Ухвала

від 01.05.2023 по справі 120/2403/23

ВІННИЦЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

про повернення позовної заяви

01 травня 2023 р. Справа № 120/2403/23

Суддя Вінницького окружного адміністративного суду Сало Павло Ігорович, перевіривши в м. Вінниці матеріали позовної заяви товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяхімсервіс" (код ЄДРПОУ 31254903, місцезнаходження: вул. Чехова, буд. 29, м. Вінниця, 21000) до Головного управління ДПС у Вінницькій області (код ЄДРПОУ ВП 44069150, місцезнаходження: вул. Хмельницьке шосе, 7, м. Вінниця, 21100) та Державної податкової служби України (код ЄДРПОУ 43005393, місцезнаходження: Львівська площа, 8, м. Київ, 04053) про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

10.03.2023 поштою до суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяхімсервіс" (далі ТОВ "Вінницяхімсервіс") до Головного управління ДПС у Вінницькій області та Державної податкової служби України, в якій позивач просить:

- визнати протиправним та скасувати рішення комісії Головного управління ДПС у Вінницькій області від 26.07.2022 № 7107019/31254903 про відмову в реєстрації розрахунку коригування № 1 від 19.07.2022 до податкової накладної № 32 від 26.03.2022 в Єдиному реєстрі податкових накладних;

- зобов`язати Державну податкову службу України зареєструвати розрахунок коригування № 1 від 19.07.2022 датою подання для реєстрації.

Ухвалою від 15.03.2023 позовну заяву ТОВ "Вінницяхімсервіс" залишено без руху з наданням позивачу строку для усунення виявлених судом недоліків позовної заяви протягом 10 днів з вручення (отримання) копії ухвали.

Постановляючи вказану ухвалу, суд виходив з таких мотивів.

Частиною першою статті 171 КАС України передбачено, що після одержання позовної заяви суддя з`ясовує, зокрема, чи відповідає позовна заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу.

Водночас положення статей 160, 161 КАС України поширюються на всі випадки звернення до адміністративного суду з позовною заявою, а їх недотримання свідчить про невідповідність позовної заяви вимогам закону.

Згідно з ч. 1 ст. 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів (ч. 2 ст. 122 КАС України).

За змістом частини 4 статті 122 КАС України якщо законом передбачена можливість досудового порядку вирішення спору і позивач скористався цим порядком, або законом визначена обов`язковість досудового порядку вирішення спору, то для звернення до адміністративного суду встановлюється тримісячний строк, який обчислюється з дня вручення позивачу рішення за результатами розгляду його скарги на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Якщо рішення за результатами розгляду скарги позивача на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень не було прийнято та (або) вручено суб`єктом владних повноважень позивачу у строки, встановлені законом, то для звернення до адміністративного суду встановлюється шестимісячний строк, який обчислюється з дня звернення позивача до суб`єкта владних повноважень із відповідною скаргою на рішення, дії або бездіяльність суб`єкта владних повноважень.

Отже, зазначена норма встановлює строки звернення до адміністративного суду у публічно-правових спорах. Водночас вона передбачає можливість встановлення строків звернення до адміністративного суду іншими законами.

Спеціальним нормативно-правовим актом, який встановлює окремі правила та положення для регулювання відносин оподаткування та захисту прав учасників податкових відносин, в тому числі захисту порушеного права у судовому порядку, є Податковий кодекс України.

Статтею 56 ПК України визначено порядок оскарження рішень контролюючих органів.

Так, відповідно до п. 56.1 ст. 56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.

Пунктом 56.18 статті 56 ПК України визначено, що з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу у будь-який момент після отримання такого рішення. Рішення контролюючого органу, оскаржене в судовому порядку, не підлягає адміністративному оскарженню. Процедура адміністративного оскарження вважається досудовим порядком вирішення спору.

