Ухвала

від 26.04.2023 по справі 32/28-10-1252

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua

веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про розгляд скарги

"26" квітня 2023 р.м. Одеса Справа № 32/28-10-1252Господарський суд Одеської області у складі судді Грабован Л.І.,

за участі секретаря судового засідання Большакова В.А.

розглянувши скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця

по справі №32/28-10-1252

за заявою кредитора: Любашівської міжрайонної державної податкової інспекції Одеської області

до боржника: Суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 )

про визнання банкрутом

у відкритому судовому засіданні

від стягувача: не з`явився;

від боржника: не з`явився;

від Любашівського ВДВС у Подільському районі Одеської області: не з`явився.

Встановив:

ОСОБА_1 звернувся зі скаргою (вх. №2-526/23 від 14.04.2023р.) на дії державного виконавця, в якій просить її задовольнити та зобов`язати державного виконавця Любашівського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) скасувати арешт майна, накладений у виконавчому провадженні №18370112.

В обґрунтування поданої скарги зазначено, що на виконанні у Любашівському відділі державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) перебувало виконавче провадження №18370112 з примусового виконання ухвали Господарського суду Одеської області по справі №32/28-10-1252 від 19.03.2010р., яке наразі закрите. Скаржник також вказує про погашення ним існуючої заборгованості. У зв`язку з чим, що при закритті виконавчого провадження державним виконавцем накладений арешт на його майно не скасований, він звернувся до начальника відділу державної виконавчої служби зі скаргою, на яку отримав відповідь про відсутність підстав для скасування арешту, накладеного на майно.

Любашівським ВДВС у Подільському районі Одеської області надано відзив від 25.04.2023р. (вх. №13706/23 від 26.04.2023р.) на скаргу, згідно якого останній не визнає вимог скаржника щодо не зняття арешту з його майна з вини державного виконавця з наступних підстав. Підставою накладення арешту у виконавчому провадженні №18370112 згідно постанови про арешт майна боржника від 30.03.2010р. було примусове виконання ухвали Господарського суду Одеської області від 19.03.2010р. по справі №32/28-10-1252 про стягнення заборгованості із скаржника; 28.05.2010р. державним виконавцем було винесено постанову про закінчення вказаного виконавчого провадження. Посилаючись на положення ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», зазначено, що оскільки арешт був накладений державним виконавцем на виконання ухвали Господарського суду Одеської області по справі №32/28-10-1252 від 19.03.2010р., правові підстави для його зняття відсутні.

Розглянувши матеріали справи, скаргу на дії державного виконавця з доданими до неї доказами, суд встановив.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.03.2010р. по справі №32/28-10-1252 прийнято заяву до розгляду та порушено провадження у справі про банкрутство відсутнього боржника; накладено арешт на майно суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; індентифікаційний номер НОМЕР_1 ), яке належить йому на праві власності, за винятком майна, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством не може бути звернено стягнення, відповідно до п.1 ст.48 Закону України Про відновлення платоспроможності боржник або визнання його банкрутом; введено мораторій на задоволення вимог кредиторів.

Таким чином, вказаною ухвалою суду було вжито заходи щодо забезпечення вимог кредиторів шляхом накладення арешту на майно.

Ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.04.2010р. провадження у справі №32/28-10-1252 про визнання банкрутом Суб`єкта підприємницької діяльності фізичної особи ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; ідентифікаційний номер НОМЕР_1 ) припинено, оскільки заявником не підтверджено наявності підстав для звернення до суду про визнання банкрутом; припинено дію мораторію на задоволення вимог кредиторів та скасовано заходи до забезпечення вимог кредиторів, вжиті ухвалою суду від 19.03.2010р.

Тобто, зазначеною ухвалою суду скасовано заходи до забезпечення вимог кредиторів шляхом звільнення майна з-під арешту. Ухвала суду набрала законної сили не оскаржувалась в апеляційному порядку.

Постановою відділу державної виконавчої служби Любашівського районного управління юстиції ВП №18370112 виконавче провадження з примусового виконання ухвали №32/28-10-1252, виданої 19.03.2010р. Господарським судом про накладення арешту на майно, яке належить ОСОБА_1 закінчено на підставі п. 8 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження». Згідно постанови ухвалу виконано у повному обсязі, про що свідчить постанова про відкриття з накладенням арешту №б/н від 30.03.2010р.

У відповіді №4218/21.20-16 від 05.08.2022р. Любашівський відділ державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) стосовно зняття арешту накладеного постановою про арешт майна боржника від 30.03.2010р. №18370112 з примусового виконання ухвали №32/28-10-1252 від 19.03.2010р., посилаючись на ст. 37, ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження», повідомлено про відсутність законних підстав для зняття арешту з майна ОСОБА_1 , накладеного у виконавчому провадженні №18370112 з примусового виконання ухвали №32/28-10-1252 від 19.03.2010р., виданої Господарським судом Одеської області.

