Рішення

від 26.04.2023 по справі 910/13893/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

26.04.2023Справа № 910/13893/22

Господарський суд міста Києва у складі головуючого судді: Ломаки В.С.,

за участю секретаря судового засідання: Видиш А.В.,

розглянувши у порядку загального позовного провадження у відкритому судовому засіданні матеріали справи

за позовом Приватного акціонерного товариства "Нафтогазвидобування"

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавська торговельна компанія"

про стягнення 8 885 927,91 грн.,

Представники сторін:

від позивача: Пінчук-Ніколайчук Ю.В. за довіреністю від 23.11.2022 № 236-2022/К;

від відповідача: не з`явився.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство "Нафтогазвидобування" (далі - позивач) звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавська торговельна компанія" (далі - відповідач) про стягнення 8 885 927,91 грн., з яких: 7 001 960,66 грн. - попередня оплата, 1 035 574,19 грн. - пеня, 386 897,82 грн. - штраф, 391 859,30 грн. - інфляційні втрати, 69 635,94 грн. - 3 % річних.

В обґрунтування пред`явлених вимог позивач посилався на неналежне виконання відповідачем взятих на себе зобов`язань за укладеним між сторонами 09.04.2021 року договором поставки № 5771-НГД в частині передачі Приватному акціонерному товариству "Нафтогазвидобування" погодженого контрагентами та оплаченого позивачем товару, внаслідок чого у відповідача виник обов`язок повернути отримані ним кошти та сплатити покупцю нараховані штрафні санкції та компенсаційні виплати у вищенаведеному розмірі.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 19.12.2022 року відкрито провадження у справі № 910/13893/22, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 18.01.2023 року.

05.01.2023 року через систему "Електронний суд" надійшла заява позивача про участь його представника у підготовчому засіданні, призначеному на 18.01.2023 року, в режимі відеоконференції поза межами приміщення суду. Ухвалою від 18.01.2023 року господарський суд міста Києва відмовив у задоволенні вищевказаної заяви.

У підготовчому засіданні 18.01.2023 року судом без виходу до нарадчої кімнати постановлено протокольну ухвалу про відкладення підготовчого засідання на 15.02.2023 року.

Проте підготовче засідання, призначене у даній справі на 15.02.2023 року, також не відбулося.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.02.2023 року підготовче засідання у справі № 910/13893/22 призначено на 29.03.2023 року.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 29.03.2023 року строк проведення підготовчого провадження у справі № 910/13893/22 продовжено на 30 днів, закрито підготовче провадження та призначено справу № 910/13893/22 до судового розгляду по суті на 26.04.2023 року.

У судовому засіданні 26.04.2023 року представник позивача підтримав вимоги, викладені у позовній заяві, та наполягав на їх задоволенні.

Відповідач про дату час і місце розгляду справи був повідомлений належним чином, проте явку свого уповноваженого представника у призначене судове засідання 26.04.2023 року не забезпечив, про причини неявки суд не повідомив, будь-яких клопотань чи заяв, зокрема, по суті спору, на адресу суду не направив.

Так, на виконання приписів Господарського процесуального кодексу України, копія ухвали від 29.03.2023 року про призначення судового розгляду справи № 910/13893/22 на 26.04.2023 року була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення з трек-номером 0105494196022 на адресу місцезнаходження відповідача, зазначену в позовній заяві та у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 01021, місто Київ, Кловський узвіз, будинок 7.

Проте, зазначене відправлення (як і решта здійснених судом відправлень на адресу відповідача) вручене Товариству з обмеженою відповідальністю "Полтавська торговельна компанія" не було.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи підтверджень наявності порушень оператором поштового зв`язку вимог Правил надання послуг поштового зв`язку, суд вважає, що у разі, якщо ухвалу про вчинення відповідної процесуальної дії направлено судом за належною адресою і повернуто підприємством зв`язку з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання тощо, то вважається, що адресат повідомлений про вчинення відповідної процесуальної дії. Сам лише факт не отримання заявником кореспонденції, якою суд з додержанням вимог процесуального закону надсилав ухвалу для вчинення відповідних дій за належною адресою та яка повернулася в суд у зв`язку з її неотриманням адресатом, не може вважатися поважною причиною не виконання ухвали суду, оскільки зумовлений не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу.

Суд також звертає увагу на те, що направлення листів рекомендованою кореспонденцією на дійсні адреси є достатнім для того, щоб вважати повідомлення належним. При цьому, отримання зазначених листів адресатом перебуває поза межами контролю відправника.

Отже, суд належним чином виконав свій обов`язок щодо повідомлення відповідачів про розгляд справи.

Статтею 202 Господарського процесуального кодексу України визначені наслідки неявки в судове засідання учасника справи.

Зокрема, згідно із частиною 3 статті 202 Господарського процесуального кодексу України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі, неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до частини 4 статті 13 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій.

Згідно з частиною 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України, у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Беручи до уваги, що відповідач у встановлений строк не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, за висновками суду, у матеріалах справи достатньо документів, які мають значення для правильного вирішення спору, внаслідок чого справа може бути розглянута за наявними у ній документами відповідно до частини 2 статті 178 Господарського процесуального кодексу України.

Водночас, оскільки суд надавав можливість учасникам справи реалізувати свої процесуальні права на представництво інтересів у суді та подання доказів в обґрунтування своїх вимог та заперечень, суд не знаходить підстав для відкладення розгляду справи.

Судом враховано, що в силу вимог частини 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, кожен при вирішенні судом питання щодо його цивільних прав та обов`язків має право на судовий розгляд упродовж розумного строку.

Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 року в справі "Смірнова проти України").

Відповідно до Листа Верховного Суду України головам апеляційних судів України від 25.01.2006 року № 1-5/45 в цивільних, адміністративних і господарських справах перебіг провадження для цілей статті 6 Конвенції розпочинається з моменту подання позову і закінчується винесенням остаточного рішення у справі.

