Постанова

від 26.04.2023 по справі 640/10868/19

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ШОСТИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУДСправа № 640/10868/19 Суддя (судді) першої інстанції: Шейко Т.І.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2023 року м. Київ

Шостий апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючий суддя Грибан І.О.

судді: Ключкович В.Ю.

Парінов А.Б.

за участі:

секретар с/з Піскунова О.Ю.

пр-к позивача Бірюкова О.М.

пр-к відповідача Дергунов К.В.

розглянув у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2019 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Корсар Інтро» до Головного управління Державної податкової служби у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

У С Т А Н О В И В:

Товариства з обмеженою відповідальністю «ДР.МАРКУС-України», правонаступником якого є Товариство з обмеженою відповідальністю «КОРСАР ІНТРО», звернулось до суду з позовом до Головного управління ДФС у м. Києві, у якому просило про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 07 березня 2019 року №00002801402 та № 00002811402.

Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 19 листопада 2019 року позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення від 07 березня 2019 року № 00002801402 та № 00002811402.

Не погоджуючись з ухваленим судом першої інстанції рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій , посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення спору, просить оскаржуване судове рішення скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Шостий апеляційний адміністративний суд постановою від 12 травня 2020 року рішення суду першої інстанції скасував та в задоволенні позову відмовив.

За наслідками касаційного оскарження, постановою Верховного Суду від 10 лютого 2023 року касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Корсар Інтро» задоволено частково, постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 12 травня 2020 року у справі №640/10868/19 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Скасовуючи постанову апеляційного суду, Верховний Суд звернув увагу, що суд апеляційної інстанції не перевірив доводи позивача щодо наявності первинних документів, а також не вирішив питання їх достовірності, достатності, належності для підтвердження або спростування висновків податкового органу.

Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 27 лютого 2023 року справу за апеляційною скаргою Головного управління Державної податкової служби у м.Києві на рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2019 року призначено до розгляду у відкритому судовому засіданні на 05 квітня 2023 року.

05 квітня 2023 року у судовому засіданні оголошено по справі перерву до 26 квітня 2023 року.

У судовому засіданні представник апелянта вимоги апеляційної скарги підтримав у повному обсязі, просив їх задовольнити.

Представник позивача у судовому засіданні повністю заперечував проти задоволення апеляційної скарги, просив залишити оскаржуване рішення суду першої інстанції без змін.

Переглядаючи справу в межах доводів апеляційної скарги на предмет законності та обґрунтованості оскаржуваного рішення, колегія суддів виходить з наступного.

Як убачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, що в період з 06 лютого 2019 року по 08 лютого 2019 року Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві на підставі Наказу Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві від 30 січня 2019 року №1236 проведено документальну позапланову невиїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «ДР.Маркус-Україна» з питань дотримання вимог податкового законодавства при здійсненні фінансово-господарських операцій з Товариством з обмеженою відповідальністю «Самміт-Агро-Трейд» за 2017 рік, Товариством з обмеженою відповідальністю «Бліц Профіт» за 2015 та 2016 роки, Товариством з обмеженою відповідальністю «Відсон Альянс» за 2017 рік, Товариством з обмеженою відповідальністю «Салтор Лімітед» за 2017 рік.

За результатами вищезазначеної перевірки відповідачем складено Акт перевірки №106/26-15-14-02-01/31866569 від 15 лютого 2019 року, яким встановлено порушення Товариством з обмеженою відповідальністю «ДР.Маркус-Україна» податкового законодавства, а саме:

- пункту 44.1 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 Податкового кодексу України, пунктів 5, 7 Положення (стандарту) бухгалтерського обліку 15 «Дохід», затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 29 листопада 1999 року №290, статті 4 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV, в результаті чого встановлено:

- завищення від`ємного значення об`єкта оподаткування з податку на прибуток підприємства на суму 782790,00 грн., в тому числі: - за 2017 рік на суму 782790,00 грн.;

- заниження податку на прибуток підприємства що підлягає нарахуванню та сплаті до бюджету на суму 289191,00 гри., в тому числі:

- за 2015 рік на суму 144920,00 гривень;

- за 2016 рік на суму 58843 гривень;

- за 2017 рік на суму 85428 гривень.

