Рішення

від 19.04.2023 по справі 916/2333/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"19" квітня 2023 р. м. Одеса Справа № 916/2333/22

Господарський суд Одеської області у складі судді Погребної К.Ф. при секретарі судового засідання Рясний В.О. розглянувши справу №916/2333/22

За позовом: Фізичної особи - підприємця Ревуцької Флоріанни Лазарівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 )

До відповідача: Приватного підприємства Авангард-Лекс (65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд.18, кв. 12, код ЄДРПОУ 39138452)

про розірвання договору

Представник:

Від позивача: Шавров І.І. ордер;

Від відповідача: не з`явився;

ВСТАНОВИВ:

Фізична особа-підприємець Ревуцька Флоріанна Лазарівна звернулась до господарського суду із позовною заявою до Приватного підприємства „Авангард-Лекс про розірвання договору оренди від 01.08.2020р. у зв`язку з наявністю простроченого грошового зобов`язання відповідача за договором в частині сплати орендних платежів.

Ухвалою від 20.09.2022р. судом, у порядку ст. 174 Господарського процесуального кодексу України, позовну заяву Фізичної особи -підприємця Ревуцької Флоріанни Лазарівни було залишено без руху.

27.09.2022р. до господарського суду надійшла заява (вх. №20982/22) від Фізичної особи -підприємця Ревуцької Флоріанни Лазарівни про усунення недоліків позовної заяви.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 03.10.2022р. провадження по справі №916/2333/22 було відкрито. Розгляд справи призначено за правилами загального позовного провадження.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 06.04.2023р. підготовче засідання було закрито, розгляд справи призначено по суті в судовому засіданні.

Відповідач про місце, дату та час судових засідань повідомлявся судом за юридичною адресою, що підтверджується поштовими повідомленнями, копії яких містяться в матеріалах справи. Відзив на позовну заяву від відповідача до суду не надходив.

Відповідно до ч.7 ст.120 ГПК України у разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за можливості сповістити їх з допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до ч.9 ст. 165 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.

Разом з тим 12.01.2023р. до суду від відповідача надійшло клопотання про зупинення провадження по справі, згідно якого останній просить суд розгляд дійсної справи зупинити на підставі п. 3. ч. 1 ст.227 ГПК України в зв`язку з тим що відповідач перебуває у складі Збройних Сил України. При цьому в обґрунтування відповідного клопотання вказує, що з 28.02.2022 директор ПП "Авангард-Лекс" ОСОБА_1 перебуває у складі Збройних Сил України, що унеможливлює участь у розгляді справи, а також 12.01.2023 засновник ПП "Авангард-Лекс" ОСОБА_2 направляється до проходження військової служби під час мобілізації у складі Збройних Сил України.

Судом в задоволені відповідного клопотання було відмовлено, оскільки директор підприємства є його керівником, а не стороною у справі, а стороною у справі є саме Приватне підприємство, яке є юридичною особою, тому вказане виключає застосування п.3 ч.1 ст.227 ГПК України, яким чітко та безумовно визначено, що суд зобов`язаний зупинити провадження у справі у випадку перебування сторони або третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги щодо предмета спору, у складі Збройних Сил України або інших утворених відповідно до закону військових формувань, що переведені на воєнний стан або залучені до проведення антитерористичної операції.

Аналогічна позиція викладена в постанові Верховного Суду у справі № 926/1794/21 від 01.11.2022.

При цьому суд зазначає, що на боці відповідача в рамках справи №916/1196/22 приймав участь представник за ордером адвокат Фірсов С.Г., що підтверджується наданим до суду рішенням Господарського суду Одеської області. Зазначений представник також приймав участь в суді апеляційної інстанції. Таким чином, сторона може скористатися своїм правом залучити до розгляду справи адвоката, таким чином забезпечивши додержання своїх прав та інтересів через професійну правничу допомогу

Судом після повернення з нарадчої кімнати, в порядку ст. 240 ГПК України, було проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Розглянувши матеріали справи та заслухавши пояснення представника позивача, суд встановив наступне.

01.08.2020 між ФОП Ревуцька Ф.Л. (Орендодавець) та ПП АВАНГАРД-ЛЕКС (Орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до умов якого, Орендодавець передає Орендарю в користування та володіння належне йому нежитлове приміщення загальною площею 76.2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 91.

Пунктом 1.2 договору встановлено, що строк оренди складає 2 роки та 11 місяців та визначається з 01.08.2020.

При цьому, як перебачено п.1.3 договору, Орендодавець передає у користування Орендаря підвальне приміщення, що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 91, загальною площею 55 кв.м.

Згідно п. п. 2.5, 2.6 договору, Орендар зобов`язується щомісяця, не пізніше 10 числа наступного за періодом платежу місяця, вносити плату за користування приміщеннями у розмірі 27000,00 грн., розмір орендної плати за користування підвальним приміщенням складає 2000,00 грн.

Як передбачено п. 4.1 договору, у випадку порушення свої зобов`язань за цим договором, сторони несуть відповідальність передбачену цим договором та чинним законодавством. Порушенням зобов`язання є його неналежне виконання, тобто виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Пунктом 4.2 договору встановлено, що сторони не несуть відповідальність за порушення своїх зобов`язань за цим договором, якщо воно сталося не з їх вини. Сторона вважається невинуватою, якщо вона доведе, що вжила всіх залежних від неї заходів для належного виконання зобов`язання.

Відповідно до п. 4.3 договору, жодна із сторін не несе відповідальність за невиконання чи неналежне виконання своїх зобов`язань за цим договором, якщо це невиконання чи неналежне виконання зумовлені дією обставин непереборної сили (форс-мажорних обставин). Сторона, для якої скались форс-мажорні обставини, зобов`язана не пізніше 3 календарних днів з дати настання таких обставин повідомити у письмовій формі іншу Сторону.

Згідно п. 5.2 договору, одностороння відмова від виконання зобов`язань і одностороння зміна умов договору не допускаються. Договір може бути розірваний у випадках, передбачених чинним законодавством України.

Як вказує позивач, в порушення умов договору відповідач свої зобов`язання щодо здійснення оплати орендних платежів належним чином не виконує, внаслідок чого за останнім рахується заборгованість починаючи з березня 2022 року. Вказані порушення з боку відповідача стали підставою для звернення позивача до господарського суду з позовною заявою до відповідача про стягнення заборгованості з орендної плати та пені.

За посиланнями позивача, в провадженні Господарського суду Одеської області перебувала справа №916/1196/22 за позовом ФОП Ревуцька Ф.Л. до ПП АВАНГАРД-ЛЕКС, про стягнення з останнього 129850,00 грн. заборгованості, 3204,24 інфляційного збільшення, 3063,40 штрафних санкцій та судового збору у розмірі 2481,00 грн.

Так, в рішенні суду від 29.08.2022 у справі №916/1196/22 судом було встановлено, що відповідачем не надано доказів здійснення повної та своєчасної оплати оренди за договором від 01.08.2020 за березень-липень 2022 року, в зв`язку з чим сума заборгованість з основного боргу склала 129850,00 грн.. Враховуючи встановлені судом обставини, рішенням суду від 29.08.2022 позов задоволено частково. Стягнуто з Приватного підприємства АВАНГАРД-ЛЕКС на користь фізичної особи-підприємця Ревуцької Флоріанни Лазаріївни заборгованість у розмірі 129850,00 грн. та інфляційні втрати у розмірі 3204,25 грн., а також 2425,16 грн. витрат по сплаті судового збору.

При цьому як зазначає позивач, під час розгляду дійсної справи в суді відповідачем було оскаржено рішення суду по справі №916/1196/22, та постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2023р. рішення суду від 29.08.2022р. у справі №916/1196/22 було залишено без змін, отже набрало законної сили.

Отже посилаючись на вищенаведені обставини Фізична особа-підприємець Ревуцька Флоріанна Лазарівна звернулась до суду з відповідним позовом для захисту свого порушеного права.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши наявні у справі докази у сукупності та давши їм відповідну правову оцінку, суд дійшов наступних висновків:

Згідно ст. 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини. Відповідно до ст. 626 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

За змістом ч. 1 ст. 627 ЦК України відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч.ч.1-2 ст. 283 ГК України за договором оренди одна сторона (орендодавець) передає другій стороні (орендареві) за плату на певний строк у користування майно для здійснення господарської діяльності. У користування за договором оренди передається індивідуально визначене майно виробничо-технічного призначення (або єдиний майновий комплекс), що не втрачає у процесі використання своєї споживчої якості (неспоживна річ).

Статтею 759 ЦК України визначено, що за договором найму (оренди) наймодавець передає або зобов`язується передати наймачеві майно у користування за плату на певний строк. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору найму (оренди).

Як встановлено судом, 01.08.2020 між ФОП Ревуцька Ф.Л. (Орендодавець) та ПП АВАНГАРД-ЛЕКС (Орендар) було укладено договір оренди нежитлового приміщення, відповідно до умов якого, Орендодавець передає Орендарю в користування та володіння належне йому нежитлове приміщення загальною площею 76.2 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Одеса, вул. Новосельського, 91.

