Постанова

від 02.05.2023 по справі 640/15761/21

КАСАЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД ВЕРХОВНОГО СУДУ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 травня 2023 року

м. Київ

справа № 640/15761/21

адміністративне провадження № К/990/1804/23

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:

Судді-доповідача - Желтобрюх І.Л.,

суддів: Білоуса О.В., Блажівської Н.Є.,

розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін за наявними у справі матеріалами касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайвелл» на постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року (колегія суддів у складі: головуючий суддя - Парінов А.Б., судді - Беспалов О.О., Ключкович В.Ю.) в справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайвелл» до Головного управління ДПС у м. Києві про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

установив:

У червні 2021 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Скайвелл» (далі - ТОВ «Скайвелл», Товариство) звернулось до суду з позовом до Головного управління ДПС у м. Києві (далі - ГУ ДПС у м. Києві), в якому просило визнати протиправними і скасувати податкові повідомлення-рішення від 14 травня 2021 року №00365880701 та №00365870701. Обґрунтовуючи неправомірність оскаржуваних рішень позивач вказував, що за наслідками проведеної податкової перевірки контролюючий орган дійшов безпідставних висновків про відсутність реального характеру господарських операцій з постачання товару та отримання послуг між позивачем та контрагентами, натомість господарські відносини з останніми підтверджені належними й достатніми первинними документами та пов`язані із господарською діяльністю позивача.

Рішенням Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2021 року позов Товариства задоволено в повному обсязі, скасовано спірні податкові повідомлення-рішення.

Постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року скасовано рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2021 року, прийнято у справі нове рішення, яким Товариству відмовлено у задоволенні позову.

Не погоджуючись з рішенням суду апеляційної інстанції, Товариство звернулось із касаційною скаргою, у якій просить скасувати постанову апеляційного суду й залишити в силі рішення суду першої інстанції як законне й обґрунтоване.

Підставою касаційного оскарження судових рішень у цій справі скаржником зазначено неправильне застосування судом апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права у випадку, передбаченому пунктом 1 частини четвертої статті 328 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).

Такий висновок, на переконання позивача, свідчить про застосування судом апеляційної інстанції норм права без урахування висновків, висловлених Верховним Судом у постановах від 27 вересня 2022 року у справі 825/3582/15-а, від 16 грудня 2021 року у справі №200/13279/19-а, від 03 лютого 2022 року у справі №640/11220/20, від 11 листопада 2020 року у справі №320/1147/19, від 24 листопада 2020 року у справі №813/3034/15, від 19 березня 2021 року у справі №280/5429/19-а, від 17 листопада 2021 року у справі №120/3426/19-а. Позивач посилається на незастосування судом апеляційної інстанції сталої та послідовної правової позиції Верховного Суду про те, що наявність певних недоліків у первинних документах платника податку не впливає на можливість установлення змісту та обсягу спірних господарських операцій з контрагентом й не може бути єдиним беззаперечним свідченням нереальності таких відносин. Також, на думку позивача, не враховано судом апеляційної інстанції й практики Верховного Суду у справах, де предметом дослідження був аналіз ланцюга постачання товарів/послуг, наслідки можливої недобросовісності контрагента-постачальника, правомірність використання інформації з баз даних податкового органу тощо. У світлі наведених вище рішень Верховного Суду, у яких висновки зроблені на користь платників податків у справах за подібних фактичних обставин, заявник касаційної скарги вважає безпідставним твердження суду апеляційної інстанції у справі, яка переглядається, про те, що за спірними операціями оформлювалися лише окремі первинні документи без фактичного виконання контрагентами обумовлених операцій, чим створювалась видимість реального здійснення господарських операцій та правомірність формування сум податкових вигід.

Також, заявник касаційної скарги звертає увагу на застосування судом апеляційної інстанції до спірних правовідносин правого висновку, викладеного у постанові Верховного Суду від 15 травня 2020 року у справі №823/1538/16, від якого 07 липня 2022 року Велика Палата Верховного Суду відступила (справа №160/3364/19 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АТБ-маркет» до Східного Міжрегіонального управління ДПС про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень). Зокрема, йдеться про відступлення від висновку про те, що «статус фіктивного, нелегального підприємства несумісний з легальною підприємницькою діяльністю, у зв`язку із чим господарські операції таких підприємств не можуть бути легалізовані навіть за формального підтвердження документами бухгалтерського обліку».

