Рішення

від 01.05.2023 по справі 484/4600/22

ПЕРВОМАЙСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД МИКОЛАЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 484/4600/22

Провадження № 2/484/218/23 р.

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

19.04.2023 р. Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області

в складі: головуючого - судді Панькова Д.А.

секретаря судового засідання - Кузьменко Ю.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 , в інтересах якого діє представник - адвокат Окольчишина Ірина Михайлівна до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом, та зустрічним позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про виділення частки зі спадкового майна, -

В С Т А Н О В И В :

21.12.2022 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання права власності на спадкове майно в порядку спадкування за заповітом, обґрунтувавши позовні вимоги тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Лиса Гора, Первомайського району Миколаївської області померла його бабуся ОСОБА_5 , після смерті якої відкрилася спадщина на належне їй майно, що складалося з житлового будинку АДРЕСА_1 та земельних ділянок для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, що розташовані в межах території Лисогірської сільської ради Первомайського району Миколаївської області: площею 4,2077 га, кадастровий номер 4825484600:02:000:0727; площею 0,4050 га, кадастровий номер 4825484600:02:000:1467; площею 4,4921 га, кадастровий номер 4825484600:02:000:0726; площею 0,4050 га, кадастровий номер 4825484600:02:000:1466; площею 3,2799 га, кадастровий номер 4825484600:02:000:0725; площею 1,2858 га, кадастровий номер 4825484600:02:000:0785; площею 0,4050 га, кадастровий номер 4825484600:02:000:1465.

27 листопада 2015 року спадкодавиця склала заповіт, що був посвідчений Маліченко О.О. , секретарем Лисогірської сільської ради Первомайського району Миколаївської області за реєстровим номером 276, за умовами якого все своє майно де б воно не було і з чого воно не складалося вона заповіла ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

У встановленому законодавством порядку Позивач прийняв спадщину, шляхом подачі відповідної заяви до Другої Первомайської ДНК Миколаївської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса).

Також, спадщину за законом після смерті спадкодавиці прийняли її доньки: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про що подали відповідні заяви до Другої Первомайської ДНК, тому залучені до справи у якості відповідачів.

Отже, Позивач являється єдиним спадкоємцем за заповітом на вищевказаний житловий будинок та земельні ділянки, для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, проте коли він звернувся до нотаріуса із заявою про видачу йому свідоцтв про право на спадщину за заповітом на вказане вище спадкове майно, йому було відмовлено, про що нотаріусом була винесена постанова від 09.12.2022 р. про відмову у вчиненні нотаріальної дії, у зв`язку з тим, що у нього відсутні оригінали правовстановлюючих документів на спадкове майно.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про нотаріат», нотаріус відмовляє у вчиненні нотаріальної дії, якщо не подано відомості та документи, необхідні для її вчинення. Згідно з п. 4.15 Порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України, видача свідоцтва про право на спадщину на майно, що підлягає державній реєстрації, проводиться нотаріусом після надання правовстановлюючого документу щодо належності цього майна спадкодавцеві.

У зв`язку з зазначеними обставинами, нотаріус роз`яснила, що у разі смерті власника нерухомого майна та відсутності правовстановлюючого документу, питання визначення належності йому (спадкодавцю) цього майна та наступному його власнику (спадкоємцю) повинно вирішуватися у судовому порядку.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Згідно ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять всі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до змісту ст. 1216 ЦК України, у разі спадкування, права та обов`язки спадкодавця переходять до спадкоємців.

Відповідно до ч. 1 ст. 1225 Цивільного кодексу України право власності на земельну ділянку переходить до спадкоємців на загальних підставах, із збереженням її цільового призначення.

Слід зазначити, що житловий будинок, що знаходиться в АДРЕСА_1 дійсно належав померлій на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, виданого Другою Первомайською державною нотаріальною конторою від 22.01.2001 року, реєстровий №106, про що свідчить довідка КП Первомайське МБТІ, що додається.

Земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,2077 га, кадастровий номер 4825484600:02:000:0727, що розташована в межах території Лисогірської сільської ради Первомаайського району Миколаївської області дійсно належали померлій на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 903130 від 19.10.2007 року, про що свідчать копія державного акту та Витягу з ДЗК про земельну ділянку.

Земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,4050 га, кадастровий номер 4825484600:02:000:1467, що розташована в межах території Лисогірської сільської ради Первомайського району Миколаївської області дійсно належали померлій на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 902842 від 19.10.2007 року, про що свідчать копія державного акту та Витягу з ДЗК про земельну ділянку.

Земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 4,4921 га, кадастровий номер 4825484600:02:000:0726, що розташована в межах території Лисогірської сільської ради Первомайського району Миколаївської області дійсно належали померлій на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 903129 від 19.10.2007, про що свідчать копія державного акту та Витягу з ДЗК про земельну ділянку.

Земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,4050 га, кадастровий номер 4825484600:02:000:1466, що розташована в межах території Лисогірської сільської ради Первомайського району Миколаївської області дійсно належали померлій на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ № 902841 від 19.10.2007 року, про що свідчать копія державного акту та Витягу з ДЗК про земельну ділянку.

Земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 3,2799 га, кадастровий номер 4825484600:02:000:0725, що розташована в межах території Лисогірської сільської ради Первомайського району Миколаївської області дійсно належали померлій на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №903127 від 19.10.2007 року, про що свідчать копія державного акту та Витягу з ДЗК про земельну ділянку.

Земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 1,2858 га, кадастровий номер 4825484600:02:000:0785, що розташована в межах території Лисогірської сільської ради Первомайського району Миколаївської області дійсно належали померлій на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №903128 від 19.10.2007 року, про що свідчать копія державного акту та Витягу з ДЗК про земельну ділянку.

Земельна ділянка для ведення товарного сільськогосподарського виробництва площею 0,4050 га, кадастровий номер 4825484600:02:000:1465, що розташована в межах території Лисогірської сільської ради Первомайського району Миколаївської області дійсно належали померлій на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку серії ЯЕ №902840 від 19.10.2007 року, про що свідчать копія державного акту та Витягу з ДЗК про земельну ділянку.

Із набранням чинності ЗУ «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно і їх обтяжень» друк бланків державних актів, а також державна реєстрація і видача державних актів на право власності на земельні ділянки скасовано, повноваження по державній реєстрації прав на нерухоме майно територіальними органами земельних ресурсів припинені.

Органи, які здійснюють повноваження у сфері державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень видають дублікати зазначених документів лише власникам або уповноваженим ними особам за довіреністю. Тому, отримати дублікат на померлу людину неможливо, а отже і врегулювати спір в досудовому порядку неможливо.

Згідно з ч. 1 ст. 392 ЦК України, власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до ч. 1 ст. 30 ЦПК України, позови, що виникають з приводу нерухомого майна, пред`являються за місцезнаходженням майна або основної його частини.

З підстав, зазначених вище, Позивач не має можливості отримати свідоцтва про право на спадщину за заповітом, на зазначене вище спадкове майно, тому єдиним правовим способом захисту його законних прав та інтересів, відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України, є звернення до суду з позовом про визнання права власності на нього в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Лиса Гора, Первомайського району Миколаївської області.

Відповідач ОСОБА_2 звернулася із зустрічною позовною заявою до позивача ОСОБА_1 , треті особи ОСОБА_3 та ОСОБА_4 , про виділення частки зі спадкового майна в натурі.

У зустрічному позові зазначено наступне.

На переконання ОСОБА_2 вимоги первісного позову порушують її інтереси, як законного спадкоємця.

Відповідно до частини першої статті 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Право на обов`язкову частку - це суб`єктивне майнове право окремих спадкоємців першої черги (стаття 1261 ЦК України) отримати певну частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту.

Так, ст.1 Закону України "Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування" закріплює визначення поняття "непрацездатні громадяни": особи, які досягли встановленого законом пенсійного віку або визнані інвалідами, у тому числі діти-інваліди, а також особи, які мають право не пенсію у зв`язку з втратою годувальника.

