Ухвала

від 01.05.2023 по справі 280/12985/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

УХВАЛА

01 травня 2023 року

м. Київ

справа № 280/12985/21

адміністративне провадження № К/990/15211/23

Верховний Суд у складі судді Касаційного адміністративного суду Олендера І.Я., перевіривши касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08.08.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13.12.2022 у справі №280/12985/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліпласт-ЗП» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Не погодившись з рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, Головне управління ДПС у Запорізькій області, утворене на правах відокремленого підрозділу ДПС України 24.04.2023 звернулось з касаційною скаргою до Верховного Суду, в якій, посилаючись на порушення судами норм матеріального та недотримання норм процесуального права, просить скасувати рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08.08.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13.12.2022 у справі №280/12985/21, ухвалити нову постанову про відмову в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліпласт-ЗП» у повному обсязі.

У поданій відповідачем касаційній скарзі також наведено підстави, що зумовили пропуск визначеного законом процесуального строку на касаційне оскарження спірних судових рішень.

Під час перевірки зазначеної касаційної скарги на предмет дотримання скаржником вимог статті 330 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) встановлено, що у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судових рішень в касаційному порядку.

Так, керуючись частиною п`ятою статті 4 Закону України «Про доступ до судових рішень» від 22.12.2005 №3262, згідно з якою судді мають право на доступ до усіх інформаційних ресурсів Єдиного державного реєстру судових рішень з`ясовано, що Верховний Суд ухвалами від 20.01.2023, від 14.02.2023 та від 30.03.2023 раніше подану відповідачем касаційну скаргу повернув особі, яка її подала на підставі пункту 4 частини п`ятої статті 332 КАС України як таку, що не містила належного викладення підстав для касаційного оскарження спірних судових рішень у цій справі. При цьому, у кожній зі своїх ухвал Верховний Суд зазначив про незмістовність наведеного скаржником обґрунтування підстав для касаційного оскарження відповідно до пунктів 1, 4 частини четвертої статті 328 КАС України та роз`яснив відповідачу вимоги щодо форми і змісту касаційної скарги, яким така має відповідати при викладенні підстав касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, в тому числі, і у випадку подання касаційної скарги на підставі пунктів 1-4 частини четвертої статті 328, частини другої та третьої статті 353 цього Кодексу.

Зокрема, повертаючи раніше подані контролюючим органом касаційні скарги, суд звернув увагу на те, що вимога норми абзацу першого пункту 4 частини другої статті 330 КАС України щодо зазначення у касаційній скарзі підстави (підстав) касаційного оскарження не обмежується вимогою щодо формального зазначення відповідного пункту частини четвертої статті 328 КАС України, а стосується наявності (існування) відповідної підстави касаційного оскарження. Таке тлумачення норми абзацу першого пункту 4 частини другої статті 330 КАС України підтверджується положеннями частини першої статті 328 КАС України щодо оскарження судового рішення у касаційному порядку у випадках, передбачених КАС України.

Як вказав суд касаційної інстанції, посилання скаржника на практику Верховного Суду (без аналізу та врахування обставин справи, за яких судом касаційної інстанції було зроблено відповідні висновки, без доведення подібності правовідносин у справах) щодо оцінки того чи іншого аргументу контролюючого органу, які зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судом попередньої інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Суд також звернув увагу скаржника, що подібність правовідносин означає, зокрема, тотожність суб`єктного складу учасників відносин, об`єкта та предмета правового регулювання, а також умов застосування правових норм (зокрема, часу, місця, підстав виникнення, припинення та зміни відповідних правовідносин). Зміст правовідносин з метою з`ясування їх подібності в різних рішеннях суду (судів) визначається обставинами кожної конкретної справи.

