Рішення

від 02.05.2023 по справі 705/4663/16-ц

УМАНСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД ЧЕРКАСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа №705/4663/16-ц

2/705/57/23

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 травня 2023 року Уманський міськрайонний суд Черкаської області

в складі: головуючої-судді Годік Л.С.

при секретарі Бурлаки А.А.,

за участю: позивача ОСОБА_1 ,

відповідачів ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,

представника відповідача ОСОБА_4 ,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Умані цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання майна спадковим та стягнення компенсації вартості частини спадкового майна,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом, в подальшому збільшеним, до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання майна спадковим та стягнення компенсації вартості частини спадкового майна.

Зазначає, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла її мати ОСОБА_5 . Згідно заповіту від 08.02.1997 року вона стала спадкоємцем 1/3 частки зазначеного в заповіті та в Свідоцтві про право на спадщину за заповітом майна, яке складається з житлового будинку АДРЕСА_1 .

Інше спадкове майно, на яке в указаній частці видано Свідоцтво про право на спадщину за заповітом № 1-3279 від 18.09.2009 року, складається з земельних ділянок, розміром 0,41 га (кадастровий номер 7124381200:01:000:0405), розміром 0,19 га (кадастровий номер 7124381200:01:000:0406), наданих для ведення особистого підсобного господарства, розташованих на території с. Гереженівка, Гереженівської сільської ради Уманського району Черкаської області, належних спадкодавцю на підставі Державного акту на право приватної власності на землю серії ЧР -15-7-9- від 18.12.1996 року.

Іншими спадкоємцями згідно заповіту стали: брат ОСОБА_6 та сестра ОСОБА_2 , які також отримали по 1/3 частки зазначеного в заповіті майна.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер її брат ОСОБА_6 . Згідно Свідоцтва про право на спадщину за законом, вона стала спадкоємцем 1/2 частки спадщини майна покійного. Іншим спадкоємцем стала сестра ОСОБА_2 , яка також отримала 1/2 частки майна покійного брата.

Крім того, згідно судового рішення від 06 березня 2012 року за нею було визнано право власності на 1/6 частину земельної ділянки розміром 5,7400 га (кадастровий номер 7124381200:03:000:0410) для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території с. Гереженівка Уманського району Черкаської області; 1/6 частину земельної ділянки розміром 0,1849 га (кадастровий номер 7124381200:01:001:0281) для ведення особистого селянського господарства, розташованої по АДРЕСА_1 ; 1/6 частину земельної ділянки розміром 0,41 га (кадастровий номер 71243.81200:01:000:0405) та 1/6 частину земельної ділянки розміром 0,19 га (кадастровий номер 7124381200:01:000:0406) для ведення особистого підсобного господарства, розташованих на території Гереженівської сільської ради Уманського району Черкаської області, що належали спадкодавцю ОСОБА_6 .

Іншим спадкоємцем, який згідно судового рішення від 06 березня 2012 року отримав 1/6 частину вище вказаних земельних ділянок стала сестра ОСОБА_2 .

Крім того, до складу спадщини входив автомобіль ВАЗ 21063, 1990 р.в., бежевого кольору, ДНЗ НОМЕР_1 , який був зареєстрований на спадкодавця ОСОБА_6 станом на 03.04.2011 року, проте, даний автомобіль не був врахований при розподілі спадкового майна, а в подальшому був перереєстрований на сина відповідачки ОСОБА_2 - ОСОБА_3 , без її згоди, як спадкоємця і співвласника по закону. Станом на 04.07.2016 р. середня вартість аналогічного автомобіля ВАЗ 21063, 1990 р.в., на основі інформації з бази об`яв сайту АвтоБазар, становить 35050 грн.

Позивач, посилаючись на ст.ст. 319, 321, 358 ЦК України, ст. 90 ЗК України, зазначає, що своїми законними правами, як співвласник отриманого у спадок майна, користуватися не може, тому що ОСОБА_2 фізично не допускає її до часки майна, яке отримала у спадщину. Спільної домовленості з відповідачкою про продаж спадкового майна, вони також не досягнули, хоча у 2013 році будинок було виставлено на продаж, та відповідачка чинила цьому перешкоди. В подальшому ОСОБА_2 поміняла всі замки будівель та хвіртки не даючи їй доступу до майна, що змусило її - ОСОБА_1 звернутись до ДІМ Уманського РВ УМВС та до голови сільської ради с. Гереженівка. З 2011 року відповідачка сама засаджує земельну ділянку сільськогосподарським культурами, не допускаючи до неї її сім`ю, ображає та виганяє їх. Дії відповідачів прямо порушують ст. 358 ЦК України, яка вказує, що право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою.

