Рішення

від 02.05.2023 по справі 922/684/23

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під`їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-14, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" травня 2023 р.м. ХарківСправа № 922/684/23

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Калініченко Н.В.

без повідомлення (виклику) учасників справи

розглянувши в порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження справ

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕЛІЯ», місто Харків, доФірми «НЕМО ЛТД» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, місто Харків, простягнення коштів, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю «НЕЛІЯ», звернувся до господарського суду Харківської області із позовною заявою до відповідача, Фірми «НЕМО ЛТД» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю, про стягнення основного боргу за поставлений товар у розмірі 200145,28 грн.

24 лютого 2023 року, ухвалою господарського суду Харківської області, залишено позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕЛІЯ» без руху. Надано позивачеві строк для усунення недоліків позовної заявип`ять днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху, шляхом надання до суду належним чином оформлені додатки до позовної заяви, шляхом зазначення на копії письмових документів всіх необхідних відміток, а саме: "Згідно з оригіналом", назви посади, особистого підпису особи, яка засвідчує копію, її ініціалів та прізвища, дати засвідчення копії.

10 березня 2023 року, ухвалою господарського суду Харківської області, прийнято позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕЛІЯ» до розгляду та відкрито позовне провадження у справі № 922/684/23. Розгляд справи № 922/684/23 вирішено здійснювати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами. Відповідачеві, згідно статті 251 Господарського процесуального кодексу України, встановлено строк п`ятнадцять днів з дня вручення цієї ухвали для подання відзиву на позов.

Відповідач своїм правом на подання відзиву у справі не скористався, як вбачається з рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення за трек номером 6102272008492, ухвала суду від 10 березня 2023 року є повернутою поштовою установою за датою 24.03.2023 з причиною: «адресат відсутній за вказаною адресою». Водночас, до п. 5 ч. 6ст. 242 ГПК України, днем вручення судового рішення є: день проставлення у поштовому повідомленні відмітки про відсутність особи за адресою місцезнаходження, місця проживання чи перебування особи, яка зареєстрована у встановленому законом порядку, якщо ця особа не повідомила суду іншої адреси.

У відповідності достатті 1 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", витяг з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань - документ у паперовій або електронній формі, що сформований програмним забезпеченням Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань за зазначеним заявником критерієм пошуку та містить відомості з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, які є актуальними на дату та час формування витягу або на дату та час, визначені у запиті, або інформацію про відсутність таких відомостей у цьому реєстрі. Єдиний державний реєстр юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань створюється з метою забезпечення державних органів та органів місцевого самоврядування, а також учасників цивільного обороту достовірною інформацією про юридичних осіб, громадські формування, що не мають статусу юридичної особи, та фізичних осіб - підприємців з Єдиного державного реєстру (стаття 7 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань"). Відповідно до пункту 10 частини 2статті 9 Закону України "Про державну реєстрацію юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань", місцезнаходження юридичної особи належить до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань. Як унормовано частиною 1, 2, 4статті 10 вказаного Закону, якщо документи та відомості, що підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру, внесені до нього, такі документи та відомості вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою. Відомості, що містяться в Єдиному державному реєстрі, використовуються для ідентифікації юридичної особи або її відокремленого підрозділу, громадського формування, що не має статусу юридичної особи, фізичної особи - підприємця, у тому числі під час провадження ними господарської діяльності та відкриття рахунків у банках та інших фінансових установах. Таким чином, відомості про місцезнаходження відповідача, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, є офіційним та достовірним підтвердженням зазначеної інформації.

Враховуючи наведене вище, господарський суд вважає, що не отримання відповідачем кореспонденції, яку господарський суд з дотриманням вимог процесуального закону надіслав за належною адресою, є обставиною, яка зумовлена не об`єктивними причинами, а суб`єктивною поведінкою сторони щодо отримання кореспонденції, яка надходила на її адресу. На підставі викладеного, відповідач несе ризики такої своєї поведінки, що цілком залежала від його волі. Водночас, відповідно до п. 5 ч. 6ст. 242 ГПК України,з 25.03.23 починається обрахунок процесуального строку на подання відповідачем відзиву на позов.

Приймаючи до уваги, що відповідач у строк, а саме до 10.04.2023 не подав до суду відзиву на позов, а відтак не скористався наданими йому процесуальними правами, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами відповідно до частини 9статті 165 Господарського процесуального кодексу України.

Згідностатті 248 Господарського процесуального кодексу України, суд розглядає справи у порядку спрощеного позовного провадження протягом розумного строку, але не більше шістдесяти днів з дня відкриття провадження у справі. Відповідно до частини 1статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи у порядку спрощеного позовного провадження здійснюється судом за правилами, встановленими цим Кодексом для розгляду справи в порядку загального позовного провадження, з особливостями, визначеними у цій главі. Згідно частини 2статті 252 Господарського процесуального кодексу України, розгляд справи по суті в порядку спрощеного провадження починається з відкриття першого судового засідання або через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі, якщо судове засідання не проводиться. Відповідно достатті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свободвід 04 листопада 1950 року, яка ратифікована Україною 17 липня 1997 року, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру. Обов`язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1 статті 6 даної Конвенції (§ 66 - 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08 листопада 2005 року у справі "Смірнова проти України"). Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про вчинення усіх необхідних дій для розгляду справи та про достатність у матеріалах справи документальних доказів для вирішення спору по суті.

Розглянувши подані документи і матеріали, з`ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються заявлені позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарським судом встановлено наступне.

Як зазначено у позовній заяві, 04 лютого 2019 року між позивачем, ТОВ «НЕЛІЯ» у якості постачальника, та відповідачем, Фірмою «НЕМО ЛТД» ТОВ в якості покупця, було укладено договір поставки № 04/02/19 (надалі «Договір») відповідно до умов якого позивач зобов`язався продати (передати у власність) товар (паливно-мастильні матеріали), а відповідач зобов`язався купити (прийняти та оплатити) отриманий товар (п. 1.1. Договору). На виконання умов Договору, позивач поставив, а відповідач отримав зазначений товар на загальну суму 1290368,84 грн., що підтверджується видатковими накладними з підписом уповноваженої особи відповідача та печаткою про отримання товару та товарно-транспортними накладними, а також рахунками на оплату. Жодних претензій з боку відповідача стосовно строків поставки, асортименту та якості товару до позивача не надходило. Відповідачем було частково оплачена вартість отриманого товару на загальну суму 1090368,84 грн. У зв`язку з цим, позивач вважає, що заборгованість по оплаті поставленого ним та отриманого відповідачем товару складає 200145,28 грн. Відповідно до умов п. 2.4. Договору термін виконання зобов`язання по оплаті отриманого товару сплив.

Оцінюючи подані докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об`єктивному та безпосередньому дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд зазначає наступне.

ВІДНОСНО АНАЛІЗУ ПИТАННЯ НАЯВНОСТІ/ВІДСУТНОСТІ ЗАБОРГОВАНОСТІ ЗА ДОГОВОРОМ.

Стаття 11 Цивільного кодексу Українивказує, що цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки, й серед підстав виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, передбачає договори та інші правочини. Встатті 174 Господарського кодексу Українивизначено, що господарські зобов`язання можуть виникати, зокрема, із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

Як вбачається з матеріалів справи, 04 лютого 2019 року між позивачем (постачальник за Договором) та відповідачем (покупець за Договором) був укладений договір поставки № 04/12/19.

