Постанова

від 25.04.2023 по справі 820/5284/16

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2023 р.Справа № 820/5284/16Другий апеляційний адміністративний суд у складі:

Головуючого судді: Присяжнюк О.В.,

Суддів: Перцової Т.С. , Жигилія С.П. ,

за участю секретаря судового засідання Токар А.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Харківагроснаб" на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2017 р. (прийняту суддею Мар`єнко Л.М., повний текст якої складено 20.02.2017 р.) по справі № 820/5284/16

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Харківагроснаб"

до Головного управління ДПС у Харківській області

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю фірма «Харківагроснаб» (в подальшому ТОВ фірма «Харківагроснаб») звернулося до суду з адміністративним позовом до Центральної об`єднаної державної податкової інспекції м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області, в якому просило скасувати податкові повідомлення-рішення від 04.08.2016 р. № 0001011402, від 04.08.2016 р. № 0001021402, від 26.08.2016 р. № 0001131402, від 26.08.2016 р. № 0001141402.

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2017 р. у задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Не погодившись із рішенням суду першоїінстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2017 р. та прийняти нове судове рішення, яким позов задовольнити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, апелянт посилається на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, а саме: вимогПодаткового кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства Українита на не відповідність висновків суду обставинам справи, оскільки судом першої інстанції не враховані первинні документи, які підтверджують реальність господарських операцій.

ПостановоюХарківського апеляційного адміністративного судувід 28.04.2017 р.: апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Харківагроснаб» задоволено, скасовано постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2017 р. по справі № 820/5284/16; ухвалено нову постанову, якою задоволено позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю фірма «Харківагроснаб»; скасовано податкові повідомлення-рішення № 0001011402 від 04.08.2016 р., № 0001021402 від 04.08.2016 р., № 0001131402 від 26.08.2016 р. та № 0001141402 від 26.08.2016 р.

Ухвалою Верховного Суду від 26.01.2023 р. замінено відповідача - Центральну об`єднану державну податкову інспекцію м. Харкова Головного управління ДФС її правонаступником - Головним управлінням ДПС у Харківській області.

Постановою Верховного Суду від 27.01.2023 р. касаційну скаргу Головного управління ДПС у Харківській області: задоволено частково; скасовано постанову Харківського апеляційного адміністративного суду від 28.04.2017 р.; справу № 820/5284/16 направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Суд, перевіривши підстави для апеляційного перегляду, вважає, що вимоги апеляційної скарги не підлягають задоволенню з наступних підстав.

Відповідно дост. 308 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Судовим розглядом встановлено, що фахівцями контролюючого органу проведено документальну позапланову виїзна перевірку ТОВ фірми «Харківагроснаб» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України в частині господарських взаємовідносин з ТОВ «Альттор» за січень 2016 року, за результатами якої складено акт № 2753/20-30-14-02/25190036 від 22.07.2016 р., висновками якого встановлено порушення ТОВ «Харківагроснаб» вимогпп.14.1.27 п. 14.1 ст. 14, ст. 138, пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чогопідприємством заниженофінансовий результат за 1 квартал 2016 року в розмірі 564370 грн., що призвело до заниженнясум податку на прибуток всього у сумі 101587 грн.за 1 квартал 2016 року; п. 198.2, п. 198.3ст.198,п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим встановлено завищеннязалишку від`ємного значення, що зараховується до складуподаткового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 112874 грн., що є порушенням ст. 200 Податкового кодексу України, у січні 2016 року.

На підставі вищевказаних висновків контролюючим органом винесені податкові повідомлення-рішення, а саме: № 0001011402 від 04.08.2016 р., яким зменшенорозмір від`ємного значення сумиПДВ у розмірі 112874 грн.; № 0001021402 від 04.08.2016 р., яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 152380,50 грн., в т.ч. за основним платежем в розмірі 101587 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 50793,50 грн.