Вказує, що крім того відповідачка ОСОБА_2 , завдала їй, своїми неправомірними діями немайнових втрат, спричинених моральними та фізичними стражданнями, які позначили негативні зміни у її житті: щоденні думки та спогади про наслідки психотравмуючих подій, страх можливого повторення подій, негативні переживання та спогади, потреба в униканні аналогічних обставин, насторога, тривога, емоційні та тілесні реакції при згадуванні; переживання фізичних незручностей та психологічного дискомфорту, тимчасова відірваність від активного соціального життя, знижений та нестійкий настрій, порушення сну, неприємні сновидіння, емоційна напруга, нервозність, дратівливість, реакції замикання, бажання уникати контактів, почуття образи, обурення, приниженої гідності.

Просить: скасувати право власності ОСОБА_3 на автомобіль ВАЗ 21063, 1990 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 ; визнати право власності в порядку спадкування ОСОБА_1 на частину автомобіль ВАЗ 21063, 1990 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 ; визнати право власності в порядку спадкування ОСОБА_2 на частину автомобіль ВАЗ 21063, 1990 р.в., д.н.з. НОМЕР_1 ; стягнути з ОСОБА_2 на її - ОСОБА_1 користь: кошти за 1/2 частину вартості будинковолодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 , що становить 81 642,50 грн.; кошти за 1/2 частину вартості земельної ділянки, розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , що становить 11536,80 грн.; кошти за 1/2 частину вартості автомобіля ВАЗ 21063, 1990 р.в., що становить 17525,00 грн.; кошти за моральну шкоду, що становить 32625,00 грн.; кошти за судовий збір, що становить 2760,64 грн.; кошти за проведення будівельно-технічного дослідження по розподілу будинковолодіння за адресою: АДРЕСА_1 , що становить 1000,00 грн.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_8 позовну заяву підтримала, просила задоволити позовні вимоги. Вказала, що відповідач ОСОБА_2 чинить перешкоди у користуванні майном, яке вона отримала у спадок і відмовляється сплатити компенсацію за її частину майна.

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_4 заперечували проти задоволення позову. Попередньо ОСОБА_2 подала на адресу суду Відзив на позовну заяву в якому зазначила, що позивачка зневажає її як людину та перебуває з нею в неприязних стосунках. З 2009 року позивачка перебуває на заробітках в Італії, в зв`язку з чим належною їй частиною житлового будинку по АДРЕСА_1 не користується. Тягар утримання спадкового житлового будинку та присадибної земельної ділянки перебуває на ній, поточні ремонти будинку вона робила за власні кошти. Вимоги до неї про стягнення частини вартості спадкового майна та моральної шкоди є безпідставними, позивачка не надала жодних доказів, що їй перешкоджають користуватись частиною житлового будинку та земельної ділянки. Оскільки житловий будинок і земельна ділянка перебувають у спільній частковій власності, володіння, користування та розпорядження вказаним майном відбувається за згодою співвласників. Питання про порядок користування чи поділ спільного часткового майна позивачкою не ставилось. Що стосується автомобіля, то позивач не зверталася до нотаріуса щодо отримання свідоцтва про право на спадщину на автомобіль.

Відповідач ОСОБА_3 в судовому засіданні вказав, що позов не визнає. Вказав, що на законних підставах користувався автомобілем, який належав ОСОБА_6 , який за життя оформив генеральну довіреність на нього на вказаний автомобіль. В подальшому, після смерті ОСОБА_6 , він передав право керування вказаним автомобілем іншій особі.

Заслухавши учасників процесу, вивчивши матеріали справи, надані сторонами докази, дослідивши їх всебічно, повно, безпосередньо та об`єктивно, оцінивши їх належність, допустимість, достовірність, достатність і взаємний зв`язок у сукупності, суддя встановив такі обставини справи та відповідні їм правовідносини.

ІНФОРМАЦІЯ_1 померла ОСОБА_5 .

Згідно Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18.09.2009 р., зареєстрованого державним нотаріусом Уманської районної державної нотаріальної контори Востриковою О.І. в реєстрі за № 1-3277, спадкоємцем та власником (приватна спільна часткова) 1/3 частки майна ОСОБА_5 є її дочка ОСОБА_1 . Спадкове майно складається з житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.17,18,т.1).

Згідно Свідоцтва про право на спадщину за заповітом від 18.09.2009 р., зареєстрованого державним нотаріусом Уманської районної державної нотаріальної контори Востриковою О.І. в реєстрі за № 1-3279, спадкоємцем та власником 1/3 частки майна ОСОБА_5 є її дочка ОСОБА_1 . Спадкове майно складається із земельних ділянок, розміром 0,41 га (кадастровий номер 7124381200:01:000:0405), розміром 0,19 га (кадастровий номер 7124381200:01:000:0406), наданих для ведення особистого підсобного господарства, розташованих на території с. Гереженівка Гереженівської сільської ради Уманського району Черкаської області. На зазначені земельні ділянки ОСОБА_1 видано Державні акти серії ЯМ № 009372 від 21.11.2012 р. та серії ЯМ № 009370 від 21.11.2012 р. (а.с.19,20,21,т.1).

