Рішення

від 27.04.2023 по справі 917/1585/22

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Зигіна, 1, м. Полтава, 36000, тел. (0532) 61 04 21

E-mail: inbox@pl.arbitr.gov.ua, https://pl.arbitr.gov.ua/sud5018/

Код ЄДРПОУ 03500004

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2023 Справа № 917/1585/22

Суддя Господарського суду Полтавської області Ореховська О.О., розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження матеріали справи

за позовною заявою Відділу освіти, сім"ї, молоді та спорту виконавчого комітету Козельщинської селищної ради, вул. Остроградського, 75/15, смт. Козельщина, Кременчуцький район, Полтавська область, 39100; код ЄДРПОУ 42120272

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна", вул. Половки, 62, м. Полтава, 36010; код ЄДРПОУ 38194448

про стягнення 566 431,20грн.

без виклику сторін

ВСТАНОВИВ:

Відділ освіти, сім"ї, молоді та спорту виконавчого комітету Козельщинської селищної ради (позивач) звернувся до Господарського суду Полтавської області з позовною заявою (вх. №1710/22 від 06.12.2022) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" (далі - ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна" , відповідач) про стягнення заборгованості за Договором про закупівлю №47 від 05.02.2021, Договором №91 від 11.03.2021, Договором №468 від 08.11.2021, Договором №542 від 03.12.2021, Договором №18 від 31.01.2022 та Договором №41 на постачання паливо-мастильних матеріалів від 01.02.2022 у загальному розмірі 556 431,20грн.

Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач посилається на порушення відповідачем зобов`язань в частині передачі нафтопродуктів за укладеними договорами, внаслідок чого у відповідача утворилась заборгованість перед позивачем, яка на дату звернення позивачем до суду не погашена.

Також позивач просить суд стягнути з відповідача судові витрати, які складаються 8 496,47грн витрати по сплаті судового збору та 10 000,00грн витрати на правничу допомогу.

Згідно Протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 07.12.2022 позовну заяву передано на розгляд судді Ореховській О.О.

Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 12.12.2022 зазначену позовну заяву прийнято судом до розгляду та відкрито провадження у справі № 917/1585/22; справу постановлено розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (без виклику) учасників справи; встановлено сторонам строки на подання заяв по суті справи.

У зв`язку з відсутністю окремих номіналів поштових марок та тимчасовим припиненням господарським судом Полтавської області відправлення поштової кореспонденції у паперовому вигляді, копія ухвали суду від 12.12.2022 про відкриття провадження у справі була направлена сторонам на їх електронні адреси, зазначені у позовній заяві (а.с. 104).

У визначений судом строк відповідач подав відзив на позовну заяву (вх. № 10380 від 29.12.2022), в якому позовні вимоги в частині стягнення суми основного боргу у загальному розмірі 566 431,20грн відповідач визнав у повному обсязі, у зв"язку з чим просить суд прийняти визнання відповідачем вимог позивача та, як наслідок, вирішити питання про повернення позивачу 50% судового збору, сплаченого ним за звернення до суду з позовною заявою. Також у відзиві на позов відповідач вважає витрати позивача на професійну правничу допомогу у розмірі 10 000,00грн, які він просить стягнути з відповідача, неспівмірними зі складністю справи та обсягом виконаних робіт адвокатом робіт та витраченого часу та просить у їх стягненні відмовити за недоведеністю. Крім цього, у відзиві на позов відповідачем заявлено до суду клопотання про відстрочення виконання судового рішення у даній справі до моменту вирішення у встановленому законом порядку питання щодо виконання обслуговуючим банком (АТ "Ощадбанк") платіжних інструкцій ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна" про перерахування грошових коштів на користь Відділу освіти, сім`ї, молоді та спорту Козельщинської селищної ради у розмірі 566 431,20 грн для сплати заборгованості відповідно до ухвали Печерського районного суду міста Києва від 08.12.2022 по справі №757/30379/22-к.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 46 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що відповідач має право визнати позов (всі або частину позовних вимог) на будь-якій стадії судового процесу.

Відповідно до ст. 191 Господарського процесуального кодексу України позивач може відмовитися від позову, а відповідач - визнати позов на будь-якій стадії провадження у справі, зазначивши про це в заяві по суті справи або в окремій письмовій заяві. До ухвалення судового рішення у зв`язку з відмовою позивача від позову або визнанням позову відповідачем суд роз`яснює сторонам наслідки відповідних процесуальних дій, перевіряє, чи не обмежений представник відповідної сторони у повноваженнях на їх вчинення. У разі визнання відповідачем позову суд за наявності для того законних підстав ухвалює рішення про задоволення позову. Якщо визнання відповідачем позову суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, суд постановляє ухвалу про відмову у прийнятті визнання відповідачем позову і продовжує судовий розгляд. Суд не приймає відмову позивача від позову, визнання позову відповідачем у справі, в якій особу представляє її законний представник, якщо його дії суперечать інтересам особи, яку він представляє.

Судом встановлено, що заяву про визнання позовних вимог про стягнення заборгованості за Договором про закупівлю №47 від 05.02.2021, Договором №91 від 11.03.2021, Договором №468 від 08.11.2021, Договором №542 від 03.12.2021, Договором №18 від 31.01.2022 та Договором №41 на постачання паливо-мастильних матеріалів від 01.02.2022 у загальному розмірі 556 431,20грн., викладену у відзиві на позов за вх. № 10380 від 29.12.2022 від імені відповідача підписано його представником Спіциною О.П.

