Ухвала

від 18.04.2023 по справі 761/23657/22

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

1[1]

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ

Київського апеляційного суду в складі:

головуючого судді ОСОБА_1 ,суддів при секретарі судового засідання ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві 18 квітня 2023 року апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 , на ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 07 листопада 2022 року,

за участі: прокурора представника власника майна ОСОБА_7 , ОСОБА_5 ,

ВСТАНОВИЛА:

Вказаною ухвалою задоволено клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 та накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3210600000:00:007:0611 за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1422672432106), житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1422668532106), що належать ОСОБА_6 .

Приймаючи рішення, слідчий суддя зазначив про наявність правових підстав для накладення арешту на майно з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України.

Не погоджуючись з таким рішенням, представник ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу, в якій просить поновити строк апеляційного оскарження, ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 07 листопада 2022 року скасувати, постановити нову ухвалу, якою у задоволенні клопотання прокурора відмовити.

Представник вважає вказану ухвалу незаконною та необґрунтованою з огляду на наступне.

Щодо строку апеляційного оскарження зазначає, що 27 лютого 2023 року ОСОБА_6 стало відомо про арешт житлового будинку, в якому вона зареєстрована та проживає, а копію ухвали про накладення арешту отримано 01 березня 2023 року.

Представник звертає увагу на тому, що досудове розслідування у кримінальному провадженні розпочато 25 квітня 2019 року та до цього часу жодній особі про підозру не повідомлено.

На переконання представника, відповідно до ст. 219 КПК України зазначене кримінальне провадження повинно бути закрите або у ньому необхідно було до суду скерувати обвинувальний акт, проте досудове розслідування продовжується, внаслідок чого, як вважає, порушуються законні інтереси ОСОБА_6 як власника майна.

Зазначає, що відповідно до положень Узагальненої судової практики щодо розгляду слідчим суддею клопотань про застосування заходів забезпечення кримінального провадження Вищого спеціалізованого суду з розгляду цивільних та кримінальних справ від 07 лютого 2014 року щодо осіб, які не є підозрюваними, обвинуваченими або особами, які в силу закону несуть цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, не може бути прийнято ухвалу про арешт майна.

Стверджує, що прокурор в клопотанні та доданих до нього матеріалів не надав жодних доказів та обґрунтування незаконного привласнення ОСОБА_6 шляхом обману житлового будинку, земельної ділянки, 30% статутного капіталу ПП «СВК», а також доказів, що зазначене майно піддається протиправному впливу і що воно є об`єктом кримінально протиправних дій.

Зазначає, що ОСОБА_6 перебувала з покійним ОСОБА_8 в зареєстрованому шлюбі у період з 20 лютого 2007 року по 11 квітня 2020 року (по дату смерті останнього).

Вказує, що земельна ділянка та житловий будинок були об`єктом спільної сумісної власності подружжя, оскільки придбані за час шлюбу, а ОСОБА_6 мала статус власника/співвласника вказаного майна, при цьому титульним юридичним власником майна в документах був зазначений ОСОБА_8 .

Зауважує, що реалізовуючи своє законне право, відповідно до ст. 64 Сімейного кодексу України, між ОСОБА_6 , та ОСОБА_8 укладено договір дарування земельної ділянки, договір дарування житлового будинку, договір купівлі-продажу корпоративних прав та частки у статутному капіталі ПП «СВК».

На переконання представника, вказані правочини не є протиправними, а згідно висновку почеркознавчої експертизи підписи у них виконані особисто покійним ОСОБА_8 .

Наголошує, що заявником у кримінальному провадженні був син ОСОБА_8 від попереднього шлюбу - ОСОБА_9 , який не допитаний як потерпілий.

Зазначає, що судово-психіатрична експертиза у кримінальному проваджені проведена посмертно, на підставі показань зацікавленої особи - сина покійного, за відсутності повної медичної документації, яка знаходиться у розпорядженні ОСОБА_6 , при цьому не взято до уваги свідчення лікаря, який стежив за станом здоров`я ОСОБА_8 .

Зауважує, що ОСОБА_8 за життя також не був допитаний ні як свідок, ні як потерпілий.

Вважає, що прокурор в клопотанні не обґрунтовує, кому заподіяна шкода, в чому полягають суспільно небезпечні наслідки у кримінальному провадженні, що в свою чергу свідчить про відсутність події кримінального правопорушення та є підставою для закриття кримінального провадження, а не накладення арешту на майно ОСОБА_6 , у якої навіть немає процесуального статусу у цьому провадженні.

