Придніпровський районний суд м.Черкаси
Справа № 711/238/23
Провадження № 2/711/674/23
Р І Ш Е Н Н Я
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
20 квітня 2023 року Придніпровський районний суд м. Черкаси у складі:
головуючого - судді Скляренко В.М.
при секретарі: Копаєвій Є.В.
за участі:
представника відповідача ОСОБА_1
представника третьої особи Дорохіна С.О.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Черкаси цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до Черкаської міської ради, третя особа: Черкаський Житлово-будівельний кооператив № 18 про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування,-
в с т а н о в и в :
Позивачка ОСОБА_2 звернулась до суду з позовом, в якому просила суд визнати за нею право власності в порядку спадкування за законом після смерті ОСОБА_3 на двокімнатну квартиру загальною площею 34,5 м.кв., розташовану на 3-ьому поверсі 5-ти поверхового будинку за адресою: АДРЕСА_1 .
В обґрунтування позовних вимог в позові зазначено, що мати позивачки - ОСОБА_3 - набула право власності на спірну квартиру шляхом виплати всіх пайових внесків, проте свідоцтва про право власності на таку квартиру за життя не одержала. Після смерті матері позивачка прийняла спадщину фактично і користується такою кооперативною квартирою, оскільки таке житло є її постійним місцем проживання та місцем реєстрації. Проте, внаслідок відсутності правовстановлюючих документів на підтвердження права власності спадкодавця на спірну квартиру перешкоджає позивачці реалізувати її спадкові права, внаслідок чого вона змушена звернутись до суду.
Черкаська міська рада заперечила проти позовних вимог, обґрунтовуючи свою позицію тим, що позивачкою не надано доказів на підтвердження факту прийняття нею спадщини після смерті матері. Також відповідач просив застосувати строки позовної давності до позовних вимог, оскільки позовна заява подана поза межами трирічного строку з моменту відкриття спадщини.
31.01.2023р. судом відкрито провадження у справі із визначенням здійснення розгляду справи за правилами загального позовного провадження.
01.03.2023р. від представника Черкаської міської ради (відповідач) - Прокопчук А.П., яка діє на підставі довіреності №13-01-21 від 02.01.2023р., - на адресу суду надійшов письмовий відзив проти позову, в якому вказується, що відповідач заперечує проти задоволення позову та просить застосувати строки позовної давності. В обґрунтування заперечень у відзиві зазначено, що позивачкою не надано доказів того, що на момент смерті її матері, що мало місце 29.10.1985р., вона спільно проживала із спадкодавцем, а також не доведено факт користування та володіння спадковим майном в подальшому. Відсутність відповідних доказів та факт того, що позивачка не подавала заяву про прийняття спадщини у встановленому законом порядку, свідчить про відмову позивачки від спадщини, а тому відсутні правові підстави для визнання за позивачкою права власності на спірну квартиру. Також у відзиві вказується, що позивачкою пропущений строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом, який складає три роки з моменту відкриття спадщини.
02.03.2023р. від Черкаського житлово-будівельного кооперативу №18 (третя особа) на адресу суду надійшли письмові пояснення щодо позову та відзиву. В поясненнях зазначено, що рішенням загальних зборів членів ЖБК-18 (протокол №10 від 13.04.1986р.) позивачку було прийнято в члени кооперативу та закріплено за нею у складі сім`ї з однієї людини спірну квартиру замість померлої її матері і переходом у зв`язку з цим паю на спадщину. Таке рішення ЖБК-18 в подальшому було затверджене рішенням виконавчого комітету Черкаської міської ради народних депутатів №534 від 29.10.1986р. Отже позивачка прийняла спадщину після смерті своєї матері, користується спірною кооперативною квартирою, яка є її постійним місцем проживання та реєстрації, і не має заборгованості по сплаті членських внесків, а тому позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.
21.03.2023р. від позивачки на адресу суду надійшла письмова відповідь на відзив, в якій вказується, що на момент смерті своєї матері позивачка постійно проживала та була зареєстрована у спірній квартирі і після смерті матері звернулась до ЖБК-18 з заявою про вступ в члени кооперативу, чим фактично вчинила дії вступу в управління чи володіння спадковим майном, що відбулось до закінчення шестимісячного строку на прийняття спадщини. Зазначила, що просить задовольнити позов.
21.03.2023р. судом закрите підготовче провадження, а справа призначена до судового розгляду.
Позивачка в судове за сідання з розгляду справи не з`явилася, про час і місце розгляду справи повідомлена, про причини неявки не повідомила. Проте, на адресу суду надійшло клопотання позивачки, в якому вона просила розглянути справу без її участі та зазначила, що підтримує позовні вимоги в повному обсязі та наполягає на їх задоволенні.