Відповідно до наявного в матеріалах справи витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб фізичних осіб-підприємців та громадських формувань станом на 27.12.2022 щодо ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна", ОСОБА_1 є представником ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна" і має право вчиняти дії від імені юридичної особи, у тому числі підписувати договори тощо (діє виключно в судах України без окремого доручення керівника (самопредставництво) з правом посвідчення копій документів) (а. с. 113-118).

Таким чином, заяву відповідача про визнання позову підписано повноважним представником відповідача.

Суд встановив, що матеріали справи не містять доказів того, що визнання відповідачем позову у цій справі суперечить закону або порушує права чи інтереси інших осіб, а тому заява відповідача про визнання позовних вимог про стягнення заборгованості за Договором про закупівлю №47 від 05.02.2021, Поговором №91 від 11.03.2021, Договором №468 від 08.11.2021, Договором №542 від 03.12.2021, Договором №18 від 31.01.2022 та Договором №41 на постачання паливо-мастильних матеріалів від 01.02.2022 у загальному розмірі 556 431,20грн приймається судом.

Згідно ч. 13 ст. 8 Господарського процесуального кодексу України розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо цим Кодексом не передбачено повідомлення учасників справи. У такому випадку судове засідання не проводиться.

У разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення без його проголошення (ч. 4 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення (ч. 5 ст. 240 Господарського процесуального кодексу України).

Відповідно до ч. 2 ст. 233 Господарського процесуального кодексу України рішення прийнято у нарадчій кімнаті.

Під час розгляду справи по суті судом були досліджені всі письмові докази, що містяться в матеріалах справи.

Всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між ТОВ "Татнефть-АЗС-Україна" (відповідач у справі, за умовами договорів - Постачальник) та Відділом освіти, сім"ї, молоді та спорту виконавчого комітету Козельщинської селищної ради (позивач у справі, за умовами договорів - Замовник) було укладено наступні договори:

1) Договір № 47 на закупівлю від 05.02.2021, згідно умов якого (п.1.1) Постачальник зобов`язується у 2021 році поставити Замовникові Товар згідно коду ДК021:2015 (CPV 2008) - 09130000-9 - Нафта і дистилятори (бензин марки - А 92(талони), бензин марки А-95 (талони), дизельне паливо (талони) (далі - товар(и)), що зазначено в специфікації, яка додається до цього Договору і його невід"ємною частиною, а Замовник - прийняти і оплатити визначені умовами даного Договору товари.

Згідно п. 3.2. Договору ціна товару кожного найменування визначається у специфікації до договору і є його невід"ємною частиною.

Згідно п. 4.2.,4.3. Замовник зобов"язується провести розрахунок за поставлений Товар у відповідно до ст. 49 Бюджетного кодексу України та на підставі рахунку - фактури, витратної накладної, виписаних Постачальником у відповідності по узгодженим сторонами асортименту, кількості, ціни та вартості Товару. Оплату Замовник проводить шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Постачальника протягом 10 банківських днів з дати підписання видаткової накладної.

Відповідно п. 5.1., п. 5.2. Договору Постачальник повинен поставити товар та передати Замовнику протягом 3 календарних днів з дня отримання заявники від Замовника, але в будь якому випадку до 31.12.2021, а в частині розрахунків до повного виконання своїх зобов"язань Сторонами. Зобов`язання Постачальника щодо поставки товару (ів) вважається виконаним у повному обсязі з моменту передачі товару у власність Замовниказа адресою, визначеною у заявці Замовника.

Договір діє до 31.12.2021 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов"язань за ним (п. 10.1. Договору).

2) Договір № 91 від 11.03.2021, згідно умов якого (п.1.1) Постачальник зобов`язується у 2021 році поставити Замовникові Товар згідно коду ДК021:2015 (CPV 2008) - 09120000-6 - Газове паливо, а саме газ скраплений пропан (талони) (далі - товар (и)), що зазначено в специфікації, яка додається до цього Договору і є його неві"ємною частиною, а Замовник - прийняти і оплатити визначені умовами даного Договору товари.

Згідно п. 3.2.Договору ціна товару кожного найменування зазначається у специфікації, яка додасться до договору і яка є його невід`ємною частиною.

Згідно п. 4.1., 4.2. Договору оплата за поставлені товари Постачальником, проводиться за фактом отримання Замовником таких товарів протягом 20 (двадцяти) банківських днів з моменту отримання товарів. Усі розрахунки за договором проводяться у безготівковій формі на підставі рахунків, Актів та видаткових накладних (на товар) згідно до специфікації на розрахунковий рахунок Постачальника.

Відповідно до п. 5.1., п. 5.2. Договору Постачальник повинен поставити товар та передати Замовнику протягом 3 календарних днів з дня отримання заявники від Замовника, але в будь якому випадку до 31.12.2021, а в частині розрахунків - до повного виконання своїх зобов"язань сторонами. Зобов`язання Постачальника щодо поставки товару (ів) вважається виконаним у повному обсязі з моменту передачі товару у власність Замовника за адресою, визначеною у заявці Замовника.

Договір діє до 31.12.2021 включно, але в будь-якому випадку до повного виконання Сторонами своїх зобов"язань за ним (п. 10.1. Договору).

3) Договір № 463 від 08.11.2021), згідно умов якого (п.1.1) Постачальник зобов`язується поставити Замовникові Товар згідно коду ДК021:2015 (CPV 2008) - 09130000-9 - Нафта і дистилятори (бензин марки - А 92(талони)), бензин марки А-95 (талони)), що зазначено в специфікації, яка додається до цього Договору і його невід"ємною частиною, а Замовник - прийняти і оплатити такий товар.

Згідно п. 3.2. Договору ціна товару кожного найменування визначається у специфікації до договору і є його невід"ємною частиною.

Згідно п. 4.1., п. 4.2. Договору оплата за товари, які надані Постачальником, проводиться за фактом поставки протягом 30 календарних днів з моменту отримання товару. Усі розрахунки за договором проводяться у безготівковій формі на підставі рахунків, видаткових накладних та специфікації Постачальника.

Відповідно п. 5.1., п. 5.2. Договору товар повинен бути поставлений Замовнику протягом 3 календарних днів з дня отримання заявники від Замовника, але в будь якому випадку до 31.12.2021. Договір набуває чинності з дати його підписання і діє в частині постачання з 08.11.2021 до 31.12.2022 (п. 10.1. Договору).

4) Договір № 542 від 03.12.2021, згідно умов якого (п.1.1) Постачальник зобов`язується поставити Замовникові Товар згідно коду ДК021:2015 (CPV 2008) - 09120000-6 - Газове паливо (газ скраплений пропан) за талонами, що зазначено в специфікації, яка додається до цього Договору і є його неві"ємною частиною, а Замовник - прийняти і оплатити такий товар.

Згідно п. 3.2.Договору ціна товару кожного найменування зазначається у специфікації, яка додасться до договору і яка є його невід`ємною частиною.

Згідно п. 4.1., 4.2. Договору оплата за товари, які надані Постачальником, проводиться за фактом поставки протягом 15 календарних днів з моменту отримання товару. Усі розрахунки за договором проводяться у безготівковій формі на підставі рахунків, Актів та видаткових накладних (на товар) згідно до специфікації на розрахунковий рахунок Постачальника.

Відповідно до п. 5.1.,п. 5.2 Договору товар повинен бути поставлений Замовнику протягом 3 календарних днів з дня отримання заявники від Замовника, але в будь якому випадку до 31.12.2021. Зобов`язання Постачальника щодо поставки товару вважається виконаним у повному обсязі з моменту передачі товару у власність Замовника за адресою, визначеною у його заявці.

Відповідно п. 5.1., п. 5.2. Договору товар повинен бути поставлений Замовнику протягом 3 календарних днів з дня отримання заявники від Замовника, але в будь якому випадку до 31.12.2021.

Договір набуває чинності з дати його підписання і діє в частині постачання з 03.12.2021 до 31.12.2022 (п. 10.1. Договору).

5) Договір № 18 від 31.01.2022, згідно умов якого (п.1.1) Постачальник зобов`язується поставити Замовникові Товар відповідно коду ДК021:2015 (CPV 2008) - 09120000-6 - Газове паливо (газ скраплений, пропан) за талонами, а Замовник - прийняти і оплатити такий товар.

Згідно п. 4.1., 4.2. Договору оплата за товари, які надані Постачальником, проводиться за фактом поставки протягом 15 календарних днів з моменту отримання товару. Усі розрахунки за договором проводяться у безготівковій формі на підставі рахунків, видаткових накладних та специфікації Постачальника.

Відповідно до п. 5.1., 5.2. Договору товар повинен бути поставлений Замовнику протягом 3 календарних днів з дня отримання заявники від Замовника. Зобов`язання Постачальника щодо поставки товару вважається виконаним у повному обсязі з моменту передачі товару у власність Замовника за адресою, визначеною у його заявці.

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) Сторін і діє з 31.01.2022 до 31.12.2022 (п. 10.1. Договору).

6) Договір № 41 на постачання паливно-мастильних матеріалів від 01.02.2022, згідно умов якого (п.1.1) Постачальник зобов`язується поставити Замовникові Товар відповідно коду ДК021:2015 (CPV 2008) - 09130000-9 - Нафта і дистилятори (паливно-мастильні матеріали), а Замовник - прийняти і оплатити такий товар.

Згідно п. 4.1., п. 4.2. Договору оплата проводиться після пред"явлення Постачальником рахунку на оплату товару, видаткової накладної на товар та акту приймання-передачі товару, протягом 30 днів з дати отримання товару Замовником. Усі розрахунки за договором проводяться у безготівковій формі на підставі рахунків, видаткових накладних та специфікації Постачальника.

Відповідно до п. 5.1., 5.2. Договору товар повинен бути поставлений Замовнику протягом 3 календарних днів з дня отримання заявники від Замовника. Зобов`язання Постачальника щодо поставки товару вважається виконаним у повному обсязі з моменту передачі товару у власність Замовника за адресою, визначеною у його заявці.

Договір набуває чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками (за наявності) Сторін і діє з 01.02.2022 до 31.12.2022 (п. 10.1. Договору).

