Рішення

від 23.03.2023 по справі 911/2177/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"23" березня 2023 р. м. Київ Справа №911/2177/22

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» (04108, м.Київ, просп.Свободи, буд.2-Г, літ А)

до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГ-Сервіс М» (08710, Київська обл., с.Романків, вул.Соснова, 10)

про стягнення 1424879,78 грн

Суддя Третьякова О.О.

Секретар судового засідання Капля Є.В.

Представники:

від позивача: Тітов І.С.

від відповідача: Сливченко Ю.В.

Обставини справи:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» (далі позивач) звернулося до Господарського суду Київської області із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГ-Сервіс М» (далі відповідач) про стягнення 1424879,78 грн заборгованості за договором постачання природного газу.

В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на неналежне виконання відповідачем грошових зобов`язань за договором постачання природного газу для потреб непобутових споживачів від 01.01.2021 №41СР417-1418-21 щодо здійснення повного розрахунку за отриманий природний газ та інших передбачених договором платежів у строк, визначений договором.

З наведених підстав позивачем заявлені вимоги про стягнення з відповідача 1424879,78 грн, з яких 751047,14 грн основного боргу, 125512,86 грн пені, 23385,71 грн 3% річних, 153272,84 грн інфляційних втрат та 371661,23 грн штрафу.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 09.11.2022 відкрито провадження у справі №911/2177/22, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження, встановлено учасникам справи строки для вчинення необхідних процесуальних дій тощо, підготовче засідання призначено на 01.12.2022.

Підготовче засідання 01.12.2022 не відбулось у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги в м.Києві, ухвалою суду від 15.12.2022 підготовче засідання перепризначено на 20.01.2023.

20.01.2023 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про відкладення підготовчого засідання на іншу дату у зв`язку із зайнятістю представника відповідача в іншому судовому засіданні.

Підготовче засідання 20.01.2023не відбулось у зв`язку із оголошенням повітряної тривоги в м.Києві, ухвалою суду від 23.01.2023 підготовче засідання перепризначено на 02.02.2023.

В підготовче засідання 02.02.2023 з`явився представник позивача, відповідач не з`явився, протокольною ухвалою суду підготовче засідання відкладено на 16.02.2023.

02.02.2023 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач не заперечує наявність основного боргу перед позивачем, однак посилається на те, що з 23.11.2021, у зв`язку з необхідністю повірки лічильника, нарахування відповідачу за спожитий газ здійснювалось не у відповідності до показників лічильника, а за середнім показником, який виявився втричі вищий ніж зазвичай в середньому споживає відповідач. У зв`язку з цим відповідач не заперечує проти існуючого основного боргу, однак за умови перерахунку середнього показника споживання газу та на умовах надання відповідачу розстрочки по сплаті основного боргу протягом року рівними частинами у зв`язку з скрутним фінансово-економічним становищем відповідача, яке виникло внаслідок обмежувальних протиепідемічних заходів, запроваджених в 2020 році, та внаслідок введення в 2022 році військового стану на території України. Щодо позовних вимог про стягнення 125512,86 грн пені та 371661,23 грн штрафу, то відповідач їх не визнав, посилаючись на те, що пеня та штраф нараховані позивачем після спливу 6-ти місячного строку від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Щодо позовних вимог про стягнення 23385,71 грн 3% річних та 153272,84 грн інфляційних втрат, то відповідач їх не визнав, посилаючись на те, що вказані вимоги є штрафними санкціями, які можуть бути зменшені судом з урахуванням конкретної ситуації.

В підготовче засідання 16.02.2023 з`явився представник позивача, відповідач не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, протокольною ухвалою суду закрито підготовче провадження та призначено справу до розгляду по суті на 09.03.2023.

09.03.2023 до Господарського суду Київської області від відповідача надійшло клопотання про зменшення розміру пені, 3% річних, штрафних санкцій з посиланням на важкий фінансовий стан і збитковість відповідача та спливу строку для їх стягнення. У вказаному клопотання відповідач повторив свою правову позицію, викладену у відзиві на позов, про те, що відповідач не заперечує факт існування у нього основного боргу перед позивачем, однак заперечує щодо стягнення з відповідача пені, штрафу, 3 % річних та інфляційних втрат. Відповідач у поданому клопотанні ототожнює пеню, штраф, 3 % річних та інфляційні втрати разом як штрафні санкції та посилається на сплив 6-ти місячного строку для нарахування пені та штрафу, а також просить суд зменшити нараховані 3% річних та інфляційні втрати відповідно до ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України та ч.1 ст.233 Господарського кодексу України, враховуючи тяжкий фінансовий стан відповідача.

У судове засідання 09.03.2023 з`явились представники сторін, які надати пояснення по суті справи, протокольною ухвалою суду у судовому засіданні оголошувалась перерва на 23.03.2023.

У судове засідання 23.03.2023 з`явились представники сторін, які надали пояснення по суті позовних вимог. За результатами з`ясування обставин справи, перевірки їх доказами та проведення судових дебатів 23.03.2023 у судовому засіданні після виходу з нарадчої кімнати судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Розглянувши подані документи і матеріали, проаналізувавши позовні вимоги, пояснення позивача, а також заперечення, клопотання та пояснення відповідача щодо позовних вимог, з`ясувавши фактичні обставин справи, оцінивши наявні докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтуються на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому їх дослідженні, суд

встановив:

01.01.2021 між ТОВ «Київоблгаз збут» (постачальник) та ТОВ «ТОРГ-Сервіс М» (споживач) укладено договір постачання природного газу для потреб непобутових споживачів № 41CP417-1418-21 (далі Договір), відповідно до п.1.1 якого постачальник зобов`язався передати у власність споживачу у 2021 році природний газ (далі газ), а споживач зобов`язався прийняти та оплатити вартість газу у розмірах, строки та порядку, що визначені Договором.

