Рішення

від 24.04.2023 по справі 947/22002/22

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД М. ОДЕСИ

КИЇВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА ОДЕСИ

Справа № 947/22002/22

Провадження № 2/947/588/23

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2023 року

Київський районний суд м. Одеси в складі:

головуючого судді Калініченко Л.В.

при секретарі Матвієвої А.В.,

за участі:

представника позивача ОСОБА_1 ОСОБА_2 ,

представника відповідача ОСОБА_3 ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі в порядку спрощеного позовного провадження цивільну справу за позовною заявою

ОСОБА_1

до ОСОБА_3

про стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

26.09.2022 року до Київського районного суду міста Одеси надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ОСОБА_3 про стягнення аліментів, в якій позивачка просить суд:

- стягувати з відповідача на її користь аліменти на малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі, в розмірі 22010,00 гривень, щомісячно, з урахуванням індексу інфляції, починаючи з дня пред`явлення позову до суду та до досягнення дитиною повноліття;

- стягувати з відповідача на її користь аліменти в сумі 8500,00 гривень щомісячно, починаючи з дня пред`явлення позову до суду та до досягнення дитиною трьохрічного віку.

В обґрунтування позову позивачка посилається на те, що вона разом з відповідачем на протязі 4-ьох років з 2017 року проживали однією сім`єю без реєстрації шлюбу, за який в них народилась спільна дитина син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , який наразі є малолітнім.

Позивачка також вказує, що після виниклої між нею та відповідачем суперечки у серпні 2021 року, вони припинили спільне проживання та дитина залишилась проживати разом з нею.

Приймаючи вказані обставини позивачка зазначає, що має право на отримання аліментів від відповідача, на якого покладено обов`язок з утримання власної малолітньої дитини та дружини до трьохрічного віку, що стало підставою для звернення до суду з цим позовом.

В обґрунтування заявленого розміру аліментів до стягнення, позивачка посилається на те, що відповідач є працевлаштованим, а саме працює моряком, має постійний дохід, який складає 6000 доларів США щомісячно за контрактом, та з урахуванням графіку рейсів, дохід відповідача щомісячно на рік складає в сумі 3000 доларів США.

За наслідком викладеного позивачка вважає, що відповідач має матеріальну можливість сплачувати аліменти у заявленому до стягненні розмірі, що фактично дорівнює частки його доходу.

У відповідності до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями, цивільну справу за вказаним позовом було розподілено судді Калініченко Л.В.

Ухвалою судді Київського районного суду міста Одеси від 20.10.2022 року вказану позовну заяву прийнято до розгляду, відкрито провадження по справі, призначено розгляд в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням учасників по справі, та призначено дату, час і місце проведення судового засідання .

Разом з позовом, позивачкою надано до суду клопотання про витребування доказів, яке ухвалою суду від 22.11.2022 року задоволено та витребувано:

- з Державної прикордонної служби України інформацію про перетин кордону України відповідачем ОСОБА_3 , за період з 01.01.2017 року по день надання відповіді до суду, із зазначенням дат та напрямку;

- зПублічного акціонерноготовариства «Акціонернийбанк «Південний»відомості про наявність, стан банківських рахунків та виписки руху коштів за цими рахунками, із зазначенням платника та описом операцій, за період з 01.01.2017 року по день надання відповіді до суду, на ім`я: « ОСОБА_3 »;

- з Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків відомості щодо підтвердження кваліфікації моряка за період з 01.01.2017 року по день надання відповіді до суду, стосовно громадянина України « ОСОБА_3 », а також інформацію про його послужний список моряка із зазначенням фактично відпрацьованого ним часу за контрактами з іноземними компаніями-судновласниками;

- з TOB «МАРЛОУ НАВІГЕЙШН УКРАЇНА» відомості щодо сприяння в працевлаштуванні відповідача « ОСОБА_3 », за період з 01.01.2017 року по день надання відповіді до суду, та належним чином завірені копії договорів про надання послуг по сприянню в працевлаштуванні, контрактів про працевлаштування та довідок про плавання, інформацію щодо доходу (заробітку), зокрема відомості про базову ставку, понаднормові, відпускні та інші доплати і компенсації;

