Постанова

від 02.05.2023 по справі 639/2751/22

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

«02» травня 2023 року

м. Харків

справа № 639/2751/22

провадження № 22ц/818/700/23

Харківський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого - Бурлака І.В. (суддя-доповідач),

суддів- Мальованого Ю.М., Яцини В.Б.,

учасники справи:

позивачка ОСОБА_1 , представниця позивачки ОСОБА_2 ,

відповідачі ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 ,

третя особа - Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Проспект Любові Малої, 34»

розглянув в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_4 на рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 31 січня 2023 року в складі судді Єрмоленко В.Б.

в с т а н о в и в:

У вересні 2022 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , третя особа: Об`єднання співвласників багатоквартирного будинку «Проспект Любові Малої, 34» про відшкодування матеріальної шкоди, спричиненої залиттям квартири.

Позовна заява мотивована тим, що вона є власницею квартири АДРЕСА_1 , а ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 - власниками квартири АДРЕСА_2 у зазначеному будинку, що розташована поверхом вище.

Зазначила, що 07 серпня 2022 року мало місце залиття її квартири на 7-му поверсі, яке трапилось з квартири відповідачів на 9-му поверсі. Факт залиття квартири, масштаб, характер та обсяг пошкодженого майна зафіксовано актом про залиття, складеного відповідною комісією за участю свідків 08 серпня 2022 року.

Вказала, що на підставі обстеження комісія зробила наступний висновок, що причиною залиття квартири АДРЕСА_3 холодною водою стало неякісний монтаж в середині квартири АДРЕСА_2 мереж постачання холодної води та порушення власниками квартири АДРЕСА_2 правил експлуатації внутрішньо квартирних систем постачання холодної води.

Посилалася на те, що відповідачі відмовились бути присутніми під час роботи комісії, а також відмовились приїхати підписати акт.

Посилалася на те, що за її замовленням Національним науковим центром «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» проведено будівельно-технічне дослідження, за результатами якого 26 серпня 2022 року складено висновок експерта № 16915 про те, що вартість матеріальної шкоди внаслідок залиття квартири на час проведення експертного дослідження склала 122297,66 грн.

Із рахунку № 727 від 15 серпня 2022 року вбачається, що вартість проведеного дослідження становила 9061,00 грн, що сплачена нею у повному обсязі.

09 вересня 2022 року засобами поштового зв`язку рекомендованою кореспонденцією відповідачам направлена претензія (вимога з відшкодування шкоди, спричиненої залиттям квартири). Проте будь-якої відповіді на претензію з боку відповідачів не надійшло.

Просила стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 в солідарному порядку на її користь відшкодування матеріальних збитків, спричинених затопленням квартири 07 серпня 2022 року в розмірі 131358,66 грн; стягнути з ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 судовий збір в розмірі 1313,59 грн.

Рішенням Жовтневого районного суду м. Харкова від 31 січня 2023 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено, стягнуто солідарно з ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 на відшкодування майнової шкоди, заподіяної залиттям квартири, в сумі 131358,66 грн, а також судовий збір в сумі 1313,69 грн по 437,86 грн з кожного.

