Ухвала

від 26.04.2023 по справі 127/5066/23

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Справа № 127/5066/23

Провадження №11-сс/801/195/2023

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: ОСОБА_1

Доповідач: ОСОБА_2

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2023 року м. Вінниця

Вінницький апеляційний суд у складі:

головуючого-судді ОСОБА_2

суддів: ОСОБА_3 , ОСОБА_4

при секретарі ОСОБА_5

за участю учасників судового провадження:

прокурора ОСОБА_6

слідчого ОСОБА_7

представника власника майна-адвоката ОСОБА_8

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу з доповненням представника власника майна ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_8 на ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 27 березня 2023 року,

якою задоволено клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_10 , накладено арешт на об`єкти нерухомого майна-земельні ділянки в рамках кримінального провадження № 42021022110000185, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.11.2021 за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1, ч.2 ст.364 КК України,

Зміст судового рішення та встановлені судом першої інстанції обставини

До Вінницького міського суду Вінницької області 22.02.2023 надійшло клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_10 , яке погоджене з прокурором ОСОБА_6 , про арешт майна.

Клопотання слідчого мотивовано тим, що у провадженні СУ ГУНП у Вінницькійобласті перебувають матеріали досудового розслідування, внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42021022110000185 від 10.11.2021, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 364 КК України, у зв`язку із чим у органу досудового розслідування постала необхідність у застосуванні заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді накладення арешту на майно.

Під час розгляду, з матеріалів клопотання встановлено, що Службові особи Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області (далі ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області), Бохоницької сільської ради Вінницького району Вінницької області, Вінницької міської ради, Вінницької РДА та Національної академії аграрних наук України, зловживаючи своїм службовим становищем всупереч інтересам служби, з використанням влади чи службового становища, з метою одержання неправомірної вигоди третім юридичним та/чи фізичним особам, які виступають набувачами земельних ділянок, протиправно відчужили та передали у власність невстановлених осіб частину земель державного підприємства понад 600 га, що завдало істотної шкоди державним інтересам.

У постійному користуванні Державного підприємства «Дослідне господарство «Бохоницьке» Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України» (далі - ДП «ДГ «Бохоницьке») перебувало 1451,538 га землі для ведення дослідних цілей i ведення сільського господарства згідно державного акту на право постійного користування землею cepiї ВН № 1853, зареєстрованого 12.06.2000 у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею Бохоницької сільської ради за № 10.

На підставі договору ДП «ДГ Бохоницьке» та ТОВ «Юридично-земельний союз «Альянс», останнім у 2012 році виготовлено технічну документацію iз землеустрою по інвентаризації земель ДП «ДГ «Бохоницьке» НААН» на території Бохоницької сільської ради.

Розпорядженням Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області від 02.08.2012 № 886 та рішенням Бохоницької сільської ради Вінницького району Вінницької області від 20.07.2012 затверджено технічну документацію iз землеустрою по інвентаризації земель ДП «ДГ «Бохоницьке» НААН» на території Бохоницької сільської ради, та на їх підставі державному підприємству в межах земельних ділянок, що використовувались підприємством згідно державного акту cepiї ВН № 1853, видано 35 нових державних актів на право постійного користування земельними ділянками загальною площею 813,3716 га для дослідних i навчальних цілей.

Рішенням Бохоницької сільської ради Вінницького району від 09.02.2018 № 21 «Про визнання Державного акту на право постійного користування землею таким, що втратив чинність» у зв`язку з проведеною інвентаризацією державний акт на право постійного користування землею cepiї ВН № 1853, виданий 12.06.2002 ДП «ДГ Бохоницьке» Інституту кормів УААН, визнано таким, що втратив чинність.

Національною академією аграрних наук у 2019 році 885,86 га землі з балансу ДП «ДГ «Бохоницьке» передано на баланс Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН.

Згідно даних Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на даний час за Інститутом кopмів та сільського господарства Поділля НААН iз земель, що перебували у постійному користуванні ДП «ДГ Бохоницьке» на підставі державного акту cepiї ВН № 1853 від 12.06.2002, на праві постійного користування зареєстровано 35 ділянок загальною площею 755,05 га.

Решта землі вибула з постійного користування підприємств та установ Національної академії аграрних наук України.

Зокрема співставленням даних державного акту на право постійного користування землею cepiї ВН № 1853 від 12.06.2002 та Публічної кадастрової карти України встановлено, що в межах державних земель, переданих у постійне користування ДП «ДГ «Бохоницьке», понад 1000 га земельних ділянок перебувають у приватній власності фізичних осіб на підставі наказів ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, рішень Вінницької міської та Бохоницької сільської рад та розпоряджень Вінницької районної державної адміністрації.

Відповідно до п. е ч. 4 ст. 84, ч. 2 ст. 117 Земельного кодексу України земельні ділянки, надані ДП «ДГ Бохоницьке» Інституту кормів УААН на підставі державного акту на право постійного користування землею сepії ВН № 1853 від 12.06.2002, не можуть передаватися у комунальну та приватну власність.

Згідно ч. 5 ст. 116 Земельного кодексу України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних ociб передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку, визначеному законом.