Позивач зазначає, що на виконання умов вищезазначених договорів Відділ освіти, сім"ї, молоді та спорту виконавчого комітету Козельщинської селищної ради протягом 2021-2022 років сплатив на рахунок ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна" за паливно-мастильні матеріали грошові кошти в сумі 895 255,20 грн з ПДВ, а фактично одержав від постачальника паливно-мастильні матеріали на суму 328 824,00грн з ПДВ.

На підтвердження факту здійснення взаєморозрахунків між замовником та постачальником за паливно-мастильні матеріали (по талонам) позивач надав:

- рахунки - фактури: від 08.12.2021 №КО000000319 на суму 183 540,00грн; від 08.12.2021 №КО000000318 на суму 43 470,00 грн; від 08.12.2021 №КО000000320 на суму 263 337,00 грн; від 03.02.2022 №КО000000025 на суму 51 102,00 грн; від 03.02.2022 №КО000000024 на суму 145 962,00грн; від 03.02.2022 №КО000000026 на суму 131 760,00грн (а.с. 85-90);

- видаткові накладні: від 08.12.2021 №КО000000321 на суму 183 540,00грн; від 08.12.2021 №КО000000320 на суму 43 470,00грн; від 08.12.2021 №КО000000322 на суму 263 337,00грн; від 03.02.2022 №КО000000028 на суму 51 102,00грн; від 03.02.2022 №КО000000027 на суму 145 962,00грн; від 03.02.2022 №КО000000029 на суму 131 760,00 грн (а.с. 36-41);

- платіжні доручення: від 14.12.2021 №549 на суму 256 017,00грн; від 14.12.2021 №168 на суму 7 320,00 грн; від 14.12.2021 №164 на суму 39 702,60грн; від 14.12.2021 №167 на суму 3 767,40 грн; від 14.12.2021 №548 на суму 183 540,00 грн; від 09.02.2022 №24 на суму 7 344,00 грн; від 09.02.2022 № 20 на суму 10 098,00грн; від 09.02.2022 № 42 на суму 120 780,00грн; від 09.02.2022 №44 на суму 33 660,00 грн; від 09.02.2022 №43 на суму 145 962,00 грн (а.с. 26-35).

ТОВ "Татнєфть-АЗС- Україна" своїм листом від 10.03.2022 №01-212 (а.с. 19) повідомило Відділ освіти, сім"ї, молоді та спорту виконавчого комітету Козельщинської селищної ради про тимчасову неможливість здійснення поставок нових партій товару за укладеними договорами на період дії форс-мажорних обставин, що пов`язані з військовою агресією російської федерації проти України та до моменту їх офіційного закінчення.

В подальшому, відповідач на адресу позивача направив лист від 24.05.2022 №01-306 (а.с. 20), в якому повідомив позивача про відсутність у ТОВ "Татнєфть-АЗС- Україна" можливостей для належного забезпечення ресурсами АЗС підприємства у Полтавській та Харківській областях та з метою врегулювання спору запропонував провести процедуру повернення оплачених, але нереалізованих одноразових відомостей (талонів), підписання акту звірки взаємних розрахунків, повернення узгодженої суми заборгованості.

Позивач надіслав на адресу відповідача претензію № 1 про повернення боргу (від 24.08.2022 №01-06/539 - а.с. 21-22) на суму 565 914,60 грн., що становить вартість оплачених, але нереалізованих одноразових відомостей (талонів) на паливно-мастильні матеріали.

В реагування на вказану претензію відповідач листом від 29.08.2022№04-518 (а.с. 23) повідомив позивача про тимчасову неможливість повернення грошових коштів згідно претензії у зв"язку з арештом грошових коштів на рахунках ТОВ "Татнєфть-АЗС- Україна" та забороною здійснення видаткових операцій (крім виплати заробітної плати та розрахунків з Державним бюджетом України) згідно ухвали Печерського районного суду міста Києва від 17.05.2022 по справі № 757/11179/22-к. Також відповідач зазначив, що повернення грошових коштів незабезпечених поставкою буде вирішуватися після повернення позивачем постачальнику оригіналів нереалізованих одноразових відомостей (талонів).

Як вбачається з матеріалів справи, у вересні 2022 року позивачем було повернуто відповідачу оригінали нереалізованих одноразових відомостей (талонів) на пальне на загальну суму 566 431,20 грн, що підтверджується накладними повернення (а.с. 24, 25, 42-57), а саме:

від 28.09.2022 №ТН000000163 на суму 18 972,00 грн;

від 28.09.2022 №ТН000000170 на суму 37 332,00 грн;

від 28.09.2022 №ТН000000175 на суму 203 862,00 грн;

від 28.09.2022 №ТН000000174 на суму 101 199,00 грн;

від 28.09.2022 №ТН000000164 на суму 5 796,00 грн;

від 28.09.2022 №ТН000000165 на суму 77 666,40 грн;

від 28.09.2022 №ТН000000168 на суму 516,00 грн;

від 28.09.2022 №ТН000000162 на суму 34 606,20 грн;

від 28.09.2022 № ТН000000166 на суму 8 083,20грн;

від 28.09.2022 №ТН000000167 на суму 2 950,20 грн;

від 28.09.2022 №ТН000000172 на суму 39 854,40 грн;

від 28.09.2022 №ТН000000169 на суму 505,20 грн;

від 28.09.2022 №ТН000000176 на суму 1 275,60 грн;

від 28.09.2022 №ТН0000001173 на суму 33 813,00 грн.

Проте, як стверджує позивач, незважаючи на визнання відповідачем заборгованості в сумі 566 431,20грн, відповідач не повернув позивачу вартість оплачених, але нереалізованих одноразових відомостей (талонів) на вищезазначену суму.

12.10.2022 між позивачем та відповідачем підписано Акт звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2022 по 12.10.2022, відповідно до якого сторони погодили наявність заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 566 431,20грн (а.с. 84).

Вважаючи свої права порушеними позивач звернувся до суду з позовом, в якому просить суд стягнути з відповідача заборгованість за Договором про закупівлю №47 від 05.02.2021, Договором №91 від 11.03.2021, Договором №468 від 08.11.2021, Договором №542 від 03.12.2021, Договором №18 від 31.01.2022 та Договором №41 від 01.02.2022 на постачання паливо-мастильних матеріалів у загальному розмірі 556 431,20грн.

Відповідач позов визнав у повному обсязі та зазначив, що порушення виконання ним договірних зобов`язань відбулося у зв`язку з дією форс-мажорних обставин, пов"язаних з військовою агресією російської федерації проти України.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного.

У відповідності до ст. 509 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), ст. 173 Господарського кодексу України (далі - ГК України), в силу господарського зобов`язання, яке виникає між суб`єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання, один суб`єкт (зобов`язана сторона, у тому числі боржник) зобов`язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб`єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій. а інший суб`єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов`язаної сторони виконання її обов`язку.

За ст. 526 ЦК України зобов`язання повинні виконуватися належним чином і в установлений строк, одностороння відмова від виконання зобов`язань не допускається. Зазначені положення викладені і в ст.193 ГК України.

Згідно ст.11 ЦК України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно ст.626 ЦК України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Договір є обов`язковим для виконання сторонами (ст.629 ЦК України). Відповідно ст.631 ЦК України, строком договору є час, протягом якого сторони можуть здійснити свої права та виконати обов`язки відповідно до договору.

Враховуючи правову природу укладених між сторонами Договорів, кореспондуючи права та обов`язки їх сторін, суд дійшов висновку, що оцінка правомірності заявлених вимог має здійснюватись з урахуванням приписів законодавства, які регламентують правовідносини поставки.

Частинами 1 та 2 ст. 712 ЦК України передбачено, що за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Згідно ст. 265 ГК України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов`язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов`язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Відповідно до ч. 6 ст. 265 ГК України до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договори купівлі-продажу.

Стаття 663 ЦК України визначає, що продавець зобов`язаний передати товар покупцеві у строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо зміст договору не дає змоги визначити цей строк, - відповідно до положень статті 530 цього Кодексу (стаття 663 ЦК України).

Відповідно до ст. 599 Цивільного кодексу України та ст. 202 Господарського кодексу України господарське зобов`язання припиняється, зокрема, виконанням, проведеним належним чином.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 Цивільного кодексу України).

Судом встановлено, як між позивачем (Замовник) та відповідачем (Постачальник) протягом 2021-2022 років було укладено низку договорів про закупівлю паливо-мастильних матеріалів окрема, Договір про закупівлю №47 від 05.02.2021, Договір №91 від 11.03.2021, Договір №468 від 08.11.2021, Договір №542 від 03.12.2021, Договір № 18 від 31.01.2022 та Договір №41 на постачання паливо-мастильних матеріалів від 01.02.2022,відповідно до умов яких Постачальник зобов`язуються поставити Замовнику Товар (бензин марки А-92, бензин марки А-95, дизельне паливо, газ скраплений пропан), а Замовник - прийняти і оплатити такий товар. Поставка товару здійснюється по одноразових відомостях (талонах) встановленого зразка (талон - спеціальний талон, придбаний за умовами та відпускною ціною обумовленого номіналу, що підтверджує право його власника на отримання на АЗС\АГЗП Постачальника фіксованої кількості певного найменування і марки нафтопродукту, які позначені на ньому).

Вказані договори є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов`язань, а саме майново-господарських зобов`язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов`язковим для виконання сторонами.

Відповідачем на виконання умов зазначених Договорів було передано позивачу талони на пальне, які були оплачені останнім на загальну суму 895 255,20грн. Пізніше у зв`язку із неможливістю виконання зобов`язань з поставки нафтопродуктів по талонах відповідачем, позивач повернув відповідачу частину талонів на загальну суму 566 431,20 грн, що підтверджується накладними повернення (а.с. 42-57).

Згідно ч. 1 ст. 670 ЦК України якщо продавець передав покупцеві меншу кількість товару, ніж це встановлено договором купівлі-продажу, покупець має право вимагати передання кількості товару, якої не вистачає, або відмовитися від переданого товару та його оплати, а якщо він оплачений, - вимагати повернення сплаченої за нього грошової суми.

Позивач звернувся до відповідача з вимогою повернути кошти в сумі 565 914,60 грн, що становить вартість оплачених, але нереалізованих одноразових відомостей (талонів) на паливно-мастильні матеріали, яка була залишена відповідачем без виконання.