Не погоджуючись з рішенням суду ОСОБА_4 до суду апеляційної інстанції подала апеляційну скаргу, в якій просила рішення скасувати в повному обсязі та в задоволенні позову - відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що при ухваленні судового рішення суд першої інстанції неповно з`ясував обставини, що мають значення у справі, не надав належної оцінки доказам у справі, не звернув увагу на те, що 11 жовтня 2021 року відповідачами придбано квартиру АДРЕСА_4 . Кожному належало по 1/3 частці. Зазначила, що у зв`язку з воєнним станом вони змушені були евакуюватися до Вінницької області. 07 серпня 2022 року їй зателефонував невідомий чоловік та повідомив, що вони затопили нижні поверхи у АДРЕСА_5 , після чого вона попросила знайомого приїхати до квартири. Коли він прибув, то повідомив, що у ванній кімнаті вирвано заглушку, але суттєвих ушкоджень не завдано. Із висновку експерта № 22322 від 10 жовтня 2022 року вбачається, що причиною руйнування латунної заглушки фрагмента трубопровода, являються фактори, що ослабили міцність виробу, а саме наявність пор в матеріалі, присутність стибію у складі матеріалу та корозійне розтріскування під дією навантажень розтягу, які мають місце при різьбовому з`єднанні водопровідної системи в поєднанні з робочим тиском у системі. 12 вересня 2022 року на її електронну пошту надійшла претензія від ОСОБА_1 про відшкодування збитків внаслідок затоплення квартири в розмірі 122297,66 грн протягом 7 днів. При цьому будь-яких документів, на які посилалась ОСОБА_1 до претензії надано не було. Вирішення питання в позасудовому порядку не відбулося. Вважала, що застосування солідарного принципу стягнення є неправомірним та таким, що суперечить законодавству. Посилалася на те, що судом першої інстанції вимогу про розгляд справи в загальному позовному порядку проігноровано, а в задоволенні клопотання про допит свідків необґрунтовано відмовлено. Стверджувала, що в матеріалах справи відсутні будь-які документи, які підтверджують суму збитків, визначених локальним кошторисом під час проведення експертизи. Відсутні навіть документи, які підтверджують наміри укладення договорів підряду або акти виконаних робіт для проведення будь-яких робіт в квартирі АДРЕСА_3 . Таким чином, висновок будівельно-технічного дослідження № 16915 від 26 серпня 2022 року не відповідає вимогам чинного законодавства. Проведення розрахунку матеріальної шкоди без урахування фізичного зносу оздоблювальних матеріалів свідчить про порушення приписів Національного стандарту № 1 «Загальні засади оцінки майна і майнових прав». Зазначила, що сам факт залиття квартири як вбачається з акту про залиття стався 07 серпня 2022 року о 03:40. Акт про залиття від 08 серпня 2022 року підписано адвокаткою Гринченко Т.М., тоді коли на дату підписання був відсутній доступ до квартири АДРЕСА_2 . Вважала, що причину залиття підписантка не бачила на власні очі. При цьому договір про надання правничої допомоги був укладений ще 15 лютого 2022 року для конкретних цілей та представництва у певній справі, тому адвокатка Гринченко Т.М. не мала права підписувати як представниця власника квартири АДРЕСА_3 акт про залиття.

07 квітня 2023 року до суду апеляційної інстанції від представниці позивачки надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому вважала рішення суду законним, а апеляційну скаргу необгрунтованою. При цьому зазначила, що суд першої інстанції правильно застосував норми матеріального права, зокрема, норми статті 1190 ЦК України. Взяв до уваги висновок експертизи, який відповідає вимогам законодавства та складений з оглядом квартири позивачки експертами з урахуванням того, що позивачка тільки що здійснила капітальний ремонт, тому і не було ознак фізичного зносу оздоблювальних матеріалів. При огляді квартири позивачки її адвокатка були присутня, оскільки представляла інтереси позивачки. До складу комісії вона не входила. Вважала, що оскільки справа є малозначною, суд першої інстанції вірно її розглянув у порядку спрощеного позовного провадження. З заявою із запереченнями щодо розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження відповідачка в установлений судом строк не зверталася. Щодо допиту свідків зазначила, що судом було відмовлено в задоволенні цього клопотання в ухвалі, постановленої без виходу до нарадчої кімнати з причин порушення відповідачкою як порядку звернення з таким клопотанням, порушенням строків звернення, так і не наданням з боку відповідачки обгрунтування цього клопотання, що підтверджується звукозаписом судового засідання від 31 січня 2023 року.

Частинами 1, 3 статті 369 ЦПК України передбачено, що справа розглядається судом апеляційної інстанції за правилами, встановленими для розгляду справи в порядку спрощеного позовного провадження, з особливостями, встановленими цією главою. Розгляд справ у суді апеляційної інстанції здійснюється в судовому засіданні з повідомленням учасників справи, крім випадків, передбачених статтею 369 цього Кодексу.

Частиною 1 статті 369 ЦПК України передбачено, що апеляційні скарги на рішення суду у справах з ціною позову менше ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, крім тих, які не підлягають розгляду в порядку спрощеного позовного провадження, розглядаються судом апеляційної інстанції без повідомлення учасників справи.

Аналізуючи наведені норми права, судова колегія вважає за необхідне розглянути справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи.

Судова колегія, заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги вважає, що апеляційну скаргу ОСОБА_4 необхідно залишити без задоволення, рішення суду залишити без змін.

Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивачка довела належними та допустимими доказами факт залиття її квартири внаслідок неправомірних дій відповідачів, розмір завданих збитків, тоді як відповідачі не спростували своєї вини у залитті квартири позивачки.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1 (а.с.16-17).

Власниками квартири АДРЕСА_4 є ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (по 1/3 кожному) на підставі договору купівлі-продажу від 11 жовтня 2021 року (а.с.20-21).