За змістом ч.1 ст. 762 ЦК України за користування майном з наймача справляється плата, розмір якої встановлюється договором найму.

Відповідно до ст.284 ГК України істотними умовами договору оренди є: об`єкт оренди (склад і вартість майна з урахуванням її індексації); строк, на який укладається договір оренди; орендна плата з урахуванням її індексації; порядок використання амортизаційних відрахувань; відновлення орендованого майна та умови його повернення або викупу. Оцінка об`єкта оренди здійснюється за відновною вартістю, крім об`єктів оренди державної та комунальної власності, оцінка яких здійснюється за методикою, затвердженою Кабінетом Міністрів України. Умови договору оренди зберігають свою силу на весь строк дії договору, а також у разі якщо після його укладення законодавством встановлено правила, що погіршують становище орендаря. Реорганізація орендодавця не є підставою для зміни умов або розірвання договору оренди. Строк договору оренди визначається за погодженням сторін. У разі відсутності заяви однієї із сторін про припинення або зміну умов договору оренди протягом одного місяця після закінчення строку дії договору він вважається продовженим на такий самий строк і на тих самих умовах, які були передбачені договором.

Згідно з ч. 1 ст. 526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Вказане цілком кореспондується з положеннями статті 193 ГК України.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Частиною 2 ст. 193 ГК України визначено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу; порушення зобов`язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених зазначеним Кодексом, іншими законами або договором.

За ст. 525 ЦК України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

За змістом п.п.1, 3 ч.1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки та припинення зобов`язання внаслідок односторонньої відмови від зобов`язання, якщо це встановлено договором або законом, або розірвання договору.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 651 ЦК України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Частиною 1 статті 782 ЦК України передбачено, що наймодавець має право відмовитися від договору найму і вимагати повернення речі, якщо наймач не вносить плату за користування річчю протягом трьох місяців підряд.

Предметом позову позивача у цій справі є вимоги останнього до відповідача про розірвання укладеного між сторонами договору оренди нерухомого майна.

Наголошуючи на наявності підстав для розірвання спірного договору оренди нерухомого майна, позивач у позовній заяві посилається на обставину порушення відповідачем істотної умови договору, а саме систематичної несплати орендних платежів.

Так, розірвання договору в судовому порядку з причин істотного порушення договору є правовим наслідком порушення зобов`язання іншою стороною договору у відповідності до п.2 ч. 1 ст. 611 ЦК України, тобто, способом реагування та захисту права від порушення договору, яке вже відбулося. Отже, однією з підстав розірвання договору є істотне порушення стороною цього договору.

При цьому істотним є таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. У такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України. Іншим критерієм істотного порушення договору закон визнає розмір завданої порушенням шкоди, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору. Водночас, йдеться не лише про грошовий вираз завданої шкоди, прямі збитки, а й випадки, коли потерпіла сторона не зможе використати результати договору. Вирішальне значення для застосування зазначеного положення закону має співвідношення шкоди з тим, що могла очікувати від виконання договору сторона. Наведена правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 07.08.2018 у справі № 910/22259/17, від 14.08.2018 у справі № 910/22454/17, від 28.08.2018 у справі № 910/20932/17, від 02.10.2018 у справі № 910/21033/17, від 16.10.2018 у справі № 910/3568/18, від 19.02.2019 у справі №910/4427/18, від 07.05.2020 у справі № 910/5027/19.

Оцінка істотного порушення договору здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені законом. Вирішуючи питання про оцінку істотності порушення стороною договору, суди повинні встановити не лише наявність істотного порушення договору, але й наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у вигляді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати. Наведена правова позиція викладена у постанові Верховного суду України від 18.09.2013 у справі № 6-75цс13.

Частиною 3 статті 13 ГПК України визначено, кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Як встановлено судом, за результатом вирішення спору у справі №916/1196/22 господарським судом у рішенні від 29.08.2022, яке залишено без змін постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 21.02.2023р., були встановлені обставини щодо осіб, які є учасниками цієї справи, зокрема щодо не внесення своєчасно та у повному обсязі відповідачем у період з березня-липень 2022 року орендних платежів згідно з умовами спірного у цій справі договору, що призвело до виникнення у відповідача заборгованості розмірі 129850,00 грн.

Відповідно до ч.ч.4-5 ст.75 ГПК України обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом. Обставини, встановлені стосовно певної особи рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, можуть бути у загальному порядку спростовані особою, яка не брала участі у справі, в якій такі обставини були встановлені.