Посилаючись на згадане рішення Великої Палати Верховного Суду позивач також звертає увагу на сформульований у ньому висновок про те, що платник податків не може бути обмежений у використанні первинного документа для цілей податкового обліку в тому разі, якщо безпосередньо він не вносив до такого документа неправдиві (недостовірні) відомості. Всі негативні наслідки, пов`язані з недостовірністю даних, зазначених у первинному документі, мають покладатися виключно на ту особу, яка їх внесла. Отже, якщо іншою особою були внесені до документа відомості щодо учасника господарської операції, який має дефекти правового статусу, то добросовісний платник податків, який скористався відповідним документом для підтвердження даних свого податкового обліку, не може зазнавати жодних негативних наслідків у тому разі, якщо інші обставини, зазначені в первинному документі, зокрема, рух відповідних активів, мали місце. При цьому має враховуватися реальна можливість платника податків пересвідчитися у тому, чи були достовірними відомості, що внесені до первинного документа його контрагентом.

Заявник касаційної скарги також наполягав на тому, що висновки контролюючого органу базуються виключно на інформації з баз даних ДПС, без проведення перевірок контрагентів та аналізу первинної й бухгалтерської інформації позивача.

Окрім викладеного позивач звертає увагу на те, що податкова перевірка Товариства була поновлена всупереч мораторію на її проведення, встановленого пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» Податкового кодексу України (далі - ПК України), тобто, за відсутності визначених законом повноважень на її проведення.

Стверджуючи про порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права позивач вказує, що судом безпідставно було враховано посилання контролюючого органу на обставини щодо відкриття розрахункових рахунків в банківських установах контрагентів після укладення договорів, як на додаткове обґрунтування неможливості вчинення господарських операцій, оскільки ці факти не були зафіксовані в акті перевірки, натомість заявлені відповідачем у письмових поясненнях до суду.

У відзиві на касаційну скаргу контролюючий орган просить залишити оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції без змін як законне й обґрунтоване, а скаргу Товариства - без задоволення, повністю підтримуючи висновки й мотиви, з яких виходив апеляційний суд при ухваленні рішення. Зауважує, що при дослідженні в ході наданих до перевірки документів ТОВ «Скайвелл» щодо взаємовідносин з контрагентами -постачальниками встановлено, що в діях засновників та посадових осіб контрагентів вбачаються ознаки створення суб`єктів підприємницької діяльності з метою прикриття незаконної діяльності у вигляді штучного формування податкового кредиту підприємствам реального сектору, а також складання, видачі завідомо неправдивих документів (податкових та видаткових накладних), внесення до офіційних документів (податкової звітності з податку на додану вартість) завідомо неправдивих відомостей з метою сприяння підприємствам реального сектору в мінімізації податкових зобов`язань з податку на додану вартість та ухилення від сплати податків.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши доводи касаційної скарги, матеріали справи, судові рішення, колегія суддів Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга підлягає задоволенню, з огляду на таке.

Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами ГУ ДПС у м. Києві було проведено документальну планову виїзну перевірку ТОВ «Скайвелл» з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства, законодавства з єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування та іншого законодавства за період з 01 квітня 2018 року по 30 вересня 2019 року відповідно до затвердженого плану (переліку питань) документальної перевірки. За результатами проведеної перевірки 20 квітня 2021 року контролюючим органом складено акт.

Проведеною перевіркою встановлено порушення позивачем вимог: пунктів 44.1, 44.2 статті 44, підпункту 134.1.1 пункту 134.1 статті 134, підпункту 140.42 пункту 140.4 статті 140 ПК України, частини першої статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996-XIV (далі - Закон №996-XIV), пункту 3 П(С)БО 1 «Загальні вимоги до фінансової звітності», ПсБО 16 «Витрати», пункту 1.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року №88, в результаті чого занижено податок на прибуток у періоді, що перевірявся, на загальну суму 3681949 грн; пунктів 198.1, 198.2, 198.3, 198.6 статті 198, пункту 200.1, статті 200, пункту 201.1, статті 201 ПК України, Закону №996-XIV, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 4091054 грн.