У матеріалах справи наявний Актом звірки взаєморозрахунків за період з 01.01.2022 по 12.10.2022, відповідно до якого сторони узгодили наявність заборгованості у відповідача перед позивачем в сумі 566 431,20грн (а.с. 84). Зазначений Акт звірки підписаний представниками обох сторін та скріплений їх печатками.

Відповідно до вимог чинного законодавства акт звірки розрахунків у сфері бухгалтерського обліку та фінансової звітності не є зведеним обліковим документом, а є лише технічним (фіксуючим) документом, за яким бухгалтерії підприємств звіряють бухгалтерський облік операцій. Акт відображає стан заборгованості та в окремих випадках - рух коштів у бухгалтерському обліку підприємств та має інформаційний характер, тобто має статус документа, який підтверджує тотожність ведення бухгалтерського обліку спірних господарських операцій обома сторонами спірних правовідносин. Сам по собі акт звірки розрахунків не є належним доказом факту здійснення будь-яких господарських операцій: поставки, надання послуг тощо, оскільки не є первинним бухгалтерським обліковим документом.

Разом з цим, акт звірки може вважатися доказом у справі в підтвердження певних обставин, зокрема в підтвердження наявності заборгованості суб`єкта господарювання, її розміру, визнання боржником такої заборгованості тощо. Однак, за умови, що інформація, відображена в акті підтверджена первинними документами та акт містить підписи уповноважених на його підписання сторонами осіб.

Слід також зазначити, що чинне законодавство не містить вимоги про те, що у акті звірки розрахунків повинно зазначатись формулювання про визнання боргу відповідачем. Підписання акту звірки, у якому зазначено розмір заборгованості, уповноваженою особою боржника, та підтвердження наявності такого боргу первинними документами свідчить про визнання боржником такого боргу. Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду від 19.04.2018 у справі № 905/1198/17, від 05.03.2019 у справі № 910/1389/18 та від 04.12.2019 у справі № 916/1727/17.

Відповідач у відзиві на позов суму боргу у розмірі 566 431,20грн визнав у повному обсязі, визнання позову прийнято судом.

Згідно з ст. 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов`язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.

Відповідно до ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Статтею 76 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування.

Відповідно до ст.77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

За приписами ч.1 ст.86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

На підставі викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги про стягнення з відповідача заборгованості в сумі 556 431,20грн обґрунтовані, підтверджені документально та нормами матеріального права, визнаються відповідачем, а тому підлягають задоволенню у повному обсязі.

Позивач у позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача на користь позивача судові витрати та навів попередній (орієнтований ) розрахунок суми судових витрат, які складаються з судового збору в сумі 8 496,47грн та витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00грн.

Відповідач у відзиві на позов просить суд вирішити питання про повернення позивачу з Державного бюджету України 50% судового збору у зв"язку з визнанням відповідачем позову. Також позивач просить відмовити у задоволенні вимог позивача про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 10 000,00грн у зв"язку з їх недоведеністю і зазначає, що позовна заява підписана начальником відділу, доказів про її підготовку адвокатом матеріали справи не містять; справа № 917/1585/22 є малозначною; розгляд справи здійснюється в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін; відповідачем позов було визнано у повному обсязі, та відповідно, необхідності у підготовці додаткових документів по справі.

Відповідно до ч. 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи.

У відповідності до ст. 129 судовий збір покладається на відповідача пропорційно розміру задоволених вимог.

Разом з тим, згідно вимог ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, ч. 3 ст. 7 Закону України "Про судовий збір" у разі укладення мирової угоди до прийняття рішення у справі судом першої інстанції, відмови позивача від позову, визнання позову відповідачем до початку розгляду справи по суті суд у відповідній ухвалі чи рішенні у порядку, встановленому законом, вирішує питання про повернення позивачу з державного бюджету 50 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову, а в разі якщо домовленості про укладення мирової угоди, відмову позивача від позову або визнання позову відповідачем досягнуто сторонами за результатами проведення медіації - 60 відсотків судового збору, сплаченого при поданні позову.

Частина 3 ст. 252 Господарського процесуального кодексу України визначає, що якщо для розгляду справи у порядку спрощеного позовного провадження відповідно до цього Кодексу судове засідання не проводиться, процесуальні дії, строк вчинення яких відповідно до цього Кодексу обмежений першим судовим засіданням у справі, можуть вчинятися протягом тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі.

Судом встановлено, що за подання позовної заяви до суду позивачем було сплачено судовий збір у розмірі 8 486,47 грн згідно квитанції від 30.11.2022 (код квитанції 9289-0374-3412-0407)(а. с. 92).

З огляду на те, що заява про визнання позову була подана відповідачем не пізніше тридцяти днів з дня відкриття провадження у справі № 917/1585/22, тобто до початку розгляду судом справи по суті, суд, на підставі п. 2 ч. 1 ст. 129, ч. 1 ст. 130 Господарського процесуального кодексу України, дійшов висновку про необхідність повернення позивачу з Державного бюджету України 4 248,23грн (50% судового збору, що підлягала оплаті за позовні вимоги), в іншій частині судовий збір покладається на відповідача.

Відповідно до ч. 2 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України за результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.

Для цілей розподілу судових витрат:

1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;

2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.