Відповідно до п. 102.1 ст. 102 ПК України контролюючий орган, крім випадків, визначених пунктом 102.2 цієї статті, має право провести перевірку та самостійно визначити суму грошових зобов`язань платника податків у випадках, визначених цим Кодексом, не пізніше закінчення 1095 дня (2555 дня у разі проведення перевірки контрольованої операції відповідно до статті 39 цього Кодексу), що настає за останнім днем граничного строку подання податкової декларації, звіту про використання доходів (прибутків) неприбуткової організації, визначеної пунктом 133.4 статті 133 цього Кодексу, та/або граничного строку сплати грошових зобов`язань, нарахованих контролюючим органом, а якщо така податкова декларація була надана пізніше, за днем її фактичного подання. Якщо протягом зазначеного строку контролюючий орган не визначає суму грошових зобов`язань, платник податків вважається вільним від такого грошового зобов`язання (в тому числі від нарахованої пені), а спір стосовно такої декларації та/або податкового повідомлення не підлягає розгляду в адміністративному або судовому порядку. У разі подання платником податку уточнюючого розрахунку до податкової декларації контролюючий орган має право визначити суму податкових зобов`язань за такою податковою декларацією протягом 1095 днів з дня подання уточнюючого розрахунку.

Водночас пунктом 102.2 статті 102 ПК України встановлено випадки, коли грошове зобов`язання може бути нараховане або провадження у справі про стягнення такого податку може бути розпочате без дотримання строку давності, визначеного в абзаці першому пункту 102.1 цієї статті.

Отже, строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду становить 1095 днів і обчислюється з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено.

Такого висновку дійшов Верховний Суд у постанові у справі № 2540/2576/18 від 03.04.2020.

Втім, у постанові № 500/2486/19 від 26.11.2020 Верховний Суд у складі судової палати відступив від висновку про застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного в постанові Верховного Суду по справі № 2540/2576/18 від 03.04.2020 у частині того, що строк для звернення платника податків із позовом до адміністративного суду, у тому числі після використання процедури адміністративного оскарження, становить 1095 днів з дня отримання платником податків рішення, що оскаржено, і дійшов до наступного правового висновку.

Норма пункту 56.19 статті 56 ПК України не визначає процесуального строку звернення до суду, і відповідно, не є спеціальною щодо норми пункту 56.19 статті 56 ПК України. Водночас, норма пункту 56.19 статті 56 ПК України є спеціальною щодо норми частини четвертої статті 122 КАС України, має перевагу в застосуванні у податкових спорах і регулює визначену її предметом групу правовідносин оскарження в судовому порядку податкових повідомлень-рішень та інших рішень контролюючих органів про нарахування грошових зобов`язань за умови попереднього використання позивачем досудового порядку вирішення спору (застосування процедури адміністративного оскарження - абзац третій пункту 56.18 статті 56 ПК України). Вона встановлює строк для їх оскарження протягом місяця, що настає за днем закінчення процедури адміністративного оскарження відповідно до пункту 56.17 цієї статті.

Таким чином, строк звернення до суду з адміністративним позовом про оскарження рішень про відмову в реєстрації розрахунку коригування після застосування процедури адміністративного оскарження становить один місяць.

Як видно з матеріалів позовної заяви, позивач оскаржує рішення комісії Головного управління ДПС у Вінницькій області від 26.07.2022 № 7107019/31254903 про відмову у реєстрації розрахунку коригування № 1 від 19.07.2022.

При цьому позивач скористався процедурою адміністративного оскарження відповідного рішення та звернувся зі скаргою до ДПС України.

Рішенням комісії ДПС України, яка приймає рішення про реєстрацію податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі накладних або відмову у такій реєстрації від 20.09.2022 за № 45501/31254903/2 скаргу позивача залишено без задоволення, а рішення комісії регіонального рівня про відмову у реєстрації податкової накладної/розрахунку коригування в Єдиному реєстрі податкових накладних без змін.

Відтак очевидним є недотримання позивачем встановленого законом місячного строку звернення до суду з цим позовом.

Суд зауважує, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, які беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки. Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених КАС України.

У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Тобто законодавець обмежує строк, протягом якого особа може звернутися до суду. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом в ухвалах від 02.03.2020 у справі № 420/4352/19, від 13.04.2020 у справі № 520/11334/18, від 17.09.2020 у справі № 186/1881/19, від 06.11.2020 у справі № 826/14116/18.

В силу положень ч. 6 ст. 161 КАС України у разі пропуску строку звернення до адміністративного суду позивач зобов`язаний додати до позову заяву про поновлення цього строку та докази поважності причин його пропуску.

Разом з позовною заявою позивач подав до суду заяву про поновлення строку звернення до адміністративного суду. Заява обґрунтована тим, що 24.02.2022 розпочалась військова агресія РФ проти України. Посадові особи ТОВ "Вінницяхімсервіс" не виїжджали за кордон, перебували на території Вінниці, але не мали змоги вчасно здійснити оскарження рішення комісії від 26.07.2022 № 7107019/31254903. Крім того, позивач посилається на дію в Україні режиму карантину.

Оцінюючи наведені позивачем причини пропуску зазначеного строку, суд враховує, що згідно з вимогами ч. 1 ст. 121 КАС України суд поновлює процесуальний строк, якщо визнає причини його пропуску поважними. Водночас поважність причин повинен доводити скаржник (див. постанову Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 10.09.2020 у справі № 806/2321/16).

Причина пропуску строку звернення до суду з адміністративним позовом може вважатися поважною, якщо вона відповідає одночасно таким умовам: 1) це обставина або кілька обставин, яка безпосередньо унеможливлює або ускладнює можливість вчинення процесуальних дій у визначений законом строк; 2) це обставина, яка виникла об`єктивно, незалежно від волі особи, яка пропустила строк; 3) ця причина виникла протягом строку, який пропущено; 4) ця обставина підтверджується належними і допустимими засобами доказування.

Тобто поважними причинами можуть визнаватися лише такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, що звернулась з адміністративним позовом, пов`язані з дійсно істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належним чином.

Відтак поновленню підлягають лише порушені з поважних причин процесуальні строки, встановлені законом.

При цьому суд зауважує, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними.

Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Водночас незвернення до суду з позовом за захистом свої прав через неналежне використання своїх процесуальних прав не є поважною причиною пропуску строку.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 17.09.2020 у справі № 640/12324/19.

Як на підставу поважності пропуску строку звернення до суду позивач посилається на введення в Україні воєнного стану.

Дійсно, у зв`язку з військовою агресією РФ проти України, Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/202, затвердженим Законом України від 24 лютого 2022 року № 2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.

Надалі строк дії воєнного стану в Україні неодноразово продовжувався і його дія триває дотепер.

Таким чином, починаючи з 24.02.2022 і включно до дати звернення позивача до суду 09.03.2023 (дата передання позовної заяви на пошту) в Україні діяв (і діє до цього часу) воєнний стан, правовий режим якого визначається Законом України від 12 травня 2015 року № 389-VIII "Про правовий режим воєнного стану" (далі Закон № 389-VIII).

Відповідно до ст. 1 Закону № 389-VIII воєнний стан це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.

За змістом статті 9 Закону № 389-VIII в умовах воєнного стану Президент України та Верховна Рада України діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією та законами України.

Кабінет Міністрів України, інші органи державної влади, військове командування, військові адміністрації, Верховна Рада Автономної Республіки Крим, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, органи місцевого самоврядування здійснюють повноваження, надані їм Конституцією України, цим та іншими законами України.

Згідно зі ст. 12-2 Закону № 389-VIII в умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України.

Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені.

Приписами статті 26 Закону № 389-VIII передбачено, що правосуддя на території, на якій введено воєнний стан, здійснюється лише судами. На цій території діють суди, створені відповідно до Конституції України. Скорочення чи прискорення будь-яких форм судочинства забороняється.

Отже, незважаючи на введення в Україні воєнного стану з 24.02.2022, Вінницький окружний адміністративний суд своєї роботи не припиняв, здійснював та здійснює свої повноваження, що визначені Конституцією та законами України.

Відтак необхідно перевірити, яким чином введення на території Україні, в тому числі на території Вінницької області, могло об`єктивно перешкодити позивачу своєчасно звернутися до суду за захистом своїх прав та інтересів у спірних правовідносинах. При цьому, яке вже зазначалося вище, саме позивач зобов`яаний довести існування таких об`єктивних перешкод.

Втім, як видно зі змісту заявленого клопотання, позивач лише обмежився загальним посиланням на введення в країні воєнного стану, як на поважну причину пропуску строку звернення до суду, однак при цьому не надає жодних доказів, які б підтверджували поважність причин пропуску такого строку з мотивів введення воєнного стану.

Також позивачем не наведено жодних обставин, які б об`єктивно, внаслідок введення воєнного стану, перешкоджали йому звернутися до суду з цим позовом у встановлений законом строк (оголошення простою підприємства або припинення його діяльності, вимушене залишення території України керівником або іншими уповноваженими особами юридичної особи, участь підприємства та його працівників у забезпеченні обороноздатності держави тощо). Тим паче, що право на звернення до суду з цим позовом виникло у позивача наприкінці вересня 2022 року, а не безпосередньо на початку дії воєнного стану в Україні.

Верховний Суд у постанові від 25.08.2022 у справі № 240/3771/21 вказав на те, що введення воєнного стану може бути визнано судом поважною причиною пропуску відповідного процесуального строку або його продовження за умови, якщо пропуск строку знаходиться в прямому причинному зв`язку з такою обставиною. Питання поновлення або наявності підстав для продовження відповідного процесуального строку вирішується в кожному конкретному випадку, виходячи з доводів, наведених у відповідній заяві.

Отже, саме по собі посилання на введення воєнного стану на території України не може бути поважною причиною для поновлення або продовження відповідного процесуального строку без зазначення конкретних обставин, які вплинули на своєчасність звернення до суду та без надання відповідних доказів того, як саме введення воєнного стану вплинуло на роботу заявника, що, в свою чергу, обумовило пропуск відповідного строку або необхідність його продовження.

Суд зазначає, що введення воєнного стану може бути поважною причиною пропущення процесуального строку якщо це пов`язано не з загальними, а конкретними причинами, що практично, а не теоретично, заважали вчасно виконати процесуальну дію.

Натомість позивач таких конкретних причин не наводить, як і не надає доказів, які б вказували на поважні причини пропуску строку звернення до суду з позовом. Також позивачем не доведено, що між пропуском процесуального строку і введенням воєнного стану є безпосередній, прямий причинний зв`язок.

Щодо посилань позивача на дію карантину на території України, то суд зазначає наступне.

Постановою Кабміну України від 11 березня 2020 р. № 211 "Про запобігання поширенню на території України коронавірусу COVID-19", з подальшими змінами, установлено з 12 березня 2020 року на усій території України карантин. Наразі карантин продовжений до 30.04.2023.

Відповідно до пункту 3 Прикінцевих положень КАС України Під час дії карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), суд за заявою учасників справи та осіб, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, інтереси та (або) обов`язки (у разі наявності у них права на вчинення відповідних процесуальних дій, передбачених цим Кодексом), поновлює процесуальні строки, встановлені нормами цього Кодексу, якщо визнає причини їх пропуску поважними і такими, що зумовлені обмеженнями, впровадженими у зв`язку з карантином. Суд може поновити відповідний строк як до, так і після його закінчення.

Однак у заяві про поновлення строку позивачем не зазначено, яким чином та які саме обмеження, запроваджені Кабінетом Міністрів України під час дії карантину, встановленого з метою запобігання поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19), вплинули на пропуск ним строку звернення до суду з цим позовом та створили об`єктивні, непереборні та істотні перешкоди на звернення до адміністративного суду протягом встановленого зааконом строку.

Крім того, позивачем не надано суду жодних доказів на підтвердження того, що наведені у клопотанні підстави для поновлення строку звернення дійсно пов`язані з непереборними та об`єктивними перешкодами, істотними труднощами, які не залежать від волі особи (яка "сама повинна цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов`язки") та унеможливили своєчасне, тобто у встановлений процесуальним законом строк, звернення до суду з адміністративним позовом.

Суд звертає увагу, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників публічно-правових відносин, якщо ці відносини стали спірними. Інститут строків в адміністративному процесі сприяє досягненню юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків. Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними (див. правову ухвали Верховного Суду від 02.03.2020 у справі № 420/4352/19, від 13.04.2020 у справі № 520/11334/18, від 17.09.2020 у справі № 186/1881/19, від 06.11.2020 у справі № 826/14116/18).