Пунктом 1.2 Договору визначено річний плановий обсяг постачання газу, а саме - до 47000 куб. м. Планові обсяги постачання газу по місяцях визначено в Додатку 1, що є невід`ємною частиною цього Договору.

За умовами підпункту 2.5.1 Договору за підсумками розрахункового періоду споживач до 05 числа місяця, наступного за розрахунковим, зобов`язаний надати постачальнику копію відповідного акта про фактичний об`єм (обсяг) розподіленого (протранспортованого) природного газу споживачу за розрахунковий період, що складений між Оператором ГРМ та споживачем, відповідно до вимог Кодексу ГРМ.

На підставі отриманих від споживача даних та/або даних Оператора ГТС постачальник протягом трьох робочих днів готує та надає споживачу два примірники акта приймання-передачі природного газу за розрахунковий період, підписані уповноваженим представником постачальника або з використанням кваліфікованого електронного підпису відповідно до Закону України «Про електронні довірчі послуги», «Про електронні документи та електронний документообіг» та Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» (пп. 2.5.2 Договору).

Споживач протягом двох днів з дати одержання акта приймання-передачі природного газу зобов`язується повернути постачальнику один примірник оригіналу акта приймання-передачі природного газу, підписаний уповноваженим представником споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта приймання-передачі природного газу (п. 2.5.3 Договору).

У випадку відмови від підписання акта приймання-передачі газу споживачем обсяг постачання (споживання) газу встановлюється постачальником в односторонньому порядку на підставі даних оператора ГРМ чи оператора ГТС. Споживач в такому разі не позбавлений права звернутись до суду за вирішенням спору з приводу обсягів спожитого газу. До прийняття рішення судом та набрання таким рішення законної сили обсяг спожитого газу та вартість послуг з його постачання встановлюється відповідно до даних постачальника. У випадку неповернення споживачем підписаного оригіналу акта приймання-передачі газу, або ненадання письмової обґрунтованої відмови від його підписання протягом 2 календарних днів з дати отримання, такий акт вважається підписаним споживачем, а обсяг спожитого газу встановлюється відповідно до даних постачальника (пункт 2.5.4 Договору).

Згідно з п. 3.2 Договору ціна одного кубічного метру (куб. м) природного газу без урахування податку на додану вартість становить 8,11342500 грн, крім того компенсація вартості послуги доступу до потужності становить 0,13657600 грн. Ціна одного кубічного метру природного газу з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності складає 8,25000100 грн. Податок на додану вартість становить 1,65000020 грн. Всього ціна одного кубічного метру природного газу становить 9,90000120 грн.

Пунктом 3.6 Договору визначено, що загальна сума Договору складається із місячних сум вартості газу, поставленого споживачеві за даним Договором.

Відповідно до п. 4.1 тап.4.2 Договору розрахунковий період за Договором становить один календарний місяць. Оплата газу за Договором здійснюється споживачем виключного грошовими коштами у національній валюті України - гривні в наступному порядку: оплата в розмірі 100% здійснюється споживачем до 28 числа місяця, що передує місяцю поставки. Остаточний розрахунок за фактично переданий постачальником газ здійснюється споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним місяцем.

Права та обов`язки сторін за Договором визначені в розділі 5 цього Договору.

Відповідно до п.6.2.1 Договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в періоді, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Крім того, пунктом 6.2.3 Договору встановлено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг споживання газу буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідач замовленому споживачем), споживач зобов`язується сплатити постачальнику штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується штраф, від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період.

Цей Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін (за наявності) і діє в частині постачання газу з газової доби, з якої споживач включений до Реєстру споживачів ТОВ «Київоблгаз збут» в інформаційній платформі оператора ГТС до 31.12.2021, а в частині проведення розрахунків до їх повного здійснення (п.9.1 Договору).

Відповідно до Додатку 1 до Договору планові обсяги постачання газу у 2021 по місяцях становили: 4000 куб. м. у кожному місяці з січня по грудень 2021.

Додатковими угодами до Договору сторони змінювали ціну на газ протягом 2021 року.

Додатковою угодою від 31.12.2021 до Договору сторони погодили планові обсяги постачання газу на 2022 рік по місяцях, а саме: 3500 куб.м. у січні 2022, тапо 3000 куб.м. щомісячно з лютого по червень 2022. Також цією додатковою угодою від 31.12.2021 сторони узгодили ціну на газ, починаючи з 01.01.2022, а саме в розмірі 54,72824267 грн за один куб.м. газу (з урахуванням компенсації вартості послуги доступу до потужності) та, крім того, ПДВ 10,94564853 грн, а всього 65,6738912 грн з ПДВ.

Крім того, позивач запропонував відповідачу підписати до Договору додаткові угоди від 31.01.2022, від 28.02.2022 та від 09.03.2022, якими зменшити ціну газу за Договором в порівнянні із ціною, яка була зафіксована в додатковій угоді від 31.12.2021 до Договору (65,6738912 грн з ПДВ), однак відповідач їх не підписав.

На виконання умов Договору постачальник протягом 2021 року передав, а споживач прийняв:

- у січні 2021 природний газ обсягом 7234,4 куб. м на загальну суму 71620,57 грн, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу № КОЗ81001216 від 31.01.2021,

- у лютому 2021 природний газ обсягом 9770,5 куб. м на загальну суму 96727,96 грн, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу № КОЗ81003111 від 28.02.2021,

- у березні 2021 природний газ обсягом 7630,86куб. м на загальну суму 75545,52 грн, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу № КОЗ81005141 від 31.03.2021,

- у квітні 2021 природний газ обсягом 5724,3 куб. м на загальну суму 56670,58 грн, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу № КОЗ81009056 від 30.04.2021,

- у травні 2021 природний газ обсягом 4504,6куб. м на загальну суму 49387,94 грн, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу № КОЗ81011038 від 31.05.2021,

- у червні 2021 природний газ обсягом 3421,58 куб. м на загальну суму 43706,89 грн, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу № КОЗ81013196 від 30.06.2021,

- у липні 2021 природний газ обсягом 3199,95куб. м на загальну суму 50155,67 грн, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу № КОЗ81014941 від 31.07.2021,

- у серпні 2021 природний газ обсягом 3381,58куб. м на загальну суму 67293,44 грн, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу № КО381016232 від 31.08.2021,

- у вересні 2021 природний газ обсягом 18953,79 куб. м на загальну суму 566033,93 грн, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу № КОЗ81018047 від 30.09.2021,

- у грудні 2021 природний газ обсягом 1538,51 куб. м на загальну суму 57961,66 грн, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу № КОЗ81024921 від 31.12.2021.