Як вбачається зі змісту умов укладеного сторонами Договору, він за своєю правовою природою є договором поставки, тому окрім загальних положень Цивільного кодексу України щодо зобов`язань, правовідносини між сторонами мають бути врегульовані нормами глави 54 "Купівля-продаж" Цивільного кодексу України та параграфом 3 глави 54 «Поставка» Цивільного кодексу України.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов`язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов`язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов`язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п. 1.1. Договору в порядку та на умовах, визначених цим Договором, постачальник зобов`язується продати (передати у власність) покупцеві, а покупець зобов`язується купити (прийняти та оплатити) паливно-мастильні матеріали (надалі «Товар»). Відповідно до п. 1.2. Договору кількість, асортимент, ціна Товару зазначено у відповідних видаткових накладних, рахунках-фактурах, які є невід`ємною частиною цього Договору. На кожну партію Товару складається окремий рахунок-фактура та видаткова накладна. Відповідно до п. 2.3. Договору ціни на Товари, що поставляються за цим Договором, зазначені у рахунках-фактурах та видаткових накладних. Відповідно до п. 2.4. Договору розрахунки за даним Договором здійснюються покупцем на умовах відстрочення платежу на 5 (п`ять) календарних днів з моменту виставлення рахунку-фактури за кожною поставкою окремо. Відповідно до п. 3.5. Договору строк поставки Товару становить протягом 5 (п`яти) календарних днів з моменту виставлення рахунку-фактури Постачальником Покупцю. Відповідно до п. 3.9. Договору Товар вважається переданим з дати фактичної передачі Товару та підписання видаткових накладних. Відповідно до п. 7.1. Договору цей Договір вважається укладеним і набирає чинності з моменту його підписання Сторонами та його скріплення печатками Сторін і діє до 31 грудня 2019 року. Відповідно до п. 7.2. Договору якщо жодна зі Сторін не виявила бажання щодо розірвання цього Договору, то Договір вважається пролонгованим на той же строк і на тих же самих умовах.

До матеріалів справи були долучені документи, що підтверджують здійснення господарських операцій між сторонами. Під час аналізу, судом було згруповано документи по окремим партіям поставки Товару для зручності аналізу та послідовного їх опису в тексті цього рішення. Так, були представлені наступні документи:

- рахунок на оплату № 40 від 08.02.2019 року на суму 214539,43 грн. з ПДВ., видаткова накладна № 08/02-1 від 08.02.2019 року на суму 214539,43 грн. з ПДВ, що підписана з обох сторін, а також товарно-транспортна накладна № 08/02-1 від 08.02.2019 року. Означений рахунок був оплачений декількома платіжними дорученнями, що вбачається з призначення платежу, а саме: № 3007 від 21.02.2019 на суму 21000,00 грн., № 3006 від 21.02.2019 на суму 4400,26 грн., № 3013 від 22.02.2019 на суму 25700,00 грн., №3020 від 25.02.2019 на суму 57200,00 грн., № 3032 від 26.02.2019 на суму 23700,00 грн., № 3043 від 27.02.2019 на суму 21000,00 грн., № 3051 від 28.02.2019 на суму 23200,00 грн., № 3055 від 01.03.2019 на суму 21500,00 грн., № 3062 від 04.03.2019 на суму 16839,17 грн. З аналізу наданих платіжних доручень встановлено, що відповідачем сплачено рахунок № 40 від 08.02.2019 в повному обсязі;

- рахунок на оплату № 244 від 07.07.2021 року на суму 179884,13 грн. з ПДВ., видаткова накладна № 07/07-1 від 07.07.2021 року на суму 179884,13 грн. з ПДВ, що підписана з обох сторін, а також товарно-транспортна накладна № 07/07-1 від 07.07.2021 року. Означений рахунок був оплачений декількома платіжними дорученнями, що вбачається з призначення платежу, а саме: № 6545 від 22.07.2021 на суму 9 000,00 грн., № 6562 від 23.07.2021 на суму 7 000,00 грн., № 6564 від 26.07.2021 на суму 20000,00 грн., № 6565 від 27.07.2021 на суму 6 000,00 грн., № 6570 від 28.07.2021 на суму 13000,00 грн., № 6574 від 29.07.2021 на суму 13000,00 грн., № 6577 від 30.07.2021 на суму 12000,00 грн., № 6580 від 02.08.2021 на суму 20000,00 грн., № 6582 від 03.08.2021 на суму 8 000,00 грн., № 6584 від 04.08.2021 на суму 9 000,00 грн., № 6587 від 05.08.2021 на суму 11000,00 грн., № 6591 від 06.08.2021 на суму 7 600,00 грн., № 6596 від 09.08.2021 на суму 14000,00 грн., № 6600 від 10.08.2021 на суму 11000,00 грн., № 6602 від 11.08.2021 на суму 8 000,00 грн., № 6607 від 12.08.2021 на суму 11000,00 грн., № 6615 від 13.08.2021 на суму 284,13 грн. З аналізу наданих платіжних доручень встановлено, що відповідачем сплачено рахунок № 244 від 07.07.2021 в повному обсязі.

- рахунок на оплату № 335 від 29.10.2021 року на суму 251053,02 грн. з ПДВ., видаткова накладна № 29/10-4 від 29.10.2021 року на суму 251053,02 грн. з ПДВ, що підписана з обох сторін, а також товарно-транспортна накладна № 29/10-4 від 29.10.2021 року. Означений рахунок був оплачений декількома платіжними дорученнями, що вбачається з призначення платежу, а саме: № 6858 від 10.11.2021 на суму 11000,00 грн., № 6862 від 12.11.2021 на суму 13000,00 грн., № 6866 від 15.11.2021 на суму 14000,00 грн., № 6867 від 16.11.2021 на суму 10000,00 грн., № 6870 від 17.11.2021 на суму 8000,00 грн., № 6874 від 18.11.2021 на суму 9000,00 грн., № 6880 від 19.11.2021 на суму 9000,00 грн., № 6885 від 22.11.2021 на суму 20000,00 грн., № 6886 від 23.11.2021 на суму 8000,00 грн., № 6888 від 24.11.2021 на суму 10000,00 грн., № 6896 від 25.11.2021 на суму 11000,00 грн., № 6898 від 26.11.2021 на суму 7000,00 грн., № 6899 від 29.11.2021 на суму 12000,00 грн., № 6903 від 30.11.2021 на суму 10000,00 грн., № 6905 від 01.12.2021 на суму 13000,00 грн., № 6910 від 03.12.2021 на суму 12000,00 грн., № 6912 від 03.12.2021 на суму 12000,00 грн., № 6918 від 06.12.2021 на суму 19000,00 грн., № 6923 від 07.12.2021 на суму 12000,00 грн., № 6927 від 08.12.2021 на суму 12000,00 грн., № 6930 від 10.12.2021 на суму 17000,00 грн., № 6933 від 13.12.2021 на суму 20000,00 грн., № 6943 від 14.12.2021 на суму 10000,00 грн., № 6946 від 15.12.2021 на суму 12000,00 грн., № 6954 від 16.12.2021 на суму 12000,00 грн., № 6960 від 17.12.2021 на суму 12000,00 грн., № 6967 від 20.12.2021 на суму 26000,00 грн., № 6969 від 21.12.2021 на суму 10000,00 грн., № 6979 від 22.12.2021 на суму 11000,00 грн., № 6981 від 23.12.2021 на суму 11000,00 грн., № 6988 від 24.12.2021 на суму 6700,00 грн., № 7002 від 17.01.2022 на суму 19000,00 грн., № 7004 від 18.01.2022 на суму 3000,00 грн., № 7006 від 19.01.2022 на суму 9000,00 грн., № 7010 від 20.01.2022 на суму 10000,00 грн., № 7015 від 21.01.2022 на суму 8000,00 грн., № 7016 від 24.01.2022 на суму 15000,00 грн., № 7017 від 25.01.2022 на суму 10000,00 грн., № 7020 від 26.01.2022 на суму 11000,00 грн., № 7024 від 27.01.2022 на суму 9500,00 грн., № 7037 від 28.01.2022 на суму 9600,00 грн., № 7038 від 31.01.2022 на суму 15000,00 грн., № 7044 від 01.02.2022 на суму 11000,00 грн., № 7045 від 02.02.2022 на суму 6000,00 грн., № 7046 від 03.02.2022 на суму 7000,00 грн., № 7052 від 04.02.2022 на суму 7000,00 грн., № 7053 від 07.02.2022 на суму 12000,00 грн., № 7069 від 08.02.2022 на суму 13000,00 грн., № 7072 від 09.02.2022 на суму 12000,00 грн., № 7075 від 10.02.2022 на суму 6000,00 грн., № 7079 від 11.02.2022 на суму 7000,00 грн., № 7081 від 14.02.2022 на суму 10000,00 грн., № 7083 від 15.02.2022 на суму 12000,00 грн., № 7086 від 16.02.2022 на суму 12000,00 грн., № 7087 від 17.02.2022 на суму 14000,00 грн., № 7088 від 17.02.2022 на суму 2000,00 грн., № 7090 від 18.02.2022 на суму 18000,00 грн., № 7095 від 21.02.2022 на суму 25000,00 грн., № 7096 від 22.02.2022 на суму 12000,00 грн., № 7105 від 23.02.2022 на суму 11000,00 грн. З аналізу наданих платіжних доручень встановлено, що відповідачем сплачено рахунок № 335 від 29.10.2021 в повному обсязі. При цьому, загальна сума оплат, що надійшли позивачу щодо оплати цього рахунку, складає 695800,00 грн.

- рахунок на оплату № 359 від 19.11.2021 року на суму 255069,00 грн. з ПДВ., видаткова накладна № 19/11-3 від 19.11.2021 року на суму 255069,00 грн. з ПДВ, що підписана з обох сторін, а також товарно-транспортна накладна № 19/11-3 від 19.11.2021 року;

- рахунок на оплату № 387 від 03.12.2021 року на суму 196918,27 грн. з ПДВ., видаткова накладна № 03/12-4 від 03.12.2021 року на суму 196918,27 грн. з ПДВ, що підписана з обох сторін, а також товарно-транспортна накладна № 03/12-4 від 03.12.2021 року;

- рахунок на оплату № 418 від 24.12.2021 року на суму 192904,99 грн. з ПДВ., видаткова накладна № 24/12-5 від 24.12.2021 року на суму 192904,99 грн. з ПДВ, що підписана з обох сторін, а також товарно-транспортна накладна № 24/12-5 від 24.12.2021 року.

Враховуючи наявну переплату за рахунком № 335 від 29.10.2021 року у розмірі 444 746,98 (695800,00 грн. - 251053,02 грн.), а також заявлені позивачем позовні вимоги та надані рахунки разом з видатковими накладними, є ймовірним висновок про те, що ці кошти були зараховані в рахунок оплати за іншими видатковими накладними та рахунками в порядку черговості, зокрема: - зараховано 255069,00 грн. в якості оплати за рахунком № 359 від 19.11.2021 року та видатковою накладною № 19/11-3 від 19.11.2021 року; - зараховано 189 677,98 (444 746,98 грн. - 255069,00) в якості оплати за рахунком № 387 від 03.12.2021 року та видатковою накладною № 03/12-4 від 03.12.2021 року (заборгованість за рахунком № 387 від 03.12.2021 року - 7240,29 грн.).

Якщо додати залишок заборгованості за рахунком № 387 від 03.12.2021 року у розмірі 7 240,29 грн. та заборгованість за рахунком № 418 від 24.12.2021 року, то отримаємо загальну суму заборгованості 200 145,28, що і заявлено позивачем.

Отже, з аналізу всіх наданих документів та після здійснення детальної перевірки цих документів вбачається, що відповідачу всього було поставлено товар на загальну вартість 1290 368,84 грн., що підтверджується і наданими позивачем відомостями. Судом було перевірено, що відповідно до наданих платіжних доручень всього було сплачено 1090 223,56 грн. У позовній заяві позивачем була допущенна суттєва помилка щодо загальної суми оплати та зазначено, що всього було сплачено відповідачем 1090368,84 грн. Хоча після здійснення подальших арифметичних перевірок, судом було отримано підсумок заборгованості відповідача, що був заявлений позивачем, а саме 200 145,28 грн. Така ж сума вказана позивачем і у розрахунку заборгованості, що є додатком до позовної заяви.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що позовні вимоги про стягнення основної суми боргу в розмірі 200 145,28 грн. за Договором підлягають задоволенню в повному обсязі.

