Рішення

від 25.04.2023 по справі 922/364/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25.04.2023м. ХарківСправа № 922/364/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Хотенця П.В.

при секретарі судового засідання Гаврильєву О.В.

розглянувши в порядку загального позовного провадження справу

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "МЗУРІ ТЕХ АГРО", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЬОРСТ КЛАС ЕНДЖЕНСІ", м. Харків про розірвання договору транспортного експедирування та стягнення 165000,00 грн. за участю представників сторін:

позивача - Мариніч І.Г., адвокат, ордер серія АІ № 1341647

відповідача - не з`явився

ВСТАНОВИВ:

Позивач - Товариства з обмеженою відповідальністю "МЗУРІ ТЕХ АГРО", м. Харків звернулася до господарського суду Харківської області з позовною заявою до відповідача - Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЬОРСТ КЛАС ЕНДЖЕНСІ", м. Харків, в якій просить суд розірвати договір на транспортне обслуговування № 11102022/1, укладений 11 жовтня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "МЗУРІ ТЕХ АГРО" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФЬОРСТ КЛАС ЕНДЖЕНСІ" з 11 жовтня 2022 року та стягнути з відповідача 165000,00 грн. Також просить покласти на відповідача витрати зі сплати судового збору та витрати на професійну правничу допомогу.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 03 лютого 2023 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю "МЗУРІ ТЕХ АГРО", м. Харків до Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЬОРСТ КЛАС ЕНДЖЕНСІ", м. Харків про розірвання договору транспортного експедирування та стягнення 165000,00 грн залишено без руху та надано позивачу строк 7 днів з дня вручення йому цієї ухвали для усунення недоліків, шляхом надання до суду інформації щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до позовної заяви та доказів сплати судового збору (2684,00 грн).

07 лютого 2023 року Товариством з обмеженою відповідальністю "МЗУРІ ТЕХ АГРО" усунено недоліки шляхом надання до суду інформації щодо наявності у позивача або іншої особи оригіналів письмових доказів, копії яких додано до позовної заяви та доказів сплати судового збору (2684,00 грн).

Ухвалою господарського суду Харківської області від 13 лютого 2023 року прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження з повідомленням сторін та призначено підготовче засіданні на 15 березня 2023 року о 11 годин.

Протокольною ухвалою суду від 15 березня 2023 року, на підставі статтей 177, 181, пункту 3 частини 2 статті 183, статті 232 Господарського процесуального кодексу України відкладено підготовче засідання на 04 квітня 2023 року о 11:40 годин.

Протокольною ухвали суду від 04 квітня 2023 року, на підставі пункту 3 частини 2 статті 185, статті 232 Господарського процесуального кодексу України закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 25 квітня 2023 року о 11:30 годин.

Представник позивача у судовому засіданні наполягає на задоволенні позовних вимог у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з`явився, на адресу суду повернулись ухвала про відкриття провадження у справі від 23 березня 2023 року з відміткою пошти "за закінченням терміну зберігання".

Частинами 2, 3 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що суд повідомляє учасників справи про дату, час і місце судового засідання чи вчинення відповідної процесуальної дії, якщо їх явка є не обов`язковою. Виклики і повідомлення здійснюються шляхом вручення ухвали в порядку, передбаченому цим Кодексом для вручення судових рішень.

Згідно пункту 4 частини 6 статті 242 Господарського процесуального кодексу України днем вручення судового рішення є день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відмову отримати копію судового рішення чи відмітки про відсутність особи за місцезнаходженням.

Враховуючи вищевикладене суд вважає, що відповідач був належним чином повідомлений судом про розгляд спору за його участю. При цьому, неотримання адресатом кореспонденції від судового органу є суб`єктивною поведінкою здійснення стороною своїх процесуальних прав, що не може вважатися поважною причиною, яка перешкоджала відповідачу подати відзив на позовну заяву у встановлений судом строк.

В той же час, відповідач не був позбавлений можливості скористатися вільним доступом до електронного реєстру судових рішень в Україні, в силу статті 4 Закону України "Про доступ до судових рішень" та ознайомитися з ухвалою Господарського суду Харківської області та визначеними у ній датами та часом розгляду даної справи та забезпечити представництво його інтересів в судових засіданнях.

Враховуючи, що судом було здійснено всі заходи, щодо належного повідомлення відповідача про дату, час та місце розгляду справи, суд дійшов висновку про те, що неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті.

Розглянувши надані учасниками судового процесу документи і матеріали, всебічно та повно з`ясувавши обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, вислухавши пояснення повноважного представника позивача, об`єктивно оцінивши в сукупності докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, судом встановлено наступне.

11 жовтня 2022 року з метою експорту зерна (ріпак) до Польщі Товариство з обмеженою відповідальністю "МЗУРІ ТЕХ АГРО" (позивач) уклало договір на транспортне обслуговування № 11102022/1 з Товариством з обмеженою відповідальністю "ФЬОРСТ КЛАС ЕНДЖЕНСІ" (відповідачем), згідно якого відповідач зобов`язувався доставити ввірений йому позивачем вантаж (товар) автомобільним транспортом до пункту призначення в установлений строк та передати його вантажоодержувачу, а позивач зобов`язувався сплатити за перевезення вантажу встановлену плату.

Для здійснення перевезення вантажу сторони склали та підписали заявку (замовлення) на перевезення.

Відповідно до заявки сторони погодили вартість перевезення, що становить 165 000,00 грн та умови розрахунку, відповідно до яких позивач мав сплатити 55000,00 грн після завантаження та 110000,00 грн при вивантаженні товару. Адреса завантаження: с. Якимівка, Новоукраїнського району, Кіровоградської області; адреса місця розвантаження: вул. Робітнича. 20, 39-100 Ропчице, Польща. В заявці були погоджені транспортні засоби та дані водіїв, які мали здійснювати перевезення (ОСОБА_1, тел. НОМЕР_1 , т/з MAN НОМЕР_4/НОМЕР_3; ОСОБА_2 т/з MANНОМЕР_5/НОМЕР_6; Фаріонов Анатолій, тел. НОМЕР_2 , т/з MANBE6543EP/BE2429XM).

13 жовтня 2022 року транспортні засоби, погоджені в заявці, були доставлені для завантаження за адресою, визначеною в заявці: с. Якимівка, Новоукраїнського району, Кіровоградської області.

14 жовтня 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "МЗУРІ ТЕХ АГРО" сплатив на користь відповідача аванс у сумі 55000,00 грн, що підтверджується платіжним дорученням № 4101.

18 жовтня 2022 року Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЬОРСТ КЛАС ЕНДЖЕНСІ" телефоном повідомило, що вантаж доставлено до вантажоотримувача і готується до розвантаження та передачі вантажу вантажоодержувачу. Для підтвердження відповідач направив позивачу фото CMR які містили печатки митниці про проходження транспортних засобів з товаром кордону. У зв`язку з чим просив здійснити остаточний розрахунок. Позивач, будучи переконаним, що товар буде переданим вантажоодержувачу, 18 жовтня 2022 року сплатив на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЬОРСТ КЛАС ЕНДЖЕНСІ" залишок суми 110000,00 грн за платіжним дорученням № 4115.

Однак, товар вантажоодержувачу переданий не був, що спричинило порушення умов договору на транспортне обслуговування № 11102022/1 від 11 жовтня 2022 року.

Позивач намагався зв`язатися з відповідачем всіма відомими засобами зв`язку, але відповідач на зв`язок не виходив, телефон вимкнув. Під час здійснення активних дій позивачем щодо розшуку товару та перевізника з`ясувалось наступне.

Відповідач проводив переговори щодо укладення договору на перевезення товару, що належав позивачу, як з позивачем, так і з третьою особою - Приватним підприємством "ЮНІС-ТЕП" (код ЄДРПОУ: 33667775, адреса: м. Дніпро, вул. Ламана, 19). Перед позивачем Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЬОРСТ КЛАС ЕНДЖЕНСІ" виступило в якості перевізника, перед третьою особою - замовником.

