Рішення

від 17.04.2023 по справі 535/1179/21

КОТЕЛЕВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 535/1179/21

Провадження № 2/535/13/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

17 квітня 2023 року Котелевський районний суд Полтавської області в складі:

головуючого - судді Мальцева С.О.,

при секретарі Кашубі Ю.С.

розглянувши у судовому засіданні в смт. Котельва цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Деревківського закладу загальної середньої освіти I-II ступенів Котелевської селищної ради Полтавської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи й стягнення суми невиплаченої заробітної плати за період вимушеного прогулу,

у с т а н о в и в:

Представник позивача ОСОБА_1 адвокат Сідько С.І. яка діє на підставі ордеру та угоди від 23.11.2021 року (а.с. 29-31), звернулася до суду з позовом до Деревківського закладу загальної середньої освіти I-II ступенів Котелевської селищної ради Полтавської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи та стягнення суми невиплаченої заробітної плати за період вимушеного прогулу, також просить стягнути з відповідача витрати пов`язані з розглядом справи. Позовні вимоги мотивує тим, що вона працює на роботі в Деревківському закладі загальної середньої освіти I-II ступенів Котелевської селищної ради Полтавської області на посаді педагога організатора та асистента учителя. У листопаді 2021 Відповідач вимагав на роботі медичну інформацію щодо вакцинації від респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

08.11.2021 року Деревківським закладом загальної середньої освіти I-II ступенів Котелевської селищної ради Полтавської області було відповідно вручено ОСОБА_1 наказ № 27/К від 08.11.2021 року про відсторонення позивача від роботи з підстав відсутності щеплення від респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Наказ Відповідача мотивований тим, що оскільки у позивача відсутнє відповідне щеплення та відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України відповідач відсторонює Позивача від роботи до часу усунення обставин, що обумовлюють відсторонення (а.с 23).

Позивач вважає наказ незаконним у зв`язку з порушенням її права на працю, передбачену ст. 43 Конституції України, ст. 23 Загальної декларації прав людини.

Позивач зазначає Наказ про відсторонення мотивований положеннями ч.2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», який передбачає обов`язкове щеплення саме обов`язковими щепленнями. Цим Законом щеплення від Ковід-19 не встановлене як обов`язкове, а тому відсторонення працівника з підстав ч.2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб» є незаконним та безпідставним.

В обґрунтування позову позивач вказувала, що її незаконно відсторонили від роботи, мотивацією наказу про відсторонення слугують посилання на ст. ст. 46, 94 Кодексу Законів про Працю України, ч. 2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», ч. 1 ст. 1 Закону України «Про оплату праці», ч. 3 ст.5 Закону України «Про державну службу» та на підзаконні акти: пункт 41 Постанови КМУ від 09.12.2020р .№ 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19 ,спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2» та Наказ Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 р. № 2153 «Про затвердження Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням». Вважала, що наказ про відсторонення її від роботи ґрунтується виключно на Постанові КМУ від 09.12.2020 р. № 1236 «Про встановлення карантину та запровадження обмежувальних протиепідемічних заходів з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2», яка суперечить Законам України та Конституції України.

Також позивачкою зазначено, що ст. 46 КЗпП України не передбачено порядок відсторонення від роботи із підстав відсутності щеплення, яке не передбачене Законами України.

Ухвалою Котелевського районного суду Полтавської області від 10.12.2021 року відкрито провадження по даній справі та призначено до розгляду у порядку спрощеного позовнного провадження з повідомленням (викликом) сторін (а.с.37-38).

22.12.2021 року від представника відповідача Деревківського закладу загальної середньої освіти I-II ступенів Котелевської селищної ради Полтавської області надійшов відзив на позовну заяву, в якому він просить відмовити в задоволенні позову, обгрунтовуючи свої заперечення тим, що ОСОБА_1 було видане повідомлення від 05.11.2021 року «Про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19», в якому повідомлено що у разі ненадання документу, що підтверджує отримання профілактичного щеплення від COVID-19 або довідки про наявність у Позивача абсолютних протипоказань до проведення щеплень, вона буде 08.11.2021 відсторонена від роботи без збереження заробітної плати (а.с 47), після чого 08.11.2021 року була відсторонена з роботи згідно наказу № 27/К від 08.11.2021 року (46).