Представник відповідача в судовому засіданні заперечила проти позовних вимог з підстав, викладених у відзиві, та просила суд відмовити у задоволенні позовних вимог. Додатково зауважила, що позивачкою пропущений строк позовної давності, що є окремою додатковою підставою для ухвалення судом рішення про відмову у позові.
Представник третьої особи - Дорохін С.О., який діє на підставі довіреності від 04.01.2023р., - в судовому засіданні зазначив, що вважає позовні вимоги правомірними та обґрунтованими, внаслідок чого позов підлягає задоволенню.
Заслухавши пояснення учасників процесу, дослідивши письмові матеріали справи та оцінивши надані учасниками справи докази, судом встановлені наступні обставини справи та відповідні їм правовідносини.
Позивачка народилась ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Черкаси і у зв`язку з перебуванням у шлюбі з 18.01.1996р. змінила прізвище на ОСОБА_4 , оскільки мала дошлюбне прізвище - ОСОБА_5 , що підтверджується відомостями з паспорту позивачки та довідки Черкаського МВ РАЦС /а.с. 8, 9, 14/. Згідно відомостей паспортного документу з 03.06.1997р. позивачка має зареєстроване місце проживання за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 9/.
18.06.1969р. ОСОБА_6 отримав ордер №1237 на право заняття квартири у ЖБК-18 площею 30,19 кв.м., що розташована за адресою: по АДРЕСА_1 . В ордері зазначено, що до складу сім`ї ОСОБА_6 входять дружина - ОСОБА_7 , 1944р.н., та донька - ОСОБА_8 , 1965р.н. /а.с. 10/.
ІНФОРМАЦІЯ_2 в м. Черкаси померла ОСОБА_9 , а ІНФОРМАЦІЯ_3 також у м. Черкаси помер ОСОБА_6 , що підтверджується відповідними копіями свідоцтв про народження /а.с. 12, 13/.
Відповідно до копії протоколу зібрання членів ЖБК-18 від 13.04.1986р. №10 зі складу членів кооперативу виключено ОСОБА_9 у зв`язку з її смертю та включено до складу членів кооперативу замість неї ОСОБА_8 на двокімнатну квартиру площею 30,19 кв.м. /а.с. 55/.
Згідно довідки №002-12/22 від 01.12.2022р., виданої Черкаським ЖБК №18, позивачка повністю внесла пайовий внесок за квартиру є власником кооперативної квартири АДРЕСА_2 . Також у довідці зазначено, що позивачка є членом кооперативу на підставі рішення правління Черкаського ЖБК №18, протокол зборів №3 від 14.08.2021р. /а.с. 19/.
Згідно довідки КП «Черкаське обласне об`єднане бюро технічної інвентаризації» від 07.07.2022р. №31941о станом на 01.01.2013р. відсутні відомості про реєстрацію права власності на квартиру за адресою: АДРЕСА_1 /а.с. 17/.
Відповідно до висновку суб`єкта оціночної діяльності ФОП ОСОБА_10 , складеного 19.01.2023р., ринкова вартість квартири за адресою: АДРЕСА_1 , загальна площа квартири 34,5 кв.м., - станом на дату оцінки складає 336 444 грн. /а.с. 31/.
За таких обставин, позивачка вважає, що зазначена квартира входить до складу спадщини, що відкрилась після смерті ОСОБА_7 , і була фактично прийнята у спадщину позивачкою. Проте, оскільки правовстановлюючі документи на квартиру відсутні, то позивачка просить визнати за нею право власності на цю квартиру.
Тож спір виник з правовідносин про право власності та спадкування і регулюється Цивільним кодексом України (далі - ЦК), Законом України від 01.07.2004р. №1952-IV «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень».
Надаючи оцінку доводам учасників справи в контексті обставин спірних правовідносин суд виходить з наступного.
Згідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.
Частиною першою статті 15 ЦК визначено право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до ст. 328 ЦК право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
Відповідно до ст. 1216 ЦК спадкуванням є перехід прав та обов`язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).
Згідно ст. 1218 ЦК до складу спадщини входять усі права та обов`язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.
Згідно п. 4 Прикінцевих та перехідних положень ЦК норми такого кодексу застосовуються до цивільних відносин, що виникли після набрання ним чинності (з 1 січня 2004 року). Щодо цивільних відносин, які виникли до набрання чинності Цивільним кодексом України, положення цього Кодексу застосовуються до тих прав і обов`язків, що виникли або продовжують існувати після набрання ним чинності.