10 жовтня 2022 року відповідач через третю (підставну) особу уклав з Приватним підприємством "ЮНІС-ТЕП" договір на перевезення вантажу, що належав позивачу. Приватне підприємство "ЮНІС-ТЕП" в свою чергу виступав в якості експедиторської компанії та, для виконання взятих зобов`язань, 10 жовтня 2022 року уклав три договори про перевезення вантажів автомобільним транспортом з фізичними-особами підприємцями (договір № 12612-01 про перевезення вантажів автомобільним транспортом з ФОП Тімченко В.П. (т/з MANНОМЕР_5/НОМЕР_6); договір № 12611-01 про перевезення вантажів автомобільним транспортом з ФОП Суслов І.О. (т/з MAN НОМЕР_4/НОМЕР_3); договір № 12613-01 про перевезення вантажів автомобільним транспортом з ФОП Фаріонов А.С. (т/з MANНОМЕР_7/НОМЕР_8)). За умовами договорів перевезення, укладених між Приватним підприємством "ЮНІС-ТЕП" та фізичними особами-підприємцями останні зобов`язувалися здійснити перевезення вантажу за маршрутом: с. Якимівка, Новоукраїнського району, Кіровоградської області, Україна - вул. Робітнича. 20, 39- 100 Ропчице, Польща.

Як вже було зазначено вище, договір між позивачем та відповідачем був укладений 11 жовтня 2022 року. Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЬОРСТ КЛАС ЕНДЖЕНСІ" мало змогу погодити з позивачем дані транспортних засобів та водіїв. Після подання погоджених сторонами транспортних засобів для завантаження товару у позивача не виникало сумнівів щодо добросовісності Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЬОРСТ КЛАС ЕНДЖЕНСІ". У зв`язку з чим були здійснені подальші оплати.

Матеріали справи свідчать, що так як товар не був переданий вантажоодержувачу, і зважаючи на отриману від водіїв інформацію, позивач звернувся до Приватного підприємства "ЮНІС-ТЕП" з метою врегулювання ситуації, що виникла.

Не маючи вибору, задля виконання обов`язків перед покупцем (Польща) та з метою збереження товару позивач уклав договір про надання транспортно-експедиторських послуг з перевезення вантажів автомобільним транспортом № 12621-01 з Приватним підприємством "ЮНІС-ТЕП". Дату договору сторони погодили 11 жовтня 2022 року з огляду на те, що такий фактично, незважаючи на те, що не був укладений та сторони не планували його укладати, виконувався саме з цієї дати.

За умовами вказаного договору Приватне підприємство "ЮНІС-ТЕП" зобов`язувався від свого імені і за замовленням позивача та за визначену винагороду здійснити в інтересах позивача необхідні дії, пов`язані з організацією перевезення автотранспортом вантажу позивача. Для виконання цього договору Приватне підприємство "ЮНІС-ТЕП" від свого імені самостійно мав право укласти договори та здійснити розрахунки з перевізниками та третіми особами, що забезпечують здійснення перевезення відповідно до замовлення позивача. Замовлення позивача погоджувалося заявкою № DT1979 від 11 жовтня 2022 року.

За вказаною заявкою сторони погодили маршрут: адреса завантаження: с. Якимівка, Новоукраїнського району, Кіровоградської області; адреса місця розвантаження: вул. Робітнича. 20, 39-100 Ропчице, Польща. Вартість послуг відповідно до погодженої сторонами заявки становила 92982,00 грн за кожну машину, всього - 278946,00 грн. Оплата по вказаному договору була здійснена 21 жовтня 2022 року, відповідно до платіжних доручень № 4125, № 4124, № 4122.

Таким чином фактичне перевезення вантажу за маршрутом: адреса завантаження: с. Якимівка, Новоукраїнського району, Кіровоградської області; адреса місця розвантаження: вул. Робітнича. 20, 39-100 Ропчице, Польща, відповідачем здійснено не було, що призвело до порушень прав та законних інтересів Товариства з обмеженою відповідальністю "МЗУРІ ТЕХ АГРО".

З матеріалів справи вбачається, що зважаючи дії відповідача такими, що мають ознаки кримінального правопорушення Товариство з обмеженою відповідальністю "МЗУРІ ТЕХ АГРО" звернулося зі заявою про вчинення злочину до Дарницького управління поліції Головного управління Національної поліції у м. Києві. Дані були внесені до Єдиного реєстру досудових розслідувань та 04 листопада 2022 року було порушене кримінальне провадження № 12022100020003743 за ознаками здійснення кримінального правопорушення, відповідальність за яке передбачена частина 3 статті 190 Кримінального кодексу України.

Станом на дату подання позовної заяви до суду триває досудове розслідування.