Стверджує, що органом досудового розслідування за тривалий час не встановлено факту заволодіння майном або придбання права на майно шляхом обману чи зловживання довірою (шахрайство), а укладення правочинів між ОСОБА_6 та її чоловіком ОСОБА_8 відбувались після перевірки дієздатності останнього приватним нотаріусом ОСОБА_10 , якого допитано як свідка та який підтвердив законність цих договорів.

На переконання представника, прокурором не надано суду допустимих доказів на підтвердження того, що арештоване майно відповідає критеріям ст. 98 КПК України, через що підстави для накладення арешту саме з метою забезпечення збереження речового доказу відсутні, а іншої мети ініціатором клопотання про накладення арешту не було зазначено та не визначено слідчим суддею під час розгляду такого клопотання.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника, яка підтримала доводи, викладені в апеляційній скарзі та просила її задовольнити, думку прокурора, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги та просив залишити без змін ухвалу суду першої інстанції, вивчивши матеріали провадження та перевіривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Згідно з вимогами ст. 395 КПК України, ухвала слідчого судді може бути оскаржена протягом п`яти днів з дня її проголошення, а у випадку якщо ухвалу суду було постановлено без виклику особи, яка її оскаржує, то строк апеляційного оскарження для такої особи обчислюється з дня отримання нею копії судового рішення.

З матеріалів справи видно, що клопотання про арешт майна розглянуто слідчим суддею за відсутності власника майна чи його представника, копію постановленого рішення останньою отримано 01 березня 2023 року і 06 березня цього ж року поштовим зв`язком направлено апеляційну скаргу, таким чином колегія суддів вважає, що строк апеляційного оскарження представником не пропущений.

Згідно з матеріалами судового провадження, Шевченківським управлінням поліції Головного управління Національної поліції у місті Києві здійснюється досудове розслідування у кримінальному провадженні, відомості про яке 25 квітня 2019 року внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань під № 12019100100003956 за ознаками вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 3 ст. 190 КК України.

З матеріалів провадження вбачається, що згідно заяви ОСОБА_9 певні особи вчинили протиправні дії, які полягають у заволодінні шляхом обману правом власності на майно його батька ОСОБА_8 , а саме: земельна ділянка з кадастровим номером 3210600000:00:007:0611 за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1422672432106; житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1422668532106); 35% статутного капіталу (фонду) ПП «СВК» (код ЄДРПОУ 32776707).

В ході досудового розслідування встановлено, що 29 листопада 2017 року ОСОБА_8 підписав з дружиною ОСОБА_6 договір дарування земельної ділянки за кадастровим номером 3210600000:007:0611, що за адресою: АДРЕСА_1 , та договір дарування житлового будинку, що за адресою: АДРЕСА_1 .

01 листопада 2022 року прокурор Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 звернувся до слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва з клопотанням про накладення арешту на вищевказані земельну ділянку та житловий будинок, розташовані за адресою: АДРЕСА_1 , що належать ОСОБА_6 .

Ухвалою слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києвавід 07 листопада 2022 року клопотання прокурора задоволено.

Таке рішення слідчого суддіколегія суддів вважає законним, обґрунтованим та вмотивованим, з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Згідно з ч. 2 ст. 170 КПК України, арешт майна допускається з метою забезпечення, зокрема, і збереження речових доказів, при цьому арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 98 КПК України речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддями вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Частиною 10 ст. 170 КПК України визначено, що арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, у тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Застосовуючи заходи забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен був діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод і законних інтересів осіб, а також умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При вирішенні питання про арешт майна для прийняття законного і обґрунтованого рішення слідчий суддя, згідно зі ст.ст. 94, 132, 173 КПК України, повинен був врахувати: існування обґрунтованої підозри щодо вчинення злочину та достатність доказів, що вказують на вчинення злочину; правову підставу для арешту майна; можливий розмір шкоди, завданої злочином; наслідки арешту майна для третіх осіб; розумність і співмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження.

Приймаючи рішення, слідчий суддя місцевого суду дотримався зазначених вимог закону.