В ході досудового розслідування оперативному підрозділу УСБУ у Вінницькій області (вих. № 167/24-2022 від 06.01.2022), відповідно до ст. 40-41 КПК України надано письмове доручення на проведення слідчих (розшукових) дій, за результатами виконання якого 21.02.2022 на адресу СУ ГУНП (вих. № 53/5/2/125-248ві від 03.02.2022), отримано інформацію про вчинення посадовими особами державного підприємства «Дослідне господарство «Бохоницьке» Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН України» (ЄДРПОУ 00496550, с. Бохоники Вінницький район Вінницька область, далі ДП «ДГ «Бохоницьке»), Вінницької міської ради та ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області протиправних дій направлених на заволодіння земельною ділянкою державної власності загальною площею 142,5425 га, шляхом незаконного її вилучення із постійного користування одного із підприємств НААН України.

Так, встановлено, що у 2012 році ДП «ДГ «Бохоницьке» провело інвентаризацію земельного масиву, який перебував у нього з 2000-х років. Внаслідок виготовленої технічної документації ТОВ «Юридично-земельний союз «Альянс» (ЄДРПОУ 35949947, с. Агрономічне Вінницький р-н Вінницька обл., вул. Мічуріна, 1) зареєстровано державні акти на земельні ділянки та присвоєно їм кадастрові номера, зокрема на земельну ділянку площею 145,5425 га із кадастровим номером 0520680500:01:002:0076 та цільовим призначенням «для дослідних та навчальних цілей».

У 2015 році відбулися зміни та встановлення меж міста Вінниці і Вінницького району, відповідно до яких, вищевказана земельна ділянка загальною площею 142,5425 га державної власності стала частиною міста.

У подальшому, в 2016 році, Вінницька міська рада формує за рахунок вищевказаної земельної ділянки дві нових земельних ділянки комунальної форми власності площею 30,818 га із кадастровим номером 0510100000:02:109:0001, цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування інших будівель громадської забудови» та площею 36,4731 га із кадастровим номером 0510100000:02:109:0002, цільовим призначенням «для будівництва та обслуговування будівель закладів комунального обслуговування».

При цьому, у реєстрі ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області на той період була інформація про те, що земельна ділянка площею 145,5425 га державної форми власності належить до земельного масиву ДП ДГ «Бохоницьке». У свою чергу, земельна ділянка площею 36,4731 га 23.04.2021 передана у користування КП ВМР «Комбінат комунальних підприємств», а 28.05.2021 Департаменту комунального господарства та благоустрою ВМР на праві суперфіцію (право забудови земельної ділянки). При цьому вилучення із державної форми власності вищеперерахованих земельних ділянок відбувалося без відповідних звернень до НААН України щодо вилучення вищевказаної земельної ділянки та постанови Президії НААН України щодо її вилучення.

У 2019 році, згідно з наказами НААН України, земельний масив площею 885,8681 га, який перебував у користуванні ДП «ДГ «Бохоницьке», передано на баланс Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН України.

Однак, під час передачі вищезгаданих земельних ділянок, у наказі ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області, земельна ділянка із кадастровим номером 0520680500:01:002:0076 не вказана. Згідно з даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно на даний час за Інститутом кормів та сільського господарства Поділля НААН України зареєстровано земельні ділянки загальною площею 755,05 га.

Крім цього встановлено, що упродовж 2015-2021 років посадові особи Вінницької міської ради розпоряджалися іншою частиною вищевказаної земельної ділянки 78,2514 га.

Так, рішеннями Вінницької міської ради 215 земельних ділянок площею від 0,05 га до 0,07 га передано у приватні власність для ведення особистого сільського господарства, а також будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд.

Згідно відповіді ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області від 10.01.2023 № 0-2-0,6-87/2-23, земельні ділянки з кадастровими номерами: 0520680500:01:004:0049, 0520680500:01:004:0050, 0520680500:01:004:0051, 0520680500:01:004:0052, 0520680500:01:004:0053, 0520680500:01:004:0054, на підставі технічної документації із землеустрою щодо об`єднання земельних ділянок (розробник МКП «Вінницький муніципальний центр містобудування і архітектури. 2022 р), об`єднані в одну земельну ділянку з кадастровим номером 0510100000:02:111:0002, площею 11,3578 га, з цільовим призначенням для індивідуального садівництва, що розташована за адресою:

АДРЕСА_1 номер № 0510100000:02:111:0002 об`єкт нерухомого майна: земельна ділянка площею 11.3578 га, форма власності приватна, частка 1, власник ОСОБА_9 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 .

На підставі технічної документації із землеустрою щодо поділу земельної ділянки з кадастровим номером 0510100000:02:111:0002, зазначену земельну ділянку поділено на 66 земельних ділянок із цільовим призначенням «01.05. Для ведення садівництва» (категорія земель «Землі сільськогосподарського призначення») з кадастровими номерами від 0510100000:02:111:0003 до 0510100000:02:111:0068.

Враховуючи викладене, встановлено, що посадові особи державного підприємства «Дослідне господарство «Бохоницьке» Інституту кормів та сільського господарства Поділля НААН України», Вінницької міської ради та ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області причетні до вчинення кримінальних правопорушень, передбачених ч. ч. 1, 2 ст. 364 КК України.

Відповідно до інформаційних довідок від 09.01.2023 з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно, Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об`єктів нерухомого майна, наявні відомості про земельні ділянки з кадастровими номерами від 0510100000:02:111:0003 до 0510100000:02:111:0068, технічна документація із землеустрою щодо поділу та об`єднання яких розроблена 05.12.2022 МКП «ВМЦ МіА».