Такі висновки податковий орган пов`язував з фактом відсутності реального здійснення господарських операцій між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДР.Маркус-Україна» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Самміт-Агро-Трейд», Товариством з обмеженою відповідальністю «Бліц Профіт», Товариством з обмеженою відповідальністю «Відсон Альянс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Салтор Лімітед», оскільки контрагенти позивача не мали реальних можливостей для здійснення господарських операцій з надання задекларованих послуг.

Позивачем 21 лютого 2019 року до Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві подано заперечення на акт документальної позапланової невиїзної перевірки, але Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві у відповіді на заперечення від 04 березня 2019 №40763/10/26-15-14-02-01 року залишено дані заперечення без задоволення, а акт перевірки без змін.

На підставі акту перевірки від 15 лютого 2019 року №106/26-15-14-02-01/31866569 відповідачем 07 березня 2019 року прийняті:

- податкове повідомлення рішення №00002801402, яким збільшено суму грошового зобов`язання за платежем податок на прибуток приватних підприємств у розмірі 180339,00 грн.;

- податкове повідомлення-рішення №00002811402, яким зменшено суму від`ємного значення об`єкта оподаткування податком на прибуток у розмірі 782790,00 грн.

Позивач 21 березня 2019 року звернувся зі скаргою про перегляд та скасування вищезазначених податкових повідомлень-рішень.

Рішенням про результати розгляду скарги від 15 травня 2019 року №22444/6/99-79-11-04-02-25 Державна фіскальна служба України залишила без змін оскаржувані податкові повідомлення рішення, а скаргу позивача - без задоволення.

Незгода з вказаними податковими повідомленнями-рішеннями суб`єкта владних повноважень обумовила звернення позивача до суду з даним позовом.

Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, мотивував своє рішення тим, що податкові повідомлення-рішення від 07.03.2019 № 00002801402 та № 00002811402 є протиправними та такими, що підлягають скасуванню, оскільки товариство з обмеженою відповідальністю «ДР.Маркус-Україна» здійснює господарську діяльність та веде бухгалтерський облік у відповідності до вимог чинного законодавства.

При цьому суд першої інстанції відхилив доводи відповідача щодо наявності кримінальних проваджень та вироків у кримінальних справах стосовно контрагентів платника податку, як доказ їх фіктивності та аргумент нереальності господарських операцій з ними.

Надаючи правову оцінку обставинам справи, колегія суддів зазначає наступне.

Частиною другою статті 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування та повернення в разі переплати, права та обов`язки платників податків, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства встановлені Податковим кодексом України.

Відповідно до підпункту 14.1.36 пункту 14.1 статті 14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов`язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

За приписами пункту 44.1 статті 44 ПК України для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Згідно із пунктом 44.2 статті 44 ПК України для обрахунку об`єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

За приписами підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України об`єктом оподаткування є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

За приписами статті 1 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» первинний документ - документ, який містить відомості про господарську операцію; господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов`язань, власному капіталі підприємства.

Аналіз вказаних норм свідчить, що показники обліку доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, визначаються на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона має спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

Здійснення господарської операції і власне її результат підлягають відображенню в бухгалтерському обліку.

Відповідно до частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Правові наслідки у вигляді виникнення у покупця права на формування сум витрат виникають за наявності сукупності таких обставин та підстав, зокрема: фактичного (реального) здійснення оподатковуваних операцій; документального підтвердження реального здійснення господарських операцій сукупністю юридично значимих (дійсних) первинних та інших документів, які зазвичай супроводжують операції певного виду; наявності у сторін спеціальної податкової правосуб`єктності; наявності у покупця належним чином складеної податкової накладної; наявності ділової мети, розумних економічних причин для здійснення господарської операції.