Іншими спадкоємцями згідно заповіту після смерті ОСОБА_5 стали її син ОСОБА_6 та дочка ОСОБА_2 , які також отримали по 1/3 частки зазначеного в заповіті та вище у Свідоцтвах про право на спадщину за заповітом, виданого ОСОБА_1 , майна.

ІНФОРМАЦІЯ_2 помер ОСОБА_6 , що підтверджується Свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 05.04.2011 р. (а.с.252,т.1).

Після смерті ОСОБА_6 його сестрам ОСОБА_2 - в частці, та ОСОБА_1 - в частці, видано Свідоцтва про право на спадщину за законом від 22.11.2011 р., зареєстровані державним нотаріусом Уманської міської державної нотаріальної контори Дашицькою Л.Л. в реєстрі за № 3-3158, № 3-3159, на 1/3 частину житлового будинку АДРЕСА_1 (а.с.22,23,24,249,250,251,т.1)

За рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області № 2318/576/2012 2/2318/589/2012 від 06.03.2012 р. за ОСОБА_2 та ОСОБА_1 було визнано право власності по 1/6 частині земельної ділянки розміром 5,7400 га (кадастровий номер 7124381200:03:000:0410) для ведення особистого селянського господарства, розташованої на території с. Гереженівка, Гереженівської сільської ради Уманського району Черкаської області; 1/6 частину земельної ділянки розміром 0,1849 га (кадастровий номер 7124381200:01:001:0281) для ведення особистого селянського господарства, розташованої по АДРЕСА_1 на території Гереженівської сільської ради Уманського району Черкаської області; 1/6 частину земельної ділянки розміром 0,41 га (кадастровий номер 71243.81200:01:000:0405) та 1/6 частину земельної ділянки розміром 0,19 га (кадастровий номер 7124381200:01:000:0406) для ведення особистого підсобного господарства, розташованих на території Гереженівської сільської ради Уманського району Черкаської області, що належали спадкодавцю ОСОБА_6 , який помер ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.25-27,т.1).

Вартість будинку із надвірними спорудами розташованого за адресою: АДРЕСА_1 відповідно до Висновку ПП «ТЕХБУДЕКСПЕРТ» №21/06-16/БУД від 21.06.2016 року становить 163 285,00 гривень (а.с.45-51,т.1).

Вартість земельної ділянки розташованої за адресою: АДРЕСА_1 , згідно Витягу з технічної документації про нормативну грошову оцінку земельної ділянки від 30.06.2016 року становить 23073,60 гривень (а.с.52,т.1).

Згідно відповіді Територіального сервісного центру № 7142 РСЦ в Черкаській області від 04.11.2017 р. № 31/23/42-1019, автомобіль ВАЗ 21063, д.н.з. НОМЕР_1 , кузов НОМЕР_3 , 06.12.2013 був знятий з обліку для реалізації, на підставі доручення. 06.12.2013 вказаний автомобіль зареєстрований за ОСОБА_3 на підставі довідки-рахунок ВІА 117523 від 06.12.2013 (а.с.152,т.1).

Відповідно до ст. 4 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних, або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно ст. 19 ЦПК України, суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових правовідносин.

За змістом вказаних процесуальних норм, об`єктом захисту є порушене, невизнане або оспорюване право чи цивільний інтерес, і саме вони є підставою для звернення особи за захистом із застосуванням відповідного способу захисту.

Згідно ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.

В ст. 319 ЦК України визначено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частина 1 статті 321 ЦК України підкреслює, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Згідно ст. 358 ЦК України право спільної часткової власності здійснюється співвласниками за їхньою згодою. Співвласники можуть домовитися про порядок володіння та користування майном, що є їхньою спільною частковою власністю. Кожен із співвласників має право на надання йому у володіння та користування тієї частини спільного майна в натурі, яка відповідає його частці у праві спільної часткової власності. У разі неможливості цього він має право вимагати від інших співвласників, які володіють і користуються спільним майном, відповідної матеріальної компенсації.

Згідно ст. 364 ЦК України співвласник має право на виділ у натурі частки із майна, що є у спільній частковій власності. Якщо виділ у натурі частки із спільного майна не допускається згідно із законом або є неможливим (частина друга статті 183 цього Кодексу), співвласник, який бажає виділу, має право на одержання від інших співвласників грошової або іншої матеріальної компенсації вартості його частки. Компенсація співвласникові може бути надана лише за його згодою.

