Постанова

від 01.05.2023 по справі 440/7472/22

ДРУГИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Головуючий І інстанції: І.С. Шевяков

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 травня 2023 р. Справа № 440/7472/22Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

Головуючого судді Любчич Л.В.,

Суддів: Спаскіна О.А. , Присяжнюк О.В. ,

розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 21.09.2022, вул. Пушкарівська, 9/26, м. Полтава, 36039, повний текст складено 21.09.22 по справі № 440/7472/22

за позовом ОСОБА_1

до Головного управління статистики у Полтавській області

про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (надалі також позивач, ОСОБА_1 ) звернулася до суду з позовом до Головного управління статистики у Полтавській області (надалі також відповідач, ГУ статистики у Полтавській області), в якому просила:

- визнати протиправними і неправомірними дії ГУ статистики в Полтавській області щодо присвоєння 30.11.2020 у п. 5 наказу №96-к ОСОБА_1 п`ятого рангу державного службовця;

- зобов`язати ГУ статистики в Полтавській області внести зміни до наказу ГУ статистики в Полтавській області №96-к від 30.11.2020 в частині встановлення ОСОБА_1 п`ятого рангу державного службовця, у п`ятому пункті слова "п`ятий ранг" замінити словами "четвертий ранг";

- зобов`язати ГУ статистики в Полтавській області здійснити перерахунок заробітної плати ОСОБА_1 , нарахувавши надбавки за 4 ранг державного службовця за період роботи з 30.11.2020 по 01.03.2022, та виплатити різницю з урахуванням вже фактично виплачених коштів за вказаний період.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 7 вересня 2022 року позовну заяву залишено без руху з підстав пропуску строку звернення до адміністративного суду.

19.09.2022 позивач ОСОБА_1 направила до суду заяву про поновлення строку звернення до суду.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року визнано неповажними підстави для поновлення строку звернення до адміністративного суду, зазначені ОСОБА_1 у заяві про поновлення строків. Позовну заяву ОСОБА_1 до ГУ статистики у Полтавській області про визнання дій протиправними та зобов`язання вчинити певні дії повернуто позивачу.

Не погоджуючись із зазначеним судовим рішенням, позивач подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просила скасувати зазначену ухвалу та направити справу до Полтавського окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги, зазначила, що суд першої інстанції дійшов до помилкового висновку про необхідність повернення позовної заяви позивачу, оскільки рішення щодо присвоєння їй рангу державного службовця згідно з повноваженнями прийнято особисто начальником ГУ статистики у Полтавській області 30.11.2020 без її участі і їй не було відомо про обставини прийняття рішення щодо присвоєння 5 рангу державної служби при прийнятті Наказу №96-к від 30.11.2020.

Відповідач правом на подання відзиву на апеляційну скаргу не скористався.

Згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 312 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі також КАС України), апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Колегія суддів, переглянувши справу за наявними у ній доказами, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Мотивами оскаржуваної ухвали суду першої інстанції є те, що позивачем місячний строк звернення до адміністративного суду з позовом про скасування пункту Наказу №96-к від 30.11.2020 - пропущено, а причини, викладені позивачем у заяві про поновлення строку звернення до суду від 16.09.2022, - не є поважними, що згідно із пунктом 9 частини 4 статті 169 КАС України є підставою для повернення позовної заяви.

Суд апеляційної інстанції погоджується з мотивами та висновками суду першої інстанції з урахуванням такого.

Відповідно до частини другої статті 55 Конституції України кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Для реалізації конституційного права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності вказаних суб`єктів у сфері управлінської діяльності в Україні створено систему адміністративних судів.

Порядок здійснення судочинства в адміністративних судах визначає КАС України, частиною першою статті 5 якого визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду за захистом, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Частина перша статті 118 КАС України визначає, що процесуальні строки - це встановлені законом або судом строки, у межах яких вчиняються процесуальні дії. Процесуальні строки встановлюються законом, а якщо такі строки законом не визначені - встановлюються судом.

Процесуальні строки визначаються днями, місяцями і роками, а також можуть визначатися вказівкою на подію, яка повинна неминуче настати.