- з ТОВ «НОРДИК ГАМБУРГ ШИПМЕНЕДЖМЕНТ ЛТД» відомості щодо сприяння в працевлаштуванні відповідача « ОСОБА_3 », за період з 01.01.2017 року по день надання відповіді до суду та належним чином завірені копії договорів про надання послуг по сприянню в працевлаштуванні, контрактів про працевлаштування та довідок про плавання, інформацію щодо доходу (заробітку), зокрема відомості про базову ставку, понаднормові, відпускні та інші доплати і компенсації, щодо всіх договорів (угод, контрактів, додаткових угод, додатків) з роботодавцями, представниками, щодо роботи на судах.

На виконання вказаної ухвали суду, до суду 12.12.2022 року надійшли витребувані докази з Державної прикордонної служби України.

14.12.2022 року до суду на виконання ухвали суду надійшла відповідь з Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків, 27.12.2022 року з TOB «МАРЛОУ НАВІГЕЙШН УКРАЇНА» та Публічного акціонерноготовариства «Акціонернийбанк «Південний», а 10.01.2023 року з ТОВ «НОРДИК ГАМБУРГ ШИПМЕНЕДЖМЕНТ ЛТД».

Також, 27.12.2022 року до суду від представника відповідача по справі надійшов відзив на позовну заяву, в якому сторона відповідача визнала вимоги частково, а саме в частині обов`язку зі сплати аліментів на малолітню дитину, та зазначила, що відповідач згоден сплачувати аліменти на дитину у розмірі 46367,00 грн., щомісячно, а на матір в сумі 2183,00 грн., щомісячно, з посиланням на те, що наразі відповідач не здійснює рейсів та не отримує доходів про які зазначено позивачкою у позові. Так, сторона відповідача стверджує, що починаючи з 2022 року, ОСОБА_3 не працює моряком за контрактом, а в подальшому переїхав мешкати до Республіки Німеччини, де 27.07.2022 року отримав дозвіл на тимчасове проживання, приймаючи введений в Україні воєнний стан, строком до 04.03.2024 року. Наразі, як зазначає відповідач, його дохід складає 449,00 Євро щомісячно, з отриманих пільгових виплат.

03.02.2023 року представник позивача надала до суду відповідь на відзив, в якій вважає доводи відповідача щодо неспроможності сплачувати аліменти у заявленому до стягненні розмірі, необґрунтованими, з посиланням на те, що з виписок банківських установ по рахункам ОСОБА_3 вбачається, нарахування останньому грошових коштів за контрактами, та чітке отримання заробітної плати у продовж 2019, 2020, 2021 років. Отже, представник вважає, що стороною позивача доведено матеріальний стан відповідача за рік до звернення до суду з цим позовом, що дозволяє стягнути аліменти у заявленому розмірі.

20.02.2023 року до суду надійшли письмові заперечення на відповідь на відзив від представника відповідача, в якій представник вважає безпідставними доводи сторони позивача щодо матеріальної спроможності відповідача сплачувати аліменти у заявленому до стягненні розмірі, представником підтримано часткове визнання позову у межах викладених у відзиві на позовну заяву. Також представником зазначено, що є безпідставною вимога позивачки про індексацію заявлених до стягнення аліментів до повноліття дитини, оскільки з 01.01.2023 року дію Закону України «Про індексацію грошових доходів населення» призупинено.

У судовому засіданні 24.04.2023 року представник позивача наполягала на задоволенні позову.

Представник відповідача в судовому засіданні 24.04.2023 року частково визнала позовні вимоги з доводами викладеними у відзиві на позовну заяву, а також зазначила, що ОСОБА_3 згоден на сплату аліментів на дитину та матір у загальному розмірі не меншому не більшому ніж 11000,00 грн. щомісячно, з розрахунку 10000,00 грн. на дитину, та 1000,00 грн. на матір, щомісячно.

Заслухавши пояснення представників сторін по справі, дослідивши, вивчивши та проаналізувавши наявні в матеріалах справи докази, суд вважає позов ОСОБА_1 підлягаючим частковому задоволенню, з наступних підстав.

Судом встановлено, сторони по справі: ОСОБА_6 та ОСОБА_1 є батьками малолітньої дитини ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1 .

