Постанова

від 01.05.2023 по справі 522/2519/15-ц

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

Номер провадження: 22-ц/813/3061/23

Справа № 522/2519/15-ц

Головуючий у першій інстанції Домусчі Л. В.

Доповідач Сегеда С. М.

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.05.2023 року м. Одеса

Одеський апеляційний суд у складі:

головуючого Сегеди С.М.,

суддів: Громіка Р.Д.,

Драгомерецького М.М.,

за участю секретаря Хухрова С.В.,

розглянувши увідкритому судовомузасіданні апеляційнускаргу ОСОБА_1 на ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 01 лютого 2022 року про скасування заходів забезпечення позову, постановлену під головуванням судді Домусчі Л.В., у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Юджінія Тревел» ЛТД», ОСОБА_1 , третя особа - Публічне акціонерне товариство «Райффайзен Банк Аваль», про визнання права власності у порядку спадкування,

встановив:

У провадженні Приморського районного суду м.Одеси з 05.02.2015 року перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю (далі ТОВ) «Юджінія Тревел» ЛТД, ОСОБА_1 , третя особа Публічне акціонерне товариство (далі - ПАТ) «Райффайзен Банк Аваль», про визнання права власності у порядку спадкування.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від було задоволено заяву представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_3 та забезпечено позов, шляхом накладення арешту на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 , площею 163 кв.м., власником якого є ОСОБА_1 (т.2, а.с.18).

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 18.04.2018 року позовну заяву ОСОБА_2 залишено без розгляду (т.2, а.с.134). Однак, питання про скасування заходів забезпечення позову вирішено не було.

З матеріалів справи вбачається, що 19.10.2021року ОСОБА_1 звернулася до суду із заявою про скасування заходів забезпечення позову по зазначеній справі №522/2519/15-ц, що заперечується безпосередньо ОСОБА_1 .

Заява була обґрунтована тим, що ухвалою суду від 31.07.2015 року накладено арешт на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 , площею 163 кв.м, власником якого є ОСОБА_1 .

Як було вказано вище, ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 18.04.2018 року позов ОСОБА_2 було залишено без розгляду.

У зв`язку з тим, що позов залишено без розгляду, а в зазначеній ухвалі питання про скасування заходів забезпечення позову вирішено не було, заявник на підставі п.9 ст.158 ЦПК України просила скасувати заходи забезпечення позову по зазначеній справі.

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 01.02.2022 року вищевказану заяву ОСОБА_1 задоволено, скасовано заходи забезпечення позову, вжиті ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 31.07.2015 року по справі №522/2519/15-ц за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Юджінія Тревел» ЛТД, ОСОБА_1 , третя особа ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», про визнання права власності у порядку спадкування, шляхом зняття арешту з нежитлового приміщення АДРЕСА_1 , площею 163 кв.м, власником якого є ОСОБА_1 .

В апеляційній скарзі ОСОБА_1 ставить питання про скасування вищевказаної ухвали Приморського районного суду м. Одеси від 01.02.2022 року, ухвалення нового судового рішення, яким відмовити у задоволенні заяви про скасування заходів забезпечення позову, посилаючись на порушення судом норм процесуального права, оскільки вона такої заяви до суду не подавала.

Зокрема в апеляційній скарзі ОСОБА_1 зазначила, що із заявою про скасування заходів забезпечення позову вона або її представник до суду першої інстанції не зверталися, а тому у суду не було правових підстав для скасування заходів забезпечення позову.

Перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного судового рішення, заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про необхідність відмови у задоволенні апеляційної скарги, виходячи з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи,в провадженні Приморського районного суду м.Одеси перебувала цивільна справа за позовом ОСОБА_2 до ТОВ «Юджінія Тревел» ЛТД, ОСОБА_1 , третя особа ПАТ «Райффайзен Банк Аваль», про визнання права власності у порядку спадкування.

Ухвалою Приморського районного суду м.Одеси від 31.07.2015 заяву представника позивачки ОСОБА_2 ОСОБА_3 про забезпечення позову - задоволено.

Накладено арешт на нежитлове приміщення АДРЕСА_1 , площею 163 кв.м, власником якого є відповідач ОСОБА_1 .

Ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 18.04.2018 року вищевказану позовну заяву було залишено без розгляду.

Вирішуючи питання про скасування заходів забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що згідно до ч.1 ст.158 ЦПК України, суд може скасувати заходи забезпечення позову з власної ініціативи або за вмотивованим клопотанням учасника справи.

За змістом ч.ч.9, 10 ст.158 ЦПК України, у випадку залишення позову без розгляду, закриття провадження у справі або у випадку ухвалення рішення щодо повної відмови у задоволенні позову суд у відповідному судовому рішенні зазначає про скасування заходів забезпечення позову. У такому разі заходи забезпечення позову зберігають свою дію до набрання законної сили відповідним рішенням або ухвалою суду.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов правомірного висновку про те, що на даний час не існує підстав для забезпечення позову. Крім того, суд правильно вказав, що ним не встановлені інші передбачені процесуальним законом підстави для забезпечення позову, а тому вжиті судом заходи забезпечення позову у вигляді накладення арешту на нерухоме майно підлягають скасуванню.

Доводи заявника апеляційної скарги ОСОБА_1 про те, що вона з заявою про скасування заходів забезпечення позову до суду не зверталась, є недоведеними, і крім того, як було вказано вище, при постановленні ухвали про залишення позову без розгляду суд, який забезпечив позов, може з власної ініціативи вирішити питання про скасування заходів забезпечення позову.

В іншому випадку, тобто без існування цивільної справи, заходи забезпечення позову не можуть існувати безкінечно, оскільки таким чином можуть бути порушені права особи, яка є власником майна, у відношенні якого забезпечено позов, чи іншої особи, у якої знаходиться це майно, як то передбачено п.1 ч.1 ст. 150 ЦПК України, чого допустити не можна.

Згідно ч.ч. 1,5,6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Колегія суддів зазначає, що заявник апеляційної скарги не надав суду достатніх, належних і допустимих доказів існування обставин, на які він посилається як на підставу своїх вимог та доводів апеляційної скарги.

За змістом ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватись на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотримання норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданням цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог або заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів також зазначає, що Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) вказав, що п. 1 статті 6 Конвенції «Про захист прав людини і основоположних свобод» (далі Конвенція) зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі статті 6 Конвенції може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Суд апеляційної інстанції враховує положення практики ЄСПЛ про те, що право на обґрунтоване рішення не вимагає детальної відповіді судового рішення на всі доводи висловлені сторонами. Крім того, воно дозволяє вищим судам просто підтверджувати мотиви, надані нижчими судами, не повторюючи їх (справа «Гірвісаарі проти Фінляндії», п.32.)

Пункт 1 ст. 6 Конвенції не вимагає більш детальної аргументації від апеляційного суду, якщо він лише застосовує положення для відхилення апеляції відповідно до норм закону, як такої, що не має шансів на успіх, без подальших пояснень (Burg and others v. France (Бюрг та інші проти Франції), (dec.); Gorou v. Greece (no.2) (Гору проти Греції №2) [ВП], § 41.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням матеріального і процесуального права.

З огляду на викладене, колегія суддів дійшла висновку про законність і обґрунтованість оскаржуваної ухвали суду, доводи апеляційної скарги її не спростовують, ухвала прийнята у відповідності до вимог матеріального і процесуального права, у зв`язку з чим апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, оскаржуване судове рішення - залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 367, 368, п.1 ч.1 ст. 374, ст.ст. 375, 381 384, 389 ЦПК України, апеляційний суд,

постановив:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Приморського районного суду м.Одеси від 01 лютого 2022 року про скасування заходів забезпечення позову залишити без змін.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її прийняття та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Повне судове рішення складено 01.05.2023 року.

Судді Одеського апеляційного суду: С.М. Сегеда

Р.Д. Громік

М.М. Драгомерецький