Враховуючи викладене та те, що об`єкти нерухомого майна земельні ділянки з кадастровими номерами від 0510100000:02:111:0003 до 0510100000:02:111:0068, що утворені внаслідок поділу ділянки з кадастровим номером № 0510100000:02:111:0002 площею 11.3578 га, є предметом кримінального правопорушення, тому з метою попередження відчуження майна, що може перешкодити швидкому, повному та неупередженому проведенню подальшого досудового розслідування, виникла необхідність у накладенні арешту на нерухоме майно та забороні на вчинення дій щодо його відчуження суб`єктами державної реєстрації.

Відповідно до постанови слідчого об`єкти нерухомого майна земельна ділянка з кадастровим номером № 0510100000:02:111:0002 площею 11.3578 га, визнано речовим доказами у кримінальному провадженні № 42021022110000185 від 10.11.2021.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 27.01.2023 (справа № 127/2276/23) накладено арешт на майно, а саме: земельну ділянку кадастровий номер № 0510100000:02:111:0002 - об`єкт нерухомого майна: площею 11.3578 га, форма власності приватна, частка 1, власник ОСОБА_9 , реєстраційний номер облікової картки платника податків: НОМЕР_1 , шляхом заборони на вчинення дій щодо відчуження та проведення інших дій пов`язаних зі зміною права власності та/або користування, суб`єктами реєстрації.

Для організації виконання вищевказану ухвалу направлено Вінницькому міському голові (вих.№ 1463/24-2023 від 14.02.2023).

14.02.2023 державним реєстратором прав на нерухоме майно, Виконавчого комітету Вінницької міської ради, Вінницької області, ОСОБА_11 , винесено рішення № 66402748 про відмову в проведенні реєстраційних дій у зв`язку із встановленням обставин, які не дають змоги встановити набуття, зміну або припинення речових прав на нерухоме майно та їх обтяження, а саме: реєстрація права власності на земельну ділянку кадастровий номер № 0510100000:02:111:0002 наявна тільки в Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. В Державному земельному кадастрі відсутні відомості щодо реєстрації земельної ділянки із зазначеним кадастровим номером, що унеможливлює прийняття рішення щодо накладення арешту на земельну ділянку кадастровий номер № 0510100000:02:111:0002.

Враховуючи вищевикладене,керуючись ст.40,131,132,170,171КК України,слідчий просивслідчого суддюрозглянути клопотанняпро накладенняарешту (заборонуна вчиненнядій щодовідчуження тапроведення іншихдій пов`язанихзі зміноюправа власностіта/абокористування,суб`єктами реєстрації)на перерахованіу клопотанніоб`єкти нерухомогомайна земельні ділянки(розташованіза адресою: Вінницька область, м. Вінниця, провулок Гетьманський) із цільовим призначенням «01.05. Для ведення садівництва» (категорія земель «Землі сільськогосподарського призначення») з кадастровими номерами з 0510100000:02:111:0003 по 0510100000:02:111:0068.

В судовому засіданні в суді першої інстанції слідчий підтримав клопотання за обставин викладених у ньому.

Представник власника в судовому засіданні заперечила проти клопотання, подала свої заперечення.

Ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 27 березня 2023 року клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_10 задоволено.

Накладено арешт (заборону на вчинення дій щодо відчуження та проведення інших дій пов`язаних зі зміною права власності та/або користування, суб`єктами реєстрації) на об`єкти нерухомого майна земельні ділянки (розташовані за адресою: Вінницька область, м. Вінниця, провулок Гетьманський) із цільовим призначенням «01.05. Для ведення садівництва» (категорія земель «Землі сільськогосподарського призначення») з кадастровими номерами з 0510100000:02:111:0003 по 0510100000:02:111:0068, а саме:

№ п/пКадастровий номерПлоща, Га1.0510100000:02:111:00030,03022.0510100000:02:111:00040,06643.0510100000:02:111:00050,06624.0510100000:02:111:00060,06585.0510100000:02:111:00070,06576.0510100000:02:111:00080,06537.0510100000:02:111:00090,06508.0510100000:02:111:00100,06499.0510100000:02:111:00110,064010.0510100000:02:111:00120,094611.0510100000:02:111:00130,094612.0510100000:02:111:00140,100013.0510100000:02:111:00150,100014.0510100000:02:111:00160,100015.0510100000:02:111:00170,100016.0510100000:02:111:00180,100017.0510100000:02:111:00190,100018.0510100000:02:111:00200,041519.0510100000:02:111:00210,094620.0510100000:02:111:00220,100021.0510100000:02:111:00230,100022.0510100000:02:111:00240,100023.0510100000:02:111:00250,100024.0510100000:02:111:00260,100025.0510100000:02:111:00270,100026.0510100000:02:111:00280,143127.0510100000:02:111:00290,100028.0510100000:02:111:00300,100029.0510100000:02:111:00310,100030.0510100000:02:111:00320,100031.0510100000:02:111:00330,100032.0510100000:02:111:00340,143033.0510100000:02:111:00350,100034.0510100000:02:111:00360,100035.0510100000:02:111:00370,100036.0510100000:02:111:00380,100037.0510100000:02:111:00390,100038.0510100000:02:111:00400,124539.0510100000:02:111:00410,125040.0510100000:02:111:00420,100041.0510100000:02:111:00430,100042.0510100000:02:111:00440,100043.0510100000:02:111:00450,096944.0510100000:02:111:00460,100045.0510100000:02:111:00470,100046.0510100000:02:111:00480,100047.0510100000:02:111:00490,100048.0510100000:02:111:00500,129949.0510100000:02:111:00510,100050.0510100000:02:111:00520,100051.0510100000:02:111:00530,100052.0510100000:02:111:00540,077053.0510100000:02:111:00550,100054.0510100000:02:111:00560,100055.0510100000:02:111:00570,100056.0510100000:02:111:00580,110257.0510100000:02:111:00590,100058.0510100000:02:111:00600,100059.0510100000:02:111:00610,128560.0510100000:02:111:00620,128661.0510100000:02:111:00630,088562.0510100000:02:111:00640,089063.0510100000:02:111:00650,088664.0510100000:02:111:00660,281965.0510100000:02:111:00671,446566.0510100000:02:111:00683,5777