Відповідно до частин першої та другої статті 122 КАС України позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами. Для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Згідно із частиною третьою статті 122 КАС України для захисту прав, свобод та інтересів особи цим Кодексом та іншими законами можуть встановлюватися інші строки для звернення до адміністративного суду, які, якщо не встановлено інше, обчислюються з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, строк звернення до адміністративного суду - це проміжок часу після виникнення спору у публічно-правових відносинах, протягом якого особа має право звернутися до адміністративного суду із заявою за вирішенням цього спору і захистом своїх прав, свобод чи інтересів. При цьому перебіг такого строку починається з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Як убачається матеріалів справи, фактичні обставини справи полягають у таких подіях в хронологічній послідовності.

30.11.2020 ГУ статистики в Полтавській області винесло наказ № 96-к "Про поновлення на посаді ОСОБА_1 ", у якому зазначено про те, що наказ винесено на виконання рішення Полтавського окружного адміністративного суду від 27 листопада 2020 року у справі № 816/654/17/40076/20. У пункті 5 цього наказу зазначено: "Присвоїти ОСОБА_1 з 30 листопада 2020 року п`ятий ранг посади державної служби категорії "Б".

З цим наказом ОСОБА_1 ознайомлена.

В подальшому, ознайомившись із рішенням Верховного Суду від 23.06.2022 у справі №460/2904/20, ОСОБА_1 звернулася 09.08.2022 до відповідача за роз`ясненням підстав прийняття рішення щодо присвоєння їй п`ятого рангу посади державної служби категорії "Б" (стор. 2 позовної заяви абз.7).

Листом від 22.08.2022 ГУ статистики в Полтавській області повідомило ОСОБА_1 , що при прийнятті рішення щодо присвоєння їй рангу державного службовця (пункт 5 Наказу №96-к від 30.11.2020 року) керувалося ст.39 Закону України "Про державну службу" та п.9, 10 Порядку присвоєння рангів державних службовців, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року № 306.

01.09.2022 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом у цій справі.

Із заяви позивача про поновлення строку для звернення до суду встановлено, що позивач вважає, що початок перебігу строку звернення до суду слід пов`язувати саме з дати отримання листа від 22.08.2022 і від цього відраховувати місячний строк звернення до адміністративного суду.

Колегія суддів зауважує, що при вирішенні питання щодо дотримання строку звернення до адміністративного суду необхідно чітко диференціювати поняття дізнався та повинен був дізнатись.

Так, під поняттям «дізнався» необхідно розуміти конкретний час, момент, факт настання обізнаності особи щодо порушених її прав, свобод та інтересів. Колегія суддів уважає, що особа може дізнатися, що її права порушені, зокрема, при отриманні від органу, що здійснює виплату одноразової грошової допомоги відповіді (листа-відповіді, листа-роз`яснення) на надісланий запит щодо розміру допомоги, нормативно-правових документів, на підставі яких був здійснений саме такий розрахунок допомоги.

Поняття «повинен був дізнатися» необхідно розуміти як неможливість незнання, високу вірогідність, можливість дізнатися про порушення своїх прав. Зокрема, особа має можливість дізнатися про порушення своїх прав, якщо їй відомо про обставини прийняття рішення чи вчинення дій і у неї відсутні перешкоди для того, щоб дізнатися про те, яке рішення прийняте або які дії вчинені (постанова Верховного Суду від 21.02.2020 у справі №340/1019/19).

В цьому випадку, суд апеляційної інстанції наголошує на тому, що про видання наказу №96-к позивачу було відомо, оскільки вона з ним ознайомилася та мала реальну, об`єктивну можливість виявити належну зацікавленість та вчинити активні дії з метою отримання інформації на підставі яких нормативно-правових актів його було видано.

Отже, з дня ознайомлення з оскаржуваним наказом, позивач вважається такою, що повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи законних інтересів.

Винятком з цього правила є випадок, коли така особа без зайвих зволікань, в розумний строк після ознайомлення з наказом, демонструючи свою необізнаність щодо підстав його видання, звернулась до відповідного органу із заявою про надання їй відповідної інформації. В такому випадку особа вважається такою, що дізналась про порушення її прав при отриманні відповіді на подану нею заяву.

В той же час, ознайомившись із рішенням Верховного Суду від 23.06.2022 у справі №460/2904/20, ОСОБА_1 звернулася 09.08.2022 (більш ніж через півтора роки після видання оскаржуваного наказу) до відповідача за роз`ясненням щодо підстав прийнятті рішення щодо присвоєння їй п`ятого рангу посади державної служби категорії "Б", про що зазначено у п. 5 Наказу №96-к.