Позивач через свого представника - адвоката Сідько С.І., яка діє на підставі ордеру серії ВІ № 1053844 від 02.12.2021 року, свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю та угоди про надання правової допомоги від 23.11.2021 року (а.с. 29-31) у позові та у відповіді на відзив на позовну заяву Зазначає, що відсторонення від роботи позивача обгрунтовується обов`язком громадян виконувати приписи ст. 5 Закону України «Про забезпечення санітарного та епідемічного благополуччя населення», ч.2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», якою перебачено, що у разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються від виконання зазначених видів робіт. Згідно "Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням" затвердженого Наказом Міністерства охорони здоров`я України від 04.10.2021 № 2153, який набрав чинності 08.11.2021 року, обов`язковим профілактичним щепленням гострої респіраторної хвороби COVID-19 підлягають, зокрема, усі працівники закладів освіти, крім тих, що мають абсолютні протипоказання до щеплень. Протипоказання до вакцинації встановлюються лікарем.

Позивач ОСОБА_1 довідку встановленого зразка про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19 за місцем роботи не надавала. Натомість нею було надано проведений експрес-тест на ковід № 101 від 09.11.2021 року, який не вимагається жодним нормативним документом і є обов`язковим лише для осіб з ознаками коронавірусної хвороби та які мали встановлений контакт з хворими на коронавірус.

З 08.11.2021 року набули чинності зміни до постанови Кабінету Міністрів України від 09.12.2020 № 1236, внесені постановою Кабінету Міністрів України від 20.10.2021 № 1096 щодо відсторонення працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення профілактичних щеплень проти COVID-19. Також ст. 46 Кодексу законів про працю України відсторонення працівників допускається, зокрема, в інших випадках, передбачених законодавством. Накази Міністерства охорони здоров`я України та постанови Кабінету Міністрів України є чинними і підлягають виконанню. Зазначає, що Відповідачем дотримано норми наказу № 2153 та Постанови № 1096 шляхом повідомлення працівника про обов`язкове профілактичне щеплення чи надання довідки про протипоказання до цього, зафіксовано факт відмови від надання таких документів, оформлено наказ про відсторонення.

Позивач ОСОБА_1 та представник позивача - адвокат Сідько С.І., яка діє на підставі ордеру та угоди від 23.11.2021 року, у судове засідання не з`явилися, про час та місце розгляду справи повідомлені належним чином, але надали до суду заяву від 17.04 .2023 року, в якій просять розгляд справи провести без їхньої , зазначивши що просять задовольнити позов повністю з підстав викладених у позовній заяві (а.с 144).

Відповідач - представник Деревківського закладу загальної середньої освіти I-II ступенів Котелевської селищної ради Полтавської області, у судове засідання не з`явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином, але у відзиві на позов просили у задоволенні позовних вимог відмовити повністю (а.с. 44-46).

У відповідності до ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідившиматеріали даноїцивільної справи, вивчившиправові норми,що регулюютьдані правовідносиниприходить допереконання,що у задоволенні позовної заяви ОСОБА_1 слід відмовити повністю з наступних підстав:

Судом встановлені такі факти та відповідні їм правовідносини.

ОСОБА_1 працювала в Деревківському закладі загальної середньої освіти I-II ступенів Котелевської селищної ради Полтавської області на посаді педагога організатора та асистента учителя, що підтверджується довідкою (а.с. 25).

Як вбачається з матеріалів справи, згідно трудової книжки НОМЕР_1 на ім`я ОСОБА_1 , останній наказом № 100 від 01.09.2014 року переведена на посаду педагога організатора Деревківського закладу загальної середньої освіти I-II ступенів Котелевської селищної ради Полтавської області» (а.с.19-22).

У листопаді 2021 року Відповідач вимагав на роботі медичну інформацію щодо вакцинації від респіраторної хвороби СOVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2.

ОСОБА_1 було видане повідомлення від 05.11.2021 року «Про обов`язкове профілактичне щеплення проти COVID-19», в якому повідомлено що у разі ненадання документу, що підтверджує отримання профілактичного щеплення від COVID-19 або довідки про наявність у Позивача абсолютних протипоказань до проведення щеплень, вона буде 08.11.2021 відсторонена від роботи без збереження заробітної плати (а.с 47), після чого 08.11.2021 року була відсторонена з роботи згідно наказу № 27/К від 08.11.2021 року (46).

Позивач ознайомлена з повідомленням, другий примірник отримала 05.11.2021 року, що підтверджується її особистим підписом в акті- повідомленні від 05.11.2021 року (а.с 47).

