Рішення

від 25.04.2023 по справі 916/664/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

"25" квітня 2023 р.ІМЕНЕМ УКРАЇНИ РІШЕННЯ м. Одеса Справа № 916/664/23

За позовом: керівника Роздільнянської окружної прокуратури Одеської області (67400, Одеська обл., м. Роздільна, вул. Ярослава Мудрого, буд.8, код ЄДРПОУ 03528552, електронна адреса: Rozdilna@od.gp.gov.ua) в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) (65114, м. Одеса, 6ст. Люстдорфської дороги, вул. Лінія 12, буд.22, код ЄДРПОУ 43879780, електронна адреса: sw@dei.gov.ua)

До відповідача: Затишанського комунального підприємства «ГОСПОДАР» (66740, Одеська обл., Захарівський р-н, смт Затишшя, вул. Суворова, буд.34, код ЄДРПОУ 41086634)

про стягнення

Суддя Рога Н.В.

Секретар с/з Богомолова В.С.

Представники сторін:

Від прокуратури: Лянна О.А.- на підставі посвідчення;

Від позивача: Польщіна Т.Л. - в порядку самопредставництва; Лех А.О. в порядку самопредставництва;

Від відповідача: не з`явився.

В засіданні приймали участь:

Від прокуратури: Лянна О.А.- на підставі посвідчення;

Від позивача: Лех А.О. в порядку самопредставництва;

Від відповідача: не з`явився.

Суть спору: Керівник Роздільнянської окружної прокуратури Одеської області звернувся до Господарського суду Одеської області з позовом в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) до Затишанського комунального підприємства «ГОСПОДАР» (далі Затишанське КП «ГОСПОДАР») про стягнення збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок використання водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування в розмірі 39 778 грн 35 коп.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 21.02.2023р. прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі №916/664/23, справу вирішено розглядати в порядку спрощеного позовного провадження з повідомленням (викликом) сторін, судове засідання призначено на 16.03.2023р. Ухвалою суду від 16.03.2023р. відкладено судове засідання на 06.04.2023р. Ухвалою суду від 06.04.2023р. відкладено судове засідання на 25.04.2023р.

Прокурор підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник позивача - Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), в судовому засіданні підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві. Письмових міркувань щодо позову Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) до суду надала.

Відповідач Затишанське КП «ГОСПОДАР», не скористався своїм правом на судовий захист, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав.

Відповідно до поштових повідомлень №7327/23 від 20.03.2023р. та № 8806/23 від 06.04.2023р. ухвали суду у справі №916/664/23 від 21.02.2023р. та від 16.03.2023р. були вручені відповідачу. Отже, Затишанське КП «ГОСПОДАР» повідомлене про розгляд даної справи Господарським судом Одеської області.

За таких обставин, справа розглядається в порядку ч.9 ст.165 ГПК України за наявними матеріалами.

Прокурор зазначає, що 13.12.2019р. Державною екологічною інспекцією Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) на підставі ст.20-2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», абз.3 ч.1 ст.6 Закону України «Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності» та Положення про територіальні та міжрегіональні територіальні органи Держекоінспекції, затвердженого наказом Міністерства енергетики та захисту довкілля України від 07.04.2020р. №230, у період з 09.03.2021р. по 22.03.2021р. проведено позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства Затишанським КП «ГОСПОДАР».

Під час проведення позапланового заходу державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) встановлено, що в період з 01.01.2018р. по 25.07.2018р. Затишанське КП «ГОСПОДАР» здійснювало спеціальне водокористування при відсутності дозволу на спеціальне водокористування, що є порушенням п.9 ст.44, ст.48 Водного кодексу України, відповідальність за яке передбачена ст.ст. 110, 111 Водного кодексу України.

Прокурор зазначає, що вказане порушення зафіксовано в акті перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства №130 від 22.03.2021р., який складено державними інспекторами з охорони навколишнього природного середовища Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) за результатами проведення планового (позапланового) заходу державного нагляду (контролю) щодо дотримання вимог законодавства у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) Василик Т.І. 19.03.2021р. також складено протокол №000041 про адміністративне правопорушення на директора Затишанського КП «ГОСПОДАР» Кожухар Д.О. щодо самовільного водокористування за період з 01.08.2018р. по 25.07.2018р., тобто без дозволу на спеціальне водокористування.

Відповідно до наданих Затишанським КП «ГОСПОДАР» дозволу на спеціальне водокористування №533/ОД/49д-19, виданого підприємству 26.07.2018р. терміном з 26.07.2018р. по 26.07.2023р., звітів про використання води форми 2 ТП-водгосп за 2018 рік, обсяги забору та використання водних ресурсів відповідачем у період з 01.01.2018р. по 25.07.2018р. склали 26 050 м.куб.

На цій підставі Державною екологічною інспекцією Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) здійснено розрахунок розміру збитків, заподіяних державі Затишанським КП «ГОСПОДАР» внаслідок використання водних ресурсів у період з 01.01.2018р. по 25.07.2018р. у кількості 26 050 м.куб.

Прокурор стверджує, що внаслідок вказаного порушення була заподіяна шкода державі у вигляді збитків на суму 39 778 грн 35 коп., яка розрахована згідно Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища від 20.07.2009р. №389 зі змінами, внесеними Наказом Міністерства екології та природних ресурсів №367 від 13.10.2015р. після його офіційного опублікування 27.11.2015р.

Відповідно до позовної заяви, Державною екологічною інспекцією Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) до Затишанського КП «ГОСПОДАР» направлено претензію від 16.07.2021р. №107 про відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок самовільного використання підземних вод з балансових артезіанських свердловин без наявності дозволу на спеціальне водокористування на суму 39 778 грн 35 коп. Вказану претензію Затишанським КП «ГОСПОДАР» отримано 29.07.2021р.

Однак, за даними прокуратури, відповідачем залишено вказану претензію без задоволення.

Керівник Роздільнянської окружної прокуратури також зазначив, що відповідно до ст. 131-1 Конституції України на органи прокуратури покладено функцію представництва інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Статтею 23 Закону України «Про прокуратуру» визначені підстави представництва прокурором інтересів держави в суді, а саме, у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

За ст. 14 Конституції України земля є основним національним багатством, що перебуває під особливою охороною держави. Право власності на землю гарантується. Це право набувається і реалізується громадянами, юридичними особами та державою виключно відповідно до закону.

Прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує, в чому полягає порушення інтересів держави, необхідність їх захисту, визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

Зміст поняття «інтереси держави» розглянуто в рішенні Конституційного Суду України у справі щодо офіційного тлумачення положень ст. 2 Арбітражного процесуального кодексу України (справа про представництво прокуратурою України інтересів держави в арбітражному суді) від 8 квітня 1999 року. Із врахуванням того, що «інтереси держави» є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обґрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах.

Згідно з положеннями ст. 23 Закону України «Про прокуратуру» представництво прокурором інтересів держави в суді полягає у здійсненні процесуальних та інших дій, спрямованих на захист інтересів держави, у випадках та порядку, встановлених законом.

Прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст.23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим.

Наведена позиція викладена в постанові Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020р. у справі №912/2385/18.

Так, звертаючись з даним позовом в інтересах держави, прокурор вважає, що він виходить саме з необхідності вирішення проблем суспільного значення, існування яких зумовлює необхідність забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України.

Згідно ст. 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і не використовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Крім того, Водним Кодексом України передбачено, що усі води (водні об`єкти) на території України є національним надбанням Українського народу, однією з природних основ його економічного розвитку і соціального добробуту.

Згідно із вимогами ст.ст. 66, 68 Конституції України кожен зобов`язаний неухильно дотримуватись Конституції України та законів України, не заподіювати шкоду природі, відшкодовувати завдані ним збитки.

Підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах встановлених законодавством України.

Відповідно до п.7 ч.3 ст.29 та п.4 ч.1 ст.69 Бюджетного кодексу України грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності підлягають зарахуванню до спеціального фонду Державного бюджету України (30 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності) та спеціального фонду місцевих бюджетів (70 відсотків грошових стягнень за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності, в тому числі: до сільських, селищних, міських бюджетів, бюджетів об`єднаних територіальних громад - 50 відсотків, обласних бюджетів - 20 відсотків).

Отже, за наявності факту порушення інтересів держави у сфері довкілля Державною екологічною інспекцією Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області), до компетенції якої віднесено повноваження контролю за використанням та охороною природних ресурсів, не здійснено достатніх заходів, що спрямовані на захист державних інтересів, зокрема щодо стягнення з Затишанського КП «ГОСПОДАР» у судовому порядку збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, заходи щодо усунення виявлених порушень не вживались, окрім скеруванням листа за №2945/1.25 від 13.10.2022р. до Роздільнянської окружної прокуратури, прокуратура звернулася з даним позовом до суду з метою захисту інтересів держави у цій сфері.

В якості нормативного обґрунтування прокурор посилається на положення ст.ст. 3, 5, 19, 44, 46, 48, 49, 109, 110 Водного кодексу України, ст.ст. 5, 35, 38, 41, 47, 68, 69 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища», ст.1166 Цивільного кодексу України, ст.ст. 19, 21 Кодексу України «Про надра».

Представник позивача в судовому засіданні підтримує позовні вимоги в повному обсязі, просить їх задовольнити.

Відповідач не скористався своїм правом на судовий захист, письмового відзиву на позовну заяву до суду не надав.

Розглянув матеріали справи, вислухав пояснення представників прокуратури та позивача, суд дійшов наступних висновків:

Відповідно до ч. 2 ст. 22 Цивільного кодексу України збитками є: втрати, яких особа зазнала у зв`язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права (реальні збитки); доходи, які особа могла б реально одержати за звичайних обставин, якби її право не було порушене (упущена вигода).

Відшкодування збитків є однією з форм або заходів цивільно-правової відповідальності, яка вважається загальною або універсальною саме в силу правил статті 22 Цивільного кодексу України, оскільки частиною першою визначено, що особа, якій завдано збитків у результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Частиною 1 ст. 1166 Цивільного кодексу України встановлено, що майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Згідно з ч. 2 ст. 1166 Цивільного кодексу України особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Відповідно до ч. 1 ст. 149 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання використовують у господарській діяльності природні ресурси в порядку спеціального або загального природокористування відповідно до цього Кодексу та інших законів.

Згідно зі ст. 151 Господарського кодексу України суб`єктам господарювання для здійснення господарської діяльності надаються в користування на підставі спеціальних дозволів (рішень) уповноважених державою органів земля та інші природні ресурси (в тому числі за плату або на інших умовах). Порядок надання у користування природних ресурсів громадянам і юридичним особам для здійснення господарської діяльності встановлюється земельним, водним, лісовим та іншим спеціальним законодавством.

Відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища України регулюються Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 13 Конституції України земля, її надра, атмосферне повітря, водні та інші природні ресурси, які знаходяться в межах території України, природні ресурси її континентального шельфу, виключної (морської) економічної зони є об`єктами права власності Українського народу. Від імені Українського народу права власника здійснюють органи державної влади та органи місцевого самоврядування в межах, визначених цією Конституцією.

Згідно зі ст. 2 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» відносини у галузі охорони навколишнього природного середовища в Україні регулюються цим Законом, а також земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Відповідно до ч. 1 ст. 38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» використання природних ресурсів в Україні здійснюється в порядку загального і спеціального використання природних ресурсів.

Частиною 3 ст.38 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» встановлено, що в порядку спеціального використання природних ресурсів громадянам, підприємствам, установам і організаціям надаються у володіння, користування або оренду природні ресурси на підставі спеціальних дозволів, зареєстрованих у встановленому порядку, за плату для здійснення виробничої та іншої діяльності, а у випадках, передбачених законодавством України, - на пільгових умовах.

Згідно з ч. 1 ст. 2 Водного кодексу України завданням водного законодавства є регулювання правових відносин з метою забезпечення збереження, науково обгрунтованого, раціонального використання вод для потреб населення і галузей економіки, відтворення водних ресурсів, охорони вод від забруднення, засмічення та вичерпання, запобігання шкідливим діям вод та ліквідації їх наслідків, поліпшення стану водних об`єктів, а також охорони прав підприємств, установ, організацій і громадян на водокористування.

Відповідно до ч. 1 ст. 6 Водного кодексу України води (водні об`єкти) є виключно власністю Українського народу і надаються тільки у користування.

Згідно зі ст. 46 Водного кодексу України водокористування може бути двох видів - загальне та спеціальне.

Відповідно до ч. 1 ст. 48 Водного кодексу України спеціальне водокористування - це забір води з водних об`єктів із застосуванням споруд або технічних пристроїв, використання води та скидання забруднюючих речовин у водні об`єкти, включаючи забір води та скидання забруднюючих речовин із зворотними водами із застосуванням каналів.

Частиною 2 ст. 48 Водного кодексу України встановлено, що спеціальне водокористування здійснюється юридичними і фізичними особами насамперед для задоволення питних потреб населення, а також для господарсько-побутових, лікувальних, оздоровчих, сільськогосподарських, промислових, транспортних, енергетичних, рибогосподарських (у тому числі для цілей аквакультури) та інших державних і громадських потреб.

Згідно з п. 9 ч. 1 ст. 44 Водного кодексу України водокористувачі зобов`язані здійснювати спеціальне водокористування лише за наявності дозволу.

Відповідно до ч. 1 ст. 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування є платним та здійснюється на підставі дозволу на спеціальне водокористування.

Частиною 2 ст. 49 Водного кодексу України встановлено, що дозвіл на спеціальне водокористування видається територіальними органами центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері розвитку водного господарства.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 Кодексу України про надра надра надаються у користування підприємствам, установам, організаціям і громадянам лише за наявності у них спеціального дозволу на користування ділянкою надр. Право на користування надрами засвідчується актом про надання гірничого відводу.

Згідно зі ст. 21 Кодексу України про надра (в редакції чинній станом на 22.03.2021р.) надра у користування для видобування підземних вод (крім мінеральних) і розробки родовищ торфу надаються без надання гірничого відводу на підставі спеціальних дозволів, крім випадків, передбачених ст.23 цього Кодексу, що видаються після попереднього погодження з Радою міністрів Автономної Республіки Крим, обласними, Київською та Севастопольською міськими державними адміністраціями, центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері охорони праці, та центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері санітарного та епідемічного благополуччя населення.

Так, чинним законодавством встановлений обов`язок отримання господарюючими суб`єктами як дозволу на спеціальне водокористування, так і спеціального дозволу на користування ділянкою надр. При цьому, спеціальний дозвіл на користування надрами надає право на видобування підземних вод, а дозвіл на спеціальне водокористування - право на їх використання.

Наказом Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) №221 від 04.03.2021р. доручено провести позапланову перевірку дотримання вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони і раціонального використання вод та відтворення водних ресурсів Затишанським КП «ГОСПОДАР» (код ЄДРПОУ 41086634, місцезнаходження юридичної особи: 66740, Одеська обл., Захарівський р-н, селище міського типу Затишшя, вул. Суворова, будинок 34) у термін з 09.03.2021р. по 22.03.2021р.

01 березня 2021р. Державною екологічною інспекцією України надано погодження №2.3/335ПГ на проведення перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони і раціонального використання вод та відтворення водних ресурсів Затишанським КП «ГОСПОДАР».

Згідно направлення на проведення позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони і раціонального використання вод та відтворення водних ресурсів Затишанським КП «ГОСПОДАР» державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) Шикунову Марію Олександрівну; державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) Рогачко Ігора Валентиновича; державного інспектора з охорони навколишнього природного середовища Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) Василик Тетяну Іванівну направлено для проведення у термін з 09.03.2021р. по 22.03.2021р. позапланової перевірки дотримання вимог природоохоронного законодавства у сфері охорони і раціонального використання вод та відтворення водних ресурсів.

В ході проведення позапланової перевірки Затишанського КП «ГОСПОДАР» державним інспектором з охорони навколишнього природного середовища Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) Василик Т.І. складено Акт №130/10 від 22.03.2021р., з якого вбачається, що станом на час перевірки, водозабір Затишанським КП «ГОСПОДАР» ведеться при наявному Дозволі на спеціальне водокористування №533/ОД/49д-18 від 26.07.2018р. терміном дії до 26.07.2023р. Попереднього дозволу на спеціальне водокористування підприємство не мало.

За період з 01.01.2018р. по 25.07.2018р. Затишанське КП «ГОСПОДАР» проводило водовикористання з артезіанських свердловин пробурених на середньосарматський водоносний горизонт для забезпечення господарчо-побутових та виробничих потреб населення та вторинних водоспоживачів без наявного необхідного дозволу на спеціальне водокористування.

Так, в період з 01.01.2018р. по 25.07.2018р. водовикористання по Затишанському КП «ГОСПОДАР» склало 26,05 тис. м.куб. (26 050 м.куб.), про що надано інформаційну довідку №019/03 від 19.03.2021. Дані щодо кількості водовикористання за 2018 рік вказані у довідці збігаються з даними звітності 2-ТП (водгосп) по КП «ГОСПОДАР» за 2018 рік.

Суд приймає до уваги, що вищевказаний акт в судовому порядку оскаржений не був, зауваження до акта відповідачем не надавались.

Відповідно до ч. 1 ст. 110 Водного кодексу України, порушення водного законодавства тягне за собою дисциплінарну, адміністративну, цивільно-правову або кримінальну відповідальність згідно з законодавством України.

Пунктом 6 ч. 3 ст. 110 Водного кодексу України встановлено, що відповідальність за порушення водного законодавства несуть особи, винні у недотриманні умов дозволу або порушенні правил спеціального водокористування.

Згідно з ч. 1 ст. 111 Водного кодексу України підприємства, установи, організації і громадяни України, а також іноземці та особи без громадянства, іноземні юридичні особи зобов`язані відшкодувати збитки, завдані ними внаслідок порушень водного законодавства, в розмірах і порядку, встановлених законодавством України.

Відповідно до ч. 1 ст. 68 Водного кодексу України порушення законодавства України про охорону навколишнього природного середовища тягне за собою встановлену цим Законом та іншим законодавством України дисциплінарну, адміністративну, цивільну і кримінальну відповідальність.

Частиною 3 ст. 68 Водного кодексу України встановлено, що підприємства, установи, організації та громадяни зобов`язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Згідно з ч. 1 ст. 69 Водного кодексу України шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відшкодування шкоди, заподіяної порушенням природоохоронного законодавства, за своєю правовою природою є відшкодування позадоговірної шкоди, тобто деліктною відповідальністю.

Підставою деліктної відповідальності є протиправне шкідливе винне діяння особи, яка завдала шкоду. Для відшкодування завданої шкоди необхідно довести такі факти як: протиправна поведінка боржника, збитки, причинно-наслідковий зв`язок між протиправною поведінкою боржника та збитками, вина боржника.

Наявність всіх зазначених умов є обов`язковим для прийняття судом рішення про відшкодування шкоди. Відсутність хоча б одного з цих елементів виключає відповідальність за заподіяну шкоду.

З матеріалів справи судом встановлена наявність всіх складових правопорушення, а саме: факт неправомірної поведінки відповідача у визначений період (самовільне водокористування), наявність шкоди (збитків), наявність причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою та шкодою, оскільки шкода виступає об`єктивним наслідком поведінки відповідача через недотримання вимог природоохоронного законодавства, самої шкоди.

Порядок визначення розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, у разі самовільного використання водних ресурсів при відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води) регламентовано Методикою розрахунку розмірів відшкодування збитків, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженою наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 №389 та зареєстрованою в Мін`юсті України від 14.08.2009 за №767/16783 зі змінами та доповненнями (далі - Методика).

Відповідно до п. 1.7 Методики самовільне водокористування - використання водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів.

Згідно з п. 9.1. Методики розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, здійснюється за формулою Зсам = 5 Ч W Ч Тар (грн.), (23), де W - об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів, м-3; Тар - розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання води, встановленої статтею 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення (для поверхневих, підземних, шахтних, кар`єрних та дренажних вод - грн/100 м-3, води для потреб гідроенергетики та рибництва - грн/10000 м-3, води, яка входить до складу напоїв, - грн/м-3). Для води з лиманів Тар аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання поверхневих вод для показника «Інші водні об`єкти», встановленої ст. 255 Податкового кодексу України, на дату виявлення порушення.

Відповідно до п. 9.2 Методики фактичний об`єм води, що використана самовільно без дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування та/або спеціального дозволу на користування надрами (підземні води)), у разі перевищення встановлених у дозволі на спеціальне водокористування лімітів визначається на основі даних: первинної документації, статистичної звітності, ліміту забору та використання води, індивідуальних норм водоспоживання та водовідведення або довідки фізичної особи - підприємця або юридичної особи за підписом керівництва, завіреної печаткою (за наявності).

Згідно ставки рентної плати за спеціальне використання води, встановленої п.255.5.2. ст.255 Податкового Кодексу України (в редакції від 01.01.2018р.) розмір, аналогічний ставці рентної плати за спеціальне використання підземних вод в Одеській області станом на дату виявлення порушення складає 101,8 грн/100м.куб.

Згідно п.255.7 ст.255 Податкового кодексу України житлово-комунальні підприємства застосовують до ставок рентної плати коефіцієнт 0,3 в частині обсягів води технологічних нормативів використання питної води, визначених відповідно до законодавства про питну воду, питне водопостачання та водовідведення.

Перевіривши розрахунок розміру відшкодування збитків, обумовлених самовільним використанням водних ресурсів за відсутності дозвільних документів (дозволу на спеціальне водокористування), судом встановлено, що збитки за водокористування Затишанським КП «ГОСПОДАР» без спеціального дозволу у період з 01.01.2018р. по 25.07.2018р. становлять 39 778 грн 35 коп.

Матеріали справи не містять доказів сплати Затишанським КП «ГОСПОДАР» збитків у розмірі 39 778 грн 35 коп., у зв`язку з чим наявні підстави для стягнення їх в судовому порядку.

Досліджуючи наявність у керівника Роздільнянської окружної прокуратури Одеської області повноважень на звернення з даним позовом до суду суд зазначає наступне.

Відповідно до ч.3 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави в разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Частиною 4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» визначено, що наявність підстав для представництва має бути обґрунтована прокурором у суді. Прокурор здійснює представництво інтересів громадянина або держави в суді виключно після підтвердження судом підстав для представництва.

Відповідно до ч.4 ст. 53 ГПК України прокурор, який звертається до суду в інтересах держави, в позовній чи іншій заяві, скарзі обґрунтовує: 1) в чому полягає порушення інтересів держави, 2) необхідність їх захисту, 3) визначені законом підстави для звернення до суду прокурора, а також зазначає 4) орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції в спірних правовідносинах.

Прокурор зобов`язаний попередньо, до звернення до суду, повідомити про це громадянина та його законного представника або відповідного суб`єкта владних повноважень. У разі підтвердження судом наявності підстав для представництва прокурор користується процесуальними повноваженнями відповідної сторони процесу (ч.4 ст.23 Закону України «Про прокуратуру»).

Системне тлумачення положень ст.53 ГПК України та ст.23 Закону України «Про прокуратуру» дозволяє дійти висновку, що прокурор здійснює представництво у суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави у двох випадках: 1) якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб`єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати такий захист у спірних правовідносинах; 2) якщо немає органу державної влади, органу місцевого самоврядування чи іншого суб`єкта владних повноважень, до компетенції якого віднесені повноваження здійснювати захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах (висновок викладений у постановах Верховного Суду від 31.10.2019р. у справі № 923/35/19, від 23.07.2020р. у справі № 925/383/18).

Прокурор, звертаючись до суду з позовом, має обґрунтувати та довести підстави для представництва, однією з яких є бездіяльність компетентного органу.

Бездіяльність компетентного органу означає, що він знав або повинен був знати про порушення інтересів держави, але не звертався до суду з відповідним позовом у розумний строк. Звертаючись до відповідного компетентного органу до подання позову в порядку, передбаченому ст.23 Закону України «Про прокуратуру», прокурор фактично надає йому можливість відреагувати на стверджуване порушення інтересів держави, зокрема, шляхом призначення перевірки фактів порушення законодавства, виявлених прокурором, вчинення дій для виправлення ситуації, а саме подання позову або аргументованого повідомлення прокурора про відсутність такого порушення.

Невжиття компетентним органом жодних заходів протягом розумного строку після того, як цьому органу стало відомо або повинно було стати відомо про можливе порушення інтересів держави, має кваліфікуватися як бездіяльність відповідного органу. Розумність строку визначається судом з урахуванням того, чи потребували інтереси держави невідкладного захисту (зокрема, через закінчення перебігу позовної давності чи можливість подальшого відчуження майна, яке незаконно вибуло із власності держави), а також таких чинників, як: значимість порушення інтересів держави, можливість настання невідворотних негативних наслідків через бездіяльність компетентного органу, наявність об`єктивних причин, що перешкоджали такому зверненню, тощо.

Вирішуючи питання щодо наявності підстав для представництва, суд не повинен установлювати саме протиправність бездіяльності компетентного органу чи його посадової особи. Частиною 7 ст.23 Закону України «Про прокуратуру» передбачено, що в разі встановлення ознак адміністративного чи кримінального правопорушення прокурор зобов`язаний здійснити передбачені законом дії щодо порушення відповідного провадження. Відтак, питання про те, чи була бездіяльність компетентного органу протиправною та які її причини, суд буде встановлювати за результатами притягнення відповідних осіб до відповідальності. Господарсько-правовий спір між компетентним органом, в особі якого позов подано прокурором в інтересах держави, та відповідачем не є спором між прокурором і відповідним органом, а також не є тим процесом, у якому розглядається обвинувачення прокурором посадових осіб відповідного органу у протиправній бездіяльності.

Таким чином, прокурору достатньо дотриматися порядку, передбаченого ст. 23 Закону України «Про прокуратуру», і якщо компетентний орган протягом розумного строку після отримання повідомлення самостійно не звернувся до суду з позовом в інтересах держави, то це є достатнім аргументом для підтвердження його бездіяльності. Якщо прокурору відомо причини такого не звернення, він обов`язково повинен зазначити їх в обґрунтуванні підстав для представництва, яке міститься в позові, але якщо з відповіді компетентного органу на звернення прокурора такі причини з`ясувати неможливо чи такої відповіді взагалі не отримано, то це не є підставою вважати звернення прокурора необґрунтованим (аналогічні висновки викладено у пунктах 38-40, 42, 43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 26.05.2020р. у справі № 912/2385/18).

Отже, прокурор звертаючись до суду в інтересах держави, має визначити компетентний орган та довести, у чому полягає невжиття компетентним органом заходів для захисту порушених прав, які підлягають захисту у спосіб, який обрав прокурор, і зокрема, захист законних інтересів держави у спірних правовідносинах.

Відповідно до ст.16 Конституції України забезпечення екологічної безпеки і підтримання екологічної рівноваги на території України є обов`язком держави.

Відносини в галузі охорони навколишнього природного середовища України регулюються Законом України «Про охорону навколишнього природного середовища», земельним, водним, лісовим законодавством, законодавством про надра, про охорону атмосферного повітря, про охорону і використання рослинного і тваринного світу та іншим спеціальним законодавством.

Статтею 5 Закону України «Про охорону навколишнього природного середовища» передбачено, що Державній охороні і регулюванню використання на території України підлягають: навколишнє природне середовище як сукупність природних і природно-соціальних умов та процесів, природні ресурси, як залучені в господарський обіг, так і невикористовувані в економіці в даний період (земля, надра, води, атмосферне повітря, ліс та інша рослинність, тваринний світ), ландшафти та інші природні комплекси.

Статтею 34 названого Закону визначено, що завдання контролю у галузі охорони навколишнього природного середовища полягають у забезпеченні додержання вимог законодавства про охорону навколишнього природного середовища всіма державними органами, підприємствами, установами та організаціями, незалежно від форм власності і підпорядкування, а також громадянами.

Відповідно до ч.1 ст. 35 названого Закону державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів здійснюється центральним органом виконавчої влади, що реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів. Виконавчі органи сільських, селищних, міських рад здійснюють державний контроль у сфері охорони навколишнього природного середовища.

Згідно з п.1 Положення про Державну екологічну інспекцію України, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 19.04.2017р. №275, Державна екологічна інспекція України (Держекоінспекція) є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України через Міністра захисту довкілля та природних ресурсів і який реалізує державну політику із здійснення державного нагляду (контролю) у сфері охорони навколишнього природного середовища, раціонального використання, відтворення і охорони природних ресурсів.

Відповідно до п. 4 вищевказаного Положення Держекоінспекція відповідно до покладених на неї завдань, зокрема: здійснює державний нагляд (контроль) за додержанням центральними органами виконавчої влади та їх територіальними органами, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами - нерезидентами вимог законодавства про охорону атмосферного повітря, зокрема, щодо наявності та додержання дозволів на викиди забруднюючих речовин; проводить перевірки (у тому числі документальні) із застосуванням інструментально-лабораторного контролю, складає відповідно до законодавства акти за результатами здійснення державного нагляду (контролю) за додержанням вимог законодавства з питань, що належать до її компетенції, надає обов`язкові до виконання приписи щодо усунення виявлених порушень вимог законодавства та здійснює контроль за їх виконанням і здійснює лабораторні вимірювання (випробування); складає протоколи про адміністративні правопорушення та розглядає справи про адміністративні правопорушення, накладає адміністративні стягнення у випадках, передбачених законом; пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами.

Відповідно до п.1 Положення №379 Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу є міжрегіональним територіальним органом Держекоінспекції та їй підпорядковується. Повноваження Інспекції поширюються на територію Миколаївської та Одеської областей, внутрішні морські води, територіальне море, виключну (морську) економічну зону України, континентальний шельф України та лимани.

Пунктом 3 Положення №379 встановлено, що основними завданнями Інспекції є реалізація повноважень Держекоінспекції у межах Миколаївської та Одеської територій.

Згідно п.п.4 пункту 2 розділу ІІ Положення №379 Інспекція, зокрема, здійснює нагляд (контроль) за додержанням територіальними органами центральних органів виконавчої влади, місцевими органами виконавчої влади, органами місцевого самоврядування в частині здійснення делегованих їм повноважень органів виконавчої влади, підприємствами, установами та організаціями незалежно від форми власності і господарювання, громадянами України, іноземцями та особами без громадянства, а також юридичними особами нерезидентами вимог законодавства про охорону атмосферного повітря, зокрема щодо виконання загальнодержавних, галузевих або регіональних природоохоронних програм; наявності та додержання умов дозволів на викиди забруднюючих речовин; додержання нормативів у галузі охорони атмосферного повітря.

Пунктами 9, 10 Положення № 379 передбачено, що Інспекція пред`являє претензії про відшкодування шкоди, збитків і втрат, заподіяних державі внаслідок порушення законодавства з питань, що належать до її компетенції, та розраховує їх розмір, звертається до суду з відповідними позовами.

З огляду на викладене, Державна екологічна інспекція Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) є належним органом, уповноваженим державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах.

З метою встановлення наявності підстав для представництва інтересів держави 05.01.2023р. Роздільнянською окружною прокуратурою Одеської області до Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) направлено запит в порядку ст.23 Закону України «Про прокуратуру».

Листом за вих.№91/1.0 від 10.01.2023р. Державною екологічною інспекцією Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) було повідомлено, що заходи позовного характеру щодо стягнення з Затишанського КП «ГОСПОДАР» збитків у розмірі 39 778 грн 35 коп. не вживалися.

Матеріалами справи також підтверджується, що Роздільнянською окружною прокуратурою Одеської області повідомлено Державну екологічну інспекцію Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) про намір звернутися до суду із позовом про стягнення Затишанського КП «ГОСПОДАР» збитків у розмірі 39 778 грн 35 коп.

З урахуванням наведеного, суд доходить висновку про підтвердження прокурором підстав для представництва інтересів держави в даній справі.

На підставі всього вищевикладеного, суд дійшов висновку, що позовна заява Роздільнянської окружної прокуратури Одеської області є обґрунтованою та підтвердженою доказами, у зв`язку з чим підлягає задоволенню.

Відповідно до ч.3 ст.13 ГПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

За приписами ч.1 ст.73 цього Кодексу доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

При цьому, відповідно до ч.1 ст.74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Верховний Суд неодноразово наголошував щодо необхідності застосування категорій стандартів доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Зокрема, це й принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони.

Одночасно цей принцип не передбачає обов`язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Верховного Суду від 02.10.2018р. у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019р. у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019р. у справі № 902/761/18, від 04.12.2019р. у справі № 917/2101/17). Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020р. у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).

Реалізація принципу змагальності сторін в процесі та доведення перед судом обґрунтованості своїх вимог є конституційною гарантією, передбаченою у ст. 129 Конституції України.

Справедливість судового розгляду повинна знаходити свою реалізацію, в тому числі у здійсненні судом правосуддя без формального підходу до розгляду кожної конкретної справи. Дотримання принципу справедливості судового розгляду є надзвичайно важливим під час вирішення судових справ, оскільки його реалізація слугує гарантією того, що сторона, незалежно від рівня її фахової підготовки та розуміння певних вимог цивільного судочинства, матиме можливість забезпечити захист своїх інтересів.

До того ж, 17.10.2019р. набув чинності Закон України від 20.09.2019 № 132-IX «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо стимулювання інвестиційної діяльності в Україні», яким було, зокрема внесено зміни до ГПК України та змінено назву ст. 79 ГПК України з «Достатність доказів» на нову - «Вірогідність доказів» та викладено її у новій редакції з фактичним впровадженням у господарський процес стандарту доказування «вірогідність доказів».

Стандарт доказування «вірогідність доказів», на відміну від «достатності доказів», підкреслює необхідність співставлення судом доказів, які надає позивач та відповідач.

Відповідно до ст. 79 ГПК України наявність обставини, на яку сторона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, вважається доведеною, якщо докази, надані на підтвердження такої обставини, є більш вірогідними, ніж докази, надані на її спростування. Питання про вірогідність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Тлумачення змісту цієї статті свідчить, що нею покладено на суд обов`язок оцінювати докази, обставини справи з огляду і на їх вірогідність, яка дозволяє дійти висновку, що факти, які розглядаються, скоріше були (мали місце), аніж не були.

Зазначений підхід узгоджується з судовою практикою ЄСПЛ, юрисдикція якого поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) (пункт 1 статті 32 Конвенції). Так, зокрема, у рішенні 23.08.2016 у справі «Дж. К. та Інші проти Швеції» («J.K. AND OTHERS v. SWEDEN») ЄСПЛ наголошує, що «у країнах загального права у кримінальних справах діє стандарт доказування «поза розумним сумнівом («beyond reasonable doubt»). Натомість, у цивільних справах закон не вимагає такого високого стандарту; скоріше цивільна справа повинна бути вирішена з урахуванням «балансу вірогідностей». … Суд повинен вирішити, чи являється вірогідність того, що на підставі наданих доказів, а також правдивості тверджень заявника, вимога цього заявника заслуговує довіри».

Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Європейський суд з прав людини у рішенні від 10.02.2010р. у справі «Серявін та інші проти України» зауважив, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях, зокрема, судів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожний аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов`язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною залежно від характеру рішення.

У справі «Трофимчук проти України» (№4241/03, §54, ЄСПЛ, 28.10.2010р.) Європейський суд з прав людини також зазначив, що хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов`язує суди обґрунтовувати свої рішення, це не може розумітись як вимога детально відповідати на кожен довід.

Враховуючи задоволення позовних вимог, витрати по сплаті судового збору слід покласти на відповідача у відповідності до положень ст.129 ГПК України.

На підставі зазначеного, керуючись ст.ст. 123, 129, 130, 231, 232, 238, 240, 241 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов керівника Роздільнянської окружної прокуратури Одеської області в інтересах держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) до Затишанського комунального підприємства «ГОСПОДАР» про стягнення збитків, завданих порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок використання водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування в розмірі 39 778 грн 35 коп. задовольнити.

2. Стягнути з Затишанського комунального підприємства «ГОСПОДАР» (66740, Одеська обл., Захарівський р-н, смт Затишшя, вул. Суворова, буд.34, код ЄДРПОУ 41086634) на користь держави в особі Державної екологічної інспекції Південно-Західного округу (Миколаївська та Одеська області) (65114, м. Одеса, 6ст. Люстдорфської дороги, вул. Лінія 12, буд.22, код ЄДРПОУ 43879780, електронна адреса: sw@dei.gov.ua) за реквізитами: розрахунковий рахунок UА 988999980333139331000015672 «Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності» Затишанська ТГ, отримувач - ГУК в Од.обл./м.Роздільна, код бюджетної класифікації 24062100, код отримувача (ЄДРПОУ) 37607526, банк отримувача - Казначейство України (ЕАП) збитки, завдані порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок використання водних ресурсів без дозволу на спеціальне водокористування в розмірі 39 778 грн 35 коп.

3. Стягнути з Затишанського комунального підприємства «ГОСПОДАР» (66740, Одеська обл., Захарівський р-н, смт Затишшя, вул. Суворова, буд.34, код ЄДРПОУ 41086634) на користь Одеської обласної прокуратури (65026, Одеська обл., місто Одеса, вул. Пушкінська, буд. 3, код ЄДРПОУ 03528552) витрати по сплаті судового збору у розмірі 2 684 грн.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом 20 днів з дня його проголошення (підписання).

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Повний текст рішення складено 01 травня 2023 р.

Суддя Н.В. Рога