Сторонами під час розгляду справи визнано, що останні у зареєстрованому шлюбі не перебували.

У відповідності до поданої до суду копії паспорту громадянина України серії НОМЕР_2 , виданого Київським РВ ОМУ УМВС України в Одеській області 15.09.2005 року, отриманих судом відповідей з відділу адресно-довідкової роботи ГУДМС України, довідки про реєстрацію місця проживання особи, виданої Департаментом надання адміністративних послуг Одеської міської ради, вбачається, що ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , мешкає разом з матір`ю ОСОБА_1 , за адресою: АДРЕСА_1 , а відповідач проживає окремо та зареєстрований за адресою: АДРЕСА_2 .

Вказані обставини сторонами по справі не оспорювались.

Відповідно до п.9 ст. 7 Сімейного кодексу, сімейні відносини регулюються на засадах справедливості та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.

Згідно зі ст. 5 Протоколу №7 Європейської конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (Конвенцію ратифіковано Законом №475/97-ВР(475/97-ВР) від 17.07.1997 року) кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов`язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.

Відповідно дост. 141 Сімейного кодексу Українимати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини, крім випадку, передбаченогочастиною п`ятоюстатті 157 цього Кодексу.

Охорона дитинства в Україні є стратегічним загальнонаціональним пріоритетом і має метою забезпечення реалізації прав дитини на життя, охорону здоров`я, освіту, соціальний захист, всебічний розвиток та виховання в сімейному оточенні. Державна політика у цій сфері ґрунтується на забезпеченні найкращих інтересів дитини.

Законодавство про охорону дитинства ґрунтується на Конституції України, Конвенції ООН про права дитини, міжнародних договорах, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, і складається з цього Закону, а також інших нормативно-правових актів, що регулюють суспільні відносини у цій сфері.

Стаття 18 Конвенції ООН про права дитини декларує, що Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Відповідно дост. 8 Закону України «Про охорону дитинства»кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

За змістомст. 180 СК України,батьки зобов`язані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

Стягнення аліментів на утримання дитини є одним із способів захисту її інтересів, забезпечення одержання нею коштів, необхідних для її життєдіяльності.

Згідно ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини.

Стаття 27 Конвенції ООН про права дитини декларує, що Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батько (-ки) або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Згідно з вимогами ст. 181 Сімейного кодексу України, способи виконання батьками обов`язку утримувати дитину визначаються за домовленістю між ними. За домовленістю між батьками дитини той із них, хто проживає окремо від дитини, може брати участь у її утриманні в грошовій і (або) натуральній формі.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька або у твердій грошовій сумі за вибором того з батьків або інших законних представників дитини, разом з яким проживає дитина.

Приймаючи вищевикладені положення законодавства, приймаючи, що малолітня дитина сторін по справі ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом з матір`ю ОСОБА_1 , тобто окремо від батька ОСОБА_3 , та на останнього покладено законодавчий обов`язок з утримання власної дитини, суд вважає, що позивачка набула право на стягнення аліментів з відповідача на малолітнього сина сторін по справі.

Щодо розміру аліментів заявленого до стягнення на малолітню дитину.

Згідно ч. 2ст. 182 СК України,розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний гарантований розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Мінімальний рекомендований розмір аліментів на одну дитину становить розмір прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку і може бути присуджений судом у разі достатності заробітку (доходу) платника аліментів (ч. 2 цієї статті).

Відповідно достатті 184 СК Українисуд за заявою одержувача визначає розмір аліментів у твердій грошовій сумі. Розмір аліментів, визначений судом або домовленістю між батьками у твердій грошовій сумі, щорічно підлягає індексації відповідно до закону якщо платник і одержувач аліментів не домовилися про інше. За заявою одержувача аліментів індексація може бути здійснена судом за інший період.

Положеннями статті 7 Закону України «Про Державний бюджет України на 2023 рік» встановлено, що у 2023 році прожитковий мінімум для дітей віком до 6 років 2272 грн.

Відповідно до ч. 1ст. 182 СК Українипри визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоров`я та матеріальне становище дитини; стан здоров`я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення.