08 серпня 2022 року комісією у складі голови правління ОСББ «Проспект Любові Малої, 34» Попової В.В., члена правління (заступник голови правління) Тур В.А. складено акт про залиття, аварію, яка трапилась на системі холодного водопостачання, відповідно до якого 07 серпня 2022 року о 03 годині 40 хвилин мало місце залиття квартири АДРЕСА_6 . Залиття трапилось з квартири АДРЕСА_2 на 9-му поверсі вищевказаного будинку.

Також, візуальним оглядом на час складання акту виявлено наступні пошкодження:

коридор площею 9,2 кв м - по всіх стінах потоки води, шпалери по всій висоті пошкоджені, відійшли від стін та закрутились, натяжна стеля прорвалась від витікання води, телевізор мокрий, працездатність буде з`ясовуватись. Комісія виявила, що від тиску води стелю деформовано, точкові світильники мокрі, телевізор мокрий, плінтуси по всьому периметру мокрі та деформовані;

санвузол площею 2,2 кв м та площею 4 кв м - зі стелі, з отворів для точкових світильників виливалась холодна вода, підлога мокра, світильники не працюють та їх працездатність з`ясовується, дверний короб, двері та наличники деформувались від води та не зачиняються.

кухня площею 9,9 кв м - ліворуч від входу на стіні шпалери частково відійшли від стіни, натяжна стеля від тиску води має «гулю» від скупчення води та біля люстри має розрив натяжної стелі. Кухонні меблі мокрі, а знизу деформовані від намокання, світильники не працюють, їх працездатність буде з`ясовуватись після повного висихання, диван знизу мокрий, короб дивану з МДФ деформований від води, плінтуси мокрі та деформовані. Праворуч від входу шпалери біля стелі та біля підлоги потемніли від води. Стіна біля підлоги при вході на лоджію мокра та потемніла від води. Біля входу на лоджію стіна біля полу мокра та потемніла від води. Шпалери на лоджії повідходили від стін, мокрі від води;

житлова кімната площею 18,8 кв м - вхідні двері та короб мокрі, від води деформувались та не зачиняються. На стелі від тиску води дві «гулі» і розрив в області люстри. На стінах зверху біля стелі на шпалерах темні плями від води. Підлога ламінат, плінтуси мокрі та від води деформувались. На підлозі всі меблі мокрі, нижня частина меблів деформувалась від води. Телевізор мокрий, працездатність якого буде встановлюватись після повного висихання;

житлова кімната площею 26,3 кв м - вхідні двері та короб мокрі, від води деформувались та не зачиняються. На стелі від тиску води дві «гулі» і розрив біля одного з отворів для люстри. Світильники не працюють, їх працездатність з`ясовується та може бути перевірена після висихання. Підлога (ламінат) та плінтуси мокрі від води, деформуються. Низ ліжка та дивана мокрі та частини яких з МДФ деформувались;

вбудована шафа (гардероб) площею 3,1 кв м розсувні двері мокрі, деформовані від води, шпалери від підлоги та під стелею мокрі та потемніли від води. Стеля мокра, потемніла від води. Світильники не працюють, їх працездатність з`ясовується та може бути перевірена після висихання. Низ гардеробних меблів мокрий та деформований. До акту додані фото та відео пошкоджень.

Як вбачається із зазначеного акту, після виявлення факту залиття комісією ОСББ «Проспект Любові Малої, 34» оглянута квартира АДРЕСА_2 на підставі дозволу власника через довірену особу. Під час огляду виявлено, що в санвузлі, на внутрішньо квартирних мережах постачання холодної води, а саме біля ванної, зірвана та зламана заглушка. Під час огляду зроблено фотографування зірваної заглушки та незакритого отвору на трубі холодної води, під час перекритого вводу води до квартири. Причиною залиття квартири АДРЕСА_3 холодною водою, за висновками комісії, став неякісний монтаж в середині квартири АДРЕСА_2 мереж постачання холодної води та порушення власниками квартири АДРЕСА_2 правил експлуатації внутрішньо квартирних систем постачання холодної води.

Акт складено у присутності двох свідків: ОСОБА_6 квартира АДРЕСА_7 та ОСОБА_7 квартира АДРЕСА_8 . Власники квартири АДРЕСА_2 відмовились від підписання акту з причин відмови приїхати до місця складання акту. З актом ознайомлений представник власника квартири АДРЕСА_3 , повноваження якого підтверджуються договором про правову допомогу від 15 травня 2022 року (а.с.28-29,56).

