Ухвала

від 03.03.2023 по справі 369/1730/22

КИЄВО-СВЯТОШИНСЬКИЙ РАЙОННИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 369/1730/22

Провадження №2/369/1316/23

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03.03.2023 року м. Київ

Києво-Святошинський районний суд Київської області в складі:

головуючого судді: Волчко А.Я.

при секретарі: Миголь А.А.

розглянувши у судовому засіданні в залі суду в місті Києві клопотання представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІК ОМ» - Титикало Р.С. про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІК ОМ» про витребування майна, визнання недійсним рішення про внесення майна до статутного капіталу та скасування запису у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, -

ВСТАНОВИВ:

У провадженні Києво-Святошинського районного суду Київської області перебуває цивільна справа за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІК ОМ» про витребування майна, визнання недійсним рішення про внесення майна до статутного капіталу та скасування запису у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно.

Ухвалою суду від 14.02.2022 року провадження по справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІК ОМ» про витребування майна, визнання недійсним рішення про внесення майна до статутного капіталу та скасування запису у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно відкрито в порядку загального позовного провадження з призначенням підготовчого засідання на 23.03.2022 року.

15.02.2023 року закрито підготовче провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІК ОМ» про витребування майна, визнання недійсним рішення про внесення майна до статутного капіталу та скасування запису у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно. Призначено справу до судового розгляду по суті в загальному позовному провадженні на 03 березня 2023 року на 11 год. 45 хв., встановивши загальний порядок дослідження доказів у справі.

28.09.2022 представник відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІК ОМ» - Титикало Р.С. подав до суду заяву про закриття провадження у вказаній цивільній справі.

В судове засідання 03.03.2023 року позивач не з`явився, надіслав заяву про розгляд справи за його відсутності.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не не з`явилася, про дату час та місце його проведення повідомлена належним чином.

Представник відповідача ОСОБА_3 в судовому засіданні клопотання про закриття провадження підтримав та просив закрити провадження у справі, оскільки позов не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства, оскільки зазначений спір має розглядатись саме у порядку господарського судочинства.

Суд, вислухавши представника відповідача, дослідивши матеріали справи, заяву представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІК ОМ» - Титикало Р.С. про закриття провадження по справі, приходить до наступних висновків.

Відповідно до ст. 13 ЦПК України учасник справи розпоряджається своїми правами щодо предмета спору на власний розсуд.

Згідно ст. 255 ЦПК України суд своєю ухвалою закриває провадження у справі, якщо: 1) справа не підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства; 2) відсутній предмет спору; 3) набрали законної сили рішення суду або ухвала суду про закриття провадження у справі, ухвалені або постановлені з приводу спору між тими самими сторонами, про той самий предмет і з тих самих підстав, або є судовий наказ, що набрав законної сили за тими самими вимогами; 4) позивач відмовився від позову і відмова прийнята судом; 5) сторони уклали мирову угоду і вона затверджена судом; 6) суд встановить обставини, які є підставою для відмови у відкритті провадження у справі відповідно доп. 4,5частини першої статті 186 цього Кодексу;7) настала смерть фізичної особи або оголошено її померлою чи припинено юридичну особу, які були однією із сторін у справі, якщо спірні правовідносини не допускають правонаступництва;8) після відкриття провадження у справі між сторонами укладено угоду про передачу спору на вирішення до третейського суду, якщо тільки суд не визнає, що така угода є недійсною, втратила чинність або не може бути виконана.Про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат, повернення судового збору з державного бюджету.

Як встановлено судом, ОСОБА_1 вже звертався до Києво-Святошинського районного суду Київської області із позовом про визнання недійсним акту приймання-передачі спірних земельних ділянок та поділ майна подружжя, обґрунтовуючи позовні вимоги тим, що він не надавав згоди ОСОБА_2 на внесення таких земель до статуту Товариства - позовна заява з ідентичними підставами позову, що у справі №369/1730/22.

Постановою Київського апеляційного суду від 18 січня 2022 року у справі №369/8103/19 провадження в частині позовних вимог про визнання недійсним Акту прийому-передачі майна закрито.

Відповідно до ч. 1 ст. 19 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають зцивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства. Суди розглядають у порядку цивільного судочинства також вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав, якщо цей спір підлягає розгляду в місцевому загальному суді і переданий на його розгляд з такими вимогами.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних індивідуальних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, те, що суб`єктний склад такого спору включає, як правило, фізичну особу, яка є стороною цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин (стаття 19 ЦПК України).

Разом з тим, відповідно до положень пунктів 3, 6 та 13 частини першої статті 20 Господарського процесуального кодексу України (далі ГПК України) господарські суди розглядають справи у спорах, що виникають у зв`язку із здійсненням господарської діяльності (крім справ, передбачених частиною другою цієї статті), та інші справи у визначених законом випадках, зокрема:справи у спорах, що виникають з корпоративних відносин, в тому числі у спорах між учасниками (засновниками, акціонерами, членами) юридичної особи або між юридичною особою та її учасником (засновником, акціонером, членом), у тому числі учасником, який вибув, пов`язані зі створенням, діяльністю, управлінням або припиненням діяльності такої юридичної особи, крім трудових спорів; справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно (рухоме та нерухоме, в тому числі землю), реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем, та спорів щодо вилучення майна для суспільних потреб чи з мотивів суспільної необхідності, а також справи у спорах щодо майна, що є предметом забезпечення виконання зобов`язання, сторонами якого є юридичні особи та (або) фізичні особи підприємці; та вимоги щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

Відтак серед ознак, визначених у частині першій статті 20 ГПК України для відмежування господарської юрисдикції від інших, є, зокрема, справи у спорах, що виникають з корпоративних правовідносин (пункт 3); справи у спорах щодо права власності чи іншого речового права на майно, реєстрації або обліку прав на майно, яке (права на яке) є предметом спору, визнання недійсними актів, що порушують такі права, крім спорів, стороною яких є фізична особа, яка не є підприємцем (пункт 6); щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійними актів, що порушують право на майно, якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна (пункт 13) тощо.

Аналіз зазначених норм процесуального права даєпідстави для висновку, що критеріями розмежування судовоїюрисдикції, зокрема господарської та цивільної юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад учасників правовідносин, зміст їх прав та обов`язків, предмет спору та характер спірних правовідносин у їх сукупності.Крім того, таким критеріємможе бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ та/або спорів.

До такого висновку дійшла Велика Палата Верховного Суду у постановах від 03 листопада 2020 року у справі № 922/88/20 (провадження № 12-59гс20), від 26 травня 2020 року у справі № 908/299/18 (провадження № 12-136гс19), від 19 травня 2020 року у справі № 910/23028/17 (провадження№ 12-286гс18), від 28 січня 2020 року у справі № 50/311-б (провадження№ 12-143гс19).

Для розмежування юрисдикції спору у цій справі серед зазначених критеріїв розмежування слід також визначити хоча б один з таких критеріїв, як здійснення господарської діяльності, або наявність спору з корпоративних правовідносин, або спору щодо права власності на майно, реєстрації та обліку цього майна тощо.

Під господарською діяльністю розуміється діяльність суб`єктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність (частина перша статті 3 Господарського кодексу України ).

Відповідно до приписів частини першої статті 167 ГК України корпоративні права це права особи, частка якої визначається у статутному капіталі (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

Під корпоративними відносинами розуміють відносини, що виникають, змінюються та припиняються щодо корпоративних прав (частина третя статті 167 ГК України). Участь у товаристві майном і узгодження між учасниками спільного управління ним наділяє учасника корпоративними правами, а тому відносини щодо цих прав мають характер корпоративних правовідносин.

Отже, спір з корпоративних правовідносин виникає щодо створення, діяльності, управління та припинення юридичної особи, якщо стороною є учасник (засновник, акціонер, член) такої юридичної особи, у тому числі який вибув.

Вказана правова позиція висловлена Великою Палатою Верховного Суду у постановах від 17 грудня 2019 року у справі № 927/97/19 (провадження № 12-133гс19), від 04 вересня 2019 року у справі № 927/90/19 (провадження № 12-103гс19); від 11 червня 2019 року у справі № 922/2005/18 (провадження № 12-261гс18), від 11 червня 2019 року у справі № 917/1338/18 (провадження №12-23гс19).

Положення пунктів 3, 6 та 13 частини першої статті 20 ГПК України у їх розмежуванні передбачають визначення юрисдикції господарських судів у справах як за змістом правовідносин (господарські, корпоративні), так і за предметом спору(вимоги щодо прав на майно, реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майнових прав чи спору, що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розглядув господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами).

Таким чином, ГПК України серед інших спорів, юрисдикція яких чітко визначена його положеннями як господарська, визначає як спори господарської юрисдикції також спори щодо реєстрації майна та майнових прав, інших реєстраційних дій, визнання недійсними актів, що порушують права на майно (майнові права), якщо такі вимоги є похідними від спору щодо такого майна або майновихправ чи спору,що виник з корпоративних відносин, якщо цей спір підлягає розгляду в господарському суді і переданий на його розгляд разом з такими вимогами.

Відповідно до п.1 ч.1ст.115 Цивільного кодексу України та статті 85 ГК України товариство є власником майна, продукції та доходів, які отримані від статутної діяльності або з інших передбачених законодавством та/або статутом джерел, не заборонених законодавством.

