування доказів для підтвердження обставин наявності або відсутності облікованої у Позивача заборгованості Відповідач не звертався.

Зобов`язання учасників справи щодо здійснення дій, не передбачених Законом, в тому числі щодо складення актів звірок тощо, протирічить засадам господарського судочинства, зокрема, принципам рівності сторін, диспозитивності.

Враховуючи зазначене, розглядаючи цю справу по суті, суд дійшов висновку про відмову у задоволені клопотання відповідача про зобов`язання сторони провести зустрічну звірку розрахунків за Договором підряду №8310Т952 від 25.02.2021.

Крім того, нормами Господарського процесуального кодексу України не передбачено підстав для задоволення вимоги відповідача про відкладення виконання зобов`язання щодо погашення заборгованості за виконані роботи за Договором на термін 60 (шістдесят) банківських днів після припинення дії обставин непереборної сили чи скасування воєнного стану в Україні, що міститься у п. 3 прохальної частини відзиву на позовну заяву, внаслідок чого, господарський суд в задоволенні цього клопотання Відповідача також відмовляє.

Стосовно вимог позивача про стягнення 3% річних та інфляційних втрат, суд зазначає наступне.

За приписами ч.2 ст.625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3% річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Інфляційні та проценти, що сплачуються відповідно до ст. 625 ЦК України, складають зміст додаткових вимог, оскільки законодавець опосередковано визнає їх мірами відповідальності (відповідальність за порушення грошового зобов`язання).

Як інфляційні нарахування на суму боргу, так і сплата трьох відсотків річних від простроченої суми, не мають характеру штрафних санкцій, а виступають способом захисту майнового права та інтересу кредитора у зв`язку зі знеціненням коштів внаслідок інфляційних процесів та компенсації користування цими коштами.

Строком є певний період у часі, зі спливом якого пов`язана дія чи подія, яка має юридичне значення (ч.1 ст.251 ЦК України).

Перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок (ч.1 ст.253 ЦК України).

На підставі ст. 625 ЦК України позивач правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача 3% річних та інфляційні втрати.

Перевіривши розрахунок позивача щодо нарахування 3% річних та інфляційних втрат судом встановлено, що позивачем правильно визначено період та суми нарахувань.

Разом з тим, за розрахунком суду за допомогою комп`ютерної програми IpLex сума 3% річних за вказаний позивачем період становлять 4322,76 грн та інфляційні втрати - 35025,50 грн.

Відповідно до ч. 2 ст. 237 ГПК України, при ухваленні рішення суд не може виходити у рішенні за межі позовних вимог.

Таким чином, враховуючи положення ч. 2 ст. 237 ГПК України, суд вважає обґрунтованими, законними та такими, що підлягають задоволенню позовні вимоги щодо стягнення з відповідача 3% річних в сумі 4322,76 та інфляційних втрат в сумі 33924,95 грн.

Стосовно заявленої позивачем до стягнення пені в сумі 12280,56 грн, суд зазначає таке.

За приписами статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

За приписами ч. 1 ст. 231 ГК України законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У відповідності до ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Пунктом 7.2. Договору сторони погодили, що за прострочку оплати прийнятих робіт, Генпідрядник за вимогою Субпідрядника сплачує пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня, за кожний день прострочки оплати, але не більше вартості неоплачених робіт.

Таким чином, на підставі наведених правових норм та положень Договору, позивач правомірно нарахував та просить суд стягнути з відповідача пеню.

Судом перевірено розрахунок пені, заявленої до стягнення та встановлено, що позивачем правильно визначено періоди та суми нарахувань.

Таким чином, позовні вимоги в цій частині підлягають задоволенню в повному обсязі в сумі 12280,56 грн.

Враховуючи вищенаведені норми та обставини, розглянувши даний спір із застосуванням норм матеріального права, якими регулюються відповідні відносини, згідно з наданими сторонами доказами, суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі.

