Ухвала

від 28.04.2023 по справі 344/7379/23

ІВАНО-ФРАНКІВСЬКИЙ МІСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 344/7379/23

Провадження № 2/344/2078/23

У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без руху

27 квітня 2023 року м. Івано-Франківськ

Суддя Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області Антоняк Т.М., ознайомившись з матеріалами позовної заяви розглянувши матеріали позовної заяви ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Тенко», Спільного українсько-македонського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАЛОН», Підприємства «Науково-творча майстерня АРХІТРАВ» Прикарпатського центру української академії архітектури, Приватного підприємства «МЕТАЛСПЕЦМОНТАЖ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз» про визнання дій неправомірними, стягнення моральної шкоди,-

В С Т А Н О В И В:

27.04.2023 позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до Приватного підприємства «Тенко», Спільного українсько-македонського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАЛОН», Підприємства «Науково-творча майстерня АРХІТРАВ» Прикарпатського центру української академії архітектури, Приватного підприємства «МЕТАЛСПЕЦМОНТАЖ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз», у якій просить: визнати дії відповідачів, пов`язані із добудовою, виготовленням технічних умов, які не відповідають ДБН, та введенням до експлуатації 11 поверху як житлового неправомірними, такими, що порушують право на володіння, користування, розпорядження майном та позбавляють права її на підключення газопостачання до будинку по АДРЕСА_1 ; стягнути з відповідачів на його користь моральну шкоду в розмірі 150 000 гривень з кожного із відповідачів.

Статтею 15 Цивільного кодексу України, передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до статті 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Нормами статей 175-177 Цивільного процесуального кодексу України встановлені вимоги до форми і змісту позовної заяви.

Так, згідно з ч. 4 ст. 177 ЦПК України до позовної заяви додаються документи, що підтверджують сплату судового збору у встановлених порядку і розмірі, або документи, що підтверджують підстави звільнення від сплати судового збору відповідно до закону.

Правові засади справлення судового збору, платники, об`єкти та розміри ставок судового збору, порядок сплати, звільнення від сплати та повернення судового збору визначені Законом України «Про судовий збір».

Відповідно до статті 1 Закону України «Про судовий збір», судовим збором є збір, що справляється на всій території України за подання заяв, скарг до суду, за видачу судами документів, а також у разі ухвалення окремих судових рішень, передбачених цим Законом. Судовий збір включається до складу судових витрат.

У прохальній частині позовної заяви позивач просить зменшити та відстрочити судовий збір до моменту винесення рішення у справі у зв`язку воєнним станом, короновірусом та майновим станом.

За змістом статті 136 ЦПК України єдиною підставою для відстрочення чи розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від його сплати є врахування судом майнового стану сторони і особа, яка заявляє відповідне клопотання, згідно зі статтею 12 ЦПК України повинна навести доводи і подати докази на підтвердження того, що її майновий стан перешкоджав (перешкоджає) сплаті судового збору у встановленому законодавством порядку і розмірі.

Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 14 листопада 1950 року гарантує кожному право на справедливий і публічний розгляд справи незалежним і безстороннім судом, який вирішить спір щодо його цивільних прав та обов`язків.

Відповідно до Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», суди застосовують при розгляді справ конвенцію та практику ЄСПЛ як джерело права.

Відповідно до практики Європейського суду з прав людини вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявника на доступ до правосуддя (справа «Креуз проти Польщі» рішення від 19 червня 2001 року), оскільки формування справедливих принципів оплати судового збору характеризує рівень доступності до правосуддя у країні.

Разом з тим, Європейський суд з прав людини виходить з того, що судовий збір має бути «розумним», тобто таким, що з урахуванням фінансового положення заявника, може бути ним сплачений. Адже невиправдано великий їх розмір, який не враховує фінансове положення заявників, а розраховується на основі певного відсотка від суми, що є предметом розгляду справи, може бути розцінений як такий, що непропорційно обмежує право на доступ до правосуддя. Зокрема, така позиція була викладена у справі «Георгел і Георгета Стоїческу про Румунії» (рішення від 26 липня 2011 року).

Отже, на переконання ЄСПЛ, при визначенні розміру судового збору слід обов`язково враховувати питання фінансових можливостей заявника, а також обставини конкретної справи та стадію провадження.

Відповідно до постанови Верховного суду від 04.07.2018 року № 686/114/16-ц, визначено, що суд повинен дати можливість особі, яка звернулась із заявою, відреагувати на позицію суду щодо вирішення заявленого клопотання, відповідно до положень ЦПК України 2004 року, закон України «Про судовий збір» та ст. 6 Конвенції.

Положеннями статті 8 Закону України «Про судовий збір» передбачено, що враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: а) військовослужбовці; б) батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; в) одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину з інвалідністю; г) члени малозабезпеченої чи багатодітної сім`ї; ґ) особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров`ю. Суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.

Отже, як вбачається з практики ЄСПЛ, підставою для відповідного рішення суду може бути «фінансовий стан». А за національним законом «майновий стан особи».

Таким чином, основою визначення фінансового стану сторони, на думку ЄСПЛ, є наявність чи відсутність у сторони «вільних» коштів, які необхідно сплатити. Поняття ж «майновий стан» набагато ширше. Майном вважається окрема річ, сукупність речей, у тому числі гроші, а також майнові права та обов`язки.

Відповідно до частини першої та третьої статті 136 Цивільного процесуального кодексу України суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою відстрочити або розстрочити сплату судового збору на визначений строк у порядку, передбаченому законом, але не більше як до ухвалення судового рішення у справі. З підстав, зазначених у частині першій цієї статті, суд у порядку, передбаченому законом, може зменшити розмір належних до сплати судових витрат, пов`язаних з розглядом справи, або звільнити від їх сплати.