Підстави позбавлення господарського товариства права власності на належне йому майно визначено ЦК України та ГК України, а також іншим законодавством про регулювання діяльності господарських товариств та законодавством щодо обігу майна. Однією з підстав позбавлення товариства його майна є передача належного товариству майна учаснику, який вийшов з товариства, як вартості частки у статутному капіталі товариства.

Визначаючи юрисдикцію спору, слід також мати на увазі, що правовідносини між учасниками господарського товариства, крім ЦК України та ГК України, врегульовано також Законом України від 19 вересня 1991 року №1576-XII «Про господарські товариства» та Законом України від 06 лютого 2018 року №2275-VIII «Про товариства з обмеженою та додатковою відповідальність», які серед іншого впорядковують також правовідносини між учасниками товариства щодо майна товариства і, зокрема, формування статутного капіталу та розподілення майна товариства при виході учасника з господарського товариства.

Аналогічні висновки викладено упостановах Великої Палати Верховного Суду від 27 квітня 2021 року у справі № 591/5242/18 (провадження № 14-168цс20), від 29 червня 2021 року у справі № 916/2813/18 (провадження № 12-71гс20).

Визначення юрисдикції спору в цій справі залежить від змісту права ТОВ «ЛІК ОМ», заявлених позивачем вимог, характеру спірних правовідносин, їх змісту та правової природи.

Звертаючись до суду з позовом, ОСОБА_1 зазначив пропорушення свогоправа власностіна спільне майно подружжя, зокрема, майновий внесок на загальну суму 1 300 000,00 гривень, що складається із тринадцяти земельних ділянок, які було передані ОСОБА_2 до статутного капіталу ТОВ «ЛІК ОМ» членом якого вона є.

З урахуванням викладеного, Київський апеляційний суду справі №369/8103/19 дійшов висновку, що спір щодо визнання недійсним Акту прийому-передачі майна виник з правовідносин щодо майна, яке однією зі сторін спору - вважається таким, що внесено як вклад учасника та належить товариству на праві власності, та з приводу реєстрації цього майна, тому такий спір підлягає розгляду у судах господарської юрисдикції.

В рамках справи №369/1730/22 спір щодо визнання недійсним рішення загальних зборів ТОВ «ЛІК ОМ», оформлене протоколом №17/10/2016 від 17 жовтня 2016 року, скасування державної реєстрації такого майна та витребування майна виник з правовідносин щодо майна, яке однією зі сторін спору - вважається таким, що внесено як вклад учасника та належить товариству на праві власності, та з приводу реєстрації цього майна, тому такий спір підлягає розгляду у судах господарської юрисдикції.

При цьому,в справі№369/8103/19розглядалася позовнавимога щодо: визнання недійснимакту прийому-передачімайна (спірнихземельних ділянок)від 17жовтня 2016року. У своючергу усправі №369/1730/22позивач просить визнати недійснимрішення щодопередачі майна(спірнихземельних ділянок),оформлене протоколомвід 17жовтня 2016року. Тобто спір виник з одного й того ж правочину щодо передачі майна (земельних ділянок) у статутний капітал ТОВ «ЛІК ОМ», єдине в одній справі Позивач просить визнати недійсним рішення про передачу, а в іншій - акт про передачу, складений на підставі того ж рішення.

Виходячи зі змісту та предмету спору вбачається, що спір у даній справі відповідає критеріям належності справи до господарського судочинства.

Згідно ч. 1 ст. 256 ЦПК Україниякщо провадження у справі закривається з підстави, визначеноїп. 1ч. 1 ст. 255 ЦПК України, суд повинен роз`яснити позивачеві, до юрисдикції якого суду віднесено розгляд справи. Суд апеляційної або касаційної інстанції повинен також роз`яснити позивачеві про наявність у нього права протягом десяти днів з дня отримання ним відповідної постанови звернутися до суду із заявою про направлення справи за встановленою юрисдикцією, крім випадків об`єднання в одне провадження кількох вимог, які підлягають розгляду в порядку різного судочинства. Заява подається до суду, який прийняв постанову про закриття провадження у справі.

За наведеним суд вважає за необхідне закрити провадження у справі.

Керуючись ст. ст. 13, 206, 255, 256 ЦПК України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Клопотання представника відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІК ОМ» - Титикало Р.С. про закриття провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІК ОМ» про витребування майна, визнання недійсним рішення про внесення майна до статутного капіталу та скасування запису у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно - задовольнити.

Провадження по цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , Товариства з обмеженою відповідальністю «ЛІК ОМ» про витребування майна, визнання недійсним рішення про внесення майна до статутного капіталу та скасування запису у державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, - закрити.

Роз`яснити позивачу право на звернення з наведеними позовними вимогами в порядку господарського судочинства.

Ухвала може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом п`ятнадцяти днів з дня проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину ухвали суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного тексту ухвали суду

У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п`ятнадцяти днів з дня отримання копії ухвали.

Суддя: А.Я. Волчко