При цьому наявність формально оформлених (складених) первинних документів та/або сплати грошових коштів не може слугувати підставою для формування даних податкового обліку за відсутності факту придбання відповідного активу.

Як вбачається з матеріалів справи та вірно встановлено судом першої інстанції, позивачу визначено суму грошового зобов`язання з податку на прибуток, а саме зменшено розмір від`ємного значення, що зараховується до складу податкового кредиту наступного звітного періоду за наслідками виявлених порушень законодавства під час здійснення фінансово-господарської діяльності з Товариством з обмеженою відповідальністю «Самміт-Агро-Трейд», Товариством з обмеженою відповідальністю «Бліц Профіт», Товариством з обмеженою відповідальністю «Відсон Альянс», Товариством з обмеженою відповідальністю «Салтор Лімітед» за 2015-2017 роки.

Так, перевіркою встановлено, що 01 червня 2017 року між Товариством з обмеженою відповідальністю «ДР.Маркус-Україна» (покупець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Самміт-Агро-Трейд» (постачальник) укладено договір поставки №010617МУ. (т. 2 а.с. 22-25).

На умовах даного договору Постачальник зобов`язується передати у власність Покупцеві товар, а Покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар.

Найменування, одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором визначаються Специфікацією, що є невід`ємною частиною Договору.

Згідно з пунктом 2.1. договору поставка товару Покупцю здійснюється силами та за рахунок Постачальника. За домовленістю сторін Покупець може здійснити вивіз товару своїм транспортом та за свій рахунок зі складу постачальника.

Відповідно до пункту 8.2 договору даний Договір вступає в дію з дня його підписання і діє до 31 грудня 2017 року, але в будь якому випадку до повного виконання сторонами покладених на себе зобов`язань.

До перевірки надано договір про відступлення права вимоги №120717М від 12 липня 2017 року, відповідно до умов якого Новим кредитором є TOB «СМАРТІНВЕСТ ПЛЮС». (т.2 а.с. 29-30).

В ході проведення перевірки було встановлено документальне оформлення постачання TOB «Самміт-Агро-Трейд» товару (ароматизатор для авто, освіжувачі повітря, засіб для миття та ін:) на користь TOB «ДР.Маркус-Україна» всього на суму 60060,66 грн. з ПДВ, про що свідчать видаткова накладна, а саме: - №317 від 01 червня 2017 року на суму 60060,66 гривень з ПДВ. (т.2 а.с.27).

В ході проведення перевірки використано податкову інформацію, а саме:

- згідно «Реєстру облікових карток суб`єктів фіктивного підприємництва» АІС «Податковий блок» ГУ ДФС у м. Києві, TOB «Самміт-Агро-Трейд» внесено до реєстру суб`єктів фіктивного підприємництва.

Відповідно ІС «Суб`єкти фіктивного підприємництва» підсистеми «Реєстр облікових карток суб`єктів фіктивного підприємництва» по контрагенту покупцю TOB «Самміт-Агро-Трейд» значиться наступна інформація:

- зареєстровано (перереєстровано) та впроваджено фінансово-господарську діяльність без відома та згоди його засновників та призначених у законному порядку керівників.

Від оперативного управління ДПІ у Шевченківському р-ні ГУ ДФС у М. Києві отримано податкову інформацію від 19 грудня 2017 року №7579/8/26-9-21-05 (вх. ГУ ДФС від 19.12.2017 № 67850/7) з копією протоколу допиту директора TOB «Самміт-Агро-Трейд» (код 41147764) ОСОБА_1 щодо не причетності до діяльності підприємства (протоколу допиту свідка від 23.10.2017). (т.3 а.с.165-168).

У своїх поясненнях громадянка ОСОБА_1 зазначила, що зареєструвала підприємство за грошову винагороду та причетності до ведення фінансово-господарської діяльності не мала.