Як вбачається з висновку експерта № 16915 за результатами проведення будівельно-технічного дослідження, складеного 26 серпня 2022 року Національним науковим центром «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» розмір матеріальної шкоди, яка спричинена власнику квартири АДРЕСА_1 в наслідок залиття, на час проведення експертного дослідження складає 122297,66 грн (а.с.33-45).

На підставі акту здачі-приймання висновку експертного дослідження № 16915 від 26 серпня 2022 року вартість проведеного дослідження становить 9061,00 грн, яка оплачена ОСОБА_1 за квитанцією № 46 від 16 серпня 2022 року (а.с.32,46).

09 вересня 2022 року ОСОБА_1 на адресу відповідачів направила претензію про відшкодування матеріальних збитків, спричинених внаслідок залиття квартири від 07 серпня 2022 року (а.с.47-55).

Із висновку експерта № 22322 за результатами проведеного дослідження матеріалів, речовин та виробі, складеного 10 жовтня 2022 року Національним науковим центром «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» вбачається, що причиною руйнування латунної заглушки фрагмента трубопровода, наданого на дослідження, являються фактори, що ослабили міцність виробу, а саме: наявність пор в матеріалі, присутність стибію у складі матеріалу та корозійне з`єднання водопровідної системи в поєднанні з робочим тиском у системі (а.с.129-138,157-166).

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру.

Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15 та частина перша статті 16 ЦК України).

У пунктах 8, 9 частини другої статті 19 ЦК України передбачено, що способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди; відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі є підставою виникнення цивільних прав та обов`язків (пункт 3 частини другої статті 11 ЦК України).

Зобов`язання про відшкодування шкоди - це правовідношення, в силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов`язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала (частина перша статті 1166 ЦК України).

У частині першій статті 1167 ЦК України визначено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

У частинах першій, другій статті 22 ЦК України визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування. Збитками, зокрема, є втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки).

Таким чином, під збитками необхідно розуміти фактичні втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, витрати, вже зроблені потерпілим, або які мають бути ним зроблені, та упущену вигоду. При цьому такі витрати мають бути безпосередньо, а не опосередковано пов`язані з відновленням свого порушеного права, тобто з наведеного випливає, що без здійснення таких витрат неможливим було б відновлення свого порушеного права особою.

Стягнення збитків є одним із видів цивільно-правової відповідальності, для застосування якої потрібна наявність усіх елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправної поведінки, збитків, причинного зв`язку між протиправною поведінкою боржника та збитками і вини. За відсутності хоча б одного з цих елементів цивільна відповідальність не настає.

При цьому такі витрати мають бути необхідними для відновлення порушеного права та перебувати у безпосередньому причинно-наслідковому зв`язку з порушенням.

Статтею 1166 ЦК України передбачено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала. Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Таким чином, цивільне законодавство в деліктних зобов`язаннях передбачає презумпцію вини завдавача шкоди. Якщо у процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності і диспозитивності цивільного процесу, положень ЦК України щодо відшкодування шкоди, саме на відповідача покладено обов`язок доведення відсутності вини у завданні шкоди.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі № 761/12945/19 (провадження № 61-15575св20), від 19 лютого 2020 року у справі № 369/8038/17 (провадження № 61-1857св19).

Відповідно до частини першої статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (частина перша статті 76 ЦПК України).

Згідно з частиною першою статті 80 ЦПК України достатніми є докази, які в своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування.

Відповідно до статті 89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи та покладає тягар доказування на сторони. Водночас цей принцип не створює для суду обов`язок вважати доведеною та встановленою обставину, про яку стверджує сторона. Таку обставину треба доказувати таким чином, аби реалізувати стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний.

Тобто, певна обставина не може вважатися доведеною, допоки інша сторона її не спростує (концепція негативного доказу), оскільки за такого підходу принцип змагальності втрачає сенс (пункт 43 постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 23 жовтня 2019 року у справі № 917/1307/18).

Як вбачається з матеріалів справи, квартира АДРЕСА_1 належить на праві власності ОСОБА_1 , а власниками квартири АДРЕСА_4 є ОСОБА_5 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 (по 1/3 кожному) на підставі договору купівлі-продажу від 11 жовтня 2021 року.

