Рішення

від 01.05.2023 по справі 533/181/23

КОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

01.05.2023 року КОЗЕЛЬЩИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 533/181/23

Провадження № 2/533/133/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2023 року селище Козельщина

Козельщинський районний суд Полтавської області у складі:

головуючої судді - Козир В.П.,

за участю:

секретаря судового засідання - Лобач М.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями в порядку поділу майна подружжя,

ВСТАНОВИВ:

06 березня 2023 року позивачка ОСОБА_1 звернулася до Козельщинського районного суду Полтавської області зі позовною заявою до відповідача ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями у порядку поділу майна подружжя, посилаючись на те, що шлюбні стосунки були припинені з січня 1993 року, між нею та відповідачем втрачено взаєморозуміння і взаємоповага, відповідач виїхав за межі України на постійне місце проживання, фактично шлюбні відносини припинено та сім`я припинила своє існування з січня 1993 року. Відповідач з цього часу з нею та з дитиною не спілкувався, матеріальної допомоги не надавав, місцеперебування його невідоме.

Стверджувала, що на час укладення шлюбу у них не було власного житла та з 13.12.1991 вони переїхали з м. Кременчук, де тимчасово проживали, у с. Михайлики Козельщинського району Полтавської області, де працевлаштувалися на роботу у колгосп «Жовтень»

Зазначила, що у подальшому 07.07.2008, перебуваючи у шлюбі з відповідачем, але після фактичного припинення з ним будь-яких стосунків, проживаючи окремо, набула у власність житловий будинок з господарськими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 , який уважає своєю особистою власністю, оскільки усі платежі за оформлення, проведення експертиз, податки, ремонт тощо здійснювала за власні кошти, та просила суд визнати за нею право власності на цей будинок з господарськими будівлями, як особисту приватну власність дружини.

Також у позовній заяві позивачка просила після розірвання шлюбу залишити їй прізвище « ОСОБА_3 ».

Ухвалою Козельщинського районного суду Полтавської області від 13 березня 2023 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у цивільній справі за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін. Призначено судове засідання на 13 квітня 2023 року.

13.04.2023 протокольною ухвалою суду оголошено перерву у судовому засіданні на 27 квітня 2023 року на 11 годину 30 хвилин, повторно викликано відповідача через оголошення на вебсайті «Судова влада України».

Позивачка ОСОБА_1 та її представник - адвокат Лаврик Юрій Анатолійович у судовому засіданні 13.04.2023 надали пояснення аналогічні тим, що викладені у позові, позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити у повному обсязі. У судове засідання 27.04.2023 не з`явилися, подали клопотання про розгляд справи за їх відсутності. Позовні вимоги підтримали та просили суд їх задовольнити.

Відповідач ОСОБА_2 у розумінні ч. 11 ст. 128 ЦПК України належним чином повідомлений про дату, час та місце судового розгляду, відзив на позовну заяву, будь-яких заяв чи клопотань не подав.

У відповідності до ч. 2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового засідання технічним засобом здійснює секретар судового засідання. У разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Суд, дослідивши письмові докази по справі, заслухавши пояснення позивачки та її представника, допитавши свідків, установив таке.

16 березня 1988 року між позивачкою ОСОБА_1 та відповідачем ОСОБА_2 укладено шлюб у Мануйлівській сільраді Козельщинського району Полтавської області, про що зроблено відповідний запис № 2, що підтверджується оригіналом свідоцтва про укладення шлюбу від 16.03.1988 серії НОМЕР_1 (а.с. 9).