В той же час, на підтвердження виконання умов договору, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії вказаних вище договорів, копію додаткової угоди, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, податкової накладної, виписки по рахункам. (т.2 а.с. 26-31).

Крім цього, між товариством з обмеженню відповідальністю «ДР.Маркус-Україна» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Бліц Профіт» (постачальник) було укладено договір поставки від 03 серпня 2015 року №БП030815, відповідно до якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар. Найменування одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором визначаються специфікацією, що є невід`ємною частиною договору.

В подальшому між позивачем, товариством з обмеженою відповідальністю «Бліц Профіт» (первісний кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю «Екомаркеттрейд» (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги від 30 червня 2016 року №Е11, згідно з яким первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредитору, і стає кредитором за договором поставки від 03 серпня 2015 року №БП030815.

В ході проведення перевірки використано податкову інформацію, а саме:

- від Київської місцевої прокуратури № 2 отримано податкову інформацію від 05 березня 2018 року №52/370вих18 (вх. ГУ ДФС від 05 березня 2018 року № 9088/9) з копією вироку Печерського районного суду м. Києва по справі №757/76592/17-к стосовно директора Товариства з обмеженою відповідальністю «Бліц Профіт» (код 39661983) ОСОБА_2 , визнаного винним у вчинені злочину, передбаченого частиною 2 статті 28, частиною 1 статті 205 КК України.

Відповідно до даних «Єдиного державного реєстру судових рішень» наявний вирок Печерського районного суду м. Києва від 29 січня 2018 року по справі № 757/76592/17-к по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за №42017000000002367 від 24 липня 2017 року, за ознаками кримінальних правопорушень, передбачених частиною 2 статті 28, частиною 1 статті 205 КК України.

На підтвердження виконання умов договору від 03 серпня 2015 року №БП030815, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії вказаних вище договорів, копію додаткової угоди, специфікації, додатку до специфікації, копії видаткових накладних, товаро-транспортних накладних, податкових накладних, виписки по рахункам. (т.1 а.с. 183-250, т.2 а.с 1-20).

Також, перевіркою встановлено, що між товариством з обмеженню відповідальністю «ДР.Маркус-Україна» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Салтор Лімітед» (постачальник) укладено договір поставки від 16 січня 2017 року №160117МУ, відповідно до якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар. Найменування одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором визначаються специфікацією, що є невід`ємною частиною договору.

Від оперативного управління ДПІ у Шевченківському р-ні ГУ ДФС у м. Києві отримано податкову інформацію від 22 лютого 2018 року №1067/8/26-59-21-05 (вх. ГУ ДФС від 22 лютого 2018 року № 9939/7) з копією пояснень директора TOB «Салтор Лімітед» (код 40932516) Жицького В.В. щодо не причетності до діяльності підприємства (пояснення від 12.03.2018) (т.3 а.с. 163-164).

На підтвердження виконання умов договору від 16 січня 2017 року №160117МУ, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копію вказаного вище договору, додатку до договору, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, податкової накладної, виписки по рахункам. (т.1 а.с.174-181).

Також, перевіркою встановлено, що між товариством з обмеженню відповідальністю «ДР.Маркус-Україна» (покупець) та товариством з обмеженою відповідальністю «Відсон Альянс» (постачальник) було укладено договір поставки від 01 серпня 2017 року №010817МУ, відповідно до якого постачальник зобов`язується передати у власність покупцеві, а покупець зобов`язується прийняти та оплатити товар. Найменування одиниці виміру та загальна кількість товару, що підлягає поставці за цим договором визначаються специфікацією, що є невід`ємною частиною договору.

В подальшому між позивачем, товариством з обмеженою відповідальністю «Відсон Альянс» (первісний кредитор) та товариством з обмеженою відповідальністю «Комерційна фірма «Лавс» (новий кредитор) було укладено договір про відступлення права вимоги від 25 вересня 2017 року №В250917МУ, згідно з яким первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги, що належить первісному кредитору, і стає кредитором за договором поставки від 01 серпня 2017 року №010817МУ.