Частина 3 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України визначає, що для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.

Дослідивши матеріали справи суд встановив, що позивачем до позовної заяви не надано жодного доказу на підтвердження надання позивачу правничої допомоги адвокатом (договір про надання правничої (правової) допомоги, ордеру, що підтверджує повноваження адвоката, докази щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, тощо).

До позовної заяви надано лише докази на підтвердження повноважень особи, яка підписала позовну заяву - начальника Відділу освіти, сім"ї, молоді та спорту виконавчого комітету Козельщинської селищної ради Олега Кабанченка, зокрема, копії сторінок паспорта НОМЕР_1 , виданого Козельщинським РВ УМВС України в Полтавській області 02.08.1995, ОСОБА_2 , (а.с. 59-62), копію картки фізичної особи - платника податків Кабанченко О.С. (а.с. 63), копія розпорядження селищного голови від 27.04.2018 № 70-К про призначення Кабанченка О.С. на посаду начальника відділу освіти, сім"ї, молоді та спорту (а.с. 64), тощо.

В зв`язку з неподання доказів згідно з вимогами ст.126 Господарського процесуального кодексу України у суду відсутні правові підстави для відшкодування за рахунок відповідача заявленої суми витрат на професійну правову допомогу розмірі 10 000,00грн.

У відзиві на позов відповідач просить суд відстрочити виконання рішення суду у даній справі про стягнення з ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна" на користь Відділу освіти, сім"ї, молоді та спорту виконавчого комітету Козельщинської селищної ради заборгованості в сумі 566 431,20грн до моменту вирішення у встановленому законом порядку питання щодо виконання обслуговуючим банком (АТ "Ощадбанк") платіжних інструкцій ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна" про перерахування грошових коштів на користь Відділу освіти, сім"ї, молоді та спорту виконавчого комітету Козельщинської селищної ради у розмірі 566 431,20грн для сплати заборгованості відповідно ухвали Печерського районного суду міста Києва від 17.05.2022 року по справі № 757/11179/22-к.

В обґрунтування зазначеного клопотання ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна" зазначає, що станом на дату звернення до суду з даною заявою у ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна" відсутня можливість у добровільному порядку виконати законні вимоги Відділу освіти, сім"ї, молоді та спорту виконавчого комітету Козельщинської селищної ради щодо сплати заборгованості у зв"язку з накладення арешту на усі грошові кошти підприємства, що розміщені на банківських рахунках в установах банків та забороною на проведення видаткових операцій по ним (окрім виплати заробітної плати працівникам та розрахунків з бюджетом), застосованих відповідно до ухвали Печерського районного суду міста Києва від 17.05.2022 року по справі № 757/11179/22-к. Дана обставина також повідомлялася позивачу листом №04-518 від 29.08.2022. З метою своєчасного та належного виконання взятих на себе зобов`язань по поверненню грошових коштів, незабезпечених поставкою, ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна" зверталося до Печерського районного суду міста Києва з клопотанням про скасування накладеного арешту для надання підприємству можливості виконати вимоги по сплаті заборгованості на користь контрагентів - бюджетних підприємств, установ та організацій, органів державної влади та місцевого самоврядування, у тому числі Відділу освіти, сім"ї, молоді та спорту виконавчого комітету Козельщинської селищної ради в сумі 566 431,20грн. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 08.12.2022 задоволено клопотання ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна" та скасовано частково арешт грошових коштів, накладений ухвалою суду від 17.05.2022 по справі № 757/11179/22-к для сплати заборгованості на користь контрагентів ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна", у тому числі і Відділу освіти, сім"ї, молоді та спорту виконавчого комітету Козельщинської селищної ради у розмірі 566 431,20грн. За даними веб-сайту АТ "Укрпошта" ухвала Печерського районного суду міста Києва від 08.12.2022 отримана для виконання АТ "Ощадбанк" 26.12.2022. Враховуючи вказані обставини, як зазначає ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна", підприємством вживаються заходи по сплаті заборгованості на користь контрагентів за договорами поставки, зокрема, Відділу освіти, сім"ї, молоді та спорту виконавчого комітету Козельщинської селищної ради з урахуванням ухвали Печерського районного суду міста Києва від 08.12.2022 по справі № 757/30739/22-к.

В обґрунтування зазначеного клопотання ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна" надало, зокрема копію ухвали Печерського районного суду міста Києва від 08.12.2022 по справі № 757/30739/22-к.

При розгляді клопотання відповідача про відстрочення виконання рішення суду судом прийнято до уваги наступне.

За приписами Господарського процесуального кодексу України питання щодо розстрочення виконання судового рішення може бути ухвалено як одночасно з постановляння судового рішення, так і на стадії його виконання.

Так, згідно з п. 2 ч. 6 ст. 238 Господарського процесуального кодексу України разі необхідності у резолютивній частині судового рішення також вказується про надання відстрочки або розстрочки виконання рішення.

Частиною 1 ст. 239 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що суд, який ухвалив рішення, може визначити порядок його виконання, надати відстрочення або розстрочити виконання, вжити заходів для забезпечення його виконання, про що зазначає в рішенні.

Відповідно до ст. 331 Господарського процесуального кодексу України за заявою сторони суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, а за заявою стягувача чи виконавця (у випадках, встановлених законом), - встановити чи змінити спосіб або порядок його виконання.