Судовим розглядом встановлено, що Центральною ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області проведена документальна позапланова виїзна перевірка ТОВ фірми «Харківагроснаб» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства України в частині господарських взаємовідносин з ТОВ «Аверта» за лютий 2016 року, за результатами якої складено акт № 2978/20-30-14-02/25190036 від 11.08.2016 р., яким встановлено порушення позивачем вимогпп. 14.1.27 п. 14.1 ст.14, ст. 138, пп.134.1.1 п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу України, в результаті чогопідприємством заниженофінансовий результат за 1 квартал 2016 всього у сумі 396335 грн., що призвело до заниженнясум податку на прибуток всього у сумі 71341 грн.за 1 квартал 2016 року; п. 198.2, п. 198.3ст.198,п. 200.1, п. 200.2, п. 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, у зв`язку з чим встановлено завищеннязалишку від`ємного значення, що зараховується до складуподаткового кредиту наступного звітного (податкового) періоду на суму 79267 грн., що є порушенням ст. 200 Податкового кодексу України, у лютому 2016 року.

На підставі вказаних висновків, викладених в акті перевірки, Центральною ОДПІ м. Харкова Головного управління ДФС у Харківській області винесені податкові повідомлення-рішення, а саме: № 0001131402 від 26.08.2016 р., яким зменшенорозмір від`ємного значення сумиПДВ в розмірі 79267 грн.; № 0001141402 від 26.08.2016 р., яким збільшено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток у розмірі 107011,50 грн., в т.ч. за основним платежем 71341 грн. та штрафними (фінансовими) санкціями в розмірі 35670,50 грн.

Не погоджуючись з вищевказаними податковими повідомлення-рішеннями відповідача, позивач звернувся до суду з цим позовом.

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції виходив з того, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення обґрунтовані, у зв`язку з чим не підлягають скасуванню, оскільки реальність господарських операції між позивачем та його контрагентами ТОВ «АВЕРТА», ТОВ «АЛЬТТОР» не підтверджується належними та допустимими доказами та первинні документи щодо транспортування містять ознаки дефектності, а встановлені обставини щодо постачальників товару, його відвантаження, транспортування обґрунтовано ставлять під сумнів фактичну поставку товару позивачу.

Суд апеляційної інстанції погоджується з таким висновком суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 2ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцієюта законами України.

Згідно із пп. 14.1.181 п. 14.1 статті 14 Податкового кодексу України (в подальшому ПК України, чинний на час виникнення спірних правовідносин), податковий кредит - це сума, на яку платник ПДВ має право зменшити податкове зобов`язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.1 ст.198 ПК України, право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг (підпункт "а")

Пунктом 198.3 статті 198 ПК України встановлено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг (у разі здійснення контрольованих операцій - не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв`язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із п. 198.2 ст. 198 ПК України, датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (п. 198.6 статті 198 ПК України).

Відповідно до пп. 133.1.1 п 133.1 ст. 133 ПК України, платниками податку на прибуток підприємств - резидентами є суб`єкти господарювання - юридичні особи, які провадять господарську діяльність як на території України, так і за її межами, крім юридичних осіб, визначених пунктами 133.4 та 133.5 цієї статті.

Згідно із пп. 134.1.1 п. 134.1 ст. 134 ПК України, об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього розділу.

Відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 ПК України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов`язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (чинний на час виникнення спірних правовідносин) встановлено, що первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. господарська операція це дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Аналіз вищевказаних вимог законодавства вказує, що господарські операції, які зумовлюють наслідки у вигляді виникнення у покупця податкових вигод (витрат та податкового кредиту), мають бути фактично здійсненими та підтвердженими належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які зазвичай супроводжують операції певного виду й відображають реальність таких операцій, повинні спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Надання податковому органу документів, передбачених законодавством про податки та збори, з метою одержання податкової вигоди є підставою для її одержання, якщо податковий орган не встановив та не довів, що відомості, які містяться в цих документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі, є наслідком укладення нікчемних правочинів або коли відомості ґрунтуються на інших документах, недійсність даних в яких установлена судом.

Судам належить з`ясовувати, зокрема, такі обставини: рух активів у процесі здійснення господарської операції (фактичне здійснення господарських операцій); підтвердження господарських операцій належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами; установлення спеціальної податкової правосуб`єктності учасників господарської операції зв`язку між фактом придбання товарів (послуг), спорудженням основних фондів, імпортом товарів (послуг), понесенням інших витрат і господарською діяльністю платника податку.

Суд має оцінити належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, зокрема, провести всебічну перевірку доводів сторін, на які вони посилаються в підтвердження своїх позовних вимог чи заперечень на позов.

Наслідки для податкового обліку створює лише фактичний рух активів, що є обов`язковою умовою для формування податкових вигод.

Недоведеність вказаних умов позбавляє первинні документи юридичної значимості для цілей формування податкового кредиту, а покупця - права на його формування та відображення у бухгалтерському та податковому обліку.

Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 18.04.2023 р. у справі №806/1169/14.

Судовим розглядом встановлено, що між ТОВ фірма «Харківагроснаб» (покупець) та ТОВ «АЛЬТТОР» (продавець), укладено договір купівлі-продажу № 6 від 25.01.2016 р., умовами якого передбачено, що продавець зобов`язується передати, а покупець сплатити та прийнятиматеріали,які використовуються прибудівництві, в кількості, асортименті та по ціні відповідно донакладної.

ТОВ «АЛЬТТОР» виписало податкову та видаткову накладну на реалізацію труб каналізаційних гофрованих та люків чавунних на загальну суму 677248,48 грн. Оплату за придбаний товар на суму 677248,48 грн. здійснено у безготівковій формі.

Перевезення вказаних товарів здійснювалось із залученням третьої особи - ТОВ «Індустрія Транс Ком» на підставі договору про надання послуг з транспортної експедиції, на підтвердження здійснення вказаних перевезень позивачем надано акт здачі-приймання робіт, заявку на перевезення вантажу, банківську виписку, товарно-транспортну накладну.

Як вбачається з товарно - транспортної накладної від 28.01.2016 р. № 12/28-1, пунктом навантаження придбаного у ТОВ «АЛЬТТОР» товару визначено м. Київ.

Згідно із витягу з Єдиного державного реєстру юридичнихосіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань,місцезнаходження ТОВ «АЛЬТТОР» є м. Харків, вул. Шевченка, буд. 317.

Доказів наявності у ТОВ «АЛЬТТОР» будь-яких іншихвласних або орендованих приміщень, які знаходяться в м. Києві, чи відомостей щодо місця знаходженняйого на час спірних правовідносинв м. Києві, позивачем ні під час проведення перевірки, ні під час судового розгляду справи не надано.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що вищевказані первинні документи не підтверджують реальність господарської операції, оскільки відсутні відомості щодо наявності у ТОВ «АЛЬТТОР» власних або орендованих приміщень, які знаходяться в м. Києві, тобто, мають ознакиюридичноїдефектності, що даєпідстави вважати, що рух коштів незабезпечуєзв`язок з господарською діяльністю учасниківвказаної господарської операції.

Судовим розглядом встановлено, що між ТОВ фірма «Харківагроснаб» (покупець) таТОВ «Аверта» (продавець), укладено договорикупівлі-продажу № 1 та № 2 від 02.02.2016 р., умовами яких встановлено, що продавець зобов`язується передати, а покупець сплатити та прийнятиматеріали,які використовуються прибудівництві, в кількості, асортименті та по ціні відповідно донакладної.

Як вбачається з матеріалів справи, ТОВ «Аверта» виписано податкові та видаткові накладні щодо реалізаціїТОВ фірма «Харківагроснаб»товару та позивачем здійснено оплату вищевказаного товару, що підтверджуєтьсябанківською випискою по рахунку.

Перевезеннявказаних товарівздійснювалосяз залученням третьої особиТОВ «Протон Трейд», на підставі договору про надання послугз транспортної експедиції, на підтвердження здійснення вказаних перевезень позивачем надано акт здачі - приймання робіт, звіт щодо перевезення вантажу,банківська виписка та товарно транспортні накладні.