Від оперативного управління ДПІ у Шевченківському р-ні ГУ ДФС у М. Києві отримано податкову інформацію від 22 лютого 2018 року №1073/8/26-59-21-05 (вх. ГУ ДФС від 22 лютого 2018 року № 9931/7) з копією протоколу допиту директора ТОВ «Відсон Альянс» (код 41388972) ОСОБА_3 щодо непричетності до діяльності підприємства (протоколу допиту свідка від 12.12.2017) (т.3 а.с.169-170).

На підтвердження виконання умов договору від 01 серпня 2017 року №010817МУ, руху активів в процесі здійснення господарських операцій позивачем надано суду копії вказаних вище договорів, копію додаткової угоди, рахунку-фактури, видаткової накладної, товарно-транспортної накладної, податкової накладної, виписки по рахункам. (т.1 а.с..163-172).

Також, на підтвердження подальшої реалізації придбаного у вищезазначених контрагентів товару, позивачем додано до матеріалів справи копії договорів та накладних на подальшу реалізацію придбаного товару. (т.2 а.с. 33-250,т.3 а.с.1-84).

Разом з тим, судом першої інстанції правильно зауважено, що станом на дату укладання всіх вищезазначених договорів між позивачем та його контрагентами, відносини з якими стали предметом позапланової перевірки, останні були зареєстровані, як платники податку на додану вартість.

Колегія суддів зазначає, що контролюючим органом, не наведено переконливих доводів, що ґрунтуються на об`єктивній інформації та спростовують факти господарської діяльності, засвідчені первинними документами, а також не надано жодних доказів на підтвердження того, що відомості, які містяться в таких документах, неповні, недостовірні та (або) суперечливі.

Посилання відповідача на протоколи допиту свідків-посадових осіб контрагентів, не може розцінюватись як належний та достатній доказ безтоварності проведених господарської операції, з огляду на те, що протоколи допиту є лише матеріалом кримінального провадження. Матеріали таких проваджень, порушених за фактом наявності ознак фіктивного підприємництва контрагентів позивача, та не є доказом безтоварності операцій.

Також, кримінально-процесуальне законодавство надає право особі, відносно якої проводиться допит, відмовитися від раніше наданих свідчень або їх змінити, а тому, за встановлених обставин, що підтверджують фактичне здійснення господарської операції, такий протокол допиту не може бути беззастережним та належним доказом у спірних правовідносинах.

Більш того, колегія суддів зауважує, що сам факт порушення кримінальної справи та/або отримання свідчень (пояснень) посадових осіб господарюючих суб`єктів, в рамках кримінальної справи, не є беззаперечним доказом, що підтверджує відсутність реальних правових наслідків господарських операцій, проведених ТОВ «Корсар Інтро» та його контрагентами.

Колегія суддів зазначає, що наявний вирок Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 20 грудня 2018 року щодо посадових осіб контрагента (ТОВ «Відсон Альянс») не визначає, що всі без виключення операції суб`єктів господарювання є фіктивними та не здійснено аналізу взаємовідносин з контрагентами позивача, а тому такий вирок не може бути прийнятий як беззаперечний доказ безтоварності господарських операцій.

Також, колегія суддів звертає увагу, що у постанові від 7 липня 2022 року у справі №160/3364/19 Велика Палата Верховного Суду в аспекті факту засудження посадової особи підприємства за статтею 205 КК України (переважно директора контрагента) зауважила на тому, що в податкових правовідносинах виникнення прав та обов`язків пов`язане насамперед зі спеціальним статусом платника податків, а не із загальною цивільно-правовою дієздатністю юридичної особи. За наявності статусу платника податків суб`єкт господарювання має підстави для складення первинних та інших документів, які повинні братися до уваги при підтвердженні даних податкового обліку.

