Рішення

від 12.04.2023 по справі 759/3379/21

ШЕВЧЕНКІВСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Справа № 759/3379/21

Провадження № 2/761/1371/2023

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2023 року Шевченківський районний суд м. Києва в складі:

головуючого судді: Волошина В.О.

при секретарі: Ткачук Х.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Києва за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної державної адміністрації, ОСОБА_3 про визначення місця проживання дитини з матір`ю; поділ спільного майна подружжя,

в с т а н о в и в :

В лютому 2021р. позивачка ОСОБА_1 звернулася до Святошинського районного суду м. Києва з позовом (а.с. 1-9 т. 1) до відповідача ОСОБА_2 , третя особа: Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної державної адміністрації (далі по тексту - третя особа 1), в якому просила суд:

1) визначити місце проживання спільної дитини сторін ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 разом з матір`ю (позивачкою) за адресою: АДРЕСА_1 (далі по тексту - вимога № 1);

2) визнати спільним майном подружжя (далі по тексту - вимога № 2):

- транспортний засіб марки «Toyota Land Cruiser 100», VIN НОМЕР_1 , 2004р. випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 від 25 листопада 2010р.;

- гаражний бокс, за адресою: м. Київ, «Арсеналець-1», ГБК (печерський район), гараж НОМЕР_4 , за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна ДРРП 37138564;

- земельна ділянка за кадастровим номером 32231877000:12:019:0053, площею 0,21 га, для індивідуального садівництва, за адресою: Київська область, Обухівський район, с/рада Старобезрадичівська, реєстраційний номер майна в ДРРП 867230232231;

- земельна ділянка за кадастровим номером 5110300000:03:003:0107, площею 0,315 га, для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер майна в ДРРП 1382406251103;

- будівля котеджу № 7, площею 65,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер майна в ДРРП 1625076151103;

- квартира АДРЕСА_4 за відповідачем, згідно інформаційної довідки БТІ № КВ-2019 № 33210;

- грошові кошти у сумі 223677,45 євро; 162033,0 дол. США та 1509993,12 грн.;

3) виділити з спільного майна подружжя на користь позивачки (далі по тексту - вимога № 3):

- - транспортний засіб марки «Toyota Land Cruiser 100», VIN НОМЕР_1 , 2004р. випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 від 25 листопада 2010р.;

- гаражний бокс, за адресою: м. Київ, «Арсеналець-1», ГБК (печерський район), гараж НОМЕР_4 , за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна ДРРП 37138564;

- земельна ділянка за кадастровим номером 32231877000:12:019:0053, площею 0,21 га, для індивідуального садівництва, за адресою: Київська область, Обухівський район, с/рада Старобезрадичівська, реєстраційний номер майна в ДРРП 867230232231;

- земельна ділянка за кадастровим номером 5110300000:03:003:0107, площею 0,315 га, для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер майна в ДРРП 1382406251103;

- будівля котеджу № 7, площею 65,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер майна в ДРРП 1625076151103;

- квартира АДРЕСА_4 за відповідачем, згідно інформаційної довідки БТІ № КВ-2019 № 33210;

4) стягнути з відповідача на користь позивачки 3500000,0 грн. - грошової компенсації; витрати на судовий збір та правову допомогу.

Свої позовні вимоги позивачка обґрунтовувала тим, що вона перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі з 05 серпня 2006р., який було розірвано за рішенням суду. В шлюбі у сторін народилася донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка після розірвання шлюбу фактично проживає з позивачкою.

За час перебування у шлюбі сторонами було набуто та заощаджено зазначене вище майно, проте після розірвання шлюбу, між сторонами виник спір щодо поділу спільного майна подружжя, а також щодо місця проживання їх спільної доньки, оскільки в досудовому порядку вирішити спір не можливо позивачка вимушена була звернутись до суду з вказаним позовом для захисту своїх прав та дитини.

Ухвалою судді Святошинського районного суду м. Києва від 18 лютого 2021р. матеріали цивільної справи передані за підсудністю до Шевченківського районного суду м. Києва.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 20 квітня 2021р. відкрито провадження по справі за правилами загального позовного провадження.

06 липня 2021р. на адресу суду надійшов відзив на позов (а.с.72, 73, т. 1), в якому відповідач визнав позов частково, зазначивши, що між сторонами відсутній взагалі спір щодо визначення місця проживання їх спільної доньки разом з позивачкою. Також відповідач просив суд відмовити в задоволенні позовних вимог про визнання спільним майном подружжя грошових коштів в сумі 162033,0 дол. США, 1509993,12 грн.; про стягнення з нього компенсації на користь позивачки 3500000,0 грн. В решті позовних вимог просив суд позов задовольнити.

Відповідь на відзив стороною позивача не подавалась.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 30 вересня 2021р. закрито підготовче засідання та призначено справу до розгляду по суті.

18 листопада 2021р., 21 лютого 2022р. на адресу суду надійшла заява від ОСОБА_3 , про залучення його до участі у справі, в якості третьої особи, який повідомляв суд, що він є новим власником квартири АДРЕСА_4 , з 09 лютого 2022р., яку він набув, як кредитор на підставі ст. 61 Закону України «Про виконавче провадження», в межах виконавчого провадження № 63978933.

02 листопада 2022р. на адресу суду надійшов висновок Органу опіки та піклування Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації від 19 січня 2022р. за № 109/04/40-284 (а.с. 246-248 т.1).

Протокольною ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 30 листопада 2022р. судом до участі у справі, в якості третьої особи було притягнуто ОСОБА_3 (далі по тексту - третя особа 2).

В судове засідання 12 квітня 2023р., сторони треті особи 1, 2, не з`явилися, про час та місце розгляду справи були повідомлені в установленому законом порядку. Сторона позивача, третя особа 1, клопотала перед судом про розгляд справи у їх відсутність, решта учасників процесу поважності причин неявки не повідомили.

Враховуючи положення ст. ст. 211, 223 ЦПК України, а також беручи до уваги, що представниками сторін були надані пояснення по суті позову, суд вважає за можливе продовжити розгляд справи у відсутність сторін та третіх осіб 1, 2.

Суд, розглянувши подані сторонами документи, повно і всебічно з`ясувавши всі фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, об`єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, вважає, що позов не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи і це встановлено судом, позивач і відповідачка перебували у зареєстрованому шлюбі, з 05 серпня 2006р. (а.с. 17 т.1), який було розірвано на підставі рішення Святошинського районного суду м. Києва від 03 грудня 2020р. по справі № 759/673/20, яке набрало законної сили.

В шлюбі у сторін народилася донька ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_2 .

Згідно з ч. 1 ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов`язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров`я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Згідно з ч. 1, 2 і ст. 157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно.

Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов`язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею.

За змістом ст. 141 СК України мати, батько мають рівні права та обов`язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою.

Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов`язків щодо дитини.

Згідно зі ст. ст. 160 (ч.1), 161 (ч. 1) СК України місце проживання дитини, яка не досягла десяти років, визначається за згодою батьків.

У випадку, якщо мати та батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може вирішуватися органом опіки та піклування або судом. Під час вирішення спору щодо місця проживання малолітньої дитини беруться до уваги ставлення батьків до виконання своїх батьківських обов`язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров`я та інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до ч. 2-4 ст. 29 ЦК України, фізична особа, яка досягла чотирнадцяти років, вільно обирає собі місце проживання, за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Місцем проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я тощо, в якому вона проживає, якщо інше місце проживання не встановлено за згодою між дитиною та батьками (усиновлювачами, опікуном) або організацією, яка виконує щодо неї функції опікуна.

У разі спору місце проживання фізичної особи у віці від десяти до чотирнадцяти років визначається органом опіки та піклування або судом.

Місцем проживання фізичної особи, яка не досягла десяти років, є місце проживання її батьків (усиновлювачів) або одного з них, з ким вона проживає, опікуна або місцезнаходження навчального закладу чи закладу охорони здоров`я, в якому вона проживає.

Згідно з висновком Органу опіки та піклування Шевченківської районної в м. Києві державної адміністрації про визначення місця проживання спільної дитини сторін за № 109/04/40-284 від 19 січня 2022р., та враховуючи інтереси та побажання дитини сторін, Орган опіки вважає, що спільній доньці сторін доцільно проживати разом з матір`ю, що забезпечить найкращі інтереси дитини.

Враховуючи, що на час ухвалення рішення по справі, спільна дитина сторін досягла чотирнадцяти років, в силу положень ч. 2 ст. 29 ЦК України, вимога позивачки № 1 не підлягає задоволенню.

Частиною 3 ст. 368 ЦК України визначено, що майно, набуте подружжям за час шлюбу, є їхньою спільною сумісною власністю, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ч. ч. 1, 2 ст. 60 СК України, майно набуте подружжям за час шлюбу, належить дружині та чоловікові на праві спільної сумісної власності незалежно від того, що один з них не мав з поважної причини (навчання, ведення домашнього господарства, догляд за дітьми, хвороба тощо) самостійного заробітку (доходу). Вважається, що кожна річ, набута за час шлюбу, крім речей індивідуального користування, є об`єктом права спільної сумісної власності подружжя.

Відповідно до ч. 1 ст. 68 СК України, розірвання шлюбу не припиняє права спільної сумісної власності на майно, набуте за час шлюбу.

Відповідно до ст. 69 СК України, дружина і чоловік мають право на поділ майна, що належить їм на праві спільної сумісної власності, незалежно від розірвання шлюбу.

Відповідно до ст. 70 СК України, частки майна дружини та чоловіка є рівними, якщо інше не визначено домовленістю між ними або шлюбним договором.

При цьому право на спільне майно, яке виникає у подружжя в період шлюбу, не припиняє своє існування після його розірвання або фактичного припинення шлюбу. Розпорядження, користування та володіння об`єктами права спільної сумісної власності здійснюється подружжям з рівними правами та обов`язками, якщо інше не встановлено домовленості між ними.

Звертаючись до суду з вказаним позовом, позивач наголошувала, що за час перебування у шлюбі сторонами було набуто наступне майно:

- транспортний засіб марки «Toyota Land Cruiser 100», VIN НОМЕР_1 , 2004р. випуску, д.н.з. НОМЕР_2 , свідоцтво про реєстрацію НОМЕР_3 від 25 листопада 2010р.;

- гаражний бокс, за адресою: м. Київ, «Арсеналець-1», ГБК (печерський район), гараж НОМЕР_4 , за адресою: АДРЕСА_2 , реєстраційний номер майна ДРРП 37138564;

- земельна ділянка за кадастровим номером 32231877000:12:019:0053, площею 0,21 га, для індивідуального садівництва, за адресою: Київська область, Обухівський район, с/рада Старобезрадичівська, реєстраційний номер майна в ДРРП 867230232231;

- земельна ділянка за кадастровим номером 5110300000:03:003:0107, площею 0,315 га, для будівництва та обслуговування об`єктів рекреаційного призначення, за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер майна в ДРРП 1382406251103;

- будівля котеджу № 7, площею 65,5 кв.м., за адресою: АДРЕСА_3 , реєстраційний номер майна в ДРРП 1625076151103;

- квартира АДРЕСА_4 за відповідачем, згідно інформаційної довідки БТІ № КВ-2019 № 33210;

- грошові кошти у сумі 223677,45 євро; 162033,0 дол. США та 1509993,12 грн.;

Відповідно до правових позицій та висновків, які були висловлені Верховним Судом України в постановах по справах: № 6-612цс15 від 01 липня 2015р., № 6-2333цс15 від 25 листопада 2015р., № 6-241цс15 від 16 грудня 2015р., №6-801цс16 від 07 вересня 2016р. №6-846цс16 від 12 жовтня 2016р., № 6-1568цс16 від 07 грудня 2016р., № 6-399цс17 від 05 квітня 2017р., а також правових позицій Верховного Суду, висловлені в постановах від 01 лютого 2023р. по справі № 210/3216/15-ц, від 01 березня 2023р. по справі № 347/2223/17, належність майна до спільної сумісної власності подружжя визначається не тільки фактом придбання його під час шлюбу, але й спільною участю подружжя коштами або працею в набутті майна. Застосовуючи цю норму права (статтю 60 СК України) та визнаючи право спільної сумісної власності подружжя на майно, суд повинен установити не тільки факт набуття майна під час шлюбу, але й той факт, що джерелом його набуття були спільні сумісні кошти або спільна праця подружжя.

Тобто критеріями, які дозволяють надати майну статус спільної сумісної власності, є:

1) час набуття такого майна;

2) кошти, за які таке майно було набуте (джерело набуття);

3) мета придбання майна, яка дозволяє надати йому правовий статус спільної власності подружжя.

Разом з тим, протягом всього часу розгляд справи в суді, сторонами не було надано суду належних і допустимих доказів на підтвердження набуття зазначеного в вимозі № 2 майна за спільні кошти подружжя (джерело набуття), час набуття такого майна, як і походження відповідних сум грошових коштів.

При цьому судом враховано, що сторонами взагалі не було надано відомостей про перебування у власності сторін транспортного засобу, частина земельних ділянок перебуває у користуванні, спірна квартира АДРЕСА_5 , не може бути віднесена до спільного майна подружжя, оскільки була набута відповідачем за договором дарування до укладення шлюбу, і на час ухвалення рішення суду була реалізована в межах виконавчого провадження для задоволення вимог кредитора відповідача. Відсутня інформація про набуття відповідачем відповідного гаражного боксу, а саме за договором відчуження, чи шляхом сплати, як член ГБК відповідних членських внесків та паєнакопичення.

Таким чином, вимога № 2 також не підлягає задоволенню.

Заявляючи вимоги № 3 і № 4, позивачка просила суд фактично виділити їй у власність в порядку поділу майна подружжя все нерухоме майно, та з рухомого майна автомобіль, зобов`язавши відповідача сплатити їй різницю грошової компенсації. Разом з тим, в судовому засіданні представник позивача не міг пояснити суду, та надати актуальні відомості про ринкову вартість майна на момент звернення до суду з позовом, яке позивачка просила суд їй виділити, що позбавляє суд перевірити розмір відповідної грошової компенсації. Крім того, матеріали справи не містять актуальних відомостей про наявність грошових коштів на відповідних банківських рахунках, так і правову природу їх походження.

Європейський суд з прав людини вказав, що п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод зобов`язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент. Межі цього обов`язку можуть бути різними в залежності від характеру рішення. Крім того, необхідно брати до уваги, між іншим, різноманітність аргументів, які сторона може представити в суд, та відмінності, які існують у державах-учасницях, з огляду на положення законодавства, традиції, юридичні висновки, викладення та формулювання рішень. Таким чином, питання, чи виконав суд свій обов`язок щодо подання обґрунтування, що випливає зі ст. 6 Конвенції, може бути визначено тільки у світлі конкретних обставин справи (Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006р.).

Оцінюючи належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв`язок доказів у їх сукупності, враховуючи вище наведенні правові позиції, суд приходить до висновку, що заявлені позовні вимоги № 3 і № 4, не ґрунтуються на вимогах закону, а тому задоволенню не підлягають.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України, враховуючи, що суд прийшов до висновку про відмову в задоволенні позову, то з відповідача не підлягають стягненню судові витрати.

Керуючись ст. ст. 4, 5, 12, 13, 17-19, 76-82, 89, 141, 258, 259, 263-266, 268, 352, 354, 355 ЦПК України; ст. ст. 22, 29 КпШС України; ст. ст. 57, 60, 65, 68-70, 72 СК України; ст. ст. 15, 368 ЦК України; Постановою Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами законодавства при розгляді справ про право на шлюб, розірвання шлюбу, визнання його недійсним та спільного майна подружжя» від 21 грудня 2007р. за № 11, суд, -

в и р і ш и в :

Позов ОСОБА_1 (РНОКПП НОМЕР_5 , місце реєстрації: АДРЕСА_6 ) до ОСОБА_2 (РНКОПП НОМЕР_6 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 ), треті особи: Служба у справах дітей та сім`ї Шевченківської районної державної адміністрації (код ЄДРПОУ 37470112, місцезнаходження: м. Київ, бульв. Тараса Шевченка, 26/4), ОСОБА_3 (РНОКПП НОМЕР_7 , місце реєстрації: АДРЕСА_7 ) про визначення місця проживання дитини з матір`ю; поділ спільного майна подружжя - залишити без задоволення.

Рішення суду може бути оскаржене до Київського апеляційного суду шляхом подання апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Повний текст рішення суду складено 21 квітня 2023р.

Суддя: