Рішення

від 01.05.2023 по справі 922/238/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" травня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/238/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Чистякової І.О.

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЙТ-ПОЛІМЕР" (61157, м. Харків, вул. Москалівська, буд. 99, корпус 4, ідентифікаційний код 42927560) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ІТА ПРО" (62415, Харківська область, Харківський район, с. Слобожанське, вул. Миру, буд. 48А, ідентифікаційний код 39462669) про стягнення 102 104,50 грн. без виклику учасників справи

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАЙТ-ПОЛІМЕР" (позивач) звернулося до Господарського суду Харківської області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ІТА ПРО" (відповідач) про стягненнязаборгованості за договором поставки №ПП-15092020 від 15.09.2020 у розмірі 102 104,50 грн, яка складається з 63 000,00 грн - заборгованість за договором, 14 496,53 грн - інфляційне збільшення, 22 904,38 грн - штрафні санкції та 1 703,59 грн - 3% річних. Крім того, позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 11 500,00 грн та судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.

Позовні вимоги обгрунтовані неналежним виконанням відповідачем своїх зобов`язань за договором поставки №ПП-15092020 від 15.09.2020 в частині оплати поставленого товару за видатковими накладними № 35 від 09.02.2022 та № 40 від 14.02.2022.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 23.01.2023 залишено позовну заяву без руху.

Ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.02.2023 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі №922/238/23. Вирішено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи. Роз`яснено відповідачу, що згідно статті 251 ГПК України, відзив подається протягом п`ятнадцяти днів з дня вручення ухвали про відкриття провадження у справі. Попереджено відповідача, що у разі ненадання відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи (ч. 2 ст. 178 ГПК України). Встановлено позивачу строк для подання до суду відповіді на відзив із урахуванням вимог ст.166 ГПК України - п`ять днів з дня отримання відзиву. Встановлено відповідачу строк для подання заперечення із урахуванням вимог ст. 167 ГПК України - п`ять днів з дня отримання відповіді на відзив.

Згідно рекомендованого поштового повідомлення про вручення поштового відправлення за номером 6102271916514 копію ухвали Господарського суду Харківської області від 08.02.2023 про відкриття провадження у справі отримано позивачем 15.02.2022.

Отож позивач повідомлений про розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) учасників справи, що підтверджується наявними в матеріалах справи поштовими повідомленнями про вручення поштового відправлення, а саме копії ухвали Господарського суду Харківської області від 08.02.2023.

Проте відповідачу вказана копія ухвали суду від 08.02.2023 не була відправлена у зв`язку з призупиненням Акціонерним товариством "Укрпошта" приймання та пересилання поштових відправлень до тимчасово окупованих територій України та районів ведення бойових дій, на території яких не працюють відділення поштового зв`язку у зв`язку з повномасштабною збройною агресією Російської Федерації проти України - до поштового відділення 62415, про що працівниками відділу канцелярії суду складено відповідний Акт про неможливість відправки кореспонденції від 09.02.2023 №145/2023.

З урахуванням обставин неможливості відправлення процесуальних документів засобами поштового зв`язку, 08.02.2023 на адресу місцезнаходження відповідача, з метою належного повідомлення учасника справи щодо розгляду справи, ухвала суду від 08.02.2023 відправлялася у справі на зазначену позивачем електронну адресу відповідача.

Втім ухвала суду від 08.02.2023 не була доставлена на електронну адресу відповідача, що підтверджується витягом з журналу поштової кореспонденції за 08.02.2023.

Відповідно до частини шостої статті 120 ГПК України суд також намагався повідомити відповідача про розгляд даної справи телефонограмою від 09.02.2023. Проте за номером +380577800668, який вказано у позовній заяві, телефонограма не була прийнята (даний номер не обслуговується). Відомостей щодо інших засобів зв`язку з відповідачем матеріали справи не містять.

У відповідності до вимог ч.1 ст.12-1 Закону України «Про забезпечення прав і свобод громадян та правовий режим на тимчасово окупованій території України», якщо остання відома адреса місця проживання (перебування), місцезнаходження чи місця роботи учасників справи знаходиться на тимчасово окупованій території, суд викликає або повідомляє учасників справи, які не мають офіційної електронної адреси, про дату, час і місце першого судового засідання у справі через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за двадцять днів до дати відповідного судового засідання.

Суд викликає або повідомляє таких учасників справи про дату, час і місце інших судових засідань чи про вчинення відповідної процесуальної дії через оголошення на офіційному веб-сайті судової влади України, яке повинно бути розміщене не пізніше ніж за десять днів до дати відповідного судового засідання або вчинення відповідної процесуальної дії.

З опублікуванням такого оголошення відповідач вважається повідомленим про дату, час і місце розгляду справи.

Отже, з урахуванням вищезазначених вимог судом з метою забезпечення процесуальних прав відповідача та належного його повідомлення про розгляд справи 11.04.2023 було здійснено оголошення для відповідача, яке розміщено на порталі судової влади України, про що свідчать наявні роздруковані сторінки із сайту.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 Закону України "Про доступ до судових рішень" усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі не пізніше наступного дня після їх виготовлення і підписання.

За змістом ч.ч. 1, 2 ст. 3 Закону України "Про доступ до судових рішень" для доступу до судових рішень судів загальної юрисдикції Державна судова адміністрація України забезпечує ведення Єдиного державного реєстру судових рішень. - автоматизована система збирання, зберігання, захисту, обліку, пошуку та надання електронних копій судових рішень.

Судові рішення, внесені до Реєстру, є відкритими для безоплатного цілодобового доступу на офіційному веб-порталі судової влади України (ч. 1 ст. 4 Закону України "Про доступ до судових рішень").

Ухвала суду від 08.02.2023 була опублікована в Єдиному державному реєстрі судових рішень 09.02.2023 за посиланням https://reyestr.court.gov.ua/Review/108848247.

Отже, сторони не були позбавлені права та можливості ознайомитись з ухвалою Господарського суду Харківської області від 08.02.2023 у Єдиному державному реєстрі судових рішень (www.reyestr.court.gov.ua).

Враховуючи вищевикладене, судом вчинені всі можливі заходи для належного повідомлення відповідача про розгляд спору та забезпечення його процесуальних прав на подання відзиву та клопотань щодо розгляду справи.

Однак, у встановлені строки від відповідача відзив на позовну заяву не надійшов, будь-які процесуальні клопотання також не надходили.

Судом враховується, що згідно положень ст. 42 ГПК України, подача відзиву та письмових пояснень є правом відповідача, а не обов`язком.

Відповідно до ч. 4 ст.13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, встановлений частиною 1 статті 251 Господарського процесуального кодексу України не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Судом, враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України № 1-5/45 від 25.01.2006 року в цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Всі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

Як вказав Верховний Суд в постанові від 01.02.2022 у справі №160/12705/19 у процесуальному законодавстві поняття розумний строк та своєчасний розгляд застосовуються у тотожному значенні, зокрема, у розумінні найкоротшого із строків, протягом якого можливо розглянути справу, повно та всебічно дослідити подані сторонами докази, прийняти законне та обґрунтоване рішення. Поняття розумний строк вживається не лише у відношенні до дій, що здійснюються судом (розгляд справи, врегулювання спору за участю судді), але й також для учасників справи (судові дебати, виконання рішення суб`єктом владних повноважень).

Зміст поняття розумні строки охоплює собою такі аспекти: 1) розумний строк - це найкоротший з можливих строків розгляду й вирішення справи, однак, такий строк не можна ототожнювати із швидким розглядом справи: тривалість розумних строків повинна бути найкоротшою, але достатньою для того, щоб справа була всебічно досліджена судом з наданням оцінки аргументам та доводам учасників справи, які ґрунтуються на поданих ними доказах; 2) на тривалість розумного строку мають вплив різні фактори, як об`єктивного (поведінка учасників справи, складність справи, необхідність залучення та дослідження додаткових доказів, завантаженість суду тощо), так і суб`єктивного характеру (поведінка судді та працівників апарату суду).

Отже, складовими елементами розумного строку є періоди (проміжки часу), протягом яких: 1) суд розглядає справу та приймає по ній рішення; 2) здійснює перегляд судового рішення в апеляційному або касаційному порядку, приймає остаточне рішення у справі; 3) остаточне судове рішення набуває законної сили та може бути звернено до виконання; 4) судове рішення виконується.