Згідно статті 11 Цивільного кодексу України, цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки. Зокрема, підставами виникнення цивільних прав та обов`язків є договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 174 Господарського кодексу України господарський договір є підставою виникнення господарських зобов`язань.

Згідно статті 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків; договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає із суті договору.

Відповідно до статті 6 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (стаття 627 Цивільного кодексу України).

Згідно частин 1, 6 статті 306 Господарського кодексу України перевезенням вантажів у цьому Кодексі визнається господарська діяльність, пов`язана з переміщенням продукції виробничо- технічного призначення та виробів народного споживання залізницями, автомобільними дорогами, водними та повітряними шляхами, а також транспортування продукції трубопроводами. Відносини, пов`язані з перевезенням пасажирів та багажу, регулюються Цивільним кодексом України та іншими нормативно-правовими актами.

Відповідно до частин 1, 2, 5 статті 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов`язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень. Умови перевезення вантажів окремими видами транспорту, а також відповідальність суб`єктів господарювання за цими перевезеннями визначаються транспортними кодексами, транспортними статутами та іншими нормативно-правовими актами. Сторони можуть передбачити в договорі також інші умови перевезення, що не суперечать законодавству, та додаткову відповідальність за неналежне виконання договірних зобов`язань.

Згідно статті 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу, пасажирів, багажу, пошти здійснюється за договором перевезення. Загальні умови перевезення визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно- правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу, пасажирів і багажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.

За договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов`язується доставити довірений їй другою стороною (відправником) вантаж до пункту призначення та видати його особі, яка має право на одержання вантажу (одержувачеві), а відправник зобов`язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається у письмовій формі.

Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням транспортної накладної (коносамента або іншого документа, встановленого транспортними кодексами (статутами) (частини 1-3 статті 909 Цивільного кодексу України).

Відповідно до статті 920 Цивільного кодексу України у разі порушення зобов`язань, що випливають із договору перевезення, сторони несуть відповідальність, встановлену цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами).

Згідно частини 1 статті 50 Закону України "Про автомобільний транспорт" договір про перевезення вантажу автомобільним транспортом укладається відповідно до цивільного законодавства між замовником та виконавцем у письмовій формі (договір, накладна, квитанція тощо).

Відповідно до Конвенції договір перевезення підтверджується складанням вантажної накладної. Відсутність, неправильність чи утрата вантажної накладної не впливають на існування та чинність договору перевезення, до якого й у цьому випадку застосовуються положення цієї Конвенції. (стаття 4 Конвенції)

Вантажна накладна складається в трьох оригінальних примірниках, підписаних відправником і перевізником. Ці підписи можуть бути надруковані чи замінені печатками відправника і перевізника, якщо це допускається законодавством країни, в якій складена вантажна накладна. Перший примірник передається відправнику, другий супроводжує вантаж, а третій залишається у перевізника. (стаття 5 Конвенції)

В силу статті 16 Конвенції перевезення вважається закінченим після вивантаження вантажу одержувачу.

Згідно частини 2 статті 52 Закону України "Про автомобільний транспорт" врегульовано, що автомобільний перевізник зобов`язаний, зокрема забезпечити виконання умов договору про перевезення вантажу автомобільним транспортом у межах, визначених договором та законодавством.

Відповідно до частин 1, 2 статті 193 Господарського кодексу України суб`єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов`язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов`язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов`язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно статті 526 Цивільного кодексу України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до статті 525 Цивільного кодексу України, частини 6 статті 193 Господарського кодексу України одностороння відмова від зобов`язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Відповідно до частини 1 статті 612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов`язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Як вбачається з доказів, що долучаються до справи, оплата відповідачу за послуги, що мали бути виконані, на вимогу відповідача була здійснена 18 жовтня 2022 року. Як вже зазначалося вище, позивач був переконаний, що договір Товариством з обмеженою відповідальністю "ФЬОРСТ КЛАС ЕНДЖЕНСІ" виконується в обумовлені сторонами строки та відповідно до домовленостей, визначених укладеним договором та погодженою письмовою заявкою. Однак, інформація з вантажних накладних доводить, що товар був доставлений та переданий вантажоодержувачу тільки 21 жовтня 2022 року. Крім того, суд вважає, що надані докази підтверджують, що перевезення вантажу та передача його вантажоодержувачу здійснювалося третьою особою - Приватним підприємством "ЮНІС-ТЕП", а не відповідачем. Таким чином, Товариство з обмеженою відповідальністю "ФЬОРСТ КЛАС ЕНДЖЕНСІ" не приступив до виконання зобов`язань по договору.