Так, задовольняючи дане клопотання, внесене в межах кримінального провадження № 12019100100003956 про накладення арешту на земельну ділянку з кадастровим номером 3210600000:00:007:0611 за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1422672432106), житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1422668532106), що належать ОСОБА_6 , слідчий суддя, як убачається з оскаржуваної ухвали, вивчивши клопотання прокурора та дослідивши матеріали, додані до нього, прийшов до правильного висновку, щодо необхідності накладення арешту на вказане майно з метою забезпечення збереження речових доказів, оскільки майно відповідає критеріям, зазначеним у ст. 98 КПК України, перевіривши при цьому наявність ризиків та доведеність обставин, передбачених ст.ст. 132, 170 КПК України, таким чином, взявши до уваги усі обставини, які у відповідності до ст. 173 КПК України повинні враховуватися при вирішенні питання про арешт майна.

Слідчий суддя обґрунтовано встановив, що накладення арешту на згадане майно є необхідним з метою забезпечення збереження речових доказів, врахувавши наявні матеріали провадження, у тому числі постанову прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 від 31 жовтня 2022 року про визнання майна речовим доказом у кримінальному провадженні.

Крім того, матеріали провадження свідчать, що на цьому етапі кримінального провадження потреби досудового розслідування виправдовують таке втручання у права та інтереси власника майна з метою забезпечення кримінального провадження та збереження речових доказів, а слідчий суддя на даній стадії не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд при розгляді кримінального провадження по суті, тобто не вправі оцінювати докази з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності у фізичної або юридичної особи за вчинення злочину, а лише зобов`язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів визначити, що причетність тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо неї заходів забезпечення кримінального провадження, одним із яких і є накладення арешту на майно.

На переконання колегії суддів клопотання прокурора про арешт майна цілком відповідає вимогам ст. 171 КПК України, зокрема, містить підстави і мету відповідно до положень ст. 170 КПК України та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна.

Доводи, викладені в апеляційній скарзі представника, не спростовують висновків слідчого судді щодо наявності підстав для арешту вищевказаного майна та не є безумовними підставами для скасування оскаржуваної ухвали.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає, що слідчий суддя обґрунтовано, у відповідності з вимогами ст.ст. 132, 170 - 173 КПК України, наклав арешт на земельну ділянку зномером 3210600000:00:007:0611 за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1422672432106), житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1422668532106), що належать ОСОБА_6 , врахувавши і наслідки від вжиття такого заходу забезпечення кримінального провадження для інших осіб та забезпечивши своїм рішенням розумність і співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження. При цьому, колегія суддів враховує і те, що у відповідності до вимог ч. 1 ст. 174 КПК України власник майна або володілець майна, представник юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, які не були присутні при розгляді питання про арешт майна, мають право заявити клопотання про скасування арешту майна повністю або частково. Крім того, арешт майна може бути скасовано повністю чи частково, якщо вказані особи доведуть, що у подальшому застосуванні цього заходу відпала потреба або арешт накладено необґрунтовано.

Зважаючи на вищевикладене в сукупності з обставинами кримінального провадження, колегія суддів об`єктивно переконана, що слідчий суддя, накладаючи арешт на згадане майно, діяв у спосіб і у межах діючого законодавства, арешт застосував на засадах розумності та співмірності.

Доказів негативних наслідків від застосування такого заходу забезпечення кримінального провадження як арешт майна, автором апеляційної скарги не надано та колегією суддів не встановлено.

Істотних порушень вимог КПК України, які б давали підстави для скасування ухвали слідчого судді, у провадженні не вбачається.

Рішення слідчого судді є законним та обґрунтованим, яке ухвалено на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, що підтверджені достатніми даними, дослідженими судом, а тому апеляційна скарга представника, навіть з урахуванням усіх викладених в ній доводів, задоволенню не підлягає.

На підставі вищевикладених обставин, керуючись ст. ст. 170, 171, 309, 376, 404, 405, 407, 422 КПК України, колегія суддів -

УХВАЛИЛА:

Ухвалу слідчого судді Шевченківського районного суду міста Києва від 07 листопада 2022 року, якою задоволено клопотання прокурора Шевченківської окружної прокуратури міста Києва ОСОБА_7 та накладено арешт на земельну ділянку з кадастровим номером 3210600000:00:007:0611 за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1422672432106), житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1 (реєстраційний номер об`єкта нерухомого майна: 1422668532106), що належать ОСОБА_6 , залишити без змін, а апеляційну скаргу представника ОСОБА_5 , яка діє в інтересах ОСОБА_6 ,- без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення і оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_1 ОСОБА_2 ОСОБА_3

Унікальний номер справи 761/23657/22 Справа №11-сс/824/2071/2023 Категорія: ст.170 КПК УкраїниГоловуючий у першій інстанції - ОСОБА_11 Доповідач: ОСОБА_1