Ухвала

від 27.04.2023 по справі 523/13292/21

СУВОРОВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М.ОДЕСИ

Справа № 523/13292/21

Провадження №2/523/588/23

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"27" квітня 2023 р. м. Одеса

Суворовський районний суд міста Одеси у складі:

головуючого судді: Далеко К.О.,

за участю секретаря судового засідання: Ахламової А.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду №17 міста Одеси, цивільну справу № 523/13292/21 за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Автоплюс» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди,

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою судді Суворовського районного суду м. Одеси від 26 липня 2021 року прийнято до розгляду позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю «Автоплюс» до ОСОБА_1 про відшкодування шкоди завданої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди.

Матеріали справи містять заяву позивача ТОВ «Автоплюс», підписану директором Кочмар В.В., про розгляд справи без участі позивача.

У судове засідання представник позивача ТОВ «Автоплюс», з моменту відкриття провадження у справі, протягом більше півтора року, жодного разу не з`явився, був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином, про що свідчить поштове повідомлення про отримання судової повістки та докази надіслання судової повістки на електронну адресу позивача, зазначену у позові.

Ухвалою від 07.02.2023 року суд визнав явку представника позивача ТОВ «Автоплюс» обов`язковою, враховуючи те що особиста явка представника позивача має істотне значення для розгляду справи по суті, для надання особистих пояснень по справі та з`ясування фактичних обставин. Наступне судове засідання по справі було призначено на 21 березня 2023 року.

У судовезасідання,яке булопризначено на21.03.2023року,представник позивачаТОВ «Автоплюс» не з`явився, був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, належним чином, шляхом направлення на електронну адресу ТОВ «Автоплюс», зазначену у позові, судової повістки разом із копією ухвали про визнання явки представника обов`язковою. Про причини неявки суд не повідомив.

Ухвалою від 21.03.2023 року суд визнав явку представника позивача ТОВ «Автоплюс» обов`язковою, оскільки особиста явка представника позивача має істотне значення для розгляду справи по суті, для надання особистих пояснень по справі та з`ясування фактичних обставин. Наступне судове засідання було призначено на 27 квітня 2023 року.

У судовезасідання,яке булопризначено на27.04.2023року,представник позивачаТОВ «Автоплюс» повторно не з`явився, був повідомлений про дату, час та місце розгляду справи, належним чином, шляхом направлення на електронну адресу ТОВ «Автоплюс», зазначену у позові, судової повістки разом із копією ухвали про визнання явки представника обов`язковою. Про причини неявки суд не повідомив.

Відповідач ОСОБА_1 у судове засідання не з`явився, про дату, час та місце розгляду справи сповіщався належним чином. Матеріали справи містять заяву відповідача про розгляд справи у його відсутність в якій він також заначив, що позовні вимоги не визнає та просить відмовити у позові, зазначви що він не повинен відповідати за шкоду, яку не спричиняв.

З огляду на вищевикладене, суд доходить висновку, що належним чином повідомлений про дату, час та місце слухання справи позивач повторно не з`явився в судове засідання без поважних причин, для розгляду ініційованого ним позову.

Ухвали суду про визнання явки представника позивача обов`язковою, які надсилалися на офіційну електронну адресу ТОВ «Автоплюс», зазначену у позові, ним були проігноровані.

Фіксування судового засідання технічним записом не здійснювалося, відповідно до ч. 2 ст.247 ЦПК України.

Статтею 3 ЦПК України гарантовано кожній особі право на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Зазначене право особа може реалізувати в порядку, встановленому ЦПК України.

В силу приписів ст. 10 ЦПК України суд при розгляді справи керується принципом верховенства права. Суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Європейський суд з прав людини в рішенні від 10 липня 1984 року у справі "Гінчо проти Португалії" передбачив, що держави - учасниці Ради Європи зобов`язані організовувати свою правову систему таким чином, щоб забезпечити додержання положень пункту 1 статті 6 Конвенції та вимог щодо судового розгляду упродовж розумного строку.

Також у рішеннях Європейського суду з прав людини неодноразово підкреслювалось, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом ("Кресс проти Франції", п. 72; "Ф.С.Б. проти Італії", рішення від 28.08.1991, п. 33; "Т. проти Італії", рішення від 12.10.1992, п. 26; "Кайя проти Австрії", п. 28 від 08.06.2006; "Надточий проти України", рішення від 15.05.2008, п. 26).

Конституційний Суд України у рішенні від 13.12.2011 по справі №17-рп/2011 визначив, що вжиття заходів для прискорення процедури розгляду справ є обов`язком не тільки держави, а й осіб, які беруть участь у справі.

Європейський суд з прав людини неодноразово вказував, що на зацікавлену сторону покладається обов`язок проявляти належну увагу в захисті своїх інтересів та вживати необхідних заходів, щоб ознайомитись із подіями процесу (див. серед іншого «Гуржій проти України», заява № 326/3, 01.04.2008, «Олександр Шевченко проти України», № 8771/02, § 27, 26.04.2007).

Так, Європейський суд з прав людини в рішенні від 7 липня 1989 року у справі "Юніон Аліментаріа проти Іспанії" зазначив, що заявник зобов`язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов`язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання.

