Рішення

від 09.03.2023 по справі 160/18180/22

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

09 березня 2023 року Справа № 160/18180/22

Дніпропетровський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Захарчук-Борисенко Н. В.

розглянувши у письмовому провадженні у місті Дніпро адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Б.М.У.» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу,-

УСТАНОВИВ:

14.11.2022 року до Дніпропетровського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява Товариства з обмеженою відповідальністю «Б.М.У.» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області, в якій просить:

- визнати протиправною та скасувати Постанову про застосування адміністративно -господарського штрафу № 317855 від 07.07.2022 року, складену Державною службою України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39816845) відносно Товариства з обмеженою відповідальністю «Б.М.У.» (ЄДРПОУ 39562681).

- стягнути з Державної служби України з безпеки на транспорті в особі Відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області (код ЄДРПОУ 39816845) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Б.М.У.» (ЄДРПОУ 39562681) понесені судові витрати у вигляді судового збору в сумі 2 481,00 грн за подання позовної заяви та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 5 000,00 грн.

В обгрунтування позовних вимог представником позивача вказано, що оскаржувану постанову винесено з пропуском двомісячного строку. Також, спірною постановою до позивача за перевищення габаритно-вагових нормативів застосовано адміністративно-господарський штраф у розмірі 8500,00 грн відповідно абзацу 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт». Позивач не погоджується з правомірністю застосування штрафу та вказує, що його транспортним засобом перевозився сипучий вантаж (пшениця), а на момент проведення габаритно-вагового контролю була відсутня методика зважування сипучих вантажів, що унеможливлює встановлення факту порушення вагових параметрів при перевезенні сипучого вантажу.

Ухвалою від 16.11.2022 року позовну заяву Товариства з обмеженою відповідальністю «Б.М.У.» залишено без руху з наданням строку для усунення недоліку.

Ухвалою від 09.01.2023 року прийнято адміністративний позов до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи у письмовому провадженні в порядку статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України.

03.02.2023 року до суду надійшов відзив на позовну заяву, в якому відповідач зазначив, що не визнає вимоги в повному обсязі та просить відмовити у задоволенні позову. В обґрунтування своєї позиції відповідач зазначив, що під час перевірки позивача встановлено порушення Закону України «Про автомобільний транспорт». Оскаржувана постанова винесена відповідачем на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що визначені законодавством України.

Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з`ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні обставини.

07.01.2022 року посадовими особами відповідача на автомобільній дорозі М-05 Київ Одеса (452 км + 84 м) проведено перевірку додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час здійснення перевезень вантажів транспортним засобом DAF, реєстраційний номер номерний знак НОМЕР_1 , який перебував під керуванням водія ОСОБА_1 .

За результатами цієї перевірки складено акт перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень вантажів автомобільним транспортом від 07.01.2022 року №328456, згідно з яким виявлено порушення, відповідальність за які передбачена статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», ч. 1 абз. 14 перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу.

Цей акт став підставою для винесення постанови від 07.07.2022 року №317855 про застосування адміністративно-господарського штрафу, згідно з якою, ТОВ «Б.М.У.» нараховано штраф у сумі 8500,00 грн за порушення, відповідальність за яке передбачена абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

Позивач не погоджується з зазначеною постановою, вважає її протиправною, тому й звернувся з цим позовом до суду.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, що склались між сторонами, суд зазначає таке.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України «Про автомобільний транспорт» від 05.04.2001 року №2344-III (далі - Закон № 2344-III).

Відповідно до ч. 12 ст. 6 Закону № 344-III, державному контролю підлягають усі транспортні засоби українських та іноземних перевізників, що здійснюють автомобільні перевезення пасажирів і вантажів на території України.

Згідно з положеннями ч. 1 ст. 34 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільний перевізник повинен, зокрема: виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів; забезпечувати безпеку дорожнього руху.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», автомобільні перевізники, водії повинні мати і пред`являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконують вантажні перевезення.