Верховний Суд також зауважив, що у разі подання касаційної скарги на підставі пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України в касаційній скарзі обов`язково повинно бути зазначено в чому полягає порушення норм процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного судового рішення (рішень). Зокрема, якщо скаржник вважає, що судами порушено норми процесуального права щодо недослідження зібраних у справі доказів, неповного встановлення обставин справи, або встановлення обставин, що мають істотне значення, на підставі недопустимих доказів, у касаційній скарзі має бути конкретно зазначено або обставини, які встановлені на підставі недопустимих доказів та чому, на думку скаржника, останні є недопустимими, або зібрані у справі докази, які судом не досліджені, що могло б давати підстави для висновку про порушення цим судом норм процесуального права.

Касаційна скарга повинна містити посилання на конкретні порушення відповідної норми (норм) права чи неправильність її (їх) застосування. Скаржник повинен зазначити конкретні порушення, що є підставами для скасування або зміни судового рішення (рішень), які, на його думку, допущені судом при його (їх) ухваленні, та навести аргументи в обґрунтування своєї позиції у взаємозв`язку із посиланням на відповідний пункт частини 4 статті 328 КАС України.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 353 КАС України підставою для скасування судових рішень судів першої та (або) апеляційної інстанцій і направлення справи на новий судовий розгляд є порушення норм процесуального права, на які посилається скаржник у касаційній скарзі, яке унеможливило встановлення фактичних обставин, що мають значення для правильного вирішення справи, якщо суд не дослідив зібрані у справі докази, за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Виходячи зі змісту пункту 1 частини другої статті 353 КАС України, прийнятність доводів про ненадання оцінки усім доказам у справі можливе виключно за умови висновку про обґрунтованість заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини другої статті 328 цього Кодексу.

Відсутність у касаційній скарзі належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, які передбачені пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 КАС України, унеможливлюють перевірку такої умови.

Натомість, під час перевірки вчетверте поданої Головним управлінням ДПС у Запорізькій області, утвореним на правах відокремленого підрозділу ДПС України касаційної скарги встановлено, що її зміст щодо підстав для касаційного оскарження рішень судів першої та апеляційної інстанцій є ідентичним до тієї, які було повернуто ухвалою Верховного Суду, зокрема, від 30.03.2023 та яку суд касаційної інстанції визнав необґрунтованою.

Так, усуваючи недоліки попередньо поданої касаційної скарги, відповідач, посилаючись на пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України та стверджуючи про неправильне застосування судами норм матеріального й процесуального права, зазначає ті ж самі постанови Верховного Суду (з цитуванням окремих витягів з тексту зазначених у касаційній скарзі постанов), посилання на які судом вже визнано таким, що не доводить застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Вказуючи про неврахування судами попередніх інстанцій висновків Верховного Суду, контролюючий орган лише цитує витяги з приведених постанов щодо обставин, які можуть свідчити про необґрунтованість податкової вигоди, при цьому обов`язкових умов у їх взаємозв`язку, передбачених для оскарження судових рішень в касаційному порядку на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржник так і не наводить.

Поряд з цим, Суд повторно звертає увагу скаржника, що висновки Верховного Суду у справах, пов`язаних з питанням дослідження реальності господарських операцій є сформованими й усталеними. Верховний Суд неодноразово наголошував на тому, які саме документи мають силу первинних, а які обставини можуть свідчити про нереальність господарських операцій. Верховний Суд у своїх постановах послідовно дотримується позиції про обов`язок судів надавати оцінку обставинам та наданим на їх підтвердження доказами у їх сукупності.

За результатом аналізу змісту судових рішень у цій справі, відсутні підстави вважати, що вони суперечать зазначеним висновкам Верховного Суду, а підставою для задоволення позову став висновок, що сукупність встановлених обставин і досліджених доказів підтверджують реальність господарських операцій, які давали підстави для формування даних податкового обліку на підставі тих документів, які були складені позивачем з його контрагентами.