Згідно частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України, договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору другою стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом. Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Отже, за приписами норм вказаної статті для розірвання договору за рішенням суду однією із необхідних умов є істотне порушення цього договору, для підтвердження якого необхідно довести, що внаслідок такого порушення другій стороні договору було завдано шкоду та внаслідок цієї шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору.

Істотним є таке порушення стороною договору, коли внаслідок завданої цим шкоди друга сторона значною мірою позбавляється того, на що вона розраховувала при укладенні договору (абзац 2 частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України).

Тобто йдеться про таке порушення договору однією зі сторін, яке тягне для другої сторони неможливість досягнення нею цілей договору.

Оцінка порушення договору як істотного здійснюється судом відповідно до критеріїв, що встановлені вказаною нормою. Оціночне поняття істотності порушення договору законодавець розкриває за допомогою іншого оціночного поняття - "значної міри" позбавлення сторони того, на що вона розраховувала при укладенні договору. Це (друге) оціночне поняття значно звужує сферу огляду суду. Істотність порушення визначається виключно за об`єктивними обставинами, що склалися у сторони, яка вимагає розірвання договору. В такому випадку вина (як суб`єктивний чинник) сторони, що припустилася порушення договору, не має будь-якого значення і для оцінки порушення як істотного, і для виникнення права вимагати розірвання договору на підставі частини другої статті 651 ЦК України.

Аналогічна правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 14 серпня 2018 року у справі №910/2494/18, від 14 серпня 2017 року у справі №910/20769/17, від 14 серпня 2018 року у справі №910/23372/17, від 14 серпня 2018 року у справі №910/23369/17.

Таким чином, для розірвання договору з підстав наявності порушень умов відповідного договору з боку відповідача, суд зобов`язаний встановити істотність такого порушення та наявність шкоди, завданої цим порушенням другою стороною, яка може бути виражена у виді реальних збитків та (або) упущеної вигоди, її розмір, який не дозволяє потерпілій стороні отримати очікуване при укладенні договору, а також установити, чи є справді істотною різниця між тим, на що має право розраховувати сторона, укладаючи договір, і тим, що в дійсності вона змогла отримати.

Таким чином, суд вважає, що відповідачем було істотно порушено умови договору шляхом відмови від виконання взятих на себе зобов`язань, у зв`язку з цим, є підстави для розірвання договору на підставі частини 2 статті 651 Цивільного кодексу України та стягнення з відповідача на користь позивача 165000,00 грн.

Відповідно до статей 55 Конституції України, статей 15, 16 Цивільного кодексу України кожна особа має право звернутись до суду за захистом свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Згідно статті 73 Господарського процесуального кодексу України: доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до статті 74 Господарського процесуального кодексу України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 1 статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

З огляду на викладене, суд вважає, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими, законними, підтвердженими матеріалами справи і такими, що підлягають задоволенню.

Позивач також просить покласти на відповідача витрати на професійну правову допомогу в сумі 25000,00 грн.

Статтею 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов`язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов`язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; пов`язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; пов`язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов`язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Відповідно до частини 1 статті 126 Господарського процесуального кодексу України витрати, пов`язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.

За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов`язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат (частина 2 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги (частина 3 статті 126 Господарського процесуального кодексу України).

Частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв`язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п`яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Як вбачається із матеріалів справи, позивачем в якості надання професійної правничої допомоги адвокатом надана копія договору про надання правничої (правової) допомоги № 09-Ю/2022 від 26 жовтня 2022 року, укладеного між Товариством з обмеженою відповідальністю "МЗУРІ ТЕХ АГРО" (клієнтом) та Адвокатом Мариніч Іриною Григорівною, згідно пункту 1.1. якого адвокат зобов`язаний в якості правничої допомоги здійснювати представницькі повноваження, захищати права і законні інтереси клієнта в обсязі та на умовах, встановлених цим договором та домовленістю Сторін. Обсяг виконання доручення визначається розділом 2 договору. Зміст доручення визначається Додатком, який є невід`ємною частиною договору (пункт 2.3).