Документами для здійснення внутрішніх перевезень вантажів є: для автомобільного перевізника - документ, що засвідчує використання транспортного засобу на законних підставах, інші документи, передбачені законодавством; для водія - посвідчення водія відповідної категорії, реєстраційні документи на транспортний засіб, товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством.

У разі перевезення вантажів з перевищенням габаритних або вагових обмежень обов`язковим документом також є дозвіл, який дає право на рух автомобільними дорогами України, виданий компетентними уповноваженими органами, або документ про внесення плати за проїзд великовагових (великогабаритних) транспортних засобів, якщо перевищення вагових або габаритних обмежень над визначеними законодавством становить менше п`яти відсотків.

Згідно зі ст. 33 Закону України «Про автомобільні дороги» від 08.09.2005 року №2862-IV, рух транспортних засобів, навантаження на вісь, загальна маса або габарити яких перевищують норми, встановлені нормативно-правовими актами, дозволяється за погодженнями з відповідними органами у порядку, визначеному Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до ч. 2 ст. 29 Закону України «Про дорожній рух» від 30.06.1993 року №3353-XII (далі - Закон №3353-ХІІ), з метою збереження автомобільних доріг, вулиць та залізничних переїздів участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, допускається за наявності дозволу на участь у дорожньому русі таких транспортних засобів. Порядок видачі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, та розмір плати за його отримання встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Частиною 1 ст. 4 Закону №3353-ХІІ передбачено, що до компетенції Кабінету Міністрів України у сфері дорожнього руху належить, зокрема, підготовка проектів законів, нормативно-правових актів з питань дорожнього руху та його безпеки, а також відповідальності за їх порушення на території України.

Відповідно до п. 3 Правил проїзду великогабаритних та великовагових транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 18.01.2001 року №30 (далі - Правила №30), транспортний засіб чи автопоїзд з вантажем або без вантажу вважається великоваговим, якщо максимальна маса або осьова маса перевищує хоча б один з параметрів, зазначених у пункті 22.5 Правил дорожнього руху.

Згідно з п. 4 Правил №30, рух великовагових та великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами, вулицями та залізничними переїздами здійснюється на підставі дозволу на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні (далі - дозвіл), виданим перевізникові уповноваженим підрозділом Національної поліції, або документа про внесення плати за проїзд таких транспортних засобів.

Відповідно до п. 22.5 Правил дорожнього руху, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306, за спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м (для сільськогосподарської техніки, яка рухається за межами населених пунктів, дорогами сіл, селищ, міст районного значення, - 3,75 м), за висотою від поверхні дороги - 4 м (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Національною поліцією маршрутах - 4,35 м), за довжиною - 22 м (для маршрутних транспортних засобів - 25 м), фактичну масу понад 40 т (для контейнеровозів - понад 44 т, на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - до 46 т), навантаження на одиночну вісь - 11 т (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т), здвоєні осі - 16 т, строєні - 22 т (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т, здвоєні осі - 18 т, строєні - 24 т) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м.

Рух транспортних засобів та їх составів з навантаженням на одиночну вісь понад 11 т, здвоєні осі - понад 16 т, строєні осі - понад 22 т або фактичною масою понад 40 т (для контейнеровозів - навантаження на одиночну вісь - понад 11 т, здвоєні осі - понад 18 т, строєні осі - понад 24 т або фактичною масою понад 44 т, а на встановлених Укравтодором і Національною поліцією для них маршрутах - понад 46 т) у разі перевезення подільних вантажів автомобільними дорогами забороняється.

Відповідно до підпункту 2 п. 2 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів, вагові та/або габаритні параметри яких перевищують нормативні, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 27.06.2007 року №879 (далі - Порядок № 879), вимірювання (зважування) - процес визначення за допомогою вимірювального (зважувального) обладнання габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісь (осі) транспортного засобу, що проводяться згідно з методикою, затвердженою спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

Відповідно до підпункту 4 п. 2 Порядку №879, габаритно-ваговий контроль - контроль за проїздом великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів автомобільними дорогами загального користування, який включає перевірку відповідності габаритно-вагових параметрів таких транспортних засобів установленим законодавством параметрам і нормам, наявності дозволу на рух за визначеними маршрутами, а також дотримання визначених у дозволі умов та режиму руху транспортних засобів.

Згідно з п. 3 Порядку №879, габаритно-ваговий контроль транспортних засобів на автомобільних дорогах загального користування здійснюється Укртрансбезпекою, її територіальними органами та уповноваженими підрозділами Національної поліції.

Пунктом 12 Порядку №879 передбачено, що вимірювальне і зважувальне обладнання для здійснення габаритно-вагового контролю повинне утримуватись у робочому стані; періодично проводиться повірка (метрологічна атестація) такого обладнання з подальшим клеймуванням (пломбуванням) та видачею відповідного свідоцтва спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері метрології.

За приписами п. 13 Порядку № 879, під час здійснення габаритно-вагового контролю не допускається використання вимірювального і зважувального обладнання, періодична повірка (метрологічна атестація) якого не проведена, а також обладнання, що перебуває у несправному стані.

Відповідно до п. 18 Порядку №879, за результатами габаритно-вагового контролю на стаціонарному або пересувному пункті водієві транспортного засобу видається довідка про здійснення габаритно-вагового контролю із зазначенням часу і місця його здійснення.

Відповідно до пунктів 23, 24 Порядку №879, власник великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу або уповноважена ним особа має право привести габаритно-вагові параметри транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами шляхом часткового розвантаження, перевантаження на інший транспортний засіб або у будь-який інший спосіб.

Після приведення габаритно-вагових параметрів транспортного засобу у відповідність з установленими нормативами і внесення плати за проїзд такий засіб спрямовується для здійснення повторного габаритно-вагового контролю. Якщо під час здійснення повторного габаритно-вагового контролю фактів перевищення габаритно-вагових параметрів не виявлено, транспортний засіб може продовжити подальший рух.

Відповідно до п. 31.1 Порядку № 879, якщо рух здійснюється без відповідного дозволу або внесення плати за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, така плата визначається за пройдену частину маршруту по території України або за частину, яку перевізник має намір проїхати, у разі перевищення нормативу хоча б одного вагового або габаритного параметру: до 10 відсотків - у подвійному розмірі; на 10-40 відсотків - у потрійному розмірі; більше як на 40 відсотків - у п`ятикратному розмірі.

Згідно з п. 21 Порядку №879, у разі виявлення факту перевищення хоча б одного вагового та/або габаритного нормативного параметра більш як на 2 відсотки подальший рух транспортного засобу забороняється до внесення плати за його проїзд автомобільними дорогами загального користування. Плата за проїзд великовагового та/або великогабаритного транспортного засобу, що рухався без відповідного дозволу, здійснюється у подвійному розмірі за пройдену частину маршруту по території України.

Процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб`єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб`єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами регулюють положення Порядку здійснення державного контролю на автомобільному транспорті, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 (далі - Порядок №1567).

Органами державного контролю на автомобільному транспорті (далі - органи державного контролю) є Укртрансбезпека, її територіальні органи (пункт 3 Порядку №1567).

Згідно з п. 21 Порядку №1567, у разі виявлення в ході перевірки транспортного засобу порушення законодавства про автомобільний транспорт посадовою особою (особами), що провела перевірку, складається акт за формою згідно з додатком 3.

Відповідно до п. 25 Порядку №1567, справа про порушення розглядається в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання) не пізніше ніж протягом двох місяців з дня його виявлення.