Різниця у встановлених обставинах у сукупності з наданими сторонами доказами об`єктивно впливає на умови застосування правових норм, а тому сам факт наявності судових рішень якими у задоволенні позовів платників податків було відмовлено також не свідчить про застосування судами у цій справі норм права без урахування висновків Верховного Суду.

Приведення скаржником практики Верховного Суду з окремим цитуванням витягів із постанов, які стосуються обставин, які можуть свідчити про реальність господарських операцій, які обставини підлягають дослідженню у справах цієї категорії, а так само щодо оцінки того чи іншого аргументу контролюючого органу, які до того ж зроблені на підставі встановлених фактичних обставин конкретної справи і наявних в матеріалах справи доказів, не є свідченням застосування судами попередніх інстанцій у цій справі норм матеріального права без урахування висновків Верховного Суду щодо їх застосування.

Фактично, у касаційній скарзі контролюючий орган висловлює незгоду саме зі здійсненою судами першої та апеляційної інстанцій оцінкою встановлених у справі обставин у взаємозв`язку з наданими на їх підтвердження доказами та доводить необхідність зміни такої (на його користь), що не може бути визнано належним обґрунтуванням неправильного застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права (обов`язкової умови при оскарженні судових рішень на підставі пункту 1 частини четвертої статті 328 КАС України).

Таким чином, перевіркою змісту поданої у цій справі касаційної скарги встановлено, що наведене скаржником обґрунтування не узгоджується із визначеною ним підставою касаційного оскарження судових рішень - пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України.

Крім того, як убачається зі змісту вдруге поданої контролюючим органом касаційної скарги, останній, як і у раніше поданій, посилається на положення пункту 4 частини четвертої статті 328 КАС України, як підставу, на якій подається касаційна скарга. Доводить, що судами попередніх інстанцій не надано належної оцінки дійсним фактичним обставинам справи, доводам та доказам контролюючого органу, що призвело до порушення норм процесуального права, та свідчить про наявність підстави для скасування судових рішень, передбаченої пунктом 1 частини другої статті 353 КАС України.

Поряд з цим, суд касаційної інстанції повторно зазначає, що доводи про не встановлення судами істотних обставин справи або не дослідження доказів у справі є прийнятними за умови обґрунтованості заявлених у касаційній скарзі підстав касаційного оскарження, передбачених пунктами 1, 2, 3 частини четвертої статті 328 цього Кодексу. Однак, з огляду на вищевикладене, пункт 1 частини четвертої статті 328 КАС України скаржником належним чином не обґрунтовано і не зазначено, які саме докази залишилися не дослідженими судами попередніх інстанцій та на яку саме встановлену обставину це вплинуло, а вимогами касаційної скарги є не направлення справи на новий розгляд (як це передбачено статтею 353 КАС України), а скасування рішень судів першої та апеляційної інстанцій з ухваленням нової постанови про відмову в задоволенні позову, що передбачено статтею 351 КАС України. До того ж, обставиною в розумінні КАС України є фактичні дані (певний матеріально-правовий факт), а не правова оцінка суду встановленому факту.

Більш того, Верховний Суд наголошує, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій містять оцінку тим доводам і доказам про які йдеться у касаційній скарзі контролюючого органу.

Відповідно до приписів статті 44 КАС України учасники справи, маючи намір добросовісної реалізації належного їм права на касаційне оскарження судового рішення, повинні забезпечити неухильне виконання вимог процесуального закону, зокрема, щодо форми і змісту касаційної скарги. Частиною першою статті 45 КАС України регламентовано, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами. Зловживання процесуальними правами не допускається.

Приведення касаційної скарги у відповідність з вимогами КАС України в частині належного викладення підстав для касаційного оскарження судових рішень, передбачених частиною четвертою статті 328 КАС України, є процесуальним обов`язком сторони, яка не погоджується з судовими рішеннями.