Частиною 3 вказаною статті передбачено, що суд не обмежується розміром заробітку (доходу) платника аліментів у разі встановлення наявності у нього витрат, що перевищують його заробіток (дохід), і щодо яких таким платником аліментів не доведено джерело походження коштів для їх оплати.

У відповідності до п.п.3 п.17 Постанови Пленуму Верховного Суду України №3 від 15.05.2006 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справ щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів», вирішуючи питання щодо розміру аліментів, суд повинен ураховувати: стан здоров`я, матеріальне становище дитини і платника аліментів; наявність в останнього інших неповнолітніх дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, повнолітніх дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Якщо суд встановить, що матеріальне становище платника аліментів, дозволяє йому утримувати дитину, він може збільшити розмір аліментів (частку заробітку (доходу), яка буде стягуватися як аліменти на дитину), що підлягає стягненню з платника аліментів. Свідченням матеріального становища платника аліментів, є величина витрат на утримання особою себе та членів своєї сім`ї. Під зміною сімейного стану розуміється з`явлення у сім`ї платника або одержувача аліментів осіб, яким вони за законом зобов`язані надавати утримування і які фактично знаходяться на їх утриманні. Таким чином, особа, яка одержує аліменти - одержувач аліментів, може звернутися до суду з позовом про збільшення розміру аліментів на дитину, якщо погіршилося його матеріальне становище, сімейний стан чи стан його здоров`я або ж покращилося матеріальне становище, сімейний стан чи стан здоров`я платника аліментів.

Відповідно до ст. 18 Конвенції про права дитини, що була ратифікованаПостановою ВР N 789-XII від 27.02.1991р., Держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Аналіз зазначених норм права дає підстави для висновку, що рівність прав батьків випливає з прав та інтересів дитини на гармонійний розвиток і належне виховання, у першу чергу повинні бути визначені інтереси дитини у ситуації спору, а вже тільки потім права батьків.

Також суд зазначає, що статтею 12 ЦПК України встановлено принцип змагальності сторін в цивільному процесі, який полягає в тому, що кожна сторона повинна довести ті обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, прямо встановлених Законом.

Обов`язок доведення своєї позиції за допомогою належних та допустимих доказів міститься і в ст. 81 ЦПК України. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Отже, приймаючи положення ч.1 ст. 81 ЦПК України, на кожну зі сторін по справі покладений обов`язок з доведення належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, а відтак на позивача обов`язок з доведення, що відповідач має матеріальну спроможність сплачувати аліменти у заявленому до стягненні розмірі, а відповідача, у разі наявності заперечень, обов`язок з доведення таких заперечень та дійсного матеріального стану.

Досліджуючи подані до суду докази, судом встановлено наступне.

У відповідності до отриманого листа Інспекції з питань підготовки та дипломування моряків від 14.12.2022 року за №1/8-1436/02-2115/22 вбачається, що у відповідності до Державного реєстру документів моряків, на ім`я ОСОБА_3 видані наступні документи:

- підтвердження робочого диплому за посадою старший помічник капітана суден валовою місткістю 500 і більше № 11701/2015/07 від 16.04.2015 видане капітаном Миколаївського морського торгівельного порту та має статус «Термін дії закінчився»;

- диплом за посадою вахтовий помічник капітана суден валовою місткістю 500 і більше № 00020/2011/08 від 13.01.2011 видане капітаном Одеського морського торгівельного порту та має статус «Анульований»;

- підтвердження робочого диплому за посадою вахтовий помічник капітана суден валовою місткістю 500 і більше № 00020/2011/08 від 13.01.2011 видане капітаном Одеського морського торгівельного порту та має статус «Анульований»;

- диплом радіооператора за посадою загальний оператор ГМЗЛБ № 00083/2010/03 від 13.07.2010 видане капітаном Іллічівського морського торгівельного порту та має статус «Анульований»;

- підтвердження робочого диплому за посадою загальний оператор ГМЗЛБ № 00083/2010/03 від 13.07.2010 видане капітаном Іллічівського морського торгівельного порту та має статус «Анульований»;

- диплом за посадою старший помічник капітана суден валовою місткістю 500 і більше №11701/2015/07 від 16.04.2015, видане капітаном Миколаївського морського торгівельного порту та має статус «Дійсний»;

- підтвердження робочого диплому за посадою старший помічник капітана суден валовою місткістю 500 і більше № 11701/2015/07 від 15.10.2019 видане капітаном Одеського морського торгівельного порту та має статус «Дійсний»;

- диплом радіооператора за посадою загальний оператор ГМЗЛБ № 11700/2015/07 від 16.04.2015 видане капітаном Миколаївського морського торгівельного порту та має статус «Дійсний»;

- підтвердження робочого диплому за посадою загальний оператор ГМЗЛБ № 11700/2015/07 від 15.10.2019 видане капітаном Одеського морського торгівельного порту та має статус «Дійсний».