Велика Палата Верховного Суду зазначала, що суд може обґрунтувати свої висновки лише на показаннях, які він безпосередньо сприймав під час судового засідання або отриманих у порядку, передбаченому статтею 255 цього Кодексу; суд не вправі обґрунтовувати судові рішення показаннями, наданими слідчому, прокурору, або посилатися на них.

У наведеній постанові Великою Палатою Верховного Суду зроблено висновок, що вирок щодо посадової особи контрагента за статтею 205 КК України, а також ухвала про звільнення особи від кримінальної відповідальності за цією статтею КК України у зв`язку із закінченням строків давності не можуть створювати преюдицію для адміністративного суду, якщо тільки суд кримінальної юрисдикції не встановив конкретні обставини щодо дій чи бездіяльності позивача. Такі вирок чи ухвала суду за результатами розгляду кримінального провадження мають оцінюватися адміністративним судом разом з наданими первинними документами та обставинами щодо наявності первинних документів, правильності їх оформлення, можливості виконання (здійснення) спірних господарських операцій, їх зв`язку з господарською діяльністю позивача та можливого використання придбаного товару (робіт, послуг) у подальшій діяльності.

Наразі, як вбачається з вироків суду, на які посилається апелянт, стороною обвинувачення не інкримінувалося створення ТОВ «Відсон Альянс» саме в інтересах ТОВ «КОРСАР ІНТРО».

Також, обставини взаємовідносин між ТОВ «КОРСАР ІНТРО» з ТОВ «Відсон Альянс», при ухваленні вказаного вироку судом не досліджувались, не зазначався та не перевірявся фактичний рух активів, реальність здійснення господарських операцій та можливість проведення поставок товару чи виконання робіт між вказаними підприємствами.

Отже, сам факт наявності вироку у кримінальному провадженні відносно контагента позивача, не дає підстав для автоматичного висновку про нереальність господарських операцій, внаслідок чого є нагальна необхідність перевіряти доведеність кожного податкового правопорушення і здійснювати комплексне дослідження усіх складових господарських операцій, з врахуванням обставин, встановлених вироком, який набрав законної сили. Вироками у кримінальних справах, які набрали законної сили, встановлюється об`єктивна сторона складу злочинів посадових осіб контрагентів платника податків.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного суду від 26 червня 2018 року у справі №826/24815/15, у якій Верховний Суд зокрема зазначав, що судам, «аналізуючи зміст вироку, необхідно встановити чи були дії таких контрагентів спрямовані на реальне настання наслідків або лише на формування первинних документів за наслідками неіснуючих операцій, а також дослідити ким саме і у який період підписано первинні документи, які підтверджують факт понесення витрат, тощо».

Отже, для встановлення факту вчинення правочину з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, зокрема, з метою ухилення від сплати податків, необхідно встановити необґрунтованість отриманої платником податків податкової вигоди, наприклад, внаслідок її виникнення не у зв`язку із здійсненням реальної підприємницької або іншої економічної діяльності.

При цьому, з огляду на принцип персональної відповідальності платника податку право на податковий кредит не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Тобто якщо контрагент не виконав свого зобов`язання щодо сплати податку до бюджету, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цієї особи, а тому сама по собі несплата податку продавцем (у тому числі внаслідок ухилення від сплати) не може бути підставою для відмови у праві платника податку на податковий кредит за наявності факту здійснення господарської операції.

Оскільки наслідки в податковому обліку платника створюють лише реально вчинені господарські операції, тобто такі, що пов`язані з рухом активів, зміною зобов`язань чи власного капіталу платника, та відповідають змісту, відображеному в укладених платником податку договорах, то факт виконання поставки товару входить до предмету доказування у справі.

Наразі, апелянтом не надано суду жодних доказів, які підтверджували б те, що вчинення правочину (укладення договору), на підставі якого виникли взаємовідносини між позивачем та контрагентами не відповідали дійсним намірам сторін щодо набуття цивільних прав та обов`язків чи свідчили б про незвичність цін за спірними операціями, або про невідповідність господарських операцій цілям та завданням статутної діяльності товариства, господарській меті з метою досягнення правових наслідків та які порушують публічний порядок, суперечать моральним засадам суспільства та спрямовані на заволодіння майном держави.