26 жовтня 2022 року позивач надав Адвокату доручення № 1 відповідно до якого адвокат надає позивачу правову допомогу щодо шахрайських дій з боку Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЬОРСТ КЛАС ЕНДЖЕНСІ" та фізичних осіб, які діяли від імені вказаної компанії по господарським операціям, пов`язаним з транспортним перевезенням товару зі складу, що розташований в с. Якимівка, Новоукраїнського району, Кіровоградської області до вантажоодержувача, що знаходиться за адресою: вул. Робітнича. 20, 39-100 Ропчище, Польща, що мало місце в період 13 жовтні 2022 року - 21 жовтня 2022 року. Задіяні особи: ТОВ "ФЬОРСТ КЛАС ЕНДЖЕНСІ", ПП "ЮНІС-ТЕП", ТОВ "АІР СТОК", ТОВ "Восток Глав Транс", фізичні особи, що мають бути встановлені у кримінальному провадженні. У зазначеному дорученні сторони погодили об`єм послуг за кожним окремим провадженням, гонорар та порядок розрахунків. Так, відповідно до пп. "а" та пп. "с" пункту 2 доручення адвокат здійснює аналіз наявних у клієнта по справі (замовленню) документів та інформації; складає позовну заяву про стягнення коштів (ненадані послуги) з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЬОРСТ КЛАС ЕНДЖЕНСІ", подає заяву до суду. Надає правову допомогу у господарському провадженні при розгляді справи (складання процесуальних документів, участь в судових засіданнях).

Згідно пункту 4.1. договору розмір гонорару за надання правничої допомоги встановлюється в розмірі, що визначається за домовленістю сторін. Суми гонорару зазначаються адвокатом в актах про надання правничої допомоги, які формуються ним в міру необхідності.

Відповідно до пункту 4 доручення 1 від 26 жовтня 2022 року гонорар по дорученню № 1 п. 2 пп. "а" та пп."с" є фіксованим та становить 25000,00 грн.

Таким чином, досліджуючи надані представником Товариства з обмеженою відповідальністю "МЗУРІ ТЕХ АГРО" докази на підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, суд доходить висновку, що наданих доказів достатньо для встановлення факту надання адвокатом професійної правничої допомоги Товариству з обмеженою відповідальністю "МЗУРІ ТЕХ АГРО" у даній справі.

За змістом пункту 1 частини 2 статті 126, частини 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України розмір витрат на оплату професійної правничої допомоги адвоката встановлюється і розподіляється судом згідно з умовами договору про надання правничої допомоги при наданні відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, як уже сплаченої, так і тієї, що лише підлягає сплаті (буде сплачена) відповідною стороною або третьою особою.

Отже, витрати на надану професійну правничу допомогу у разі підтвердження обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості підлягають розподілу за результатами розгляду справи (пункт 1 частини 2 статті 126 цього Кодексу).

Витрати, понесені відповідачем в даній справі на професійну правову допомогу адвоката, не є безумовною підставою для відшкодування судом витрат на професійну правничу допомогу в зазначеному розмірі з іншої сторони, адже розмір таких витрат має відповідати критерію розумної необхідності таких витрат.

За приписами статті 126 Господарського процесуального кодексу України, суд, при розподілі судових витрат, в тому числі витрат на правничу допомогу адвокатом, має виходити з конкретних особливих обставин справи, з доказів, поданих заявником клопотання про розподіл судових витрат, які можуть свідчити про підставність різних сум коштів, що потрачені заявником на правничу допомогу.

Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи (частина 4 стаття 126 Кодексу). У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами (частина 5 статті 126 Кодексу). Обов`язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. (частина 6 статті 126 Кодексу).

Тобто, за наявності заперечень іншої сторони суд не зобов`язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.

Судом враховується, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю; суд не має право його змінювати і втручатися у правовідносини адвоката та його клієнта.

Водночас, суд відзначає, що для включення всієї суми гонору у відшкодування за рахунок відповідача, відповідно до положень статті 126 Господарського процесуального кодексу України, має бути встановлено, що за цих обставин справи такі витрати позивача були необхідними, а розмір цих витрат є розумним та виправданим. Тобто, суд зобов`язаний оцінити рівень адвокатських витрат, що мають бути присуджені з урахуванням того, чи були такі витрати понесені фактично, але й також - чи була їх сума обґрунтованою.