Щодо клопотання Відповідача про відстрочення виконання рішення у справі №915/314/23 щодо погашення заборгованості ТОВ "Сервісний центр "Металург" за Договором підряду №8310Т952 від 25.02.2021 строком на один рік, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 238 ГПК України, у разі необхідності у резолютивній частині рішення також вказується про, зокрема, надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Заяву відповідача про відстрочення виконання рішення обґрунтовано посиланням на те, що через ситуацію, що склалася в Україні з 24.02.2022, яка триває досі, та через яку, ТОВ «СЦ «Металург» зупинило свою господарську діяльність на невизначений термін, та наразі не має можливості виконувати належним чином свої договірні грошові зобов`язання, а також на виконання п. 15 Постанови НБУ № 18 зупинено здійснення обслуговуючими банками видаткових операцій за рахунками ТОВ «СЦ «Металург», про що обслуговуючий БАНК (АТ «Райффайзен Банк») зазначив у своєму листі № 97-5-4/1541 від 17.10.2022.

Згідно з ст.129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання. Держава забезпечує виконання судового рішення у визначеному законом порядку. Контроль за виконанням судового рішення здійснює суд.

Відповідно до ч.1 ст.18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Відповідно до ст.326 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Відповідно до ст.331 ГПК України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення. Підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує:

1) ступінь вини відповідача у виникненні спору;

2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан;

3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Для застосування передбачених цією нормою заходів, суду необхідно встановити чи є у наявності конкретні обставини, що ускладнюють чи роблять неможливим виконання рішення у справі.

При вирішенні заяв про відстрочку або розстрочку виконання рішення суду потрібно мати на увазі, що відповідно до ст. 331 ГПК України їх задоволення можливе лише у виняткових випадках, які суд визначає виходячи з особливого характеру обставин, що реально ускладнюють або унеможливлюють виконання рішення суду.

Тобто законодавець у будь-якому випадку пов`язує розстрочення виконання судового рішення у судовому порядку з об`єктивними, непереборними, винятковими обставинами, що ускладнюють вчасне виконання судового рішення.

Винятковість обставин, які мають бути встановлені судом щодо надання розстрочки виконання судового рішення, повинні бути підтверджені відповідними засобами доказування.

При цьому положення Господарського процесуального кодексу України не містять визначеного переліку обставин, які свідчать про неможливість виконання рішення чи ускладнюють його виконання, з огляду на що, суд повинен оцінити докази, які підтверджують зазначені обставини, за правилами статті 86 цього Кодексу, відповідно до якої суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 20.07.2004 по справі "Шмалько проти України" (заява №60750/00) зазначено, що для цілей ст.6 Конвенції виконання рішення, ухваленого будь-яким судом, має розцінюватися як невід`ємна частина "судового розгляду". У рішенні від 17.05.2005 по справі "Чіжов проти України" (заява №6962/02) Європейський суд з прав людини зазначив, що позитивним обов`язком держави є організація системи виконання рішень таким чином, щоб переконатися, що неналежне зволікання відсутнє та що система ефективна і законодавчо, і практично, а нездатність державних органів ужити необхідних заходів для виконання рішення позбавляє гарантії §1 ст.6 Конвенції.

Затримка у виконанні рішення може бути виправдана за виняткових обставин. Але затримка не повинна бути такою, що позбавляє сутності право, яке захищається п.1 ст.6 Конвенції ("Іммобільяре Саффі проти Італії", заява №22774/93, §74, ЄСПЛ 1999-V).

Господарський суд відзначає, що, загалом, заяву про відстрочення виконання рішення обґрунтовано не фактом неможливості виконання рішення суду, а очікуванням Відповідача настання такого факту. Натомість, положенням ст. 331 ГПК України, визначено, що підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Докази (листи банківських установ), які подано Відповідачем на підтвердження неможливості здійснення фінансових операцій не витікають з обставин виконання Відповідачем зобов`язань в цьому спорі, а відтак не можуть бути визнані належними в доведенні обставин неможливості виконання рішення в цій справі.

Крім того, обставин неможливості або ускладнення виконання рішення суду в цій справі в порядку, визначеному Законом України «Про виконавче провадження», наведені докази не підтверджують.

Господарський суд також враховує, що доводи, які наводяться Відповідачем в обґрунтування свого клопотання значною мірою витікають не з фактичними наслідками збройної агресії та ведення військових дій, а адміністративно-управлінськими рішеннями самого Відповідача щодо зупинення господарської діяльності.

Необхідною умовою задоволення заяви про надання розстрочки виконання рішення суду є з`ясування факту дотримання балансу інтересів сторін, оцінки доводів боржника та заперечень кредитора, зокрема, й щодо його фінансового стану. Суд повинен врахувати можливі негативні наслідки для боржника при виконанні рішення у встановлений строк, але, перш за все, повинен врахувати такі ж наслідки і для стягувача при затримці виконання рішення.

Судом встановлено, що строк виконання зобов`язання за Договором підряду №8310Т952 від 25.02.2021 настав 07.12.2021, тобто до настання обставин, на які відповідач посилається як на підставу неможливості виконання зобов`язання щодо оплати виконаних будівельних робіт. Наявність цих обставин та їх вплив на баланс інтересів сторін в цьому спорі Відповідачем не пояснено, а отже вони оцінюються господарським судом не на користь останнього.

У рішенні ЄСПЛ у справі "Савіцький проти України" від 26.07.2012 зазначено, що суд повторює, що право на суд, захищене п. 1 ст. 6 Конвенції, було б ілюзорним, якби національні правові системи договірних держав допускали, щоб остаточні та обов`язкові судові рішення залишалися без виконання на шкоду одній зі сторін. Ефективний доступ до суду включає в себе право на виконання судового рішення без зайвих затримок.

Оцінивши наведені доводи в сукупності, господарський суд не встановив обставин, з якими положення статті 331 ГПК України пов`язують можливість відстрочення виконання рішення суду.

З огляду на встановлені судом обставини, з урахуванням принципів розумності та справедливості, враховуючи інтереси сторін, а також те, що рішення суду є обов`язковим до виконання та має бути виконане, суд не вбачає правових підстав для задоволення заяви відповідача про відстрочення виконання рішення суду у справі №915/314/23.

Відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 238 ГПК України, у резолютивній частині рішення зазначаються, зокрема відомості про розподіл судових витрат.

Відповідно до положень п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, у спорах, що виникають при виконанні договорів судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 86, 129, 233, 236-238, 240, 241, 252, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити в повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр "Металург" (57286, Миколаївська область, Миколаївський район, с. Галицинове, вул. Набережна, 64; код ЄДРПОУ 32654880) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "СВ Кліматехніка" (54052, м. Миколаїв, вул. Океанівська, 32Б, кв. 15, код ЄДРПОУ 32508104, адреса електронної пошти: tov.klimat@meta.ua) заборгованість за Договором підряду №8310Т952 від 25.02.2021 в сумі 119530,80 грн, пеню за прострочення оплати в сумі 12280,56 грн, 3% річних в сумі 4322,76 грн, інфляційні втрати в сумі 33924,95 грн та витрати по сплаті судового збору в сумі 2684,00 грн.

3. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

4. У задоволені заяви відповідача про відстрочення виконання рішення у справі №915/314/23 щодо погашення заборгованості ТОВ "Сервісний центр "Металург" за Договором підряду №8310Т952 від 25.02.2021 строком на один рік - відмовити.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення двадцятиденного строку з дати складення повного судового рішення.

6. Рішення може бути оскаржене в порядку та у строки, визначені статтею 256 і підпунктом 17.5 пункту 17 Розділу ХІ «Перехідні положення» Господарського процесуального кодексу України.

Сторони у справі:

позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "СВ Кліматехніка" (54052, м. Миколаїв, вул. Океанівська, 32Б, кв. 15, код ЄДРПОУ 32508104, адреса електронної пошти: tov.klimat@meta.ua)

відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Сервісний центр "Металург" (57286, Миколаївська область, Миколаївський район, с. Галицинове, вул. Набережна, 64; код ЄДРПОУ 32654880).

Судове рішення складено та підписано судом 01.05.2023.

Суддя В.О.Ржепецький