Апелянтом не доведено, що на момент вчинення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, останні не були зареєстровані у встановленому законом порядку та не мали свідоцтв платника податків на додану вартість.

Разом з тим, чинне податкове законодавство не покладає на платника обов`язку контролювати діяльність осіб, що виконують роботи, послуги, не зобов`язує платника податків перевіряти безпосереднього контрагента на предмет виконання ним вимог податкового законодавства перед тим як вносити відповідні суми витрат до складу валових витрат і суми ПДВ - до податкового кредиту.

Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 16 січня 2018 року у справі № К/9901/2558718.

Крім того, можлива відсутність у контрагентів трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов`язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставку та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг), у тому числі й по ПДВ.

Отже, позивач як платник податків самостійно несе відповідальність за достовірність і своєчасність обчислення та сплату лише ним самим податку до бюджету відповідно до законодавства України. Він не може нести відповідальність за порушення контрагентами правил здійснення господарської діяльності та/або податкової дисципліни, як і не може нести відповідальність за неподання контрагентом первинних документів. У разі якщо контрагентом були допущені порушення норм податкового або іншого законодавства, це тягне відповідальність та негативні наслідки саме щодо цього контрагента, а не сумлінного платника податків.

Наразі, подані позивачем докази підтверджують реальні зміни у майновому стані сторін та дають підстави вважати, що господарські операції, спрямовані на виконання правочину, дійсно відбулися, є економічно виправданими та відповідають основним видам господарської діяльності позивача.

Суд не бере до уваги і посилання відповідача на податкову інформацію, що наявна в інформаційно - аналітичних базах відносно контрагентів позивача, а також податкову інформацію надану іншими контролюючими органами, оскільки така інформація не ґрунтується на безпосередньому аналізі первинних документів та не є належним доказом в розумінні процесуального Закону.

Також, колегія суддів зазначає, що платник податків (покупець товарів) не має обов`язку, повноважень та можливості здійснювати контроль за дотриманням продавцем, відомості щодо реєстрації якого як юридичної особи містяться у Єдиному державному реєстрі підприємств та організацій України та як платника податку на додану вартість - у Реєстрі платників податку на додану вартість, вимог законодавства щодо створення підприємства, ведення його господарської діяльності і в подальшому зазнавати певних негативних наслідків у вигляді позбавлення права на податковий кредит за вчинені підприємством (продавцем) або його посадовими особами порушення.

Враховуючи вищевикладене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції, що контролюючим органом не надано належних та допустимих доказів, які підтверджують фіктивність реєстрації контрагентів позивача, доказів узгодженості дій позивача та його контрагентів, спрямованих виключно на штучне створення умов для виникнення податкової вигоди.

Таким чином, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про обґрунтованість позовних вимог і, відповідно, протиправність застосування до позивача негативних санкцій оскаржуваними податковими повідомленнями-рішеннями №00002801402 та №00002811402 від 07 березня 2019 року.

Інші доводи апеляційної скарги зазначених вище висновків суду першої інстанції не спростовують і не дають підстав для висновку, що судом першої інстанції при розгляді справи неповно з`ясовано обставини, що мають значення для справи, неправильно застосовано норми матеріального права, які регулюють спірні правовідносини, чи порушено норми процесуального права.

Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов`язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов`язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, а викладені в апеляційній скарзі доводи позицію суду першої інстанції не спростовують.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Приписи ст. 316 КАС України визначають, що суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 229, 242-244, 250, 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325 КАС України, суд,

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу Головного управління Державної податкової служби у м. Києві залишити без задоволення.

Рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 19 листопада 2019 року залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку і строки, визначені статтями 328, 329 КАС України.

Головуючий суддя І.О. Грибан

Судді: В.Ю. Ключкович

А.Б. Парінов

(повний текст постанови складено 02.05.2023р.)