На підставі встановлених перевіркою порушень 14 травня 2021 року контролюючим органом прийнято податкові повідомлення-рішення: №00365880701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 6136581,00 грн, у тому числі за основним платежем - 4091054,00 грн та за штрафними санкціями - 2045527,00 грн; №00365870701, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість на загальну суму 5522924,00 грн, у тому числі за основним платежем - 3681949,00 грн та за штрафними санкціями 1840975,00 грн.

Не погоджуючись із винесеними податковим органом рішеннями позивач оскаржив їх до суду.

Скасовуючи спірні податкові повідомлення-рішення суд першої інстанції виходив з того, що позивачем надано первинні документи, обсяг та зміст яких підтверджує реальність вказаних господарських відносин.

Надаючи ж оцінку достатності наданих Товариством документів, оформлених за наслідками взаємовідносин із контрагентами-постачальниками робіт (послуг, товарів), апеляційний суд дійшов протилежного, аніж суд першої інстанції, висновку, про відсутність фактичного здійснення господарських операцій з постачання товару й послуг.

За приписами частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до частини першої статті 351 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Згідно з частинами першою, третьою статті 341 КАС України суд касаційної інстанції переглядає судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 4-7 частини третьої статті 353, абзацом другим частини першої статті 354 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

Перевіряючи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права на підставі встановлених ними фактичних обставин справи, колегія суддів КАС ВС виходить з наступного.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, порядок їх адміністрування, платники податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час адміністрування податків та зборів, а також відповідальність за порушення податкового законодавства, регламентовано Податковим кодексом України.

Згідно з пунктом 44.1 статті 44 ПК України (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин) для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, реєстрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків та зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, митних декларацій на підставі даних, не підтверджених документами, що визначені абзацом першим цього пункту.

Підпунктом 134.1.1 пункту 134.1 статті 134 ПК України визначено, що об`єктом оподаткування (з податку на прибуток) є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом коригування (збільшення або зменшення) фінансового результату до оподаткування (прибутку або збитку), визначеного у фінансовій звітності підприємства відповідно до національних положень (стандартів) бухгалтерського обліку або міжнародних стандартів фінансової звітності, на різниці, які виникають відповідно до положень цього Кодексу.

Якщо відповідно до цього розділу передбачено здійснення коригування шляхом збільшення фінансового результату до оподаткування, то в цьому разі відбувається: зменшення від`ємного значення фінансового результату до оподаткування (збитку); збільшення позитивного значення фінансового результату до оподаткування (прибутку).

За приписами пунктів 198.1, 198.3, 198.6 статті 198 ПК України до податкового кредиту відносяться суми податку, сплачені/нараховані у разі здійснення операцій, зокрема, з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв`язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті.

Нарахування податкового кредиту здійснюється незалежно від того, чи такі товари/послуги та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв`язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені зареєстрованими в Єдиному реєстрі податкових накладних податковими накладними/розрахунками коригування до таких податкових накладних чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Підставою для прийняття оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та збільшення позивачу відповідних сум грошових зобов`язань з податку на прибуток та податку на додану вартість слугували встановлені перевіркою факти нереальності господарських операцій за правочинами з поставки/надання послуг з ТОВ «ТД Альтіка», ТОВ «Гаджет Трейдінг», ТОВ «Лазуріт ТК», ТОВ «Смерека-2017», ТОВ «Горизонт-Трейд», ТОВ «Унік-Експо», ТОВ «Ол Комерс», ТОВ «Колорі Трейд», ТОВ «Аквілія Ком», ТОВ «Фінанспромсфера», ТОВ «Талатта», ТОВ «Тріада Капітал», ТОВ «Степ 21», ТОВ «Старт Торг», ТОВ «Укр-Тас», ТОВ «Сігма Профіт», ТОВ «Олімпус Торг», ТОВ «Еконія 21», ТОВ «Фторкомпонент», ТОВ «Фест Компані», ТОВ «Аденіум Продакшн», ТОВ «Продастра», ТОВ «Інсум» (ТОВ «Центр Лімітед Компані»), ТОВ «Торгова Группа Ліра».