Критерії оцінювання "розумності" строку розгляду справи є спільними для всіх категорій справ (цивільних, господарських, адміністративних чи кримінальних). Це - складність справи, поведінка заявника та поведінка органів державної влади (насамперед, суду). Відповідальність держави за затягування провадження у справі, як правило, настає у випадку нерегулярного призначення судових засідань, призначення судових засідань з великими інтервалами, затягування при передачі або пересиланні справи з одного суду в інший, невжиття судом заходів до дисциплінування сторін у справі, свідків, експертів, повторне направлення справи на додаткове розслідування чи новий судовий розгляд.

Усі ці обставини судам слід враховувати при розгляді кожної справи, оскільки перевищення розумних строків розгляду справ становить порушення прав, гарантованих пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав і основних свобод людини, а збільшення кількості звернень до Європейського суду з прав людини не лише погіршує імідж нашої держави на міжнародному рівні, але й призводить до значних втрат державного бюджету.

У судовому засіданні 26.04.2023 року проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представника позивача, всебічно і повно з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва

ВСТАНОВИВ:

09.04.2021 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтавська торговельна компанія" (постачальник) та Приватним акціонерним товариством "Нафтогазвидобування" (покупець) було укладено договір поставки № 5771-НГД (далі - Договір), за умовами якого постачальник зобов`язався на умовах та в порядку, визначених цим Договором, передавати у власність покупця (поставляти) товар, зазначений у Специфікаціях, а покупець зобов`язався приймати та оплачувати такий товар в порядку та на умовах, визначених цим Договором.

Вказаний правочин підписаний уповноваженими представниками сторін та скріплений печатками зазначених суб`єктів господарювання.

Вид, тип, асортимент, сортамент, комплектність, кількість, ціна, якісні характеристики та інші особливості товару, строк поставки, місце поставки та порядок поставки товару визначаються сторонами у відповідних Специфікаціях, які є невід`ємними частинами даного Договору та додатками до нього. Толеранс (відхилення за кількістю) поставки, у погоджених сторонами випадках його застосування, зазначається у відповідних Специфікаціях до Договору (пункти 1.2, 1.3 Договору).

Відповідно до пункту 1.4 Договору постачальник здійснює поставку товару на умовах DDP (згідно з Міжнародними Правилами Інкотермс 2010), з урахуванням умов і застережень, що містяться в цьому Договорі та/або відповідних Специфікаціях до нього. Постачальник несе всі витрати, пов`язані з постачанням товару, до моменту його поставки в узгодженому місці поставки.

За умовами пункту 1.5 означеної угоди сума (ціна) даного Договору складає без ПДВ - 10 000 000,00 (десять мільйонів грн. 00 коп.), крім того ПДВ 20 % - 2 000 000,00 (два мільйона гривень 00 копійок) грн., а всього з урахуванням ПДВ 20 % - 12 000 000,00 (дванадцять мільйонів гривень 00 копійок) грн. Сума (ціна) даного Договору включає вартість товарів, що є предметом даного Договору. Зазначений розмір суми (ціни) Договору розуміється сторонами як максимальна загальна вартість товарів, що можуть бути поставлені згідно з умовами даного Договору за відповідними Специфікаціями до нього.

Згідно з пунктом 2.1 Договору постачальник зобов`язаний поставити товар в строки та/або терміни, визначені відповідною Специфікацією (ями), яка (і) є невід`ємною (ими) частиною (ами) цього Договору.

Датою поставки товару та датою переходу від постачальника до покупця права власності на товар, ризиків втрати, випадкового знищення, загибелі чи пошкодження товару є дата підписання видаткової накладної на товар уповноваженим представником покупця, з цієї дати товар вважається поставленим покупцю (пункт 2.3 Договору).

Пунктами 4.1, 4.2 вказаного правочину передбачено, що постачальник повинен не пізніше ніж за 3 (три) робочі дні до запланованої дати фактичної поставки товару письмово повідомити покупця про готовність поставити останньому товар. Приймання-передача товару здійснюється у місці поставки товару, визначеному у відповідній Специфікації, з оформленням видаткової накладної. Видаткова накладна складається та підписується безпосередньо після закінчення приймання-передачі товару. Постачальник зобов`язаний передати покупцеві товар, що відповідає умовам цього Договору щодо мети його використання, якості, комплектності, кількості, походження, разом із необхідною документацією на товар, у відповідній тарі/упаковці, згідно з цим Договором.

Відповідно до пункту 6.4 Договору в разі поставки товару меншої кількості, ніж та, що встановлена Договором, відповідною Специфікацією, покупець на власний розсуд має право, зокрема, відмовитись від прийняття такого товару та його оплати, а якщо товар оплачений - вимагати повернення грошових коштів, сплачених за товар, у строк не більше 10 (десяти) календарних днів з моменту одержання постачальником такої вимоги покупця.

Пунктами 7.1-7.3 Договору встановлено, що розрахунки між сторонами здійснюються в безготівковій формі в національній валюті України шляхом перерахування грошових коштів на поточні рахунки сторін. Строк оплати за поставлений товар становить 60 (шістдесят) днів з дати поставки відповідного товару, якщо інше не передбачене у відповідній Специфікації. Датою оплати товару є дата списання грошових коштів із поточного рахунку покупця.

За умовами пункту 7.13 даного правочину постачальник зобов`язаний повернути на вимогу покупця суму оплати (попередньої оплати, авансу), здійсненої покупцем (за наявності), у розмірі, що перевищує вартість (ціну) товару, поставка якого була фактично здійснена постачальником.

Згідно з пунктом 14.1 Договору останній є укладеним і набирає чинності з моменту підписання його сторонами і діє до 31.12.2021 року, а в частині виконання сторонами взятих на себе обов`язків та зобов`язань за цим Договором - до повного їх виконання. Договір вважається щоразу автоматично продовженим на наступний календарний рік на таких самих умовах, якщо жодна зі сторін не повідомить іншу сторону про припинення Договору не пізніше ніж за 1 (один) місяць до закінчення терміну (строку) дії даного Договору. Автоматичне продовження Договору може бути багаторазовим.

З матеріалів справи вбачається, що у Специфікаціях до Договору від 09.04.2021 року № 1, від 30.04.2021 року № 2, від 30.04.2021 року № 3, від 14.05.2021 року № 4, від 19.05.2021 року № 5, від 26.05.2021 року № 6, від 10.06.2021 року № 7 та від 11.06.2021 року № 8 сторони погодили найменування (опис) товару, що поставляється, його кількість та загальну суму.

Вказаний у цих Специфікаціях товар на загальну суму 929 101,20 грн. був поставлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтавська торговельна компанія" позивачу на підставі видаткових накладних від 12.04.2021 року № 22, від 12.04.2021 року № 23, від 17.05.2021 року № 49, від 17.05.2021 року № 50, від 20.05.2021 року № 59, від 24.05.2021 року № 63, від 22.06.2021 року № 110, від 25.06.2021 року № 116, від 01.10.2021 року № 185 та від 01.10.2021 року № 186, а також оплачений Приватним акціонерним товариством "Нафтогазвидобування" згідно з платіжними інструкціями від 11.05.2021 року № 20326 на суму 22 416,00 грн., від 11.05.2021 року № 20327 на суму 18 326,40 грн., від 11.05.2021 року № 20329 на суму 63 338,88 грн., від 11.05.2021 року № 20328 на суму 15 907,20 грн., від 11.05.2021 року № 20330 на суму 32 105,28 грн., від 15.06.2021 року № 22013 на суму 3 976,80 грн., від 15.06.2021 року № 22014 на суму 8 026,32 грн., від 15.06.2021 року № 22015 на суму 9 068,98 грн., від 18.06.2021 року № 22313 на суму 62 424,00 грн., від 18.06.2021 року № 22314 на суму 254 280,00 грн., від 01.07.2021 року № 22734 на суму 88 800,00 грн., від 01.07.2021 року № 22735 на суму 279 600,00 грн., від 01.07.2021 року № 22736 на суму 10 800,00 грн., від 30.07.2021 року № 23916 на суму 6 765,74 грн. та від 03.08.2021 року № 24050 на суму 53 265,60 грн.

Належне виконання сторонами їх зобов`язань з поставки та оплати товару за Специфікаціями № 1 - № 8 не оспорювалося учасниками справи під час її розгляду.

Разом із тим, судом встановлено, що у Специфікації від 17.08.2021 року № 9 до Договору сторони погодили найменування товару, що поставляється (пневмогідравлічна насосна станція мобільного виконання), його кількість (1 одиниця) та загальну суму (378 000,00 грн. з ПДВ).

У наведеній Специфікації контрагенти також передбачили, що строк поставки товару: 180 календарних днів з дати підписання даної Специфікації. Місце та умови поставки товару: DDP за правилами Інкотермс 2010: УКПГ «Семиренки», вул. Шкільна, 4А, с. Ковалівка, Миргородський район, Полтавська область. Транспортування (доставка) товару в місце поставки здійснюється постачальником за свій рахунок. Порядок розрахунків: покупець здійснює оплату товару в розмірі 100 % на умовах попередньої оплати від загальної вартості товару.

На виконання умов Договору та положень Специфікації від 17.08.2021 року № 9 до нього Приватне акціонерне товариство "Нафтогазвидобування" згідно з платіжним дорученням від 14.09.2021 року № 26178 сплатило на користь постачальника суму попередньої оплати за товар у розмірі 378 000,00 грн. (проведено банком 14.09.2021 року), що становить 100 % вартості означеного товару, погодженого у Специфікації № 9.

Судом також встановлено, що у Специфікації від 04.10.2021 року № 10 до Договору сторони передбачили найменування товару, що поставляється (блок-бокси), його кількість (37 одиниць) та загальну суму (7 359 956,28 грн. з ПДВ).

У наведеній Специфікації контрагенти також передбачили, що строк поставки товару: 90 календарних днів з дати попередньої оплати. Місце та умови поставки товару: DDP за правилами Інкотермс 2010: УКПНГ «Руновщинська», територія адміністративного підпорядкування Новоселівської сільської ради, Полтавський район, Полтавська область. Транспортування (доставка) товару в місце поставки здійснюється постачальником за свій рахунок. Порядок розрахунків: покупець здійснює попередню оплату товару протягом 5 календарних днів з дати виставлення рахунку на оплату в розмірі 90 % від загальної вартості товару та у розмірі 10 % від загальної вартості товару протягом 30 календарних днів з дати поставки товару.

На виконання умов Договору та положень Специфікації від 04.10.2021 року № 10 до нього Приватне акціонерне товариство "Нафтогазвидобування" згідно з платіжним дорученням від 02.12.2021 року № 30159 сплатило на користь відповідача суму попередньої оплати за товар у розмірі 6 623 960,66 грн. (проведено банком 02.12.2021 року), що становить 90 % вартості означеного товару, погодженого у Специфікації № 10.

Вищенаведені обставини підтверджуються наявними в матеріалах справи копіями відповідних платіжних документів.

Таким чином, відповідач зобов`язаний був поставити позивачу товар на загальну суму 378 000,00 грн. у строк, що становить 180 календарних днів з дати підписання Специфікації № 9 (17.08.2021), тобто до 12.02.2022 року включно, а також передати Приватному акціонерному товариству "Нафтогазвидобування" товар на суму 7 359 956,28 грн. згідно зі Специфікацією № 10 у строк, що становить 90 календарних днів з дати попередньої оплати 90 % вартості цього товару (02.12.2021), тобто до 01.03.2022 року включно.

Проте з матеріалів справи вбачається, що передбачений Договором обов`язок з поставки позивачу товару за Специфікацією № 9 загальною вартістю 378 000,00 грн. у строк до 12.02.2022 року включно та товару за Специфікацією № 10 загальною вартістю 7 359 956,28 грн. у строк до 01.03.2022 року включно відповідач не виконав, недопоставивши таким чином позивачу товар на загальну суму 7 737 956,28 грн.

Листом від 12.07.2022 року № 131/1 позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавська торговельна компанія" з вимогою про повернення сплачених позивачем грошових коштів за непоставлений відповідачем за Специфікацією № 9 товар у сумі 378 000,00 грн. протягом 3 календарних днів з моменту одержання цієї вимоги.

Крім того, листом від 12.07.2022 року № 131/2 Приватне акціонерне товариство "Нафтогазвидобування" звернулося до відповідача з вимогою про повернення сплачених позивачем грошових коштів за непоставлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтавська торговельна компанія" за Специфікацією № 10 товар у сумі 6 623 960,66 грн. протягом 3 календарних днів з моменту одержання цієї вимоги.

Зважаючи на те, що означені вимоги були залишені відповідачем без задоволення, позивач вирішив звернутися до суду з даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

Дослідивши матеріали справи, оцінивши надані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, та безпосередньому їх дослідженні, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до частини 1 статті 11 Цивільного кодексу України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

В силу положень статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Частиною 1 статті 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з положеннями статті 628 Цивільного кодексу України зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Положеннями статті 712 Цивільного кодексу України визначено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно зі статтею 655 Цивільного кодексу України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

За умовами статті 662 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу.

Відповідно до частини 1 статті 692 Цивільного кодексу України покупець зобов`язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Частиною 1 статті 693 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо договором встановлений обов`язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

З огляду на фактичні обставини справи та правову кваліфікацію правовідносин сторін, судом визначено правову природу сплаченої позивачем суми коштів у загальному розмірі 7 001 960,66 грн. саме як попередня оплата, тобто кошти, які попередньо оплачені стороною договору на користь іншої сторони з метою виконання нею своїх договірних зобов`язань.

Правова природа зазначених коштів внаслідок невиконання будь-якою стороною своїх зобов`язань за договором не змінюється і залишається такою до моменту, коли сторони двосторонньо не узгодять іншої їх правової природи або не вчинять дій, які змінять правову природу перерахованої суми.

Договір, відповідно до статті 629 Цивільного кодексу України, є обов`язковим для виконання сторонами.

Положеннями статей 525, 526 Цивільного кодексу України визначено, що одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом, зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог Цивільного кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно зі статтею 663 Цивільного кодексу України продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини 2 статті 693 Цивільного кодексу України якщо продавець, який одержав суму попередньої оплати товару, не передав товар у встановлений строк, покупець має право вимагати передання оплаченого товару або повернення суми попередньої оплати.

З аналізу вищевказаних положень чинного законодавства вбачається, що умовою застосування положень статті 693 Цивільного кодексу України є неналежне виконання продавцем свого зобов`язання зі своєчасного передання товару покупцю, тобто в установлений строк. У разі настання такої умови (прострочення продавцем передачі товару) покупець має право діяти альтернативно: або вимагати передання оплаченого товару від продавця, або вимагати повернення суми попередньої оплати. Можливість обрання певного визначеного варіанта правової поведінки боржника є виключно правом покупця, а не продавця. Отже, волевиявлення щодо обрання одного з варіантів вимоги покупця має бути вчинено ним в активній однозначній формі такої поведінки, причому доведеної до продавця.

Оскільки законом не визначено форму пред`явлення такої вимоги покупця, останній може здійснити своє право будь-яким шляхом: як шляхом звернення до боржника з претензією, листом, телеграмою тощо, так і шляхом пред`явлення через суд вимоги у визначеній законом процесуальній формі позову.

Як було зазначено вище, відповідно до платіжних доручень від 14.09.2021 року № 26178 на суму 378 000,00 грн. та від 02.12.2021 року № 30159 на суму 6 623 960,66 грн. Приватне акціонерне товариство "Нафтогазвидобування" сплатило на рахунок відповідача грошові кошти у загальному розмірі 7 001 960,66 грн.

Проте відповідач передбачений Договором обов`язок з поставки позивачу товару загальною вартістю 7 737 956,28 грн. у погоджений сторонами у цьому правочині строк (з урахуванням положень Специфікацій № 9 та № 10) не виконав.

Таким чином, зважаючи на виконання позивачем своїх зобов`язань з перерахування відповідачу попередньої оплати за Договором, а також беручи до уваги порушення Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтавська торговельна компанія" обов`язків щодо поставки погодженого сторонами товару в установленому Договором обсязі та строки, суд дійшов висновку про те, що у позивача відповідно до частин 1 та 2 статті 693 Цивільного кодексу України виникло право вимагати від відповідача повернення суми попередньої оплати недопоставленого товару, яким він скористався, направивши відповідачу вимоги від 12.07.2022 року № 131/1 та від 12.07.2022 року № 131/2.

Однак станом на момент розгляду спору відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження поставки ним товару позивачу на суму, зокрема, 7 001 960,66 грн. (що становить вартість фактично оплаченого покупцем товару), як і доказів, які свідчать про повернення ним Приватному акціонерному товариству "Нафтогазвидобування" означеної суми грошових коштів. Такі докази відсутні й у матеріалах справи.

За таких обставин, суд дійшов висновку про те, що заявлена Приватним акціонерним товариством "Нафтогазвидобування" позовна вимога про стягнення з відповідача суми попередньої оплати в розмірі 7 001 960,66 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Що стосується заявлених позивачем вимог в частині стягнення штрафу в розмірі 386 897,82 грн. (що становить 5 % від загальної вартості товару, який підлягав поставці за Специфікаціями № 9 та № 10, і строк поставки якого порушений більше ніж на 30 календарних днів) та пені в сумі 1 035 574,19 грн. (нарахованої з 13.02.2022 року по 12.07.2022 року на відповідні суми непоставленого за Специфікаціями № 9 та № 10 товару), суд зазначає наступне.

Стаття 610 Цивільного кодексу України передбачає, що порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (частина 1 статті 612 Цивільного кодексу України).

Під виконанням зобов`язання розуміється вчинення боржником та кредитором взаємних дій, спрямованих на виконання прав та обов`язків, що є змістом зобов`язання.

Невиконання зобов`язання має місце тоді, коли сторони взагалі не вчиняють дій, які складають зміст зобов`язання, а неналежним виконанням є виконання зобов`язання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання.

Згідно з частиною 1 статті 611 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Положеннями статті 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Цивільним законодавством регулюються особисті немайнові та майнові відносини (цивільні відносини), засновані на юридичній рівності, вільному волевиявленні, майновій самостійності їх учасників (частини 1 статті 1 Цивільного кодексу України).

Водночас, в силу приписів частини 2 статті 9 Цивільного кодексу України, законом можуть бути передбачені особливості регулювання майнових відносин у сфері господарювання.

Цю норму Цивільного кодексу України слід розуміти так, що спеціальними законами можуть передбачатися особливості регулювання певних майнових відносин в сфері господарювання.

Згідно з частиною 2 статті 4 Господарського кодексу України особливості регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання визначаються цим Кодексом.

Суд звертає увагу на те, що спеціальні норми Господарського кодексу України, які встановлюють особливості регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання, підлягають переважному застосуванню перед тими нормами Цивільного кодексу України, які містять відповідне загальне регулювання. Наприклад, правила частини першої статті 232 Господарського кодексу України, відповідно до якої збитки відшкодовуються в частині, не покритій штрафними санкціями (залікова неустойка), підлягають переважному застосуванню перед правилами частини першої статті 624 Цивільного кодексу України, відповідно до якої неустойка підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків (штрафна неустойка).

При цьому, слід враховувати, що відповідно до частини 2 статті 4 Цивільного кодексу України основним актом цивільного законодавства України є Цивільний кодекс України. Тому в разі, якщо норми Господарського кодексу України не містять особливостей регулювання майнових відносин суб`єктів господарювання, а встановлюють загальні правила, які не узгоджуються із відповідними правилами Цивільного кодексу України, слід застосовувати правила, встановлені Цивільним кодексом України.

За таких обставин, до спірних правовідносин підлягають застосуванню спеціальні норми Господарського кодексу України, які регулюють майнову відповідальність суб`єктів господарювання за порушення господарських зобов`язань.

В силу приписів статті 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за порушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставі і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Згідно зі статтею 230, пунктом 4 статті 231 Господарського кодексу України штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов`язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов`язання. У разі, якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в розмірі, передбаченому договором.

З наведених норм вбачається, що сторони договору, за відсутності встановлених спеціальними законами обмежень, не позбавлені права передбачити у договорі господарську санкцію, що стягується за прострочення негрошового зобов`язання у відсотках до суми невиконаного зобов`язання за кожен день прострочення, та звернутися з вимогою про її стягнення у зв`язку з простроченням виконання зобов`язання.

Аналізуючи в сукупності вищевказані норми чинного законодавства, суд дійшов висновку, що на основі норм господарського законодавства пеня може бути застосована для забезпечення будь-якого зобов`язання, оскільки вона відноситься до штрафних санкцій.

Про це, зокрема, свідчить використання законодавцем таких термінів, як "зобов`язання", "грошова сума".

Як наслідок, враховуючи приписи частини 2 статті 9 Цивільного кодексу України та частину 2 статті 4 Господарського кодексу України, що передбачають наявність спеціальних норм, регулюючих господарські відносини, сторони господарського договору мають право забезпечувати пенею виконання будь-якого зобов`язання, а не лише грошового.

При цьому, аналізуючи частину 3 статті 549 Цивільного кодексу України у контексті меж свободи договору, визначених абзацом 2 частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України, суд дійшов висновку, що сторони в договорі можуть змінити її положення та забезпечити за допомогою пені не лише грошове зобов`язання.

Пунктом 9.2 Договору передбачено відповідальність постачальника за порушення строків (термінів) поставки товару, визначених відповідною Специфікацією.

Так, за умовами пункту 9.2.1 цієї угоди у випадку не поставки товару або порушення строку поставки товару, постачальник на вимогу покупця сплачує останньому неустойку у розмірі 0,1 % від вартості непоставленого товару або товару, поставленого з порушенням строку, за кожен день прострочення.

Крім того, відповідно до пункту 9.2.2 наведеного правочину у випадку порушення строку поставки більш на строк від 30 (тридцяти) календарних днів, постачальник на вимогу покупця додатково сплачує останньому штраф в розмірі 5 % вартості товару, що підлягає поставці згідно з відповідною Специфікацією.

У разі прострочення поставки більш ніж на 30 (тридцять) календарних днів покупець має право в односторонньому порядку розірвати цей Договір та/або відповідну Специфікацію, повідомивши про це постачальника не пізніше ніж за 5 (п`ять) календарних днів до дати розірвання Договору, Специфікації та у разі, якщо було здійснено оплату за товар, вимагати у постачальника повернення грошових коштів, сплачених за товар, у строк не пізніше 3 (трьох) календарних днів з моменту одержання постачальником такої вимоги покупця. Датою розірвання цього Договору та/або Специфікації є дата, вказана у повідомленні про його розірвання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано.

У той же час суд звертає увагу на положення пункту 9.13 Договору, за якими термін нарахування покупцем постачальнику штрафних санкцій за Договором не обмежується 6 (шістьма) місяцями з моменту, коли зобов`язання мало бути виконано за Договором, в зв`язку з чим, штрафна санкція підлягає нарахуванню за весь період порушення зобов`язання.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок пені у розмірі 1 035 574,19 грн., суд вважає його таким, що не повністю відповідає приписам чинного законодавства в силу допущеної методологічної помилки при визначенні початкової дати періоду прострочення та кількості днів за відповідний період прострочення поставки товару за Специфікацією № 9, що призвело до заявлення суми вказаної неустойки у завищеному розмірі.

Так, згідно з частиною 2 статті 252 Цивільного кодексу України термін визначається календарною датою або вказівкою на подію, яка має неминуче настати.

Статтею 253 Цивільного кодексу України передбачено, що перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов`язано його початок.

Згідно з частиною 5 статті 254 Цивільного кодексу України, якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

Відповідно до частини першої статті 255 Цивільного кодексу України, якщо строк встановлено для вчинення дії, вона може бути вчинена до закінчення останнього дня строку.

Проте, з наданого позивачем розрахунку вбачається, що нарахування пені за прострочення поставки товару за Специфікацією № 9 було здійснено всупереч вимог частини 5 статті 254 Цивільного кодексу України, оскільки позивачем невірно визначено дату початкового періоду нарахування наведеної суми штрафних санкцій (13.02.2022 року).

Разом із тим, оскільки відповідач зобов`язаний був поставити позивачу товар на загальну суму 378 000,00 грн. у строк, що становить 180 календарних днів з дати підписання Специфікації № 9 (17.08.2021), тобто до 12.02.2022 року включно (субота), а отже днем закінчення такого строку є перший за ним робочий день - 14.02.2022 року (понеділок), суд дійшов висновку про те, що першим днем початку дійсного періоду прострочення відповідачем виконання зобов`язання з поставки товару за цією Специфікацією є 15.02.2022 року.

Враховуючи вищенаведене, а також зважаючи на вказані самим позивачем періоди нарахування (межі позовних вимог), обґрунтованою сумою пені, що підлягає стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавська торговельна компанія" на користь позивача за порушення умов Договору в частині своєчасної поставки товару, за обрахунком суду є 1 034 818,19 грн., з яких: 55 944,00 грн. - пеня, нарахована на суму вартості непоставленого за Специфікацією № 9 товару в розмірі 378 000,00 грн. у період з 15.02.2022 року по 12.07.2022 року; 978 874,19 грн. - пеня, нарахована на суму вартості непоставленого за Специфікацією № 10 товару в розмірі 7 359 956,28 грн. у період з 02.03.2022 року по 12.07.2022 року.

Разом із тим, нарахована Приватним акціонерним товариством "Нафтогазвидобування" сума штрафу в розмірі 386 897,82 грн. (що становить 5 % від загальної вартості товару, який підлягав поставці за Специфікаціями № 9 та № 10, і строк поставки якого порушений більше ніж на 30 календарних днів) не перевищує розрахованої судом суми вказаної санкції.

Відповідачем контррозрахунку заявлених до стягнення сум штрафних санкцій надано суду не було, як і не наведено обґрунтованих доводів щодо арифметичних дефектів наданого позивачем розрахунку.

Слід також зазначити, що можливість одночасного стягнення пені та штрафу за порушення окремих видів господарських зобов`язань передбачено частиною 2 статті 231 Господарського кодексу України.

В інших випадках порушення виконання господарських зобов`язань чинне законодавство не встановлює для учасників господарських відносин обмежень передбачати в договорі одночасне стягнення пені та штрафу, що узгоджується із свободою договору, встановленою статтею 627 Цивільного кодексу України, коли сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

При цьому, відповідно до частини 3 статті 6 Цивільного кодексу України сторони в договорі можуть відступити від положень актів цивільного законодавства і врегулювати свої відносини на власний розсуд, крім випадків, якщо в цих актах прямо вказано про це, а також у разі, якщо обов`язковість для сторін положень актів цивільного законодавства випливає з їх змісту або із суті відносин між сторонами. Заборона на застосування пені та штрафу прямо не випливає з закону чи із суті відносин сторін, що дозволяє здійснити відповідне врегулювання у договорі.

Разом із тим, одночасне стягнення з учасника господарських відносин, який порушив господарське зобов`язання за договором, штрафу та пені не суперечить приписам статті 61 Конституції України, оскільки згідно зі статтею 549 Цивільного кодексу України пеня та штраф є формами неустойки, а відповідно до статті 230 Господарського кодексу України - видами штрафних санкцій, тобто не є окремими та самостійними видами юридичної відповідальності. У межах одного виду відповідальності може застосовуватися різний набір санкцій.

За таких обставин, стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавська торговельна компанія" на користь позивача підлягає пеня за порушення умов Договору в частині своєчасної поставки товару в розмірі 1 034 818,19 грн. та штраф у сумі 386 897,82 грн., тоді як у задоволенні вимог Приватного акціонерного товариства "Нафтогазвидобування" про стягнення з постачальника 756,00 грн. пені за цією угодою слід відмовити.

Розглянувши заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 3 % річних у розмірі 69 635,94 грн., нарахованих у період з 01.08.2022 року по 29.11.2022 року на відповідні суми неповернутої передоплати за Специфікаціями № 9 (378 000,00 грн.) та № 10 (6 623 960,66 грн.), а також інфляційних втрат в сумі 391 859,30 грн., нарахованих на означені суми передоплати протягом наведених періодів, суд зазначає наступне.

Частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України визначено обов`язок боржника, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також 3 % річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відтак, у разі несвоєчасного виконання боржником грошового зобов`язання у нього в силу закону (частини другої статті 625 Цивільного кодексу України) виникає обов`язок сплатити кредитору, поряд із сумою основного боргу, суму інфляційних втрат, як компенсацію знецінення грошових коштів за основним зобов`язанням внаслідок інфляційних процесів у період прострочення їх оплати, та 3 % річних від простроченої суми.

У кредитора згідно з частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України є право вимоги до боржника щодо сплати інфляційних втрат та 3 % річних за період прострочення в оплаті основного боргу.

Відповідно до висновку Великої Палати Верховного Суду, викладеного у постанові від 07.04.2020 року в справі № 910/4590/19 (провадження № 12-189гс19), зобов`язання зі сплати інфляційних втрат та 3 % річних є акцесорним, додатковим до основного, залежить від основного зобов`язання і поділяє його долю. Відповідно, й вимога про їх сплату є додатковою до основної вимоги (пункт 43 постанови).

Виходячи із системного аналізу вимог чинного законодавства аванс (попередня оплата) - це грошова сума, яка не забезпечує виконання договору, а є сумою, що перераховується згідно з договором наперед, у рахунок майбутніх розрахунків, зокрема, за товар який має бути поставлений, за роботи, які мають бути виконані. При цьому аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила, лише у випадку невиконання зобов`язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося (висновок про застосування норм права, викладений у постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 21.02.2018 року в справі № 910/12382/17).

Загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення.

З метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному порівняно зі стягненням збитків порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків.

Відповідно до встановлених судом обставин справи, за змістом статті 625 Цивільного кодексу України, яка регулює відповідальність за порушення грошового зобов`язання, стягувана позивачем з відповідача сума 3 % річних від несплаченої (неповернутої) суми попередньої оплати є відповідальністю сторони господарського договору за допущене нею правопорушення у сфері господарювання.

Велика Палата Верховного Суду вже звертала увагу на те, що нарахування компенсаційних виплат на суму боргу відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України є мірою відповідальності боржника за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступає способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації боржника за неналежне виконання зобов`язання. Ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника, зупинення виконавчого провадження чи виконання рішення суду про стягнення грошової суми. Подібні правові висновки сформульовані, зокрема, в постановах Великої Палати Верховного Суду від 19.06.2019 року в справах № 703/2718/16-ц (провадження № 14-241цс19) та № 646/14523/15-ц (провадження № 14-591цс18), від 13.11.2019 року в справі № 922/3095/18 (провадження № 12-105гс19), від 18.03.2020 року в справі № 902/417/18 (провадження № 12-79гс19) та інших.

За змістом статей 509, 524, 533-535 і 625 Цивільного кодексу України грошовим є зобов`язання, виражене у грошових одиницях, що передбачає обов`язок боржника сплатити гроші на користь кредитора, який має право вимагати від боржника виконання цього обов`язку. Тобто грошовим є будь-яке зобов`язання, в якому праву кредитора вимагати від боржника сплати коштів кореспондує обов`язок боржника з такої сплати. Ці висновки узгоджуються з правовими висновками Великої Палати Верховного Суду, висловленими у постановах від 11.04.2018 року в справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18) та від 16.05.2018 року в справі № 686/21962/15-ц (провадження № 14-16цс18).

Тобто правовідношення, в якому у зв`язку із фактичним закінченням строку поставки у відповідача (постачальника, продавця) виникло зобов`язання повернути позивачу (покупцю) суму попередньої оплати (тобто сплатити грошові кошти) відповідно до частини другої статті 693 ЦК України, є грошовим зобов`язанням, а тому відповідно на нього можуть нараховуватися інфляційні втрати та 3 % річних на підставі частини другої статті 625 цього Кодексу.

В силу положень статті 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Слід зазначити, що стаття 625 розміщена у розділі І "Загальні положення про зобов`язання" книги п`ятої Цивільного кодексу України та визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов`язання. Приписи розділу І книги п`ятої Цивільного кодексу України поширюють свою дію на всі види грошових зобов`язань, у тому числі як на договірні зобов`язання (підрозділ 1 розділу III книги п`ятої Цивільного кодексу України), так і на недоговірні зобов`язання (підрозділ 2 розділу III книги п`ятої цього Кодексу).

При цьому, у статті 625 Цивільного кодексу України визначені загальні правила відповідальності за порушення будь-якого грошового зобов`язання незалежно від підстав його виникнення. Приписи цієї статті поширюються на всі види грошових зобов`язань, якщо інше не передбачено договором або спеціальними нормами закону, який регулює, зокрема, окремі види зобов`язань.

Не є таким винятком із загального правила випадок, коли покупець має право вимагати повернення суми попередньої оплати на підставі частини другої статті 693 Цивільного кодексу України.

З огляду на таку юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов`язань на них поширюється дія положень частини другої статі 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 22.09.2020 року в справі № 918/631/19 (провадження № 12-42гс20), в якій Велика Палата Верховного Суду відступила від протилежних висновків щодо застосування норми права (статті 625 Цивільного кодексу України) у подібних правовідносинах, викладених у постановах Верховного Суду України від 16.09.2014 року в справі № 921/266/13-г/7 (провадження № 3-90гс14) та від 18.10.2017 року в справі № 910/8318/16 (провадження № 3-133гс17); у постановах Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 07.03.2018 року в справі № 910/23585/16, від 14.03.2018 року в справі № 910/24853/13, від 26.10.2018 року в справі № 910/1775/18, від 20.11.2018 року в справі № 916/75/18, від 21.06.2019 року в справі № 910/9288/18, від 01.07.2019 року в справі № 910/5773/18, від 24.09.2019 року в справі № 922/1151/18, від 17.10.2018 року в справі № 923/1151/17, від 18.12.2019 року в справі № 906/190/19; у постанові Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 21.11.2018 року в справі № 745/26/16-ц (провадження № 61-14087св18).

Як було зазначено вище, листом від 12.07.2022 року № 131/1 позивач звернувся до Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавська торговельна компанія" з вимогою про повернення сплачених позивачем грошових коштів за непоставлений відповідачем за Специфікацією № 9 товар у сумі 378 000,00 грн. протягом 3 календарних днів з моменту одержання цієї вимоги.

Крім того, листом від 12.07.2022 року № 131/2 Приватне акціонерне товариство "Нафтогазвидобування" звернулося до відповідача з вимогою про повернення сплачених позивачем грошових коштів за непоставлений Товариством з обмеженою відповідальністю "Полтавська торговельна компанія" за Специфікацією № 10 товар у сумі 6 623 960,66 грн. протягом 3 календарних днів з моменту одержання цієї вимоги.

У пункті 16.3 Договору сторони погодились, що документи, якщо вони відправлені рекомендованим листом, вважаються надісланими з дати їх відправлення однією стороною іншій за адресою, зазначеною в цьому Договорі, та вважаються одержаними (отриманими) стороною-адресатом на десятий календарний день з дати реєстрації стороною-адресантом рекомендованого листа у відділенні поштового зв`язку (при цьому сторона-адресат несе ризик одержання таких листів у строк, що перевищує десять календарних днів) або в день особистого вручення стороні-адресату, зазначений в документах.

За змістом пункту 17.1 Договору сторони зобов`язуються повідомляти одна одну про зміни свого місцезнаходження.

Означені вимоги від 12.07.2022 року № 131/1 та від 12.07.2022 року № 131/2 були направлені на вказану в Договорі адресу відповідача 12.07.2022 року згідно з поштовими накладними № 0411956691974 та № 0411956691958, копії яких (разом з копіями описів вкладення у відповідні листи) наявні у матеріалах справи.

Крім того, відповідно до частин 1, 2 розділу ІІ наказу Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 року № 958 "Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень" нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку):

1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1;

2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2;

3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3;

4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4,

де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання;

1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

З огляду на наведені положення, суд дійшов висновку про те, що вимоги про повернення передоплати від 12.07.2022 року № 131/1 та від 12.07.2022 року № 131/2 відповідач повинен був отримати принаймні до 22.07.2022 року, тоді як з 01.08.2022 року в Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавська торговельна компанія" беззаперечно виникло прострочення виконання грошового зобов`язання з повернення сплачених позивачем грошових коштів.

Оскільки розмір нарахованих позивачем компенсаційних виплат відповідає вищезазначеним приписам законодавства та положенням Договору, суд дійшов висновку про законність та обґрунтованість вимог Приватного акціонерного товариства "Нафтогазвидобування" про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавська торговельна компанія" 69 635,94 грн. 3 % річних та 391 859,30 грн. інфляційних втрат.

Згідно з частиною 2 статті 13 Господарського процесуального кодексу України учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом.

Вказані положення означають, що закон встановлює рівні можливості сторін і гарантує їм право на захист своїх інтересів. Принцип рівності учасників судового процесу перед законом і судом є важливим засобом захисту їх прав і законних інтересів, що унеможливлює будь-який тиск однієї сторони на іншу, ущемлення будь-чиїх процесуальних прав. Це дає змогу сторонам вчиняти передбачені законодавством процесуальні дії, реалізовувати надані їм законом права і виконувати покладені на них обов`язки.

Відповідно до частини 1 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Принцип змагальності тісно пов`язаний з процесуальною рівністю сторін і забезпечує повноту фактичного й доказового матеріалу, наявність якого є важливою умовою з`ясування обставин справи. Відповідно до вказаного принципу, особи, зацікавлені в результаті справи, вправі відстоювати свою правоту у спорі шляхом подання доказів; участі в дослідженні доказів, наданих іншими особами шляхом висловлення своєї думки з усіх питань, що підлягають розгляду у судовому засіданні. Змагальність є різновидом активності зацікавленої особи (сторони). Особи, які беруть участь у справі, вправі вільно розпоряджатися своїми матеріальними і процесуальними правами й активно впливати на процес з метою захисту прав і охоронюваних законом інтересів.

Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належних доказів на підтвердження сплати спірної суми заборгованості (попередньої оплати) або поставки погодженого сторонами товару в повному обсязі чи відсутності прострочення ним виконання своїх обов`язків зі своєчасної поставки товару та повернення попередньої оплати.

Оскільки, як зазначалось вище, судом встановлено, що відповідач неналежним чином виконував взяті на себе обов`язки за Договором, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, з урахуванням вищенаведеного.

Відповідно до статті 129 Господарського процесуального кодексу України витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 2, 13, 73, 74, 76-80, 86, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241, 247 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва,

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Полтавська торговельна компанія" (01021, місто Київ, Кловський узвіз, будинок 7; код ЄДРПОУ 44005888) на користь Приватного акціонерного товариства "Нафтогазвидобування" (02660, місто Київ, вулиця Магнітогорська, будинок 1, кімната 42; код ЄДРПОУ 32377038) 7 001 960 (сім мільйонів одну тисячу дев`ятсот шістдесят) грн. 66 коп. попередньої оплати, 1 034 818 (один мільйон тридцять чотири тисячі вісімсот вісімнадцять) грн. 19 коп. пені, 386 897 (триста вісімдесят шість тисяч вісімсот дев`яносто сім) грн. 82 коп. штрафу, 69 635 (шістдесят дев`ять тисяч шістсот тридцять п`ять) грн. 94 коп. 3 % річних, 391 859 (триста дев`яносто одну тисячу вісімсот п`ятдесят дев`ять) грн. 30 коп. інфляційних втрат, а також 133 277 (сто тридцять три тисячі двісті сімдесят сім) грн. 58 коп. судового збору.

3. Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.

4. У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

5. Відповідно до статті 241 Господарського процесуального кодексу України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

6. В силу приписів частини 1 статті 256 Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повне рішення складено та підписано 01.05.2023 року.

Суддя В.С. Ломака