Свої висновки слідчий суддя мотивував тим, що в рамках кримінального провадження № 42021022110000185 від 10.11.2021, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 364 КК України, земельні ділянки є предметом кримінального правопорушення.

Крім того, в судовому засіданні було встановлено, що 66 земельних ділянок були утворенні з земельної ділянки 0510100000:02:111:0002 на яку ухвалою слідчого судді від 27.01.2023 вже було накладено арешт, але виконати дану ухвалу не представилося за можливе, у зв`язку з тим, що основну земельну ділянку було розформовано на 66 земельних ділянок.

Під час задоволення арешту 27.01.2023 слідчим суддею було встановлено обґрунтованість клопотання слідчого щодо необхідності накладення арешту на вказану земельну ділянку.

Тому слідчий суддя враховуючи те, що земельні ділянки є предметом кримінального правопорушення, можуть бути використані як доказ під час досудового розслідування кримінального провадження, а тому з метою з`ясування дійсних обставин події кримінального правопорушення, а також з метою унеможливлення подальшого відчуження вказаного майна на час досудового розслідування та забезпечення схоронності даного майна, дійшов висновку, що клопотання старшого слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_10 , про накладення арешту на майно, підлягає задоволенню.

Вимоги апеляційної скарги та узагальнені доводи особи, що її подала

В поданій апеляційній скарзі з доповненням представник власника майна ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_8 просить ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 27.03.2023 року скасувати та ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні клопотання ст. слідчого СУ ГУНП у Вінницькій області майора поліції ОСОБА_10 про накладення арешту на майно.

Апеляційну скаргу з доповненням обґрунтовує тим, що оскаржувана ухвала є незаконною та необґрунтованою, оскільки слідчим в супереч вимогам ч.2 ст.64-2 КПК України безпідставно, як неуповноваженою особою порушено питання про арешт майна третьої особи. Обставини викладені слідчим в клопотанні не мають відношення до земельних ділянок, які належать на праві власності ОСОБА_9 , який є їх добросовісним набувачем. Об`єднання та подальший поділ земельних ділянок здійснювався ним, як власником з метою приведення їх у відповідність до затвердженого детального плану забудови території. Також відомості про незаконне відведення та набуття у власність земельних ділянок, які перебувають у власності ОСОБА_9 до ЄРДР не вносились і досудове розслідування за такими фактами не розпочиналося. Вважає, що слідчий суддя прийшов до помилкового висновку, що у межах даного кримінального провадження вказані у клопотанні слідчого земельні ділянки відповідають критеріям, визначеним ст.98 КПК України. Також не існує жодної обґрунтованої наявної підозри у чиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.ч. 1, 2 ст. 364 КК України, немає підстав для спеціальної конфіскації у добросовісного власника, не визначено ні розміру шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, не встановлено розумності та співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, не оцінено наслідків арешту майна її довірителя, який не є суб`єктом кримінального провадження. Вважає, що накладений арешт порушує законні права та інтереси ОСОБА_9 щодо володіння, користування та розпорядження вказаними земельними ділянками.

Позиції учасників судового провадження

В судовому засіданні в суді апеляційної інстанції представник ОСОБА_9 - адвокат ОСОБА_8 апеляційну скаргу з доповненням підтримала, просила її задовольнити, посилаючись на викладені в ній доводи.

Прокурор ОСОБА_6 заперечував протизадоволення апеляційноїскарги представника ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_8 ,про щонадав письмовізаперечення. Просив ухвалу слідчого судді залишити без змін, оскільки вона є законною та обґрунтованою. Також, на запитання суду пояснив, що в даному кримінальному провадженні органом досудового слідства не здобуто доказів щодо причетності ОСОБА_9 до злочину, передбаченого ч.1, ч.2 ст. 364 КК України, при цьому ні слідчим в клопотанні, ні слідчим суддею не було порушено право користування ОСОБА_9 вказаними шістдесятьма шести земельними ділянками, цільове призначення яких для садівництва, ставилось лише питання щодо накладення арешту шляхом заборони на вчинення дій щодо відчуження та проведення інших дій пов`язаних зі зміною права власності та/або користування, суб`єктами реєстрації. Вказані земельні ділянки є предметом злочину у даному кримінальному провадженні. У вказаному кримінальному провадженні на даний час підозра жодній особі не оголошена. При допиті ОСОБА_9 не повідомляв, яким чином зазначені земельні ділянки перейшли у право власності до суб`єкта, в якого він ці земельні ділянки придбав. Досудове розслідування у вказаному кримінальному провадженні триває.