За умовами укладених договорів (які були однотипними) контрагент-постачальник зобов`язувався поставити та передати у власність покупця ТОВ «Скайвелл» товар/продукцію, та надати послуги із заправки та відновлення (профілактики) картриджів, тестування та технічної підтримки багатофункціонального пристрою, ремонту та налагодженню офісної техніки, налаштування програмного забезпечення, збірки і технічного обслуговування ПК, модернізацію комп`ютерів, а покупець - прийняти товар/продукцію/послуги та оплатити, в асортименті, кількості та за цінами, що узгоджуються сторонами на підставі замовлень покупця, рахунків-фактур постачальника та визначаються у видаткових накладних (далі - продукція). Надання виконавцями послуг (налаштування офісної техніки і обладнання, налаштування програмного забезпечення, ремонт, профілактика і заправка картриджів і т.д.) за вказаними вище правочинами позивач доводив наданими до перевірки та до суду актами надання послуг, звітами до акта надання послуг (у розрізі окремих договорів), рахунками на оплату, платіжними дорученнями.

Окрім того, у період, який охоплювався перевіркою, позивачем задекларовано господарські взаємовідносини з ТОВ «Гаджет Трейдінг» на постачання ТОВ «Скайвелл» смартфонів, кабелю USB, смарт годинника, квадрокоптера, та з ТОВ «Інсум» на постачання мобільних телефонів, обладнання для ПК, на підтвердження чого до перевірки надано видаткові накладні, рахунки на оплату, платіжні доручення.

Контролюючим органом під час перевірки було зібрано та опрацьовано податкову інформацію з ІС «Податковий блок», Реєстру облікових карток суб`єктів фіктивного підприємництва (до якого внесено контрагентів позивача), здійснено аналіз інформації, яка міститься в Єдиному державному реєстрі судових рішень (ухвали судів, постановлені в рамках кримінальних проваджень, в яких фігурують деякі з контрагентів позивача) та Єдиному реєстрі податкових накладних (далі - ЄРПН). Також, за результатами дослідження діяльності TOB «Лазуріт ТК», ТОВ «Смерека-2017», ТОВ «Горизонт-Трейд», ТОВ «Унік-Експо» податковим органом проаналізовано ланцюг постачання, придбання товарів (робіт, послуг) з даних ЄРПН та встановлено, що реальне постачання товару на підприємства з ознаками фіктивності відсутнє. Вказані підприємства придбавали невластиві для ведення їх господарської діяльності товари, що, на думку фіскального органу, свідчить на користь відсутності факту реальності поставок за спірними правочинами. На підставі отриманої інформації відповідачем зроблено висновок про нереальність здійснення фінансово-господарських операцій на адресу ТОВ «Скайвелл», а лише їх документальне оформлення.

Вирішуючи спір суд першої інстанції дійшов висновку, що на підтвердження реальності (товарності) спірних операцій позивачем надано до суду копії первинної документації, складеної за результатами фінансово-господарських операцій останнього з контрагентами-постачальниками, за результатами дослідження яких повною мірою підтверджено факти здійснення задекларованих господарських операцій. Не виявлено судом першої інстанцій з акта перевірки й будь-яких обґрунтованих та конкретних претензій податкового органу до наданих позивачем до перевірки документів, окрім як невизнання спірних операцій у цілому.

Судом першої інстанції не було встановлено ознак недобросовісності позивача як платника податку, а відповідачем, своєю чергою, не наведено будь-яких доводів щодо здійснення позивачем розглядуваних операцій за відсутності розумних економічних причин, ділової мети (з огляду на основний вид економічної діяльності позивача та його специфіку), та наміру одержати економічний ефект тощо.

На думку суду першої інстанції відповідач не спростував обставини реального виконання спірних операцій, засвідчених поданими платником первинними документами, не скористався правами, наданими йому податковим законодавством, для безпосереднього з`ясування обставин, які б підтвердили або спростували висновки про неможливість виконання контрагентами позивача господарських операцій; натомість, контролюючий орган лише обмежився податковою інформацією з власних баз даних, достовірність інформації в яких не підтверджена жодними об`єктивними доказами.

Відтак на переконання першої інстанції висновки податкового органу про фіктивність господарських операцій між позивачем та його контрагентами є формальними та необ`єктивними, оскільки ґрунтуються не на первинних документах та результатах співставлення даних бухгалтерського і податкового обліку, як це передбачено пунктом 73.5 статті 75 ПК України, а на обставинах, які не мають безпосереднього значення для формування податкових зобов`язань та податкового кредиту.

Судом першої інстанції було враховано при вирішенні спору правові висновки Верховного Суду, викладені в постановах від 19 червня 2018 року у справі №808/2447/17, від 31 липня 2018 року у справі №820/3119/17, від 17 січня 2018 року у справі №826/1244/13-а, від 24 квітня 2018 року у справі №813/8500/13-а.