Пунктом 26 Порядку №1567 передбачено, що справа про порушення розглядається у присутності уповноваженої особи суб`єкта господарювання. Про час і місце розгляду справи про порушення уповноважена особа суб`єкта господарювання повідомляється під розписку чи рекомендованим листом із повідомленням.

У разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання справа про порушення розглядається без її участі. За наявності підстав керівник органу державного контролю або його заступник виносить постанову про застосування адміністративно-господарських штрафів, яка оформляється згідно з додатком 5 (п. 27 Порядку №1567).

Отже, після складання посадовою особою органу державного контролю акту, в якому зафіксовано встановлені під час проведення перевірки порушення особою вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, в органі державного контролю за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення не пізніше протягом двох місяців з дня його виявлення здійснюється розгляд справи про порушення.

Так, з правового аналізу зазначених норм права слідує, що суб`єкт господарювання повідомляється про розгляд справи про порушення законодавств про автомобільний транспорт або особисто під розписку або рекомендованим листом із повідомленням, який скеровується за місцезнаходженням суб`єкта господарювання або за місцем виявлення порушення (за письмовою заявою уповноваженої особи суб`єкта господарювання). При цьому, у разі неявки уповноваженої особи суб`єкта господарювання на розгляд справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт законодавцем передбачена можливість розгляду такої справи за відсутності такого суб`єкта господарювання.

З матеріалів справи встановлено, що повідомленням від 15.06.2022 року позивача було викликано для розгляду справи про порушення законодавства про автомобільний транспорт на 07.07.2022 року. Вказане повідомлення представником позивача отримано 22.06.2022 року, що підтверджується трекінгом поштових відправлень №0600018736451.

Дійсно, відповідачем прийнято оскаржувану постанову з пропуском законодавчо встановлених строків, з приводу чого суд вказує таке.

Саме по собі порушення процедури прийняття акта не повинно породжувати правових наслідків для його дійсності, крім випадків, прямо передбачених законом.

Виходячи із міркувань розумності та доцільності, деякі вимоги до процедури прийняття акта необхідно розуміти не як вимоги до самого акта, а як вимоги до суб`єктів владних повноважень, уповноважених на їх прийняття.

Так, дефектні процедури прийняття адміністративного акта, як правило, тягнуть настання дефектних наслідків. Разом із тим, не кожен дефект акта робить його неправомірним.

Стосовно ж процедурних порушень, то в залежності від їх характеру такі можуть мати наслідком нікчемність або оспорюваність акта, а в певних випадках, коли йдеться про порушення суто формальні, взагалі не впливають на його дійсність.

Вказаний висновок викладений у Постанові Верховного Суду від 20.06.2019 року по справі №510/2198/16-а.

Аналогічний вимір суттєвості порушень застосовує Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ), який у своїх рішеннях демонструє виважений підхід до оцінки характеру допущених порушень належної процедури з точки зору їх можливого впливу на загальну справедливість судового розгляду. Метод «оцінки справедливості процесу в цілому» не передбачає дослідження правомірності будь-якої окремої процесуальної дії у відриві від інших етапів процесу. По суті, ЄСПЛ у своїх рішеннях акцентує увагу на необхідності з`ясувати, «чи перетворили допущені порушення (в контексті конкретних обставин справи) судовий розгляду у цілому на несправедливий». При цьому, як свідчить практика ЄСПЛ, навіть виявлення судом серйозних (чи вагомих), на його думку, порушень права на справедливий судовий розгляд, допущених національними судами, не завжди тягне загальну оцінку проведеного судового розгляду та ухваленого підсумкового рішення як несправедливого.

За принципами, що сповідує ЄСПЛ, скасування акта адміністративного органу з одних лише формальних мотивів не буде забезпечувати дотримання балансу принципу правової стабільності та справедливості.

Щодо суті порушень, вказаних у Акті та, у подальшому, в оскаржуваній постанові, суд вказує, що згідно з абз. 14 ч. 1 ст. 60 Закону № 2344-IIІ, за яким на позивача накладений штраф за порушення законодавства про автомобільний транспорт, до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за: перевищення встановлених законодавством габаритно-вагових норм від 5% до 10% включно при перевезенні вантажу без відповідного дозволу - штраф у розмірі п`ятисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян;

Згідно з п. 3 Порядку взаємодії Державної інспекції України з безпеки на наземному транспорті, Міністерства внутрішніх справ України, Державного агентства автомобільних доріг України під час організації та проведення робіт із зважування та здійснення габаритно-вагового контролю транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів на автомобільних дорогах загального користування, затвердженого наказом Міністерства інфраструктури України, Міністерства внутрішніх справ України від 10.10.2013 року №1007/1207 (далі - Порядок №1007/1207), габаритно-ваговий контроль транспортних засобів та інших самохідних машин і механізмів під час їх проїзду автомобільними дорогами загального користування проводиться посадовими особами Укртрансінспекції та працівниками відповідних підрозділів МВС.

Відповідно до пункту 4 Порядку №1007/1207, посадові особи Укртрансінспекції під час здійснення габаритно-вагового контролю: 1) визначають місця проведення габаритно-вагового контролю за погодженням з відповідним підрозділом МВС відповідно до вимог Порядку здійснення габаритно-вагового контролю; 2) розробляють та погоджують з відповідними підрозділами МВС, службами автомобільних доріг графіки роботи пунктів габаритно-вагового контролю в частині організації та проведення робіт зі зважування транспортних засобів; 3) здійснюють зупинку транспортного засобу для здійснення габаритно-вагового контролю у форменому одязі за допомогою сигнального диска (жезла) з дотриманням Правил дорожнього руху та Порядку зупинення транспортного засобу, що здійснює автомобільні перевезення пасажирів та вантажів, посадовими особами Державної інспекції з безпеки на наземному транспорті та її територіальних органів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 20 травня 2013 року №422; 4) видають довідку про результати здійснення габаритно-вагового контролю (додаток 1); 5) складають акт про перевищення транспортним засобом нормативних габаритних або вагових параметрів та визначають суму плати за проїзд за формулою розрахунку відповідно до пунктів 30 - 31 Порядку здійснення габаритно-вагового контролю; 6) у разі невиконання водієм транспортного засобу вимог посадових осіб Укртрансінспекції щодо зупинки транспортного засобу для проведення габаритно-вагового контролю повідомляють про це працівників відповідних підрозділів МВС; 7) у разі відмови водія транспортного засобу від проходження габаритно-вагового контролю складають акт про відмову водія від проходження габаритно-вагового контролю (додаток 2); 8) реєструють транспортні засоби, щодо яких здійснювався габаритно-ваговий контроль і параметри яких перевищують нормативні, у журналі обліку великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів (додаток 3); 9) при здійсненні габаритно-вагового контролю перевіряють у водіїв великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів наявність дозволів на участь у дорожньому русі транспортних засобів, вагові або габаритні параметри яких перевищують нормативні, оформлених та виданих в установленому законодавством порядку; 10) у разі відсутності документів, визначених» статтею 48 Закону України «Про автомобільний транспорт», застосовують до автомобільних перевізників адміністративно-господарські штрафи, визначені» статтею 60 Закону України «Про автомобільний транспорт».

З матеріалів справи вбачається, що транспортний засіб, власником якого є позивач, здійснював перевезення вантажу кукурудзи. Під час проведення перевірки транспортний засіб пройшов зважування, за результатами якого встановлено перевищення габаритних вагових норм, а саме: навантаження на строєну вісь склало 23830 кг при допустимій нормі 22000 + 2% (допустимі 2%) = 22440 кг, що складає 6,19% перевищення параметрів нормативу.

У п. 25 Правил зазначено, що забороняється проїзд великогабаритних та великовагових транспортних засобів без дозволу, зазначеного у п. 4 цих Правил, або документа, який підтверджує внесення плати за проїзд, шо повинні знаходитися у водія і пред`являтися на вимогу уповноважених осіб.