Відповідно до інформаційної довідки від 16.02.2023 № 33, виданої виконавчим комітетом Козельщинської селищної ради (а.с. 10), дійсно 13.12.1991 з м. Кременчук на постійне місце проживання та працевлаштування на роботу у колгосп «Жовтень» приїхала сім`я ОСОБА_3 , до складу яких входили: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_1 ; дружина - ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; донька - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , та яким було надано житло - будинок, який збудований у 1981 році у селі Михайлики Козельщинського району Полтавської області, де 15.01.1992 їх було зареєстровано. На початку 1993 року ОСОБА_2 залишив родину та без зняття з реєстрації місця проживання виїхав на свою батьківщину у м. Магнітогорськ Челябінської області РФ. З дати виїзду і по даний час він до своєї родини не повертався. Розірвання шлюбу ОСОБА_1 з ним не оформила у зв`язку з відсутністю ОСОБА_2 .

З вересня 1993 року ОСОБА_1 та ОСОБА_6 почали проживати разом у громадянському шлюбі та виховувати доньку позивачки - ОСОБА_5 . ІНФОРМАЦІЯ_4 у них народився син ОСОБА_8 .

Починаючи з часу утворення Михайлівської сільської ради (10.02.1995) мешканці громади розпочали процес безкоштовної приватизації наданих їм земельних ділянок, у тому числі й позивачка, що підтверджується копією рішення п`ятої сесії двадцять другого скликання Михайлівської сільської ради від 28 березня 1997 року (а.с. 21), та копіями рішень двадцять першої сесії п`ятого скликання Михайлівської сільської ради від 16 жовтня 2009 року (а.с. 22-23).

У 2008 році розпочалося оформлення прав власності на житлові будинки жителів сіл Михайлівської сільської ради ОСОБА_1 на підставі рішення виконавчого комітету Михайлівської сільської ради від 07.07.2008 № 63 (а.с. 17), було оформлено право власності на будинок з господарськими будівлями (реєстраційний номер: 25309316), розташований за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджується копією свідоцтва про право власності на нерухоме майно від 05.11.2008 (а.с. 11), копією витягу про реєстрацію права власності на нерухоме майно від 20.11.2008 № витягу: 20991959 (а.с. 12) та копією технічного паспорту на садибний (індивідуальний) житловий будинок (а.с. 13-15).

У будинку, якому була присвоєна адреса: АДРЕСА_1 , станом на надання інформаційної довідки, зареєстровані: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ; ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_5 - співмешканець; ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , - син.

30 грудня 2009 року позивачкою ОСОБА_1 було отримано у власність земельну ділянку 0,1238 га, кадастровий номер: 5322082001:01:001:0049, що розташована за адресою: АДРЕСА_1 , що підтверджено копією державного акту на право власності на земельну ділянку та витягом з Державного земельного кадастру про земельну ділянку від 07.02.2023 № НВ-0000197792023 (а.с. 18-19).

Відповідно до інформаційної довідки № 56, виданої 21.04.2023 виконавчим комітетом Козельщинської селищної ради, ОСОБА_1 у період з 1995 року по 2008 рік проживала на території Михайликівської сільської ради (тепер після об`єднання у 2018 році - Михайликівський старостинський округ) та працювала на різних посадах і отримувала заробітну плату через бухгалтерію Михайликівської сільської ради Козельщинського (на даний час Кременчуцького) району Полтавської області згідно з книгами нарахування заробітної плати.

У судовому засіданні 13.04.2023 свідок ОСОБА_9 , яка є донькою позивачки та відповідача, у судовому засіданні пояснила, що батька (відповідача) майже не пам`ятає, про нього в основному знає з розповідей матері, бо батько поїхав, коли їй було 2-3 роки, й вона його більше не бачила. Коли їй було 4 роки з`явився вітчим, з яким мама проживає й на даний час. Повідомила, що її мати працювала у школі прибиральницею, на курнику, на ФАПі тощо.