З досліджених матеріалів справи не вбачається що позивач зверталась до відповідача ОСОБА_2 із вимогою про виділ в натурі своєї частини спільного майна чи встановлення порядку користування ним. Відповідач не надала згоди на компенсацію вартості частки майна позивача ОСОБА_1 вказуючи, що не чинить жодних перешкод у користуванні майном позивачем.

Отже, позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з ОСОБА_2 на її користь коштів за 1/2 частину вартості спірного будинковолодіння та земельної ділянки, розташованих за адресою: АДРЕСА_1 , не підлягають до задоволення.

Щодо позовних вимог ОСОБА_1 про скасування права власності ОСОБА_3 на автомобіль ВАЗ 21063 д.н.з. НОМЕР_1 , визнання права власності в порядку спадкування по частині на спірний автомобіль за ОСОБА_1 та ОСОБА_2 та стягнення з ОСОБА_2 на користь позивача 17 525,00 грн. слід зазначити наступне.

Автомобіль, який належав спадкодавцеві за життя на правах власності, включається до складу спадщини на загальних підставах, оскільки відповідні норми книги шостої Цивільного кодексу України (статті 1218, 1219) не містять щодо автомобілів жодного виключення.

Автомобіль є об`єктом спадкування у випадку наявності у спадкодавця права власності на цей транспортний засіб.

У відповідях територіального сервісного центру № 7142 (а.с.39,152,т.1) зазначено, що станом на 03.04.2011 р. за ОСОБА_6 був зареєстрований автомобіль ВАЗ 21063 д.н.з. НОМЕР_1 , 06.12.2013 р. автомобіль був знятий з обліку для реалізації, на підставі доручення, та зареєстрований за ОСОБА_3 на підставі довідки-рахунку ВІА 117523 від 06.12.2013 р.

Позивачем не надано суду документів, що підтверджували право власності на автомобіль на момент смерті ОСОБА_6 та доказів того, що автомобіль мав би входити до спадкового майна померлого. Та не надано суду доказів неправомірності набуття ОСОБА_3 права власності на спірний автомобіль і чи таке право взагалі набуто.

Крім того, позивачем не надано суду доказів щодо звернення до нотаріуса з приводу оформлення спадкових прав на спірний автомобіль після смерті ОСОБА_6 , а також документу на підтвердження вартості спірного автомобіля для можливості визначення грошової компенсації за частину автомобіля.

Згідно ст. 76 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно частини першої ст. 78 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона зобов`язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених ст. 82 ЦПК України. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях. На позивача покладений обов`язок довести в суді ті обставини, що позивач уповноважений звертатися до суду з відповідним позовом і відповідно, що є підстави до застосування до спірних правовідносин відповідних положень цивільного законодавства України. Тобто, позивач повинен був довести за допомогою належних та допустимих доказів, з урахуванням положень ст.ст. 76-83 ЦПК України, зазначені ним обставини. Однак таких доказів він не надав. Таким чином, при викладених обставинах, у зв`язку з тим, що позивач не довів тих обставин, на які він посилається - позов в цій частині також не підлягає задоволенню.

Згідно з ч.ч. 1-3 ст. 23 ЦК України особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає:

1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров`я;

2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім`ї чи близьких родичів;

3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв`язку із знищенням чи пошкодженням її майна;

4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Якщо інше не встановлено законом, моральна шкода відшкодовується грошовими коштами, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Згідно із ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Згідно з загальними підставами цивільно-правової відповідальності обов`язковому з`ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв`язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Суд, зокрема, повинен з`ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діяннями вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

У відповідності до вимог статей 76-81 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: 1) письмовими, речовими і електронними доказами; 2) висновками експертів; 3) показаннями свідків. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, що не стосуються предмета доказування. Достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Позивач не зазначила у позовній заяві, якими об`єктивними доказами вона може підтвердити свої твердження про те, що в результаті дій відповідача, їй було заподіяно моральну шкоду, і така моральна шкода має причинний зв`язок зі спільним користуванням сторонами спадковим майном. Відповідно, позивач не надав таких об`єктивних доказів суду.

Враховуючи те, що позивач не підтвердила об`єктивними доказами факт заподіяння їй моральної шкоди в результаті дій відповідача, відповідно, суд не вбачає підстав для задоволення позову в цій частині.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 4, 10, 12, 76-83, 89, 258, 259, 263, 264, 265, 354-355 ЦПК України, суд-

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про визнання майна спадковим та стягнення компенсації вартості частини спадкового майна - відмовити.

Рішення може бути оскаржено до Черкаського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було проголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання ) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту рішення.

Головуюча Леся Сергіївна Годік