Вищевказані акти за 2021 рік на загальну суму 1135104,16 грн підписані обома сторонами та скріплені їх печатками, в т.ч. з боку споживача (відповідача) акти підписано без будь-яких зауважень.

Відповідач отриманий ним від позивача газ у 2021 на загальну суму 1135104,16 грн оплатив лише частково, а саме в загальній сумі 734370,35 грн, що підтверджується довідкою ПАТ «Банк «Кліринговий Дім» від 28.09.2022, копія якої міститься в матеріалах справи, і не оспорюється сторонами.

У зв`язку з чим у відповідача перед позивачем за поставлений у 2021 році згідно з Договором природний газ виник основний борг в загальній сумі 400733,81 грн (1135104,16-734370,35= 400733,81).

Крім того, протягом 2022 року на виконання умов Договору постачальник передав, а споживач прийняв:

- у січні 2022 природний газ обсягом 4004,2 куб. м на загальну суму 262971,40 грн, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу № КОЗ82001160 від 31.01.2022,

- у лютому 2022 природний газ обсягом 683,48 куб. м на загальну суму 30868,62 грн, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу № КОЗ82002657 від 28.02.2022,

- у березні 2022 природний газ обсягом 643,67 куб. м на загальну суму 31635,73 грн, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу № КОЗ82004346 від 31.03.2022,

- у квітні 2022 природний газ обсягом 3,1 куб. м на загальну суму 152,36 грн, що підтверджується актом приймання-передачі природного газу № КОЗ82004981 від 30.04.2022.

Відповідач акти приймання-передачі газу за січень-квітень 2022 від 31.01.2022, від 28.02.2022, від 31.03.2022 та від 30.04.2022 не підписав, проте обсяг поставленого газу, який зафіксований в цих актах (у січні 2022 4004,2 куб.м, у лютому 2022 683,48 куб. м, у березні 2022 643,67 куб. м, у квітні 2022 3,1 куб. м) підтверджується даними оператора ГТС, витяг з яких міститься у матеріалах справи, та не оспорюється відповідачем.

Оскільки відповідач акти приймання-передачі газу від 31.01.2022, від 28.02.2022, від 31.03.2022 та від 30.04.2022 не підписав та не підписав додаткові угоди від 31.01.2022, від 28.02.2022 та від 09.03.2022, якими позивач пропонував відповідачу зменшити ціну газу за Договором в порівнянні із ціною, яка була зафіксована в додатковій угоді від 31.12.2021 до Договору (65,6738912 грн з ПДВ), то позивач здійснив перерахунок вартості газу, поставленого відповідачу протягом січня-квітня 2022 за ціною на 2022 рік, яка зафіксована в Додатковій угоді від 31.12.2021, яка підписана позивачем та відповідачем (65,6738912 грн з ПДВ).

Таким чином, за даними позивача:

- вартість природного газу, поставленого відповідачу у січні 2022 обсягом 4004,2 куб.м, становить 262955,81 грн (4004,2 х 65,67=262955,81),

- вартість природного газу, поставленого відповідачу у лютому 2022 обсягом 683,48 куб.м, становить 44884,13 грн (683,48 х 65,67=44884,13),

- вартість природного газу, поставленого відповідачу у березні 2022 обсягом 643,67 куб.м, становить 42269,81 грн (643,67 х 65,67=42269,81),

- вартість природного газу, поставленого відповідачу у квітні 2022 обсягом 3,1 куб.м, становить203,58 грн (3,1 х 65,67=203,58).

Всього таким чином протягом січня-квітня 2022 за даними позивача позивачем відповідачу було поставлено природний газ на загальну вартість 350313,33 грн, однак відповідач отриманий у 2022 році газ загальною вартістю 350313,33 грн не оплатив, у зв`язку з чим у відповідача перед позивачем за поставлений у 2022 році згідно з Договором природний газ виник основний борг в загальній сумі 350313,33 грн.

Звертаючись з позовом до суду позивач зазначає, що в порушення взятих на себе зобов`язань за Договором, відповідач у встановлений строк не здійснив повну оплату вартості спожитого у січні-грудні 2021 та у січні-квітні 2022 природного газу, внаслідок чого в останнього виникла та рахується заборгованість за спожитий природний газ перед позивачем, яка станом на момент звернення до суду, з урахуванням часткової оплати, складає 751047,14 грн (400733,81 + 350313,33=751047,14).

Факт виникнення у відповідача основного боргу за поставлений газ у січні-грудні 2021 та у січні-квітні 2022 року відповідач відповідно до його правової позиції не оспорює.

Надаючи правову оцінку вказаним обставинам справи, які підтверджуються наявними у матеріалах справи копіями письмових доказів, суд виходить з того, що згідно з ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до ч.1ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від вчинення певної дії (негативне зобов`язання), а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Статтею 193 Господарського кодексу України встановлено обов`язок суб`єктів господарювання та інших учасників господарських відносин виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться, до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України).

Відповідно до ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов`язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Частиною 3 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» визначено, що права та обов`язки постачальників і споживачів визначаються цим Законом, Цивільним і Господарським кодексами України, правилами постачання природного газу, іншими нормативно-правовими актами, а також договором постачання природного газу.

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про ринок природного газу» постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов`язується поставити споживачеві природний газ належної якості та кількості у порядку, передбаченому договором, а споживач зобов`язується оплатити вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

Відповідно до ст. 712 Цивільного кодексу України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму.

До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ч. 2 ст. 712 Цивільного кодексу України).

Статтею 714 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов`язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов`язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання. До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін. Законом можуть бути передбачені особливості укладення та виконання договору постачання енергетичними та іншими ресурсами.

Приписами ст. 655 Цивільного кодексу України визначено, що за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов`язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов`язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Частинами 1, 2 ст. 692 Цивільного кодексу України на покупця покладається обов`язок оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару; при цьому, покупець зобов`язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару.

За змістом п.2 ч. ст. 13 Закону України «Про ринок природного газу» споживач зобов`язаний забезпечувати своєчасну оплату в повному обсязі послуг з постачання природного газу згідно з умовами договорів.

Якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін) (ст. 530 Цивільного кодексу України).

У пункті 4.2 Договору сторони погодили, що остаточна оплата в розмірі 100% за фактично переданий постачальником газ здійснюється споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним місяцем.

Отримання відповідачем природного газу за Договором протягом січня-грудня 2021 та січня-квітня 2022, та виникнення у зв`язку з цим у відповідача перед позивачем простроченого боргу в розмірі 751047,14 грн підтверджується вказаними вище письмовими доказами, що містяться в матеріалах справи, та відповідачем не оспорюється.

Відповідач хоч і посилався спочатку у відзиві на факт вилучення лічильника для проведення повірки і нібито зростання після цього обсягів споживання газу, однак в подальшому під час розгляду справи відповідач в клопотанні від 09.03.2023 про зменшення розміру пені, 3% річних, штрафних санкцій зазначив, що він не заперечує факт існування основного боргу, а лише заперечує щодо стягнення з відповідача пені, 3% річних, штрафу та інфляційних витрат. При цьому твердження відповідача про здійснення йому після 23.11.2021 (у зв`язку з необхідністю повірки лічильника) нарахувань за спожитий газ в більшому обсязі, ніж було зазвичай до 23.11.2021, спростовується обставинами справи: так, зафіксовані після листопада 2021 в актах приймання-передачі обсяги поставленого відповідачу газу не збільшувались, а лише зменшувалися, а саме: у грудні 2021 було поставлено 1538,51 куб.м (в той час як у вересні 2021 18953,79 куб. м), а обсяг зафіксованих поставок у січні-квітні 2022 був суттєво меншим, ніж обсяг поставок у січні-квітні 2021.

За таких обставин вимога позивача про стягнення основного боргу в сумі 751047,14 грн підлягає задоволенню як обґрунтована та не спростована відповідачем у встановленому законом порядку.

У зв`язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов`язання, позивач нарахував та заявив до стягнення з відповідача також 125512,86 грн пені, 23385,71 грн 3% річних, 153272,84 грн інфляційних втрат та 371661,23 грн штрафу за порушення дисципліни споживання газу згідно з розрахунком, доданим до позовної заяви.

Відповідач свій контррозрахунок пені, 3 % річних, інфляційних втрат та штрафу суду не надав, однак позовні вимоги про стягнення пені та штрафу відповідач не визнав, посилаючись на те, що пеня та штраф були нараховані позивачем після спливу 6-ти місячного строку від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. Також позивачем заявлене клопотання про зменшення неустойки, 3% річних та інфляційних втрат.

Надаючи правову оцінку позовним вимогам про стягнення пені, штрафу, 3% річних та інфляційних втрат, а також запереченням відповідача, в т.ч. клопотанню відповідача про зменшення вказаних нарахувань, суд приходить до наступних висновків.

Відповідно до ч.1 ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

В силу ч.2 ст.625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов`язання, на вимогу кредитора зобов`язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч.1 ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов`язання може забезпечуватися, зокрема, неустойкою.

За приписами ст.549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов`язання за кожен день прострочення виконання.

Нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано (ч.6 ст.232 Господарського кодексу України).

Згідно з п.6.2.1 укладеного сторонами Договору у разі порушення споживачем строків оплати, передбачених розділом 4 Договору, споживач сплачує постачальнику пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу.

Крім того, пунктом 6.2.3 укладеного сторонами Договору встановлено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг споживання газу буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідач замовленому споживачем), споживач зобов`язується сплатити постачальнику штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується штраф, від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період.