Водночас прокурор звернув увагу суду на те, що у Верховному Суді перебуває на розгляді касаційна скарга першого заступника керівника Вінницької обласної прокуратури у справі за позовом Вінницької обласної прокуратури, поданого в інтересах держави в особі Національної академії аграрних наук України, Вінницької районної державної адміністрації, Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, з вимогою визнати незаконним та скасувати рішення Бохоницької сільської ради Вінницького району "Про визнання Державного акта на право постійного користування землею таким, що втратив чинність" №21 від 09.02.2018, так як Бохоницька сільська рада (правонаступником якої є Агрономічна сільська рада), прийнявши вказане рішення, вийшла за межі наданих їй повноважень, оскільки цим рішенням фактично припинила право Державного підприємства "Дослідне господарство "Бохоницьке" Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України на користування землею. Про наданий в ході апеляційного розгляду представником ОСОБА_9 договір на забудову території, власником якої є ОСОБА_9 прокуратурі відомо не було.

Слідчий ОСОБА_7 ,який ходитьдо групислідчих щоздійснюють досудоверозслідування увказаному кримінальномупровадженні,в судовомузасіданні підтримавклопотання ст.слідчого ОСОБА_10 ,заперечував протизадоволення апеляційноїскарги представника ОСОБА_8 та просив ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 17.03.2023 залишити без змін. Надав аналогічні покази надані прокурором.

Мотиви суду

Заслухавши суддю-доповідача, представника власника майна ОСОБА_9 - адвоката ОСОБА_8 , прокурора та слідчого, дослідивши матеріали судового та кримінального провадження, колегія суддів апеляційного суду вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з огляду на таке.

Відповідно до положень ст.404 КПК України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.

Статтею 370 КПК України визначено, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом.

Статтею 41 Конституції України встановлено, що кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Окрім того, ч. 2 ст. 328 ЦК України передбачає, що право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948) та Європейська конвенція про захист прав людини та основоположних свобод (1950), учасником яких є Україна.

Стаття 17 Загальної декларації прав людини проголошує право приватної власності як основне і невідчужуване право людини.

Конвенція про захист прав і основоположних свобод є міжнародним договором, який закріплює певний перелік найбільш важливих для людини суб`єктивних прав. Складовою цієї Конвенції є окремі протоколи, які доповнюють та розвивають її положення.

Так, положеннями ст.ст.2, 7 КПК України визначені завдання кримінального судочинства, відповідно до яких, зміст і форма кримінального провадження повинні відповідати загальним засадам кримінального провадження, до яких зокрема відносяться: верховенство права, недоторканність права власності, забезпечення права на захист, доступ до правосуддя, забезпечення права на оскарження процесуальних рішень, дій чи бездіяльності.

При застосуванні заходів забезпечення кримінального провадження слідчий суддя повинен діяти у відповідності до вимог КПК України та судовою процедурою гарантувати дотримання прав, свобод та законних інтересів осіб; умов, за яких жодна особа не була б піддана необґрунтованому процесуальному обмеженню.

При розгляді клопотання про накладення арешту на майно в порядку ст.ст.170-173 КПК України, для прийняття законного, обґрунтованого та справедливого рішення, слідчий суддя повинен з`ясувати правову підставу для арешту майна, яка має бути викладена у клопотанні слідчого та відповідати вимогам закону.

Вказана норма узгоджується з ст. 1 Першого протоколу Конвенції про захист прав та основоположних свобод, відповідно до якої будь-яке обмеження власності повинно здійснюватися відповідно до закону, а отже суб`єкт, який ініціює таке обмеження повинен обґрунтувати свою ініціативу в контексті норм закону.

Згідно з Конституцією України та Законом України «Про міжнародні договори і угоди», чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України і підлягає застосуванню поряд з національним законодавством України.

До основних стандартів у сфері правового регулювання відносин власності належить Загальна декларація прав людини (1948 р.) та Європейська конвенція про захист прав людини та основних свобод (1950 р.), учасником яких є Україна.

Статтею 1 Протоколу №1 (1952 р.) до Конвенції встановлено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном, ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права.

Як свідчить практика Європейського суду з прав людини (далі ЄСПЛ), найчастіше втручання в право власності фізичних та юридичних осіб відбувається з боку державних органів, зокрема, органів виконавчої влади, іноді органів законодавчої й судової влади, шляхом прийняття законодавчих актів чи при винесенні незаконного рішення суду, тоді як ст.1 Першого Протоколу до Європейської конвенції з прав людини забороняє будь-яке невиправдане втручання державних органів.

Практика ЄСПЛ визначає, що стаття 1 Протоколу 1, яка спрямована на захист особи (юридичної особи) від будь-якого посягання держави на право володіти своїм майном, також зобов`язує державу вживати необхідні заходи, спрямовані на захист права власності (рішення по справі «Броньовський (Broniowski) проти Польші» від 22.06.2004 року).

У своїх висновках ЄСПЛ неодноразово нагадував, що перша та найважливіша вимога статті 1 Протоколу 1 полягає в тому, що будь-яке втручання публічної влади в право на мирне володіння майном має бути законним: друге речення п. 1 дозволяє позбавлення власності лише «на умовах, передбачених законом», а п. 2 визначає, що держави мають право здійснювати контроль за користуванням майном шляхом введення в дію «законів». Більше того, верховенство права, один з фундаментальних принципів демократичного суспільства, є наскрізним принципом усіх статей конвенції (рішення у справах «Амюр проти Франції», «Колишній король Греції та інші проти Греції» та «Малама проти Греції»).

Відповідно до положень з ч.1 ст.131 КПК України захід забезпечення кримінального провадження застосовується з метою досягнення дієвості цього провадження.

Відповідно до положень ч.ч.3-5 ст.132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що:

1) існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження;

2) потреби досудового розслідування виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який ідеться в клопотанні слідчого, прокурора;

3) може бути виконане завдання, для виконання якого слідчий, прокурор звертається із клопотанням.

Для оцінки потреб досудового розслідування слідчий суддя або суд зобов`язаний врахувати можливість без застосованого заходу забезпечення кримінального провадження отримати речі і документи, які можуть бути використані під час судового розгляду для встановлення обставин у кримінальному провадженні.

Під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторони кримінального провадження повинні подати слідчому судді або суду докази обставин, на які вони посилаються.

Згідно з положеннями ст. 170 КПК України, арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, знищення, перетворення, відчуження. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб. Слідчий, прокурор повинні вжити необхідних заходів з метою виявлення та розшуку майна, на яке може бути накладено арешт у кримінальному провадженні, зокрема шляхом витребування необхідної інформації у Національного агентства України з питань виявлення, розшуку та управління активами, одержаними від корупційних та інших злочинів, інших державних органів та органів місцевого самоврядування, фізичних і юридичних осіб.

Арешт майна допускається з метою забезпечення:1) збереження речових доказів;2) спеціальної конфіскації;3) конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи;4) відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98цього Кодексу.

Арешт накладається на майно третьої особи, якщо вона набула його безоплатно або за ціною, вищою чи нижчою за ринкову вартість, і знала або повинна була знати, що таке майно відповідає будь-якій з ознак, передбачених пунктами 1-4частини першої статті 96-2Кримінального кодексу України.

У випадку, передбаченому пунктом 4 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, фізичної чи юридичної особи, яка в силу закону несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діями (бездіяльністю) підозрюваного, обвинуваченого, засудженого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, а також юридичної особи, щодо якої здійснюється провадження, за наявності обґрунтованого розміру цивільного позову у кримінальному провадженні, а так само обґрунтованого розміру неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, щодо якої здійснюється провадження.

Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.

Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об`єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об`єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.

Відповідно ч.2 ст. 171 КПК України, у клопотанні слідчого, прокурора про арешт майна повинно бути зазначено: 1) підстави і мету відповідно до положень статті 170 КПК України та відповідне обґрунтування необхідності арешту майна; 2) перелік і види майна, що належить арештувати; 3) документи, які підтверджують право власності на майно, що належить арештувати, або конкретні факти і докази, що свідчать про володіння, користування чи розпорядження підозрюваним, обвинуваченим, засудженим, третіми особами таким майном; 4) розмір шкоди, неправомірної вигоди, яка отримана юридичною особою, у разі подання клопотання відповідно до частини шостої статті 170 КПК України.

До клопотання також мають бути додані оригінали або копії документів та інших матеріалів, якими слідчий, прокурор обґрунтовує доводи клопотання.

Згідно приписів ч.1 ст. 173 КПК України, слідчий суддя, суд відмовляють у задоволенні клопотання про арешт майна, якщо особа, що його подала, не доведе необхідність такого арешту, а також наявність ризиків, передбачених абзацом другим частини першої статті 170 цього Кодексу.

У відповідності до п. п. 1, 2, 5, 6 ч. 2 ст. 173 КПК України, при вирішенні питання про арешт майна слідчий суддя, суд повинен враховувати:

- правову підставу для арешту майна;

- можливість використання майна як доказу у кримінальному провадженні (якщо арешт майна накладається у випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої статті 170 цього Кодексу);

- розумність та співрозмірність обмеження права власності завданням кримінального провадження;

- наслідки арешту майна для підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб.

Встановлено, що в провадженні Слідчого відділу розслідування особливо тяжких злочинів СУ ГУНП у Вінницькій області перебуває кримінальне провадження, відомості про яке внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань 10.11.2021 за №42021022220000185, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених ч.1,2 ст.364 КК України, у зв`язку із чим орган досудового розслідування звернувся до суду з клопотанням про застосування заходу забезпечення кримінального провадження у вигляді накладення арешту на майно, з метою попередження його відчуження та забороні на вчинення дій щодо його відчуження суб`єктами державної реєстрації.

Зі змісту клопотання вбачається, що службові особи Головного управління Держгеокадастру у Вінницькій області, Бохоницької сільської ради, Вінницької міської ради, Вінницької РДА та Національної академії аграрних наук України, зловживаючи своїм службовим становищем всупереч інтересам служби, з використанням влади чи службового становища, з метою одержання неправомірної вигоди третіми юридичними та/чи фізичними особами, які виступають набувачами земельних ділянок, протиправно відчужили та передали у власність невстановлених осіб частину земель державного підприємства площею понад 600 га, що завдало істотної шкоди державним інтересам.

У постійному користуванні Державного підприємства "Дослідне господарство "Бохоницьке" Інституту кормів та сільського господарства Поділля Національної академії аграрних наук України" (далі- ДП "ДГ "Бохоницьке") перебувало 1451,538 га землі для ведення дослідних цілей і ведення сільського господарства згідно з державним актом на право постійного користування землею серії ВН №1853, зареєстрованого 12.06.2000 у Книзі записів державних актів на право постійного користування землею Бохоницької сільської ради за №10.

У 2012 році на замовлення ДП "ДГ Бохоницьке" було виготовлено технічну документацію із землеустрою по інвентаризації земель ДП "ДГ "Бохоницьке" НААН" на території Бохоницької сільської ради, яка в подальшому була затверджена розпорядженням Вінницької районної державної адміністрації Вінницької області від 02.08.2012 р.№886 та рішенням Бохоницької сільської ради від 20.07.2012 р. За результатами проведеної інвентаризації ДП "ДГ "Бохоницьке" було видано 35 нових державних актів на право постійного користування земельними ділянками загальною площею 813,3716 га.

Рішенням Бохоницької сільської ради від 09.02.2018 №21 "Про визнання Державного акту на право постійного користування землею таким, що втратив чинність", Державний акт виданий ДП "ДГ "Бохоницьке" серії ВН №1853 від 12.06.2000 р., визнано таким, що втратив чинність.

В ході досудового розслідування було отримано інформацію про вчинення посадовими особами ДП "ДГ "Бохоницьке", Вінницької міської ради та ГУ Держгеокадастру у Вінницькій області протиправних дій, направлених на заволодіння земельною ділянкою державної власності загальною площею 142,5425 га, шляхом незаконного її вилучення із постійного користування одного із підприємств НААН України, однак доказів цього на час розгляду даного клопотання суду не надано.

Так, з аналізу змісту клопотання слідчого та ухвали слідчого судді встановлено, що у зазначених процесуальних документах, не дотримані вимоги наведених вище норм кримінального процесуального закону та не доведено, що стосовно арештованого майна, є підстави вважати, про його відповідність критеріям ст. 98 КПК України, так як у цій частині, цю обставину заявник просто вказує у своєму клопотанні, але не подає відповідні докази на підтвердження її дійсності.

Відповідно до ст.7 КПК України в якості загальної засади кримінального провадження проголошено змагальність сторін та свобода в поданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Апеляційний судвважає,що слідчийсуддя прийшовдо помилковоговисновку,що умежах даногокримінального провадженнявказані уклопотанні земельніділянки зкадастровими номерамиз 0510100000:02:111:0003до 0510100000:02:111:0068,що утворенівнаслідок поділуділянки зкадастровим номером№ 0510100000:02:111:0002площею 11.3578га,які належатьна правіприватної власності ОСОБА_9 ,відповідають критеріямвизначеним ст.98КПК України,а самеречового доказу,бо зазначено,що цеє предметомзлочину, оскільки слідчим не було доведено необхідність вжиття заходу забезпечення кримінального провадження - арешту даного майна з метою попередження відчуження, що може перешкодити швидкому, повному та неупередженому проведенню досудового розслідування, оскільки земельні участки будуть і надалі у власності ОСОБА_9 , який також може використовувати їх не виключно для сільськогосподарських потреб.

Арештоване майно не можливо використовувати як доказ у даному кримінальному проваджені, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які відомості про внесення до ЄРДР інформації про незаконне відведення та набуття у власність земельних ділянок, які перебувають у власності ОСОБА_9 , і досудове розслідування за таким фактом не розпочиналося.

Як убачається з наданих суду матеріалів, підозру у кримінальному провадженні №42021022220000185від 10.11.2021 на день розгляду клопотання жодній особі не повідомлено, не має підстав для спеціальної конфіскації майна у добросовісного власника, не визначено розміру шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення, не встановлено розумності та співмірності обмеження права власності завданням кримінального провадження, не оцінено наслідків арешту майна ОСОБА_9 , який не є суб`єктом кримінального провадження.

Згідно ч. 3 ст. 132 КПК України, застосування заходів забезпечення кримінального провадження не допускається, якщо слідчий, прокурор не доведе, що існує обґрунтована підозра щодо вчинення кримінального правопорушення такого ступеня тяжкості, що може бути підставою для застосування заходів забезпечення кримінального провадження.

В порушення вимог ч. 5 ст. 132 КПК України, під час розгляду питання про застосування заходів забезпечення кримінального провадження сторона обвинувачення не подала слідчому судді докази обставин, на які вона посилалася.

В ході апеляційного розгляду прокурор не зміг навести доводів щодо викладеної в клопотанні слідчого мети попередження відчуження вказаних земельних ділянок, які на думку органу досудового розслідування є предметом злочином, при цьому прокурор не вбачає перешкод для можливості їх використання та забудови власником ОСОБА_9 , що суперечить меті розслідування, про яку зазначає прокурор повернення землі для сільськогосподарських потреб.

Також не є спроможними доводи прокурора, що арешт належного ОСОБА_9 майна відповідає співмірності обмеження його права власності завданням кримінального провадження, так як на його думку, це допоможе встановити початкових власників майна, оскільки такі дії можна вчиняти незалежно від арешту майна.

Так, відповідно до вимог ст.41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.

Ухвала слідчого судді була постановлена всупереч п. 3 ч. 3 ст. 132 КПК України, оскільки не було доведено, що арешт майна може виконати будь-яке завдання, для виконання якого слідчий звернувся до суду з клопотанням.

Процесуальний закон ставить в чітку залежність застосування заходів забезпечення кримінального провадження з обов`язком слідчого довести слідчому судді, що такі заходи виправдовують такий ступінь втручання у права і свободи особи, про який слідчий зазначає у своєму клопотанні.