Пунктом 7 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17 жовтня 2014 року № 11 «Про деякі питання дотримання розумних строків розгляду судами цивільних, кримінальних справ і справ про адміністративні правопорушення» визначено, що судді повинні усвідомлювати особисту відповідальність за розгляд справ у встановлені законом строки, за якість розгляду справ, не допускати фактів зволікання, вживати всіх необхідних заходів із метою неухильного дотримання процесуальних строків.

Європейський суд з прав людини у своїй практиці виходить із того, що розумність тривалості судового провадження необхідно оцінювати у світлі обставин конкретної справи та враховуючи критерії, вироблені судом. Такими критеріями є: 1) складність справи, тобто, обставини і факти, що ґрунтуються на праві (законі) і тягнуть певні юридичні наслідки; 2)поведінка заявника; 3) поведінка державних органів; 4) перевантаження судової системи; 5) значущість для заявника питання, яке знаходиться на розгляді суду, або особливе становище сторони у процесі (Рішення «Бараона проти Португалії», 1987 рік, «Хосце проти Нідерландів», 1998 рік; «Бухкольц проти Німеччини», 1981 рік; «Бочан проти України», 2007 рік).

Відповідно до ст. 10 Закону України «Про правовий режим воєнного стану», в період дії воєнного стану не можуть бути припинені повноваження та робота судів.

Суд виходить із того, що відповідно до частини третьої статті 131 ЦПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання.У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з`явилися в судове засідання без поважних причин.

За правилами пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з`явився в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Таким чином умовою для залишення позовної заяви без розгляду з підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статті 257 ЦПК України, є самеповторна неявканалежним чиномповідомленого прочас імісце розглядусправи позивача,за умовищо його нез`явлення перешкоджає розгляду справи.

При цьому повторною є друга поспіль неявка позивача, якщо він обидва рази був належним чином повідомлений про час та місце розгляду справи, та від нього не надходило заяви про розгляд справи за його відсутності і його нез`явлення не перешкоджає розгляду справи.

Аналогічний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30 червня 2022 року у справі№ 461/1190/21(провадження № 61-2956св22).

Законодавець диференціює необхідність врахування судом поважності/неповажності причин неявки позивача до суду залежно від того, яке це судове засідання: перше чи повторне. Тобтопроцесуальний закон не вказує на необхідність врахування судом поважності причин повторної неявки позивача до суду.Такі положення процесуального закону пов`язані із принципом диспозитивності цивільного судочинства, у відповідності до змісту якого особа, яка бере участь у справі, самостійно розпоряджається наданими їй законом процесуальними правами.

Зазначені наслідки настають незалежно від причин повторної неявки, які можуть бути поважними. Таким чином, навіть маючи докази поважності причин неявки позивача, суд залишає позовну заяву без розгляду. Зазначена норма дисциплінує позивача, як ініціатора судового розгляду, стимулює його належно користуватися своїми правами та не затягувати розгляд справи. Якщо позивач не може взяти участь в судовому засіданні, він може подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Така заява може бути подана на будь-якій стадії розгляду справи.

Згідно з вимогами ЦПК Українисуд не зобов`язаний з`ясовувати причини повторної неявки в судове засідання належним чином повідомленого позивачаі у випадку повторної неявки позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, суд залишає позовну заяву без розгляду.

Отже, правове значення у цьому випадку має належне повідомлення позивача про день та час розгляду справи, повторність неявки в судове засідання та не подання заяви про розгляд справи за відсутності позивача.

Аналогічний висновок викладений в постановах Верховного Суду від 10 лютого 2022 року у справі№ 756/16448/18(провадження №61-16720св20), від 20 червня 2022 року у справі№ 607/2015/17(провадження №61-19391св21), від 12 серпня 2022 року у справі№ 686/32906/19.

Судом установлено, що представник позивача ТОВ «Автоплюс» двічі поспіль не з`явився в судове засідання під-час розгляду справи, будучи належним чином повідомленим про дату, час та місце розгляду справи.

Суд зазначає, що не з`явленняпредставникапозивача перешкоджає розглядусправи,оскільки відповідачпозов невизнає,а наявнихматеріалів справинедостатньої дляоб`єктивноговирішення спорута встановленнядійсних обставинсправи.Зокрема,по данійсправі підлягаливстановленню наступніобставини:наявність трудовихвідносин міжпозивачем тавідповідачем;підстави володінняпозивачем транспортнимзасобом.

В свою чергу, згідно ч.7 ст. 81 ЦПК України, суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, за власної ініціативи.

Тому, суд дійшов висновку про наявність підстав, передбачених пунктом 3 частини першої статі 257 ЦПК України, для залишення позовної заяви ТОВ "Автоплюс" - без розгляду.

Керуючись ст.ст. 223, 257, 260, 261, 354 ЦПК України, суд -

ПОСТАНОВИВ:

Позовну заяву товаристваз обмеженоювідповідальністю «Автоплюс»до ОСОБА_1 про відшкодуванняшкоди завданоївнаслідок дорожньо-транспортноїпригоди залишити без розгляду.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала суду може бути оскаржена до Одеського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 15-денний строк з дня складання повного тексту ухвали.

Повний текст ухвали складено 27.04.2023 року.

Суддя: К.О. Далеко