Відповідно до ч. 1 ст. 3 ГПК України у чинній редакції судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Закону України "Про міжнародне приватне право", Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом", а також міжнародних договорів, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України.

Згідно ст. 1 Закону України "Про виконавче провадження" у чинній редакції виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Ст. 55 Конституції України вказує, що кожному гарантується право на оскарження в суді рішень, дій чи бездіяльності органів державної влади, органів місцевого самоврядування, посадових і службових осіб.

Згідно ч. 1 ст. 74 Закону України Про виконавче провадження у чинній редакції рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Ч. 1 ст. 339 ГПК України у чинній редакції передбачено, що сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Згідно ч. 1 ст. 340 ГПК України у чинній редакції скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст. 342 ГПК України у чинній редакції передбачено, що скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються. Неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

Ч. 1 ст. 48 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції чинній на момент прийняття ухвали передбачено, що одночасно з прийняттям заяви про порушення справи про банкрутство громадянина-підприємця господарський суд накладає арешт на майно громадянина-підприємця, за винятком майна, на яке згідно з цивільним процесуальним законодавством України не може бути звернено стягнення.

Відповідно до ч. 1 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції чинній на момент прийняття ухвали господарський суд має право за клопотанням сторін або учасників провадження у справі про банкрутство чи за своєю ініціативою вживати заходів щодо забезпечення вимог кредиторів.

Згідно ч. 3 ст. 12 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» у редакції чинній на момент прийняття ухвали заходи щодо забезпечення вимог кредиторів діють відповідно до дня введення процедури санації і призначення керуючого санацією, або до винесення постанови про визнання боржника банкрутом, відкриття ліквідаційної процедури і призначення ліквідатора, або до затвердження господарським судом мирової угоди, або до дня винесення ухвали про відмову у визнанні боржника банкрутом. Господарський суд також має право скасувати або змінити заходи щодо забезпечення вимог кредиторів до настання вищезазначених обставин, про що виноситься ухвала, яка може бути оскаржена в установленому порядку.

При цьому, положення ГПК України про забезпечення позову застосовуються у справі про банкрутство з урахуванням вимог ГПК України, що визначає особливості провадження у справі про банкрутство як окремої форми судового процесу.

Відповідно до ст. 67 ГПК України в редакції чинній на момент винесення ухвали позов забезпечується накладанням арешту на майно або грошові суми, що належать відповідачеві

Ст. 68 ГПК України передбачено, що питання про скасування забезпечення позову вирішується господарським судом, що розглядає справу, із зазначенням про це в рішенні чи ухвалі.

П. 6 ч. 4 ст. 59 Закону України «Про виконавче провадження» в чинній редакції передбачено, підставою для зняття виконавцем арешту з усього майна (коштів) боржника або його частини є: отримання виконавцем судового рішення про скасування заходів забезпечення позову.

Відповідно до ст. 129-1 Конституції України суд ухвалює рішення іменем України. Судове рішення є обов`язковим до виконання.

Згідно ч. 1 ст. 18 ГПК України судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими до виконання всіма органами державної влади, органами місцевого самоврядування, їх посадовими та службовими особами, фізичними і юридичними особами та їх об`єднаннями на всій території України.

Судові рішення, що набрали законної сили, є обов`язковими на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами (ч. 1 ст. 326 ГПК України в чинній редакції).

Відповідно до ст. 41 Конституції України кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право власності є непорушним.

Згідно п.1 ст.317 ЦК України власникові належать права володіння, користування та розпоряджання своїм майном.

Ч. 1 ст.319 ЦК України передбачено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Згідно з ч.1 ст. 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ст.321ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст.391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

У ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованого Законом України від 17.07.1997р. №475/97-ВР Про ратифікацію Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року, Першого протоколу та протоколів № 2, 4, 7 та 11 до Конвенції, зазначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права

Ст. 343 ГПК України передбачено, що за результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу. У разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов`язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника). Якщо оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність були прийняті або вчинені відповідно до закону, в межах повноважень державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця і право заявника не було порушено, суд постановляє ухвалу про відмову в задоволенні скарги

Ст. 73 ГПК України передбачено, що доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків.

Ч.ч. 1, 3 ст. 74 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Ст. 76 ГПК України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Висновки суду

Заходи щодо забезпечення вимог кредиторів - це ефективні заходи забезпечення вимог кредиторів, що створюють обґрунтовані підстави охорони і збереження майна боржника й захищають майнові інтереси кредиторів у справі, до яких можна віднести: накладення арешту на нерухоме та рухоме майно боржника, заборона керівнику боржника без погодження з розпорядником майна укладати правочини (договори), відсторонення керівника боржника від посади та інше.

За своєю суттю арешт майна - це тимчасовий захід, який має наслідком накладання заборони на право розпоряджатися майном з метою його збереження та який триває до визначення подальшої долі відповідного майна.

Тобто, накладення арешту на майно боржника, стосовно якого порушено справу про банкрутство, є одним із заходів щодо забезпечення вимог кредиторів.

Судом встановлено, що постановою відділу державної виконавчої служби Любашівського районного управління юстиції ВП №18370112 у зв`язку з примусовим виконанням ухвали Господарського суду Одеської області від 19.03.2010р. у справі про банкрутство накладено арешт на майно, яке належить ОСОБА_1 . Вказане виконавче провадження було закінчено на підставі п. 8 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» у зв`язку з виконанням ухвали в повному обсязі.

Ухвалою від 16.04.2010р. було скасовано заходи до забезпечення вимог кредиторів, вжиті ухвалою суду від 19.03.2010р.

Таким чином, питання про скасування заходів до забезпечення вимог кредиторів, до яких у тому числі належить й накладення арешту на майно, було вирішено господарським судом із зазначенням про це в ухвалі від 16.04.2010р.

Однак, ухвала суду від 16.04.2010р. в частині скасування заходів до забезпечення вимог кредиторів, вжитих ухвалою суду від 19.03.2010р., у тому числі зняття арешту з майна, не виконана; докази її виконання державним виконавцем матеріали справи не містять.

При цьому, суд зазначає, що застосування арешту майна боржника як обмежувальний захід не повинен призводити до порушення ст. 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, що свідчить про необхідність його застосування виключно у випадках та за наявності підстав, визначених Законом.

Вищевказані норми визначають непорушність права власності (в тому числі приватної) та неможливість позбавлення чи обмеження особи у здійсненні нею права власності.

Зазначені приписи покладають на державу позитивні зобов`язання забезпечити непорушність права приватної власності та контроль за виключними випадками позбавлення особи права власності не тільки на законодавчому рівні, а й під час здійснення суб`єктами суспільних відносин правореалізаційної та правозастосовчої діяльності. Обмеження позитивних зобов`язань держави лише законодавчим врегулюванням відносин власності без належного контролю за їх здійсненням здатне унеможливити реалізацію власниками належних їм прав, що буде суперечити нормам Конституції України та Конвенції.

Відповідно до ч. 2 ст. 2 ГПК України завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов`язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Зазначеними приписами саме на суд покладено виконання позитивних зобов`язань держави щодо вирішення спорів між учасниками юридичного конфлікту, які виникають між ними у відносинах власності при реалізації належних їм правомочностей.

Таким чином, не виконання ухвали Господарського суду Одеської області від 16.04.2010р. в частині скасування заходів до забезпечення вимог кредиторів, вжитих ухвалою суду від 19.03.2010р., є протиправною бездіяльністю, у зв`язку з чим вимога скаржника є обґрунтованою та підлягає задоволенню.

Враховуючи викладене, порушене право ОСОБА_1 підлягає захисту шляхом зобов`язання державного виконавця зняти арешт накладений на його майно, яке належить йому на праві власності у виконавчому провадженні №18370112.

Твердження Любашівського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса), викладені у відзиві, судом до уваги не приймаються, оскільки арешт на майно боржника був накладений в межах справи про банкрутство, а не в межах стягнення заборгованості; правовою підставою для зняття державним виконавцем арешту була ухвала суду від 16.04.2010р., якою скасовано заходи до забезпечення вимог кредиторів.

Керуючись ст.ст. 234, 339, 340, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд

УХВАЛИВ:

1.Скаргу ОСОБА_1 на дії державного виконавця задовольнити.

2.Зобов`язати державного виконавця Любашівського відділу державної виконавчої служби у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) зняти арешт накладений на майно ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; індентифікаційний номер НОМЕР_1 ), яке належить йому на праві власності у виконавчому провадженні №18370112, ухвалою Господарського суду Одеської області від 19.03.2010р. та скасований ухвалою Господарського суду Одеської області від 16.04.2010р. як захід до забезпечення вимог кредиторів.

Ухвала набирає законної сили 26 квітня 2023р. та може бути оскаржена в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги.

Повну ухвалу складено та підписано 01 травня 2023р.

Копію ухвали надіслати на електронну адресу Любашівського ВДВС у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (info@lb.od.dvs.gov.ua).

Копію ухвали надіслати: ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 ), Любашівському ВДВС у Подільському районі Одеської області Південного міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Одеса) (66502, Одеська обл., Подільський район, смт. Любашівка, вул. Горького, 63).

Суддя Л.І. Грабован