Отже, на підставі викладеного судом встановлено, що відповідач ОСОБА_3 , має відповідні документи моряка, які дозволяють останньому працювати за контрактом.

У відповідності до листа ТОВ «Марлоу Навігейшн Україна» від 08.12.2022 року за вих. №1/17-22 вбачається, що ОСОБА_3 у період з 01.01.2017 р. ТОВ «Марлоу Навігейшн Україна» були надані посередницькі послуги з працевлаштування на судна іноземних судновласників, та ОСОБА_3 був працевлаштований другим помічником капітана у такі періоди часу:

- з 21.06.2017 р.- 13.11.2017 р.- т/х ОСОБА_7 );

- з 07.03.2018 р.- 20.09.2018 р.- т/х JULE;

- з 29.04.2019 р,- 08.08.2019 р,- т/х BBC THAMES;

- з 08.08.2019 р. по теперішній час ОСОБА_3 ТОВ «Марлоу Навігейшн Україна» посередницькі послуги з працевлаштування більше не надавались.

Відповідно до листа ТОВ «НОРДИК ГАМБУРГ ШИПМЕНЕДЖМЕНТ» від 02.01.2023 року за вих. №142, товариством за період з 01.01.2017 по теперішній час, були надані ОСОБА_3 інформаційно-консультаційні послуги по сприянню в працевлаштуванню за кордоном в листопаді 2019 р., листопаді 2020 р., серпні 2021 р. Договори про надання консультаційних послуг з посередництва на працевлаштування були підписані та отримані ОСОБА_3 . Повідомлено, що у товариства на цей час не має можливості надати копії цих договорів.

Згідно з отриманою відповіддю з Головного центру обробки спеціальної інформації Державної прикордонної служби України від 06.12.2022 року за вих. №91-37799/0/15-22 вбачається, що на протязі з січня 2018 року по 06.12.2022 року ОСОБА_3 здійснювались наступні виїзди за межі державного кордону України, а саме:

- у період з 28.01.2018 року по 03.02.2018 року, за пунктом пропуску Краківець, автомобільним шляхом;

- з 07.03.2018 року в напрямку Одеса-Стамбул, з датою повернення - 20.09.2018 року в напрямку Варшава-Одеса;

- з 26.10.2018 року в напрямку Київ Меммінгег, з датою повернення - 05.11.2018 року в напрямку Франкфурт-Київ;

- з 23.12.2018 року в напрямку Київ-Копенгаген, з датою повернення - 26.12.2018 року в напрямку Копенгаген-Київ;

- з 29.04.2019 року в напрямку Київ-Франкфурт, з датою повернення - 08.08.2019 року Фіумічіо-Київ;

- з 04.11.2019 року в напрямку Одеса-Гданськ, з датою повернення - 08.11.2019 року в напрямку Гданськ Київ;

- з 13.11.2019 року в напрямку Одеса-Стамбул, з датою повернення - 09.07.2020 в напрямку Прага-Одеса;

- з 03.11.2020 року в напрямку Стамбул-Одеса, з датою повернення -10.03.2021 року в напрямку Стамбул-Одеса;

- з 12.08.2021 року в напрямку Варшава Одеса, з датою повернення -29.12.2021 року в напрямку Дубаї-Одеса;

- з 13.01.2022 року в напрямку Дубаї-Одеса, з датою повернення - 18.02.2022 року в напрямку Дубаї-Одеса;

- 07.02.2022 року виїзд з Одеси в напрямку Веце, по теперішній час.