Однак ані під час здійснення перевірки, ані під час вирішення питання щодо притягнення позивача до відповідальності документів, які б підтверджували право позивача на рух дорогами загального користування з перевищенням нормативних вагових параметрів, позивачем надано не було.

Щодо тверджень позивача про відсутність методики визначення параметрів фактичної маси та навантаження на вісь щодо сипучих вантажів, суд звертає увагу на те, що хоча вказаним положенням підпункту 2 п. 2 Порядку №879 у визначенні терміну «вимірювання» (зважування) і вказується на методику, на підставі якої проводиться процес вимірювання (зважування) габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісі (осі) транспортного засобу, проте на цей час відповідна методика не затверджена.

На цей час територіальні органи Державної служби України з безпеки на транспорті під час здійснення перевірки габаритно-вагових параметрів фактичної маси та навантаження на вісі (осі) транспортних засобів здійснюють габаритно-ваговий контроль за відсутності відповідної методики, однак, відсутність такої методики не є підставою, яка звільняє перевізників від відповідальності за перевищення вагових та габаритних параметрів транспортного засобу.

Аналогічна позиція викладена Верховним Судом у постановах від 02.08.2018 року у справі №820/1420/17 та від 03.07.2019 року у справі № 819/1381/16.

Крім того, у постанові від 22.12.2021 року у справі №420/3371/21 Верховний Суд зазначив, що дійсно, на момент виникнення спірних правовідносин, відсутня затверджена Мінекономрозвитку методика виконання вимірювань поосьових навантажень на маси вантажних транспортних засобів у русі, якою мали б керуватися органи Укртрансбезпеки під час проведення габаритно-вагового контролю.

Водночас, оскільки за змістом статей 4 і 29 Закону України №3353-ХІІ, ст. 33 Закону №2862-IV визначення порядку здійснення габаритно-вагового контролю та справляння плати за проїзд автомобільними дорогами загального користування віднесено до компетенції Кабінету Міністрів України, і такий механізм здійснення габаритно-вагового контролю великовагових та/або великогабаритних транспортних засобів визначено Порядком №879, яким керувався відповідач, суд вважає, що відповідачем правомірно проведений габаритно-ваговий контроль транспортного засобу.

Наведене узгоджується з нормативним регулюванням, а саме, скасування постановою Кабінету Міністрів України від 30.08.2017 року №671 пункту 19 Порядку №879, в якій було вказано про те, що під час проведення габаритно-вагового контролю Укртрансбезпека або її територіальні органи керуються методикою, затвердженою Мінекономрозвитку.

Отже, законодавець виключив норму про необхідність застосування будь-якої затвердженої методики визначення у спірних правовідносинах.

Таким чином, суд дійшов висновку про те, що матеріалами справи підтверджується, що належний позивачу транспортний засіб рухався автомобільними дорогами з перевищенням встановлених вагових обмежень.

Відповідно до положень ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Викладене, з урахуванням положень наведених вище нормативних актів та приписів статті 60 Закону України «Про автомобільний транспорт», свідчить, що відповідачем оскаржувана постанова винесена правомірно.

Частиною першою статті 77 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 77 КАС України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб`єкта владних повноважень обов`язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

За встановлених обставин справи, наведених положень чинного законодавства, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні позовних вимог.

Підстави для розподілу судових витрат, відповідно до положень статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, відсутні.

Керуючись ст. 139, 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

У задоволенні позовних вимог Товариства з обмеженою відповідальністю «Б.М.У.» до Державної служби України з безпеки на транспорті в особі відділу державного нагляду (контролю) у Дніпропетровській області про скасування постанови відмовити.

Рішення суду набирає законної сили відповідно до вимог статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене в строки, передбачені статтею 295 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Н.В. Захарчук-Борисенко