При цьому, Верховний Суд зазначив, що вимогу стосовно розумності строку розгляду справи не можна ототожнити з вимогою швидкості розгляду справи, адже поспішний розгляд справи призведе до його поверховості, що не відповідатиме меті запровадження поняття розумний строк.

Відтак, суд вважає, що розгляд даної справи по суті здійснено у розумні строки з урахуванням факторів об`єктивного характеру.

Частиною 2 статті 252 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться.

При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення (частина 8 статті 252 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно з частиною 4 статті 240 Господарського процесуального кодексу України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд встановив наступне.

15.09.2020 між Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАЙТ-ПОЛІМЕР" (постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Компанія "ІТА ПРО" (покупець) було укладено договір поставки за № ПП-15092020.

Згідно з п. 1.1. договору постачальник зобов`язується поставити, а покупець прийтяти та оплатити на умовах даного договору вторинну полімерну сировину (далі - товар).

За умовами п. 1.2. договору асортимент товару вказується в Додатках (специфікаціях та/або рахунках-фактурах) до цього договору, що становлять його невід`ємну частину (далі - Додатки).

Згідно з п. 4.7 договору датою виконання постачальником зобов`язання по постачанню товару вважається: дата відвантаження товару на складі постачальника; право власності на товар переходить від постачальника до покупця в такому ж порядку, інший порядок виконання зобов`язань по постачанню товару і (чи) переходу права власності на нього муже бути встановлений в Додатках до цього договору.

Згідно Додаткової угоди №2 від 15.12.2022 договір набирає чинності з моменту підписання і діє до 31.12.2022. Якщо за один місяць до спливу строку дії договору жодна із сторін письмово не заявила про небажання продовжувати договір, даний договір вважається продовженим на тих самих умовах і на кожний наступний календарний рік підряд.

Як вбачається з матеріалів справи, на виконання умов договору позивач передав у власність відповідачу товар на загальну суму 94 500,00 грн, про що свідчать підписані сторонами видаткові накладні № 35 від 09.02.2022 на суму 63 000,00 грн, № 40 від 14.02.2022 на суму 31 500,00 грн та товарно-транспортні накладні №Р35 від 09.02.2022, №Р40 від 14.02.2022.

Як зазначено у позові та не спростовано відповідачем, останній частково оплатив вартість отриманого товару у розмірі 31 500,00 грн лише за видатковою накладною № 35 від 09.02.2022 на суму 63 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №1282 від 14.02.2022 на суму 21 300,00 грн, №1285 від 16.02.2022 на суму 10 200,00 грн.

Вищевикладене стало підставою для звернення позивача до суду з цим позовом про стягнення з відповідача 63 000,00 грн основного боргу, 14 496,53 грн інфляційних втрат, 22 904,38 грн штрафних санкцій (пені) та 1 703,59 грн 3% річних.

Відповідач відзив на позов не надав.

Надаючи правову кваліфікацію викладеним обставинам, з урахуванням фактичних та правових підстав позовних вимог, суд виходить з наступного.

Статтею 11 ЦК України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Частина 1 ст. 626 ЦК України визначає договір як домовленість двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Згідно ч. 1 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

Частина 2 ст. 712 ЦК України встановлює, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч. 1 ст. 662 ЦК України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Судом встановлено, що на виконання договору позивач передав у власність відповідачу товар на загальну суму 94 500,00 грн, про що свідчать підписані сторонами видаткові накладні № 35 від 09.02.2022 на суму 63 000,00 грн, № 40 від 14.02.2022 на суму 31 500,00 грн та товарно-транспортні накладні №Р35 від 09.02.2022, №Р40 від 14.02.2022.

Відповідно до ч. 1 статті 530 ЦК України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 2.3. договору передбачено, що способом розрахунку за договором є 100% передоплата.

Відповідно до п. 2.4. договору сторони можуть погодити інший порядок розрахунків у відповідних Додатках.

В матеріалах справи відсутні докази здійснення відповідачем 100% передоплати за отриманий товар та погодження іншого порядку розрахунків за товар.

Відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

В абз. 1 п. 1.7 постанови Пленуму Вищого господарського суду України Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов`язань від 17.12.2013 № 14, роз`яснено, якщо у договорі або законі не встановлено строку (терміну), у який повинно бути виконано грошове зобов`язання, судам необхідно виходити з приписів частини другої статті 530 ЦК України. Цією нормою передбачено, між іншим, і можливість виникнення обов`язку негайного виконання; такий обов`язок випливає, наприклад, з припису частини першої статті 692 ЦК України, якою визначено, що покупець за договором купівлі-продажу повинен оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього; відтак якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлено інший строк оплати товару, відповідна оплата має бути здійснена боржником негайно після такого прийняття, незалежно від того, чи пред`явив йому кредитор пов`язану з цим вимогу. При цьому передбачена законом відповідальність за невиконання грошового зобов`язання підлягає застосуванню починаючи з дня, наступного за днем прийняття товару, якщо інше не вбачається з укладеного сторонами договору. Відповідні висновки випливають зі змісту частини другої статті 530 ЦК України.

З огляду на наведене, відповідно до ч. 1 ст. 692 ЦК України, відповідач зобов`язаний оплатити поставлений позивачем товар негайно після його прийняття, тобто, у день поставки товару, визначений у видаткових накладних № 35 від 09.02.2022, № 40 від 14.02.2022.

Проте, як зазначено у позовній заяві та не спростовано відповідачем, відповідач в порушення своїх зобов`язань за договором оплатив частково вартість отриманого товару у розмірі 31 500,00 грн, а саме за видатковою накладною № 35 від 09.02.2022 на суму 63 000,00 грн, що підтверджується платіжними інструкціями №1282 від 14.02.2022 на суму 21 300,00 грн, №1285 від 16.02.2022 на суму 10 200,00 грн.

Отож матеріалами справи підтверджено наявність заборгованості за договором у розмірі 63 000,00 грн (94 500,00 грн - 31 500,00 грн).

Також, з урахуванням викладеного вище, судом встановлено, що з 16.02.2022, з урахуванням часткової оплати відповідачем поставленого товару, прострочення по оплаті товару поставленого за видатковою накладною № 35 від 09.02.2022 становило в сумі 31500 грн, а з 15.02.2022 у відповідача виникло прострочення по оплаті товару поставленого за видатковою накладною № 40 від 14.02.2022 в розмірі 31500 грн.

Згідно зі ст. 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Принцип рівності сторін у процесі вимагає, щоб кожній стороні надавалася розумна можливість представляти справу в таких умовах, які не ставлять цю сторону у суттєво невигідне становище відносно другої сторони (п. 87 Рішення Європейського суду з прав людини у справі "Салов проти України" від 06.09.2005).

У Рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Надточий проти України" від 15.05.2008 зазначено, що принцип рівності сторін передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом.

Змагальність означає таку побудову судового процесу, яка дозволяє всім особам - учасникам певної справи відстоювати свої права та законні інтереси, свою позицію у справі.

Принцип змагальності є процесуальною гарантією всебічного, повного та об`єктивного з`ясування судом обставин справи, ухвалення законного, обґрунтованого і справедливого рішення у справі.

З огляду на викладене та на те, що відповідачем у встановленому законом порядку позовні вимоги позивача не спростовано, суд вважає позовні вимоги позивача про стягнення з відповідача основного боргу у розмірі 63 000,00 грн обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 14 496,53 грн інфляційних втрат та 1 703,59 грн 3% річних за період з 17.02.2022 до 11.01.2023, суд зазначає наступне.

Згідно до ч. 2 ст. 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Перевіривши розрахунок інфляційних втрат та 3% річних за період з 17.02.2022 до 11.01.2023 включно, суд дійшов висновку, що дане нарахування не суперечить вимогам чинного законодавства України та здійснено позивачем арифметично вірно, а отже позовні вимоги в частині стягнення з відповідача 14 496,53 грн інфляційних втрат та 1 703,59 грн 3% річних є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про стягнення з відповідача 22 904,38 грн штрафних санкцій у вигляді пені за період з 17.02.2022 до 11.01.2023, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 614 ЦК України особа, яка порушила зобов`язання, несе відповідальність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлено договором або законом.