Свідок ОСОБА_6 , який є цивільним чоловіком позивачки та проживає з нею однією сім`єю без реєстрації шлюбу, у судовому засіданні пояснив, що разом з позивачкою вони почали жити у 1993 році, відповідача він ніколи не бачив. Доньці позивачки та відповідача ОСОБА_5 було тоді 4 роки. У 1994 році у них з позивачкою народився спільний син. У весь цей час вони з позивачкою жили разом, позивачка працювала на фапі, разом по дому ремонти робили. Придбання будинку відбувалося за кошти позивачки, вона працювала у школі та мала певний дохід. Він також мав дохід, працював у колгоспі.

Свідки ОСОБА_12 та ОСОБА_13 , які є сусідами позивачки у судовому засіданні підтвердили факти, викладені у позовній заяві, та пояснили, що останнього разу бачили відповідача у 1993 році. Знають, що він виїхав до Росії. Підтвердили, що позивачка працювала у колгоспі, школі, у магазині. Проживає постійно з 90-х років з ОСОБА_6 , веде з ним спільне господарство, сама займалася оформленням будинку, відповідач у цьому участі не брав.

Висновки суду та застосовані норми права

Щодо вимоги позивачки розірвати шлюб

Відповідно до ч. 1 статті 24 СК України шлюб ґрунтується на вільній згоді жінки та чоловіка. Примушування жінки та чоловіка до шлюбу не допускається.

Згідно зі частиною п`ятою статті 55 СК України дружина та чоловік зобов`язані спільно піклуватися про побудову сімейних відносин між собою та іншими членами сім`ї на почуттях взаємної любові, поваги, дружби, взаємодопомоги.

Частинами третьою та четвертою статті 56 СК України передбачено, що кожен з подружжя має право припинити шлюбні відносини. Примушування до припинення шлюбних відносин, примушування до їх збереження, в тому числі примушування до статевого зв`язку за допомогою фізичного або психічного насильства, є порушенням права дружини, чоловіка на свободу та особисту недоторканність і може мати наслідки, встановлені законом.

Згідно зі частиною третьою статті 105 СК України шлюб припиняється внаслідок його розірвання за позовом одного з подружжя на підставі рішення суду відповідно до статті 110 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 110, 111, 112 СК України позов про розірвання шлюбу може бути пред`явлений одним із подружжя. Суд вживає заходів щодо примирення подружжя, якщо це не суперечить моральним засадам суспільства. Суд з`ясовує фактичні взаємини подружжя, дійсні причини позову про розірвання шлюбу, бере до уваги наявність малолітньої дитини, дитини-інваліда та інші обставини життя подружжя. Суд постановляє рішення про розірвання шлюбу, якщо буде встановлено, що подальше спільне життя подружжя і збереження шлюбу суперечило б інтересам одного з них, інтересам їхніх дітей, що мають істотне значення.

Відповідно до ст. 113 СК України особа, яка змінила своє прізвище у зв`язку з реєстрацією шлюбу, має право після розірвання шлюбу надалі іменуватися цим прізвищем або відновити своє дошлюбне прізвище.

Отже, суд уважає, що позовна вимога позивачки про розірвання шлюбу підлягає задоволенню, оскільки можливості відновлення подружніх стосунків між сторонами судом не встановлено, подальше перебування у шлюбі, який існує тільки формально, суперечить інтересам позивачки, а примушування жінки та чоловіка до перебування у шлюбі не допускається.

З врахуванням позиції позивачки суд уважає, що останній необхідно залишити право іменуватися прізвищем « ОСОБА_3 ».

Щодо вимоги позивачки визнати за нею право особистої приватної власності на будинок

Відповідно до ч. 3 ст. 368 ЦК України майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Норми статей 57, 60 СК України встановлюють загальні принципи нормативно-правового регулювання відносин подружжя щодо належного їм майна, згідно з якими майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Майно, набуте кожним з подружжя до шлюбу, є особистою приватною власністю кожного з них.

Статтею 60 СК України презюмується, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності. Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя, і кожен з подружжя має рівні права на володіння, користування і розпорядження цим майном.