Згідно зі ст. 331 Господарського процесуального кодексу України підставою для встановлення або зміни способу або порядку виконання, відстрочки або розстрочки виконання судового рішення є обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Вирішуючи питання про відстрочення чи розстрочення виконання судового рішення, суд також враховує: 1) ступінь вини відповідача у виникненні спору; 2) стосовно фізичної особи - тяжке захворювання її самої або членів її сім`ї, її матеріальний стан; 3) стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо. Розстрочення та відстрочення виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення, ухвали, постанови.

Суд зауважує, що відстрочка виконання рішення суду - це відтермінування у часі належного строку виконання рішення суду в цілому. Надання відстрочки судом полягає у визначенні нової конкретної, більш пізньої ніж первинна, дати, з настанням якої й після завершення строку відстрочки рішення має бути виконано повністю. При розгляді заяв щодо відстрочки виконання рішення необхідно виходити з міркувань доцільності та об`єктивної необхідності надання саме таких строків відтермінування виконання рішення в цілому; наявність підстави для відтермінування має бути доведена боржником. Строки такого відтермінування знаходяться у прямій залежності від обставин, що викликають необхідність надання додаткового строку до повного виконання рішення суду. Надання відстрочки виконання рішення суду не може створювати занадто або безпідставно привілейовані умови для боржника (правова позиція Верховного Суду, викладена у постанові від 21.02.2019 у справі № 2-54/08).

Судом враховано, що підставою для відстрочки виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому, надання заявникові відстрочки виконання рішення є правом господарського суду, і закон не обмежує це право точним переліком господарських спорів або обставин, за яких суд має право надання розстрочки.

Отже, визначальним фактором при наданні відстрочки є винятковість цих випадків та їх об`єктивний вплив на виконання судового рішення.

Проаналізувавши наведені позивачем підстави для відстрочення виконання рішення господарського суду мотиви, суд дійшов висновку, що надані боржником докази не можуть засвідчувати факт відсутності у боржника можливості виконати судове рішення без надання відстрочки, не спростовують наявність вини боржника у виникненні заборгованості та її несплаті, а також боржник не надав доказів, які б могли підтвердити обставини, що істотно ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

Окрім цього, суд зазначає, що відповідно до п.5 ст. 331 Господарського процесуального кодексу України унормовано, що розстрочка та відстрочка виконання судового рішення не може перевищувати одного року з дня ухвалення такого рішення. Тоді як відповідач просить відстрочити виконання рішення суду до моменту вирішення у встановленому законом порядку питання щодо виконання обслуговуючим банком (АТ "Ощадбанк") платіжних інструкцій ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна" про перерахування грошових коштів на користь Відділу освіти, сім"ї, молоді та спорту виконавчого комітету Козельщинської селищної ради (без зазначення конкретної дати, до якої просить відстрочити виконання рішення).

Враховуючи вищезазначене у сукупності, положення законодавства, зокрема, принцип обов`язковості судового рішення, суд доходить висновку, що заявником не доведено наявності обставин, які б слугували достатньою підставою для відстрочки виконання рішення суду у цій справі, а тому клопотання ТОВ "Татнєфть-АЗС-Україна", викладене у відзиві на позов (вх. № 10380 від 29.12.2022) про відстрочку виконання рішення господарського суду у даній справі задоволенню не підлягає.

Суд роз`яснює, що в разі добровільного виконання рішення суду до відкриття виконавчого провадження відповідач не позбавлений права звернутися до суду з заявою про визнання наказу таким, що не підлягає виконанню повністю або частково. Сторони також мають право укласти мирову угоду у процесі виконання судового рішення.

Керуючись ст.ст. 129, 232-233, 237- 240, 331 Господарського процесуального кодексу України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити у повному обсязі.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" (вул. Половки, 62, м. Полтава, 36010; код ЄДРПОУ 38194448) на користь Відділу освіти, сім"ї, молоді та спорту виконавчого комітету Козельщинської селищної ради (вул. Остроградського, 75/15, смт. Козельщина, Кременчуцький район, Полтавська область, 39100; код ЄДРПОУ 42120272) заборгованість в сумі 566 431,20грн, а також 4 248,24грн витрат по сплаті судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

3. Повернути Відділу освіти, сім"ї, молоді та спорту виконавчого комітету Козельщинської селищної ради (вул. Остроградського, 75/15, смт. Козельщина, Кременчуцький район, Полтавська область, 39100; код ЄДРПОУ 42120272) з Державного бюджету України 4 248,23грн судового збору, сплаченого згідно квитанції від 30.11.2022 (код квитанції 9289-0374-3412-0407), яка знаходиться в матеріалах справи № 917/1585/22.

4. Відмовити в задоволенні клопотання Товариства з обмеженою відповідальністю "Татнєфть-АЗС-Україна" про відстрочення виконання рішення Господарського суду Полтавської області у даній справі.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду (ч. 1,2 ст. 241 Господарського процесуального кодексу України). Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо у судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення (ст. 256 Господарського процесуального кодексу України). Згідно з ст. 257 Господарського процесуального кодексу України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Повне рішення складено та підписано 02.05.2023

Суддя О.О. Ореховська