Досліджуючи вищевказані обставини, вбачається, що у період з 2020 року включно по 2022 рік включно, відповідачем було здійснено три триваючі подорожі, терміном більше 4-ох місяців, що притаманно контрактом моряку, останнє повернення за яким відбулось 29.12.2021 року.

Щодо останнього виїзду відповідача за кордон починаючи з 07.02.2022 року, який триває по цей час, судом додатково встановлено, що 27.07.2022 року на ім`я ОСОБА_3 . Відомством у справах іноземних громадян міста Бонн видано дозвіл на тимчасове проживання в Німеччині за № НОМЕР_3 , з терміном дії по 04.03.2024 року.

У відповідності до наданого відповідачем до суду розрахунку пільгових виплат, виданого громадою інтересів споживчої спільності 32302/0040397, на ОСОБА_3 у період з червня 2022 року по жовтень 2022 року розраховано загальну матеріальну потребу для пільгових виплат в сумі 449,00 Євро, щомісячно.

Також, судом під час розгляду справи були витребувані відомості з АБ «Південний» про наявність рахунків на ім`я відповідача, у відповідності до яких (лист від 07.12.2022 року за вих. №233-001-29740-2022-БТ встановлено, що у період з 01.01.2017 року по 06.12.2022 року на ім`я ОСОБА_3 були відкриті наступні рахунки:

- НОМЕР_4 у валюті гривні, який закрито 14.04.2021 року;

- НОМЕР_5 , у валюті гривні;

- НОМЕР_6 у валюті доларах США.

Досліджуючи подані до суду виписки за вказаними рахунками вбачається, що у 2020 року відповідачем отримано від компанії ОСОБА_8 наступні грошові кошти: 28.01.2020 - 6000 доларів США, 27.02.2020 - 2 500 доларів США, 10.06.2020 - 6 000 доларів США; 27.11.2020 - 2 500 доларів США, 22.12.2020 - 2 500 доларів США, що в загальній сумі складає 19500 доларів США; у 2021 році надходження грошових коштів від компанії ОСОБА_8 у наступних розмірах: 27.01.2021 - 2 500 доларів США, 01.03.2021 - 2 500 доларів США, 19.03.2021 - 2 676,40 доларів США, 29.09.2021 - 4 000 доларів США, 27.10.2021 - 4 000 доларів США, 01.12.2021 - 4 000 доларів США, 21.12.2021 - 4 000 доларів США, що в загальній сумі складає 23676,40 доларів США; у 2022 році відповідачем від вказаної компанії отримано 6351,33 доларів США 10.01.2022 року.

Також з поданих до суду виписок вбачається, що за рахунком НОМЕР_5 , у 2022 році по 06.12.2022 року було здійснено внесення грошових коштів:

- від продажу валюти: у січні - 34877,21 грн.; у лютому 87565,00 грн.; у березні 43699,50 грн.; у квітні 8775,00 грн., що в загальній сумі складає 174916,71 грн.;

- надходження від третьої особи 990000, 00 грн.

Інших доказів до матеріалів справи не надано.

Досліджуючи вищевказані докази в цілому, суд приходить до висновку, про обґрунтованість доводів позивача про працевлаштованість відповідача ОСОБА_3 частково, а саме встановлено, що дійсно ОСОБА_3 працював моряком, на іноземних судах, за контрактом та отримував постійний дохід, терміном до грудня 2021 року включно.

Будь-яких доказів на підтвердження працевлаштування та отримання саме доходів ОСОБА_3 у 2022 році, стороною позивача в порушення вимог ч.1 ст. 81 ЦПК України до суду не надано.

Також, суд не приймає доводи сторони позивача, що отриманні відповідачем грошові кошти від третіх осіб у 2022 році, є саме доходом ОСОБА_3 , оскільки не підтверджені належними доказами та відсутні докази джерела їх походження.

Надаючи вищевказаним доказам оцінку в сукупності та кожному доказу окремо, враховуючи вимоги міжнародного права, а також чинного законодавства України, суд приходить до переконання, що відповідач зобов`язаний утримувати дитину до досягнення нею повноліття у розмірі аліментів, який має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини.

Однак, суд вважає недоведеними доводи сторони позивачки про наявність у відповідача матеріальної спроможності на сплату аліментів саме у розмірі 22010,00 грн., щомісячно.