Європейський суд з прав людини через призму своїх рішень неодноразово акцентував увагу на тому, що володіння майном повинно бути законним (див. рішення у справі "Іатрідіс проти Греції" [ВП], заява N 31107/96, п. 58, ECHR 1999-И). Вимога щодо законності у розумінні Конвенції вимагає дотримання відповідних положень національного законодавства та відповідності принципові верховенства права, що включає свободу від свавілля (див. рішення у справі "Антріш проти Франції", від 22 вересня 1994 року, Series А N 296-А, п. 42, та "Кушоглу проти Болгарії", заява N 48191/99, пп. 49 - 62, від 10 травня 2007 року). Будь-яке втручання державного органу у право на мирне володіння майном повинно забезпечити "справедливий баланс" між загальним інтересом суспільства та вимогами захисту основоположних прав конкретної особи. Необхідність досягнення такого балансу відображена в цілому в структурі статгі 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не вдасться досягти, якщо на відповідну особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар (див., серед інших джерел, рішення від 23 вересня 1982 року у справі "Спорронг та Льонрот проти Швеції", пп. 69 і 73, Series А N 52). Іншими словами, має існувати обґрунтоване пропорційне співвідношення між засобами, які застосовуються, та метою, яку прагнуть досягти (див., наприклад, рішення від 21 лютого 1986 року у справі "Джеймс та інші проти Сполученого Королівства", п. 50, Series А N 98).

Кримінальне провадження внесено до Єдиногореєстру досудовихрозслідувань за№ 42021022110000185від 10.11.2021, за фактом зловживання своїм службовим становищем посадовими особами Головного управлінняДержгеокадастру уВінницькій області,Бохоницької сільськоїради Вінницькогорайону Вінницькоїобласті,Вінницької міськоїради,Вінницької РДАта Національноїакадемії аграрнихнаук України за ч.1, ч. 2 ст. 364 КК України.

Рішеннями Господарських судів першої та апеляційної інстанцій встановлено, що оскаржуване рішення №21 від 09.02.2018 не порушує прав Національної академії аграрних наук України (зокрема, і цивільних) з огляду на те, що остання не була розпорядником земель, наданих у постійне користування державному підприємству, а вилучення земель з масиву в 1451,538 га, які були надані у постійне користування Державному підприємству, здійснювалось відповідно до рішень розпорядників земельної ділянки за погодженням Національної академії аграрних наук України. Крім того, Державний акт на право постійного користування землею серія ВН №1853 від 12.06.2000 втратив свою чинність.

Дані рішення не є скасовані, а тому посилання на їх незаконність і подання у зв`язку із цим клопотання про арешт майна є передчасним.

Згідно абз.2 п.10 ст.170 КПК України не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.

Прийняте слідчим суддею рішення від 27.03.2023 року порушує права добросовісного набувача майна.

Колегія суддів вважає, що на даному етапі арешт нерухомого майна ОСОБА_9 у даному кримінальному провадженню не є доведений належними доказами, які б давали можливість обмежувати право власності третьої особи добросовісного набувача. Також є не конкретизована вимога клопотання слідчого щодо вчинення інших дій, яка може трактуватися довільно при її виконанні.

Також апеляційнийсуд вважаєслушними доводиапеляційної скаргипредставника власникамайна проте,що слідчимсуддею підчас вирішенняпитання проарешт майнарозглядалося клопотаннясаме слідчого,який відповіднодо положеньст.64-2КПК Українине мавправа звертатисядо слідчогосудді зклопотанням проарешт майнатретьої особи,якою вданому випадкукримінальному провадженніє ОСОБА_9 ,оскільки такоюкомпетенцією наділенийвиключно прокурор,і самез такимидіями прокурорачинний кримінальнийпроцесуальний законпов`язує виникненняу третьоїособи,щодо майнаякої вирішуєтьсяпитання проарешт,відповідних правта обов`язків.Вказане порушення також є підставою для відмови в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна.

Відповідно до частини третьої статті 172 КПК України слідчий суддя суду першої інстанції, встановивши, що клопотання про арешт майна подано без додержання вимог статті 171 цього Кодексу, повинен був його повернути та встановити строк в сімдесят дві години для усунення недоліків, про що постановити відповідну ухвалу.

На підставі викладених обставин, які свідчать про неповноту та однобічність судового розгляду, ухвала слідчого судді про накладення арешту на майно третьої особи ОСОБА_9 підлягає скасуванню, а апеляційна скарга з доповненням представника власника майна задоволенню, з постановленням нової ухвали про відмову у задоволенні клопотання ст. слідчого, за недоведеності необхідності арешту майна на даний час, який при викладених у клопотанні обставинах явно порушуватиме справедливий баланс між інтересами власника майна, гарантованими законом і завданням цього кримінального провадження.

Керуючись ст. ст. 404, 405, 407, 422 КПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу апеляційну скаргу з доповненням представника власника майна ОСОБА_9 адвоката ОСОБА_8 - задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області від 27 березня 2023 року скасувати та ухвалити нову ухвалу.

В задоволенніклопотання старшого слідчоговідділу розслідуванняособливо тяжкихзлочинів СУГУНП уВінницькій областімайора поліції ОСОБА_10 про накладенняарешту наоб`єктинерухомого майна-земельніділянки врамках кримінальногопровадження №42021022110000185,внесеного доЄРДР 10.11.2021 відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та касаційному оскарженню не підлягає.

Судді:

ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4