Малолітніми є особи, що не досягли чотирнадцяти років, неповнолітніми є особи, що не досягли вісімнадцяти років. Непрацездатними вважаються жінки, які досягли 55 років та чоловіки - 60 років; інваліди І, II, III груп, незалежно від того, чи призначена їм пенсія.

На час відкриття спадщини ІНФОРМАЦІЯ_3 ОСОБА_2 було повних 63 роки. Тобто вона може претендувати на обов`язкову частку у спадщині, у виді 1/6 частки спадкового нерухомого майна, на яке має право, згідно частини першої статті 1241 ЦК України, як повнолітня непрацездатна дитина спадкодавця.

Хоча норми про право на обов`язкову частку розміщені у главі, присвяченій спадкуванню за заповітом, за своєю сутністю право на обов`язкову частку належить до спадкування за законом. Тобто право на обов`язкову частку існує лише за наявності заповіту. Коло осіб, які мають право на обов`язкову частку у спадщині, визначене статтею 1241 ЦК України, є вичерпним і розширювальному тлумаченню не підлягає.

Обов`язкова частка визначається шляхом визнання права за спадкоємцем на ідеальну частку спадщини чи виділенням йому при розділі визначених речей із спадкової маси. Якщо заповідається не все майно, обов`язкова частка виділяється, в першу чергу, за рахунок не заповіданої частини, а при її недостатності - за рахунок заповіданої.

Для визначення розміру обов`язкової частки у спадщині важливим є визначення кола осіб, які б могли спадкувати за законом у разі відсутності заповіту, та визначення складу майна, з якого складається спадщина.

Визначається дійсна вартість спадкового майна як заповідана, так і не заповідана, з урахуванням усіх спадкоємців за законом, які були б закликані до спадкування (у тому числі спадкоємців за правом представлення на частку їх рідних, які б мали бути спадкоємцями за законом, але померли до часу відкриття спадщини).

Так, згідно Витягів із технічної документації з нормативної грошової оцінки земельних ділянок від 12.01.2023 нормативна грошова оцінка земельних ділянок, які входять до спадкового майна становить:

4825484600:02:000:0725 - 93 254,74 грн.

4825484600:02:000:0726- 132 144,76 грн.

4825484600:02:000:0727- 131 175,53 грн.

4825484600:02:000:0785 - 37 300,56 грн.

4825484600:02:000:1465- 13 708,38 грн.

4825484600:02:000:1466- 13 708,38 грн.

4825484600:02:000:1467 - 13 708,38 грн.

Загальна вартість земельних ділянок: 421 306, 058 грн.

Згідно Висновку про вартість об`єкту оцінки ТОВ «ЦЕНТР ОЦІНКИ ЕПОС» від 13.03.2023 оціночна (ринкова) вартість об`єкту оцінки: житлового будинку АДРЕСА_1 складає: 118 890 грн.

Тобто, загальна вартість спадкового майна, яке підлягає поділу складає: 540 196, 058 грн.

А отже, вартість 1/6 частки у спадковому майні складає: 90 032, 6763 грн.

Виділ частки спадкового майна може бути здійснений спадкоємцями за взаємною згодою, шляхом укладення договору або (у разі наявності спору) в судовому порядку. Якщо ж неможливо виділити частку спадкоємця у натурі, то спадкове майно передається одному із спадкоємців, а іншим - відповідна грошова компенсація.

Виділ часток нерухомого майна, що перебуває у спільній частковій власності, є можливим, якщо кожній зі сторін буде виділено нерухоме майно, яке за розміром відповідає розміру часток співвласників у праві власності. Якщо виділ технічно можливий, але з відхиленням від розміру ідеальних часток співвласників, то з урахуванням конкретних обставин такий виділ можна провести з несуттєвим відступленням від розміру ідеальних часток і присудженням грошової компенсації співвласнику, частка якого зменшилась.

Відтак, визначальним для виділу частки нерухомого майна в натурі, яке перебуває у спільній частковій власності, є розмір часток співвласників та технічна можливість виділу частки майна відповідно до часток співвласників. За змістом наведених норм матеріального права, виділ частки зі спільного майна це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частці в праві спільної власності.

Частинами першою-третьою статті 358 ЦК України передбачено, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Відповідно до статті 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. У разі виділу співвласником у натурі частки із спільного майна для співвласника, який здійснив такий виділ, право спільної часткової власності на це майно припиняється. Така особа набуває право власності на виділене майно, і у випадку, встановленому законом, таке право підлягає державній реєстрації.

За змістом наведених норм можна дійти висновку, що виділ частки зі спільного майна - це перехід частини цього майна у власність учасника спільної власності пропорційно його частці в праві спільної власності та припинення права спільної часткової власності на відповідне майно. Шляхом виділу частки у майні припиняється спільна часткова власність і особа стає власником виокремленого майна.

Юридичне значення виділу частки полягає у тому, що учасник отримує в натурі майно, яке відповідає його частці, як самостійний об`єкт. Отже, виділ частки передбачає виокремлення частини об`єкта у самостійний об`єкт.

Частка майна, яка виділяється, повинна бути дійсно окремим об`єктом нерухомого майна. При цьому, частка, яка залишається у іншого власника (власників), має також бути окремим об`єктом нерухомого майна в розумінні статті 181 ЦК України.

Зважаючи на те, що у спадкову масу входить майно, що складається із окремих об`єктів нерухомого майна, таких як житловий будинок та земельні ділянки для ведення товарного та сільськогосподарського виробництва, ОСОБА_2 вважає, що існує технічна можливість вирахування їй частки спадкового майна в натурі, шляхом виділу їй у власність окремої земельної ділянки, вартість якої відповідає 1/6 частині усієї вартості спадкового майна.

1/6 від 540 196, 058 грн. становить 90 032, 6763 грн., що найбільш наближено відповідає вартості цілої земельної ділянки, а саме: земельної ділянки з кадастровим номером 4825484600:02:000:0725, вартість якої - 93 254,74 грн.

Тому, з огляду на можливість здійснити обраний ОСОБА_2 спосіб захисту своїх прав, враховуючи принцип дотримання балансу інтересів сторін, вона вважає, що виділ вказаної земельної ділянки їй у власність, в рахунок її частки з можливістю компенсації її надлишкової вартості в сумі (3 222, 0637 грн.), буде найбільше відповідати її майновим інтересам, як законного спадкоємця і не порушуватиме інтересів відповідача та інших учасників процесу.

Ухвалою суду від 16.03.2023 року позовні вимоги первісного та зустрічного позовів були об`єднані в одне провадження.

Сторони в судове засідання не з`явилися, надали заяви з проханням слухати справу у їх відсутність.

Від представника позивача надійшла заява про визнання зустрічної позовної заяви.

Від третіх осіб ОСОБА_3 та ОСОБА_4 надійшли заяви про часткове визнання позову з урахуванням позиції викладеної в зустрічному позові ОСОБА_2 , який вони підтримали та просили задовольнити у повному обсязі.

Відповідно до ч. 1, 4 ст. 206 ЦПК України, відповідач може визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права, свободи чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд.

Дослідивши матеріали справи, надані суду докази, суд приходить до наступного висновку.

Викладені у первісному та зустрічному позовах обставини повністю підтверджуються матеріалами справи.

Згідно ст. 4 ЦПК України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 ЦК України одним із способів захисту цивільних прав та інтересів може бути визнання права.

Згідно ст. 392 ЦК України власник майна може пред`явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України за № 7 від 30.05.2008 «Про судову практику у справах про спадкування», у разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Відповідно до ч. 2 ст. 332 ЦК України право власності на нерухоме майно, якщо відповідно до закону таке право підлягає державній реєстрації, виникає з моменту державної реєстрації.

Обов`язковість державної реєстрації прав на нерухоме майно передбачена Законом України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно, та їх обтяжень» від 01 липня 2004 року. Порядок та умови державної реєстрації передбачені тимчасовим положенням про порядок державної реєстрації права власності на нерухоме майно, затверджене наказом МЮ України № 7/5 від 7 лютого 2002 року з наступними змінами.

