Рішення

від 27.04.2023 по справі 563/1524/22

КОРЕЦЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Cправа № 563/1524/22

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27.04.2023 року

Корецький районний суд Рівненської області

у складі головуючого судді Загородько Н.А.

секретар судового засідання Дулюк А.О.

за участю позивача ОСОБА_1

відповідача ОСОБА_2

представника ООП ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Корець цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей виконавчого комітету Корецької міської ради про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів -

в с т а н о в и в:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до відповідача про визначення місця проживання дитини та стягнення аліментів на дітей. В позовній заяві зазначив, що рішенням Корецького районного суду від 20.12.2013 року шлюб між ним та відповідачем розірвано. Місце проживання дітей даним рішенням не приймалося. Позивач вказує, що діти проживають разом з ним, він повністю їх забезпечує, а відповідач ніякої участі у вихованні та утриманні дітей не бере. Оскільки, відповідач майже весь час перебуває за кордом, йому необхідно визначити місце проживання дітей та стягнути аліменти на їх утримання. А тому позивач звернувся до суду з даним позовом.

Позивач ОСОБА_1 в судовому засідані позовні вимоги підтримав в частині визначення місця проживання ОСОБА_4 , 2014 р.н. та стягнення аліментів з відповідача на утримання ОСОБА_5 , 2009 р.н. та ОСОБА_4 , 2014 р.н.. Просив суд позов задоволити.

Відповідач ОСОБА_2 в судовому засіданні позовні вимоги визнала частково, пояснила, що діти дійсно проживають з батьком, який про них піклується, однак, просить зменшити розмір аліментів.

Представник третьої особи Корнійчук Н.П. в судовому засіданні висновок про доцільність визначення місця проживання дітей разом з позивачем підтримала та не заперечила щодо задоволення позовних вимог.

Дослідивши письмові докази по справі, суд дійшов висновку, що позов підлягає до задоволення повністю та по справі можливе ухвалення заочного рішення.

Законодавство України не містить норм, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на проживання з дитиною.

Згідно зі статтею 150 СК України батьки зобов`язані виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім`ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Батьки зобов`язані забезпечити здобуття дитиною повної загальної середньої освіти, готувати її до самостійного життя.

Відповідно до статті 8 Закону України «Про охорону дитинства» кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України.

Сім`я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього. Кожна дитина має право на проживання в сім`ї разом з батьками або в сім`ї одного з них та на піклування батьків. Батько і мати мають рівні права та обов`язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов`язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (стаття 11 Закону України «Про охорону дитинства»).

Згідно із частиною восьмою статті 7 СК України регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини.

Статтями 141, 150, 153, 155 СК України передбачено, що мати і батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини. Мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли таке право обмежене законом. Батьки зобов`язані піклуватися про здоров`я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Здійснення батьками своїх прав та виконання обов`язків мають ґрунтуватися на повазі до прав дитини та її людської гідності. Батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

У відповідності до пунктів 1, 2 статті 3 Конвенції про права дитини, яка в силу положень статті 9 Конституції України є частиною національного законодавства, в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов`язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.

Частиною першою статті 160 Сімейного кодексу України передбачено, що місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

Відповідно до частини першої статті 161 СК України, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може бути вирішено органом опіки та піклування або судом.

Суд виходить з того, що під час вирішення спору щодо місця проживання дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дітей, стан їх здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення. Орган опіки та піклування або суд не можуть передати дитину для проживання з тим із батьків, хто не має самостійного доходу, зловживає спиртними напоями або наркотичними засобами, своєю аморальною поведінкою може зашкодити розвиткові дітей.

Рішенням Корецького районного суду від 20.12.2013 року шлюб між ОСОБА_2 та ОСОБА_1 розірвано.

Відповідно до довідки № 18-01-15/02-501 виданої Користівським старостинським округом ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 проживає зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1 , але фактично проживає без реєстрації по АДРЕСА_2 і разом з ним проживають діти: ОСОБА_6 , 2004 р.н., ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , 2014 р.н..

Як вбачається із акта проведення бесіди з неповнолітньою дитиною ОСОБА_4 від 13.01.2023 року вона на даний час бажає проживати з батьком ОСОБА_1 ..

Відповідно до висновку виконавчого комітету Корецької міської ради як органу опіки та піклування № 03-01-16/271 від 30 січня 2023 року виконавчий комітет Корецької міської ради як орган опіки та піклування вважає за доцільне визначити місце проживання дитини ОСОБА_4 , 2014 р.н. разом із батьком ОСОБА_1 ..

Зважаючи на викладені та досліджені в судовому засіданні обставини, суд дійшов висновку, що дитину ОСОБА_4 необхідно залишити проживати з ОСОБА_1 , що не позбавляє матір права на особисте спілкування з дитиною та прийняття участі у її вихованні.

Крім того, з відповідача підлягають стягненню аліменти на утримання неповнолітніх дітей ОСОБА_5 , 2009 р.н. та ОСОБА_4 , 2014 р.н..

Стаття 180 Сімейного кодексу України регламентує порядок та обов`язок батьків утримувати свою дитину до досягнення нею повноліття.

При визначенні розміру аліментів суд у відповідності до вимог ст.182 СК України враховує: стан здоров"я та матеріальне становище дитини; стан здоров"я та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; наявність рухомого та нерухомого майна, грошових коштів; доведені стягувачем аліментів витрати платника аліментів, у тому числі на придбання нерухомого або рухомого майна, сума яких перевищує десятикратний розмір прожиткового мінімуму для працездатної особи, якщо платником аліментів не доведено джерело походження коштів; інші обставини, що мають істотне значення. Розмір аліментів має бути необхідним та достатнім для забезпечення гармонійного розвитку дитини. Мінімальний розмір аліментів на одну дитину не може бути меншим, ніж 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку.

Сам факт звернення до суду з позовом про стягнення аліментів, є доказом того, що відповідач належним чином не виконує свого обов"язку по утриманню дітей.

Згідно ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ч.ч. 1,2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789X11 (78912) від 27 лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

Статтею 18 Конвенції передбачено, що держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування.

Оскільки, діти проживають разом з батьком, потребують матеріального забезпечення, суд вважає за необхідне стягнути з відповідача аліменти на користь позивача на утримання дітей в зазначеному позивачем розмірі.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст.10,12,141, 258-259,263-265, 280-284ЦПК України та на підставі ст.ст.150, 160, 161,180 СК України, -

вирішив:

Позовну заяву задоволити частково.

Визначити місце проживання неповнолітньої дитини: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_3 разом з батьком ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_1 аліменти на утримання неповнолітніх дітей: ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 та ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 у розмірі 1/3 частини її заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків від прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку на кожну дитину, щомісячно починаючи з дня пред`явлення заяви до суду і до досягнення ними повноліття.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір в розмірі 992, 40 грн.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення виготовлено 28.04.2023 року.

Суддя