Факт залиття квартири АДРЕСА_3 , 07 серпня 2022 року, власником якої є ОСОБА_1 , підтверджується актом про залиття, аварію, яка трапилась на системі холодного водопостачання, складеним 08 серпня 2022 року комісією у складі голови правління ОСББ «Проспект Любові Малої, 34» Попової В.В., члена правління (заступник голови правління) Тур В.А.

Причиною залиття квартири АДРЕСА_3 холодною водою за висновками комісії став неякісний монтаж в середині квартири АДРЕСА_2 мереж постачання холодної води та порушення власниками квартири АДРЕСА_2 правил експлуатації внутрішньо квартирних систем постачання холодної води.

Розмір збитків, завданих внаслідок затоплення квартири позивача, визначений висновком експерта № 16915 за результатами проведення будівельно-технічного дослідження, складеного 26 серпня 2022 року Національним науковим центром «Інститут судових експертиз ім. Засл. проф. М.С. Бокаріуса» та відповідачами не спростований.

Вину у завданій позивачу шкоді відповідачами не спростовано.

Таким чином, встановивши, що ОСОБА_1 довела розмір завданої шкоди, протиправність дій відповідачів, причинний зв`язок між ними, що призвело до залиття квартири позивачки, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що завдана позивачу шкода підлягає відшкодуванню відповідачами.

Колегія суддів зазначає, що ОСОБА_4 , ОСОБА_3 , ОСОБА_5 не спростували належними та допустимими доказами своєї вини у залитті квартири ОСОБА_1 , клопотання про проведення відповідних судових експертиз, зокрема на предмет визначення причин залиття квартири позивача, не заявляли та не надали інших належних та допустимих доказів щодо причин залиття та розміру спричиненої позивачу майнової шкоди, хоча це є їх процесуальним обов`язком, оскільки у спірних правовідносинах діє презумпція вини заподіювача шкоди.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 27 травня 2021 року у справі № 761/12945/19 (провадження № 61-15575св20), від 19 лютого 2020 року у справі № 369/8038/17 (провадження № 61-1857св19).

Твердження ОСОБА_4 про те, що застосування солідарного принципу стягнення є неправомірним та таким, що суперечить законодавству, колегія суддів відхиляє, з огляду на таке.

Відповідно до частини першої статті 1190 ЦК України особи, спільними діями або бездіяльністю яких було завдано шкоди, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

У постанові Верховного Суду України від 12 лютого 2014 року у справі № 6-168цс13 зроблено висновок по застосуванню статті 1190 ЦК України та вказано, що зі змісту зазначеної норми матеріального права, особи, які спільно заподіяли неподільну шкоду взаємопов`язаними, сукупними діями або діями з єдністю наміру, несуть солідарну відповідальність перед потерпілим.

Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 06 березня 2019 рокуу справі № 522/1781/16-ц (провадження № 61-19780св18).

Ухвалюючи оскаржене рішення, суд першої інстанції на підставі належним чином оцінених доказів, поданих сторонами, з урахуванням встановлених обставин і вимог, дійшов правильного висновку про доведеність заявлених позивачем позовних вимог.

Посилання ОСОБА_4 на те, що акт від 08 серпня 2022 року не відповідає вимогам чинного законодавства, є безпідставними, виходячи з наступного.

Правилами утримання жилих будинків та прибудинкових територій, затвердженими наказом Державного комітету України з питань житлово-комунального господарства від 17 травня 2005 року № 76, зареєстрованими вМіністерстві юстиції України 25 серпня 2005 року № 927/11207 (далі - Правила) передбачено, що в разі залиття квартири складається відповідний акт (пункт 2.3.6 Правил).

В додатку № 4 до Правил зазначено, що факт залиття квартири та його наслідки фіксується актом комісійного обстеження квартири за участю представників організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди є виконавцем послуг з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій, представників організації (підприємства), яка згідно з укладеною угодою обслуговує внутрішньо-будинкові системи опалення та водопостачання, представника власника будинку, будинкового комітету та затверджується начальником організації (підприємства), яка відповідно до укладеної угоди надає послуги з утримання будинків і споруд та прибудинкових територій. Присутність зацікавлених осіб від потерпілої сторони та з боку винної єобов`язковою.

В акті повинно бути відображено: дата складання акту (число, місяць, рік); прізвища, ініціали та посади членів комісії; прізвище, ім`я, по батькові власника (наймача, орендаря) квартири, що зазнала шкоди; адреса квартири, поверх, форма власності; характер залиття та його причини; завдана матеріальна шкода (обсяги необхідного ремонту приміщень квартири, перелік пошкоджених внаслідок залиття речей та їх орієнтовна вартість); висновок комісії щодо встановлення вини особи, що вчинила залиття.