За змістом наведеної процесуальної норми, неодмінною умовою її застосування є участь тих самих осіб або особи, щодо якої встановлено ці обставини, як у справі, що розглядається господарським судом, так і у справі зі спору, що вирішувався раніше, і в якій встановлено певні обставини, що мають значення для справи, що розглядається.

Вищевказані обставини встановлені рішенням суду, що набрало законної сили, у справі де брали участь ті ж самі особи, що і у даній справі, а тому вони не повинні доводитися знову у даній справі.

Преюдиціальні факти є обов`язковими при вирішенні інших справ та не підлягають доказуванню, оскільки їх істинність встановлено у рішенні, у зв`язку з чим немає необхідності встановлювати їх знову, піддаючи сумніву істинність та стабільність судового акту, який набрав законної сили.

У преамбулі та статті 6 параграфу 1 Конвенції про захист прав та свобод людини, рішенні Європейського суду з прав людини від 25.07.2002 року у справі за заявою № 48553/99 Совтрансавто-Холдінг проти України, а також рішенні Європейського суду з прав людини від 28.10.1999 року у справі за заявою № 28342/95 Брумареску проти Румунії встановлено, що існує усталена судова практика конвенційних органів щодо визначення одним з основоположних аспектів верховенства права принципу юридичної визначеності, згідно з яким у разі остаточного вирішення спору судами їхнє рішення, що набрало законної сили, не може ставитися під сумнів.

Отже, оскільки допущене відповідачем порушення зобов`язання фактично позбавило орендодавця за спірним договором - позивача того, на що останній розраховував при його укладенні, таке порушення свідчить про наявність обставини істотного порушення відповідачем умов спірного договору та, як наслідок, завдання майнової шкоди позивачу, а отже вимоги останнього про розірвання договору є обґрунтованими та підлягають задоволенню. При цьому суд враховує, що відповідач цілком мав усвідомлювати наслідки порушення ним зобов`язання з оплати орендних платежів, разом з цим з матеріалів справи не вбачається вчинення відповідачем будь-яких дій, з метою недопущення розірвання договору або наявності у останнього наміру врегулювати спір, який вже був переданий позивачем на вирішення суду.

Враховуючи викладене, господарський суд вважає, що позовні вимоги щодо розірвання договору оренди від 01.08.2020р. укладеного між Фізичною особою -підприємцем Ревуцькою Флоріанною Лазарівною та Приватним підприємством Авангард-Лексє обґрунтованими та такими що підлягають задоволенню.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Згідно ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

У відповідності до ст.76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Зі змісту ст.77 ГПК України вбачається, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються.

Статтею 86 ГПК України встановлено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Частинами ч.ч.1, 2, 3 ст.13 ГПК України встановлено, що судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п.87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005р.).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008р. зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

Відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано.

Підсумовуючи вищезазначене, суд доходить висновку, що позовні вимоги Фізичної особи -підприємця Ревуцької Флоріанни Лазарівни є обґрунтованими, підтверджені належними доказами, наявними в матеріалах справи, а тому підлягають задоволенню

Судові витрати зі сплати судового збору за подання позовної заяви покладаються на відповідача відповідно до приписів ст. 129 ГПК України.

Керуючись ст.ст. 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Фізичної особи -підприємця Ревуцької Флоріанни Лазарівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) до Приватного підприємства Авангард-Лекс (65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд.18, кв. 12, код ЄДРПОУ 39138452) задовольнити повністю.

2. Розірвати договір оренди нежитлового приміщення від 01.08.2020 року укладений між Фізичною особою -підприємцем Ревуцькою Флоріанною Лазарівною ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) та Приватним підприємством Авангард-Лекс (65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд.18, кв. 12, код ЄДРПОУ 39138452).

3. Стягнути з Приватного підприємства Авангард-Лекс (65012, м. Одеса, вул. Канатна, буд.18, кв. 12, код ЄДРПОУ 39138452) на користь Фізичної особи -підприємця Ревуцької Флоріанни Лазарівни ( АДРЕСА_1 , код НОМЕР_1 ) судовий збір в сумі 2 481 (дві тисячі чотириста вісімдесят одна)грн.

Рішення набирає законної сили в порядку, передбаченому ст. 241 ГПК України.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Відповідно до ст. ст. 254, 256 ГПК України учасники справи, особи, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки, мають право подати апеляційну скаргу на рішення суду першої інстанції. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено 01 травня 2023 р.

Суддя К.Ф. Погребна