Також відповідно до ст.233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов`язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Посилання відповідача на введення воєнного стану в лютому 2022 як на підставу для зменшення судом 3% річних та інфляційних втрат відповідно до норм ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України, якими передбачено можливість зменшення неустойки за певних умов, судом відхиляється, оскільки, по-перше, відповідач помилково ототожнює 3% річних та інфляційні втрати з неустойкою: враховуючи положення ч.2ст. 625 Цивільного кодексу України, нарахування інфляційних втрат на суму боргу та 3% річних не є неустойкою, а входять до складу грошового зобов`язання і є особливою мірою відповідальності боржника (спеціальний вид цивільно-правової відповідальності) за прострочення грошового зобов`язання, оскільки виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат (збитків) кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові (правова позиція, викладена, зокрема, у постанові Верховного Суду від 23.10.2018 у справі №913/70/18). По-друге, посилання відповідача на введення воєнного стану в лютому 2022 як на фактичну підставу для зменшення нарахованих позивачем пені, 3% річних та інфляційних втрат внаслідок прострочення виконання відповідачем (боржником) основного зобов`язання є неспроможним, оскільки із обставин справи випливає, що прострочення у відповідача по сплаті вартості спожитого природного газу за Договором виникло задовго до введення воєнного стану в лютому 2022.А саме, вперше прострочення відповідача по сплаті вартості спожитого газу виникло за наслідками звітного періоду ще січня 2021 ( а саме з 11.02.2021, сума простроченого боргу - 71620,57 грн) і переважна частина простроченого боргу, загальний розмір якого становить 751047,14 грн, утворилася у відповідача перед позивачем ще до введення воєнного стану 24.02.2022. Так, у загальній сумі простроченого боргу відповідача (751047,14 грн) сума простроченого боргу, яка утворилась за звітні періоди після 24.02.2022 (вартість природного газу, поставленого відповідачу у лютому 2022 становила 44884,13 грн, а у березні 2022 - 42269,81 грн,у квітні 2022 - 203,58 грн) становила лише 87357,52 грн (44884,13+42269,81+203,58=87357,52). Суд визнає, що збройна агресія РФ проти України та введення воєнного стану в Україні є безпрецедентною ситуацією, яка впливає на всі сфери життя. Разом з тим, суд відмічає, що відповідачем не доведено, що прострочення відповідача по сплаті вартості спожитого газу позивачу безпосередньо пов`язане із запровадженим з 24.02.2022 воєнним станом, приймаючи до уваги, що переважна частина простроченого боргу виникла у відповідача ще до 24.02.2022 і переважна частина нарахувань 3% річних, пені, штрафу та інфляційних втрат стосуються періоду прострочення ще до 24.02.2022.

У зв`язку з цим суд приходить до висновку про відсутність як фактичних, так і правових підстав для зменшення нарахованих позивачем 3% річних та інфляційних втрат відповідно до клопотання відповідача, який посилається на норми ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України.

Також суд приходить до висновку про недоведеність відповідачем фактичних підстав для застосування судом норм ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України та ст.233 Господарського кодексу України для зменшення нарахованої позивачем пені, приймаючи до уваги, що факт прострочення та переважна частина простроченого боргу виникла у відповідача ще до 24.02.2022. Суд при цьому також враховує, що відповідач після 24.02.2022, а саме протягом лютого-квітня 2022 продовжив отримувати газ від позивача, однак не здійснив відповідачу взагалі жодних оплат після 24.02.2022.

Контррозрахунок пені, 3 % річних, інфляційних втрат та штрафу відповідачем не надано.

Перевіривши зазначений позивачем розрахунок пені, 3 % річних та інфляційних втрат, суд зазначає, що цей розрахунок містить помилки внаслідок неправильного визначення позивачем кінцевого строку (календарної дати) для сплати відповідачем основного боргу за Договором.

Так, позивачем не враховано, що відповідно до ч.5 ст.254 Цивільного кодексу України якщо останній день строку припадає на вихідний, святковий або інший неробочий день, що визначений відповідно до закону у місці вчинення певної дії, днем закінчення строку є перший за ним робочий день.

У зв`язку з цим та враховуючи умову п.4.2 Договору про те, що остаточна оплата в розмірі 100% за фактично переданий постачальником газ здійснюється споживачем до десятого числа місяця, наступного за звітним місяцем, кінцевим строком для сплати вартості газу відповідачем позивачу є:

-за звітний період березень 2021 12.04.2021 (а не 10.04.2021 як помилково вказав позивач), а тому період прострочення починається відповідно з 13.04.2021,

-за звітний період квітень 2021 11.05.2021 (а не 10.05.2021 як помилково вказав позивач), а тому період прострочення починається відповідно з 12.05.2021,

-за звітний період червень 2021 12.07.2021 (а не 10.07.2021 як помилково вказав позивач), а тому період прострочення починається відповідно з 13.07.2021,

-за звітний період вересень 2021 11.10.2021 (а не 10.10.2021 як помилково вказав позивач), а тому період прострочення починається відповідно з 12.10.2021,

-за звітний період березень 2022 11.04.2022 (а не 10.04.2022 як помилково вказав позивач), а тому період прострочення починається відповідно з 12.04.2022.

Крім того, позивачем в розрахунку пені не завжди було враховано, що відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов`язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов`язання мало бути виконано. А саме в розрахунку пені за звітний період грудень 2021 (сума основного боргу 57961,66 грн) позивачем нараховано пеню за загальний період прострочення з 11.01.2022 по 12.07.2022 включно, хоча відповідно до ч.6 ст.232 Господарського кодексу України її нарахування припинилось 11.07.2022, а тому пеня за прострочення 12.07.2022 не підлягала нарахуванню.

Наведені помилки позивача у визначенні дати початку прострочення виконання та дати припинення нарахування пені не вплинули на правильність арифметичного підрахунку інфляційних втрат, однак вплинули на правильність арифметичного підрахунку пені та 3% річних.

Інших випадків не застосування (неправильного застосування) позивачем в розрахунку ч.6 ст.232 Господарського кодексу України, на що посилався відповідач, судом не встановлено, а відповідачем не обґрунтовано.

Оскільки ні відповідачем ні позивачем не надано уточнений контррозрахунок пені та 3% річних (з урахуванням вірних дат початку прострочення виконання та початку нарахування 3% річних та пені та вірних дат припинення нарахування пені), то судом, за допомогою системи «Ліга:Закон», здійснено перерахунок пені та 3% річних, відповідно до якого:

-розмір пені за період прострочення основного боргу за звітний період березень 2021 (сума боргу 75545,52 грн) за період з 13.04.2021 по 15.04.2021 становить 80,72 грн (а не 134,53 грн як розрахував позивач), а розмір 3 % річних - 18,63 грн (а не 31,05 грн);

-розмір пені за період прострочення основного боргу за звітний період квітень 2021 (сума боргу 56670,58 грн) за період з 12.05.2021 по 22.07.2021 становить 1676,83 грн (а не 1700,12 грн як розрахував позивач), а розмір 3 % річних - 335,37 грн (а не 340,02 грн);

-розмір пені за період прострочення основного боргу за звітний період червень 2021 (сума боргу 43706,89 грн) за період з 13.07.2021 по 22.07.2021 становить 179,62 грн (а не 215,54 грн як розрахував позивач), а розмір 3 % річних - 35,92 грн (а не 43,11 грн);

-розмір пені за період прострочення основного боргу за звітний період вересень 2021 (сума боргу 566033,93 грн) за період з 12.10.2021 по 28.11.2021 становить 12645,35 грн (а не 12917,98 грн як розрахував позивач), а розмір 3 % річних - 2233,12 грн (а не 2279,64 грн);

-розмір пені за період прострочення основного боргу за звітний період грудень 2021 (сума боргу 57961,66 грн) за період з 03.06.2022 по 11.07.2022 (а не по 12.07.2022 як рахував позивач) становить 3096,58 грн (а не 3175,98 грн як розрахував позивач);

-розмір пені за період прострочення основного боргу за звітний період березень 2022 (сума боргу 42269,81 грн) за період з 12.04.2022 по 02.06.2022 становить 1204,40 грн (а не 1227,56 грн як розрахував позивач), а розмір 3 % річних - 180,66 грн (а не 184,13 грн).

Таким чином, позивачем некоректно розрахована пеня, внаслідок чого позивачем були допущені помилки на загальну суму 488,09 грн, а саме:

-щодо звітного періоду березня 2021: 134,53-80,72=53,81

-щодо звітного періоду за квітня 2021: 1700,12-1676,83=23,17

-щодо звітного періоду за червня 2021: 215,54-179,62=35,92

-щодо звітного періоду за вересня 2021: 12917,98-12645,35=272,63

-щодо звітного періоду за грудня 2021: 3175,98-3096,58=79,40

-щодо звітного періоду за березня 2022: 1227,56-1204,4=23,16.

Крім того, позивачем некоректно розраховані 3% річних, внаслідок позивачем допущені помилки на загальну суму 74,25 грн, а саме:

-щодо звітного періоду березня 2021: 31,05-18,63=12,42

-щодо звітного періоду квітня 2021: 340,02-335,37=4,65

-щодо звітного періоду червня 2021: 43,11-35,92=7,19

-щодо звітного періоду вересня 2021: 2279,64-2233,12=46,52

-щодо звітного періоду березня 2022: 184,13-180,66=3,47.

З огляду на викладене вище, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги про стягнення 153272,84 грн інфляційних втрат підлягають задоволенню повністю, оскільки їх розрахунок відповідає обставинам справи та є коректним, а позовні вимоги про стягнення 125512,86 грн пені підлягають задоволенню частково, а саме в сумі 125024,77 грн (125512,86-488,09=125024,77), позовні вимоги про стягнення 23385,71 грн 3% річних підлягають задоволенню частково, а саме в сумі 23311,46 грн (23385,71-74,25=23311,46), в задоволенні позовних вимог в частині стягнення 488,09 грн пені та 74,25 грн 3% річних суд відмовляє.

Вирішуючи спір в частині стягнення 371661,23 грн штрафу за недотримання дисципліни споживання газу, суд враховує, що пунктом 6.2.3 укладеного сторонами Договору було встановлено, що якщо за підсумками розрахункового періоду фактичний обсяг споживання газу буде менший від підтвердженого обсягу природного газу (за умови, що підтверджений обсяг відповідач замовленому споживачем), споживач зобов`язується сплатити постачальнику штраф у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується штраф, від вартості недовикористаного обсягу газу за звітний період.

У ст.629 Цивільного кодексу України закріплений основоположний принцип договірного права «pacta sunt servanda», відповідно до якого договір є обов`язковим для виконання сторонами.

Додатковою угодою від 31.12.2021 до Договору сторони погодили планові обсяги постачання газу на 2022 рік по місяцях, а саме: 3500 куб.м. у січні 2022, та по 3000 куб.м. щомісячно з лютого по червень 2022.

Факт недотримання відповідачем дисципліни споживання газу у кожному із звітних періодів за Договором (кожного місяця з січня 2021 по червень 2022) підтверджується матеріалами справи та відповідачем не спростований, у зв`язку з чим наявні підстави для нарахування відповідачу штрафу, передбаченого п.6.2.3 укладеного сторонами Договору.

Разом з тим, суд також враховує, що у зв`язку з військовою агресією РФ проти України 24 лютого 2022 із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 в Україні було введено воєнний стан Указом Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», що затверджений Законом України від 24 лютого 2022 № 2102-IX «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні».

Переважна частина вимог позивача до відповідача про стягнення 371661,23 грн штрафу стосується періоду недотримання відповідачем дисципліни споживання газу після введення воєнного стану (після 24.02.2022), а саме у періоди з лютого по червень 2022.

При цьому із обставин справи випливає, що недотримання відповідачем дисципліни споживання газу протягом періодів лютого-червня 2022 полягало в тому, що відповідач спожив не більше газу, ніж було заплановано Додатковою угодою від 31.12.2021 до Договору, а менше, тобто допустив економію споживання газу у періоді після введення воєнного стану.

Відповідно до ч.3 ст.509 Цивільного кодексу України зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Справедливість, добросовісність та розумність належать до загальних засад цивільного законодавства, передбачених статтею 3 Цивільного кодексу України, які обмежують свободу договору, встановлюючи певну межу поведінки учасників цивільно-правових відносин. Ці загальні засади втілюються в конкретних нормах права та умовах договорів, регулюючи конкретні ситуації таким чином, коли кожен з учасників відносин зобов`язаний сумлінно здійснювати свої цивільні права та виконувати цивільні обов`язки, захищати власні права та інтереси, а також дбати про права та інтереси інших учасників, передбачати можливість завдання своїми діями (бездіяльністю) шкоди правам та інтересам інших осіб, закріпляти можливість адекватного захисту порушеного цивільного права або інтересу. Аналогічна правова позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 01.06.2021 р. у справі № 910/12876/19.