Спадкові відносини виникають з моменту відкриття спадщини. Як ч. 2 ст. 1220 ЦК, так і ст. 525 ЦК Української РСР визначають, що часом відкриття спадщини є день смерті особи або день, з якого вона оголошується померлою.
Пунктом 5 Прикінцевих та перехідних положень ЦК передбачено, що правила книги шостої Цивільного кодексу України застосовуються також до спадщини, яка відкрилася, але не була прийнята ніким із спадкоємців до набрання чинності цим Кодексом.
Отже, за змістом указаних норм відносини спадкування регулюються нормами ЦК, якщо спадщина відкрилася не раніше 1 січня 2004 року. У разі відкриття спадщини до зазначеної дати (строк на прийняття якої закінчився до 1 січня 2004 року) або якщо вона була прийнята хоча б одним із спадкоємців, до таких спадкових відносин застосовуються норми ЦК Української РСР 1963 року.
Оскільки правовідносини щодо спадкування після смерті ОСОБА_7 виникли 27.10.1985р., то суд застосовує до даних правовідносин норми ЦК Української РСР.
Згідно ст. 529 ЦК Української РСР при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого.
За змістом ст. 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину: якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном; якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини. Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.
Позивач обґрунтовувала свої вимоги про визнання права власності на спадкове майно, посилаючись на те, що вона відповідно до статті 549 ЦК Української РСР прийняла спадщину після смерті своєї матері ОСОБА_7 , яка померла ІНФОРМАЦІЯ_2 , шляхом вступу в управління та володіння спадковим майном, оскільки проживала разом з померлою та після смерті залишилась проживати у спірній квартирі.
Згідно ч. 1 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Під час ухвалення рішення суд вирішує такі питання: чи мали місце обставини (факти), якими обґрунтовувалися вимоги та заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; як розподілити між сторонами судові витрати; чи є підстави допустити негайне виконання судового рішення; чи є підстави для скасування заходів забезпечення позову (ч. 1 ст. 264 ЦПК України).
Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Відповідно до ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.
Частиною першою статті 77 ЦПК України передбачено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування (ч. 2 ст. 78 ЦПК України).
Відповідно до ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Отже, обов`язок із доказування слід розуміти як закріплену в процесуальному та матеріальному законодавстві міру належної поведінки особи, що бере участь у судовому процесі, із збирання та надання доказів для підтвердження свого суб`єктивного права, що має за мету усунення невизначеності, яка виникає в правовідносинах у разі неможливості достовірно з`ясувати обставини, які мають значення для справи.
Важливим елементом змагальності процесу є стандарти доказування - спеціальні правила, яким суд має керуватися при вирішення справи. Ці правила дозволяють оцінити, наскільки вдало сторони виконали вимоги щодо тягаря доказування і наскільки вони змогли переконати суд у своїй позиції, що робить оцінку доказів більш алгоритмізованою та обґрунтованою.
У постанові від 22.09.2021р. у справі № 463/3724/18 Верховний Суд зробив висновок про те, що формування змісту та обсягу позовних вимог є диспозитивним правом позивача. Кожна сторона сама визначає стратегію свого захисту, зміст своїх вимог і заперечень, а також предмет та підстави позову, тягар доказування лежить на сторонах спору, а суд розглядає справу виключно у межах заявлених ними вимог та наданих доказів.
Слід звернути увагу, що Верховний Суд неодноразово наголошував на необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 14.09.2021р. у справі №910/14452/20, від 25.06.2020р. у справі №924/233/18). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц.
Отже, суд не може вважати доведеними обставини, про які стверджує одна сторона і заперечує інша, якщо вони не підтверджені належними та допустимими доказами, а згідно ч. 4 ст. 12 ЦПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Таким чином, слід виснувати, що у справах про визнання права власності в порядку спадкування саме на позивача покладається обов`язок надати суду докази на підтвердження наступних обставин: наявність підстав для закликання до спадкування між позивачем та спадкодавцем; належність спадкодавцю на момент смерті майна, яке є предметом спору та може бути успадковане спадкоємцями; фактичне прийняття спадщини позивачем; прийняття/неприйняття спадщини іншими особами; неможливість позивача отримати у передбачений законом порядок свідоцтво про право на спадщину. Ненадання суду відповідних доказів може мати наслідком ухвалення судом рішення про відмову в позові через недоведеність обставин, якими обґрунтовуються позовні вимоги.