У застосуванні критерію співмірності витрат на оплату послуг адвоката суд користується досить широким розсудом, який тим не менш, повинен ґрунтуватися на більш чітких критеріях, визначених у частині 4 статті 126 Господарського процесуального кодексу України. Ці критерії суд застосовує за наявності наданих стороною, яка вказує на неспівмірність витрат, доказів та обґрунтування невідповідності цим критеріям заявлених витрат.

Об`єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 03 жовтня 2019 у справі № 922/445/19 сформувала правовий висновок щодо визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат та зазначила, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в частині 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України. Разом із тим, у частині 5 наведеної норми цього Кодексу визначено критерії, керуючись якими суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.

Зокрема відповідно до частини 5 статті 129 Господарського процесуального кодексу України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: чи пов`язані ці витрати з розглядом справи; чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.

При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.

Водночас, під час вирішення питання про розподіл судових витрат, господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами 5-7, 9 статті 129 Господарського процесуального кодексу України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.

У такому випадку суд, керуючись частинами 5-7, 9 статті 129 зазначеного Кодексу, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Зазначена позиція суду щодо застосування статті 129 Господарського процесуального кодексу України узгоджується із позицією Верховного Суду у складі суддів об`єднаної палати Касаційного господарського суду, викладеною у постанові від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19, та позицією касаційного господарського суду, викладеною у постанові від 07 листопада 2019 року у справі № 905/1785/18, від 18 листопада 2019 року у справі № 908/374/19, від 25 червня 2019 року.

Згідно частини 1 статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов`язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" визначено, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

При визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі "East/West Alliance Limited" проти України", заява N19336/04). У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.

Таким чином, при визначенні суми відшкодування, суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи.

Отже, необхідною умовою для вирішення питання про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу є наявність доказів, які підтверджують фактичне здійснення таких витрат учасником справи. Даний правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду у справі № 910/8682/18 від 14 листопада 2018 року від якого об`єднана палата у постанові від 03 листопада 2019 року у справі №922/445/19 не відступила через відмінність у нормативно-правовому регулюванні.

Відповідно до статті 86 Господарського процесуального кодексу України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов`язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв`язку з наведеним суд, з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові об`єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.

Враховуючи конкретні обставини справи, суд, детально проаналізувши всі докази, зважаючи на зазначені положення законодавства, враховуючи принципи співмірності розміру витрат на оплату послуг адвоката із складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг), обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт, тощо, дійшов висновку про наявність підстав для задоволення заяви Товариства з обмеженою відповідальністю "МЗУРІ ТЕХ АГРО" про відшкодування судових витрат на правничу допомогу в розмірі 25000,00 грн.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат суд керується статтею 129 Господарського процесуального кодексу України. У спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов`язані з розглядом справи, покладаються: у разі задоволення позову - на відповідача; у разі відмови в позові - на позивача; у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином на відповідача покладається судовий збір у розмірі 5368,00 грн.

На підставі викладеного та керуючись статтями 1-5, 10, 11, 12, 20, 41-46, 73-80, 86, 123, 129, 183, 194, 195, 196, 201, 208-210, 217, 218, 219, 220, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити повністю.

Розірвати договір на транспортне обслуговування № 11102022/1, укладений 11 жовтня 2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "МЗУРІ ТЕХ АГРО" та Товариством з обмеженою відповідальністю "ФЬОРСТ КЛАС ЕНДЖЕНСІ" з 11 жовтня 2022 року.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ФЬОРСТ КЛАС ЕНДЖЕНСІ" (61057, м. Харків, вул. Сумська, буд. 19, код ЄДРПОУ 44513683) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "МЗУРІ ТЕХ АГРО" (61024, м. Харків, вул. Максиміліанівська, буд. 8, кв. 1-8, код ЄДРПОУ 43073318) 165000,00 грн. заборгованості, 5368,00 грн судового збору та 25000,00 грн витрат на професійну правничу допомогу.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Кодексу.

Повне рішення складено "01" травня 2023 р.

Суддя П.В. Хотенець