Наказ Відповідача мотивований тим, що оскільки у позивача відсутнє відповідне щеплення та відповідно до наказу Міністерства охорони здоров`я України відповідач відсторонює Позивача від роботи до часу усунення обставин, що обумовлюють відсторонення (а.с 23).

Наказ про відсторонення мотивований положеннями ч.2 ст. 12 Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», який передбачає обов`язкове щеплення саме обов`язковими щепленнями.

При цьому, згідно повідомлення директора Деревківського закладу загальної середньої освіти I-II ступенів Котелевської селищної ради Полтавської області від 17 грудня 2021 року у закладі рахується 23 працівника. З них 22 надали сертифікати про обов`язкове щеплення, і лише один працівник ОСОБА_1 не надала сертифікат про обов`язкове щеплення (а.с 86).

Наказом директора Деревківського закладу загальної середньої освіти I-II ступенів Котелевської селищної ради Полтавської області № 05/к від 01 березня 2022 року зупинено дію наказу № 27/К від 08 листопада 2021 року про відсторонення ОСОБА_1 з 01 березня 2022 року до завершення воєнного стану в Україні (а.с.103).

Позивач ОСОБА_1 довідку встановленого зразка про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19 за місцем роботи не надавала. Натомість нею було надано проведений експрес-тест на ковід № 101 від 09.11.2021 року, який не вимагається жодним нормативним документом і є обов`язковим лише для осіб з ознаками коронавірусної хвороби та які мали встановлений контакт з хворими на коронавірус (а.с 18).

Судом при розгляді справи було встановлено що позивач був проінформований про необхідність до 05.11.2021 подати документ, який підтверджує наявність профілактичного щеплення від COVID-19 або довідку встановленого зразка про абсолютні протипоказання відповідно до переліку медичних протипоказань та застережень до проведення профілактичних щеплень, затвердженого наказом МОЗ від 16.09.2011 № 595, проте дійсно за весь час розгляду справи не було надано доказу, який підтверджує наявність профілактичного щеплення від COVID-19 або довідку встановленого зразка про абсолютні протипоказання.

Відповідно до Переліку професій, виробництв та організацій, працівники яких підлягають обов`язковим профілактичним щепленням, затвердженим наказом Міністерства охорони здоров`я від 4 жовтня 2021 р. № 2153, обов`язковим профілактичним щепленням проти гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, на період дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню на території України гострої респіраторної хвороби COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, підлягають, зокрема, працівники закладів вищої, післядипломної, фахової передвищої, професійної (професійно-технічної), загальної середньої, у тому числі спеціальних, дошкільної, позашкільної освіти, закладів спеціалізованої освіти та наукових установ незалежно від типу та форми власності.

Роботодавець має право відсторонювати працівника від роботи у випадках, встановлених ст. 46 Кодексу законів про працю України, проте таке відсторонення здійснюється у спосіб та в порядку, визначеному законом. Відсторонюючи працівника від роботи роботодавець зобов`язаний не тільки посилатись на нормативно-правові акти, які регулюють відповідні правовідносини, але й встановити факт, з наявністю якого законодавець пов`язує право роботодавця на відсторонення працівника від роботи, який підтверджений доказами, визначеними законодавством

Позивач та представник позивача також посилається на практику Верховного Суду, а саме постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 (справа № 130/3548/21).

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.202 (справа № 130/3548/21) викладені такі правові висновки щодо застосування норми права у спірних правовідносинах.

«10.8. Аналізуючи викладене, слід дійти висновку, що для отримання профілактичного щеплення, в тому числі проти COVID-19, необхідна згода працівника, який отримав повну й об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього тощо. Роботодавець має довести до відома працівника наслідки для виконання трудових обов`язків відмови чи ухилення працівника від обов`язкового профілактичного щеплення, а лікар - надати об`єктивну інформацію про щеплення, наслідки відмови від нього для здоров`я та можливі поствакцинальні ускладнення. Відмова поінформованого працівника від проведення обов`язкового профілактичного щеплення чи факт ухилення від останнього мають бути належно підтвердженими.»

«11.12. Працівники окремих професій, виробництв та організацій, діяльність яких може призвести до зараження цих працівників та (або) поширення ними інфекційних хвороб, підлягають обов`язковим профілактичним щепленням також проти інших відповідних інфекційних хвороб. У разі відмови або ухилення від обов`язкових профілактичних щеплень у порядку, встановленому законом, ці працівники відсторонюються відвиконання зазначених видів робіт (речення перше та друге частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ).»