Таким чином, звертаючись до суду із заявою про відстрочення від сплати судового збору особа повинна надати докази в підтвердження своєї неплатоспроможності.

Вказаною нормою закону передбачено право суду, а не обов`язок щодо відстрочення від сплати судового збору. Визначення майнового стану сторони є оціночним та залежить від доказів, якими обґрунтовується рівень майнового стану сторони. Якщо залежно від рівня майнового стану сторона позбавлена можливості сплатити судовий збір, то такі обставини є підставою на відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати.

Відтак, суд має самостійно вирішити питання й про відстрочення та розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони від сплати судового збору за умови існування належних та допустимих доказів на підтвердження скрутного матеріального становища позивача. При цьому обов`язок доведення існування обставин, що свідчать про скрутний матеріальний стан позивача для цілей відстрочення, розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення сторони покладається саме на позивача.

Всупереч положенням наведених норм права позивачем не надано суду належних доказів на підтвердження того, що він дійсно позбавлений можливості сплатити судовий збір за подання позову у встановленому законом розмірі, зокрема доказів про доходи чи їх відсутність у 2023 році.

Враховуючи викладене, у задоволенні клопотання ОСОБА_2 про зменшення та відстрочення судового збору, слід відмовити.

Відповідно пп. 2 п. 2 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана фізичною особою становить 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Таким чином, позивачу слід сплатити судовий збір за одну вимогу немайнового характеру, у розмірі 1073,60 грн., та надати суду оригінал квитанції про сплату судового збору за подачу позову до Івано-Франківського міського суду, або ж належним чином обґрунтоване клопотання про відтермінування чи звільнення від сплати судового збору.

Також, відповідно до правової позиції Верховного Суду, що викладена в постанові Верховного Суду від 28.11.2018 у справі №761/11472/15-ц, якщо вимоги про відшкодування моральної шкоди визначено сумою грошових коштів, то така позовна вимога є майновою та має бути оплачена судовим збором за ставками, що встановлені для позовних вимог майнового характеру.

Таким чином, позивач не звільняється від сплати судового збору у справі за заявленою вимогою про стягнення моральної шкоди.

Отже, при відсутності у позовній заяві та матеріалах позову відомостей про наявність інших пільг при зверненні до суду, позивач має сплатити судовий збір за вимогу про стягнення моральної шкоди на загальних підставах.

Відповідно до ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір» (далі Закон) передбачено, що судовий збір справляється у відповідному розмірі від прожиткового мінімуму для працездатних осіб, встановленого законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно ст. 7 Закону України «Про державний бюджет на 2023 рік» прожитковий мінімум для працездатних осіб станом на 01 січня 2023 року встановлений у розмірі 2684 грн.

Пунктом 1 ч.2 ст. 4 Закону визначено, що за подання до суду фізичною особою позовної заяви майнового характеру до сплати підлягає судовий збір у розмірі 1 відсотку ціни позову, але не менше 0,4 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб та не більше 5 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З наведеного вбачається, що позивач звернулася до суду із вимогою майнового характеру, яка підлягає справлянню судовим збором.

Відтак позивачу слід надати суду докази сплати нею судового збору у розмірі 1 відсоток від ціни позову за вимогу про стягнення моральної шкоди, надавши до суду оригінал платіжного доручення, що підтверджує сплату судового збору, або ж належним чином обґрунтоване клопотання про відтермінування чи звільнення від сплати судового збору.

Судовий збір підлягає сплаті за наступними платіжними реквізитами: отримувач УК у м.Ів.-Фр./ОТГ м.Ів.-Фр./ 22030101, код отримувача (код за ЄДРПОУ) 37952250 , банк отримувача Казначейство України (ЕАП), код банку отримувача (МФО) 899998, рахунок отримувача UA988999980313111206000009612, код класифікації доходів бюджету 22030101.

Відповідно до частини першої-другої статті 185 Цивільного процесуального кодексу України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, викладених у статтях 175 і 177 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня надходження до суду позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху. В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху.

За таких обставин вважаю, що позовну заяву слід залишити без руху, надавши позивачу строк для усунення вищевказаних недоліків шляхом надання підтвердження сплати судового збору у визначеному законом розмірі або ж належним чином обґрунтоване клопотання про відтермінування чи звільнення від сплати судового збору, що підтверджене відповідними доказами.

Керуючись ст.ст. 175-177, 185, 259, 260 Цивільного процесуального кодексу України, суддя

У Х В А Л И В :

Позовну заяву ОСОБА_1 до Приватного підприємства «Тенко», Спільного українсько-македонського підприємства Товариства з обмеженою відповідальністю «АВАЛОН», Підприємства «Науково-творча майстерня АРХІТРАВ» Прикарпатського центру української академії архітектури, Приватного підприємства «МЕТАЛСПЕЦМОНТАЖ», третя особа, яка не заявляє самостійних вимог: Акціонерне товариство «Оператор газорозподільної системи "Івано-Франківськгаз» про визнання дій неправомірними, стягнення моральної шкоди - залишити без руху, надавши позивачу строк десять днів з дня отримання копії даної ухвали для виправлення недоліків, вказаних в мотивувальній частині ухвали.

Роз`яснити позивачу, що у випадку невиконання вимог даної ухвали, позовна заява вважатиметься неподаною та буде йому повернута.

Копію ухвали направити для відома та виконання позивачу.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею.

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя Антоняк Т.М.