Відповідно до ст.1216 ЦК України спадкування є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

Відповідно до ст. 1218 ЦК України до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до вимог ст. 1233 ЦК України - заповітом є особисте розпорядження фізичної особи на випадок своєї смерті.

У відповідності до вимог ч. 1, 2, 4 ст. 1236 ЦК України заповідач має право охопити заповітом права та обов`язки, які йому належать на момент складання заповіту, а також ті права та обов`язки, які можуть йому належати у майбутньому. Заповідач має право скласти заповіт щодо усієї спадщини або її частини. Чинність заповіту щодо складу спадщини встановлюється на момент відкриття спадщини.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 1269 ЦК України спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має особисто подати до нотаріальної контори заяву про прийняття спадщини.

Відповідно до ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Право власності є непорушним (ст. 321 ЦК України).

Відповідно до частини першої статті 1241 ЦК України малолітні, неповнолітні, повнолітні непрацездатні діти спадкодавця, непрацездатна вдова (вдівець) та непрацездатні батьки спадкують, незалежно від змісту заповіту, половину частки, яка належала б кожному з них у разі спадкування за законом (обов`язкова частка).

Право на обов`язкову частку - це суб`єктивне майнове право окремих спадкоємців першої черги (стаття 1261 ЦК України) отримати певну частку у спадщині, незалежно від змісту заповіту.

З урахуванням наведеного позовні вимоги позивача та відповідача ОСОБА_2 , є обґрунтованими та законними і з урахуванням визнання цих вимог всіма сторонами у справі підлягають задоволенню в повному обсязі.

Керуючись ст.ст. 2, 10-13, 258, 259, 265, 268, 280-283 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В :

Позов ОСОБА_1 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ІНПП - НОМЕР_1 ) до ОСОБА_2 (місце проживання: АДРЕСА_2 , ІНПП - НОМЕР_2 ), ОСОБА_3 (місце проживання: АДРЕСА_1 , ІНПП - НОМЕР_3 ) та ОСОБА_4 (місце проживання: АДРЕСА_2 , ІНПП - НОМЕР_4 ), про визнання права власності на майно в порядку спадкування за заповітом, та зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 , треті особи: ОСОБА_3 та ОСОБА_4 про виділення частки зі спадкового майна - задовольнити.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на житловий будинок з господарськими будівлями та спорудами, що розташований по АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Лиса Гора, Первомайського району, Миколаївської області.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,2077 га, кадастровий номер 4825484600:02:000:0727, що розташована в межах території Лисогірської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Лиса Гора, Первомайського району, Миколаївської області.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 0,4050 га, кадастровий номер 4825484600:02:000:1467, що розташована в межах території Лисогірської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Лиса Гора, Первомайського району, Миколаївської області.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 4,4921 га, кадастровий номер 4825484600:02:000:0726, що розташована в межах території Лисогірської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Лиса Гора, Первомайського району, Миколаївської області.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 0,4050 га, кадастровий номер 4825484600:02:000:1466, що розташована в межах території Лисогірської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Лиса Гора, Первомайського району, Миколаївської області.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 1,2858 га, кадастровий номер 4825484600:02:000:0785, що розташована в межах території Лисогірської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Лиса Гора, Первомайського району, Миколаївської області.

Визнати за ОСОБА_1 право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 0,4050 га, кадастровий номер 4825484600:02:000:1465, що розташована в межах території Лисогірської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, в порядку спадкування за заповітом після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Лиса Гора, Первомайського району, Миколаївської області.

Визнати за ОСОБА_2 право власності на земельну ділянку для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, площею 3,2799 га, кадастровий номер 4825484600:02:000:0725, що розташована в межах території Лисогірської сільської ради Первомайського району Миколаївської області, в порядку спадкування обов`язкової частки у спадщині після смерті ОСОБА_5 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_1 в с. Лиса Гора, Первомайського району, Миколаївської області.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи, апеляційні скарги подаються учасниками справи через Первомайський міськрайонний суд Миколаївської області.

Дата складання повного тексту рішення - 28.04.2023 року.

Суддя: