Рішення

від 19.04.2023 по справі 903/1048/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ВОЛИНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

пр. Волі, 54а, м. Луцьк, 43010, тел./факс 72-41-10

E-mail: inbox@vl.arbitr.gov.ua Код ЄДРПОУ 03499885

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

19 квітня 2023 року Справа № 903/1048/22

Господарський суд Волинської області у складі судді Якушевої І.О., за участю секретаря судового засідання Королюка І.В., розглянувши за правилами загального позовного провадження справу

за позовом заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної військової адміністрації

до відповідача-1: Ковельської районної військової адміністрації, м. Ковель

відповідача-2: Головного управління Держгеокадастру у Волинській області, м. Луцьк

відповідача-3: Рівненької сільської ради Ковельського району Волинської області

про визнання незаконним та скасування розпорядження, скасування державної реєстрації земельної ділянки, зобов`язання повернути земельну ділянку,

за участю представників:

від позивача: н/з,

від відповідача-1: н/з,

від відповідача-2: Кушнакова К.М. діє в порядку самопредставництва,

від відповідача-3: н/з,

в судовому засіданні взяв участь Рішко А.В. - прокурор відділу Волинської обласної прокуратури (службове посвідчення №059345 від 25.01.2021).

в с т а н о в и в:

29.12.2022 на адресу Господарського суду Волинської області надійшла позовна заява №15-1699 вих.-22 від 26.12.2022 заступника керівника Волинської обласної прокуратури в інтересах держави в особі Волинської обласної військової адміністрації, в якій заступник керівника Волинської обласної прокуратури просить:

- визнати незаконним та скасувати розпорядження Любомльської районної державної адміністрації від 19.12.2013 №246 Про затвердження матеріалів інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності в частині затвердження такої документації щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0723381500:05:003:0998, площею 3,318 га;

- усунути перешкоди державі в особі Волинської обласної військової адміністрації у користуванні та розпорядженні землями оборони шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0723381500:05:003:0998, площею 3,318 га, цільове призначення (16.00) землі запасу сільськогосподарського призначення в Державному земельному кадастрі;

- зобов`язати Рівненську сільську раду, Любомльського району (44332, вул. Шкільна, 2, с. Рівне, Ковельський район, Волинська область, код ЄДРПОУ 04332621) повернути Волинській обласній військовій адміністрації (43027, Київський майдан, 9, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 13366926) земельну ділянку з кадастровим номером 0723381500:05:003:0998, площею 3,318 га.

Ухвалою суду від 30.12.2022 було прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, постановлено справу розглядати за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 01.02.2023; встановлено відповідачам строк для подання відзиву на позов із урахуванням вимог ст.165 ГПК України до 30.01.2023.

23.01.2023 від відповідача-1 - Ковельської районної військової адміністрації надійшло клопотання №160/21/2-23 від 19.01.2023, в якому відповідач-1 просить закрити провадження у справі в частині позовних вимог, що заявлені до Ковельської районної військової адміністрації; не стягувати з Ковельської районної військової адміністрації витрати сплачені при поданні позову; розгляд справи проводити без участі представника Ковельської районної військової адміністрації.

У клопотанні відповідач-1 зазначає, що після ознайомлення з позовною заявою та доданими до неї матеріалами, враховуючи рішення суду, що набрали законної сили по справах №163/954/20, №163/981/20, №163/985/20, та норми ст. 75 ГПК України, з метою задоволення претензійних вимог позивача, Ковельською районною військовою адміністрацією прийнято розпорядження від 17.01.2023 № 7 Про внесення змін до розпорядження Любомльської районної державної адміністрації від 19.12.2013 року № 246, відповідно до якого спірнуземельну ділянку виведено з переліку площ, затверджених в матеріалах інвентаризації проінвентаризованих земельних ділянок.

27.01.2023 від відповідача-2 - Головного управління Держгеокадастру у Волинській області надійшов відзив на позовну заяву №9-3-0.6-323/2-23 від 27.01.2023, в якому відповідач-2 просить відмовити у задоволенні позову.

В судовому засіданні 01.02.2023 прокурор повідомив, що відзив відповідача-2 на позов прокуратура не отримувала, просив надати можливість ознайомитися із відзивом і подати відповідь на відзив та на клопотання відповідача-1 про закриття провадження у справі.

В судове засідання 01.02.2023 представники відповідача-1 та відповідача-3 не з`явилися, відповідач-1 та відповідач-3 відзиву на позов не подали.

Ухвалою суду від 01.02.2023 було відкладено підготовче засідання на 22.02.2023; запропоновано прокурору, позивачу подати суду у строк до 20.02.2023 відповідь на відзив відповідача-2; письмові пояснення на клопотання відповідача-1 про закриття провадження у справі; постановлено позивачу у строк до 20.02.2023 в письмовій формі висловити правову позицію щодо заявленого прокурором в інтересах позивача позову.

06.02.2023 від Волинської обласної прокуратури надійшло клопотання №15-172 вих-23 від 03.02.2023, в якому прокуратура просить закрити провадження у справі за позовною вимогою, звернутої до Ковельської районної військової адміністрації про визнання незаконним та скасування розпорядження Любомльської районної державної адміністрації від 19.12.2013 №246 Про затвердження матеріалів інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності в частині затвердження такої документації щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0723381500:05:003:0998, площею 3,318 га.

Також у клопотанні №15-172 вих-23 від 03.02.2023 Волинська обласна прокуратура просить повернути їй 2481 грн. судового збору.

06.02.2023 від Волинської обласної прокуратури надійшла відповідь на відзив ГУ Держгеокадастру у Волинській області №15-178 вих-23 від 03.02.2023, в якій прокуратура просить відхилити заперечення відповідача-2 на позов, викладені у відзиві, з підстав їх необґрунтованості.

09.02.2023 від відповідача-2 - Головного управління Держгеокадастру у Волинській області надійшли заперечення №9-3-0.6-461/2-23 від 09.02.2023.

17.02.2023 від позивача надійшло клопотання №1154/54/2-23 від 17.02.2023, в якому позивач повідомляє, що Волинська обласна державна адміністрація позовні вимоги, зазначені у позовній заяві заступника керівника Волинської обласної прокуратури, підтримує в повному обсязі та просить позов задовольнити.

21.02.2023 від Волинської обласної прокуратури надійшли додаткові пояснення №15-284 вих-23 від 20.02.2023

В судове засідання 22.02.2023 представники позивача, відповідача-1, відповідача-3 не з`явилися. Ухвала суду від 01.02.2023 була надіслана на офіційні електронні адреси.

В судовому засіданні 22.02.2023 прокурор, представник відповідача-2 висловили думку про можливість закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.

Ухвалою суду від 22.02.2023 було закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 09.03.2023.

В судовому засіданні 09.03.2023 було оголошено перерву до 29.03.2023.

В судовому засіданні 29.03.2023 було оголошено перерву до 19.04.2023.

Згідно зі ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

В силу вимог ч.1 ст.6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, 1950 року, учасником якої є Україна, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору (§ 66-69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 у справі "Смірнова проти України").

Справу розглянуто у розумні строки.

19.04.2023 справу розглянуто за відсутності представників позивача, відповідача-1, відповідача-3. Про розгляд справи по суті ці учасники були повідомлені шляхом надіслання ухвали повідомлення від 29.03.2023 на їх електронні адреси.

У процесі судового розгляду встановлено, що розпорядженням Любомльської районної державної адміністрації від 21.08.2013 №159 Головному управлінню Держземагентства у Волинській області було надано дозвіл на проведення інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності орієнтовною площею 10307,4 та в межах Любомльського району згідно з додатком.

Наказом Головного управління Держземагентства у Волинській області від 19.11.2013 № 58 надано дозвіл державному підприємству «Волинський науково-дослідний та проектний інститут землеустрою» на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення державної власності за межами населених пунктів Волинської області, орієнтовною площею 91341,8 гектарів згідно з додатком 2.

На підставі зазначених розпорядчих документів було розроблено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території Забузької сільської ради (нині - Рівненської сільської ради) Любомльського району.

Рівненська сільська рада утворена 18.07.2017 шляхом об`єднання Гущанської, Забузької, Полапівської, Рівненської та Столинсько-Смолярської сільських рад Любомльського району.

Вказана документація із землеустрою у встановленому порядку погоджена відділом Держземагентства у Любомльському районі Волинської області, що підтверджується висновком від 18.12.2013 № 8.2.-598 (а.с.54).

Розпорядженням Любомльської районної державної адміністрації від 19.12.2013 № 246 «Про затвердження матеріалів інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності» затверджено матеріали інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності, загальною площею 10307,4 га, розташованих за межами населених пунктів на території Любомльського району згідно з додатком.

02.12.2013 на підставі технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель зареєстровано в Державному земельному кадастрі земельну ділянку з кадастровим номером 0723381500:05:003:0998, площею 3,3180 га, цільове призначення (16.00) землі запасу (земельні ділянки кожної категорії земель, які не надані у власність або користування громадянам чи юридичним особам), категорія земель - сільськогосподарського призначення, вид використання - для ведення товарного сільськогосподарського виробництва.

Земельна ділянка площею 3,318 га, щодо якої проводилась інвентаризація, відноситься до земель оборони та входить до складу прикордонної смуги, що перебуває під охороною 6 Прикордонного Волинського загону.

Постановою обласної ради депутатів трудящих Волинської області від 15.09.1946 № 39/599 у межах Волинської області встановлені наступні прикордонні зони та полоси:

а) заборонену прикордонну зону, в яку включений у тому числі Любомльський район;

б) 2-х кілометрові та 800 метрові прикордонні смуги, які визначені на місцевості від лінії кордону та позначені відповідними вказівниками.

Пунктом 4 вказаної постанови землі 800 метрової прикордонної смуги передано у повне розпорядження прикордонних військ.

Рішенням виконавчого комітету Волинської обласної ради депутатів трудящих №147с від 20.04.1973 з метою використання в сільськогосподарському виробництві частини земельних ділянок, закріплених за Міністерством оборони СРСР, у тому числі у Любомльському гарнізоні, зобов`язано голів колгоспів, керівників державних сільськогосподарський підприємств, яким надані земельні ділянки звільнити ділянки, що виділяються під ріллю за першою вимогою начальників гарнізонів.

Розпорядженням Ради міністрів Української РСР від 08.10.1973 № 750-с прийнято пропозицію Волинського облвиконкому про вилучення з користування колгоспів та інших землекористувачів Волинської області 110 га земель і надання їх у постійне користування військовій частині НОМЕР_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 ) для державних потреб у розмірах згідно з додатком.

Інші розміри прикордонної смуги у встановленому порядку в подальшому не визначались, ця постанова не змінювалась і не скасовувалась.

Накладення земельної ділянки з кадастровим номером 0723381500:05:003:0998, площею 3,318 га, з цільовим призначенням - землі запасу сільськогосподарського призначення на землі оборони підтверджується викопіюванням з публічної кадастрової карти (а.с.93).

Як зазначило ПФ «Реформатор» у листі №01/12 від 19.12.2022, працівники ПФ «Реформатор», у складі якого працюють сертифіковані інженери-землевпорядники, провівши накладання меж земельних ділянок, й в тому числі з кадастровим номером 0723381500:05:003:0998, на 800 -метрову смугу від берега річки Західний Буг встановили, що зазначена земельна ділянка знаходиться в межах цієї смуги.

Також розташування земельної ділянки з кадастровим номером 0723381500:05:003:0998, площею 3,318 га, на землях оборони, зокрема у межах прикордонної смуги від державного кордону України, підтверджується також й копією листа ГУ Держгеокадастру у Волинській області від 14.12.2022.

Викопіюванням з програмного модуля Державного земельного кадастру України підтверджується, що земельна ділянка з кадастровим номером 0723381500:05:003:0998, площею 3,318 га, розташована вздовж річки Західний Буг, по якій проходить державний кордон України з Республікою Польща.

Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» від 28.04.2021 № 1423-ІХ, який набрав чинності 27.05.2021, змінено положення Земельного кодексу України щодо повноважень уповноважених органів на розпорядження земельними ділянками.

Зокрема, розділ X «Перехідні положення» Земельного кодексу України доповнено пунктом 24, яким визначено, що з дня набрання чинності цим пунктом землями комунальної власності територіальних громад вважаються всі землі державної власності, розташовані за межами населених пунктів у межах таких територіальних громад, крім земель оборони (п.п. «б»).

Враховуючи норму п.24 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, землі оборони є землями державної форми власності і не можуть належати до комунальної власності територіальних громад.

Внесення до Державного земельного кадастру відомостей про цільове призначення спірної земельної ділянки як землі запасу сільськогосподарського призначення, не надані у власність або у користування, відносить зазначену земельну ділянку у відповідності до приписів п. 24 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України до земель комунальної власності.

Таким чином, з моменту набрання чинності Законом України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо вдосконалення системи управління та дерегуляції у сфері земельних відносин» в порушення вимог ст. 19 Конституції України, ст. ст. 77, 84 117, 122 Земельного кодексу України фактично припинено право власності держави на зазначену земельну ділянку.

Обґрунтування правового статусу земельної ділянки як земель оборони державної власності (положення законів у редакції, які діяли на час виникнення спірних правовідносин).

Відповідно до ст. 19 Земельного кодексу України землі України за основним цільовим призначенням поділяються на такі категорії: а) землі сільськогосподарського призначення; б) землі житлової та громадської забудови; в) землі природно-заповідного та іншого природоохоронного призначення; г) землі оздоровчого призначення; ґ) землі рекреаційного призначення; д) землі історико-культурного призначення; е) землі лісогосподарського призначення; є) землі водного фонду; ж) землі промисловості, транспорту, зв`язку, енергетики, оборони та іншого призначення.

Згідно зі ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Види використання земельної ділянки в межах певної категорії земель (крім земель сільськогосподарського призначення та земель оборони) визначаються її власником або користувачем самостійно в межах вимог, встановлених законом до використання земель цієї категорії, з урахуванням містобудівної документації та документації із землеустрою.

Земельні ділянки, що належать до земель оборони, використовуються виключно згідно із Законом України «Про використання земель оборони».

Відповідно до ст. 65 Земельного кодексу України землями промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення визнаються земельні ділянки, надані в установленому порядку підприємствам, установам та організаціям для здійснення відповідної діяльності.

Порядок використання земель промисловості, транспорту, електронних комунікацій, енергетики, оборони та іншого призначення встановлюється законом.

У відповідності до ч.ч. 1-4 ст. 77 Земельного кодексу України землями оборони визнаються землі, надані для розміщення і постійної діяльності військових частин, установ, військово-навчальних закладів, підприємств та організацій Збройних Сил України, інших військових формувань, утворених відповідно до законодавства України.

Землі оборони можуть перебувати лише в державній власності.

Навколо військових та інших оборонних об`єктів у разі необхідності створюються захисні, охоронні та інші зони з особливими умовами користування.

Порядок використання земель оборони встановлюється законом.

Згідно з ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України до земель державної власності, які не можуть передаватись у приватну власність, серед інших, належать землі оборони.

У відповідності до ч. 1 ст. 2 Закону України «Про використання земель оборони» військовим частинам для виконання покладених на них функцій та завдань земельні ділянки надаються у постійне користування відповідно до вимог Земельного кодексу України.

За приписами ч.ч. 2, 3 ст. 115 Земельного кодексу України та ст. 3 Закону України «Про використання земель оборони» уздовж державного кордону України відповідно до закону встановлюється прикордонна смуга, в межах якої діє особливий режим використання земель. Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюється відповідно до закону.

Згідно зі ст.3 Закону України «Про використання земель оборони» землі в межах прикордонної смуги та інші землі, необхідні для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів, надаються в постійне користування військовим частинам Державної прикордонної служби України.

Розмір та правовий режим зон з особливим режимом використання земель встановлюються відповідно до закону.

Відповідно до ст. 4 Закону України «Про використання земель оборони» військові частини за погодженням з органами місцевого самоврядування або місцевими органами виконавчої влади і в порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України, можуть дозволяти фізичним і юридичним особам вирощувати сільськогосподарські культури, випасати худобу та заготовляти сіно на землях, наданих їм у постійне користування. Землі оборони можуть використовуватися для будівництва об`єктів соціально-культурного призначення, житла для військовослужбовців та членів їхніх сімей, а також соціального та доступного житла без зміни їх цільового призначення.

Статтею 22 Закону України «Про державний кордон України» передбачено, що з метою забезпечення на державному кордоні України належного порядку Кабінетом Міністрів України встановлюється прикордонна смуга, а також можуть установлюватися контрольовані прикордонні райони.

Прикордонна смуга встановлюється безпосередньо вздовж державного кордону України на його сухопутних ділянках або вздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм з урахуванням особливостей місцевості та умов, що визначаються Кабінетом Міністрів України. До прикордонної смуги не включаються населені пункти і місця масового відпочинку населення.

Згідно зі ст. 23 Закону України «Про державний кордон України» у прикордонній смузі та контрольованому прикордонному районі в порядку, що визначається Кабінетом Міністрів України, встановлюється прикордонний режим, який регламентує відповідно до цього Закону та інших актів законодавства України правила в`їзду, перебування, проживання, пересування громадян України та інших осіб, провадження робіт, обліку та тримання на пристанях, причалах і в пунктах базування самохідних та несамохідних суден, їх плавання та пересування у внутрішніх водах України.

Таким чином, сукупний аналіз наведених правових норм дає підстави для висновку про те, що земельні ділянки у межах прикордонної смуги, яка встановлена вздовж державного кордону України, відносяться до земель оборони, які можуть перебувати лише у державній власності та не підлягають передачі до комунальної чи приватної власності, а також щодо яких встановлений спеціальний режим їх використання.

Встановлення факту розташування спірної земельної ділянки в межах прикордонної смуги свідчить про належність вказаної ділянки до земель оборони в силу законодавчого визначення цільового призначення земель, розташованих у межах прикордонної смуги.

Відповідно до вимог п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1147 від 27.07.1998 «Про прикордонний режим» з урахуванням особливостей місцевості та інших умов ширина прикордонної смуги може бути змінена обласними державними адміністраціями за поданням Адміністрації державної прикордонної служби, але вона не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що знаходиться в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Відповідно до затвердженого цією постановою Кабінету Міністрів України Положення про прикордонний режим прикордонна смуга - це ділянка місцевості, яка встановлюється безпосередньо уздовж державного кордону на його сухопутних ділянках або уздовж берегів прикордонних річок, озер та інших водойм у межах територій селищних і сільських рад, прилеглих до державного кордону, але не може бути меншою від ширини смуги місцевості, що розташована в межах від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Лінія прикордонних інженерних споруд - спеціальна смуга місцевості в межах прикордонної смуги та інші земельні ділянки, які відповідно до законодавства надаються в постійне користування органам Державної прикордонної служби для облаштування та утримання інженерно-технічних споруд і огорож, прикордонних знаків, прикордонних просік, комунікацій та інших об`єктів.

При наданні земельної ділянки за відсутності проекту землеустрою зі встановлення прикордонної смуги необхідно виходити із її нормативних розмірів, встановлених ст. 22 Закону України «Про державний кордон України» та п. 1 постанови Кабінету Міністрів України № 1147 від 27.07.1998 «Про прикордонний режим».

Нерозроблення та незатвердження окремого проекту землеустрою щодо встановлення прикордонної смуги не свідчить про її відсутність, оскільки розміри (ширина) прикордонної смуги встановлені законом - від лінії державного кордону до лінії прикордонних інженерних споруджень.

Відповідні розміри та ширина прикордонної смуги на території колишнього Любомльського району, Волинської області затверджені постановою обласної Рада депутатів трудящих Волинської області № 39/599 від 15.09.1946.

За таких обставин, оскільки землі в межах прикордонної смуги передані у повне розпорядження прикордонних військ (за виключенням райцентру Устилуг - п. 4 постанови обласної ради депутатів трудящих Волинської області від 15.09.1946 № 39/599), відтак належать до земель оборони та можуть перебувати лише у державній власності, а тому земельна ділянка з кадастровим номером 0723381500:05:003:0998, площею 3,318 га, незаконно зареєстрована у Державному земельному кадастрі та Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно за категорією - землі сільськогосподарського призначення та цільовим призначенням - землі запасу.

Встановлені судом фактичні обставини справи, докази, приєднані прокурором до позовної заяви, та наведені норми законодавства свідчать про помилковість доводів відповідача-2 про неналежність спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0723381500:05:003:0998, площею 3,318 га, до земель оборони.

Про те, що землі оборони, зокрема, землі у межах прикордонної смуги, не можуть передаватись у комунальну та приватну власність, свідчить й судова практика.

Зокрема, постановою Великої Палати Верховного Суду від 11.09.2019 у справі № 924/174/18 залишено без змін рішення судів попередніх інстанцій про визнання незаконними і скасування рішень органу місцевого самоврядування, якими надано дозвіл на розробку технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель, що належали до земель оборони та знаходились у межах прикордонної смуги.

Постановою Касаційного цивільного суд у складі Верховного Суду від 14.11.2018 у справі № 297/1395/15-ц залишено без змін судові рішення про задоволення позовних вимог прокурора про скасування наказів Головного управління Держземагенства у Закарпатській області та повернення в державну власність земельної ділянки з чужого незаконного володіння з огляду на те, що відповідно до вимог ст. 77, ч. 4 ст. 84 Земельного кодексу України землі оборони належать виключно до державної власності та не можуть передаватись у приватну власність.

Постановою Верховного Суду від 06.11.2019 у справі № 163/2369/16-ц підтверджено доводи позовних вимог прокурора про те, що землі у межах прикордонної смуги належать виключно до державної власності та не можуть передаватись у приватну власність. При цьому, суд касаційної інстанції визнав обґрунтованим посилання прокурора на рішення органів державної влади (місцевого самоврядування) про встановлення ширини прикордонної смуги, зокрема, на постанови обласної Рада депутатів Трудящих Волинської області № 39/599 від 15.09.1946, якою в межах Волинської області встановлено 2-ох кілометрову та 800-метрову прикордонні смуги.

Постановою Верховного Суду від 26.10.2020 у справі № 297/1408/15-ц також визнано обґрунтованим посилання на рішення органів державної влади про встановлення ширини прикордонної смуги, зокрема, на постанови Закарпатського обласного виконавчого комітету від 28.09.1946 «Про введення 800 метрової прикордонної смуги в межах Закарпатської області».

Щодо наявності порушень вимог земельного законодавства та підстав для скасування державної реєстрації земельної ділянки в Державному земельному кадастрі»

Відповідно до ч. 1 ст. 35 Закону України «Про землеустрій», в редакції чинній на момент формування спірної земельної ділянки, інвентаризація земель проводиться з метою встановлення місця розташування об`єктів землеустрою, їхніх меж, розмірів, правового статусу, виявлення земель, що не використовуються, використовуються нераціонально або не за цільовим призначенням, виявлення і консервації деградованих сільськогосподарських угідь і забруднених земель, встановлення кількісних та якісних характеристик земель, необхідних для ведення державного земельного кадастру, здійснення державного контролю за використанням та охороною земель і прийняття на їх основі відповідних рішень органами виконавчої влади та органами місцевого самоврядування.

У разі виявлення при проведенні інвентаризації земель державної та комунальної власності земель, не віднесених до тієї чи іншої категорії, віднесення таких земель до відповідної категорії здійснюється органами виконавчої влади або органами місцевого самоврядування на підставі відповідної документації із землеустрою, погодженої та затвердженої в установленому законом порядку (ч. 2 ст. 35 Закону України «Про землеустрій»).

Вимоги щодо проведення інвентаризації земель під час здійснення землеустрою та складання за її результатами технічної документації із землеустрою щодо проведення інвентаризації земель визначає Порядок проведення інвентаризації земель, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 23.05.2012 № 513 (надалі - Порядок).

Згідно з п. 2 Порядку (в редакції, чинній на момент формування спірної земельної ділянки) інвентаризація земель проводиться з метою забезпечення ведення Державного земельного кадастру, здійснення контролю за використанням і охороною земель; визначення якісного стану земельних ділянок, їх меж, розміру, складу угідь; узгодження даних, отриманих в результаті проведення інвентаризації земель, з інформацією, що міститься у документах, які посвідчують право на земельну ділянку, та у Державному земельному кадастрі; прийняття за результатами інвентаризації земель Кабінетом Міністрів України, Радою міністрів Автономної республіки Крим, місцевими державними адміністраціями та органами місцевого самоврядування відповідних рішень; здійснення землеустрою.

Інвентаризація земель проводиться виходячи принципів плановості, достовірності та повноти даних, послідовності і стандартності процедур, доступності використання інформаційної бази, узагальнення даних з додержанням єдиних засад та технології їх оброблення (п. 3 Порядку).

Відповідно до п. 7 Порядку вихідними даними для проведення інвентаризації земель є: матеріали з Державного фонду документації із землеустрою; відомості з Державного земельного кадастру в паперовій та електронній формі, у тому числі Поземельної книги, книги записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди землі, файлів обміну даними про результати робіт із землеустрою; містобудівна документація, затверджена в установленому законодавством порядку; планово-картографічні матеріали, в тому числі ортофотоплани, складені за результатами виконання робіт відповідно до Угоди про позику між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку від 17.10.2003; відомості з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та їх обмежень; копії документів, які посвідчують право на земельну ділянку або підтверджують сплату земельного податку; матеріали, підготовлені за результатами обстеження земельних ділянок щодо їх якісного стану.

Згідно з п. 26 Порядку за результатами проведення інвентаризації земель виконавцями розробляється технічна документація відповідно до статті 57 Закону України «Про землеустрій».

Технічна документація погоджується та затверджується в порядку, встановленому статтею 186 Земельного кодексу України. Відомості, отримані за результатами інвентаризації земель, вносяться до Державного земельного кадастру відповідно до Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17 жовтня 2012 року № 1051 (п.п. 27, 29 Порядку).

Приписами ч. 13 ст. 186 Земельного кодексу України у редакції, чинній на дату формування спірної земельної ділянки, передбачено, що технічна документація із землеустрою щодо інвентаризації земель погоджується територіальним органом центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері земельних відносин, і затверджується замовником технічної документації.

Відповідно до п. 107 Порядку ведення Державного земельного кадастру державна реєстрація земельної ділянки здійснюється під час її формування за результатами складення документації із землеустрою після її погодження у встановленому порядку та до прийняття рішення про її затвердження органом державної влади або органом місцевого самоврядування (у разі, коли згідно із законом така документація підлягає затвердженню таким органом) шляхом відкриття Поземельної книги на таку земельну ділянку відповідно до пунктів 49-54 цього Порядку.

Як зазначалось вище, висновком відділу Держземагентства у Любомльському районі Волинської області від 18.12.2013 №8.2.-598 (а.с.54) погоджено технічну документацію із землеустрою щодо інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності за межами населених пунктів на території Рівненської сільської ради, Любомльського району.

У зв`язку з цим відділом Держземагенства у Любомльському районі, Волинської області у Державному земельному кадастрі 02.12.2013 зареєстровано спірну земельну ділянку.

Технічна документація із землеустрою на земельну ділянку з кадастровим номером 0723381500:05:003:0998 була затверджена розпорядженням Любомльської районної державної адміністрації від 19.12.2013 № 246.

Статтею 1 Закону України «Про Державний земельний кадастр» визначено, що державна реєстрація земельної ділянки - внесення до Державного земельного кадастру передбачених цим Законом відомостей про формування земельної ділянки та присвоєння їй кадастрового номера.

За змістом ч. 1 ст. 24 вищевказаного Закону державна реєстрація земельної ділянки здійснюється при її формуванні шляхом відкриття Поземельної книги на таку ділянку.

За приписами ст. 3 Закону України «Про Державний земельний кадастр» основними принципами, на яких базується Державний земельний кадастр, є зокрема, принципи об`єктивності, достовірності та повноти відомостей у Державному земельному кадастрі.

Під час інвентаризації невірно визначено цільове призначення земельної ділянки як землі сільськогосподарського призначення при тому, що вказана земельна ділянка належить до земель оборони.

За наведених обставин подальша наявність відомостей щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0723381500:05:003:0998, площею 3,318 га, у Державному земельному кадастрі порушуватиме принципи об`єктивності, достовірності, повноти відомостей та унеможливить відновлення порушеного права держави, у власності якої повинна перебувати спірна земельна ділянка, оскільки реєстрація у Державному земельному кадастрі земельної ділянки з цільовим призначенням землі запасу сільськогосподарського призначення відносить її до земель комунальної власності, що надає право Рівненській сільській раді у будь-який час внести відповідні відомості до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Відповідно до ст. 152 Земельного кодексу України власник земельної ділянки або землекористувач може вимагати усунення будь-яких порушень його прав на землю, навіть якщо ці порушення не пов`язані з позбавленням права володіння земельною ділянкою, і відшкодування завданих збитків.

Захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюється шляхом: а) визнання прав; б) відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчиненню дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; в) визнання угоди недійсною; г) визнання недійсними рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; ґ) відшкодування заподіяних збитків; д) застосування інших, передбачених законом, способів.

Предмет негаторного позову становить вимога власника майна до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей.

Позивач за негаторним позовом має право вимагати усунути наявні перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено оборотоздатної.

При цьому поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може включати не лише фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв`язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.

За приписами ст.ст. 15, 16 ЦК України кожному гарантується його право на судовий захист цивільних прав у разі їх порушення, невизнання або оспорювання та інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства, способами, визначеними ч. 2 ст. 16 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 16 ЦК України способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: визнання права, визнання правочину недійсним, припинення дії, яка порушує право, відновлення становища, яке існувало до порушення, примусове виконання обов`язку в натурі, зміна правовідношення, припинення правовідношення, відшкодування збитків та інші способи відшкодування майнової шкоди, відшкодування моральної (немайнової) шкоди, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Частиною 1 ст. 5 ГПК України передбачено, що здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

При цьому суб`єкт порушеного права може скористатися не будь-яким, а цілком конкретним способом захисту свого права.

Велика Палата Верховного Суду неодноразово звертала увагу, що застосування конкретного способу захисту цивільного права залежить як від змісту права чи інтересу, за захистом якого звернулася особа, так і від характеру його порушення, невизнання або оспорення. Такі право чи інтерес мають бути захищені судом у спосіб, який є ефективним, тобто таким, що відповідає змісту відповідного права чи інтересу, характеру його порушення, невизнання або оспорення та спричиненим цими діяннями наслідкам. Подібні висновки сформульовані, зокрема, у постановах Великої Палати Верховного Суду від 16.02.2021 у справі №910/2861/18, від 04.06.2019 по справі №916/3156/17, від 11.09.2018 по справі № 905/1926/16).

Статтею 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод «право на ефективний засіб юридичного захисту) передбачено, що кожен, чиї трава та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Під ефективним засобом (способом) слід розуміти такий, що призводить до потрібних результатів, наслідків, дає найбільший ефект.

Таким чином, ефективний спосіб захисту повинен забезпечити поновлення порушеного права, бути адекватним наявним обставинам.

Відповідно до ч. 13 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується в разі, зокрема скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації; а також якщо речове право на земельну ділянку, зареєстровану в Державному земельному кадастрі відповідно до Закону України "Про Державний земельний кадастр", не було зареєстровано протягом року з вини заявника.

Положення аналогічного змісту закріплені також у ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, згідно з якими державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, зокрема ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Прокурор, звертаючись з позовом до суду, обрав такий спосіб захисту, який може відновити інтереси держави та попередити загрозу порушення права на землі державною власності, а саме: скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0723381500:05:003:0998.

З урахуванням наведеного позовні вимоги в частині скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0723381500:05:003:0998 заявлені обґрунтовано.

Відповідно до абзацу 5 ч. 13 ст. 79-1 Земельного кодексу України та абзацу 5 ч. 10 ст. 24 Закону України «Про державний земельний кадастр» ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки допускається виключно з одночасним припиненням таким рішенням усіх речових прав, їх обтяжень, зареєстрованих щодо земельної ділянки (за наявності таких прав, обтяжень).

Відповідно до п. 24 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України земельні ділянки, що вважаються комунальною власністю територіальних громад сіл, селищ, міст відповідно до цього пункту і право державної власності на які зареєстроване у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, переходять у комунальну власність з моменту державної реєстрації права комунальної власності на такі земельні ділянки.

Інші земельні ділянки та землі, не сформовані у земельні ділянки, переходять у комунальну власність з дня набрання чинності цим пунктом.

В Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відсутні відомості про реєстрацію речових прав на зазначену земельну ділянку, що підтверджується інформаційною довідкою від 20.12.2022.

Таким чином, речове право на спірну земельну ділянку не зареєстроване з 2013 року, тобто впродовж 9 років.

Наведені обставини свідчать про те, що право комунальної власності на спірну земельну ділянку виникло у Рівненської сільської ради з дня набрання чинності пунктом 24 розділу X «Перехідні положення» Земельного кодексу України, тобто з 27.05.2021.

Обґрунтування незаконності розпорядження районної державної адміністрації щодо затвердження документації із землеустрою в частині інвентаризації спірної земельної ділянки.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 6, 7 ст. 20 Земельного кодексу України віднесення земель до тієї чи іншої категорії здійснюється на підставі рішень органів державної влади, Верховної Ради Автономної Республіки Крим, Ради міністрів Автономної Республіки Крим та органів місцевого самоврядування відповідно до їх повноважень.

Зміна цільового призначення земельних ділянок здійснюється за проектами землеустрою щодо їх відведення.

Відповідно до ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Оскільки п. 4 постанови Обласної ради депутатів трудящих Волинської області від 15.09.1946 № 39/599 землі прикордонної смуги постановлено передати в повне розпорядження прикордонних військ ( за виключенням райцентру Устилуг) і вказана постанова залишається чинного до цього часу, відтак, спірну земельну ділянку без зміни цільового призначення, неправомірно віднесено (інвентаризовано) до земель сільськогосподарського призначення.

З урахуванням викладеного, приймати рішення про надання дозволу на розроблення технічної документації із землеустрою щодо інвентаризації земель за межами населених пунктів Волинської області на території Любомльського району та її затвердження вправі був лише розпорядник земель оборони - Волинська обласна державна адміністрація.

Згідно з ч. 1 ст. 20, ч. 3-5 ст. 122 Земельного кодексу України районні державні адміністрації та Головне управління Держгеокадастру у Волинській області не наділені повноваженнями щодо вилучення, зміни цільового визначення та інвентаризації земель оборони.

Розпорядження Любомльської районної державної адміністрації від 19.12.2013 № 246 «Про затвердження матеріалів інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності» в частині затвердження технічної документації щодо спірної земельної ділянки прийняте за відсутності відповідного розпорядчого акту власника землі - Волинської обласної державної адміністрації про зміну цільового призначення земельної ділянки з кадастровим номером 0723381500:05:003:0998, площею 3.318 га із земель оборони на землі сільськогосподарського призначення.

23.01.2023 від відповідача-1 - Ковельської районної військової адміністрації надійшло клопотання №160/21/2-23 від 19.01.2023, в якому відповідач-1 просить закрити провадження у справі в частині позовних вимог, що заявлені до Ковельської районної військової адміністрації.

У клопотанні відповідач-1 зазначає, що після ознайомлення з позовною заявою та доданими до неї матеріалами, враховуючи рішення суду, що набрали законної сили по справах №163/954/20, №163/981/20, №163/985/20, та норми ст. 75 ГПК України, з метою задоволення претензійних вимог позивача, Ковельською районною військовою адміністрацією прийнято розпорядження від 17.01.2023 № 7 Про внесення змін до розпорядження Любомльської районної державної адміністрації від 19.12.2013 року № 246, відповідно до якого спірну земельну ділянку виведено з переліку площ, затверджених в матеріалах інвентаризації проінвентаризованих земельних ділянок.

У клопотанні відповідач-1 також пояснює, що розпорядженням Кабінету Міністрів України від 16.12.2020 №1653-р «Про реорганізацію та утворення районних державних адміністрацій» Любомльську районну державну адміністрацію реорганізовано шляхом приєднання до новоутвореної Ковельської районної державної адміністрації. У зв`язку з чим з квітня 2021 року до Ковельської райдержадміністрації перейшли як до правонаступника права та обов`язки Любомльської райдержадміністрації. Відповідно до Указу Президента України від 24.02.2022 №68/2022 «Про утворення районних військових адміністрацій» на базі Ковельської районної державної адміністрації утворено Ковельську районну військову адміністрацію.

06.02.2023 від Волинської обласної прокуратури надійшло клопотання №15-172 вих-23 від 03.02.2023, в якому прокуратура на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України просить закрити провадження у справі щодо позовної вимоги, заявленої до Ковельської районної військової адміністрації про визнання незаконним та скасування розпорядження Любомльської районної державної адміністрації від 19.12.2013 №246 Про затвердження матеріалів інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності в частині затвердження такої документації щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0723381500:05:003:0998, площею 3,318 га. Також у клопотанні №15-172 вих-23 від 03.02.2023 Волинська обласна прокуратура просить повернути їй 2481 грн. судового збору.

На обгрунтування клопотання прокуратура посилається на те, що 17.01.2023 Ковельська районна військова адміністрація прийняла розпорядження № 7 Про внесення змін до розпорядження Любомльської районної державної адміністрації від 19.12.2013 року № 246, яким виключила спірну земельну ділянку із переліку площ, щодо яких були затверджені матеріали інвентаризації.

Наведені у клопотаннях відповідача-1, Волинської обласної прокуратури обставини свідчать про те, що після звернення прокурора з позовом до суду відповідач-1 у добровільному порядку усунув виявлені прокурором порушення шляхом внесення відповідних змін до розпорядження від 19.12.2013 року № 246.

Таким чином, в частині позовних вимог до відповідача-1 Ковельської районної військової адміністрації про визнання незаконним та скасування розпорядження Любомльської районної державної адміністрації від 19.12.2013 №246 Про затвердження матеріалів інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності в частині затвердження такої документації щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0723381500:05:003:0998, площею 3,318 га провадження у справі на підставі п.2 ч.1 ст.231 ГПК України слід закрити у зв`язку з відсутністю предмету спору.

Прокурору, сторонам роз`яснюється, що відповідно до ч. 3 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України у разі закриття провадження у справі повторне звернення до суду із спору між тими самим сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав не допускається.

Згідно із ч. 4 ст. 231 Господарського процесуального кодексу України про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з бюджету.

Відповідно до ч. 2 ст.123 Господарського процесуального кодексу України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Сплачена сума судового збору повертається за клопотанням особи, яка його сплатила за ухвалою суду в разі закриття (припинення) провадження у справі (крім випадків, якщо провадження у справі закрито у зв`язку з відмовою позивача від позову і така відмова визнана судом), у тому числі в апеляційній та касаційній інстанціях (ч.1 ст.7 Закону України «Про судовий збір»).

За клопотанням прокурора Волинській обласній прокуратурі на підставі ч. 1 ст. 7 Закону України «Про судовий збір» слід повернути з Державного бюджету України 2481грн. судового збору у зв`язку із закриттям провадження у справі в частині вимог до відповідача-1.

Обгрунтування підстав для повернення земельної ділянки.

Статтею 14 Конституції України визначено, що право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Право на звернення за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів у справах, віднесених законом до юрисдикції господарського суду, а також для вжиття передбачених законом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, встановлено нормами ст. 4 Господарського процесуального кодексу України.

Положеннями ст. ст. 15, 16 Цивільного кодексу України передбачено право особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Фізичне зайняття обмежено оборотоздатних земель та їх використання особою, яка з огляду на вимоги законодавства не могла набувати прав власності чи користування ними, не позбавляє права володіння ними дійсного власника таких земель, але створює останньому перешкоди у здійсненні ним охоронюваного законом права користування своїм майном.

Навіть у випадку оформлення права приватної або ж комунальної власності на виведені з цивільного обороту земельні ділянки, такий власник не набуває статусу одноособового володільця спірним майном, оскільки за Українським народом зберігається його право на землю, що є об`єктом права власності народу, і таке право залишається неприпиненим.

Таким чином, у разі фізичного зайняття обмежено оборотоздатних земель та оформлення речових прав на них відповідне порушення, ураховуючи їх правовий титул, необхідно розглядати як не пов`язане з позбавленням володіння порушення права власності держави.

У такому разі позовну вимогу про зобов`язання повернути земельну ділянку слід розглядати як негаторний позов, тобто позов власника, який є фактичним володільцем майна, до будь-якої особи про усунення перешкод, які ця особа створює у користуванні чи розпорядженні відповідним майном.

Предмет негаторного позову становить вимога власника майна до третіх осіб про усунення порушень його права власності, що перешкоджають йому належним чином користуватися, розпоряджатися цим майном тим чи іншим способом. Підставою негаторного позову слугують посилання позивача на належне йому право користування і розпорядження майном та факти, які підтверджують дії відповідача у створенні позивачу перешкод щодо здійснення цих правомочностей.

Позивач за негаторним позовом має право вимагати усунути наявні перешкоди чи зобов`язати відповідача утриматися від вчинення дій, що можуть призвести до виникнення таких перешкод. Негаторний позов можна заявити впродовж усього часу тривання порушення прав законного володільця відповідної земельної ділянки, яка має закріплений у законодавстві статус обмежено обороноздатної.

При цьому поняття перешкод у реалізації прав користування і розпорядження є загальним поняттям і може включати не лише фактичну відсутність доступу до земельної ділянки та можливості використати її за цільовим призначенням, а й будь-які інші неправомірні дії порушника прав, а також рішення органів державної влади чи місцевого самоврядування, договори, інші правочини, у зв`язку з якими розпорядження і користування майном ускладнене або повністю унеможливлене.

У постановах Великої Палати Верховного Суду від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14 та від 15.09.2020 у справі № 469/1044/17 вказані можливі способи усунення таких порушень, яких може вимагати законний власник, а саме шляхом оспорення відповідних рішень органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договорів або інших правочинів, а також вимагаючи повернути земельну ділянку.

Крім цьогоо, у постанові Верховного Суду від 20.10.2020 у справі № 910/13356/17 суд виклав висновок про те, що способом захисту в негаторних правовідносинах є вимога, яка забезпечить законному володільцю реальну можливість користуватися і розпоряджатися майном тим чи іншим способом (зобов`язання повернути або звільнити майно, виселення, знесення, накладення заборони на вчинення щодо майна неправомірних дій).

Спірна земельна ділянка загальною площею 3,318 га з кадастровим номером 0723381500:05:003:0998 на час розгляду справи в силу вимог закону перебуває у комунальній власності Рівненської сільської ради, може використовувались як земля сільськогосподарського призначення та може бути переданою фізичним чи юридичним особам у власність та користування, проте в силу наведених вище вимог законодавства вона не може перебувати у приватній чи комунальній власності.

З огляду на викладене, порушені права та законні інтереси держави підлягають захисту шляхом зобов`язання Рівненської сільської ради усунути перешкоди у здійсненні права володіння, користування та розпорядження земельною ділянкою з кадастровим номером 0723381500:05:003:0998, площею 3,318 га.

Така позиція узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постановах від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі №487/10132/14-ц та від 07.04.2020 у справі № 372/1684/14-ц.

Обґрунтування дотримання позовної давності при поданні цього позову.

Згідно зі статтею 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Набуття права на захист, для здійснення якого встановлено позовну давність, завжди пов`язане з порушенням суб`єктивного матеріального цивільного права.

Земельна ділянка, яка є предметом спору у цій справі, має спеціальний правовий титул, оскільки за своїми характеристиками належить до земель оборони, а тому не може бути змінено її цільове призначення на землі сільськогосподарського призначення.

Вибуття такої земельної ділянки з державної власності шляхом незаконного віднесення її до земель сільськогосподарського призначення свідчить про порушення прав держави на користування та розпорядження землями оборони, що триває.

Негаторний позов, який спрямований на захист прав законного володільця спірних земельних ділянок щодо користування і розпорядження ними, може бути заявлений упродовж всього часу тривання відповідного порушення.

При цьому власник земельної ділянки може вимагати усунення порушення його права на земельну ділянку, у тому числі оспорюючи відповідні рішення органів державної влади чи органів місцевого самоврядування, договори або інші правочини та вимагаючи усунути перешкоди в користуванні та розпорядженні земельною ділянкою.

Подібні за змістом правові висновки викладені в постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 653/1096/16-ц, від 28.11.2018 у справі № 504/2864/13-ц, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, від 11.09.2019 у справі № 487/10132/14-ц, від 15.09.2020 у справі №469/1044/17, постановах від 11.09.2019 у справі № 924/174/18, постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 14.11.2018 у справі №297/1395/15-ц.

Вимога про визнання вищезазначених актів незаконними, скасування державної реєстрації земельної ділянки є елементами єдиного юридичного механізму захисту, спрямованого на досягнення реального результату у вигляді усунення законному власнику усіх перешкод щодо належного користування та розпорядження спірною земельною ділянкою.

Враховуючи правову природу спірних правовідносин, які за своїм характером є негаторними, та наведені вище правові висновки Великої Палати Верховного Суду щодо правильного застосування норм матеріального права у справах відповідної категорії, оскільки земельна ділянка земель оборони із кадастровим номером 0723381500:05:003:0998 продовжує перебувати у комунальній власності Рівненської сільської ради, порушення прав її законного володільця держави на реалізацію усіх правомочностей власника триває, зазначений позов заявлено в межах строку позовної давності.

Обґрунтування визначення позивача у справі.

Згідно зі ст. 13 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» до відання місцевих державних адміністрацій у межах і формах, визначені Конституцією і законами України, належить вирішення питань використання землі, природних ресурсів, охорони довкілля тощо.

Статтею 21 Закону України «Про місцеві державні адміністрації» передбачено, що місцева державна адміністрація розпоряджається землями державної власності відповідно до закону.

Приписами статті 17 Земельного кодексу України також визначено повноваження державних адміністрацій у розпорядженні землями державної власності в межах, визначених цим Кодексом.

У відповідності до ч. 2 ст. 84 Земельного кодексу України право державної власності на землю набувається і реалізується державою через стани виконавчої влади відповідно до повноважень, визначених цим кодексом.

Згідно ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна адміністрація не утворена, для всіх потреб.

За таких обставин, уповноваженим органом на захист інтересів держави у цьому спорі є Волинська обласна військова адміністрація.

Обґрунтування наявності порушення інтересів держави та підстав для їх представництва прокурором.

Відповідно до ст. 1311 Конституції України прокуратура здійснює представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що зазначені законом.

Згідно зі ст. 53 Господарського процесуального кодексу України у передбачених законом випадках прокурор звертається до суду з позовною дівою. Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення по суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

У разі відкриття провадження за позовною заявою, поданою прокурором в інтересах держави в особі органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах, вказаний орган набуває статусу позивача. У разі відсутності такого органу або відсутності у нього повноважень щодо звернення до суду прокурор зазначає про це в позовній заяві і в такому разі набуває статусу позивача (п. 2 ч. 5 ст. 53 Господарського процесуального Кодексу України).

За приписами ч. 3 ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів громадянина або держави в суді полягає здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів громадянина або держави, у випадках та порядку, встановлених законом. Прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Отже, прокурор здійснює представництво інтересів держави в суді за одночасної наявності двох елементів: порушення або загрози порушення інтересів держави; нездійснення чи неналежного здійснення захисту таких інтересів відповідним суб`єктом владних повноважень, а також у разі його відсутності.

Віднесення земельної ділянки до земель запасу комунальної власності (не наданих у власність або у користування), яка у комунальній власності перебувати не може та є власністю держави і використовується для захисту державного кордону, свідчить про порушення інтересів держави, оскільки це зачіпає інтереси Українського народу.

Захист від порушень права власності Українського народу безперечно залежить до сфери державного інтересу й повинен забезпечуватись усіма передбаченими Конституцією України правовими механізмами, у тому числі через представництво інтересів держави в суді органами прокуратури.

В умовах запровадженого в Україні воєнного стану питання забезпечення безпеки держави набуває першочергового значення.

З огляду на викладене, для інтересів держави важливим є питання збереження земель оборони та їх використання для забезпечення безпеки держави.

Внаслідок державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі з цільовим призначенням землі запасу сільськогосподарського визначення не наданих у власність або у користування держава позбавлена можливості повноцінно реалізовувати права власника щодо свого майна.

Віднесення спірної земельної ділянки до земель запасу створює загрозу її передачі у приватну власність, що ускладнить або навіть може унеможливити її повернення до земель державної власності.

Згідно з ч. 5 ст. 122 Земельного кодексу України обласні державні адміністрації на їхній території передають земельні ділянки із земель державної власності, крім випадків, визначених частинами третьою, четвертою і восьмою цієї статті, у власність або у користування у межах міст обласного значення та за межами населених пунктів, а також земельні ділянки, що не входять до складу певного району, або у випадках, коли районна державна і адміністрація не утворена, для всіх потреб.

Волинська обласна військова адміністрація згідно з покладеними на неї завданнями розпоряджається землями оборони, які перебувають виключно у державній власності.

Отже, держава як власник земель оборони делегувала Волинській обласній військовій адміністрації повноваження щодо здійснення права власності від її (держави) імені, в її інтересах, виключно у спосіб та у межах повноважень, визначених законом.

Листом від 06.12.2022 за № 15-1597вих-22 Волинська обласна прокуратура повідомила Волинську обласну військову адміністрацію про виявлені порушення земельного законодавства.

У відповідь на зазначений лист Волинська обласна військова адміністрація повідомила, що заходи усунення перешкод у здійсненні права розпорядження землями оборони не вживались, висловлено позицію про відсутність заперечень проти представництва прокурором інтересів держави в особі Волинської обласної військової адміністрації в суді.

Велика Палата Верховного Суду у постанові від 15.10.2019 у справі № 903/129/18 (п.6.43) зазначила, що сам факт незвернення уповноваженого суб`єкта владних повноважень до суду з позовом, який би відповідав вимогам процесуального законодавства та відповідно мав змогу захисти порушені державні інтереси, свідчить про те, що вказаний суб`єкт неналежно виконує свої повноваження, у зв`язку із чим у прокурора виникають обґрунтовані підстави для захисту інтересів держави та звернення до суду з позовом, що відповідає нормам національного законодавства та практиці Європейського суду з прав людини.

Наведені прокурором обставини відповідно до ст. 1311 Конституції України та ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» свідчать про наявність підстав для представництва прокурором права та інтересів держави у суді.

Щодо тверджень відповідача-2 про те, що звернення прокурора з позовом до суду в інтересах держави в особі Волинської обласної військової адміністрації до ГУ Держгеокадастру у Волинській області фактично є зверненням з позовом держави до самої себе.

Обґрунтовуючи вказані твердження, відповідач-2 посилається на правові висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 05.10.2022 у справі № 922/1830/19, предметом розгляду у якій було, зокрема, й визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держземагенства у Харківській області.

Однак, правовідносини, які виникли у цих справах, не є аналогічними та подібними тим, які виникли між сторонами у справі № 903/1048/22.

Під судовими рішеннями у подібних правовідносинах слід розуміти такі рішення, де подібними (тотожними, аналогічними, схожими) є предмети спору, підстави позову, зміст позовних вимог і встановлені судом фактичні обставини, а| також наявне однакове матеріально-правове регулювання спірних правовідносин (пункт 6.30. постанови Великої Палати Верховного Суду від 19.05.2020 у справі № 910/719/19; пункт 60 постанови Великої Палати Верховного Суду від 23.06.2020 у справі № 696/1693/15-ц).