Не заперечуючи проти права на повторне звернення з касаційною скаргою після її повернення, слід зазначити, що таке право не є абсолютним. Це обґрунтовується змістом частини восьмої статті 169 КАС України, відповідно до якої скаржник має право на повторне звернення з касаційною скаргою, якщо будуть усунуті недоліки касаційної скарги, які стали підставою для повернення вперше поданої касаційної скарги і таке звернення відбувається без зайвих зволікань. Також скаржник повинен довести, що повернення вперше поданої касаційної скарги відбулося з причин, які не залежали від особи, яка оскаржує судові рішення.

Однак, звертаючись з касаційною скаргою вчетверте, скаржник так і не виправив недоліків, які стали підставою для повернення попередніх касаційних скарг. Зазначене свідчить про формальний підхід скаржника до оформлення касаційної скарги та зловживання процесуальними правами.

Суд у черговий раз звертає увагу скаржника, що на стадії відкриття касаційного провадження, касаційний суд не перевіряє законність і обґрунтованість судових рішень, а перевіряє касаційну скаргу на предмет дотримання особою, яка її подає, вимог щодо форми і змісту касаційної скарги, а також дотримання строків реалізації права на касаційне оскарження.

Суд наголошує, що суд касаційної інстанції не може самостійно визначати підстави касаційного оскарження, такий обов`язок покладено на особу, яка оскаржує судові рішення, оскільки в ухвалі про відкриття касаційного провадження зазначаються підстава (підстави) відкриття касаційного провадження (частина третя статті 334 КАС України), а в подальшому саме в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, суд касаційної інстанції переглядає судові рішення (частина перша статті 341 КАС України).

Отже, відсутність у касаційній скарзі визначених законом підстав касаційного оскарження або їх некоректне (помилкове) визначення, або визначення безвідносно до предмета спору у конкретній справі, у якій подається касаційна скарга, унеможливлює її прийняття та відкриття касаційного провадження.

Згідно з пунктом 4 частини п`ятої статті 332 КАС України касаційна скарга не приймається до розгляду і повертається суддею-доповідачем також, якщо у касаційній скарзі не викладені передбачені цим Кодексом підстави для оскарження судового рішення в касаційному порядку.

За таких обставин, касаційна скарга Головного управління ДПС у Запорізькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України підлягає поверненню як така, що не містить належного викладення підстав (підстави) касаційного оскарження рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08.08.2022 та постанови Третього апеляційного адміністративного суду від 13.12.2022 у справі №280/12985/21.

Відповідно до частини сьомої статті 332 КАС України копія ухвали про повернення касаційної скарги надсилається учасникам справи у порядку, визначеному статтею 251 цього Кодексу. Скаржнику надсилається копія ухвали про повернення касаційної скарги разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами. Копія касаційної скарги залишається в суді касаційної інстанції.

Повернення Верховним Судом касаційної скарги та надання заявнику права в межах розумних строків та при дотриманні всіх інших вимог процесуального закону на повторне звернення до Верховного Суду з такою скаргою, не є обмеженням доступу до суду (зокрема, що гарантовано пунктом 8 частини другої статті 129 Конституції України), та забезпечує практичну можливість реалізації права особи на суд у формі касаційного оскарження судового рішення учасником справи особисто або через представника.

На підставі вищенаведеного та керуючись положеннями статей 328, 330, 332, 359 КАС України, Суд -

у х в а л и в:

Касаційну скаргу Головного управління ДПС у Запорізькій області, утвореного на правах відокремленого підрозділу ДПС України на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 08.08.2022 та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 13.12.2022 у справі №280/12985/21 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Поліпласт-ЗП» до Головного управління ДПС у Запорізькій області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень повернути особі, яка її подала.

Копію ухвали про повернення касаційної скарги надіслати учасникам справи, скаржнику - копію даної ухвали разом з касаційною скаргою та доданими до скарги матеріалами.

Роз`яснити заявнику касаційної скарги, що її повернення не позбавляє права повторного звернення до Верховного Суду.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання та оскарженню не підлягає.

Суддя І.Я. Олендер