Як вбачається з товарно-транспортних накладних в рядку "пункт навантаження", придбаного у ТОВ "Аверта" товара, зазначено лише м. Харків, без визначення повноїадреси пункту навантаження.

Крім того, згідно із податкової інформації: на ТОВ "Протон Трейд" працювало 3 особи, з яких 2 на час проведення перевіркизвільнені, а також те, що місцезнаходження перевізникає м. Київ, а перевезення товаруздійснювалося за адресами, розташованими вм. Харкові; між підприємством постачальником ТОВ "Аверта" та ТОВ фірма «Харківагроснаб» лічиться розбіжність за лютий 2016 року на суму ПДВ 79266 грн., а саме ТОВ "Аверта" не задекларовано суму взаємовідносин за даний період, суд дійшов висновку,виходячи із сукупності виявлених невідповідностей у первинних документах по взаємовідносинам позивача з ТОВ "Аверта", що в даних документах маютьсяознакиюридичноїдефектностіпервинних документів, що вказуєна недостовірностівідомостейу вказаних первинних документах.

Таким чином, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що рух коштів за вказаними господарськими операціяминезабезпечений зв`язкомз господарською діяльністю учасників.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що вироком Орджонікідзевського районного суду м. Запоріжжя від 20.02.2017 р. у справі № 335/13457/16-к встановлено, що ОСОБА_1 , маючи умисел на зайняття незаконною діяльністю, пов`язаною з фіктивним підприємництвом, залучив ОСОБА_2 , який погодився стати засновником та директором ТОВ «АВЕРТА»; зазначені особи здійснювали складання первинних бухгалтерських документів щодо безтоварних операцій, які надавала право на відображення незаконного податкового кредиту з податку на додану вартість, зокрема: у лютому 2016 року ТОВ фірма «Харківагроснаб» на суму 79266,88 грн., тобто період та сума податкового кредиту, які є в спірних правовідносинах.

Таким чином, оскільки є вирок суду, яким встановлено, що контрагент позивача ТОВ «АВЕРТА» здійснювали складання первинних бухгалтерських документів щодо безтоварних операцій, які надавала право на відображення незаконного податкового кредиту з податку на додану вартість, зокрема: у лютому 2016 року ТОВ фірма «Харківагроснаб», то первинні документи, складені ним, не можуть бути підставою для формування податкового кредиту.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України,розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Із врахуванням вищевикладених обставин, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення обґрунтовані, у зв`язку з чим не підлягають скасуванню, оскільки позивачем не надано належних та допустимих доказів, які підтвердили реальність здійснення ним господарських операцій.

Відповідно до ст. 316 Кодексу адміністративного судочинства України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову Харківського окружного адміністративного суду від Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2017 р. без змін, оскільки суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апелянта спростовані приведеними вище обставинами та нормативно-правовим обґрунтуванням.

Відповідно до п. 30. Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Hirvisaari v. Finland від 27 вересня 2001 р., рішення судів повинні достатнім чином містити мотиви, на яких вони базуються для того, щоб засвідчити, що сторони були заслухані, та для того, щоб забезпечити нагляд громадськості за здійсненням правосуддя.

Однак, згідно із п. 29 Рішення Європейського Суду з прав людини у справі Ruiz Torija v. Spain від 9 грудня 1994 р., статтю 6 п. 1 не можна розуміти як таку, що вимагає пояснень детальної відповіді на кожний аргумент сторін. Відповідно, питання, чи дотримався суд свого обов`язку обґрунтовувати рішення може розглядатися лише в світлі обставин кожної справи.

Пунктом 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень визначено, що обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Керуючись ст. ст. 243, 308, 316, 322, 325, 326, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

.

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю фірма "Харківагроснаб" залишити без задоволення.

Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 13.02.2017 р. по справі № 820/5284/16 залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий суддя О.В. ПрисяжнюкСудді Т.С. Перцова С.П. Жигилій Повний текст постанови складено 01.05.2023 року