Поряд з тим, відповідно до ч. 1 ст. 57 СК України особистою приватною власністю дружини, чоловіка є:

1) майно, набуте нею, ним до шлюбу;

2) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але на підставі договору дарування або в порядку спадкування;

3) майно, набуте нею, ним за час шлюбу, але за кошти, які належали їй, йому особисто.

4) житло, набуте нею, ним за час шлюбу внаслідок його приватизації відповідно до Закону України "Про приватизацію державного житлового фонду";

5) земельна ділянка, набута нею, ним за час шлюбу внаслідок приватизації земельної ділянки, що перебувала у її, його користуванні, або одержана внаслідок приватизації земельних ділянок державних і комунальних сільськогосподарських підприємств, установ та організацій, або одержана із земель державної і комунальної власності в межах норм безоплатної приватизації, визначених Земельним кодексом України.

Суд може визнати особистою приватною власністю дружини, чоловіка майно, набуте нею, ним за час їхнього окремого проживання у зв`язку з фактичним припиненням шлюбних відносин (ч. 6 ст. 57 СК України).

Суд уважає, що позивачкою надано достатньо доказів, необхідних для спростування презумпції спільності права власності подружжя на нерухоме майно, набуте нею у власність у період зареєстрованого шлюбу, але за особисті кошти та під час окремого проживання у зв`язку з фактичним припинення шлюбних відносин з відповідачем.

Сукупність наданих позивачкою доказів свідчить про те, що джерелом набуття спірного майна не були спільні сумісні кошти та спільна праця позивачки та відповідача. Право власності на житловий будинок набуто позивачкою та зареєстровано на її ім`я. Відповідачем власних доказів на спростування заявлених до нього позовних вимог не надано.

Ураховуючи зазначене, оцінивши докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд виснує що позовна вимога позивачки про визнання права особистої приватної власності на будинок з господарськими будівлями підлягає задоволенню.

На підставі ч. 1 ст. 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Матеріалами справи підтверджено сплату позивачкою при зверненні до суду судового збору у загальній сумі 2127,20 гривень.

З врахуванням того, що позов позивачки підлягає задоволенню у повному обсязі, суд в силу ч. 1 ст. 141 ЦПК України, приходить до висновку про стягнення судових витрат у вигляді судового збору з відповідача на користь позивачки у загальній сумі 2127,20 грн.

На підставі викладеного, керуючись статтями 24, 55, 56, 57, 60, 105, 110-112, 113 СК України, ст. 12, 76, 141, 223, 247, 263-265, 274, 354 ЦПК України, суд

УХВАЛИВ:

Позовну заяву ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про розірвання шлюбу та визнання права власності на житловий будинок з господарськими будівлями в порядку поділу майна подружжя- задовольнити повністю.

Шлюб, зареєстрований 16 березня 1988 року у Мануйлівській сільраді Козельщинського району Полтавської області, запис № 2, між позивачкою ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , та ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 , - розірвати.

Після розірвання шлюбу ОСОБА_1 залишити право іменуватися прізвищем - « ОСОБА_3 ».

Визнати за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на будинок з господарськими будівлями, розташований за адресою: АДРЕСА_1 .

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 судовий збір у розмірі 2127,20 гривень.

Рішення може бути оскаржене протягом тридцяти днів з дня оголошення шляхом подачі апеляційної скарги до Полтавського апеляційного суду через Козельщинський районний суд Полтавської області.

Апеляційна скарга в електронній формі подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

Копію рішення після набрання законної сили направити для реєстрації до Козельщинського відділу державної реєстрації актів цивільного стану у Кременчуцькому районі Полтавської області Північно-Східного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Суми).

Відомості про учасників справи:

Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 (зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_2 ; реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_2 ; телефон: НОМЕР_3 ).

Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_7 (останнє відоме місце проживання: АДРЕСА_2 ).

Повний текст рішення складено та підписано суддею 01.05.2023.

Суддя В.П. Козир