«11.24. Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 постанову Кабінету Міністрів України № 1236 було доповнено пунктом 41-6, відповідно до якого керівникам державних органів (державної служби), керівникам підприємств, установ та організацій доручено забезпечити:

2) відсторонення від роботи (виконання робіт) працівників та державних службовців, обов`язковість профілактичних щеплень проти COVID-19 яких визначена переліком та які відмовляються або ухиляються від проведення таких обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19 відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ та частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу», крім тих, які мають абсолютні протипоказання до проведення таких профілактичних щеплень проти COVID-19 та надали медичний висновок про наявність протипоказань до вакцинації проти COVID-19, виданий закладом охорони здоров`я;»

«11.34. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що положення абзацу шостого частини першої статті 7 Закону № 4004-XII та Інструкції № 66 не охоплюють порядок відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою чи ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень для запобігання захворюванню на COVID-19. Обов`язки роботодавців щодо забезпечення епідеміологічного благополуччя населення визначені не тільки Законом № 4004-XII. Постановою Кабінету Міністрів України від 20 жовтня 2021 року № 1096 передбачено, що відсторонення працівників в межах відповідних заходів боротьби з пандемією COVID-19 керівник підприємства, установи, організації проводить відповідно до статті 46 КЗпП України, частини другої статті 12 Закону № 1645-ІІІ і частини третьої статті 5 Закону України «Про державну службу».»

«11.35. Таким чином, відсторонення від роботи (виконання робіт) певних категорій працівників, які відмовляються або ухиляються від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19, було передбачене законом. Приписи законів України з приводу такого відсторонення є чіткими, зрозумілими та за дотримання визначеної в них процедури дозволяють працівникові розуміти наслідки його відмови або ухилення від такого щеплення за відсутності медичних протипоказань, виявленої за наслідками медичного огляду, проведеного до моменту відсторонення, а роботодавцеві дозволяють визначити порядок його дій щодо такого працівника.»

«12.4. Оскільки під час відсторонення працівник тимчасово увільняється від виконання своїх трудових обов`язків та не може виконувати роботу, то такому працівникові заробітна плата в період відсторонення не виплачується, якщо інше не встановлено законодавством.»

«12.5. Чинним законодавством не передбачено обов`язку роботодавця щодо збереження за працівником заробітної плати на період його відсторонення від роботи у зв`язку з відмовою або ухиленням від проведення обов`язкових профілактичних щеплень проти COVID-19. Водночас колективним та/або трудовим договором, рішенням роботодавця може бути передбачено інші умови.»

«13.14. Велика Палата Верховного Суду не вбачає підстав для сумнівів у тому, що у відповідний період Україна, поряд з іншими державами, зазнала значних труднощів у сфері охорони здоров`я. Згідно зі статистичними даними в середньому у 2021 році від COVID-19 в Україні помирало 7 168 осіб на місяць. Коронавірусна інфекція COVID-19 у тому році стала другою за частотою причиною смертей українців (12 %) після серцево-судинних захворювань (60,2 %) . Вказане зумовлювало необхідність вжиття державою певних обмежувальних заходів, пов`язаних, зокрема, із втручанням у право на повагу до приватного життя для захисту здоров`я населення від хвороби, яка може становити серйозну небезпеку, а саме для запобігання подальшому її поширенню, попередження важких ускладнень у хворих на COVID-19, мінімізації серед них кількості летальних випадків. Така мета відповідно до пункту 2 статті 8 Конвенції є легітимною. Встановивши обов`язковість щеплення проти COVID-19 для окремих категорій працівників як умову продовження виконання ними трудових обов`язків, держава намагалася досягнути цієї мети.»

«14.4. Велика Палата Верховного Суду вважає, що відсторонення особи від роботи, що може мати наслідком позбавлення її в такий спосіб заробітку без індивідуальної оцінки поведінки цієї особи, лише на тій підставі, що вона працює на певному підприємстві, у закладі, установі, іншій організації, може бути виправданим за наявності дуже переконливих підстав. У кожному випадку слід перевіряти, чи була можливість досягнути поставленої легітимної мети шляхом застосування менш суворих, ніж відсторонення працівника від роботи, заходів після проведення індивідуальної оцінки виконуваних ним трудових обов`язків, зокрема, оцінки об`єктивної необхідності під час їхнього виконання особисто контактувати з іншими людьми, можливості організації дистанційної чи надомної роботи тощо.»