За порушення у сфері господарювання учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених Господарським кодексом України, іншими законами та договором (частина друга статті 193, частина перша статті 216 та частина перша статті 218 ГК України).

Одним із видів господарських санкцій згідно з частиною 2 статті 217 Господарського кодексу України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (частина перша статті 230 ГК України).

Так, відповідно до статей 230, 231 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. Законом щодо окремих видів зобов`язань може бути визначений розмір штрафних санкцій, зміна якого за погодженням сторін не допускається.

Відповідно до ч. 1 ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання.

Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання (ч. 3 ст. 549 ЦК України).

Згідно з ст. 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Відповідно до ст. 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов`язань" розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Згідно з ч. 2 ст. 343 ГК України платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Частиною 6 ст. 232 ГК України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Необхідно також мати на увазі, що умова договору про сплату пені за кожний день прострочення виконання зобов`язання не може розцінюватися як установлення цим договором іншого, ніж передбачений частиною шостою статті 232 ГК України, строку, за який нараховуються штрафні санкції.

Відповідно до п. 6.3. договору за порушення терміну оплати товару покупець сплачує пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, встановленої на цей період, нараховану на суму простроченого платежу, на кожен день прострочення.

З огляду на викладене, нарахування пені згідно п. 6.3. договору припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Статтею 253 ЦК України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Виходячи зі змісту зазначених норм, початком для нарахування пені за прострочення виконання зобов`язання буде день, наступний за днем, коли воно мало бути виконано, кінець терміну нарахування пені припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

Відтак з урахуванням ч. 6 ст. 232 ГК України кінцевим терміном нарахування пені за прострочення оплати товару поставленого за видатковими накладними:

- № 35 від 09.02.2022 - 10.08.2022;

- № 40 від 14.02.2022 - 15.08.2022.

З огляду на викладене, суд вважає, що позивач неправильно здійснив нарахування пені до 11.01.2023.

Здійснивши перерахунок пені за допомогою калькулятора підрахунку заборгованості та штрафних санкцій системи "Ліга", не виходячи за межі періоду здійсненого позивачем нарахування, починаючи розрахунок пені з 17.02.2022, суд дійшов висновку, що пеня за прострочення виконання зобов`язання по сплаті вартості товару розрахована за видатковими накладними наступним чином:

- № 35 від 09.02.2022 на суму 31 500,00 грн за період з 17.02.2022 (дата визначена позивачем) до 10.08.2022 пеня складає 4 806,99 грн;

- № 40 від 14.02.2022 на суму 31 500 грн за період з 17.02.2022 (дата визначена позивачем) до 15.08.2022 пеня складає 5 022,74 грн.

За таких обставин, суд визнав позовні вимоги позивача щодо стягнення з відповідача пені обґрунтованими та підлягаючими задоволенню частково у розмірі 9 829,73 грн. У задоволенні позовних вимог щодо стягнення з відповідача пені у розмірі 13 074,65 грн суд вважає за необхідне відмовити з підстав їх необґрунтованості.

Згідно з п. 5 ч. 1 ст. 237 ГПК України при ухваленні рішення суд вирішує питання, зокрема, про розподіл між сторонами судових витрат.

Позивач просить стягнути з відповідача витрати на правничу допомогу у розмірі 11 500,00 грн та судовий збір у розмірі 2 684,00 грн.

Статтею 123 ГПК України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до положень частини 1 статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 ГПК України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 ГПК України).

Частиною восьмою статті 129 ГПК України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як свідчать матеріали справи, 12.12.2022 між адвокатом Малою Наталією Олександрівною (Адвокат) та Товариством з обмеженою відповідальністю "ЛАЙТ-ПОЛІМЕР" (Клієнт) було укладено договір про надання правової допомоги № 12-12-22, відповідно до п.1.1. якого Замовник доручає, а Адвокат приймає на себе зобов`язання надавати правову допомогу Клієнту, а саме консультації щодо узгодження правової позиції про стягнення заборгованості за договором поставки №ПП-15092020 від 15.09.2020, укладеного між Замовником та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "КОМПАНІЯ "ІТА ПРО", з подальшим складанням позовної заяви.