Апеляційний суд із такими висновками суду першої інстанції не погодився й, узявши до уваги зібрану у ході податкової перевірки податкову інформацію з ІС «Податковий блок», з Реєстру облікових карток суб`єктів фіктивного підприємництва, Єдиного реєстру податкових накладних (зокрема, щодо наявності у контрагентів ознак фіктивності, відсутності в них необхідних виробничих та трудових ресурсів, прогалин у ланцюгу постачання), дійшов висновку про те, що надані позивачем фінансово-господарські документи не дають можливості встановити реальний характер виконання сторонами договорів надання послуг, а також взятих за ними зобов`язань.

Поряд із тим, як неодноразово зазначав КАС ВС у своїх рішеннях, висновки відповідача про нереальність здійснення господарських операцій, які зроблені виключно на підставі аналізу баз даних АІС «Податковий блок» та податкової інформації щодо контрагентів позивача, є неприйнятними, оскільки співставлення даних податкової звітності з даними внутрішніх баз даних контролюючого органу як етапу контрольно-перевірочної роботи не передбачає здійснення податковим органом оцінки дотримання платником вимог податкового законодавства й аналізу змісту та характеру правовідносин, що стали підставою для формування даних податкового обліку платника. Так само податкова інформація щодо контрагентів суб`єкта господарювання у ланцюгах постачання носить інформативний характер та не є безперечним свідченням нереальності господарських операцій, за умови їх підтвердження належними і допустимими первинними документами, як підставами формування бухгалтерського обліку. Без встановлення у судовому порядку обставин відсутності у контрагентів суб`єкта господарювання основних засобів, трудових ресурсів тощо, висновки податкового органу про нереальність господарських операцій з огляду на зазначені обставини носять лише характер припущень.

Тобто, висновки суду апеляційної інстанції ґрунтувалися здебільшого на інформації, яка не є належним та допустимим доказом нереальності господарських операцій платника податків. Відповідачем, своєю чергою, не зазначались конкретні докази на підтвердження таких припущень, як це передбачено частиною другою статті 77 КАС України, окрім інформації, викладеної в акті перевірки.

Поряд із тим, колегія суддів зазначає, що фактично судом апеляційної інстанції взято до уваги й установлено вибірково певні юридичні факти з окремих документів як джерел доказів, й на основі їх дослідження зроблено узагальнюючий висновок про неприйнятність усіх наданих позивачем до перевірки первинних документів та нереальність усіх господарських операцій у цілому, без урахування пояснень позивача з приводу виникнення таких обставин, що, вочевидь, не можна вважати об`єктивним.

Висновки апеляційного суду також обґрунтовані посиланням на постанову КАС ВС від 15 травня 2020 року (справа №823/1538/16), де наведено ознаки фіктивного (безтоварного, удаваного) характеру господарських операцій між суб`єктами господарювання.

У світлі спірних правовідносин варто зупинитися на постанові Великої Палати Верховного Суду від 07 липня 2022 року (справа №160/3364/19). ВП ВС у згаданому вище рішенні відступила від висновку Верховного Суду України про безумовні й наскрізні наслідки фіктивного підприємства (його несумісність з легальною підприємницькою діяльністю), й запровадила диференційований підхід до аналізу господарських операцій між суб`єктами господарювання. ВП ВС зазначила, що самий собою факт використання первинних документів з недостовірними даними для підтвердження обставин здійснення господарської операції не повинен автоматично вказувати на безпідставність даних податкового обліку. Натомість, контролюючий орган має довести, що платник податків, приймаючи від контрагентів та використовуючи певні документи для цілей податкового обліку, діяв нерозумно, недобросовісно або без належної обачності. Це також пов`язано з фактичною можливістю й економічною доцільністю перевірки самим платником податків достовірності відомостей, які були включені до первинних документів. Мають бути наявні докази того, що розумними заходами добросовісний платник податків міг перевірити правдивість відповідних документів, а також мав достатні підстави, діючи з належною обачністю, для обґрунтованих сумнівів у їх змісті.

Утім, як зазначалось вище, у ході розгляду цієї справи суд першої інстанції не встановив ознак недобросовісності позивача, в поясненнях відповідача не наведено об`єктивних доводів щодо наявності в діях позивача ознак неправомірності чи фактів узгодженості його дій з недобросовісними постачальниками з метою незаконного отримання податкових вигод або ж його обізнаності з такими діями постачальників чи сприяння ухиленню постачальниками товару від виконання податкових зобов`язань. Не надано відповідачем у цьому спорі й жодних належних та допустимих доказів, які б свідчили про протилежне.

Слушними є й доводи заявника касаційної скарги про те, що податкова перевірка Товариства була поновлена всупереч мораторію на її проведення, встановленого пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу ХХ «Перехідні положення» ПК України.

Так, 18 березня 2020 року набрав чинності Закон України від 17 березня 2020 року №533-IX «Про внесення змін до ПК України та інших законів України щодо підтримки платників податків на період здійснення заходів, спрямованих на запобігання виникненню і поширенню коронавірусної хвороби (COVID-19)», яким підрозділ 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, доповнено, зокрема, підпунктом 52-2, відповідно до якого запроваджено мораторій на проведення документальних та фактичних перевірок (крім чітко визначеного переліку видів перевірок) на період з 18 березня 2020 року по останній календарний день місяця (включно), в якому завершується дія карантину, встановленого Кабінетом Міністрів України на всій території України з метою запобігання поширенню на території України коронавірусної хвороби (COVID-19), а також зупинив на цей період проведення документальних та фактичних перевірок, що були розпочаті до 18 березня 2020 року та не були завершеними.

Верховний Суд у постановах від 22 лютого 2022 року у справі №420/12859/21, від 27 квітня 2022 року у справі №140/1846/21 висловив чітку позицію, що перевірка під час дії мораторію, встановленого пунктом 52-2 підрозділу 10 розділу XX «Перехідні положення» ПК України, є такою, що не породжує правових наслідків, оскільки така перевірка не повинна була відбутися в силу закону.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України.

Наведене вище є свідченням того, що спірні рішення прийняті контролюючим органом з перевищенням наданих йому законом повноважень (ultra vires).

З урахуванням викладеного, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок суду першої інстанції про недоведеність з боку відповідача правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень та наявність правових підстав до їх скасування. Натомість, висновок суду апеляційної інстанції щодо незаконності спірних рішень ґрунтується виключно на аргументах та припущеннях контролюючого органу, без урахування усіх обставин справи, що мають значення для її правильного вирішення, та всупереч наведеним позиціям ВП ВС і КАС ВС.

Відповідно до статті 352 КАС України суд касаційної інстанції скасовує постанову суду апеляційної інстанції повністю або частково і залишає в силі судове рішення суду першої інстанції у відповідній частині, якщо в передбачених статтею 341 цього Кодексу межах встановить, що судом апеляційної інстанції скасовано судове рішення, яке відповідає закону.

Ураховуючи наведене Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року підлягає скасуванню із залишенням в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2021 року.

Позивачем у касаційній скарзі заявлено клопотання про відшкодування судових витрат, понесених у зв`язку з переглядом справи у суді касаційної інстанції.

Якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не повертаючи адміністративної справи на новий розгляд, змінить судове рішення або ухвалить нове, він відповідно змінює розподіл судових витрат (частина шоста статті 139 КАС України).

Позивачем за подання касаційної скарги у цій справі сплачено судовий збір в розмірі 45400 грн згідно з платіжною інструкцією від 29 листопада 2021 року №11, відповідно, ця сума підлягає стягненню на користь позивача за рахунок бюджетних асигнувань суб`єкта владних повноважень.

Керуючись статтями 139, 341, 344, 349, 352, 355, 356 Кодексу адміністративного судочинства України, Суд

п о с т а н о в и в :

Касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайвелл» задовольнити.

Постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 26 вересня 2022 року скасувати й залишити в силі рішення Окружного адміністративного суду міста Києва від 03 листопада 2021 року.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДПС у м. Києві (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 33/19, код ЄДРПОУ 44116011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Скайвелл» (03035, м. Київ, вул. Сурікова, 3, корпус 37, код ЄДРПОУ 31645973) судові витрати в розмірі 45400 (сорок п`ять тисяч чотириста) гривень 00 копійок.

Постанова набирає законної сили з дати її прийняття та оскарженню не підлягає.

Головуюча суддя І.Л. Желтобрюх

Судді О.В. Білоус

Н.Є. Блажівська