«14.9. Велика Палата Верховного Суду зауважує, що в кожному конкретному випадку для вирішення питання про наявність підстав для обов`язкового щеплення працівника проти COVID-19 і, відповідно, для відсторонення працівника від роботи, слід виходити не тільки з Переліку № 2153, але й оцінки загрози, яку потенційно на роботі може нести невакцинований працівник. Зокрема, слід враховувати і такі обставини, як:

- кількість соціальних контактів працівника на робочому місці (прямих/непрямих);

- форму організації праці (дистанційна/надомна), у тому числі можливість встановлення такої форми роботи для працівника, який не був щепленим;

- умови праці, у яких перебуває працівник і які збільшують вірогідність зараження COVID-19, зокрема потребу відбувати у внутрішні та закордонні відрядження;

- контакт працівника з продукцією, яка буде використовуватися (споживатися) населенням.»

«14.13. З огляду на викладене Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що при розгляді подібних справ суди повинні враховувати, що суспільні інтереси превалюють над особистими, однак лише тоді,коли втручання у відповідні права особи має об`єктивні підстави (передбачене законом, переслідує легітимну мету, є нагально необхідним і пропорційним такій меті).»

У межах розгляду справи встановлено, що позивач працювала в Деревківському закладі загальної середньої освіти I-II ступенів Котелевської селищної ради Полтавської області на посаді педагога організатора та асистента учителя, отже належала до категорії працівників, які підлягали обов`язковому профілактичному щепленню від COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2. Характер роботи позивача передбачає регулярний безпосередній контакт із дітьми, їхніми батьками, а також працівниками закладу, які також контактують із дітьми, що, вочевидь, створює реальну загрозу інфікування дітей у першу чергу.

Роботодавець у встановленому порядку заздалегідь попередив позивача про необхідність надання документів про проходження профілактичного щеплення та/або ж про існування медичних заборон стосовно щеплення, а також про наслідки ненадання відповідних документів у певний строк.

Матеріали справи не містять доказів про існування обставин, які б підтверджували існування інших альтернативних менш суворих заходів відносно позивача задля забезпечення пріоритету суспільного інтересу над особистим.

Основним доводом заперечень позивача проти його відсторонення є твердження про те, що рішення щодо обов`язковості щеплень проти COVID-19 прийняті у незаконний спосіб, на підставі підзаконних актів у порядку, не передбачену законом, отже нормативні акти Кабінету Міністрів України і Міністерства охорони здоров`я України з цього питання є незаконним і не відповідають вимогам Конституції України.

Проте, з огляду на висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 14.12.202 (справа № 130/3548/21), такі доводи є неспроможними.

Враховуючи викладене, та встановивши що позивачка належала до категорії працівників, які підлягали обов`язковому профілактичному щепленню від COVID-19, спричиненої коронавірусом SARS-CoV-2, оскільки характер роботи позивача передбачає регулярний безпосередній контакт із дітьми, їхніми батьками, а також працівниками закладу, які також контактують із дітьми, що, вочевидь, створює реальну загрозу інфікування дітей у першу чергу, то суд вважає наказ про відсторонення від роботи ОСОБА_1 від 08.11.2011 року № 27/к винесений законно. Тому у задоволенні даної позовної вимоги щодо визнання даного наказу незаконним необхідно відмовити .

Щодо позовної вимоги про зобов`язання відповідача виплатити невиплачену заробітну плату за час незаконного відсторонення позивача від роботи, то необхідно враховувати що дана вимога є похідною , після визначення статусу наказу про відсторонення від роботи. Оскільки судом у задоволенні позовної вимоги щодо визнання даного наказу незаконним відмовлено, то у задоволенні похідної вимоги щодо виплати невиплаченої заробітної плати за час незаконного відсторонення позивача від роботи необхідно також відмовити за безпідставністю.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

На підставі Конституції України, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Кодексу законів про працю України, Закону України «Про захист населення від інфекційних хвороб», постанова Великої Палати Верховного Суду від 14.12.2022 (справа № 130/3548/21), керуючись ст.ст. 12-13, 81, 247, 263-265 ЦПК України, суд, -

у х в а л и в :

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Деревківського закладу загальної середньої освіти I-II ступенів Котелевської селищної ради Полтавської області про визнання незаконним та скасування наказу про відсторонення від роботи й стягнення суми невиплаченої заробітної плати за період вимушеного прогулу, відмовити повністю.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Апеляційна скарга може бути подана через Котелевський районний суд Полтавської області.

У повному обсязі рішення складено 24.04.2023 року.

Суддя С.О. Мальцев