Згідно з п. 4.1. договору адвокат має право на отримання гонорару у зв`язку з виконанням доручення Клієнта у порядку, встановленому цим договором.

Відповідно до п. 4.2. договору право Адвоката на отримання гонорару виникає відповідно з: закінчення календарного місяця; по закінченню доби згідно кількості відпрацьованих годин; по закінченню виконання дій; з моменту досягнення позитивного результату з виконання доручення.

Згідно з п. 4.3. договору обов`язок клієнта сплатити гонорар виникає з моменту підписання сторонами Акту наданих послуг Клієнту та повинен бути виконаним протягом 10 наступних за підписанням днів.

Відповідно до підписаного позивачем та Адвокатом Акту приймання-передачі виконаних робіт (послуг) від 19.12.2022, загальна вартість наданих Адвокатом Клієнту послуг за договором про надання правових послуг №12-12-22 від 12.12.2022 складає 11 500 грн.

Відповідно до платіжної інструкції №1855 від 20.12.2022 позивачем перераховано Адвокату 11500 грн за договором про надання правових послуг №12-12-22 від 12.12.2022.

Дослідивши надані докази на підтвердження понесених судових витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 11 500 грн, беручи до уваги рівень складності даної справи, об`єм вчинених представником позивача дій, а також керуючись критерієм реальності адвокатських витрат, суд дійшов висновку, що надані суду докази підтверджують суму витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 11 500 грн.

Водночас враховуючи задоволення позовних вимог частково, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 129 ГПК України, витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають стягненню з відповідача у розмірі 10 027,41 грн, а решту витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 1 472,59 грн суд покладає на позивача.

При цьому враховуючи часткове задоволення позову, відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, витрати щодо сплати судового збору у розмірі 2 340,31 грн підлягають стягненню з відповідача, а решту суму судового збору в розмірі 343,69 грн суд покладає на позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст. 6, 8, 19, 124, 129 Конституції України, ст. 6, 11, 509, 525, 526, 549, 610-612, 628, 629, 655, 692, 721 Цивільного кодексу України та ст. 4, 20, 73, 74, 77, 129, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково у розмірі 89 029,85 грн.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ІТА ПРО" (62415, Харківська область, Харківський район, с. Слобожанське, вул. Миру, буд. 48А, ідентифікаційний код 39462669) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЙТ-ПОЛІМЕР" (61157, м. Харків, вул. Москалівська, буд. 99, корпус 4, ідентифікаційний код 42927560) заборгованість за договором поставки №ПП-15092020 від 15.09.2020 у розмірі 89 029,85 грн, яка складається з 63 000,00 грн - заборгованість за договором, 14 496,53 грн - інфляційне збільшення, 9 829,73 грн - штрафні санкції та 1 703,59 грн - 3% річних.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

В решті частині позову у розмірі 13 074,65 грн - відмовити.

Судові витрати у справі у вигляді витрат на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 10 027,41 грн та судового збору у розмірі 2 340,31 грн покласти на відповідача: Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "ІТА ПРО" (62415, Харківська область, Харківський район, с. Слобожанське, вул. Миру, буд. 48А, ідентифікаційний код 39462669).

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "ІТА ПРО" (62415, Харківська область, Харківський район, с. Слобожанське, вул. Миру, буд. 48А, ідентифікаційний код 39462669) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ЛАЙТ-ПОЛІМЕР" (61157, м. Харків, вул. Москалівська, буд. 99, корпус 4, ідентифікаційний код 42927560) судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката у розмірі 10 027,41 грн та судовий збір у розмірі 2 340,31 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ в установленому порядку.

Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю "ЛАЙТ-ПОЛІМЕР" (61157, м. Харків, вул. Москалівська, буд. 99, корпус 4, ідентифікаційний код 42927560).

Відповідач: Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "ІТА ПРО" (62415, Харківська область, Харківський район, с. Слобожанське, вул. Миру, буд. 48А, ідентифікаційний код 39462669).

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення відповідно до ст. 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням п.п. 17.5 п.17 Перехідних положень Кодексу.

Учасники справи можуть одержати інформацію по справі зі сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет за веб-адресою http://court.gov.ua/.

Повне рішення складено "01" травня 2023 р.

СуддяІ.О. Чистякова