Таким чином, встановлення процесуальних строків законом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними передбачених КАС України певних процесуальних дій і стимулює учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Суд вважає, що в даному випадку позивач не може та не повинен намагатись отримати вигоду від ситуації, яка склалася в державі, шляхом уникнення або зволікання виконання ним своїх процесуальних обов`язків, в тому числі щодо вчасного звернення до суду з адміністративним позовом.

Відтак наведені позивачем причини пропуску строку звернення до суду не можуть визнаватися поважними, оскільки не свідчать про об`єктивну неможливість позивача своєчасно звернутися до суду з цим позовом внаслідок введення на території України воєнного стану та дії карантину.

До того ж свої доводи щодо поважності причин пропуску строку звернення до суду позивач не підтверджує жодними належними та допустимими доказами, посилаючись виключно на загальні факти та події, без пояснення того, яким чином ці факти і події об`єктивно перешкодило йому вчасно звернутися до суду.

Враховуючи наведене, суд доходить висновку, що клопотання позивача про поновлення строку звернення до суду є безпідставним, необґрунтованим, а тому задоволенню не підлягає.

Таким чином, враховуючи невідповідність поданого позову вимогам закону, ухвалою суду від 15.03.2023 позовну заяву залишено без руху з встановленням особі, яка її подала, строку для усунення виявлених судом недоліків позовної заяви.

Відповідно до рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 2100108198356, копію ухвали суду від 15.03.2023 позивач отримав 21.03.2023.

Втім, як у встановлений судом строк, так і станом на сьогодні позивач не усунув недоліків позовної заяви, яку залишено без руху.

Відповідно до п. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України позовна заява повертається позивачеві, якщо позивач не усунув недоліки позовної заяви, яку залишено без руху, у встановлений судом строк.

З огляду на викладене і беручи до уваги факт неусунення позивачем недоліків позовної заяви, яку залишено без руху, позовну заяву ТОВ "Вінницяхімсервіс" належить повернути позивачу на підставі вищезазначених положень закону.

При цьому суд враховує висновки Європейського суду з прав людини, наведені, зокрема, в рішеннях від 28.05.1985 у справі "Ашингдейн проти Сполученого Королівства" та від 13.02.2001 у справі "Кромбах проти Франції", згідно з якими держава може встановлювати певні обмеження права осіб на доступ до суду.

У рішеннях від 20.05.2010 в справі "Пелевін проти України" та від 30.05.2013 в справі "Наталія Михайленко проти України" Європейський суд з прав людини зазначив, що право на доступ до суду не є абсолютним та може підлягати обмеженням, в тому числі щодо умов прийнятності скарг, оскільки право на доступ до суду за своєю природою потребує регулювання державою.

Виходячи з системного аналізу норм Кодексу адміністративного судочинства України, можна дійти висновку, що державою встановлено доступні, чіткі та передбачувані процесуальні правила (обмеження), при умові дотримання яких особа може реалізувати право на судовий захист.

Відповідних правил під час звернення до суду з цим позовом не дотримано, на що звернуто увагу позивача в ухвалі суду від 15.03.2023, з наданням заявнику достатнього строку для усунення виявлених недоліків позовної заяви.

Проте, оскільки зазначені недоліки позивач не усунув, існують підстави для застосування наслідків, визначених у пп. 1 ч. 4 ст. 169 КАС України, а саме повернення позовної заяви позивачеві.

Керуючись ст.ст. 160, 161, 169, 248, 256, 293, 294 КАС України, -

УХВАЛИВ:

Позовну заяву товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницяхімсервіс" до Головного управління ДПС у Вінницькій області та Державної податкової служби України про визнання протиправним та скасування рішення, зобов`язання вчинити дії повернути особі, яка її подала, разом з доданими до позовної заяви документами.

Роз`яснити позивачу, що відповідно до ч. 8 ст. 169 КАС України повернення позовної заяви не позбавляє права повторного звернення до адміністративного суду в порядку, встановленому законом.

Копію ухвали надіслати позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Відповідно до ст. 295 КАС України апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п`ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини ухвали суду, або у випадку розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Ухвала складена та підписана суддею 01.05.2023.

Суддя Сало Павло Ігорович