Предметом розгляду Великою Палатою Верховного Суду у справі № 922/1830/19 була вимога про визнання незаконним та скасування наказу ГУ Держземагенства у Харківській області, яким фермерському господарству передано в оренду земельні ділянки сільськогосподарського призначення.

Водночас, предметом розгляду у справі № 903/1048/22 (позовна вимога, яка звернута безпосередньо до ГУ Держгеокадастру у Волинській області) є усунення перешкод державі в особі Волинської обласної військової адміністрації у користуванні та розпорядженні землями оборони шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0723381500:05:003:0998, площею 3,318 га, цільове призначення (16.00) землі запасу сільськогосподарського призначення в Державному земельному кадастрі.

З наведеного вбачається, що наведена відповідачем-2 справа № 922/1830/19 не є релевантною (тотожною) справі № 903/1048/22, а тому викладені у ній правові висновки не можуть братись до уваги.

Окрім цього, ГУ Держгеокадастру у Волинській області визначено відповідачем у справі за позовною вимогою про усунення перешкод державі в особі Волинської обласної військової адміністрації у користуванні та розпорядженні землями оборони шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0723381500:05:003:0998, площею 3,318 га., цільове призначення (16.00) землі запасу сільськогосподарського призначення в Державному земельному кадастрі.

Як пояснювала прокурор, ця позовна вимога спрямована до ГУ Держгеокадастру у Волинській області з урахуванням того, що органами Держземагенства (Держгеокадастру) було незаконно проведено інвентаризацію спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0723381500:05:003:0998, площею 3,318 га, як земельної ділянки сільськогосподарського призначення, та внесено відомості про неї до Державного земельного кадастру.

Відповідно до ч. 13 ст. 79-1 ЗК України земельна ділянка припиняє існування як об`єкт цивільних прав, а її державна реєстрація скасовується у разі, зокрема скасування державної реєстрації земельної ділянки на підставі судового рішення внаслідок визнання незаконною такої державної реєстрації.

Положення аналогічного змісту закріплені також у ч. 10 ст. 24 Закону України «Про Державний земельний кадастр» та п. 114 Порядку ведення Державного земельного кадастру, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 17.10.2012 № 1051, згідно з якими державна реєстрація земельної ділянки скасовується Державним кадастровим реєстратором, який здійснює таку реєстрацію, у разі, ухвалення судом рішення про скасування державної реєстрації земельної ділянки.

Наявність відомостей щодо земельної ділянки з кадастровим номером 0723381500:05:003:0998, площею 3,318 га у Державному земельному кадастрі порушуватиме принципи об`єктивності, достовірності, повноти відомостей та унеможливить відновлення порушеного права держави, у власності якої повинна перебувати спірна земельна ділянка, оскільки реєстрація у Державному земельному кадастрі земельної ділянки з цільових призначенням - землі запасу сільськогосподарського призначення відносить її до земель комунальної власності, що суперечить положенням ст.ст. 77, 83 та п. 24 «Перехідних положень» Земельного кодексу України.

Згідно з поясненнями прокурора, звертаючись з позовом до суду, прокурор обрав такий спосіб захисту, який може відновити порушені інтереси держави та попередити загрозу порушення права на землі державної власності, а саме: скасування у земельному кадастрі державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0723381500:05:003:0998, площею 3,318 га.

З урахуванням наведеного, позовні вимоги в частині скасуванні державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0723381500:05:003:0998, площею 3,318 га у Державному земельному кадастрі є ефективним способом захисту порушених інтересів держави, які обґрунтовано заявлені до ГУ Держгеокадастру у Волинській області.

Відповідач-2 у процесі судового розгляду не спростував належними і допустимими доказами доводи прокурора про те, що спірна земельна ділянка, кадастровий номер 0723381500:05:003:0998, площею 3,318 га, належить до земель оборони та знаходиться у межах прикордонної смуги, а також те, що відповідач-2 з порушенням вимог закону провів інвентаризацію спірної земельної ділянки та вніс відповідні відомості про неї у Державний земельний кадастр, внаслідок чого земельну ділянку відносено до земель комунальної власності.

Також під час розгляду справи прокурор пояснював, що з метою захисту інтересів держави було обрано негаторний спосіб захисту, оскільки він передбачає як скасування державної реєстрації права комунальної власності у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, так і державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі, яка здійснюється кадастровими реєстраторами ГУ Держгеокадастру у Волинській області.

Лише за умови скасування державної реєстрації земельної ділянки у Державному земельному кадастрі буде забезпечено ефективне відновлення прав держави на спірну земельну ділянку, оскільки у кадастрі зазначені неправильні відомості про категорію землі сільськогосподарського призначення, а не землі оборони.

У зв`язку із задоволенням позовних вимог до відповідача-2, відповідача-3 на підставі ст. 129 ГПК України на них порівну слід покласти судові витрати у справі, пов`язані з оплатою судового збору (2481 грн. х 2 = 4962 грн.).

Керуючись ст. 73-79, 86, 129, 185, 232, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

в и р і ш и в :

1. Позов задовольнити частково.

2. Провадження у справі в частині позовної вимоги до відповідача-1 Ковельської районної військової адміністрації про визнання незаконним та скасування розпорядження Любомльської районної державної адміністрації від 19.12.2013 №246 Про затвердження матеріалів інвентаризації земель сільськогосподарського призначення, які перебувають у державній власності в частині затвердження такої документації щодо спірної земельної ділянки з кадастровим номером 0723381500:05:003:0998, площею 3,318 га, закрити.

3. Усунути перешкоди державі в особі Волинської обласної військової адміністрації у користуванні та розпорядженні землями оборони шляхом скасування державної реєстрації земельної ділянки з кадастровим номером 0723381500:05:003:0998, площею 3,318 га, цільове призначення (16.00) землі запасу сільськогосподарського призначення в Державному земельному кадастрі.

4. Зобов`язати Рівненську сільську раду (44332, вул. Шкільна, 2, с. Рівне, Ковельський район, Волинська область, код ЄДРПОУ 04332621) повернути Волинській обласній військовій адміністрації (43027, Київський майдан, 9, м. Луцьк, код ЄДРПОУ 13366926) земельну ділянку з кадастровим номером 0723381500:05:003:0998, площею 3,318 га.

5. Стягнути з Рівненської сільської ради (44332, вул. Шкільна, 2, с. Рівне, Ковельський район, Волинська область, код ЄДРПОУ 04332621) на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, 43025, код ЄДРПОУ 02909915) 2481 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

6. Стягнути з Головного управління Держгеокадастру у Волинській області (43021, Волинська область, м. Луцьк, вул. Винниченка, 67, код ЄДРПОУ 39767861) на користь Волинської обласної прокуратури (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, 43025, код ЄДРПОУ 02909915) 2481 грн. витрат, пов`язаних з оплатою судового збору.

7. Головному управлінню Державної казначейської служби України у Волинській області повернути Волинській обласній прокуратурі (вул. Винниченка, 15, м. Луцьк, 43025, код ЄДРПОУ 02909915) 2481 грн. судового збору, сплаченого платіжним дорученням №2445 від 21.12.2022 (зазначене платіжне доручення знаходиться в матеріалах справи №903/1048/22).

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги це рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Північно-західного апеляційного господарського суду впродовж 20 днів з дня складання повного тексту судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено та підписано 01.05.2023.

Суддя І. О. Якушева