Всупереч вимог ст. 12, 81 ЦПК України позивачкою не надано суду доказів на підтвердження наявності підстав для закликання її до спадкування після смерті ОСОБА_7 , оскільки суду не надано належних та допустимих доказів на підтвердження наявності родинного зв`язку між позивачкою та померлою (відомості з актового запису про народження). Також не надано суду доказів на підтвердження відсутності відомостей про заведені спадкові справи після смерті ОСОБА_7 (інформація зі Спадкового реєстру). Не надано суду й доказів на підтвердження обставин фактичного прийняття спадщини спадкоємцями померлої, зокрема, належних відомостей про фізичних осіб, зареєстрованих разом з померлою в одному помешканні на момент її смерті.
Також по обставинам спірних правовідносин судом встановлено, що ордер на заняття спірної квартири первинно видавався на ім`я ОСОБА_6 та членів його сім`ї. Проте позивачкою не надано суду належних доказів на підтвердження наявності в неї родинного зв`язку з ОСОБА_6 , а також обставин шлюбного зв`язку між ОСОБА_6 та ОСОБА_7 (реєстрація шлюбу; припинення шлюбу). Також не надано позивачкою доказів на встановлення обставин припинення проживання ОСОБА_6 у спірній квартирі (в який час був зареєстрований та знятий з реєстрації).
Не надано позивачкою і доказів на підтвердження обставин виплати пайового внеску (дата виплати; розмір внеску; особа платника тощо), що позбавляє суд можливості надати належну оцінку правовим підставам виникнення права власності на спірну квартиру та встановити особу з числа тих, на кого був виданий ордер, яка набула відповідне право на таку квартиру у зв`язку із виплатою пайового внеску, а також визначити чи не є квартира об`єктом права спільної власності подружжя.
За таких обставин стороною позивача не надано суду доказів, які з точки зору достовірності, достатності та взаємозв`язку свідчили б про те, що після смерті ОСОБА_7 до складу спадкового майна увійшло право власності на спірну квартиру, а позивачка є єдиним спадкоємцем, яка фактично прийняла спадщину, а тому позовні вимоги не підлягають задоволенню.
Стосовно аргументів відповідача про застосування строків позовної давності, то суд зауважує наступне.
Верховний Суд в постанові від 09.02.2022р. у справі №522/13732/20 зазначив, що «суд застосовує позовну давність лише тоді, коли є підстави для задоволення позовних вимог, звернутих позивачем до того відповідача у спорі, який заявляє про застосування позовної давності. Тобто, перш ніж застосувати позовну давність, суд має з`ясувати та зазначити у судовому рішенні, чи було порушене право, за захистом якого позивач звернувся до суду. Якщо це право порушене не було, суд відмовляє у позові через необґрунтованість останнього. І тільки якщо буде встановлено, що право позивача дійсно порушене, але позовна давність за відповідними вимогами спливла, про що заявила інша сторона у спорі, суд відмовляє у позові через сплив позовної давності у разі відсутності визнаних судом поважними причин її пропуску, про які повідомив позивач».
Враховуючи, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, то відсутня необхідність розглядати питання про застосування строків позовної давності, оскільки це в даному випадку не впливає на результат судового рішення.
Вирішуючи питання про розподіл судових витрат суд виходить з того, що судові витрати по справі складаються з судового збору, сплаченого позивачем при зверненні до суду в сумі 3364,50 грн. /а.с. 1, 29/. Оскільки позовні вимоги не підлягають задоволенню, то понесені позивачем судові витрати не підлягають відшкодуванню.
На підставі вищевикладеного і керуючись ст.ст.7, 9, 11-13, 81, 89, 141, 259, 263-265, 268, 273 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
в и р і ш и в :
В задоволенні позову ОСОБА_2 до Черкаської міської ради, третя особа: Черкаський Житлово-будівельний кооператив № 18 про визнання права власності на квартиру в порядку спадкування - відмовити.
Рішення суду може бути оскаржене до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне рішення не було вручене в день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Повний текст рішення складений 28 квітня 2023 року.
Головуючий: В.М. Скляренко
Суд | Придніпровський районний суд м.Черкас |
Дата ухвалення рішення | 28.04.2023 |
Оприлюднено | 04.05.2023 |
Номер документу | 110561050 |
Судочинство | Цивільне |
Категорія | Справи позовного провадження Справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на нерухоме майно (крім землі), з них: про приватну власність, з них: визнання права власності |
Цивільне
Придніпровський районний суд м.Черкас
Скляренко В. М.
Всі матеріали на цьому сайті розміщені на умовах ліцензії Creative Commons Із Зазначенням Авторства 4.0 Міжнародна, якщо інше не зазначено на відповідній сторінці
© 2016‒2023Опендатабот
🇺🇦 Зроблено в Україні