Разом з тим, суд при визначенні розміру коштів, що стягуються як аліменти, прагне не до зрівняння матеріального становища платника й одержувача аліментів, а до того, щоб одержувач аліментів у разі їх сплати перестав бути таким, що потребує матеріальної допомоги. Окрім того, розмір призначених аліментів має бути виправданий дійсними потребами та з урахуванням матеріального становища сторін, має виходити з фактичних обставин справи та мети зобов`язання щодо утримання.

Суд зазначає та звертає увагу щодо того, що позивач не надала належні і допустимі докази на підтвердження позову наявності та понесення реальних фактичних витрат на дитину у вказаному розмірі аліментів, заявленому до стягнення щомісячно.

Разом з тим, враховуючи вищевикладені обставини, приймаючи, що відповідач є особою працездатного віку, дієздатний, законодавчо на останнього покладено обов`язок забезпечення утримання та виховання власних дітей, приймаючи матеріальні витрати відповідача, та визнання відповідачем розміру аліментів в сумі 10000,00 грн., суд вважає, що позовні вимоги ОСОБА_1 підлягають частковому задоволенню, законним і справедливим буде стягнення з відповідача на користь позивача аліменти на малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , в твердій грошовій сумі у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок, щомісячно, починаючи стягнення з 26 вересня 2022 року, до досягнення дитиною повноліття, а саме ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Також, суд наголошує, що аліменти повинні використовуватись виключно для задоволення потреб дитини, її гармонійного фізичного та духовного розгляду, та не можуть слугувати для безпідставного збагачення отримувача аліментів.

Щодо вимоги позивача про стягнення аліментів, з урахуванням індексу інфляції, суд вважає необґрунтованими приймаючи, що у відповідності до ст. 71 Закону України «Про виконавче провадження», індексація розміру аліментів, визначеного у твердій грошовій сумі, проводиться, якщо інше не передбачено у виконавчому документі чи у договорі між батьками про сплату аліментів на дитину, виконавцем у встановленому Кабінетом Міністрів України порядку. Індексація розміру аліментів проводиться щороку, починаючи з другого року після визначення розміру аліментів.

Також позивачем заявлено стягнення аліментів з відповідача на свою користь, до досягнення малолітнім ОСОБА_5 , трьохрічного віку.

Відповідно до ч.2 та ч.4 ст.84 СК України, дружина, з якою проживає дитина, має право на утримання від чоловіка - батька дитини до досягнення дитиною трьох років.

Право на утримання вагітна дружина, а також дружина, з якою проживає дитина, має незалежно від того, чи вона працює, та незалежно від її матеріального становища, за умови, що чоловік може надавати матеріальну допомогу.

При визначенні розміру аліментів на дружину, судом приймається вищевказані обставини щодо матеріального стану відповідача, а також часткове визнання останнім позову в цій частині.

Приймаючи до уваги обов`язок відповідача утримувати матір дитини до досягнення дитиною трьох років, приймаючи вище встановлені обставини, суд вважає обґрунтованими вимоги позивача в цій частині та за можливе стягувати з відповідача на користь ОСОБА_1 утримання в твердій грошовій сумі у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок, щомісячно, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трьохрічного віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

Суд вважає за належне роз`яснити сторонам, що відповідно до ст.192 Сімейного кодексу України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, може бути згодом зменшено або збільшено рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоров`я когось з них, а також положення ст.185 Сімейного кодексу України щодо обов`язку того з батьків, з кого присуджено аліменти на дитину, брати участь у додаткових витратах на дитину, що викликані особливими обставинами.

Одночасно суд роз`яснює, що статтею 196 Сімейного кодексу України передбачена відповідальність платника аліментів за прострочення їх сплати у виді неустойки (пені) у розмірі одного відсотка від суми несплачених аліментів за кожен день прострочення.

Пари ухваленні рішення суду, судом враховується, що згідно з ч.1 ст. 81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Зазначене положення кореспондується частиною 3 статтею 12 ЦПК України.

Відповідно до ч.6 ст.81 ЦПК України, доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до п. 27Постанови Пленуму ВСУ № 14 від 18.12.2009 року «Про судове рішення у цивільній справі»під час судового розгляду предметом доказування є факти, якими обґрунтовують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше юридичне значення для вирішення справи і підлягають встановленню при ухваленні рішення.