01.09.2022 ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом у цій справі.

З викладеного слідує, що звернутися до суду позивача спонукало ознайомлення зі судовою практикою, а саме із рішенням Верховного Суду від 23.06.2022 у справі №460/2904/20.

Однак порушення права ОСОБА_1 , про яке вона стверджує, вже відбулося з винесенням Наказу №96-к від 30.11.2020.

Позивач наполягає на тому, що вона не могла надати оцінку оскаржуваному наказу, доки листом від 22.08.2022 відповідач не повідомив їй "нові підстави" рішення про присвоєння їй чергового рангу, а саме те, що керувався ст.39 Закону України "Про державну службу" та п.9,10 Порядку присвоєння рангів державних службовців.

Однак повідомлення про нормативно-правові акти, які є підставою для присвоєння чергового рангу державної служби, не можуть бути оцінені як нові підстави для винесення наказу.

Як у 2020 році, так і 2022 році, стаття 39 Закону України "Про державну службу" та п.9, 10 Порядку присвоєння рангів державних службовців, який затверджений Постановою Кабінету Міністрів України від 20 квітня 2016 року № 306, були єдиними нормами, що врегульовують процедуру присвоєння державним службовцям чергових рангів.

А отже, ГУ статистики в Полтавській області не мало інших норм для підстави своїх дій й у 2020 році, тому очевидно тільки ними воно й могло керуватися при винесенні оскаржуваного в пункті наказу.

Твердження ОСОБА_1 про те, що вона вважала підставою винесення оскаржуваного пункту наказу судове рішення, а не вищенаведені норми закону, спростовуються змістом судового рішення у справі №816/654/17.

Цим судовим рішенням визнано протиправним та скасовано наказ ГУ статистики в Полтавській області від 11 квітня 2017 року №48-К "Про звільнення у зв`язку зі скороченням ОСОБА_1 "; поновлено ОСОБА_1 на посаді начальника управління по організації роботи з респондентами ГУ статистики в Полтавській області з 12 квітня 2017 року; стягнуто з ГУ статистики в Полтавській області на користь ОСОБА_1 середній заробіток час вимушеного прогулу.

Але у цій справі не йшлося про ранг державної служби ОСОБА_1 , суд не надавав цим обставинам оцінки та не зобов`язував приймати жодних рішень щодо присвоєння рангів. Зміст цього рішення позивачу був відомий з моменту його проголошення.

Тому у позивача не було підстав вважати, що ранг їй був присвоєний на виконання рішення суду.

Очевидно, що рішення про присвоєння ОСОБА_1 чергового рангу наказом №96-к від 30.11.2020 прийнято у зв`язку з поновленням її на посаді та зарахуванням часу вимушеного прогулу до загального стажу державної служби на виконання вимог статті 39 Закону України "Про державну службу" та Порядку присвоєння рангів державних службовців, які не зазнавали змін з 2020 року по цей час.

У рішенні Верховного Суду від 23.06.2022 у справі №460/2904/20 йшлося про особливості обрахунку строку відпрацювання на посадах державної служби для присвоєння чергового рангу у випадку незаконного звільнення державного службовця з посади.

Але позивач у будь-якому разі, ознайомившись з наказом №96-к від 30.11.2020, розуміла, який період часу вона займала посаду та мала можливість розуміти який час перебування на посаді був розрахований відповідачем для присвоєння чергового рангу.

З урахуванням вище зазначених обставин, колегія суддів вважає правомірними висновки суду першої інстанції , що датою коли позивач дізналася про своє порушене право (в розумінні статті 122 КАС України) є дата ознайомлення ОСОБА_1 з наказом №96-к від 30.11.2020.

Дата ознайомлення ОСОБА_1 з практикою правозастосування Верховним Судом та дата отримання нею роз`яснення відповідача, якими нормами закону той керувався, приймаючи рішення про присвоєння чергового рангу, не є підставами для іншого відрахунку строку.

Доводи апелянта про те, що про порушення своїх прав вона дізнався з листа від 22.08.2022 ГУ статистики в Полтавській області, колегія суддів вважає безпідставними, оскільки отримання такого листа не змінює момент, з якого вона мала можливість дізнатись про порушення своїх прав, а свідчить лише про час, коли ОСОБА_1 почала вчиняти дії щодо реалізації свого права і ця дата не пов`язується та не змінює початок перебігу строку звернення до суду.

