Рішення

від 01.05.2023 по справі 911/598/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" травня 2023 р. Справа № 911/598/23

Господарський суд Київської області у складі судді Щоткіна О.В. розглянув матеріали справи

за позовом Приватного підприємства Автоком-Сервіс

до Приватного підприємства Славбудтранс

про стягнення 44628,90 грн

без виклику учасників справи

СУТЬ СПОРУ:

Приватне підприємство Автоком-Сервіс (далі - позивач) звернулося до Господарського суду Київської області із позовною заявою за вих. № 09/02 від 10.02.2023 до Приватного підприємства Славбудтранс (далі - відповідач) про стягнення 44628,90 грн заборгованості на підставі акту здачі-прийняття робіт (надання послуг) від 06.09.2021 № С-00002010.

Ухвалою Господарського суду Київської області від 01.03.2023 відкрито провадження у справі; розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без проведення судового засідання (без виклику учасників справи); сторонам встановлено строки для вчинення процесуальних дій у справі.

Частиною 5 ст. 176 ГПК України передбачено, що ухвала про відкриття провадження у справі надсилається учасникам справи, а також іншим особам, якщо від них витребовуються докази, у порядку, встановленому статтею 242 цього Кодексу, та з додержанням вимог частини четвертої статті 120 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 11 ст. 242 ГПК України, у випадку розгляду справи за матеріалами в паперовій формі, судові рішення надсилаються в паперовій формі рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, з метою повідомлення Приватного підприємства Славбудтранс про розгляд справи та про право подати відзив на позовну заяву, копія ухвали суду від 01.03.2023 про відкриття провадження у справі № 911/598/23 була направлена судом рекомендованим листом з повідомленням про вручення на адресу місцезнаходження відповідача, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме: 07101, Київська обл., м. Славутич, Бєлгородський квартал, буд. 8, квартира 74.

Проте поштовий конверт із копією зазначеної ухвали, направленої відповідачеві 10.04.2023 було повернуто підприємством поштового зв`язку на адресу суду без вручення з відміткою «за закінченням терміну зберігання».

Відповідно до статті 93 Цивільного кодексу України, місцезнаходженням юридичної особи є фактичне місце ведення діяльності чи розташування офісу, з якого проводиться щоденне керування діяльністю юридичної особи (переважно знаходиться керівництво) та здійснення управління і обліку.

За приписами статті 89 Цивільного кодексу України, юридична особа підлягає державній реєстрації у порядку, встановленому законом. Дані державної реєстрації включаються до єдиного державного реєстру, відкритого для загального ознайомлення. До єдиного державного реєстру вносяться відомості про організаційно-правову форму юридичної особи, її найменування, місцезнаходження, органи управління, філії та представництва, мету установи, а також інші відомості, встановлені законом.

Згідно з частиною другою статті 9 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань» (далі Закон), в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань (далі Єдиний державний реєстр) містяться, зокрема відомості щодо місцезнаходження юридичної особи.

Відповідно до частини першої статті 7 Закону, Єдиний державний реєстр створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб-підприємців з Єдиного державного реєстру.

Одночасно, частинами першою, четвертою статті 10 Закону визначено, що у разі якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи-підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах.

Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України учасники судового процесу зобов`язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв`язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає

Таким чином, суд дійшов висновку, що ухвала суду про відкриття провадження у справі на адресу, яка внесена до Єдиного державного реєстру, як його місцезнаходження, за відсутності іншої повідомленої відповідачем адреси, на яку додатково могло б здійснюватися листування, може вважатись належним доказом відправлення Приватному підприємству Славбудтранс копії ухвали суду.

У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов`язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об`єктивному встановленню всіх обставин справи; з`являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов`язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов`язки, визначені законом або судом.

Про хід розгляду даної справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України s://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.

У відповідності до ч.1 ст.118 ГПК України, право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку.

Відповідно до ч. 2 ст. 178 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Оскільки судом було вчинено всі необхідні дії для належного повідомлення відповідача про розгляд справи та відповідач не скористався своїм правом на подання відзиву, справа розглядається виключно за наявними матеріалами, відповідно до приписів ч. 9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

Відповідно до ч. 8 ст. 252 ГПК України при розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи.

Згідно з ч. 4 ст. 240 ГПК України, у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, суд підписує рішення без його проголошення.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні дані, на яких ґрунтується позов, та об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

Згідно акту здачі прийняття робіт (надання послуг) № С-00002010 від 06.09.2021 року, укладеного між ПП Славбудтранс (далі - замовник) та ПП «Автоком-сервіс» (далі - виконавець), виконавець провів, а замовник прийняв наступні роботи по автомобілю MAN 18.440 BLS: діагностика ходової, ремонт супорта вкл. зняття автомобіля, заміна амортизатора, слюсарні роботи, загалом на суму 9792,00 грн.

Поряд з цим, були використані запчастини та матеріали на загальну суму 27 398,75 грн. Таким чином, загальна вартість послуг та використаних запчастин і матеріалів без ПДВ склала 37 190,75 грн, разом з 20% ПДВ в розмірі 7438,15 грн, вартість робіт (послуг) згідно акту склала 44 628,90 грн.

Слід зазначити, що вказаний акт було підписано та скріплено печатками сторін без будь-яких заперечень та зауважень, в якому також вказано, що сторони взаємних претензій одна до одної не мають.

Зважаючи на відсутність розрахунків згідно згаданого акту, у подальшому директором ПП «Автоком-сервіс» направлено на адресу ПП «Славбудтранс» вимогу від 26.01.2023 щодо сплати грошової заборгованості в сумі 44628,90 грн протягом семи днів з моменту отримання даної претензії.

Надіслання вимоги від 26.01.2023 підтверджується долученими до позовної заяви описом вкладення у цінний лист, фіскальним чеком та поштовою накладною № 1403302172332. Відповідно до інформації з офіційного сайту АТ «Укрпошта» поштове відправлення № 1403302172332 вручено ТОВ ПП «Славбудтранс» 01.02.2023.

Зважаючи на те, що відповідачем заборгованість в сумі 44628,90 грн в добровільному порядку сплачено не було, позивач звернувся з відповідним позовом до господарського суду.

Згідно зі ст. 509 Цивільного кодексу України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку. Зобов`язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 цього Кодексу. Зобов`язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Пунктом 1 ч. 2 статті 11 Цивільного кодексу України передбачено, що однією з підстав виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

За приписами ч. 2 ст. 180 Господарського кодексу України господарський договір вважається укладеним, якщо між сторонами у передбачених законом порядку та формі досягнуто згоди щодо усіх його істотних умов. Істотними є умови, визнані такими за законом чи необхідні для договорів даного виду, а також умови, щодо яких на вимогу однієї із сторін повинна бути досягнута згода.

Частиною 1 ст. 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Відповідно до статті 205 Цивільного кодексу України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов`язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. У випадках, встановлених договором або законом, воля сторони до вчинення правочину може виражатися її мовчанням.

При цьому, згідно зі статтею 206 Цивільного кодексу України усно можуть вчинятися правочини, які повністю виконуються сторонами у момент їх вчинення, за винятком правочинів, які підлягають нотаріальному посвідченню та (або) державній реєстрації, а також правочинів, для яких недодержання письмової форми має наслідком їх недійсність. Юридичній особі, що сплатила за товари та послуги на підставі усного правочину з другою стороною, видається документ, що підтверджує підставу сплати та суму одержаних грошових коштів. Правочини на виконання договору, укладеного в письмовій формі, можуть за домовленістю сторін вчинятися усно, якщо це не суперечить договору або закону.

Договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом. Якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася. (частини 1, 2 ст. 639 Цивільного кодексу України).

Відповідно до положень ст. 6, 627 Цивільного кодексу України, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно з ч. 1 статті 626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків.

Таким чином, за висновками суду, внаслідок надання позивачем послуг за допомогою використання власних запчастин та матеріалів, а також прийняття цих робіт без зауважень з боку відповідача, між сторонами 06.09.2021 року було укладено у спрощений спосіб в усній формі договір про надання послуг.

Відповідно до статті 901 Цивільного кодексу України за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов`язується за завданням другої (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов`язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Згідно з ч. 1 ст. 509 ЦК України, зобов`язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов`язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов`язку.

Частина 1 статті 193 Господарського кодексу України встановлює, що суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться і до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Статтею 530 цього ж кодексу визначено, що якщо у зобов`язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Зобов`язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події.

Якщо строк (термін) виконання боржником обов`язку не встановлений або визначений моментом пред`явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов`язок у семиденний строк від дня пред`явлення вимоги, якщо обов`язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Судом установлено та про що було зазначено вище, що 26.01.2023 позивач звертався до відповідача з вимогою щодо оплати заборгованості в сумі 44628,90 грн. Відповідну претензію ПП «Славбудтранс» отримало 01.02.2023, з огляду на що відповідач був зобов`язаний у строк до 08.02.2023 сплатити на користь позивача наявну заборгованість. Таким чином з 09.02.2023 відповідач є таким, що порушив зобов`язання зі сплати грошових коштів за виконані роботи.

Відповідно до приписів ч. 3 ст. 13 та ч. 1 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 86 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Станом на день розгляду справи, відповідач послуги не оплатив, документів спростовуючих позовні вимоги не надав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Таким чином, зважаючи на встановлені обставини справи та вимоги правових норм викладених вище, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення із відповідача заборгованості в розмірі 44628,90 грн є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до приписів ст.129 ГПК України витрати по сплаті судового збору, за подання позову покладаються на відповідача.

Також відповідно до змісту викладених позовних вимог, позивач зазначив, що поніс 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу у зв`язку з розглядом даного позову.

Як вбачається з матеріалів справи, правова допомога ПП «Автоком-сервіс» у цій справі надавалась Адвокатським об`єднанням «Міжнародний правовий захист».

Суд установив, що 07.02.2023 року між ПП «Автоком-сервіс» (далі замовник) та Адвокатським об`єднанням «Міжнародний правовий захист» (далі - виконавець) було укладено Договір про надання професійної правничої допомоги, згідно умов якого виконавець надає замовнику правничу допомогу, пов`язану з представництвом інтересів замовника з питань вирішення спору, що виник між ПП «Славбудтранс» та ПП «Автоком-сервіс».

За умовами п. 2.1 Договору, виконавець зобов`язується використати відповідно до умов даного Договору всі передбачені чинним законодавством можливості для вирішення судового спору на користь замовника.

Юридичні послуги, що надаються в межах цього Договору: надання консультацій щодо подання замовником позовної заяви про стягнення заборгованості; підготовка та підписання позовної заяви та необхідних процесуальних документів; представництво інтересів замовника в суді першої інстанції.

В свою чергу, замовник зобов`язується надати виконавцю всю необхідну інформацію по справі та своєчасно оплачувати послуги надані виконавцем (п. 2.2 Договору про надання професійної правничої допомоги).

Пунктом 3.2 визначено, що сторонами складається та підписується протокол погодження договірної ціни (Додаток № 1 до Договору), який є невід`ємною частиною цього Договору.

Так, у відповідності до п. 1 Протоколу погодження, сторонами досягнуто згоди щодо ціни Договору, яка становить 5000,00 грн.

Виконання Договору та вищезазначених робіт з боку АО «Міжнародний правовий захист» під час розгляду справи № 911/598/23 у Господарському суді Київської області здійснювалось адвокатом Вольфовським Сергієм Олександровичем (свідоцтво про право на заняття адвокатською діяльністю серії ЧН № 000413, видане 22.06.2018; ордер на надання правничої (правової) допомоги Серія СВ № 1037468 видане ПП «Автоком-Сервіс» 10.02.2023.

В рамках виконання Договору, між сторонами - адвокатом С.О. Вольфовським та ПП «Автоком-Сервіс» підписано акт про прийняття-передачі наданих послуг від 10.02.2023, який закріплює, що виконавець в період з 07.02.2023 по 10.02.2023 надав замовнику правничу допомогу, а замовник прийняв допомогу. Вартість послуг за період, вказаний в п. 1 цього Акту становить 5000,00 грн.

Згідно платіжної інструкції № 5248 від 16.02.2023 вартість наданих послуг в розмірі 5000,00 грн була перерахована на рахунок АО «Міжнародний правовий захист» із призначенням платежу «оплата послуг зг.договору б/н від 07.02.23».

Досліджуючи надані документи на підтвердження понесення витрат на професійну правничу допомогу, суд дійшов висновку, що наданих представником ПП «Автоком-Сервіс» доказів достатньо для встановлення факту надання адвокатом Вольфовським С.О. професійної правничої допомоги позивачу у цій справі.

Враховуючи зазначене, суд вважає, що витрати позивача на професійну правничу допомогу підлягають розподілу.

Відповідно до частин першої і другої статті 126 ГПК України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина третя статті 126 ГПК України).

У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина п`ята статті 126 ГПК України).

У розумінні вказаної норми зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, враховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.

Заперечень щодо розміру судових витрат на правничу допомогу чи клопотання про зменшення суми витрат з контррозрахунком від відповідача до суду не надійшло.

Обсяг, зміст та вартість наданих у цій справі виконавцем послуг підтверджується наявними у матеріалах справи договором про надання правової (правничої) допомоги з додатковою угодою до договору і актом наданих послуг.

Враховуючи викладене в сукупності, суд дійшов висновку, що наданими ПП «Автоком-Сервіс» доказами підтверджується факт надання професійної правничої допомоги позивачу в цій справі на суму 5000,00 грн.

Відповідно до частини четвертої статті 129 ГПК України інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Таким чином з відповідача на користь позивача підлягають до стягнення 5000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Керуючись ст. 73, 74, 76-80, 129, 237, 238, 240, 242 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Задовольнити позов повністю.

2. Стягнути з Приватного підприємства «Славбудтранс» (07100, Київська обл., м. Славутич, Бєлгородський квартал, буд. 8, квартира 74, код ЄДРПОУ 35511460) на користь Приватного підприємства Автоком-Сервіс (14031, Чернігівська обл., м. Чернігів, вул. Інструментальна, буд. 34, код ЄДРПОУ 35956320) - 44 628 (сорок чотири тисячі шістсот двадцять вісім) грн 90 коп. боргу, 2684 (дві тисячі шістсот вісімдесят чотири) грн 00 коп. судового збору та 5000 (п`ять тисяч) грн 00 коп. витрат на професійну правничу допомогу.

3. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Дане рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. Апеляційна скарга може бути подана протягом двадцяти днів з дня складення повного тексту рішення відповідно до ст. ст. 240-241 Господарського процесуального кодексу України.

Суддя О.В. Щоткін