Як вбачається з змісту акту від 08 серпня 2022 року він відповідає вимогам, викладеним у Правилах, в ньому зазначені конкретні причини залиття приміщень та особу, яка допустила таке залиття, наявний висновок про встановлення вини особи, яка вчинила залиття та інші необхідні для такого документа реквізити, а тому цей акт може бути належним і допустимим доказом заподіяння відповідачем майнової шкоди.

Доводи апеляційної скарги про те, що складений акт від 08 серпня 2022 року не є належним та допустимим доказом заподіяння позивачу шкоди, зводяться до незгоди із письмовими доказами, оцінка яким надана судом.

Посилання ОСОБА_4 на висновок експерта № 22322 від 10 жовтня 2022 року колегія суддів вважає безпідставними, оскільки даний висновок не спростовує вину відповідачів у завданні такої шкоди, як і не спростовано її розмір.

Доводи ОСОБА_4 про те, що судом першої інстанції вимогу про розгляд справи в загальному позовному порядку проігноровано, колегія суддів відхиляє, виходячи з наступного.

Частинами 1, 2, 3 статті 274ЦПК України передбачено, що у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються справи: 1) малозначні справи; 2) що виникають з трудових відносин; 3) про надання судом дозволу на тимчасовий виїзд дитини за межі України тому з батьків, хто проживає окремо від дитини, у якого відсутня заборгованість зі сплати аліментів та якому відмовлено другим із батьків у наданні нотаріально посвідченої згоди на такий виїзд.

У порядку спрощеного позовного провадження може бути розглянута будь-яка інша справа, віднесена до юрисдикції суду, за винятком справ, зазначених у частині четвертій цієї статті.

При вирішенні питання про розгляд справи в порядку спрощеного або загального позовного провадження суд враховує:1) ціну позову; 2) значення справи для сторін; 3) обраний позивачем спосіб захисту; 4) категорію та складність справи; 5) обсяг та характер доказів у справі, в тому числі, чи потрібно у справі призначити експертизу, викликати свідків тощо; 6) кількість сторін та інших учасників справи; 7) чи становить розгляд справи значний суспільний інтерес; 8) думку сторін щодо необхідності розгляду справи за правилами спрощеного позовного провадження.

Пунктом 5 частини 4 статті 274 ЦПК України передбачено, що в порядку спрощеного позовного провадження не можуть бути розглянуті справи у спорах, в яких ціна позову перевищує двісті п`ятдесят розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Відповідно до пункту 1 частини 6 статті 19 ЦПК України для цілей цього Кодексу малозначними справами єсправи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

З матеріалів справи вбачається, що ціна позову становить 131358,66 грн, тобто ціна позову є меншою, ніж сто розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, у зв`язку з чим підстави для розгляду справи в порядку загального позовного провадження відсутні.

Інші доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку про неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, яке призвело або могло призвести до неправильного вирішення справи, а стосуються переоцінки доказів.

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6Конвенціїпро захистправ людиниі основоположнихсвобод зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі «Серявін та інші проти України», заява № 4909/04, від 10 лютого 2010 року).

Оскільки судове рішення перевіряється в межах доводів та вимог апеляційної скарги, судова колегія визнає, що судове рішення судом ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, що відповідно до статті 375ЦПК України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а судового рішення - без змін.

Відповідно достатті 141 ЦПК України, а також згідно із пунктом 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» № 10 від 17 жовтня 2014 року із змінами зазначено, що, вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд має враховувати положеннястатті 141 ЦПК Українита керуватися тим, що судовий збір та інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Оскільки апеляційну скаргу залишено без задоволення, тому підстав для перерозподілу судових витрат за перегляд справи у апеляційному порядку не вбачається.

Керуючись ст.ст.367, 368,п.1 ч.1 ст.374, ст.375, ст.ст.381 384, 389 ЦПК України

п о с т а н о в и в:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 залишити без задоволення.

Рішення Жовтневого районного суду м. Харкова від 31 січня 2023 року залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття, є остаточною, касаційному оскарженню не підлягає, крім випадків, передбачених пунктом 2 частини 3 статті 389 ЦПК України.

Головуючий І.В. Бурлака

Судді Ю.М. Мальований

В.Б. Яцина

Повний текст постанови складено 02 травня 2023 року.