Колегія суддів зауважує, що процесуальним строком є проміжок часу, встановлений законом або судом, у який суд та особи, які беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені КАС України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки. Встановлення процесуальних строків законом та судом передбачено з метою дисциплінування учасників адміністративного судочинства та своєчасного виконання ними процесуальних дій, передбачених КАС України.

У випадку пропуску строку звернення до суду, підставами для його поновлення є лише наявність поважних причин, якими визнаються такі обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, пов`язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення процесуальних дій та підтверджені належними доказами.

Отже, законодавець обмежує строк, протягом якого особа може звернутися до суду. Це обумовлено специфікою спорів, які розглядаються в порядку адміністративного судочинства, а запровадження таких строків обумовлене досягненням юридичної визначеності у публічно-правових відносинах та стимулює суд і учасників адміністративного процесу добросовісно ставитися до виконання своїх обов`язків.

Строки звернення до адміністративного суду з позовом обмежують час, протягом якого такі правовідносини вважаються спірними; після їх завершення, якщо ніхто не звернувся до суду за вирішенням спору, відносини стають стабільними.

Рішенням Конституційного Суду України від 13.12.2011 №17-рп/2011 визначено, що держава може встановленням відповідних процесуальних строків обмежувати строк звернення до суду, що не впливає на зміст та обсяг конституційного права на судовий захист і доступ до правосуддя.

Аналіз практики Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить про те, що у процесі прийняття рішень стосовно поновлення строків звернення до суду або оскарження судового рішення, ЄСПЛ виходить із такого: 1) поновлення пропущеного строку звернення до суду або оскарження судового рішення є порушенням принципу правової визначеності, відтак у кожному випадку таке поновлення має бути достатньо виправданим та обґрунтованим; 2) поновленню підлягає лише той строк, який пропущений з поважних причин, внаслідок непереборних, незалежних від волі та поведінки особи обставин; 3) оцінка поважності причин пропуску строку має здійснюватися індивідуально у кожній справі; 4) будь-які поважні причини пропуску строку не можуть розцінюватися як абсолютна підстава для поновлення строку; 5) необхідно враховувати тривалість пропуску строку, а також можливі наслідки його відновлення для інших осіб.

За таких обставин, обґрунтованими є висновок суду першої інстанції про те, що позивач пропустила строк звернення до суду з позовом у цій справі, не навівши при цьому поважних та об`єктивних причин пропуску вказаного строку.

Так, колегія суддів наголошує, що поважними причинами пропуску строку звернення до суду можуть бути визнані ті обставини, які є об`єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи та пов`язані з дійними істотними перешкодами та труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

До того ж, колегія суддів уважає, що чітко визначені та однакові для всіх учасників справи строки звернення до суду, здійснення інших процесуальних дій є гарантією забезпечення рівності сторін та інших учасників справи. А для цього має бути також виконано умову щодо недопустимості безпідставного поновлення судами пропущеного строку.

Отже, колегія суддів погоджується із висновками суду першої інстанції про те, що позивачем місячний строк звернення до адміністративного суду з позовом про скасування пункту наказу №96-к від 30.11.2020 пропущено, що згідно із пунктом 9 частини 4 статті 169 КАС України є підставою для повернення позовної заяви.

Враховуючи наведене, суд апеляційної інстанції не встановив неправильного застосування норм матеріального чи порушення норм процесуального права при ухваленні оскаржуваного судового рішення і погоджується з його висновками.

Доводи, які наводяться позивачем в апеляційній скарзі, не свідчать про порушення судом першої інстанції норм процесуального або матеріального права при прийнятті оскаржуваного рішення.

Відповідно до пункту першого частини першої статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Згідно зі статтею 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення із додержанням норм матеріального і процесуального права.

Оскільки доводи апеляційної скарги не знайшли свого підтвердження та спростовуються висновками суду першої інстанції, які зроблені на підставі повного, всебічного та об`єктивного аналізу відповідних правових норм, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому оскаржуване рішення слід залишити без змін.

Керуючись ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.

Ухвалу Полтавського окружного адміністративного суду від 21 вересня 2022 року по справі №440/7472/22 залишити без змін .

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Суддя-доповідач Л.В. Любчич Судді О.А. Спаскін О.В. Присяжнюк