Відповідно до п. 6постанови Пленуму Верховного Суду України від 18.12.2009 №14 «Про судове рішення у цивільній справі», враховуючи принцип безпосередності судового розгляду, рішення може бути обґрунтоване лише доказами, одержаними у визначеному законом порядку та дослідженими в судовому засіданні.

У відповідності до ч.ч. 1-3 ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.Збирання доказів у цивільних справах не є обов`язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд має право збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи лише у випадках, коли це необхідно для захисту малолітніх чи неповнолітніх осіб або осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена, а також в інших випадках, передбачених цим Кодексом.Учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд. Таке право мають також особи, в інтересах яких заявлено вимоги, за винятком тих осіб, які не мають процесуальної дієздатності.

Відповідно до статті 89 ЦПК України,суд оцінюєдокази засвоїм внутрішнімпереконанням,що ґрунтуєтьсяна всебічному,повному,об`єктивному табезпосередньому дослідженнінаявних усправі доказів. Жоднідокази немають длясуду заздалегідьвстановленої сили.Суд оцінюєналежність,допустимість,достовірність кожногодоказу окремо,а такождостатність івзаємний зв`язокдоказів уїх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Також, судом приймається, що Європейський суд справ людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (Серявін та інші проти України, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).

Приймаючи вищевикладене, оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, суд вважає позов ОСОБА_1 підлягаючим частковому задоволенню.

Відповідно доч.1,2ст.141ЦПК України,судовий збірпокладається насторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог. Іншісудові витрати,пов`язані зрозглядом справи,покладаються: уразі задоволенняпозову -на відповідача; уразі відмовив позові-на позивача; уразі частковогозадоволення позову-на обидвісторони пропорційнорозміру задоволенихпозовних вимог. Якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від сплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, які їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог, а інша частина компенсується за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Згідно зі ст.5 Закону України «Про судовий збір», від сплати судового збору під час розгляду справи в усіх судових інстанціях звільняються зокрема позивачі у справах про стягнення аліментів.

З урахуванням вищевикладеного, оскільки позивач звільнена від сплати судового збору за подання до суду позовної заяви про стягнення аліментів, з відповідача в дохід держави підлягає стягненню судовий збір в сумі 991 гривня 40 копійок.

Також, рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць, у відповідності до п.1 ч.1 ст.430 ЦПК України.

Керуючись ст.ст. 2, 4, 5, 6, 81, 141, 211, 263-265, 267, 352, 354, 430 ЦПК України, ст. ст. 84, 180, 181, 182, 183, 191 СК України, суд,

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 (місцепроживання: АДРЕСА_3 )до ОСОБА_3 (місцепроживання: АДРЕСА_4 )про стягненняаліментів задовольнити частково.

Стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_7 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_8 , аліменти на малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , у твердій грошовій сумі у розмірі 10000 (десять тисяч) гривень 00 копійок, щомісячно, починаючи стягнення з 26 вересня 2022 року, до досягнення дитиною повноліття, а саме ІНФОРМАЦІЯ_3 .

Стягувати з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_7 , на користь ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_6 , РНОКПП НОМЕР_8 , утримання в твердій грошовій сумі у розмірі 1000 (одна тисяча) гривень 00 копійок, щомісячно, починаючи стягнення з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , трьохрічного віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_4 .

У задоволенні решти вимог ОСОБА_1 відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , РНОКПП НОМЕР_7 , на користь держави судовий збір в сумі 991 (дев`ятсот дев`яносто одна) гривня 40 (сорок) копійок.

Рішення підлягає негайному виконанню в частині стягнення аліментів у межах суми платежу за один місяць.

Рішення може бути оскаржено шляхом подання апеляційної скарги на рішення суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи,якому повнерішення абоухвала судуне буливручені удень його(її)проголошення абоскладення,має правона поновленняпропущеного строкуна апеляційнеоскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення судунабирає законноїсили післязакінчення строкуподання апеляційноїскарги всімаучасниками справи,якщо апеляційнускаргу небуло подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 02.05.2023 року.

Головуючий Калініченко Л. В.