За приписами ст. 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Справедливість, добросовісність, розумність як загальні засади цивільного законодавства є застосовними у питаннях застосування господарсько-правової відповідальності.

Відповідно до ч.2 ст.216 Господарського кодексу України застосування господарських санкцій повинно гарантувати захист прав і законних інтересів громадян, організацій та держави, в тому числі відшкодування збитків учасникам господарських відносин, завданих внаслідок правопорушення, та забезпечувати правопорядок у сфері господарювання.

У постанові Великої Палати Верховного Суду від 18.03.2020 р. у справі № 902/417/18 вказано, що загальною ознакою цивільно-правової відповідальності є її компенсаторний характер. Заходи цивільно-правової відповідальності спрямовані не на покарання боржника, а на відновлення майнової сфери потерпілого від правопорушення. Одним з принципів цивільного права є компенсація майнових втрат особи, що заподіяні правопорушенням, вчиненим іншою особою. Цій меті, насамперед, слугує стягнення збитків. Розмір збитків в момент правопорушення, зазвичай, ще не є відомим, а дійсний розмір збитків у більшості випадків довести або складно, або неможливо взагалі. Тому, з метою захисту інтересів постраждалої сторони законодавець може встановлювати правила, спрямовані на те, щоб така сторона не була позбавлена компенсації своїх майнових втрат. Такі правила мають на меті компенсацію постраждалій стороні за рахунок правопорушника у певному, заздалегідь визначеному розмірі (встановленому законом або договором) майнових втрат у спрощеному, порівняно зі стягненням збитків, порядку, і ця спрощеність полягає в тому, що кредитор (постраждала сторона) не повинен доводити розмір його втрат, на відміну від доведення розміру збитків. Такими правилами є правила про неустойку, передбачені статтями 549 - 552 Цивільного кодексу України.

Статтею 549 Цивільного кодексу України передбачено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов`язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов`язання.

Тобто, неустойка - це спосіб забезпечення виконання зобов`язання. Її завдання - сприяти належному виконанню зобов`язання, стимулювати боржника до належної поведінки. Однак таку функцію неустойка виконує до моменту порушення зобов`язання боржником. Після порушення боржником свого обов`язку неустойка починає виконувати функцію майнової відповідальності.

Водночас, неустойка не є каральною санкцією, а має саме компенсаційний характер.

Господарські санкції, що встановлюються відповідно до договору чи закону за неналежне виконання зобов`язання, спрямовані передусім на компенсацію кредитору майнових втрат, яких він зазнає внаслідок несвоєчасного здійснення з ним розрахунку з боку боржника. Такі санкції не можуть розглядатися кредитором як спосіб отримання доходів, що є більш вигідним порівняно з надходженнями від належно виконаних господарських зобов`язань.

Велика Палата Верховного Суду також вказала, що якщо відповідальність боржника перед кредитором за неналежне виконання обов`язку щодо своєчасного розрахунку не обмежена жодними межами, а залежить виключно від встановлених договором процентів (штрафу, пені, річних відсотків), то за певних обставин обсяг відповідальності може бути нерозумним з огляду на його непропорційність наслідкам правопорушення. Він може бути несправедливим щодо боржника, а також щодо третіх осіб, оскільки майновий тягар відповідних виплат може унеможливити виконання боржником певних зобов`язань, зокрема з виплати заробітної плати своїм працівникам та іншим кредиторам, тобто цей тягар може бути невиправдано обтяжливим чи навіть непосильним. У таких випадках невизнання за судом права на зменшення розміру відповідальності може призводити до явно нерозумних і несправедливих наслідків. Тобто має бути дотриманий розумний баланс між інтересами боржника та кредитора.

Відповідно до ч. 1 ст. 233 Господарського кодексу України, у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов`язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов`язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Також частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України визначено, що розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

За змістом наведених вище норм, зменшення розміру заявлених до стягнення штрафних санкцій є правом суду, а за відсутності переліку таких виняткових обставин господарський суд, оцінивши надані сторонами докази та обставини справи у їх сукупності, вирішує питання про наявність або відсутність у кожному конкретному випадку обставин, за яких можливе зменшення пені та штрафу та розмір, до якого підлягає зменшенню. При цьому відсутність чи невисокий розмір збитків може бути підставою для зменшення судом розміру неустойки, що стягується з боржника. Вирішуючи питання про зменшення розміру пені та штрафу, які підлягають стягненню зі сторони, що порушила зобов`язання, суд повинен з`ясувати наявність значного перевищення розміру неустойки перед розміром збитків, а також об`єктивно оцінити, чи є цей випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеня виконання зобов`язань, причин неналежного виконання або невиконання зобов`язання, незначності прострочення виконання зобов`язання, невідповідності розміру пені наслідкам порушення, негайного добровільного усунення винною стороною порушення та його наслідків.

Аналогічну правову позицію наведено у постанові Верховного Суду від 08.05.2018 у справі № 924/709/17 , від 22.01.2020 у справі № 912/684/19 та від 12.02.2020 у справі №924/414/19.

Конституцій суд України у рішенні від 11.07.2013 у справі № 7-рп/2013 зазначив, що вимога про нарахування та сплату неустойки за договором, яка є явно завищеною, не відповідає засадам справедливості, добросовісності, розумності як складовим елементам загального конституційного принципу верховенства права. Наявність у кредитора можливості стягувати із боржника надмірні грошові суми як неустойку спотворює її дійсне правове призначення, оскільки із засобу розумного стимулювання боржника виконувати основне грошове зобов`язання неустойка перетворюється на несправедливо непомірний тягар для боржника та джерело отримання невиправданих додаткових прибутків кредитором.

У постанові Верховного Суду від 30.03.2021 у справі № 902/538/18 за позовом Акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вінницягаз Збут" про стягнення коштів Верховний Суд висловив правову позицію, відповідно до якої, виходячи з принципів добросовісності, розумності, справедливості та пропорційності, суд, в тому числі і з власної ініціативи, може зменшити розмір неустойки до її розумного розміру.

Враховуючи вищевикладене, виходячи з принципів добросовісності, розумності та справедливості, суд вважає, що стягнення з відповідача штрафу за недотримання відповідачем дисципліни споживання газу, яке формально утворює порушення, за яке пунктом 6.2.3 укладеного сторонами Договору передбачено штраф, але за своєю суттю полягало у здійсненні відповідачем під час воєнного стану більш економного споживання газу (меншого споживання, ніж було заплановано сторонами в Додатковій угоді від 31.12.2021 до Договору, яка була укладена ними ще до запровадження воєнного стану), не відповідало би загальним засадам цивільного законодавства, передбаченим статтею 3 Цивільного кодексу України.

У зв`язку з цим суд на підставі ч.3 ст.551 Цивільного кодексу України зменшує штраф, який нарахований та заявлений позивачем до стягнення в загальному розмірі 371661,23 грн, на суму 235292,32 грн, яка припадає на періоди порушення відповідачем дисципліни споживання газу після запровадження 24.02.2022 воєнного стану (а саме на періоди з лютого по червень 2022, у яких відповідач допустив більш економне споживання газу, ніж було заплановано перед запровадженням воєнного стану).

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про часткове задоволення позовних вимог про стягнення 371661,23 грн штрафу за порушення дисципліни споживання газу, а саме в сумі 136368,91 грн (371661,23-235292,32=136368,91), а в задоволення позовних вимог в частині стягнення 235292,32 грн штрафу суд відмовляє.

Заяву відповідача про розстрочення виконання рішення суду суд відхиляє, оскільки вказана заява є передчасною та не містить достатнього обґрунтування. Так, звертаючись із вказаною заявою до суду, відповідач відповідно до його правової позиції ще не визначився із сумою боргу, яка є предметом стягнення у справі №911/2177/22 (враховуючи, що крім основної заборгованості позивачем заявлені також вимоги про стягнення пені, штрафу, 3% річних, інфляційних втрат) і яку відповідач готовий погасити на умовах розстрочки, про яку він просить у заяві. В той же час, метою розстрочення виконання судового рішення є не збільшення періоду виконання само по собі, а надання можливості реального виконання рішення по визначених частинах у встановлені строки при певних обставинах. Крім того, відповідачем не подано доказів відповідних обставин для розстрочення виконання судового рішення, що не позбавляє заявника права на повторне звернення до суду із заявою про розстрочення виконання судового рішення за наявності відповідних підстав згідно із ст.331 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень (ст.74 Господарського процесуального кодексу України).

Належними у розумінні ч.1 ст. 76 Господарського процесуального кодексу України є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ч.2 ст.76 Господарського процесуального кодексу України предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

За приписами ч. 1 ст.77 Господарського процесуального кодексу України обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування (ч.1 ст.79 Господарського процесуального кодексу України).

За таких обставин суд вважає, що вимоги позивача про стягнення з відповідача 751047,14 грн основного боргу, 125512,86 грн пені, 371661,23 грн штрафу, 23385,71 грн 3% річних та 153272,84 грн інфляційних втрат підлягають частковому задоволенню, а саме в частині стягнення 751047,14 грн основного боргу, 125024,77 грн пені, 136368,91 грн штрафу, 23311,46 грн 3% річних та 153272,84 грн інфляційних втрат.

Витрати по сплаті судового збору відповідно до ст.129 Господарського процесуального кодексу України покладаються на відповідача пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачем за подання позову сплачено судовий збір в сумі 21373,20 грн, що підтверджується відповідним платіжним дорученням в матеріалах справи.

Отже, з відповідача на користь позивача підлягає стягненню 17835,38 грн витрат зі сплати судового збору (751047,14 + 125024,77 + 136368,91 + 23311,46 + 153272,84 =1189025,12 : 1424879,78 х 21373,20 = 17835,38 грн).

Керуючись ст. 2, 4, 7, 8, 11, 13, 14, 18, 20, 73-80, 129, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

вирішив:

1. Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГ-Сервіс М» про стягнення 751047,14 грн основного боргу, 125512,86 грн пені, 371661,23 грн штрафу, 23385,71 грн 3% річних та 153272,84 грн інфляційних втрат задовольнити частково.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГ-Сервіс М» (08710, Київська обл., Обухівський р-н, с.Романків, вул.Соснова, 10, ідентифікаційний код 32069477) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» (04108, м.Київ, просп.Свободи, буд.2-Г, літ А, ідентифікаційний код 39592941) 751047 (сімсот п`ятдесят одну тисячу сорок сім) грн 14 коп. основного боргу, 125024 (сто двадцять п`ять тисяч двадцять чотири) грн 77 коп. пені, 136368 (сто тридцять шість тисяч триста шістдесят вісім) грн 91 коп. штрафу, 23311 (двадцять три тисячі триста одинадцять) грн 46 коп. 3% річних, 153272 (сто п`ятдесят три тисячі двісті сімдесят дві) грн 84 коп. інфляційних втрат та 17835 (сімнадцять тисяч вісімсот тридцять п`ять) грн 38 коп. витрат зі сплати судового збору.

3. В задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Київоблгаз Збут» до Товариства з обмеженою відповідальністю «ТОРГ-Сервіс М» в частині стягнення 488,09 грн пені, 235292,32 грн штрафу та 74,25 грн 3% річних відмовити.

4. Наказ видати після набрання судовим рішенням законної сили.

Рішення Господарського суду Київської області набирає законної сили у строк та порядку, які передбачені ст.241 Господарського процесуального кодексу України, та може бути оскаржено до Північного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано 02.05.2023.

Суддя О.О. Третьякова