Рішення

від 27.04.2023 по справі 914/741/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2023 Справа № 914/741/23

за позовом: Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління», м. Львів,

до відповідача: Приватного підприємства «Лаванда-Сервіс», м.Львів,

за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача: Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради, м. Львів,

про відшкодування витрат у розмірі 28'080,00 грн,

Суддя Б. Яворський,

при секретарі О. Муравець.

Представники сторін:

від позивача: І. Паращак,

від відповідача: не з`явився,

від третьої особи: не з`явився.

Відводів складу суду сторонами не заявлялося.

Відповідно до ст.222 ГПК України фіксування судового процесу здійснюється з допомогою звукозаписувального технічного засобу vkz.court.gov.ua.

Суть спору. На розгляд Господарського суду Львівської області надійшла позовна заява Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» до Приватного підприємства «Лаванда-Сервіс» про відшкодування витрат у розмірі 28'080,00 грн, пов`язаних з проведенням демонтажу тимчасової споруди.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач самовільно, без отримання дозвільної документації встановив тимчасову споруду по вул. Дніпровській, 1 у м. Львові та на вимогу Личаківської РДА ЛМР добровільно не усунув виявлені порушення, чим порушив вимоги Закону України «Про благоустрій населених пунктів». Виконуючи рішення виконавчого коміьеьу ЛМР, позивач 06.10.2020 здійснив демонтаж встановленої тимчасової споруди із залученням підрядної служби ФОП ОСОБА_1 , у результаті чого позивачу було завдано майнової шкоди.

Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями 03 березня 2023 справу № 914/741/23 передано на розгляд судді Яворському Б.І.

Ухвалою від 07.03.2023 позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження, судове засідання призначено на 06.04.2023; суд встановив строк для реалізації сторонами процесуальних прав. Ухвала про відкриття провадження у справі була надіслана за адресою відповідача, що міститься у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань та повернулося на адресу суду із відміткою органу зв`язку «за закінченням терміну зберігання». Отримання поштової кореспонденції залежить від волевиявлення відповідача та на нього як на особу, яка здійснює підприємницьку діяльність, покладається організація належного отримання поштової кореспонденції, пов`язаної із здійсненням ним такої діяльності. Отже, негативні наслідки неодержання товариством звернення до нього за юридичною адресою, якщо таке звернення здійснене добросовісно і розумно, покладаються на нього (аналогічна правова позиція викладена Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 19.05.2020 у справі № 910/719/19). Відтак, в розумінні ст. 242 ГПК України відповідач повідомлений про дату, час та місце розгляду справи належним чином. Крім того, процесуальні документи щодо розгляду спору у даній справі офіційно оприлюднені у Єдиному державному реєстрі судових рішень - www.reyestr.court.gov.ua та знаходяться у вільному доступі. Окрім того, за змістом статті 2 Закону України «Про доступ до судових рішень», кожен має право на доступ до судових рішень у порядку, визначеному цим Законом. Усі судові рішення є відкритими та підлягають оприлюдненню в електронній формі (Постанова Верховного Суду від 11.12.2018 у справі № 921/6/18.).

Ухвалою суду від 06.04.2023 залучено до участі у справі у якості третьої особі, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача Личаківську районну адміністрацію ЛМР та відкладено судове засідання на 27.04.2023.

19.04.2023 третя особа через систему «Електронний суд» скерувала суду клопотання (вх.№9680/23), у якому повідомила, що позовні вимоги підтримує, просила суд розгляд справи здійснювати без участі представника адміністрації.

Представник позивача у судовому засіданні 27.04.2023 позовні вимоги підтримав у повному обсязі, проси їх задоволити.

Представник відповідача та третьої особи у судове засідання не з`явилися, відповідач правом на подання відзиву не скористався.

Згідно пункту 1 ч. 3 ст.202 ГПК України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Частиною 1 ст.202 ГПК України визначено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Згідно з ч. 2 та ч.8 ст. 252 ГПК України розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. При розгляді справи у порядку спрощеного провадження суд досліджує докази і письмові пояснення, викладені у заявах по суті справи, а у випадку розгляду справи з повідомленням (викликом) учасників справи - також заслуховує їх пояснення. Судові дебати не проводяться.

З огляду на викладене, суд встановив, що з моменту відкриття провадження у справі сплив достатній строк, для подання сторонами своїх доводів, заперечень, відзиву, доказів тощо, у зв`язку з чим суд вважає за можливе здійснити розгляд даної справи по суті заявлених вимог.

Згідно ч.2 ст.178 Господарського процесуального кодексу України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд має право вирішити спір за наявними матеріалами справи.

Відповідно до ч.2 ст.195 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справу по суті протягом тридцяти днів з дня початку розгляду справи по суті.

Таким чином, оскільки відповідача було належним чином повідомлено про відкриття провадження та судові засідання, на засадах відкритості та гласності судового процесу сторонам створено всі необхідні умови для можливості захисту їх прав та охоронюваних законом інтересів, а відповідач не скористався наданим йому правом на подання відзиву на позовну заяву, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності представника відповідача за наявними матеріалами у відповідності до приписів ч.9 ст. 165 та ч. 2 ст. 178 ГПК України.

У судовому засіданні 27.04.2023 проголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

31.08.2020 представниками Личаківської районної адміністрації Львівської міської ради та Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» проведено спільне обстеження, за результатами якого складено акт про дотримання вимог законодавства при розміщенні тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності.

Як стверджує позивач, Приватне підприємство «Лаванда-Сервіс» самовільно, без отримання дозвільної документації встановило тимчасову споруду по вул. Дніпровській, 1 у м. Львові, чим порушило вимоги Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності», Закону України «Про благоустрій населених пунктів» та Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності».

У зв`язку із виявленими порушеннями Личаківською районною адміністрацією Львівської міської ради на адресу відповідача скеровувалась вимога №33-вих-66745 від 31.08.2020, якою було запропоновано добровільно демонтувати тимчасову споруду по вул. Дніпровській, 1 у м. Львові у визначений термін та попереджено, що у разі невиконання вимог у добровільному порядку, споруда буде демонтована примусово з подальшим обов`язком компенсації витрат по демонтажу та зберіганню.

Оскільки відповідач вимог про демонтаж в добровільному порядку не виконав, Львівською міською радою ухвалено рішенням №829 від 18.09.2020 «Про демонтаж тимчасової споруди по АДРЕСА_1 », якими зобов`язано КП «Адміністративно-технічне управління» та Личаківську районну адміністрацію ЛМР демонтувати розміщену ПП «Лаванда-Сервіс» споруду по вул.Дніпровська, 1 у м.Львові.

З метою виконання рішення ради, 06.10.2020 КП «Адміністративно-технічне управління» (замовник) та ФОП ОСОБА_1 (виконавець) укладено договір про виконання робіт №06/10/20, відповідно до умов якого замовник доручає, а виконавець приймає на себе зобов`язання з виконання робіт з демонтажу (знесення, розбирання) самовільно встановленого (розміщеного) об`єкта (тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності за адресою: м. Львів, вул. Дніпровська, 1 та доставці їх на майданчик тимчасового зберігання (код ДК 021:2015-45110000-1 Руйнування та знесення будівель і земляні роботи). Вартість робіт за договором згідно специфікації (додаток до договору) складає 23'400 грн, без ПДВ.

Демонтаж тимчасової споруди підтверджується актом проведення демонтажу тимчасової споруди для здійснення підприємницької діяльності від 06.10.2020 та актом відсутності майна в тимчасовій споруді від 06.10.2020. Зазначені акти підписані представником КП «Адміністративно-технічне управління», Личаківською РДА ЛМР, виконавцем демонтажу, за участю представника управління архітектури та урбаністики департаменту містобудування, муніципальної варти та поліції. Надання послуг демонтажу та їх оплата підтверджується актом надання послуг №0610 від 06.10.2020, рахунком на оплату №0610 від 06.10.2020 та відповідними виписками з банківського рахунку.

Листами №2410-10-4300 від 30.10.2020 та №2410-10-397 від 10.02.2023 повторно КП «Адміністративно-технічне управління» зверталося до відповідача з вимогами про відшкодування понесених позивачем витрат по демонтажу, транспортуванні та зберіганні демонтованих елементів, докази про що знаходяться в матеріалах справи. Зазначені вимоги залишені без відповіді та задоволення.

Посилаючись на виставлені відповідачу рахунки, акти надання послуг та банківські виписки, позивач зазначив, що відповідач відповідно до Правил благоустрою м.Львова зобов`язаний відшкодувати 28'080,00 грн (у т.ч. 4'680,00 грн ПДВ) витрат, пов`язаних з проведенням демонтажу тимчасової споруди, їх транспортуванням та зберіганням. Підстави нарахування податку на додану вартість позивач у судовому засіданні обгрунтував тим, що нормами Податкового кодексу передбачено, що податок на додану вартість це непрямий податок, який нараховується відповідно до розділу 5 ПК України. При поступленні на рахунок підприємства відшкодованих витрат, КП «Адміністративно-технічне управління» змушене сплатити 20 % ПДВ у бюджет.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Статтею 73 ГПК України встановлено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування.

Згідно з ст. 74 Господарського процесуального кодексу України обов`язок доказування і подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов`язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою (ч.2 ст.74 ГПК України).

Приписами ст.ст. 76, 77 ГПК України визначено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідно до ст. 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності.

У випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов`язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування (положення ч. 4 ст. 11 ЦК України).

Відповідно до ст.28 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» тимчасова споруда торговельного, побутового, соціально-культурного чи іншого призначення для здійснення підприємницької діяльності - це одноповерхова споруда, що виготовляється з полегшених конструкцій з урахуванням основних вимог до споруд, визначених технічним регламентом будівельних виробів, будівель і споруд, і встановлюється тимчасово, без улаштування фундаменту. Тимчасова споруда для здійснення підприємницької діяльності може мати закрите приміщення для тимчасового перебування людей (павільйон площею не більше 30 квадратних метрів по зовнішньому контуру) або не мати такого приміщення. Розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності здійснюється в порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування.

Повноваження сільських, селищних і міських рад та їх виконавчих органів у сфері благоустрою населених пунктів та розміщення малих архітектурних форм здійснюється відповідно до Закону України «Про благоустрій населених пунктів».

Відповідно до частини 1, 2 та 4 ст. 20 Закону України «Про благоустрій населених пунктів», організацію благоустрою населених пунктів забезпечують місцеві органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування відповідно до повноважень, установлених законом. Благоустрій здійснюється в обов`язковому порядку на всій території населеного пункту (села, селища, міста). Рішення місцевих органів виконавчої влади та органів місцевого самоврядування щодо благоустрою території певного населеного пункту є обов`язковим для виконання розміщеними на цій території підприємствами, установами, організаціями та громадянами, які на ній проживають.

Згідно з п.2.1 Порядку розміщення тимчасових споруд для провадження підприємницької діяльності, затвердженого наказом Міністерства регіонального розвитку, будівництва, та житлово-комунального господарства України №244 від 21.10.2011 підставою для розміщення тимчасової споруди є паспорт прив`язки тимчасової споруди. Розміщення тимчасової споруди самовільно забороняється (п.2.30 Порядку).

Ухвалою Львівської міської ради № 4526 від 23.04.2015 (зі змінами від 26.12.219) затверджено Положення про порядок розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м. Львові та Комплексної схеми розміщення тимчасових споруд для здійснення підприємницької діяльності у м.Львові. Відповідно до п.2.1 Порядку розміщення тимчасових споруд здійснюється замовником відповідно до паспорту прив`язки, плану земельної ділянки та договору оренди земельної ділянки або договору оренди окремих конструктивних елементів благоустрою; місце встановлення тимчасових споруд повинно відповідати адресі, вказаній у паспорті прив`язки, та плану земельної ділянки або схемі прив`язки. Тимчасові споруди розміщуються і функціонують відповідно до вимог чинного законодавства України та інших нормативних актів, прийнятих у межах компетенції органами державної влади та органами місцевого самоврядування (п.2.3).

Відповідно до п.1.3 Порядку самовільно встановлена тимчасова споруда - тимчасова споруда, яка встановлена за відсутності одного із документів, передбачених цим положенням: ухвали міської ради, договору оренди земельної ділянки чи договору оренди окремих конструктивних елементів благоустрою, паспорту прив`язки ТС.

Демонтажу підлягають, зокрема, самовільно встановлені тимчасові споруди (п.7.1 Порядку). Порядок оформлення районною адміністрацією документації про демонтаж передбачено пунктом 7.1 Порядку.

Згідно пункту 2.2.4 Статуту комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління», одним із напрямків його діяльності є «виконання функцій визначених окремими ухвалами міської ради, рішеннями виконавчого комітету; розпорядженнями міського голови, наказами та дорученнями департаменту містобудування.

Як встановлено судом, районною адміністрацією за участю представників КП «Адміністративно-технічне управління» під час виконання покладених на них функцій виявлено порушення відповідачем вимог законодавства України.

Відповідно до ч. 1 ст. 73 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні», акти ради, сільського, селищного, міського голови, голови районної в місті ради, виконавчого комітету сільської, селищної, міської, районної у місті (у разі її створення) ради, прийняті в межах наданих їм повноважень, є обов`язковими для виконання всіма розташованими на відповідній території органами виконавчої влади, об`єднаннями громадян, підприємствами, установами та організаціями, посадовими особами, а також громадянами, які постійно або тимчасово проживають на відповідній території.

Зважаючи на те, що вимоги про демонтаж тимчасової споруди відповідачем у добровільному порядку та у встановлений термін виконано не було, Львівською міською радою ухвалено рішення №829 від 18.09.2020 про примусовий демонтаж.

На виконання рішення та п.7.6.2 Правил позивачем спільно із районною адміністрацією, а також із залученням підрядників проведено демонтаж тимчасової споруди, що підтверджується наявними в матеріалах справи актами проведення демонтажу спеціальних конструкцій та актом наданих послуг.

Статтею 22 ЦК України визначено, що збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

При цьому, відповідно до ч.2 ст.623 ЦК України, розмір збитків, завданих порушенням зобов`язання, повинен бути реальним та доведеним позивачем.

Відповідно до ч.1 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування деліктної відповідальності необхідною є наявність усіх чотирьох елементів складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка особи; наявність шкоди; причинний зв`язок між протиправною поведінкою та шкодою; вина завдавача шкоди. Причому в деліктних правовідносинах на позивача покладається обов`язок з доведення наявності шкоди, протиправності поведінки заподіювача шкоди, а також причинного зв`язку між такою протиправною поведінкою та шкодою. Водночас на заподіювача шкоди покладається обов`язок щодо доведення відсутності його вини у заподіянні цієї шкоди. (аналогічна правова позиція викладена у постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2009 у справі №25/207).

Як уже відзначалося, підстави нарахування податку на додану вартість позивач у судовому засіданні позивач обгрунтував тим, що нормами Податкового кодексу передбачено, що податок на додану вартість це непрямий податок, який нараховується відповідно до розділу 5 ПК України. При поступленні на рахунок підприємства відшкодованих витрат, КП «Адміністративно-технічне управління» змушене сплатити 20 % ПДВ у бюджет.

Згідно ст. 37.2 розділу 5 ПК України, податковий обов`язок виникає у платника податку з моменту настання обставин, з якими цей Кодекс та закони митної справи пов`язує сплату ним податку.

Відповідно до підпункту «б» п.14.1.135 ст.185 Податкового кодексу України, метою оподаткування постачанням послуг, зокрема, є постачання послуг за рішенням органу державної влади чи органу місцевого самоврядування або в примусовому порядку.

Статтею 188 ПК України передбачено, що база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості з урахуванням загальнодержавних податків та зборів. До складу договірної вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних та нематеріальних активів, що передаються платнику податків безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу у зв`язку з компенсацією вартості товарів/послуг.

Щодо застосування податку на додану вартість при визначені розміру понесених позивачем витрат, то у листі ДФС України №23363/6/99-99-15-03-02-15 від 28.10.2016 зазначено, що якщо кошти надходять до платника податків в рахунок оплати вартості поставлених таким платником товарів/послуг, в тому числі які постачаються в рамках виконання програми благоустрою міста чи інших подібних програм, які для цілей оподаткування ПДВ є об`єктом оподаткування, то на дату зарахування таких коштів на банківський рахунок платника податку платник зобов`язаний визначити податкові зобов`язання виходячи з вартості таких товарів/послуг.

Матеріалами справи підтверджується факт самовільного встановлення відповідачем тимчасової споруди по АДРЕСА_1 , невиконання вимоги щодо добровільного усунення допущених порушень, здійснення позивачем та третьою особою на виконання рішення Львівської міської ради №829 від 18.09.2020 демонтажу ТС, факт понесення витрат у розмірі 23'400,00 грн (без ПДВ). Загальна сума понесених позивачем витрат з урахуванням ПДВ становить 28'080,00 грн, а відтак, право позивача, за захистом якого він звернувся до суду, є порушеним та підлягає захисту судом.

Станом на момент прийняття рішення докази відшкодування відповідачем витрат позивача у матеріалах справи відсутні.

Враховуючи встановлені судом обставини, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими і підтверджені належними та допустимими доказами, а тому підлягають до задоволення.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Сплата позивачем судового збору за подання до суду позовної заяви підтверджується платіжною інструкцією № 90 від 21.02.2023 на суму 2'684,00 грн.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України судовий збір у справі покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Тому з відповідача слід стягнути на користь позивача 2'684,00 грн. судового збору.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 73, 74, 76-80, 86, 123, 129, 222, 233, 236-238, 240, 241, 247-252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1.Позовні вимоги задовольнити.

2.Стягнути з Приватного підприємства «Лаванда-Сервіс» (79017, м. Львів, вул. Студентська, 8/30; код ЄДРПОУ 31730923) на користь Комунального підприємства «Адміністративно-технічне управління» (79005, м. Львів, пл. Міцкевича, 6/7; код ЄДРПОУ 13804591) 28'080,00 грн. витрат, пов`язаних з проведенням демонтажу тимчасової споруди, а також 2'684,00 грн судового збору.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Західного апеляційного господарського суду у порядку та строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено 02.05.2023.

Суддя Б. Яворський