Відповідно до частини 2статті 614 Цивільного кодексу Українивідсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов`язання. Відповідно до частини 3 та 4статті 13 Господарського процесуального кодексу Україникожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов`язаних з вчиненням чи не вчиненням нею процесуальних дій. Відповідачем не надано належних та допустимих доказів на спростування наведених вище висновків, як і не надано належним доказів на підтвердження здійснення повної оплати.

Таким чином, суд прийшов до висновку про повне задоволення позовних вимог.

Здійснюючи розподіл судових витрат за наслідками розгляду справи, враховуючи вимогистатті 129 ГПК України, а також висновки суду про повне задоволення позову, судові витрати, понесені позивачем покладаються на відповідача.

У відповідності до частини 1статті 13 Господарського процесуального кодексу Українисудочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін.

Відповідно до ч. 4 ст. 11 ГПК України суд застосовує при розгляді справКонвенцію про захист прав людини і основоположних свобод1950 року і протоколи до неї, згоду на обов`язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Рішення суду як найважливіший акт правосуддя має ґрунтуватись на повному з`ясуванні того, чи мали місце обставини, на які посилаються особи, що беруть участь у справі, якими доказами вони підтверджуються та чи не виявлено у процесі розгляду справи інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

У пункті 58 рішення Європейського суду з прав людини від 10 лютого 2010 року "Справа "Серявін та інші проти України" (заява N 4909/04) Європейський суд з прав людини наголошує, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов`язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча національний суд має певну свободу розсуду щодо вибору аргументів у тій чи іншій справі та прийняття доказів на підтвердження позицій сторін, орган влади зобов`язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (рішення у справі "Суомінен проти Фінляндії", № 37801/97, пункт 36, від 01 липня 2003 року). Ще одне призначення обґрунтованого рішення полягає в тому, щоб продемонструвати сторонам, що вони були почуті. Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією. Лише за умови винесення обґрунтованого рішення може забезпечуватись публічний контроль здійснення правосуддя (рішення у справі "Гірвісаарі проти Фінляндії", № 49684/99, пункт 30, від 27 вересня 2001 року). Суд також враховує положення Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів щодо якості судових рішень (пункти 32-41), в якому, серед іншого, звертається увага на те, що усі судові рішення повинні бути обґрунтованими, зрозумілими, викладеними чіткою і простою мовою і це є необхідною передумовою розуміння рішення сторонами та громадськістю; у викладі підстав для прийняття рішення необхідно дати відповідь на доречні аргументи та доводи сторін, здатні вплинути на вирішення спору; виклад підстав для прийняття рішення не повинен неодмінно бути довгим, оскільки необхідно знайти належний баланс між стислістю та правильним розумінням ухваленого рішення; обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент заявника на підтримку кожної підстави захисту; обсяг цього обов`язку суду може змінюватися залежно від характеру рішення. При цьому, зазначений Висновок, крім іншого, акцентує увагу на тому, що згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах.

З огляду на вищевикладене, суд дав вичерпну відповідь на всі питання, що входять до предмету доказування у даній справі та виникають при кваліфікації спірних відносин як матеріально-правовому, так і у процесуальному сенсах.

Враховуючи викладене та керуючись статтями1-5,8, 10-12,20,41-46,73-80,86,123, п. 2 ч. 1 ст.129,232,233,236-238,240,241,247-252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд Харківської області, -

ВИРІШИВ:

Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕЛІЯ» задовольнити повністю.

Стягнути з Фірми «НЕМО ЛТД» у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (61202, місто Харків, проспект Перемоги, будинок 54-А, квартира 68; код ЄДРПОУ: 22625835) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «НЕЛІЯ» (61060, місто Харків, проспект Льва Ландау, будинок 171, офіс 213; код ЄДРПОУ: 40061687) основну заборгованість за договором поставки № 04/02/19 від 04 лютого 2019 року у розмірі 200 145,28 грн., а також судові витрати (сплачений судовий збір) у розмірі 3 002,18 грн.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Східного апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складання повного тексту рішення, відповідно до статей 256, 257 Господарського процесуального кодексу України та з урахуванням пункту 17.5 Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено "02" травня 2023 р.

СуддяН.В. Калініченко