Рішення

від 01.05.2023 по справі 910/2338/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД МІСТА КИЄВА

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01.05.2023Справа № 910/2338/23за позовом Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк"

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро класс»

про стягнення 61 209,92 грн

Суддя Картавцева Ю.В.

Без повідомлення (виклику) учасників справи.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Приватне акціонерне товариство «Айбокс банк» звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро класс» про стягнення 61 209,92 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що гарант (позивач) має право на зворотну вимогу до принципала (відповідача) за Гарантією № 3576-0618/ERL3v від 25.06.2018, з огляду на що позивач просить суд стягнути 61 209,92 грн, з яких: 60 863,50 грн основного боргу, 245,12 грн 3% річних та 101,30 грн інфляційних втрат.

За змістом ст. 176 Господарського процесуального кодексу України, за відсутності підстав для залишення позовної заяви без руху, повернення позовної заяви чи відмови у відкритті провадження суд відкриває провадження у справі протягом п`яти днів з дня надходження позовної заяви або заяви про усунення недоліків, поданої в порядку, передбаченому статтею 174 цього Кодексу.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 20.02.2023 суд ухвалив: прийняти позовну заяву до розгляду та відкрити провадження у справі; справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін; запропонувати відповідачу подати відзив на позовну заяву протягом 15 днів з дня вручення даної ухвали; встановити позивачу строк для подання відповіді на відзив - протягом п`яти днів з дня отримання відзиву; встановити відповідачу строк для подання заперечень - протягом п`яти днів з дня отримання відповіді на відзив; подати суду докази надіслання (надання) їх іншим учасникам справи.

Разом з тим, у позові містилось клопотання про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

Суд, в ухвалі від 20.02.2023, відмовив у задоволенні клопотання позивача про розгляд справи в судовому засіданні з повідомленням (викликом) сторін.

У встановлений судом строк відповідачем не подано до суду відзиву на позовну заяву позивача.

Відповідно до ч. 4 ст. 13 ГПК України кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.

У частині 8 статті 22 ГПК України передбачено, що при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх усні пояснення. Судові дебати не проводяться.

Згідно з частиною 4 статті 240 ГПК України у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази та письмові пояснення, викладені позивачем у позовній заяві, суд

ВСТАНОВИВ:

27.06.2018 між Міністерством оборони України (замовник) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Євро класс» (постачальник) укладено договір № 286/2/18/60 про поставку товарів для державних потреб матеріально-технічних засобів продовольчої служби (за кошти Державного бюджету України), за умовами якого постачальник зобов`язався у 2018 році поставити Міністерству оборони України обладнання для закладів громадського харчування (39310000-8) (Казан електричний для варіння їжі, об`єм 400 л) лот 1. Обладнання для їдалень (39312200-4) (Казан електричний для варіння їжі, об`єм 400 л), а саме: Казан електричний для варіння їжі КВЕ-400 (далі - товар), зазначений у специфікації, а замовник забезпечити приймання та оплату товару в кількості, у строки.

Згідно п. 1.2. розділу І сторонами договору визначено, що ціна, кількість та строки постачання товару визначаються специфікацією, за якою товаром є казан електричний для варіння їжі КВЕ-400 у кількості 19 штук загальною вартістю 1 054 500,00 грн. з ПДВ, строк постачання - до 25.08.2018 включно.

Відповідно до п.п. 5.1., 5.2. розділу V договору товар постачається на умовах DDP - склад замовника відповідно до Міжнародних правил по тлумаченню термінів «Інкотермс» у редакції 2010 року згідно з положеннями договору, встановленими нормами відвантаження у тарі та упаковці, яка забезпечує її збереження під час транспортування, вантажно-розвантажувальних робіт і зберігання в межах термінів, установлених діючими стандартами, тощо. Терміни постачання обладнання визначено у рознарядці замовника, яка є невід`ємною частиною договору. Місцем поставки товару є військові частини Міністерства оборони України, що зазначені у рознарядці Міністерства оборони України, яка є невід`ємною частиною цього договору, згідно з розрахунком поставки та обов`язковим дотриманням передбачених нею вимог до асортименту, кількості, адреси одержувачів замовника та черговості відвантажень.

Згідно рознарядки Міністерства оборони України за специфікацією (додаток 12.1.1. договору від 27.06.2018 № 286/2/18/60) сторонами договору погоджено місця постачання товару (військові частини НОМЕР_1 , НОМЕР_2 , НОМЕР_3 , Центр забезпечення службової діяльності МО та ГШ ЗСУ), та терміни такого постачання - до 25.08.2018 включно.

Відповідно до п.п. 2.1. розділу ІІ договору постачальник повинен поставити замовнику товар якість, маркування, тара та упаковка якого відповідає вимогам чинних стандартів (ТУ У 27.5-36068718-002:2018) і в установленому порядку буде підтверджена такими документами: інструкція з експлуатації та гарантійний талон, сканований гарантійний лист виробника та/або постачальника, що посвідчує якість та відповідність товару технічним та якісним вимогам замовника, декларація про відповідність технічним регламентам (для холодильного та технологічного обладнання).

На виконання умов договору поставки ТОВ «Євро класс» виставлено до сплати Міністерству оборони України рахунок-фактуру № 509 про сплату коштів за поставку казана електричного для варіння їжі КВЕ-400 (ТУ У 27.5-36068718-002:2018) у кількості 1 штуки вартістю 55500 грн 00 коп. з ПДВ. Поставка вказаного товару також підтверджується видатковою накладною № 224 від 24.08.2018.

22.10.2018 сторонами договору підписано акт приймання № 55 казана електричного для варіння їжі КВЕ-400 у кількості 1 штуки вартістю 55 500 грн 00 коп.

Дані обставини встановлено рішенням Господарського суду міста Києва по справі № 910/11410/19 від 24.10.2019, залишеним без змін постановою Північного апеляційного господарського суду від 21.01.2020.

Поряд з цим, ПрАТ "Айбокс Банк" (гарант) видано гарантію №3576-0618/ERL3v від 25.06.2018, згідно якої гарант зобов`язався сплатити на користь бенефіціара (Міністерству оборони України) суму, що складає 52 725,00 грн після одержання письмової вимоги бенефіціара, в якій стверджується про те, що принципал (ТОВ «Євро класс») не виконав (неналежним чином виконав) свої зобов`язання щодо якості, кількості, строків постачання товару відповідно до договору.

Зобов`язання гаранта припиняються у разі: сплати бенефіціару суми гарантії; закінчення строку, на який видано гарантію; відмови бенефіціара від своїх прав за гарантією. Ця гарантія діє з моменту її видання та по 01.02.2019 включно.

Дані обставини встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 10.05.2022 у справі №910/21801/21 (яке набрало законної сили 12.10.2022).

Відповідно до пункту 9 частини 2 статті 129 Конституції України однією з основних засад судочинства є обов`язковість рішень суду.

Згідно з ч. 2 ст. 13 Закону України "Про судоустрій та статус суддів" судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання усіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Обов`язковість урахування (преюдиційність) судових рішень для інших судів визначається процесуальним законом.

Частинами 1 та 2 статті 18 ГПК України встановлено, що судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України. Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Частиною 4 статті 75 ГПК України передбачено, що обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.

Рішення Господарського суду міста Києва від 24.10.2019 у справі № 910/11410/19 та рішення від 10.05.2022 у справі № 910/21801/21 набрали законної сили, а відтак, встановлені ними обставини мають преюдиційне значення та не підлягають повторному доведенню.

З урахуванням викладеного відсутні підстави для повторного доказування обставин укладення Договору № 286/2/18/60 від 27.06.2018, видачі гарантії №3576-0618/ERL3v від 25.06.2018 та настання гарантійного випадку відповідно до умов гарантії.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 10.05.2022 у справі №910/21801/21 суд вирішив: позов задовольнити повністю; стягнути з ПрАТ "Айбокс Банк" на користь Міністерства оборони України заборгованість у розмірі 52 725,00 грн та витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 270,00 грн.

31.05.2022 на виконання рішення Господарського суду міста Києва від 10.05.2022 у справі №910/21801/21 судом видано наказ.

Старшим виконавцем Голосіївського відділу ДВС у м. Києві ЦМУ МЮ (м. Київ) відкрито виконавче провадження з виконання наказу №910/21801/21 від 31.05.2022 про стягнення 54 995,00 грн, що підтверджується постановою ВП№69372851 від 08.07.2022.

Як зазначає позивач в позовній заяві, державним виконавцем списано кошти у розмірі 60 863,50 грн, що підтверджується меморіальним ордером №23741495 від 16.08.2022 з призначенням платежу: «Спис. коштів зг рішення Госп.суд.м. Києва 910/21801/21».

Зазначене також підтверджується наявною в автоматизованій системі виконавчого провадження постановою ВП№69372851 від 16.08.2022 про закінчення виконавчого провадження, у зв`язку зі сплатою боргу, виконавчого збору та витрат виконавчого провадження в повному обсязі.

ПрАТ "Айбокс Банк" надіслало ТОВ «Євро класс» лист-вимогу про погашення заборгованості №4641/012-01 від 13.12.2022, в якому пропонувало протягом 2 календарних днів з моменту отримання вимоги погасити заборгованість на суму 60 863,50 грн.

Проте, як зазначає позивач, принципалом сума гарантійного платежу на користь банку не була сплачена.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що гарант (позивач) має право на зворотну вимогу до принципала (відповідача) за Гарантією № 3576-0618/ERL3v від 25.06.2018, з огляду на що позивач просить суд стягнути 61 209,92 грн, з яких: 60 863,50 грн основного боргу, 245,12 грн 3% річних та 101,30 грн інфляційних втрат.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що вимоги позивача підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

За змістом ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується з нормами ст. ст. 525, 526 ЦК України.

Стаття 629 Цивільного кодексу України передбачає, що договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно зі ст. 560 Цивільного кодексу України за гарантією банк, інша фінансова установа, страхова організація (гарант) гарантує перед кредитором (бенефіціаром) виконання боржником (принципалом) свого обов`язку. Гарант відповідає перед кредитором за порушення зобов`язання боржником.

Відповідно до ст. 561 Цивільного кодексу України гарантія діє протягом строку, на який вона видана. Гарантія є чинною від дня її видачі, якщо в ній не встановлено інше. Гарантія не може бути відкликана гарантом, якщо в ній не встановлено інше.

Зобов`язання гаранта перед кредитором не залежить від основного зобов`язання (його припинення або недійсності), зокрема і тоді, коли в гарантії міститься посилання на основне зобов`язання (ст. 562 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 563 Цивільного кодексу України у разі порушення боржником зобов`язання, забезпеченого гарантією, гарант зобов`язаний сплатити кредиторові грошову суму відповідно до умов гарантії. Вимога кредитора до гаранта про сплату грошової суми відповідно до виданої ним гарантії пред`являється у письмовій формі. До вимоги додаються документи, вказані в гарантії. У вимозі до гаранта або у доданих до неї документах кредитор повинен вказати, у чому полягає порушення боржником основного зобов`язання, забезпеченого гарантією. Кредитор може пред`явити вимогу до гаранта у межах строку, встановленого у гарантії, на який її видано. Кредитор не може передавати іншій особі право вимоги до гаранта, якщо інше не встановлено гарантією.

Відповідно до ч. 1 ст. 568 Цивільного кодексу України зобов`язання гаранта перед кредитором припиняється у разі: 1) сплати кредиторові суми, на яку видано гарантію; 2) закінчення строку дії гарантії; 3) відмови кредитора від своїх прав за гарантією шляхом повернення її гарантові або шляхом подання гаранту письмової заяви про звільнення його від обов`язків за гарантією.

Згідно з ч. 1 ст. 200 Господарського кодексу України гарантія є специфічним засобом забезпечення виконання господарських зобов`язань шляхом письмового підтвердження (гарантійного листа) банком, іншою кредитною установою, страховою організацією (банківська гарантія) про задоволення вимог управненої сторони у розмірі повної грошової суми, зазначеної у письмовому підтвердженні, якщо третя особа (зобов`язана сторона) не виконає зазначене у ньому певне зобов`язання, або настануть інші умови, передбачені у відповідному підтвердженні.

Зобов`язання за банківською гарантією виконується лише на письмову вимогу управненої сторони (ч. 2 ст. 200 Господарського кодексу України).

Так судом було встановлено обставину укладення між Міністерством оборони України (замовник, бенефіціар) та ТОВ «Євро класс» (постачальник, принципал) Договору № 286/2/18/60 від 27.06.2018, на забезпечення якого ПрАТ "Айбокс Банк" (гарант) видав гарантію №3576-0618/ERL3v від 25.06.2018 та обставину настання гарантійного випадку, а також обставину сплати гарантом бенефіціару суми коштів у межах виконавчого провадження №69372851, на яку видано банківську гарантію (52 725,00 грн).

Також, судом встановлено, що гарант надіслав принципалу лист-вимогу про погашення заборгованості №4641/012-01 від 13.12.2022, в якому пропонував протягом 2 календарних днів з моменту отримання вимоги погасити заборгованість на суму 60 863,50 грн.

Однак, як зазначає позивач та не спростовує відповідач зобов`язання зі сплати заборгованості всупереч умовам гарантії №3576-0618/ERL3v від 25.06.2018 виконані не були.

Підсумовуючи, суд зазначає, що з огляду на порушення відповідачем зобов`язань за договором № 286/2/18/60 від 27.06.2018 у частині поставки товару (що, в свою чергу, є гарантійним випадком) та сплати банком (гарантом) бенефіціару суми банкіської гарантії у розмірі 52 725,00 грн, у межах виконавчого провадження №69372851, у відповідача виник обов`язок перед позивачем зі сплати зазначеної суми коштів на умовах та в строки визначені гарантією №3576-0618/ERL3v від 25.06.2018, однак, станом на дату прийняття рішення в даній справі відповідачем не надано суду доказів сплати позивачу зазначеної суми грошових коштів або будь-яких інших доказів у підтвердження відсутності його обов`язку зі сплати заявленої в позові заборгованості, а відтак, суд доходить висновку про наявність підстав для стягнення з відповідача заборгованості у межах суми банківської гарантії - 52 725,00 грн, а відтак часткового задоволення позовних вимог у цій частині.

Вказаний висновок суду цілком кореспондується із положеннями ч. 1 ст. 569 Цивільного кодексу України, відповідно до якої гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією кредиторові, якщо інше не встановлено договором між гарантом і боржником.

Схожий висновок викладено в постанові Верховного Суду від 30.05.2018 у справі № 910/10819/17.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення з відповідача 245,12 грн 3% річних (за період з 23.12.2022 по 09.02.2023) та 101,30 грн інфляційних втрат (за період з 23.12.2022 по 09.02.2023), які нараховано на 60 863,50 грн.

Відповідно до вимог ст. 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Суд зазначає, що сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові. Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов`язання.

Згідно з Законом України "Про індексацію грошових доходів населення" індекс споживчих цін (індекс інфляції) обчислюється спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади в галузі статистики і не пізніше 10 числа місяця, що настає за звітним, публікується в офіційних періодичних виданнях. На даний час індекс інфляції розраховується Державною службою статистики України і щомісячно публікується, зокрема, в газеті "Урядовий кур`єр". Отже, повідомлені друкованими засобами масової інформації з посиланням на зазначений державний орган відповідні показники згідно з статтями 17, 18 Закону України "Про інформацію" є офіційними і можуть використовуватися господарським судом і учасниками судового процесу для визначення суми боргу.

Індекс інфляції - це показник, що характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, які купуються населенням для невиробничого споживання, і його найменший період визначення складає місяць.

Розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений названою Державною службою, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Перевіривши розрахунок 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає наступне.

21.12.2022 позивачем надіслано відповідачу лист №4641/012-01 від 13.12.2022 в якому запропоновано протягом 2 календарних днів з моменту отримання вимоги погасити заборгованість.

В той же час, доказів отримання відповідачем вказаної вимоги або повернення її підприємством поштового зв`язку на адресу позивача, матеріали справи не містять.

Відповідно до Наказу Міністерства інфраструктури України від 28.11.2013 N 958, який зареєстровано в Міністерстві юстиції України 28.01.2014 за №173/24950 «Про затвердження Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень», 1. Нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв`язку (без урахування вихідних днів об`єктів поштового зв`язку):

1) місцевої - Д+2, пріоритетної - Д+1;

2) у межах області та між обласними центрами України (у тому числі для міст Києва, Сімферополя, Севастополя) - Д+3, пріоритетної - Д+2;

3) між районними центрами різних областей України (у тому числі для міст обласного підпорядкування) - Д+4, пріоритетної - Д+3;

4) між іншими населеними пунктами різних областей України - Д+5, пріоритетної - Д+4, де Д - день подання поштового відправлення до пересилання в об`єкті поштового зв`язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 1, 2, 3, 4, 5 - кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

При пересиланні рекомендованої письмової кореспонденції зазначені в пункті 1 цього розділу нормативні строки пересилання збільшуються на один день.

Таким чином, лист-вимога позивача мала бути вручена підприємством поштового зв`язку відповідачу в строк до 24.12.2022.

При цьому, враховуючи, що позивач пропонував сплатити заборгованість протягом 2 днів, останнім днем для виконання відповідачем свого обов`язку було 26.12.2022.

Отже, обґрунтованим періодом нарахування 3% річних та інфляційних втрат є період з 27.12.2022 по 09.02.2023 (як визначено позивачем).

Стосовно нарахування 3% річних та інфляційних втрат на 60 863,50 грн, суд зазначає що оскільки гарант має право на зворотну вимогу (регрес) до боржника в межах суми, сплаченої ним за гарантією бенефіціару, обґрунтованою сумою на яку може здійснюватися нарахування є 52 725,00 грн.

Відтак, здійснивши власний розрахунок 3% річних та інфляційних втрат суд зазначає, що вимоги про стягнення 101,30 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню в повному обсязі, в той час, як вимоги про стягнення 3% річних підлягають частковому задоволенню у розмірі 195,01 грн.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

За приписами ст. 76, 77, 78, 79 Господарського процесуального кодексу України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом не приймаються. Достовірними є докази, створені (отримані) за відсутності впливу, спрямованого на формування хибного уявлення про обставини справи, які мають значення для справи. Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до вимог ст. 129 ГПК України судові витрати позивача по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 74, 76-80, 129, 236, 237, 238, 240-242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Євро класс» (02002, місто Київ, вулиця Степана Сагайдака, будинок 101; ідентифікаційний код: 36068718) на користь Приватного акціонерного товариства "Айбокс Банк" (03150, місто Київ, вулиця Ділова, будинок 9 А; ідентифікаційний код: 21570492) 52 725 (п`ятдесят дві тисячі сімсот двадцять п`ять) грн 00 коп. основного боргу, 195 (сто дев`яносто п`ять) грн 01 коп. 3% річних, 101 (сто одна) грн 30 коп. інфляційних втрат та 2 324 (дві тисячі триста двадцять чотири) грн 94 коп. судового збору.

3. В іншій частині позову відмовити.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя Ю.В. Картавцева